Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису

Інсерційним мутагенезом in vitro з наступним заміщенням нашивної хромосомної копії реІХ гена на мутовану створено дефектний за продукцією екзопектатліази штам K. oxytoca VN13. За допомогою створеного мутанта встановлено наявність у геномі К. oxytoca VN13 лише одного гена з даною нуклеотидною послідо...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2005
Hauptverfasser:	Лар, О.В., Ковтунович, Г.Л., Козировська, Н.О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України 2005
Schriftenreihe:	Біополімери і клітина
Schlagworte:	Молекулярна та клітинна біотехнології
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155115
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису / О.В. Лар, Г.Л. Ковтунович, Н.О. Козировська // Біополімери і клітина. — 2005. — Т. 21, № 1. — С. 55-59. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-155115
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1551152019-06-17T01:27:42Z Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису Лар, О.В. Ковтунович, Г.Л. Козировська, Н.О. Молекулярна та клітинна біотехнології Інсерційним мутагенезом in vitro з наступним заміщенням нашивної хромосомної копії реІХ гена на мутовану створено дефектний за продукцією екзопектатліази штам K. oxytoca VN13. За допомогою створеного мутанта встановлено наявність у геномі К. oxytoca VN13 лише одного гена з даною нуклеотидною послідовністю. Показано, що у К. oxytoca VN13 є додатковий пектатліазний ген, нуклеотидна послідовність якого суттєво відрізняється від послідовності реІХ гена. Виявлено суттєво нижчий рівень пектатліазної активності мутантного штаму порівняно із загальною пектатліазною активністю К oxytoca VN13 дикого типу. Визначено, що експресія клонованого реІХ гена не є необхідною для засвоєння полігалактуронату цією бактерією. Инсерционным мутагенезом in vitro с последующим замещением нашивной хромосомной копии pelX гена мутированной создан дефектный по продукции екзопектатлиазы штамм K. oxytoca VN13. При помощи созданного мутанта определено наличие в геноме K. oxytoca VN13 только одного гена с данной нуклеотидной последовательностью. Показано, что у К oxytoca VN13 есть дополнительный пектатлиазный ген, нуклеотидная последовательность которого существенно отличает ся от последовательности pelX гена. Выявлен существенно более низкий уровень пектатлиазной активности мутантного штамма в сравнении с общей пектатлиазной активностью K. oxytoca VN13 дикого типа. Установленоно, что экспрессия клонированного pelX гена не является необходимой для усвоения полигалактуроната этой бактерией. An insertionally inactivated copy of the pelX gene of K. oxytoca VN13 was used for the wild type gene substitution by reciprocal recombination. The presence in K. oxytoca VN13 genome of the additional pectate lyase gene with nucleotide sequence differing from the pelX gene was revealed. A considerably lower level of the pectate lyase activity of the mutant K. oxytoca VN13 strain compared to the wild type strain was determined. It was shown, that the pelX gene expression is not essential for polygalacturonate assimilation by this bacterium. 2005 Article Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису / О.В. Лар, Г.Л. Ковтунович, Н.О. Козировська // Біополімери і клітина. — 2005. — Т. 21, № 1. — С. 55-59. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 0233-7657 DOI: http://dx.doi.org/10.7124/bc.0006DC http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155115 577.113.5 uk Біополімери і клітина Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Молекулярна та клітинна біотехнології Молекулярна та клітинна біотехнології
spellingShingle	Молекулярна та клітинна біотехнології Молекулярна та клітинна біотехнології Лар, О.В. Ковтунович, Г.Л. Козировська, Н.О. Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису Біополімери і клітина
description	Інсерційним мутагенезом in vitro з наступним заміщенням нашивної хромосомної копії реІХ гена на мутовану створено дефектний за продукцією екзопектатліази штам K. oxytoca VN13. За допомогою створеного мутанта встановлено наявність у геномі К. oxytoca VN13 лише одного гена з даною нуклеотидною послідовністю. Показано, що у К. oxytoca VN13 є додатковий пектатліазний ген, нуклеотидна послідовність якого суттєво відрізняється від послідовності реІХ гена. Виявлено суттєво нижчий рівень пектатліазної активності мутантного штаму порівняно із загальною пектатліазною активністю К oxytoca VN13 дикого типу. Визначено, що експресія клонованого реІХ гена не є необхідною для засвоєння полігалактуронату цією бактерією.
format	Article
author	Лар, О.В. Ковтунович, Г.Л. Козировська, Н.О.
author_facet	Лар, О.В. Ковтунович, Г.Л. Козировська, Н.О.
author_sort	Лар, О.В.
title	Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису
title_short	Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису
title_full	Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису
title_fullStr	Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису
title_full_unstemmed	Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису
title_sort	роль реіх гена klebsiella oxytoca vn 13 у процесі пектинолізису
publisher	Інститут молекулярної біології і генетики НАН України
publishDate	2005
topic_facet	Молекулярна та клітинна біотехнології
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155115
citation_txt	Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису / О.В. Лар, Г.Л. Ковтунович, Н.О. Козировська // Біополімери і клітина. — 2005. — Т. 21, № 1. — С. 55-59. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Біополімери і клітина
work_keys_str_mv	AT larov rolʹreíhgenaklebsiellaoxytocavn13uprocesípektinolízisu AT kovtunovičgl rolʹreíhgenaklebsiellaoxytocavn13uprocesípektinolízisu AT kozirovsʹkano rolʹreíhgenaklebsiellaoxytocavn13uprocesípektinolízisu
first_indexed	2025-07-14T07:12:49Z
last_indexed	2025-07-14T07:12:49Z
_version_	1837605501124214784
fulltext	I S S N 0233-7657. Віополімери і клітина. 2005 . Т. 21 . № 1 МОЛЕКУЛЯРНА І КЛІТИННА БЮТЕХНОЛОГІЇ Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису О. В. Лар, Г. Л. Ковтунович, Н. О. Козировська Інститут молекулярної біології і генетики HAH України Вул. Академіка Заболотного, 150, Київ, 03143, Україна Інсерційним мутагенезом in vitro з наступним заміщенням нашивної хромосомної копії реІХ гена на мутовану створено дефектний за продукцією екзопектатліази штам К. oxytoca VN13. За допомогою створеного мутанта встановлено наявність у геномі К. oxytoca VN13 лише одного гена з даною нуклеотидною послідовністю. Показано, що у К. oxytoca VN13 є додатковий пек- татліазний ген, нуклеотидна послідовність якого суттєво відрізняється від послідовності реІХ гена. Виявлено суттєво нижчий рівень пектатліазної активності мутантного штаму порівняно із загальною пектатліазною активністю К oxytoca VN13 дикого типу. Визначено, що експресія клонованого реІХ гена не є необхідною для засвоєння полігалактуронату цією бактерією. Ключові слова: Klebsiella oxytoca, пектинолізис, інсерційний мутагенез, pel-X ген. Вступ. Інтерес до вивчення пектолітичних фер ментів К. oxytoca VN13, що використовується як основа для створення біопрепаратів комплексної дії для рослинництва, пов'язаний з поміченою нами раніше кореляцією між рівнем синтезу пектолі тичних ферментів та ефективністю внутрішньої колонізації коренів рослин цією бактерією [1 ]. Така властивість надає К. oxytoca VN13 низку переваг, у тому числі дозволяє ефективно конкуру вати з патогенною мікрофлорою, а також швидко відновлювати популяцію зовнішньої поверхні коре ня в разі вимирання бактерій при несприятливих умовах. Раніше нами клоновано pehX та реІХ гени К. oxytoca VN13 [2, 3] , які кодують екзополі- галактуроназу та екзопектатліазу відповідно. Та кож грунтовно було вивчено роль кодованої репХ екзополігалактуронази при взаємодії К. oxytoca VN13 з коренями паростків пшениці [4]. Мета даної роботи полягала в створенні мутан тного штаму К. oxytoca VN13 з інактивованим реІХ © О. В. ЛАР, Г. Л. КОВТУНОВИЧ, H. О. КОЗИРОВСЬКА. 2005 геном і в дослідженні ролі кодованої ним пек- татліази у процесі пектинолізису. Такий підхід надає можливість встановити також наявність чи відсутність у К. охуіоса інших пектолітичних фер ментів, які належать до класу ліаз. Матеріали і методи. Бактеріальні штами і плазміди. Використані штами і плазміди наведено в табл. 1 і 2 відповідно. Бактеріальні середовища і умови вирощуван ня. Бактерії вирощували на середовищі ІЗ та мінімальному середовищі М9 [9]. Антибіотики ам піцилін і рифампіцин використовували в концент рації 100 мкг/мл, канаміцин — 50 мкг/мл, хлорам- фенікол — 60 мкг/мл. Біохімічне визначення пектатліазної актив ності. Загальну пектатліазну активність у лізатах бактеріальних культур вимірювали за методом, що базується на спектрофотометричному моніторингу вивільнення ненасичених продуктів з полігалакту ронату натрію, які мають максимум поглинання при 235 нм [10]. За одиницю активності брали кількість ферменту, що вивільняє 1 мкмоль нена сичених уронідів з полігалактуронату за 1 хв. 55 ЛАР О. В., КОВТУНОВИЧ Г. В.. КОЗИРОВСЬКА н . о. теріальних лізатів, вирівняних за оптичною густи ною. Генно-інженерні методи. Виділення плазмід і хромосомної ДНК, гідроліз ендонуклеазами ре стрикції, лігування, гель-електрофорез, елюцію ДНК з гелю та перенос фрагментів ДНК з агароз- ного гелю на нейлонову мембрану для блот-гіб- ридизації здійснювали за стандартними методика ми [11]. Гібридизацію проводили із застосуванням набору для мічення та детекції фірми «Boehringer Mannheim» (ФРН), до складу якого входить дигок- сигенінова мітка. Для отримання компетентних клітин бактерій та трансформації користувалися методом Нішімура [12]. Кон' югацію здійснювали за стандартною мето дикою [9] з використанням Escherichia coli S17-Apir як мобілізуючого штаму. Результати і обговорення. Створення мутан тного штаму К. oxytoca VN 13 з інактивованим реІХ геном. На першому етапі роботи проводили інактивацію реІХ гена in vitro. Для цього в коду- вальну частину реІХ по унікальному EcoRI сайту клонували ДНК-фрагмент плазміди pHP45QCm розміром 3,6 тис. п. н., який містить послідовність cat гена та кодує резистентність до хлорамфеніколу (Cm R). Подібним чином отримували конструкцію рЬС28Р::Ст розміром 9,3 тис. п. н., що містить cat ген у структурній частині реІХ гена (рис. 1). Факт інактивації реІХ гена підтвердила не здатність штамів Е. соїі з плазмідою pLC28P::Cm до продукування пектатліази. Для перенесення мутантного гена в хромосому К. oxytoca VN13 використано плазміду р/Р5603, реплікація якої потребує допоміжного л білка і тому в К. oxytoca VN13 не підтримується. Ця плазміда може бути ефективно мобілізована зі штаму Е. соїі S17-1 Apir через наявність у її послідовності mob сайта плазміди RP4. Клонуванням Xbal-SacI фрагмента плазміди pLC28P::Cm у вектор pJP5603 отримано конст рукцію pFUlOl розміром 9,7 тис. п. н., яку вико ристовували для створення реІХ мутанта К. oxy toca VN13 in vivo. Мобілізувальний штам Е. соїі S17-1 Apir трансформували плазмідою pFUlOl для забезпечення кон'югативного переносу плазміди в К. oxytoca VN13. У результаті кон'югації одержано 5000 клонів транскон'югантів, резистентних до рифампіцину, канаміцину і хлорамфеніколу та стійких до стреп томіцину, що вказує на успішний перенос pFUlOl з Е. соїі S17-1 Apir у К. oxytoca VN13 та її інтеграцію в хромосому, обумовлену гомологічною рекомбінацією одного з фрагментів реІХ гена плаз міди і нативного реІХ гена. Відсутність плазмідної ДНК у перевірених методом лужного лізису клонах підтвердила внутрішньохромосомну локалізацію 56 Рис. 2. Схема створення конструкції для направленого мутагене зу pelX гена in vivo Д Н К . Загальна ефективність процесу переносу плазміди та її рекомбінації з хромосомною Д Н К К. oxytoca VN13 склала 7 ,7-10" ' на клітину реци пієнта. Два з отриманих клонів було взято для подаль шої селекції і отримання клонів з вищепленою векторною частиною. Бактерії культивували в рід кому середовищі LB з рифампіцином. Після 15 пасажів, що відповідає 150 генераціям, серед отри маних R i f R Cm R клонів виявлено два чутливих до канаміцину. Останнє може вказувати на втрату векторної частини та інактивацію хромосомної ко пії реІХ гена К. oxytoca VN13 . Перевірка генотипу створених мутантних клонів К. oxytoca VN13 з інактивованим реІХ геном. Д л я п е р е в і р к и п о т е н ц і й н о м у т а н т н и х R i f R Cm R Km s клонів К. oxytoca VN13 використову вали метод Д Н К - Д Н К блот-гібридизації. Тотальну Д Н К C m R K m s клонів, а також К. oxytoca VN13 дикого типу гідролізували окремо рестриктазами BglH, сайт рестрикції для якої відсутній всередині реІХ гена з інсерцією, та HindJIJ, гідроліз якою вищеплює ген cat з реІХ гена (рис. 2) . Після електрофорезу гідролізатів в агарозному гелі Д Н К переносили на нейлонові фільтри методом капі лярного переносу. Мембрани використовували для гібридизації: одну — для виявлення гена стійкості до хлорамфеніколу з Hindi 11 фрагментом плазміди pHP45QCm розміром 3,6 тис. п. н. (як зонд); другу — для ідентифікації гена реІХ. Гібридизацію проводили з Sacl-Xbal фрагментом pLC28P роз міром 3,0 тис. п. н., що містить повну послідовність гена реІХ. Гібридизація з реІХ зондом показала, що клони мутантів, гідролізованих BglH, представлено од нією гібридизаційною смугою, те ж саме спо стерігалося для Д Н К К. oxytoca дикого типу (рис. З, а). Видно, що гібридизаційні смуги, які відпо відають фрагменту Д Н К , що містить реІХ ген, мутантних клонів мають більшу молекулярну масу через вставку cat гена, ніж аналогічна смуга Д Н К К. oxytoca VN13 дикого типу. Д Н К клонів му тантів, розщеплена рестриктазою HindlII (рис. З, а), представлені двома гібридизаційними смугами. Це пояснюється тим, що фермент HindlII вищеп лює вставку з cat геном і ділить фрагмент з реІХ геном на дві частини, кожна з яких і гібри дизується із зондом. У варіанті з Д Н К К. oxytoca VN13 дикого типу, теж обробленою HindlII, спо стерігається лише одна смуга, що є результатом відсутності сайта рестрикції для даної рестриктази всередині реІХ К. oxytoca VN13 . 57 VN13 дикого типу, теж обробленою Hindi 11, спо стерігається лише одна смуга, що є результатом відсутності сайта рестрикції для даної рестриктази всередині pelX К. oxyioca VN13. При гібридизації з cat зондом показано, що обидва мутанти мають цей ген у хромосомі (рис. З, б). Ген cat представлений у цих мутантів однією копією. Гібридизаційна смуга у ДНК клонів му тантів, розщеплена рестриктазою Hindlll (рис. З, б), відповідає розміру фрагмента вставки cat гена в реІХ, що вищеплюється даною рестриктазою. Отже, результати гібридизаційного аналізу свідчать про те, що перевірені клони транскон'ю- гантів є мутантами з інактивованим за рахунок інсерції cat гена геном реІХ. Цей експеримент дає також можливість пересвідчитися, що К. oxytoca VN13 має в геномі лише одну копію реї гена з даною нуклеотидною послідовністю. Визначення наявності в геномі К. oxytoca VN13 додаткового пектатліазного гена. Щоб пе ревірити наявність у геномі АГ. oxytoca VN13 додат кових пектатліазних генів проведено вимірювання пектатліазної активності створеного мутанта. Ос кільки загальна пектатліазна активність К. oxytoca VN13 є досить низькою за відсутності індукції продуктами пектинового катаболізму, то при виро щуванні культур бактерій К. oxytoca VN13 дикого типу та одного з отриманих мутантних клонів до мінімального середовища М9 з гліцерином як дже релом вуглецю додавали полігалактуронат натрію до концентрації 0,2 %, продукти катаболітного перетворення якого відомі як індуктори експресії генів пектинолізису. Отримані результати наведено нижче: Рис. 3. Гібридизація рестрикційних фрагментів, утворених ендонуклеазами Hindlll і BgUI, із зон дами до генів реІХ (а) і cat (б): з — зонд; д. т. — Д Н К К. oxytoca VN13 дикого типу; Ml і М2 — Д Н К мутантних клонів Варіант К. oxytoca VN13, дикий тип К. oxytoca VN13, реІХ мутант Пектатліазна активність, мкМ-хв"' м л ч 0,024 0,014 Суттєвий рівень пектатліазної активності ство реного мутантного штаму К. охуіоса УШЗ, без сумнівно, вказує на наявність у геномі даної бак терії більш ніж одного пектатліазного гена (генів). Такий результат добре узгоджується з літератур ними даними [13] про наявність у К. охуЮса двох пектатліазних генів, нуклеотидну послідовність яких не було визначено. Дані блот-гібридизації, у свою чергу, дозволяють стверджувати, що нуклео- тидна послідовність додаткового пектатліазного ге на К. охуіоса УШЗ суттєво відрізняється від послі довності гена реІХ. Засвоєння полігалактуронату мутованим штамом. Раніше нами встановлено, що К. охуіоса УЇЧІЗ дикого типу не здатна до засвоєння поліга- лактуронату натрію як єдиного джерела вуглецю при рості на мінімальному середовищі. Але в ре зультаті спонтанного мутагенезу клони, здатні до росту на мінімальному середовищі з полігалак- туронатом натрію у популяції К. охуіоса У Ж З, з'являються [1]. Вони отримали назву РеГ форм, оскільки характеризуються підвищеним рівнем пектатліазної активності у порівнянні з диким типом. Дослідження реІХ мутанта показали, що даний штам утворює РеҐ форми з тією ж частотою, що й дикий тип К. охуЮса УМ 13. Клони мутанта ефективно засвоюють полігалактуронат у разі від сутності інших джерел вуглецю в середовищі. 5 8 РОЛЬ реІХ-ГЕНА KLEBSIELLA OXYTOCA VNI3 У ПЕКТИНОЛІЗИСІ Отже, експресія клонованого реІХ гена не є необхідною для засвоєння полігалактуронату. За даними літератури, екзопектинази ервіній не віді грають суттєвої ролі в процесі деградації поліга лактуронату порівняно з ендопектиназами [14]. О. V. LOT, G. L. Kovtunovych, N. О. Kozyrovska Role of the pelX gene of Klebsiella oxytoca VN13 in pectinolysis Summary An insertionally inactivated copy of the pelX gene of К oxytoca VNli was used for the wild type gene substitution by reciprocal recombination. The presence in K. oxytoca VNJ3 genome of the additional pectate lyase gene with nucleotide sequence differing from the pelX gene was revealed. A considerably lower level of the pectate lyase activity of the mutant К oxytoca VN13 strain compared to the wild type strain was determined. It was shown, that the pelX gene expression is not essential for polygalacturonate assimilation by this bacterium. Key words: Klebsiella oxytoca, pectinolysis, insersion mu tagenesis, the pelX gene. E. В. Лар, Г. Л. Ковтунович, H. А. Козыровская Роль pelX гена Klebsiella oxytoca VN13 в процессе пектинолизиса Резюме Инсерционным мутагенезом in vitro с последующим замещени ем нашивной хромосомной копии pelX гена мутированной создан дефектный по продукции екзопектатлиазы штамм К. oxytoca VN13. При помощи созданного мутанта определено наличие в геноме К oxytoca VN13 только одного гена с данной нуклеотидной последовательностью. Показано, что у К oxy toca VNJ3 есть дополнительный пектатлиазный ген, нуклео- тидная последовательность которого существенно отличает ся от последовательности pelX гена. Выявлен существенно более низкий уровень пектатлиазной активности мутантного штамма в сравнении с общей пектатлиазной активностью К. oxytoca VN13 дикого типа. Установленоно, что экспрессия клонированного pelX гена не является необходимой для усвое ния полигалактуроната этой бактерией. Ключевые слова: Klebsiella oxytoca, пектинолизис, инсерци- онный мутагенез, pelX ген ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ 1. Kovtunovych G., Lar О., Kamalova S., Kordyum V., Kleiner D., Kozyrovska N. Correlation between pectate lyase activity and ability of diazotrophic Klebsiella oxytoca VN13 to pene trate into plant tissues / / Plant and Soil—1999—215 — P. 1—6. 2. Ковтунович Г. Л., Лар О. В., Козировська Н. О. Кло- нування та структурний аналіз реА-гена Klebsiella oxytoca VN13 / / Биополимеры и клетка.—2000.—16, № 5.— С. 356—362. 3. Лар О. В., Ковтунович Г. Л., Козировська Н. О. Кло- нування і аналіз гена пектатліази pelX Klebsiella oxytoca VN13 / / Біополімери і клітина.—2002.—18, № 5 — С. 417—422. 4. Ковтунович Г. Л., Лар О. В., Козировська Н. О. Роль гена екзополігалактуронази у процесах взаємодії Klebsiella oxy toca VN13 з коренями проростків пшениці / / Біополімери і клітина.—2002.—18, № 4.—С. 319—323. 5. \anisch-Perron С, Vieira J., Messing J. Improved M13 phage cloning vectors and host strains: nucleotide sequences of the M13mpl8 and pUC19 vectors / / Gene.—1985.—33, N 1.— P. 103—119. 6. Benes V., Hostomsky Z., Arnold L, Paces V. M13 and pUC vectors with new unique restriction sites for cloning / / Gene.— 1993.—130, N 1—P. 151 — 152. 7. Fellay R., Frey J., Krish H. Interposon mutagenesis of soil and water bacteria: a family of DNA fragments designed for in vitro insertional mutagenesis of Gram-negative bacteria / / Gene.— 1987.—52, N 2.—P. 147—154. 8. Penford R., Pemberton J. An improved suicide vector for construction of chromosomal insertion mutations in bacteria / / Gene—1992.—118, N 1—P. 145—146. 9. Miller J. Experiments in molecular genetics.—New York: Cold Spring Harbor Lab., 1972.—431 p. 10. Starr M., Chatterjee A., Starr P., Buhanan G. Enzymatic degradation of polygalacturonic acid by Yersinia and Klebsiella species in relation to clinical laboratory procedures / / J. Clin. Microbiol—1977.—N 6.—P. 379—386. 11. Sambrook J., Fritsch E. F., Maniatis T. Molecular Cloning: a laboratory manual.—New York: Cold Spring Harbor Lab., 1989. 12. Nishimura A., Morita M., Sugino Y. Rapid and highly efficient method for preparation of competent Escherichia coli cells / / Nucl. Acids Res—1990—18, N 20.—P. 6169. 13. Walker M., Pemberton J. Construction of a transposon contain ing a gene for polygalacturonate trans-elinase from Klebsiella oxytoca II Arch. Microbiol.—1987 —146.—P. 390—395. 14. Hugouvieux-Cotte-Pattat N., Condemine G., Nasser W., Re- verchon S. Regulation of pectinolysis in Erwinia chrysanthemi II Annu. Rev. Microbiol.—1996.—50.—P. 213—257. УДК 577.113.5 Надійшла до редакції 26.11.03 59 file:///anisch-Perron

Роль реІХ гена Klebsiella oxytoca VN 13 у процесі пектинолізису

Institution

Ähnliche Einträge