Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Панькова, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2007
Теми:	Miscellanea
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15475
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні / С. Панькова // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 826-833. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15475
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-154752013-02-13T02:43:01Z Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні Панькова, С. Miscellanea 2007 Article Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні / С. Панькова // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 826-833. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15475 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Miscellanea Miscellanea
spellingShingle	Miscellanea Miscellanea Панькова, С. Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні
format	Article
author	Панькова, С.
author_facet	Панькова, С.
author_sort	Панькова, С.
title	Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні
title_short	Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні
title_full	Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні
title_fullStr	Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні
title_full_unstemmed	Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні
title_sort	літні вакації михайла грушевського у криворівні
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Miscellanea
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15475
citation_txt	Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні / С. Панькова // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 826-833. — Бібліогр.: 60 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT panʹkovas lítnívakacíímihajlagruševsʹkogoukrivorívní
first_indexed	2025-07-02T16:56:49Z
last_indexed	2025-07-02T16:56:49Z
_version_	1836555079561248768
fulltext	826 У 1927 р. М. Грушевський публікацією в журналі “Україна” нагадав українській громадськості колізію з садибою письменниці, поставив питання про перенесення її праху в Україну13, однак на той час втілення ініціатив такого ґатунку, очевидно, було неможливим. За свідченням О. Дорошкевича, “тільки в дні двадцятиліття (з дня смерті письменниці. – Г. Б.) (1927) уряд Кабардино-Балкарської Автономної Области упо- рядкував цю могилу. Завдяки невтомній увазі Михайла Дем’яновича Лобача-Жученка ця могила дочекалася кращих днів”14. У тому ж 1927 р. помер М. Лобач-Жученко. Не маємо інформації, що відбувалося з садибою в наступні 30 років, однак доля вбе- регла її від знищення. Аж у 1956 р. у меморіальному будинку було відкрито музей-біб- ліотеку ім. Марка Вовчка, 1957 р. на могилі встановлено погруддя письменниці. З 1978 р. тут – будинок-музей Марка Вовчка, в експозиції якого, зокрема, відтворено її кабінет, де зібрано особисті речі. На подвір’ї у 1978 р. встановлено пам’ятник роботи В. Фещенка. Галина Бурлака (Київ) 13 Грушевський М. Невиконане побажання Марка Вовчка // Україна. – 1927. – № 3. – С. 143–144. 14 Дорошкевич О. Марко Вовчок // Марко Вовчок. Твори: У 4 т. – К.; Харків, 1928. – Т. 4. – С. 236. ЛІТНІ ВАКАЦІЇ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО У КРИВОРІВНІ “Криворівня мене так зачарувала, що я цілий рік тільки й марив про неї, навіть у сні бачив її”, – подібно до Михайла Коцюбинського так само своє захоплення чи то подумки, чи то вголос, чи на папері повторювали сотні відвідувачів цього дивовижного місця, побувавши там уперше1. Неповторні відчуття Криворівні, швидкоплинного звабливого Черемоша живуть і в мені, авторці цієї невеличкої розвідки. Ці враження дали зрозуміти, чому, незважаючи на безкінечні дощі, повені, різні природні негаразди й цнотливе сонечко, сюди щороку зліталася українська інтелігенція з усіх куточків Наддніпрянщини і Наддністрянщини. Щоб це зрозуміти, треба бодай один раз побувати в Криворівні. М. Грушевський вперше осягнув чари Криворівні в 1902 р. Вірогідно, яскраві роз- повіді про це неповторне місце його колег по НТШ та співредакторів “Літературно- наукового вістника” І. Франка та В. Гнатюка, які відкрили цю красу наприкінці ХІХ ст., спонукали і Михайла Сергійовича відвідати Гуцульщину. Цей візит зафіксував у своїх спогадах місцевий парох Олекса Волянський, який відтоді став добрим приятелем львівського професора і посередником у вирішенні його майнових справ. Саме спогади О. Волянського та його листи до М. Грушевського2 зберегли відомості щодо придбання 1 Відділ рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. – Ф. 7. – Од. зб. 508 (лист М. Коцюбинського до М. Грушевського від 19 червня 1911 р.). 2 Листи О. Волянського до М. Грушевського див.: Центральний державний історичний архів України у Києві (далі – ЦДІАК України). – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 393; Спр. 379. Від 1902 р. М. Грушевський заприятелював також з учителем з довколишнього села Голови, відомим збирачем фольклорно-етнографічних матеріалів Лукою Гарматієм (1866–1924). Збережені листи засвідчують, що Лука допомагав комплектувати власну мистецьку збірку М. Грушевського та Музей НТШ гуцульськими старожитностями (листи М. Грушевського до Л. Гарматія зберігаються в Центральному державному історичному музеї України у Львові (далі – ЦДІАЛ України). – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 2259; зворотні листи: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 406). http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 827 родиною видатного історика маєтностей у селі Криворівні, про які, зокрема, піде мова у цій замітці. “У 1902 побільшилася оселя “холерників” у Криворівні ще на одну родину більше, бо того року загостили і п. Грушевські до Криворівні та замешкали в досить просторім домі місцевого гуцула Пилипа Зеленчука, першого багатиря криворівнянського та стар- шого брата церковного. Пізніше той дім купила була читальня “Просвіти” в Криворівні на свою власність, але воєнна хуртовина змела його з лиця землі, бо в липні 1917 року, коли відступали вже розревольтовані (збунтовані) москалі, наприклад, славного Бруси- лова, про що згадує д. Д. Дорошенко в своїх споминах, підпалюючи всі придорожні хати та доми, спалили і той дім”, – згадував О. Волянський3. Одна з наступних подорожей Гуцульщиною та відвідини Криворівні докладно занотовані самим Михайлом Грушевським у його щоденнику. 3 серпня 1906 р. разом зі своїм учнем Іваном Джиджорою історик виїхав зі Львова на Ворохту. Заночувавши на Чорногорському двірці, вранці 4 серпня з провідником піднялися на Говерлу. Наступного дня “супроти непевної погоди я рішив іти на Жаб’є; провідник два раза змилив, але потім трапили на ґуцула, який нас попровадив”4. Ніч з 5 на 6 серпня ночували в Криво- рівні, вранці, незважаючи на дощ, ходили до церкви, а по обіді на концерт, уряджений Г. Хоткевичем. Дощ падав і наступного дня, який гості Криворівні провели на Черемоші. Свою подорож Михайло Грушевський та Іван Джиджора завершили 8 серпня, виру- шивши вранці на Львів5. Уже наступного, 1907 р., львівський професор вирішив обзавестися власною сади- бою, де могли б відпочивати рідні й друзі. На прохання Грушевського Олекса Волянський взявся до пошуків відповідного місця. За змістом листів священика до професора, спочатку обговорювалося питання про купівлю землі, але Олекса відраджував, “бо плац дорого, і будова на се літо не буде го- това”6. Навесні місцевий заможний землевласник Владислав Пшибиловський намічав продати свою “реальність” (маєтність) поблизу Бережниці. Його лист зі своїми порадами надіслав до Львова Волянський: “Если Ви, Добродію, мали б истьте охоту тую купити, то прошу на другий тиждень приїхати, а оглянувши добити торгу, нота бене, если та Вам подобається. Здесь при дорозі годі знайти відповідний плац під будову, а той, що Владзю продає і доста добрий і в краснім положеню, лише не знаю, що він зацабанить за неї”7. Відповіді Михайла Грушевського про згоду не збереглися, але невдовзі о. Волянський обіцяв переговорити про зменшення ціни за “дім з землею” з 12000 кор. до 10000 кор., про що повідомляв 7 травня 1907 р.8. Ведучи подальші перемовини із власником, 20 травня 1907 р. Олекса просив М. Грушевського прибути до Криворівні якнайшвидше, бо Пшибиловський після 26 травня намірявся на певний час виїхати з села9. 27 травня 3 Волянський О. Мої спогади про Івана Франка // Спогади про Івана Франка. – Львів, 1997. – С. 491–501. Цит. за: Волянський О. Мої спогади про Івана Франка // Арсенич П. Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки й культури. – Івано- Франківськ, 2000. – С. 72. 4 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 123зв.–124. 5 Там само. – Арк. 124. 6 Там само. – Спр. 393. – Арк. 11 (лист О. Волянського до М. Грушевського від 25 квітня 1907 р.). 7 Там само. 8 Там само. – Арк. 12. 9 Там само. – Арк. 14–14зв. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 828 1907 р. Михайло з Марією вирушили до Криворівні, за три дні вирішили всі питання і “верталися в спокою і з усякою приємністю”10. Уподобавши майбутню садибу, господарі довірили Олексі Волянському і надалі вирішувати майнові справи. 12 червня від імені Михайла та Марії Грушевських Волянський підписав “контракт купна” з Пшибилов- ським11. Проте вже при першій зустрічі відкрилася конфліктна вдача власника і май- бутнього сусіди12, бо 18–24 червня Грушевський занотував у щоденнику: “Трохи непо- коюся про Криворівню теж – чи уступиться старий властитель, чи не зробить якого фіґля”13. Заспокоївся, отримавши 2 липня 1907 р. звістку з Криворівні від Володимира Гнатюка, що “властитель зачав випроваджуватися з Криворівні”14. Можливо, найяскравіше змалював “дуже гарну віллу панства Грушевських, яку вони були собі купили в Криворівні з 3-морґовим городом у дуже гарнім місці та ще з гарнішим видом на долину Жаб’я і на ціле посереднє пасмо Чорногори”15 Олекса Волян- ський. Пізніше, вже 4 серпня 1910 р., запрошуючи до Криворівні М. Коцюбинського, М. Грушевський писав про це місце: “Ми живем в Бережниці, на початку Криворівні від Жаб’я”16. Полагодивши з купном садиби, 5 липня 1907 р. М. Грушевський вирушив до Криво- рівні з родиною: “Повставали в свинячий голос. Попереду погода була дощова, але помочило нас тільки трохи за Косовим. […] Ночувати мусіли у Волянських”. 6 серпня “перенеслися до себе пополудні”, декілька днів порядкувалися, тішилися гарній погоді, яка не так часто пестила гостей Криворівні. Дощові дні все ж чергувалися з теплими, і як тільки виглядало сонце, Грушевський квапився “на плавачку”, за суницями, на про- гулянку на Писаний Камінь, Бережницю, до церкви17. У неділю 12 серпня пополудні “положилисьмо собі ватру на березі, пекли кукурудзу й бараболю”18. Час збігав швидко за зустрічами з друзями і колегами19, господарчими справами, а головне, працею (писав 10 Там само. – Спр. 25. – Арк. 150–150зв. 11 Там само. – Спр. 393. – Арк. 17 (лист О. Волянського до М. Грушевського від 12 червня 1907 р.). 12 Щоденникові записи історика та листи О. Волянського свідчать про довготривалий конфлікт між М. Грушевським та В. Пшибиловським через порушення останнім права власності на придбану Грушевським землю, що дійшло у 1908 р. до судової справи (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25.– Арк. 193, 200–202зв.). Владислав так допік М. Грушевського, що про його бездарну господарчу діяльність історик згадував навіть у своїй публіцистичній праці “Реальна політика на галицькім ґрунті” (Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 282). 13 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 152. 14 Там само. 15 Цит. за: Волянський О. Мої спогади про Івана Франка //Арсенич П. Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки й культури. – С. 72. 16 Листи до Михайла Коцюбинського. – Ніжин, 2002. – Т. ІІ / Упор. та коментарі В. Мазного. – С. 105. 17 У 1907 р. Михайло Грушевський провів у Криворівні час з 5 липня по 24 серпня (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 153–158зв.). 18 Там само. – Арк. 157. 19 “В Криворівні цього разу будуть через вакації д. Г. Хоткевич, д. А. Крушельницький і проф. М. Грушевський. Буде кому на дарабах їздити!” – писав 6 липня 1907 р. у своєму листі до М. Коцюбинського В. Гнатюк (Листи до Михайла Коцюбинського. – К., 2002. – Т. І / Упор. та коментарі В. Мазного. – С. 280). У своєму щоденнику в неділю, 15 липня, http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 829 статті, вичитував коректи, вів безперервне листування з численними кореспондентами (“листи відписую на всі боки”))20. В добрий гумор “вправляли” вістки від друзів та учнів. Вакації закінчувалися, на професора чекали виклади, на голову НТШ безкінечні клопоти в Товаристві та редагування “Записок”, а Криворівня не хотіла “відпускати”: відсвяткувавши іменини дружини, зустрівшись з Волянським, Гнатюком і Франком21, на кінець серпня Грушевські почали готувалися до від’їзду. По поверненні до Львова історик підсумував свій відпочинок 1907 р.: “За 7 тижнів у Криворівні я зробив теж досить: 2 “На укр[аїнські] теми”. Статя для “Товарища”. Богданові роковини. Початок про недержавність. Студії з економ[ічної]. Коректи с. 20 арк[ушів]. Статя для Проблєм. Вставки в VІ том. Некрольоґ Бучинського. Рецензії для Зап[исок] і ЛНВ. Дуже нам сього року Криворівня удалась”22. Кожний наступний рік був таким же плідним та насиченим зустрічами. Завдяки збереженому листуванню і щоденнику М. Грушевського за 1907–1909 рр. можливо від- творити кожний день криворівненського життя. Так, 1908 р. професор провів тут час з 10 по 20 червня; з 2 липня по 17 серпня23, у 1909 р. з 12 липня по 16 серпня24. 1908 р. запам’ятався храмовим святом 6 липня, на яке прибула “вся українська кольонія Криворівська”25, але більше неприємностями, пов’язаними з безперервними дощами, які завдали чималих збитків господарству. У неділю, 13 липня, “пополудні наступив страшний вилив Бережниці й Черемоша, Черемош ішов попід сам паркан, Бережниця забрала міст, ішла попід возовицю, заляла заїзд і двір. Трохи був неспокійний що й до хати, але до год. 4 ½ зачала вода спадати. Костьо теж думав запрягти коні на випадок. Кулюня трохи плакала, але потім розхрабрилася”26. Наступного дня Береж- ниця трохи спала, хоча все ще текла через стайню, проте вода в Черемоші дійшла максимуму, і господар “почув себе моторно, почувши рев його й побачивши воду високо між деревами”27. Неприємностей того року завдали й клопоти по розмежуванню садиб Грушевських і Пшибиловських. Пшибиловський грозився “розібрати паркани”, пустити “до мене М. Грушевський занотував: “Пополудні з Кулюнею ходив до Волянських, де був іменинник Гнатюк і Хоткевич; лишив там Кулюню і вернувся сам” (ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 154зв.). 24 липня: “Коректи Записок і кореспонденція. Був теплий дуже день, і я купався двічи. Були Крушельницькі, Гнатюк, Гарматій” (Там само. – Арк. 155). 29 липня: “Зрана був Гарматій з ріжними музеаліями, і Федорова Шкриблякова (сам Федор був вчора) – з річами – хоч се мині вже не дуже по нутру й задосить тих річей Шкриб- лякових” (Там само. – Арк. 155зв.). Як свідчать листи М. Грушевського до І. Джиджори, відпочивав тут, як завжди, і І. Франко: “Франко тепер тут. Дуже з ним тяжко. Як я виїхав зі Львова, то робив все, що хотів, але не для ЛНВ., а тепер тут відпочиває” (Там само. – Спр. 265. – Арк. 3–4зв.; лист від 8 серпня 1907 р.). 7 серпня: “Ходили на Жаб’є, дивитися на табулю й мапи, Гертнер видвіз нас назад. Пополудні були у нас гості – Фр[анко], Гнатюк, Волян[ський], Крушельницький” (Там само. – Спр. 25. – Арк. 156зв.). Гостював у Гру- шевських і Фотій Красицький (Там само. – Арк. 155). 20 Там само. – Арк. 154 (запис від 13 липня 1907 р.). 21 Там само. – Арк. 157зв. (запис від 15 серпня 1907 р.). 22 Там само. – Арк. 158зв. (запис від 25 серпня 1907 р.). 23 Там само. – Арк. 192зв.–194; 196зв.–205зв. 24 Там само. – Арк. 285зв.–292зв. 25 Там само. – Арк. 197зв. 26 Там само. – Арк. 199. 27 Там само. – Арк. 199зв. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 830 цілу Бережницю”. Врешті, за порадою нотаря з Жаб’є, М. Грушевський сплатив за межу 120 корон, 26 липня приїхав “ґеометер” і впродовж дня обмірював “маєтності”28. Надії на гарну погоду розвіювалися, знову прогнозували повінь, і 29 липня М. Гру- шевський гатив сам воду від стайні29, думав про повернення. Лише в останні дні перед від’їздом пощастило викупатися, закінчити паркан після встановлення межі, відвідати на прощання Волянських30. 1909 р. “Криворівня смакувала як ніколи”. Погода тішила всіх, хто того сезону відпочивав у Криворівні. Тогорічні вакації Михайло Грушевський називав “святим спокоєм”. Навіть Пшибиловський того року не вчинив “ніякої пакости”31. “Тихо про- ходить час, як течія потічка. […] Купаємося двічі на день, вода знову угрілася до 16– 17°. Я вложився в писаннє Історії й правильно пишу по 15 сторінок на день. Пишу зрана, коло 10 полагоджую почту, о 12 іду купатися і валятися на сонці. Чую себе пре- гарно. Гості наші не докучають, приємні”, – такі піднесені слова лягали на сторінки щоденника майже щодня32. Серед гостей Грушевських була рідня Марії Сильвестрівни (небоги Людмила Савицька та Стефанія Калитовська з родинами33), учні та колеги по НТШ зі Львова (Д. Лукіянович, М. Залізняк та В. Козловський). 3 серпня з учнями клали ватру, і професор довго з приємністю сидів біля вогню. 17 липня з Чернігова прибув маляр Михайло Жук “портретувати Кулюню”34. 30 липня “Жук Кулюнін портрет підкінчив, але не особливий. Мешкає далі, хоче з мене і Мар[инці] зробити для себе бодай углем”35. Декілька днів Михайло Сергійович позував Жукові, хоча і на його думку, і на думку самого мистця з цим портретом нічого не виходило. “Яко тако” 9 серпня портрет Грушевського М. Жук закінчив і розпочав “му- чить сеансами Маринцю”36. Відносини з чернігівським художником були попсовані при розрахунках за портрет Кулюні. Жук запросив 300 корон, що викликало непоро- зуміння: “Я був обурений до крайности, хотів сказати, щоб забирав портрет Кул[юні], але Мар[инця] почала відраджувати й просити. Кінець кінцем – коли він як нічого прийшов потім вечеряти, я передав через Мар[инцю] 200 кор., казав спитати, куди йому післати – він сказав, що до Чернигова, і рублями, і ще просив аби Мар[инця] прийняла від нього образки в презенті”37 . Про перебування родини Грушевських у Криворівні у 1910–1914 рр. черпаємо окремі відомості з епістолярних джерел та спогадів. Оскільки щоденник М. Грушев- ського від 17 червня 1910 р. втрачений38, про свій відпочинок того року історик згадує 28 Там само. – Арк. 201. 29 Там само. – Арк. 202зв. 30 Там само. – Арк. 205 (запис від 14 серпня 1908 р.). 31 Там само. – Арк. 288. 32 Там само. – Арк. 287зв. 33 Докладно про них див.: Дзюбан Р. Скала-Подільська – місце одруження Михайла Грушевського // Пам’ятки України. – 2003. – № 3. – С. 78–89; Кучеренко М., Панькова С., Шевчук Г. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського). – К., 2006. – С. 262–264. 34 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 286зв., 287зв. Докладно про історію портрета див.: Жеплинська О. Невідомий портрет Катерини Грушевської // Народо- знавчі зошити. – 1999. – № 2. – С. 161–162. 35 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 289. 36 Там само. – Арк. 291–291зв. 37 Там само. – Арк. 292–292зв. Долі цих портретів невідомі. 38 Див.: Панькова С. Щоденник Михайла Грушевського 1910–1914 років у купюрах Київського губернського жандармського управління // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Львів, 2006. – Т. ССLІ: Праці Історично-філософської секції. – С. 607–633. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 831 в листі до Михайла Коцюбинського: “Дуже і дуже раді будемо Вас бачити у себе в Криворівні. Ми виїдемо туди коло 20/VІІ нового стилю і пробудемо весь серпень і частину вересня, треба тільки списатися, щоб Вам були коні на станції”39. 22 липня, вже “кайфуючи” на Черемоші, М. Грушевський нетерпляче чекав на гостя40. Про літній побут Грушевського в Криворівні 1910 р. пише також у своєму листі до Михайла Коцюбинського і Володимир Гнатюк, який декілька років заманював письменника на Гуцульщину: “В Криворівні заїздіть до мене (я мешкаю в дяка за річкою) […]. Від мене до Грушевського 2 км, отже як схочете, зможете йти щодня до нього, а як буде гарно, то я обіцяю Вам часом товаришити. […] Грушевські (і Калитовські з ними) є вже в Криворівні від 20. VІІ. […] Пригадую, що я просив Вас до Криворівні швидше, як Грушевські, отже, я повинен мати першенство!”41. Досить часті повені, характерні для Криворівні, 1911 р. видались небувалими. “Вже від 25-ти літ видів я ріжні повени ту у нас в горах, але такої страшної, як сегорічна, то і старі люди не тямлять. […] Гнатюки є зовсім відірвані від сьвіта”, – писав до Львова 9 липня Олекса Волянський42. Священик також сповіщав, що заїхати через Ворохту можливо лише за місяць, і радив вирушати на Заболотів43. Власне, цей лист упередив заплановану на початок липня поїздку Грушевського до Криворівні, про яку він писав М. Коцюбинському44. Липнева повінь завдала збитків і маєтностям Грушевських. “Також і на посілости Паньства повінь зробила не малої шкоди – з одної сторони Бережниця позабирала плоти, позамулювала царинку; та мало браковало, що бульба забрала возовню і стайню – з другої сторони Черемош позабирав плоти”45. Збитки, понесені Грушевськими, не були відшкодовані спеціальним плавничим комітетом. Повінь 1911 р., як і описані попередні, вірогідно, спонукали Михайла Грушевського до рішення придбати новий ґрунт та будинок у безпечнішому місці. Так само вірогідно, що Михайло та Марія Грушевські самі вподобали маєтність, яка належала Хані Бендер навпіл з Миколою Готичем, а підписання контракту знову доручили Олексі Волянсь- кому46. Впродовж вересня–листопада 1911 р. священик докладно інформував Гру- шевських про свої зусилля змусити “крутійку” Хану дотриматися попередніх домовле- ностей47. Вона посилалася на різні причини, аби відтягнути справу, навіть хотіла весь ґрунт, за який вже отримала задаток від Грушевських, здати в оренду48. Після довгих перемовин та умовлянь 27 листопада 1911 р. Олекса Волянський від імені подружжя Грушевських підписав з Ханою Бендер контракт на купівлю ґрунту з будинком: “Жидівка на всі боки крутила, але в кінці під загрозою процесу випровадилася з хати та пішла до списаня контракту. […] На 3-й день по контракту застрахував хату в Тов. “Дністер” на суму 500 кор. Дав “Дністру” поясненя, що в хаті ніхто не мешкає, а призначена вона на 39 Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. ІІ. – С. 103 (лист від 3 червня 1910 р.). 40 Там само. – С. 104. 41 Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. І. – С. 302–303 (лист від 25 липня 1910 р.). 42 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 393. – Арк. 57зв. 43 Там само. – Арк. 57. 44 26 червня 1911 р. М. Грушевський писав до М. Коцюбинського: “Я виїжджаю за 10 день до Криворівні” (Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. ІІ. – С. 114). 45 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 393. – Арк. 57зв. 46 Місце, де знаходився цей будинок, на сьогодні не встановлено, відомо лише з листів О. Волянського, що хата стояла при дорозі. 47 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 393. – Арк. 59–69зв. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 832 мешкання”49. За листами Волянського відомо, що 3/5 “невиділеної части” належало Михайлу Грушевському, а 2/5 – Миколі Готичу50 (найвірогідніше, місцевому різьбяреві). Олекса Волянський радив Грушевському виділитися від Готича в “осібне тіло гіпотечне”. Прислухавшись поради приятеля, львівський професор вирішив стати повновладним господарем і у вересні 1912 р. викупив у М. Готича його частину ґрунту за 2000 корон51. Про дім, придбаний Грушевськими, дбав знов-таки Волянський. Для підтримання помешкання, яке потребувало ремонту, у належному стані Волянський здав його в найм “порядним людям” Миколі Савюку (“топар”) та Гаврилюку (“повітовий подорожник”). Власне, відомості про новий ґрунт та помешкання Грушевського у Криворівні на цьому і обриваються. Найвірогідніше, до вирішення питання про викуп у Миколи Готича його частки Грушевські не бралися за ремонт та переселення. Влітку 1912 р. вони відпочивали на старому місці. Про це свідчить лист М. Грушевського до М. Коцюбинського, написаний з Криворівні 21 серпня 1912 р.: “Тут настала гарна погода, але нарід мусить уже роз’їздитися. Дні прегарні, але в тіні не доходить уже до 20, а вода нагрівається слабо. […] Се фотографія з нашого грунту на Жаб’є”52. 1 вересня (19 серпня) 1912 р. Грушевські виїхали з села майже останніми з відпочиваючих. “Ми виїхали з Криворівні в час, від 2/ІХ почалися неустанні дощі, 4-го ріки вилили, забрали кладку коло дяка, гостинець на великім просторі. Аж прикро було чути про все се знищеннє”, – писав за тиждень, 8 вересня 1912 р., Михайло Грушевський до Михайла Коцюбинського53. Можливо, що наступного року господарі взялися б до ремонту, проте конфлікт у НТШ, який саме на літо 1913 р. почав набувати кульмінаційного характеру, відтіснив ці плани. Про початок літнього відпочинку професор повідомляв свого учня Івана Джиджору в листі від 18 липня 1913 р.: “Доношу Вам, дорогий Ів. Миколаєвичу, що ми доїхали “не зле”, себто дощ нас поливав тільки 20 мінут, і візок хоч розтряс нас (фіакр не міг виїхати, бо зірвало міст), але не перевернувся ніде. Тут потік пішов на наш ґрунт і зорвав плоти. […] Я ще не зовсім вилизався, признаюсь. Гостей ще немає”54. Останній сезон у Криворівні... Саме там застав Грушевського вибух Першої світової війни. Творчі плани перервалися55. Скупі записи, збережені в жандармських купюрах зі щоденника вченого, свідчать, що 28 липня (10 серпня) 1914 р. він бив тривогу за свою університетську платню56. Не маючи достатнього зв’язку з колегами і рідними, треба було думати про від’їзд57. 48 Там само. – Арк. 65. 49 Там само. – Арк. 69–69зв. (лист від 11 грудня 1911 р.). 50 Там само. – Арк. 69зв. 51 Там само. – Арк. 82–84. 52 Листи до Михайла Коцюбинського. – Т. ІІ. – С. 129. 53 Там само. – С. 130. 54 ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 265. – Арк. 59–59зв. 55 Останні вказівки своїм колегам знаходимо в листах М. Грушевського до М. Мочульського, написаних у Криворівні в серпні 1914 р. Див.: Листи Михайла Грушевського до Михайла Мочульського (1901–1933) / Упор. Р. Дзюбан. – Львів, 2004. – С. 29–30. 56 Панькова С. Щоденник Михайла Грушевського 1910–1914 років… – С. 617. 57 Доля Грушевських, безперечно, турбувала рідних. 4 жовтня 1914 р. у своєму щоденнику Є. Калитовський (чоловік небоги Марії Сильвестрівни Грушевської), який не раз гостював у Криворівні, писав: “Проф. Грушевскі доси з Криворівні до Львова не вернули. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 833 Вдячні учні, насамперед В. Дорошенко, які на той час стали провідниками Союзу визволення України, подбали про перевезення професора до Відня. Практичною реалізацією справи опікувалися О. Скоропис-Йолтуховський та М. Меленевський. За посередництвом Міністерства закордонних справ Австрії 15 вересня 1914 р. вони на- правили телеграму в Криворівню, що М. Грушевському необхідно прибути до Відня. Не отримавши відповіді (насправді М. Грушевський відправив листа та листівку одразу, 17 вересня, але через воєнні лихоліття вони вчасно не дійшли58), Скоропис-Йолтухов- ський та Меленевський повторно звернулися до згаданого міністерства з проханням, “щоб військові власти зарядили вивезення Професора з родиною з Криворівні військо- вим автом. Так воно й сталося”59. Військовим автомобілем М. Грушевський доїхав з родиною до Будапешта, а звідти вже залізницею до Відня, куди прибув 24 вересня60. У Відні ним заопікувався співробітник НТШ, на той час секретар СВУ Всеволод Козловський. Так уже сталося, що після 1914 р. Михайло Грушевський уже ніколи не відвідав милої гуцульської Криворівні. Проте, якби й була нагода, то не побачив би він своєї господи під карпатською скелею – у липні 1917 р. під час свого відступу будинок спалили російські війська. Світлана Панькова (Київ) […] Мочульський дістав з кінцем серпня б. р. лист від Грушівських, що задумали виїхати до Швайцарії або Італії, із запитом, яка його думка. Він їм радив їхати на Угорщину – чи однак картка та, вислана з початком вересня б. р., ще їх дійшла – невідомо. Від того часу немає від них ані про них ніякої відомости” (ЦДІАЛ України. – Ф. 309. – Оп. 1. – Спр. 1400. – Арк. 20). 58 Текст листа див.: Жук А. Проф. М. Грушевський і Союз визволення України в роках Першої світової війни / Публікація І. Гирича // Молода нація. – 2002. – № 3. – С. 112. 59 Там само. – С. 111–113. 60 У своїй автобіографії 1914–1919 рр. М. Грушевський дещо по-іншому подає ці обста- вини, вірогідно бажаючи відсторонитися від діячів СВУ: “[…] коли в місяці вересни російські патрулі зближились до нашого села, жандармський постерунок зажадав, щоб я негайно виїхав на Угорщину, зареквірував фіру і в кілька годин виправив мене за угорську границю, а звідти мусів зараз же виїхати до Відня” (Грушевський М. С. Автобіографія, 1914–1919 рр. // Великий Українець: Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського. – К., 1992. – С. 215). ДО БІОГРАФІЇ М. В. ЛЕВЧЕНКА: ЛИСТ ДО С. М. НАСОНОВА ВІД 25 СЕРПНЯ 1918 РОКУ В історії візантиністики одне з найпочесніших місць належить випускнику Істо- рико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині (далі – НІФІ) Митрофанові Васильовичу Левченку (1890–1955). Саме він став основоположником радянської візантиністики. 1939 р. з переходом на роботу в Інститут історії АН СРСР він організовує візантійську групу, яка стала центром ленінградської візантиністики. З ініціативи і під керівництвом М. В. Левченка в 1945 р. вперше в СРСР було органі- зовано кафедру візантиністики при Ленінградському державному університеті, до ро- боти на якій були залучені провідні тогочасні науковці. Саме завдяки старанням вченого вдалося за декілька років перетворити кафедру на один із найбільших центрів візанти- ністики в СРСР. За активної участі кафедри в 1947 р. було відновлено видання часопису “Византийский временник”, одного з провідних міжнародних друкованих органів візантиністики. Довгий час відповідальним редактором часопису був М. В. Левченко. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Літні вакації Михайла Грушевського у Криворівні

Репозитарії

Схожі ресурси