Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934)

Рецензія на книги: Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський. – К.: Альтернативи, 2005. – 352 с.; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) // Нариси та монографії, ч. 198. – Ополє: Політехніка Опо...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Гирич, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2007
Теми:	Рецензії, огляди
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15466
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 774-779. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15466
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-154662011-01-27T12:03:08Z Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) Гирич, І. Рецензії, огляди Рецензія на книги: Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський. – К.: Альтернативи, 2005. – 352 с.; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) // Нариси та монографії, ч. 198. – Ополє: Політехніка Опольська, 2007. – 375 с. 2007 Article Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 774-779. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15466 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії, огляди Рецензії, огляди
spellingShingle	Рецензії, огляди Рецензії, огляди Гирич, І. Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934)
description	Рецензія на книги: Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський. – К.: Альтернативи, 2005. – 352 с.; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) // Нариси та монографії, ч. 198. – Ополє: Політехніка Опольська, 2007. – 375 с.
format	Article
author	Гирич, І.
author_facet	Гирич, І.
author_sort	Гирич, І.
title	Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934)
title_short	Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934)
title_full	Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934)
title_fullStr	Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934)
title_full_unstemmed	Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934)
title_sort	шаповал ю., верба і. михайло грушевський; новацький р., тельвак вікторія, тельвак віталій. біографічні нариси видатних представників європейської культури. михайло грушевський (1866–1934)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Рецензії, огляди
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15466
citation_txt	Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) / І. Гирич // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 774-779. — Бібліогр.: 15 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT giričí šapovalûverbaímihajlogruševsʹkijnovacʹkijrtelʹvakvíktoríâtelʹvakvítalíjbíografíčnínarisividatnihpredstavnikívêvropejsʹkoíkulʹturimihajlogruševsʹkij18661934
first_indexed	2025-07-02T16:56:28Z
last_indexed	2025-07-02T16:56:28Z
_version_	1836555057579950080
fulltext	774 За два останні роки сучасне грушевськознавство поповнилося ще на дві мо- нографії, що розповідають про життя і діяльність Михайла Грушевського. Одна книжка належить перу двох провідних київських істориків модерного часу, які вже мають не одне дослідження з ділянки грушевськознавства – Юрію Шаповалу та Ігорю Вербі; друга – це праця двох дрогобицьких грушевськознавців Віталія і Вікторії Тельваків та їхнього співавтора польського історика Романа Новацького. Попри досить значну, навіть величезну за кількістю грушевськознавчу літе- ратуру, окремих монографічних книжкових студій діяльності М. Грушевського досить небагато. Фактично науково-популярної роботи з цієї проблеми ми взагалі ще не мали. Книжка засновника міжгуманітарної дисципліни українсько-амери- канського історика професора Любомира Винара “Михайло Грушевський: істо- рик і будівничий нації”1 радше є працею, що з’ясовує проблемні питання твор- чості найбільшого українця ХХ ст. Вона не є загальноприступною біографією вченого і громадсько-політичного діяча. Подібну роль відіграла хіба єдина пра- ця – книжка учня М. Грушевського Івана Крип’якевича2, написана відразу по смерті вчителя в 1935 р. Але сьогодні ця робота вже зовсім не задовольняє читаць- кий загал, вона помітно застаріла, не враховує сучасних реалій, та й небагата фактичним матеріалом. Проблемними мають бути визнані й монографії С. Кір- жаєва, В. Ульяновського та П. Соханя3; Р. Пирога4 і В. Пристайка та Ю. Шапо- Ігор ГИРИЧ (Київ) Шаповал Ю., Верба І. Михайло Грушевський. – К.: Альтернативи, 2005. – 352 с.; Новацький Р., Тельвак Вікторія, Тельвак Віталій. Біографічні нариси видатних представників європейської культури. Михайло Грушевський (1866–1934) // Нариси та монографії, ч. 198. – Ополє: Політехніка Опольська, 2007. – 375 с. 1 Винар Л. Михайло Грушевський: історик і будівничий нації: статті і матеріали. – Нью-Йорк; К.; Торонто, 1995. – 302 с. Інші монографії Л. Винара у своїй цілості складають одну велику монографію про Грушевського від початків наукової діяльності до останніх днів життя: його ж. Молодість Михайла Грушевського. 1866–1894. – Мюнхен: УІТ, 1967. – 36 с.; його ж. Михайло Грушевський і Наукове товариство імені Шевченка. 1892–1930. – Мюнхен, 1970. – 110 с.; його ж. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський // Його ж. Силуети епох. – Дрогобич, 1992. – С. 77–156. Але, на жаль, в одній книзі його грушевськознавчі монографії так і не були зібрані. 2 Крип’якевич І. Михайло Грушевський. Життя і діяльність. – Львів, 1935. – 28 с. 3 Сохань П. С., Ульяновський В. І., Кіржаєв С. М. М. С. Грушевський і Academia. Ідея, змагання, діяльність. – К., 1993. – 322 с. 4 Пиріг Р. Я. Життя М. С. Грушевського: останнє десятиліття (1924–1934). – К., 1993. – 200 с. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 775 вала5, а також популярні брошури Я. Малика6 і Г. Стрельського та А. Трубайчука7. По-перше, вони присвячені передусім післяреволюційному періоду життя М. Грушевського, а по-друге, окремим моментам його біографії: праці в Істо- ричній секції ВУАН та взаєминам з комуністичною владою в Україні. До тематично-проблемних, але суто наукових монографій варто віднести й праці В. Масненка8, О. Юркової9, О. Копиленка10, О. Пріцака11, Вікторії та Віта- лія Тельваків12. Книжкою для широкого загалу є перший художній роман про Грушевського “Вірую” (2002) Ю. Хорунжого13, який скоріше можна вважати есеєм-хронікою публіцистичного характеру. Як для такої масштабної постаті, якою був М. Грушевський, на сьогодні про нього написано малувато книжок. Значно менше, ніж, приміром, про сорат- ника голови НТШ – Івана Франка. Тепер цю прогалину частково заповнено. Книга Ю. Шаповала та І. Верби вийшла у видавництві “Альтернативи” в се- рії “Особистість і доба” досить пристойним для України накладом у 2200 примір- ників і має цілком прийнятний рівень поліграфії. Натомість книжка Віталія і Вікторії Тельваків, що вийшла у відповідній серії Опольської політехніки, має наклад, мабуть, хіба трохи більший 100 примірників і напевно до широкого чи- тача не попаде. Бо ж і побачила світ вона в Польщі, відразу по виходу ставши біб- ліографічною рідкістю. Зовнішній вигляд її відповідає оперативним високо- шкільним друкам із грифом “для службового користування”. Книжка Тельваків до того ж має чудернацьке текстове оформлення обкладинки і титулів. Нагорі, де, як правило, пишуть прізвища авторів праці, зазначено – “редакція наукова Романа Новацького” (усі прізвища писано польською, назва – українською). Отже, за ви- давничими стандартами, яких тут зовсім не дотримано, виглядає так, ніби наукова редакція є за значенням вища і важливіша, ніж написання самої книжки. Автори зазначені у лівому нижньому куті. Причому вказано, що вони не писали (взагалі- то прізвище наукового редактора не пишеться на обкладинці, а зазначається на 5 Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський і ГПУ-НКВД. Трагічне десяти- ліття: 1924–1934. – К., 1996. – 335 с.; їх же. Михайло Грушевський: Справа “УНЦ” і останні роки (1931–1934). – К., 1999. – 335 с. 6 Малик Я. Михайло Грушевський на чолі Центральної Ради. – Львів, 1995. – 44 с. 7 Стрельський Г., Трубайчук А. Михайло Грушевський – його сподвижники й опо- ненти. – Львів, 1996. – 192 с. 8 Масненко В. Історичні концепції М. С. Грушевського та В. К. Липинського. Методологічний і суспільно-політичний виміри української історичної думки 1920-х років. – К.; Черкаси, 2000. – 284 с. 9 Юркова О . Діяльність науково-дослідницької кафедри історії України М. С. Грушевського (1924–1930). – К., 1999. – 432 с. 10 Копиленко О. “Українська ідея” Грушевського. – К., 1991. – 183 с. 11 Пріцак О. Історіософія та історіографія Михайла Грушевського. – К.; Кембрідж, 1991. – 80 с. 12 Тельвак Віталій, Тельвак Вікторія. Михайло Грушевський як дослідник української історіографії. – К.; Дрогобич, 2005. – 334 с. 13 Гирич І. Презентація першого історичного роману про М. Грушевського // Молода нація. – 2002. – № 2 (23). – С. 354–356. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 776 звороті титулу), а лише “опрацювали” текст. Це слід розуміти так, ніби вони не є авторами тексту, а лише упорядковували матеріал інших авторів, що насправді не відповідає дійсності. І Вікторія та Віталій Тельваки якраз є авторами тексту. Серед тих, хто “опрацьовував”, зазначений і Р. Новацький. І це теж викликає зди- вування, бо незрозуміло, а що ж він власне “опрацьовував”. Хіба писав польсько- мовне “Streszczenie”? Є питання й до оформлення титулу другої згаданої книжки. Ю. Шаповал вказаний першим, хоча йому належить п’ять розділів з дванадцяти, а І. Вербі – сім. За правилами, згідно з абеткою, першим мало бути вказано прізви- ще І. Верби, хоч, зрештою, це питання вирішується самими авторами. І одна, і друга книжка мають подібну структуру змісту. Але праця Тельваків більш стисла. За обсягом вона майже вдвічі коротша за працю Ю. Шаповала й І. Верби, має кілька цікавих додатків, про які трохи нижче. У книзі сім розділів: “Дитинство і юність”, “В університеті святого Володимира”, “Львівський період”, “Між Львовом та Києвом”, “Роки війни та революції”, “На еміграції”, “Останнє десятиліття”. У Ю. Шаповала та І. Верби – 12 розділів. На дореволюційний час відведено п’ять розділів, на визвольні змагання й еміґрацію – три, на підрадянсь- кий період – теж п’ять розділів. Самостійну цінність мають додатки до книжки Тельваків. Вони складаються з бібліографії основних писань Михайла Грушевського – більше 300 позицій і бібліографії бібліографій М. Грушевського – 16 позицій. Список робіт самого історика включає передусім його книжкові праці, газетні та журнальні статті. Рецензій і оглядів М. Грушевського Тельваки до цього списку не вносили. Оче- видно, саме це і було критерієм “основних праць” М. Грушевського, бо рецензії у творчій спадщині М. Грушевського складають понад третину позицій. Окремий підрозділ становить бібліографічний список “Перевидання фундаментальних студій Михайла Грушевського протягом 1989–2006 років”. У ньому 57 позицій. Щоправда, майже половину з них перевиданнями при всьому бажанні назвати не можна. “Спомини” М. Грушевського видавалися С. Білоконем з рукописів, які ніколи і в будь-яких частинах раніше не виходили друком. Так само перевидан- нями немає підстави вважати три томи серії “Листування Михайла Грушевсь- кого”. Та навіть шість томів зібрання праць М. Грушевського у 50-ти томах є лише формально перевиданням. Деякі з речей там друкуються вперше. Варто було цей підрозділ назвати “Праці М. Грушевського, що вийшли друком у 1989– 2006 рр.”. Найцікавішим бібліографічним списком є “Основні праці про життя та діяльність Михайла Грушевського”. Низка позицій у ньому, близько 10%, включає публікації, що не були фіксовані в раніших бібліографічних працях, зокрема в покажчику Б. Грановського14. Особливо це стосується включення регіо- нальних українських видань. Цей список має 364 позиції. Найповніше представ- лено в ньому праці авторів книжки Вікторії і Віталія Тельваків – 37 позицій. Окремим додатком у книзі вміщено наукову історіографічну студію обох авторів – “Постать Михайла Грушевського в польській історіографії ХХ століття”. Хоч, судячи з нумерації приміток, ця студія є ніби продовженням основного 14 Михайло Грушевський. Перший президент України, академік: Бібліографія (1885– 2000) / Укладач Б. Грановський. – К., 2001. – 384 с. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 777 тексту книжки. Але поставлено її в книзі в кінці додатка після бібліографічних підрозділів додатка. На сьогоднішній день це найповніша публікація з даної теми, яка охоплює практично всіх польських істориків від австрійських часів до падіння комуністичної системи в Польщі та 1990-х рр., які писали про М. Грушев- ського. Автори розлого цитують польських істориків і подають підрядкову бібліо- графію. Віталій і Вікторія Тельваки на сьогоднішній момент є головними в укра- їнській історичній науці фахівцями з дослідження рецепції творчості М. Грушев- ського в сусідніх з Україною історіографіях, передусім польській, але також і в російській, німецькій, французькій та румунській історіографіях. Крім того, у додатку є статейний матеріал “Архів Михайла Грушевського”, в якому Тельваки перераховують усі головні архівосховища, де зберігається архівна документація М. Грушевського. І в книжці Тельваків, і в монографії Ю. Шаповала та І. Верби не приділено достатньо місця покликанням на джерела. Для популярної подачі видавництвами кількість посилань було обмежено максимально. Щоправда, у першій праці їхня кількість більша за обсяг текстового матеріалу. На трохи більше двохсот сторінок є майже чотириста приміток, тобто в середньому по дві на сторінку. У другій праці їх, на жаль, значно менше, хоча автори цитують не меншу кількість джерел. Більше того, в розділах велика кількість “залапкованого” тексту, який не має відповідних посилань. Напевно, видавничі вимоги змусили авторів відмовитися від більшості приміток, що не може вважатися слушним. З іншого боку, викорис- тання підрядкового поля в книзі Тельваків навряд чи можна вважати вдалим. Автори часто-густо не використовують при повторі вираз “там само”, знову і знову подаючи повний бібліографічний опис. Популярний нарис має свої жанрові вимоги, хронологічно-описовий підхід, поєднання у викладі згадок про творчість вченого уперемішку з характеристикою його громадської роботи. З іншого боку, поле для розповіді є завжди широким. І автори черпали з досить багатого на сьогоднішній день відомого фактажу з біографії М. Грушевського ті чи інші факти. В обох книжках простежується цілком традиційний підхід до біографії, що варто визнати вдалим, коли порівню- вати ці книжки із фантасмагоричними екзерсисами дніпропетровського історика В. Ващенка в його книжці “Неврастенія М. Грушевського”. Позитивна, правдива, перевірена інформація біографії куди цікавіша й необхідніша за нагромадження надуманих небилиць і пустопорожніх фантазій із претензією на сенсаційність. Фактичний матеріал автори обох книжок умонтовують в науково вивірений образ людини, яка для України стала Шевченком ХХ ст., будівничим її науки і взагалі української нації модерного часу. У цілому в побудові тексту і в підборі фактичного матеріалу між обома книжками можна знайти багато спільного. Так, у першому розділі обох книжок і Тельваки, і І. Верба багато місця приділяють предкам Грушевського, його дідові й батькові. Хіба що в другого автора більше місця відведено найближчим родичам М. Грушевського, братові, сестрі, доньці. Відзначено вплив постаті В. Антонови- ча як історика на формування світогляду М. Грушевського. Обидві групи авторів, не змовляючися, відзначають багато спільних моментів біографії М. Грушевсь- http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 778 кого, намагаються не лише йти второваними шляхами біографістики, а й знаходити маловикористовувані стежки у висвітленні життя М. Грушевського. Наприклад, згадують про його студентські роботи з царини русистики тощо. Автори книжок загалом влучно передають тодішню суспільну атмосферу й в основних рисах вдало пояснюють ті чи інші думки і вчинки історика. Правиль- ною треба визнати основну мету обох книжок. А саме – підсумувати всі позитиви досягнення в дослідженні біографії М. Грушевського за останні сорок років у діаспорі і в Україні. Не скрізь вдалою може бути визнана стилістична тональність оповідей. Роз- важливо відстороненою, спокійною, без непотрібного надриву вона є у Тельваків і Ю. Шаповала. Натомість витіювато-пафосним, з елементами мелодраматизму є текст, писаний І. Вербою. Бажання цього автора писати художньо справляє в багатьох місцях курйозне враження. Для прикладу: “Пути Гіменея не відволікали Михайла від наукової роботи і навчання” (с. 33). Це автор хотів сказати, що і М. Грушевський був живою людиною, і йому був притаманний юнацький інтерес до жінок. Або: “…скромно підписав псевдонімом М. Сергієнко” (с. 38). Йдеться про першу публікацію в “ЗНТШ”, що її, як російський підданий, М. Грушевський не мав змоги підписати відкрито, бо ще не покінчив із стипендіатством і міг бути покараний за українофільство. Так сталося на зламі століть із О. Лотоцьким, який під своїм ім’ям надрукував у “Записках…” статтю і змушений був розпро- щатися з планами кар’єри науковця. Незрозуміло також, у чому виявилася “скром- ність” М. Грушевського при обранні псевдоніма М. Сергієнко. Ще приклад: “Нервову збудженість молодий магістр гасив у батьків” (с. 42). Таких невдалих виразів у книзі І. Верби і Ю. Шаповала багатенько, особливо на початку праці. Це варто поставити на карб літературному редакторові, чиє прізвище зазначене у реквізиті книжки. Проте такі похибки серйозно не впливають на цінність праці. Головними ж плюсами обох книжок є уточнення багатьох фактів біографії, що випали з уваги укладачів хронології і життя М. Грушевського15. Подано дати і нюанси написання магістерської праці, наводяться дати й місця подорожей Грушевського, час напи- сання його праць тощо. Автори не обмежуються використанням лише виданих джерел, чого загалом було б достатньо для книжок такого жанру. Вони збагатили зміст монографій низкою нових, ще не відомих за публікаціями фактів з життя вченого. Ю. Шаповал, використовуючи новознайдені документи з архівів СБУ, знаходить нові нюанси у трактуванні підрадянського періоду діяльності М. Гру- шевського. Мабуть, при цій нагоді не варто надто глибоко занурюватися в текст і присіку- ватись до пояснень окремих вчинків історика й політика, що були запропоновані у двох рецензованих працях. Зрештою, у науково-популярному нарисі такі момен- ти не є визначальними. Про них авторам вільно писати або ні. Можна, скажімо, засумніватись у твердженні Юрія Шаповала, що М. Грушевський у 1920-ті рр. робив ставку передусім на людей, які вийшли зі школи Антоновича. Тоді вза- 15 Верстюк В. Ф., Пиріг Р. Я. М. С. Грушевський: Коротка хроніка життя та діяль- ності. – К., 1996. – 143 с. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 779 галі залишалися живими лише троє учнів Володимира Боніфатійовича: В. Щер- бина, Л. Добровольський і В. Данилевич. Скоріше навпаки, М. Грушевський волів знаходити для своєї науково-дослідної кафедри й установ молодих людей, нові кадри. Або можна не погодитися з присудом В. Вернадського, винесеним на кінець книжки як підсумок: нібито в М. Грушевському “основне – не полі- тичне – але величезне історичне і фактичне, що залишилось у його виданнях пам’яток і матеріалів” (с. 351). Здається, перше зовсім не варто відокремлювати від другого. Ба більше, друге мало служити підвалиною першого – політичного майбуття України. Авторам треба подякувати за відчуття історії і вдале вписування в події сторічної давнини постаті нашого найбільшого історика й громадсько-політич- ного діяча. Ці дві книжки стали першими ластівками популярного біографо- писання М. Грушевського. Безперечно, вони не будуть останніми в цій проб- лематиці. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Репозитарії

Схожі ресурси