До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15491 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни / І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 91-98. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15491 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-154912011-01-27T12:03:19Z До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни Скочиляс, І. Геральдика, сфрагістика 2007 Article До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни / І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 91-98. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15491 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Геральдика, сфрагістика Геральдика, сфрагістика |
| spellingShingle |
Геральдика, сфрагістика Геральдика, сфрагістика Скочиляс, І. До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни |
| format |
Article |
| author |
Скочиляс, І. |
| author_facet |
Скочиляс, І. |
| author_sort |
Скочиляс, І. |
| title |
До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни |
| title_short |
До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни |
| title_full |
До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни |
| title_fullStr |
До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни |
| title_full_unstemmed |
До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни |
| title_sort |
до питання функціонування парафіяльних штемпелів у перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Геральдика, сфрагістика |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15491 |
| citation_txt |
До питання функціонування парафіяльних штемпелів у Перемишльській єпархії: місця виготовлення парафіяльних штемпелів, їхня вартість та причини заміни / І. Скочиляс // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 91-98. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT skočilâsí dopitannâfunkcíonuvannâparafíâlʹnihštempelívuperemišlʹsʹkíjêparhíímíscâvigotovlennâparafíâlʹnihštempelívíhnâvartístʹtapričinizamíni |
| first_indexed |
2025-07-02T16:57:29Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:57:29Z |
| _version_ |
1836555121864998912 |
| fulltext |
91
Початок панування Австрійської монархії в Галичині та політика йоси-
фінізму ознаменувалися наданням національним групам, що населяли імперію,
рівних прав, піднесенням економіки краю, що поєднувалося з модернізацією
бюрократичного зразка. Практично всі сфери суспільного життя почали регла-
ментуватися законодавчо. Така “модернізація” Галичини спричинила докумен-
тальний бум, що супроводжувався поступовим запровадженням канцелярійних
стандартів епохи Просвітництва віденського зразка. З поширенням нового спо-
собу діловодства виникла проблема збереженості та конфіденційності офіційної
та приватної документації. Одним із шляхів вирішення цього питання стало
масове запровадження печаток. У релігійній сфері вони ввійшли в ужиток на
деканатському та парафіяльному рівнях.
Подальший розвиток парафіяльної сфрагістики регламентувався циркуля-
рами як світських, так і духовних інституцій. Ці розпорядження публікувалися
в єпархіальних виданнях і таким чином популяризувалися серед нижчого духо-
венства. Масове використання церковних штемпелів було тісно пов’язане з
бюрократизацією діловодства. Те, що парафіяльні уряди не завжди беззасте-
режно виконували рекомендації консисторії, вказує на їхню відносну автоном-
ність та політизацію духовенства в контексті тогочасного суспільного життя
Галичини.
Місця виготовлення штемпелів. Про виготовлення матриць на території
України відомо з постанов синоду Львівської латинської архієпархії 1765 р.,
згідно з якими кожна церква повинна була мати печатку, яка б відображала її
титул. Кошти на цю справу планувалося зібрати серед духовенства, а гравіювати
штемпелі – на “фабриці” митрополичої катедри1. Мабуть, у другій половині
XVIII cт. у Львові існувала при римо-католицькій консисторії майстерня з
виготовлення церковних печаток. Про фахових майстрів-печатників із столиці
Галичини згадує Н. Ґремаде. У 1799 р. зі Львова на Буковину був запрошений
Ірина СКОЧИЛЯС (Львів)
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПАРАФІЯЛЬНИХ ШТЕМПЕЛІВ
У ПЕРЕМИШЛЬСЬКІЙ ЄПАРХІЇ: МІСЦЯ ВИГОТОВЛЕННЯ,
ЇХНЯ ВАРТІСТЬ ТА ПРИЧИНИ ЗАМІНИ
1 Decretales summorum pontificum pro Regno Poloniae et Constitutiones synodorum
provincialium et Dioecesanarum Regni ejusdem ad summam collectae, cum annotationibus,
declarationibus, admonitionibus et additionibus ex historia, jure ecclesiastico universali, et jure
civili regni. – Poznaniae, 1869. – Р. 307.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
92
гравер Хаїм Віттман2, який зобов’язувався виготовляти для православної церкви
штемпелі3. У деяких парафіях храмові печатки вирізали ковалі-цигани, але через
низький рівень робіт – неякісний метал для основи печаток, помилки у легендах,
погане виконання сюжетного зображення – ці матриці викликали багато на-
рікань4.
Про те, що в кінці XVIII cт. граверів-печатників у Галичині було обмаль,
свідчать відповідні розпорядження губернаторства від 22 вересня 1797 р., в яких
рекомендувалося замовляти штемпелі у Львові, тому що кваліфікованих майстрів
у інших містах знайти було важко5. Там виготовляли і печатки для Перемишль-
ської єпархії. На це безпосередньо вказує оригінальна матриця парафії Манів
Яслиського деканату (початок ХХ ст.)6, котра на металевій основі мала напис:
“Lwów A. BCHINDLEB Lwów SYKSTUSKAL. 15”.
У середині ХІХ ст. в українських землях Австрійської монархії працював
інший печатник – І. Заусмер, а в 1902–1903 рр. у Чернівцях з’явився новий май-
стер – Ратський. Найкращим фахівцем, до послуг якого вдавалися українські
парафії на початку ХХ ст., вважався Карл Марзек, котрий проживав у Відні7.
Про граверів кінця ХІХ – початку ХХ ст. інформують оригінальні штемпелі.
Одним із центрів граверства була й Варшава. У польському Національному музеї
(у Варшаві) зберігається матриця парафії Поточки Холмської православної єпар-
хії8, на металевій основі якої зберігся напис: “Б. Кущинський граверъ Варшава
Сенаторская 10”9. Ім’я ще одного майстра – Ф. Полевка – відоме з оригінального
штемпеля перемишльського владики Костянтина Чеховича10.
2 Grâmadâ N. Vechile peceţi bisericeşti bucovinene. – Cernâuţi: Tiparul Glasul Bucovinei,
1939. – Р. 19.
3 Пошук гравера було доручено місцевому майстрові-годинникареві Фальку. Він за-
просив зі Львова єврея-гравера високої кваліфікації, котрий і виконував замовлення
консисторії. Та на це замовлення претендували місцеві золотарі, котрі подали позов до
окружного правління на приїжджого, а виготовлення печаток перебрали в свої руки.
Однак вони не впоралися з роботою, і консисторії довелося повторно запрошувати
Х. Віттмана для завершення гравіювання (Grâmadâ N. Vechile peceţi bisericeşti buco-
vinene. – Р. 19–20).
4 Ibidem. – Р. 22.
5 Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАЛ України). –
Ф. 201. – Оп. 1. – Спр. 331. – Арк. 26.
6 Muzeum Historyczne w Sanoku (далі – MHS). – H. 22.
7 Grâmadâ N. Vechile peceţi bisericeşti bucovinene. – Р. 21–22.
8 Точна дата виготовлення цього штемпеля невідома, але можемо з упевненістю ствер-
дити, що оскільки унію в Холмській єпархії було ліквідовано 1875 р., то його поява пов’язана
із заміною печаток на православні штемпелі, для яких характерне зображення трибанної
церкви.
9 Muzeum Narodowy w Warszawie (далі – MNW). – МN. 23957.
10 Muzeum Ziemi Przemyskiej (далі – MZP). – MPH. 11304. Печатка кругла, мідна,
діаметром 25 мм, без ручки, у відмінному стані. Очевидно, єпископ замовив її наприкінці
свого архієрейства, тож з’явилася вона десь у 1910-х – 1915-х рр. Прізвище майстра зазначене
вгорі, на металевій основі.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
93
В архівних джерелах першої третини ХХ ст. згадуються львівські майстри-
печатники, серед яких вирізнявся своєю вправністю Іван Метц11. З часом граверну
справу було поставлено на фабричний конвеєр. Виготовленням печаток займа-
лися спеціалізовані фірми, як-от “Тадеуш Богуславський” у Варшаві12. Діяли
також львівські граверні майстерні, однак, чи виготовляли вони штемпелі для
парафіяльних урядів Перемишльської єпархії, встановити не вдалося.
Вивчивши джерела та літературу, доходимо висновку, що основними цент-
рами продукування печаток у ХІХ ст. були Варшава, Відень і Львів. Саме тому
в греко-католицьких парафіях трапляється так багато однотипних матриць. Факт
існування граверної майстерні Львівської латинської архієпархії дає підстави
припустити, що й українська Галицька митрополія мала своїх майстрів-печат-
ників (можливо, такі фахівці працювали і в самому Перемишлі). За аналогією з
Буковиною незначну кількість штемпелів могли виготовляти місцеві (сільські)
ремісники або ж мандрівні цигани-ковалі.
Вартість штемпеля. Вартість штемпелів залежала від матеріалу, з якого
їх виготовляли, від місця виготовлення та від фінансової спроможності па-
рафії. У кінці XVII ст. священики повинні були укладати контракти з граве-
рами, надсилаючи копії угоди до консисторії. Якщо вартість послуг переви-
щувала 4 злотих, то це питання потребувало обов’язкового узгодження з кон-
систорією13.
Відомо, що на Буковині в середині ХІХ ст. ціна однієї матриці становила 7–
10 флоринів14. Наприклад, у 1868 р. основа матриці з латуні коштувала 5 флоринів
80 крейцерів, а інкрустація ручки – 1 флорин 20 крейцерів; у 1874 р. – 10 флоринів
(у Відні з латуні), у 1885 р. – 6 флоринів 50 крейцерів; у 1898 р. – 17 флоринів (за
дві латунні матриці); у 1887 р. – 2 флорини 60 крейцерів (основа з каучуку)15.
Спостерігаючи зміну цін на граверні послуги, бачимо, що вартість печаток із
появою дешевших матеріалів зменшувалася. Та все ж граверні роботи були
відносно дорогими, а матеріальний стан парафій не завжди дозволяв їм корис-
туватися послугами високопрофесійних майстрів. Навіть на початку ХХ ст.
парафіяльні уряди в Галичині скаржилися на відсутність необхідних коштів для
виготовлення нового штемпеля16. Попри це, у більшості греко-католицьких
11 ЦДІАЛ України. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 159. – Арк. 59, 64.
12 Там само. – Арк. 89.
13 Там само. – Ф. 201. – Оп. 1. – Спр. 331. – Арк. 26зв. Щоб скласти уявлення, чи
високою була вартість граверних робіт, наведемо середню ціну станом на 1797–1798 рр.
наступних товарів: 100 кг вівса коштувало 3 золотих 14 грошів, 100 кг пшениці – 8 золотих
18 грошів, 100 кг ячменю – 6 золотих 16 грошів (Hoszowski S. Ceny we Lwowie w latach
1701–1914. – Lwów, 1934. – S. 7–9).
14 1 флорин (гульден) дорівнював (з 1857 р.) 100 крейцерам, 1 гульден – 4 золотим; 1
крейцер – 2 грошам, тобто вартість штемпеля була 28–40 золотих. Для порівняння наведемо
вартість інших товарів станом на 1868 р.: за 100 кг вівса давали 9 золотих, 100 кг пшениці –
22 золотих 2 гроші, 100 кг ячменю – 12 золотих 8 грошів (Ibidem. – S. 79).
15 Grâmadâ N. Vechile peceţi bisericeşti bucovinene. – Р. 13.
16 ЦДІАЛ України. – Ф. 146. – Оп. 4. – Спр. 1978. – Арк. 9зв.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
94
парафій побутували високоякісні матриці. Збереглися документальні відомості
про вартість і зовнішній вигляд печаток у Галичині в 20-х–30-х роках ХХ ст.17.
Причини заміни парафіяльних штемпелів. Головними причинами заміни
штемпелів були: втрата чи зношеність, технічний прогрес, релігійні чинники
(зміна титулу церкви, будівництво нового храму, його посвячення), церковно-
адміністративні фактори, суспільно-політичні процеси.
До втрати штемпеля могли призвести як стихійне лихо (скажімо, пожежа),
так і суб’єктивний фактор (недбальство пароха, крадіжка).
Амортизація печатки зумовлювалася передовсім її частим застосуванням у
церковному діловодстві18 . Металеві основи були досить міцні, що підтверджує
візуальний огляд збережених у музеях оригінальних матриць, котрі, незважаючи
на тривалий час функціонування, дійшли до нас у цілком задовільному стані19.
Деколи печатка виходила з ужитку через ушкодження певної її частини (напри-
клад, кріплення, яке з’єднувало металеву основу з ручкою20), через що користу-
вання штемпелем ставало проблематичним. Причиною заміни могли бути і втра-
чені літери (насамперед у матрицях із каучуковою основою21).
Технічний прогрес і процеси модернізації, особливо в останній третині
ХІХ ст., справили помітний вплив на розвиток парафіяльної сфрагістики. У цей
час, зокрема, відбувається поступова заміна таких незручних у використанні
матеріалів для відбитків, як сургуч, віск, мастика на простіші та доступніші –
чорнило, туш, фарбу.
Активне застосування нових матеріалів негативно позначилося на якості
відбитків22. Виготовлені раніше штемпелі виявилися непристосованими до рід-
17 Там само. – Ф. 205. – Оп. 1. – Спр. 159. – Арк. 1, 59, 64, 89. Щоправда, йдеться тут
про печатки державних установ і заміну австрійського герба на польський. У 1930 р. вартість
однієї печатки коливалася, залежно від матеріалу, від 1 до 4 злотих, у 1938 р. – 15 злотих за
штуку.
18 Це добре видно на прикладі печатки парафій Середниця Ліського деканату (MHS. –
H. 56), в легенді якої затерті окремі літери; Пельня Сяноцького деканату (MHS. – H. 61),
Сторожі Великі Сяноцького деканату (MHS. – H. 79), Юрівці Сяноцького деканату (MHS. –
H. 101), де простежуються подряпини металевої основи.
19 Так, печатка парафії Пралківці Перемишльського деканату, котра функціонувала про-
тягом 1803–1900-х рр. (MZP. – MPH. 7203), збереглася дуже добре, незважаючи на 100-літній
період її використання. Тож причиною її заміни навряд чи могла бути зношеність. Те саме
стосується парафіяльних печаток Потелича Потелицького деканату (Музей історії релігії у
Львові (далі – МІРЛ). – СФ. 7), Телешниці Затварницького деканату (MHS. – H. 11), Смере-
ковець Біцького деканату (MHS. – H. 65), Туринки Жовківського деканату (МІРЛ. – СФ. 17).
20 Штемпелі парафії Яксманичі Перемишльського деканату (MZP. – MPH. 11249), Мо-
настирець Ліського деканату (MHS. – H. 78), Манів Яслиського деканату (MHS. – H. 58)
мали металеві частини, які з’єднували основу печатки з ручкою й розкололися, тому для про-
довження терміну її дії додатково фіксували кріплення підручними матеріалами (тканина).
21 Яскравий приклад – парафіяльна печатка Руського Села Бірчанського деканату
(MZP. – MPH. 7784), котра функціонувала в 1899–1909 рр. і була виготовлена з каучуку. У ле-
генді цього штемпеля в назві населеного пункту (въ РУСКОМЪ СЕЛ®) втрачено літеру “Р”.
22 Л. Довган виділяє технологічні причини заміни штемпелів (Довган Л. Застосування
печаток у церковному адмініструванні Галичини в ХІХ столітті // Вісник Прикарпатського
університету. Історія. – Івано-Франківськ, 1998. – Вип. 1. – С. 178–179).
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
95
ких субстанцій, тому відтиски виходили нечіткими. Практично всі матриці були
різьблені в контррельєфі (заглиблена стосовно тла композиція), завдяки чому
сургучеві відбитки давали чітке рельєфне зображення. Зі зміною матеріалу по-
стала нагальна потреба у заміні печаток на каучукові або металеві (але горельєфні,
із високим опуклим скульптурним рисунком)23.
Християнські вірування в кожній парафії були тісно пов’язані з посвятами
храмів, а сюжетне зображення печатки – із титулом церкви24. Тож зміна посвяти
парафії майже автоматично призводила до виготовлення нової печатки. Що-
правда, у сфрагістиці Перемишльської єпархії відомі випадки, коли старий штем-
пель (із не відповідним титулові храму сюжетом) функціонував ще кілька деся-
тиліть, поки не був замінений новим25. Нові посвяти храмів з’являлися у зв’язку
23 На цю обставину звертає також увагу польська дослідниця М. Каганець. Вивчаючи
генезу ґмінних печаток Берунської парафії, вона простежила заміну матеріалу (сургуч на
туш). Авторка зазначає, що, правдоподібно, в 1864 р. спеціальним розпорядженням матриці
були замінені на каучукові (Kaganiec M. Herb Bierunia i godła gminne dawnej parafii bieruń-
skiej.– Bieruń, 1994. – S. 16).
24 На жаль, в Україні відсутні фундаментальні дослідження з історії літургійного культу
святих. Окремі аспекти висвітлені на прикладі Холмської єпархії (Слободян В. Посвяти
церков Холмської єпархії // Християнські культи в Україні: Тематичний зб. Святопокров-
ського жіночого монастиря Студійського Уставу. – [Львів, 2000]. – Вип. 2. – С. 93–96). Мотиви
вибору того чи іншого титулу храму були різними. Приватновласницькі поселення часто
посвячували церкви своїм власникам (докладніше про це див.: Tylus S. Patrocinia kościołów
parafialnych w archidiecezji (Halickiej) Lwowskiej do końca XVI wieku // Roczniki Teologiczne. –
Warszawa, 1991–1992. – T. 38–39. – Zesz. 4. – S. 40). Географічне розташування теж
позначалося на іменуванні святинь. На вибір патроном храму Богородиці або Ісуса Христа
впливало вселенське богослов’я Церкви, тоді як ангельські чи святовітцівські посвяти дуже
часто залежали від імені фундатора та його релігійного світогляду.
На українському матеріалі ці взаємовпливи студіювали: Мицько І. До проблеми ста-
новлення популярних християнських культів в Україні // Mediaevalia Ucrainica: Meнтальність
та історія ідей. – К., 1998. – Т. 5. – С. 39–40; Рудецький П. Імена святих та титулатура
православних храмів Луцька періоду середньовіччя // Пам’ятки сакрального мистецтва
Волині: Матер. VIII міжнар. наук. конфер. (Луцьк, 13–14 грудня 2001 р.). – Луцьк, 2001. –
С. 110–111.
25 Можна навести низку таких прикладів. У с. Суровиця Яслиського деканату зі сере-
дини ХІХ ст. і до 90-х років ХІХ ст. включно (Національний музей у Львові, відділ рукописів
і стародруків (далі – НМЛ). – РКЛ. 545. – Арк. 188; ЦДІАЛ України. – Ф. 146. – Оп. 20. –
Спр. 1783. – Арк. 70) використовували матрицю із сюжетним зображенням св. Миколая,
хоч парафіяльна церква вже з 1865 р. (Schematismus universi venerabilis cleri orientalis ritus
catholicorum dioeceseos Premisliensis 1865. – Premisliae, 1865. – P. 113) мала титул Успіння
Богородиці. Дані “Шематизмів” Перемишльської єпархії (Schematismus universi venerabilis
cleri orientalis ritus catholicorum dioeceseos Premisliensis 1860. – Premisliae, 1860. – P. 120)
справді підтверджують існування до 60-х років ХІХ ст. у Суровиці храму св. Миколая,
назву якого й відображено на згаданій церковній матриці. Очевидно, через добру збереже-
ність старого штемпеля та певні проблеми з виготовленням нового парафіяльний уряд не
вважав за доцільне його змінювати. Водночас треба відзначити майстерне виконання сюжету
Успіння в другому варіанті печатки парафії Суровиця від 1895 р. (ЦДІАЛ України. – Ф. 146. –
Оп. 20. – Спр. 1783. – Арк. 84), що вирізняється композиційною чіткістю зображення.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
96
з наданням храмові відпусту, набуттям церквою реліквій, будовою нового храму,
його реконструкцією26, зміною колятора парафії, перенесенням місця осідку
парафії тощо27. Індикатором популярності релігійного культу на місцевому ґрунті
була посвята храму єпископом: титул відновленого чи зведеного сакрального
об’єкта або підтверджувався церковною владою, що свідчило про суспільну
важливість даного культу, або ж відбувалася його заміна28.
В останній третині ХІХ ст. спостерігаємо тенденцію до частішої заміни
печаток, каталізовану суспільно-політичними процесами в Галичині. Події “Вес-
ни народів” 1848 р. спричинили зростання національної свідомості українського
населення краю. Це виявилося, окрім іншого, й у повсюдному запровадженні
української мови в діловодство та ідентифікації галицьких українців як греко-
католиків. Згадані процеси безпосередньо вплинули і на розвиток церковної
сфрагістики. Зміни заторкнули зміст, структуру та мову написів. Зокрема, в ле-
гендах починають уживатися такі терміни, як “ГР. КАТ...”, “РУСКО. КАТ...”,
“Руский приход...” та ін.29.
До 1847 р. парафія Хирів Старосольського деканату теж була посвячена св. Миколаєві,
але згодом титул храму замінили на “Різдва Пресвятої Богородиці” (Schematismus universi
venerabilis cleri dioeceseos graeco catholicae Premisliensis M.D.CCC.XXX. – Premisliae: Typo-
graphia Episcopali rit. graeci. c., 1830. – P. 119; Catalogus universi venerabilis cleri dioeceseos
Premisliensis graeco ritus catholicae 1849. – Premisliae: Typographia Capituli rit. gr. cath., 1849. –
P. 119). Причиною цього перейменування стало будівництво мурованої церкви і посвячення
її єпископом Іваном Снігурським у 1847 р. (Шематизмъ всего Клира греко-католического
епархій соединеныхъ Перемыской; Самбôрской и Сянôцкой на рôкъ вôдъ рожд. Хр. 1900. –
Перемышль: Зъ печатн Николая Джулыньского, 1900. – С. 320). Незважаючи на це, давня
парафіяльна печатка із зображенням св. Миколая продовжувала функціонувати до кінця
1882 р.
У 1868 р. відбулася зміна титулу церкви Чаплі Старосольського деканату – зі Св. Ми-
колая на Перенесення мощей св. Миколая (Schematismus universi venerabilis cleri orientalis
ritus catholicorum dioeceseos Premisliensis 1867. – Premisliae, 1867. – P. 89; Схиматисмъ всего
клира католіковъ епархіи Перемыской на рокъ отъ рожд. Хр. 1868. – Перемышль: Тіпомъ
руского Собору Клироса Перемыского, 1868. – С. 123). Тим часом стара матриця побутувала
аж до 1893 р., а нова зображала лише постать св. Миколая без пов’язання із сюжетом
празника.
26 На прикладі парафіяльних печаток Колбушової Я. Бардан доводить, що зображення
храму на новій матриці (з 1859 р.) з’явилося після його відбудови (що потребувала багато
сил та коштів). З огляду на це, місцевий парох наполіг на тому, щоб в основу сюжетного
зображення було покладено архітектурні форми оновленої церкви (Bardan J. Dawne pieczęcie
i herb Kolbuszowej. – Kolbuszowa, 1998. – S. 25).
26 Schematismus universi cleri orientalis ritus catholicorum dioeceseos Premisliensis pro
anno domini 1864. – Premisliae: Typis rutheni Capituli Premisliensis, 1864. – Р. 39. У цьому
випадку патрон храму не змінився.
27 Tylus S. Patrocinia kościołów parafialnych w archidiecezji (Halickiej) Lwowskiej do końca
XVI wieku. – S. 60.
28 Kracik J. Konsekracje kościołów i ołtarzy w diecezji Krakowskiej w XVII–XVIII wieku //
Nasza Przeszłość. – Kraków, 1984. – T. 61. – S. 112.
29 Детальніше про це див.: Скочиляс І. Богородичні сюжети у парафіяльних печатках
Перемишльської єпархії ХІХ – початку ХХ ст. // Український археографічний щорічник.
Нова серія. – К.; Нью-Йорк, 2002. – Вип. 7. – Т. 10. – С. 168–171.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
97
Церковно-адміністративні чинники теж сприяли еволюції штемпелів
Перемишльської єпархії. У 1866 р. створено парафіяльні комітети (уряди),
до яких перейшла опіка над сакральними об’єктами. Спеціальним розпо-
рядженням австрійського уряду храми та церковні бенефіції передавалися
місцевим парафіяльним комітетам30. Унаслідок цих нововведень у легендах
парафіяльних матриць з’являється словосполучення “УРЯД ПАРОХІ-
ЯЛЬНИЙ...”
Н. Ґремаде вказує й на інші підстави заміни штемпелів: втрата матриці,
зміна храмової ікони (це тотожне зміні титулу церкви), пошкодження печатки,
її модернізація через застосування нових матеріалів для відбитків та уточ-
нення в легенді31. У працях С. Кучинського виокремлено додатково ще такі
причини: використання штемпеля з метою фальсифікації, його неактуаль-
ність у зв’язку зі зміною регалій володаря або території32.
У Перемишльській греко-католицькій єпархії печатки найчастіше замі-
няли через зношеність, необхідність переходу на нові матеріали для відбитків,
а також через церковні та суспільно-політичні чинники.
* * *
Парафіяльні печатки були запроваджені в Галичині в кінці XVIII cт. Іні-
ціатива належала австрійській адміністрації краю, яку підтримала греко-като-
лицька ієрархія. Їхні закони та розпорядження визначали та регулювали сфери
функціонування церковної сфрагістики.
На межі XVIII–XIX ст. існувало кілька гравіювальних центрів (Відень,
Варшава та Львів), що продукували свої “фірмові” штемпелі, хоча місцеві май-
стри виготовляли їх також. Більшість досліджених пам’яток були вигравіювані
в єпархіальних центрах або інших великих містах регіону майстрами-профе-
сіоналами. При виготовленні церковних печаток однозначно переважав фаховий
підхід.
Натомість в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. лише в окремих ви-
падках штемпелі виконувалися одним майстром. У цей період не було суворої
регламентації та відповідних обмежень щодо їхнього вигляду. Водночас зросли
технічні можливості майстрів-печатників, збільшилася кількість центрів із виго-
товлення штемпелів.
30 “Îóñòàâà äîòû÷íî ïîêðèòüu êîøòôâú ñòàâëuíüu è îóòðèìîâàíüu áyäèíêôâú
öºðêîâíûõú è ïðèõîäñêèõú âú ïàðîõ¿uõú èñïîâäàíüu êàòîëè÷åñêîãî è ñïðàâëuíüu ïðèáî-
ðôâú è ñíàðuäîâú öºðêîâíûõú” (Âñòíèêú çàêîíôâú è ðîñïîðuæåí³è êðàºâûõú äëu êîðî-
ëºâñòâà Ãàëèö³è è Âîëîäîìèð³è ðàçîìú ñú âåëèêèìú êíuæºñòâîìú Êðàêôâñêèìú. – Ëüâôâú,
1866. – Ч. ХІV. – C. 111–117).
31 Grâmadâ N. Vechile peceţi bisericeşti bucovinene. – Р. 9.
32 Kuczyński S. K. Pieczęcie książąt Mazowieckich. – Wrocław; Warszawa; Kraków;
Gdańsk: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk,
1978. – S. 84. Тут досліджувалися приватні, князівські та єпископські штемпелі періоду
середньовіччя.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
98
Найрізноманітнішими були причини масової заміни матриць в останній
третині ХІХ – на початку ХХ ст.: від втрати штемпеля, його зношеності до зміни
способу виробництва штемпелів (машинного) та матеріалів для виготовлення
їхньої основи. Також певний вплив на це мали як релігійні чинники (зміна титулу
церкви, будівництво нового храму та його посвята), так і суспільно-політичні
процеси, що відбувалися в Галичині.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|