Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2007
1. Verfasser:	Кирієнко, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2007
Schlagworte:	Публікації джерел
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15536
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської / О. Кирієнко // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 517-533. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15536
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-155362011-01-27T12:03:29Z Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської Кирієнко, О. Публікації джерел 2007 Article Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської / О. Кирієнко // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 517-533. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15536 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Публікації джерел Публікації джерел
spellingShingle	Публікації джерел Публікації джерел Кирієнко, О. Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської
format	Article
author	Кирієнко, О.
author_facet	Кирієнко, О.
author_sort	Кирієнко, О.
title	Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської
title_short	Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської
title_full	Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської
title_fullStr	Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської
title_full_unstemmed	Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської
title_sort	перші хвилини української революції у спогадах людмили старицької-черняхівської
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Публікації джерел
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15536
citation_txt	Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської / О. Кирієнко // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 517-533. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kiríênkoo peršíhviliniukraínsʹkoírevolûcííuspogadahlûdmilistaricʹkoíčernâhívsʹkoí
first_indexed	2025-07-02T16:58:10Z
last_indexed	2025-07-02T16:58:10Z
_version_	1836555164263120896
fulltext	517 Питання початку Української революції 1917 р. є одним з найбільш висвіт- люваних у сучасній українській історіографії. Відкриття раніше недоступних ар- хівних та бібліотечних фондів викликало значний інтерес дослідників. Протягом останніх 10–15 років вийшло друком чимало статей, розвідок, монографій, ви- дано збірники документів та перевидано праці перших дослідників революції, спогади її учасників. Але навіть при такому висвітленні популярної теми маємо білі плями, не знаходимо однозначної відповіді на ті чи інші важливі питання. Од- ним із них, без сумніву, є таке: в чому ж причина поразки української революції, адже, здавалося, вона була продуктом широкого визвольного поступу і відбулася чи не на самому його апогеї? Біля керма були люди, які майже все свідоме життя поклали на боротьбу з шовіністичною імперською політикою. Інше, не менш важливе, питання: яким саме був український політичний осередок, що опинився у центрі визвольних подій 1917 р.? Іншими словами – цю проблему можна озна- чити як місце, роль, значення і персональний склад української еліти в боротьбі за національну незалежність. На необхідності дослідження даної проблеми наго- лосив у історіографічному дослідженні вітчизняний історик В. Капелюшний1. Роль представників національної інтелігенції в культуротворчих і, що важливо, державотворчих процесах є однією з найвагоміших при досліджені суттєвих гро- мадських перетворень, адже, як визначає світова історична думка в контексті істо- ричної антропології, саме особа є рушійною силою, провідником історичного розвитку. Сучасні українські історики також наголошують на винятковій, голов- ній ролі української еліти у державотворчих поступах2. Виходячи з теми нашої публікації, важливо наголосити, що саме культурно-мистецька інтелігенція, об’єднана в стінах клубу “Родина” і пов’язана між собою членством у ТУП, стала в авангарді революційних перетворень лютого 1917 р. Але специфіка, персональ- ний склад, методи і засоби діяльності цього кола еліти недостатньо досліджені. Так само не маємо остаточної відповіді на питання, яку роль судилося віді- грати у лютневих подіях Товариству українських поступовців (ТУП). Хоч назва Ольга КИРІЄНКО (Київ) ПЕРШІ ХВИЛИНИ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ У СПОГАДАХ ЛЮДМИЛИ СТАРИЦЬКОЇ-ЧЕРНЯХІВСЬКОЇ 1 Капелюшний В. П. Здобута та втрачена Незалежність: історіографічний нарис українського державотворення доби національно-визвольних змагань (1917–1921 рр.). – К., 2003. – С. 82. 2 Там само. – С. 83. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 518 Товариства фігурує у кожній монографії чи навіть статті, що стосується кінця 10-х років ХХ ст. і присвячена проблемі формування української влади, але при цьому не знаходимо повного, детального опису організації, її персонального складу, адекватної оцінки ролі тупівців у формуванні Центральної Ради. Так само остаточно не вирішено, яке значення у культуротворчих (як і державотвор- чих) подіях мав київський Український клуб, що під тиском царських каральних органів 1912 р. змінив назву на клуб “Родина”. Але саме ця організація була центром консолідації української мистецько-політичної еліти, що 1917 р. очолила боротьбу за українську незалежність. Звичайно, в одній публікації неможливо відповісти на всі поставлені питан- ня, для цього, напевно, замало і монографії. Так само важко на більшість з них надати однозначні відповіді. Це – справа майбутніх досліджень. Наразі ж зверне- мося до ще не опублікованих спогадів видатної української письменниці та гро- мадської діячки, доньки корифея українського театру М. П. Старицького Люд- мили Михайлівни Старицької-Черняхівської3 “Перші хвилини. Вступ”4 та “Перші хвилини”5, тексти яких подаємо нижче. Вони є важливим джерелом для вивчення подій лютого 1917 р., ролі у них ТУП та клубу “Родина”. Ці спогади (точніше уривки спогадів) освітлюють початкові кроки українства на шляху до омріяної незалежності: першу українську демонстрацію, перше засідання з при- воду створення українського уряду, що відбулося у стінах клубу “Родина”. Нині документи зберігаються у фондах Музею М. П. Старицького, що входить до Музею видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського та Михайла Старицького. Обидва – чернетки, жодний з них не датований. Але є підстави говорити, що письменниця почала працювати над ними на початку 30-х років ХХ ст., оскільки чернетка до плану спогадів під назвою “Перші хвилини” міститься у записнику, який Людмила Михайлівна вела, перебуваючи під арештом у зв’язку з передсудовим слідством6 у справі “Спілки визволення України”7 (1930). Як зазначено вище, віднайдено два варіанти спогадів. Один має назву “Перші хвилини. Вступ”. Другий озаглавлено просто “Перші хвилини”. За станом збере- 3 Старицька-Черняхівська Людмила Михайлівна (1868–1941) – письменниця, драматург, мемуаристка, громадська діячка. Одна з членів-засновників мистецького об’єднання “Пле- яда”, член “Літературно-артистичного товариства”. Виступила однією з засновників Товарис- тва українських поступовців, київського Українського клубу (з 1912 р. – клуб “Родина”). За часів Української Народної Республіки входила до Української партії соціалістів-федералістів. 4 Старицька-Черняхівська Л. М. Перші хвилини. Вступ // Музей М. Старицького (далі – ММС). – Книга надходжень (далі – КН) – 10992. – Рукописні документи (далі – РД) – 600. 5 Її ж. Перші хвилини // ММС. – КН-10991. – РД-599. 6 Записна книжка Старицької-Черняхівської Л. М. // ММС. – КН-10707. – РД-315. 7 Справа “Спілки Визволення України” (СВУ) – показовий судовий процес, основна частина якого відбулася з 9 березня по 19 квітня 1930 р. в Харкові. Тоді було засуджено 45 представників української інтелігенції старшого покоління, серед них – С. Єфремов, А. Ні- ковський, В. Чехівський, В. Дурдуківський, Л. Старицька-Черняхівська, О. Черняхівський. Після показового процесу було заарештовано і засуджено за приналежність до організації ще близько 5 тис. осіб різного походження та соціального стану. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 519 ження і характерними випаленнями у першому варіанті, врахованими при напи- санні другого тексту, є підстави твердити, що він хронологічно раніший. Повний текст спогадів “Перші хвилини” досі не виявлено, цілком можливо, що письмен- ниця до кінця не реалізувала задуму або ж знищила написане. Хоча до написання спогадів ставилася дуже сумлінно, чітко усвідомлюючи історичне значення подіб- них документів. Про це говорять численні правки та ретельні редакції, які міс- тяться у текстах. Як видно з оригіналів, кожний знак і смисловий відтінок уважно обмірковувався мемуаристкою, що прагнула уникнути навіть найменшої віро- гідності неоднозначного трактування оповіді. Спогади позначені високим рівнем інформативності. Проте цінні вони не лише тим, що слугують підтвердженням, уточненням та доповненням відомих сучасній українській історіографії фактів, а, найголовніше, тим, що дають змогу спостерігати тогочасні події очима їх активної учасниці. Причому Людмила Ми- хайлівна виступала не просто фігуранткою описуваних подій, а була активною учасницею українського руху ще з кінця 90-х років ХІХ ст., представником укра- їнської інтелігенції поступового напрямку – того крила українського руху, що пізніше виявився відстороненим від влади й відійшов до опозиції офіційній владі. Але, говорячи про спогади Людмили Михайлівни, неможливо коротко не зупи- нитись на історії київського Українського клубу “Родина”, з яким тісно пов’язано не лише оповідь у представлених документах, а й розвиток національного руху на теренах Наддніпрянщини. Порівнюючи діяльність представників українських і російських політичних організацій напередодні 1917 р., стає помітною слабкість українського політич- ного руху (якщо не вважати політичним широкий культурний поступ, а саме таким його вважали за часів імперії). Поруч з ними виникали культурні організації та об’єднання, що слугували місцем консолідації революційних сил, особливо після чергового знищення їх основного осередку. З 1908 р. таким місцем у Києві став Український клуб. Відкрито його було на зміну знищеного владою “Літера- турно-артистичного товариства”. Заснований стараннями київської української інтелігенції (М. Леонтович, М. Лисенко, І. Стешенко, Л. Старицька-Черняхівсь- ка), заклад зібрав українську інтелігенцію, об’єднану спільними цілями – роз- витку національної ідеї. Як схарактеризував відкриття клубу відомий видавець і меценат Є. Х. Чикаленко, “...добре, що є своя хата”8. Метою установи були поширення і популяризація української культури, піднесення національної само- свідомості, виховання і підтримка творчої, політично і національно свідомої молоді, виховання молодшого, дитячого, покоління в національній традиції. Про цю “легальну” сторону діяльності клубу було відомо владі, але, крім неї, існував ще один, нелегальний аспект діяльності установи, який також охоплював кілька напрямків роботи. Перше те, що старшина клубу підтримувала тісні зв’язки з представниками українських клубів, що діяли у Санкт-Петербурзі, Харкові, Одесі, з діячами укра- їнської діаспори в Америці та Канаді. Це сприяло зміцненню культурних кон- 8 Чикаленко Є. Щоденник (1907–1917): У 2 т. – К., 2004. – Т. 1. – С. 74. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 520 тактів між українським громадянством, обміну літературою, періодичними виданнями, газетами (переважно забороненими царською цензурою). По-друге, стіни Українського клубу стали місцем для зібрань членів Това- риства українських поступовців і представників інших кіл прогресивної інтелі- генції, під час яких уряджалися досить масштабні, як на ті часи, мистецькі, куль- турні акції, вирішувалися важливі питання. Втім, у перших двох десятиліттях ХХ ст. форма клубу часто використовувалась різними осередками антиімпер- ських рухів для особливої форми нелегальних зібрань: широких зборів, що маскувалися чи проводились у вигляді вечірки або ж святкування значної події. У таких випадках приміщення клубів використовувалось як велика конспіративна квартира. І коло тупівців не першим запровадило таку практику. Не можна не звернути уваги на те, що програма діяльності клубу повністю відповідала про- грамі діяльності, наміченій ТУП. Як відомо, від самого заснування організація проголосила своєю метою: поступове, шляхом популяризації української мови, літератури, театру, освіти, преси, піднесення національної самосвідомості насе- лення, впровадження державної ідеї та формування державницьких позицій9. Отже, київський Український клуб став, так би мовити, офіційним представни- ком, репрезентантом ідей Товариства. Тож не дивно, що перші звістки про пова- лення царського правління прозвучали саме в стінах “Родини”. У книзі Д. Дорошенка “Історія української революції” знаходимо інформа- цію про діяльність установи на початку 1917 р.: “Від самих перших днів рево- люції осередком українського життя в Києві зробився український клуб “Родина”. Тут в чотирьох маленьких кімнатках – бо більша частина помешкання з початком війни була обернута в шпиталь для поранених на війні, – з ранку до вечора товклись люди, ділились новинами, відбувались наради. До помешкання “Роди- ни” перенесла свої наради і рада “Товариства українських поступовців”, одинокої тодішньої всеукраїнської організації...”10. З того ж 1917 р., але вже після опису- ваних у спогадах Людмили Михайлівни подій, клуб “Родина” став офіційним місцем засідань партії соціалістів-федералістів11. Повернімося до подій, про які у “Перших хвилинах” згадує Л. М. Старицька- Черняхівська. На той час саме вона очолювала клуб “Родина”. Коли до Києва долинула звістка про повалення царського уряду (тобто про події Лютневої рево- люції), членами ТУП було ухвалено провести зібрання представників усіх українських партій та організацій. З цього моменту розпочинається оповідь пись- менниці про тогочасні події у “Перших хвилинах” (другий варіант), натомість оповідь “Перші хвилини. Вступ” хоч коротко торкається звістки про повалення 9 Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993. – С. 36. 10 Дорошенко Д. І. Історія України 1917–1923: У 2 т. / Упор. Галушко К. Ю. – К., 2002. – С. 24. 11 Українська партія соціалістів-федералістів вичленувалась 1917 р. зі складу Товариства українських поступовців і проіснувала до 1919 р. Головою партії був С. Єфремов, серед найвідоміших діячів – А. Ніковський, Д. Дорошенко, О. Шульгін. Політична стратегія по- лягала у гаслі “через федералізм до соціалізму”, після жовтневого перевороту виступила за створення незалежної Української держави. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 521 “старого ладу” і зібрань у стінах клубу, але фокусується здебільшого на перших демонстраціях, що пройшли на вулицях Києва. Умовно структуру змісту документів можна поділити на три частини: 1) вступ; 2) оповідь про отримання першої звістки про революцію; 3) опис пер- ших днів української революції. Вступна частина в документах різна за значенням і настроєм, хоча й у першому, і в другому варіанті не має фактологічного наван- таження. У першому варіанті – використання емоційно забарвлених фраз, що передають враження від звістки про революцію, волю. Зовсім інша вступна час- тина другого документа. У ній письменниця робить спробу оформити спогади у вигляді послання нащадкам. Цьому сприяє наявність однієї з найхарактерніших рис ідіостилю письменниці – звертання до прийдешніх поколінь. Працюючи в умовах заблокованості радянської культури, Л. М. Старицька-Черняхівська часто готувала свої праці для майбутніх дослідників, не розраховуючи за життя їх оприлюднювати. Таким чином, у тексті спогадів спостерігаємо пряме звертання авторки: “Те, що тут я пишу, я пишу вже не для себе, – для тих, – кому, як писалося в наших старих актах, “про се відати належить, або хто кольск на те писаніе гляне”, для того-ж я-й хочу, що-б те люде добре відали, що пише ці рядки людина ліберальна й альтруїстична. Я ніколи в житті не пливла за водою і не боялася осуду юрби, не боюся його і по смерти. Хай скажуть, що те, як я викладатиму події, що прошуміли над нашими головами, контрреволюція, ретро- градство “і прочая, і прочая, і прочая” ... дарма! Я знаю, що це цілком щирий і правдивий погляд, і того з мене досить”12. У другій частині документи повністю збігаються, тут описано збори Товариства допомоги жертвам війни і прихід його членів до Українського клубу після отримання звістки про повалення царського уряду. Інформація, викладена у третій частині обох варіантів, є тематично різною. Якщо у варіанті № 1 йде мова про демонстрації з нагоди повалення царського уряду, то у варіанті № 2 авторка оповідає про перші збори з нагоди проголошення автономії та створення власного уряду, події, що передували демонстраціям, про які йдеться в першому документі. Втім, різняться спогади не лише зафік- сованою інформацією. Суттєві відмінності помітні в самому викладенні фактів і емоційному забарвленні оповіді. Якщо в спогаді “Перші хвилини. Вступ” мета письменниці – передати натхнення перших революційних днів та радість сподівань на майбутні суспільні перетворення (хоч місцями до тексту введено ремарки, що вказують на подальші розчарування), то у другому варіанті по- мітне прагнення авторки пояснити причини поразки української революції (розповідь про перші непорозуміння між українськими силами під час заснування Центральної Ради). Щодо емоційного забарвлення, то “Перші хвилини. Вступ” написано у святковому, піднесеному тоні, який час від часу переривається своє- рідними вставками, що передають гіркоту від нездійснених мрій і починань: “Але були й чорносотенці, що неситим оком дивилися на цей несподіваний похід... “Позвольте, да что-же это, – озвавсь поводирь їх, – да ведь эти хуже жидов”. 12 Старицька-Черняхівська Л. М. Перші хвилини // ММС. – КН-10991. – РД-599. – Арк. 1. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 522 Крилате слово облетіло все місто, всі з сміхом переказували його... Але гніву не було... Бо не було в ті дні ні в кого гніву, прийшов він вже потім”13. Другий варіант “Перших хвилин” – маркований лексемами з песимістичним звучанням та настроєм розчарування. Посиленню песимістичного звучання та розкриттю ідеї спогадів сприяє епіграф, який у другому варіанті добирає авторка: “Революція, як буря, ламає і гне все високе і підіймає в гору сміття”14. Зупинимося детальніше на особливостях кожного з документів. Отже, “Перші хвилини. Вступ” (документ № 1) – перша частина спогадів Людмили Михайлівни Старицької-Черняхівської – це чернетка рукопису на трьох аркушах жовтуватого кольору, розміром 31,8 х 22,3 см, з численними автор- ськими виправленнями. Як указувалося вище, документ не датовано, також не за- значено місце його написання. Фрагмент оповіді має логічне завершення. Адже остання фраза в документі вказує не лише на закінчення першого уривка, але й може передбачати продовження оповіді. На те, що оповідь повинна мати продов- ження, вказують і композиційні особливості документа, який поділено на частини з назвами: “Вступ”, “Перша хвилина”. Вжита у множині (“Перші хвилини”) назва всього документа і майже ідентична, але поставлена у формі однини, назва його частини також дають підстави говорити про заплановане продовження роботи над спогадами. Як було вже зазначено, основною темою цього уривка спогадів є розповідь про участь українського громадянства у загальній демонстрації з наго- ди революції, а потім підготовці та проведенні першої української демонстрації. Розповідь про першу загальну демонстрацію – Свято Свободи – перегукується з описами М. Жученка, вміщеними у “Літературно-науковому вістнику” 1917 р.: “...У перше виступило українство прилюдно 16 марта на “святі свободи”, де укра- їнські вояки йшли окремою колоною під національними прапорами...”15. Але особливу увагу оглядач концентрує на українській маніфестації: “Кульмінацій- ним моментом прояву відродження українського життя в Києві явилась укра- їнська маніфестація, уряджена Центральною Радою 19 марта. Самі сміливі споді- ванки не могли предвидіти такого величавого і грандіозного свята, яким стала ця маніфестація. Більше ста тисяч людей з понад 320 прапорами взяло участь у мані- фестації. Тут було кілька десятків тисяч озброєних українців-вояків, ішли україн- ці-робітники, студенти, учні середніх шкіл, службовці ріжних державних і гро- мадських інституцій, члени українських товаристів, бранці-галичане, діти з українських приютів... Похід вирушив від Володимирівського собору, ішов по Фундуклеївській, по Хрещатику, повз міську Думу, де з балкона вітали його члени виконавчого комітету і генерал Тодорович, потім по Трьохсвятительській на Со- фіївську площу...”16. Описи Жученка і Старицької-Черняхівської дуже близькі, але автори деталізують різні моменти, тому їхні праці є цікавим доповненням одна одної. 13 Старицька-Черняхівська Л. М. Перші хвилини. Вступ // ММС. – КН-10992. – РД-600. – Арк. 2. 14 Її ж. Перші хвилини // ММС. – КН-10991. – РД-599. – Арк. 1. 15 Жученко М. Українське життя у Києві на світанку волі // Літературно-науковий вістник. – 1917. – Т. 6. – Кн. 1. – С. 151. 16 Там само. – С. 152–153. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 523 Більш цікавим за змістом є інший варіант спогадів Старицької-Черняхівської. “Перші хвилини” (варіант № 2). За обсягом – два аркуші (за розміром 31,4 х 22,3 см) рукописного тексту. Щодо композиції, зовнішньо його не поділено на вступ і окремі частини підзаголовками, але специфіка внутрішньої структури змісту зберігається. Документ не має логічного закінчення, отже, можна припус- тити, що навіть його першої частини письменниці не вдалося закінчити. Стан збереження і зовнішній вигляд документа свідчать про те, що хроно- логічно він пізніший від попереднього. Про більш пізній час написання свідчить і певне авторське редагування: виправлення в першому тексті були враховані при написанні другого. Так, наприклад, у першому варіанті маємо: “Виявилося, що та звістка то був перший приказ по залізницях, підписаний” – і далі закрес- лено: – “Керенським”. У другому варіанті замість викресленого прізвища ми знаходимо пробіл. Такий підхід зустрічаємо і в інших правках, внесених до тексту. Це, звичайно, стосується тієї частини тексту, яка є однаковою у двох документах. Третю частину авторка присвячує опису перших українських загальних зборів, ініційованих тупівською радою. Розповідь про ці збори в деяких моментах перегукується з матеріалом, пода- ним Д. Дорошенком у його “Історії України”, а в окремих моментах збігається зі спогадами Є. Чикаленка. Зокрема, опис приходу на збори представників соціал- демократичної робітничої партії. Є. Чикаленко оповідає: “Коли настала рево- люція і тупівська рада, крім приватних квартир, почала збиратись в клубі “Роди- на”, то й Іван Матвійович17 почав вимагати, щоб його прийнято було в раду як представника якоїсь, міфічної, соціал-демократичної групи, а коли Д. В. Антоно- вич і О. Ф. Степаненко теж стали домагатись, щоб їх прийняли в раду як делегатів щось од п’ятнадцяти робітничих соціал-демократичних груп, яких вони назвати не могли...”18. Інформація цього уривка досить близька до оповіді Л. М. Стариць- кої-Черняхівської. Цікаво те, що для письменниці так само непередбачуваною виявилася поява представників українських соціал-демократичних організацій. Людмила Михайлівна також наголосила на тому, що про існування жодної соціал- демократичної організації не було відомо. Інший, не менш відомий представник тупівської організації – Д. Дорошенко у книзі “Історія України” так само подає близьку за змістом інформацію про перші збори: “Спочатку рада ТУП-у сама думала стати загальним об’єднуючим органом, але на збори її явились І. Сте- шенко, Дм. Антонович і Ол. Степаненко як представники від української соціа- лістичної організації в такому ж числі, скільки було членів ТУП-івської ради. Щоб не розбивати сил і не утворювати двох центрів, рада ТУП-у погодилася на домагання соціалістичних представників із тим, щоб до нового осередкового органу, для якого прийнято назву Центральної Ради, входили представники від різних нових організацій”19. Але поява київського представництва УСДРП у залі “Родини” у нього не викликає ані здивувань, ані заперечень. Проте наявний натяк на те, що ця організація – нова. 17 Йдеться про І. М. Стешенка. 18 Чикаленко Є. Щоденник. – Т. 2. – С. 93. 19 Дорошенко Д. Історія України... – С. 52. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 524 Фактичною розбіжністю між “Щоденником” Є. Чикаленка, “Історією Укра- їни” Д. Дорошенка та спогадами Л. Старицької-Черняхівської, коли вони розпові- дають про прихід делегації соціал-демократичної партії, є відсутність у спогадах письменниці прізвища І. М. Стешенка. Його участь вона могла замовчати через зрозумілі морально-етичні причини – Іван Матвійович був чоловіком рідної сест- ри Л. Старицької-Черняхівської – Оксани. У монографії, присвяченій діяльності української радикально-демократичної партії, В. В. Стрілець також торкається суперечки, що виникла при заснуванні Центральної Ради. Оповідаючи про цей спірний момент і позиції діячів ТУП у ньому, він наводить цитату з листа П. Стебницького (на той час мешкав у Петер- бурзі й не був присутній на нараді), який дорікав київським діячам, що вони допустили до Центральної Ради чужий елемент20. Суголосні Л. М. Старицька- Черняхівська і Є. Х. Чикаленко (і це, до речі, прогнозовано у згаданому листі Стебницького) в тому, що поява представників, на їхній погляд, “міфічних” со- ціал-демократичних організацій стала однією з причин того, що тупівці не змогли отримати більшості в Українській Центральній Раді. Але як пояснити заперечення Л. Старицькою-Черняхівською та Є. Чика- ленком існування в Києві груп УСДРП? Звернувшись до сучасних досліджень діяльності Української соціал-демократичної робітничої партії, не можна не помітити кількох суттєвих моментів, що могли істотно вплинути на сприйнят- тя та відображення подій зазначеними авторами. По-перше, найменш відомий (принаймні йому менш за все приділено уваги в дослідженнях) період діяль- ності партії на теренах Наддніпрянщини охоплює саме 1914–1917 рр. У цей час вона помітно розгортає діяльність на Західній Україні, в українських осе- редках Москви та Петрограда. Що ж до діяльності на наддніпрянських тери- торіях, дослідники відзначають згасання або ж повну ліквідацію партійних осередків через масовий вихід членів та жорстку політику з боку офіційної влади21. Часто історики наголошують і на масовому переході в цей період членів УСДРП до РСДРП. Другою суттєвою рисою історії соціал-демокра- тичної партії (і не лише на означеному часовому відрізку) є активна співпраця і спроби об’єднатися з російською соціал-демократією22. Причому пожвав- лення діяльності саме українського напрямку і повне відокремлення від ро- сійських колег спостерігається лише у березні–квітні 1917 р. (тобто після проголошення української автономії). Можливо, що часті об’єднання з РСДРП (а отже, сприйняття їх як партії ро- сійської) і низькоефективна діяльність після початку Першої світової війни стали підставою для заперечення Людмилою Михайлівною та Євгеном Харламповичем існування в Києві соціал-демократичних організацій. 20 Стрілець В. В. Українська радикально-демократична партія: витоки, ідеологія, орга- нізація, діяльність (кін. ХІХ – 1939 рік). – К., 2002. – С. 76. 21 Вєтров Р. І., Донченко С. П. Політичні партії України в першій чверті ХХ ст. (1900– 1925). – Дніпропетровськ; Дніпродзержинськ, 2001. – С. 42–43. 22 Головченко В. І. Від “Самостійної України” до “Союзу Визволення України”. Нарис з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. – Харків, 1996. – С. 83–97. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 525 Не слід забувати й про постійні суперечки та непорозуміння між соціалістич- ними групами, особливо марксистського напрямку (саме до таких належав Д. Ан- тонович), та осередків ТУП – це, скажімо, звинувачення на адресу членів ТУП у відданості буржуазним традиціям та сконцентрованості на “неіснуючому” (за оцінкою Дмитра Володимировича) національному питанні23. Та навіть при такому поясненні не можна не звернути уваги на ще один істотний момент. Лідери УСДРП, серед яких такі особистості, як С. Петлюра, В. Винниченко (до речі, про його запрошення на збори Л. Старицька-Черняхів- ська пише у документах), також були членами ТУП і входили до його осередків у Москві24. Таким чином, вимагання окремого представництва для соціал-демо- кратичної організації поруч із представниками Товариства виглядало просто недоречним, оскільки, увійшовши до складу ТУП набагато раніше, вони його відповідно отримували. У цитованому місці з книги Д. Дорошенка треба відзначити два важливі моменти: хоч його і не дивує поява представників соціалістичних організацій, але їх описано як чужий тупівському колу політичний елемент та як одну з нових організацій. У сучасних дослідників наявність серед партійного спектру представників українських соціал-демократичних сил не викликає заперечень25. Натомість наво- дять інші причини провалу тупівців у майбутньому уряді. Найчастіше те, що рада ТУП стояла на застарілих позиціях, які не відповідали вимогам нового життя в Україні. Така точка зору не збігається з баченням подій, яке висловила у спогадах Людмила Старицька-Черняхівська. Проте важливо, що саме ці доку- менти дають змогу поглянути на події під кутом зору представника тупівської організації. На жаль, спогади обриваються на розповіді про збори і навіть не мають логічного завершення – з якихось причин письменниця не реалізувала до кінця свого задуму. Таким чином, підсумовуючи, можемо зробити висновок, що в першому (більш ранньому) варіанті спогадів Л. М. Старицька-Черняхівська мала на меті показати гіркоту розчарувань від втрачених можливостей і здобутків, над якими працювало не одне покоління української інтелігенції. Хоч у перших аркушах спогадів прямі вказівки на це відсутні, з наявних зауважень і специфіки подання матеріалу це можна припустити. Але, повернувшись до розпочатої роботи, Людмила Михайлівна змінила задум, зробивши спробу за допомогою від- повідного опису подій пояснити для майбутніх поколінь причини поразки україн- ської революції. Причому змінюється не лише фактаж матеріалу, а й сама компо- зиційна побудова розповіді, спогади стають своєрідною сповіддю-посланням, чому сприяє і введення до тексту звертання до майбутніх читачів, і обіцянка 23 Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ–ХХ століть: соціально-політичний портрет. – К., 1993. – С. 117–131. 24 Вєтров Р. І., Донченко С. П. Політичні партії України… – С. 42. 25 Павко А. І. Політичні партії та організації в Україні наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст.: методологія, історіографія проблеми, перспективні напрямки наукових досліджень. – К., 2001. – С. 80–81. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 526 правдивої передачі подій, прагнення за допомогою введення низки дрібних фраг- ментів пояснити ті чи інші події. У даній публікації ми подаємо тексти обох варі- антів спогадів. У поданих нижче документах збережено авторську стилістику, лексичні та граматичні особливості, характерні для норм тогочасного правопису та стилю мемуаристки. До таких, наприклад, належить авторське написання сполучення “Український клуб”, яке у Л. Старицької-Черняхівської не має усталеної форми (часто воно різниться голосною фонемою, і, відповідно, змінюється орфографія: “клуб” – “клюб”). Так само не уніфіковано варіант написання власної назви організації, внаслідок чого спостерігаємо непослідовне та неунормоване її вжи- вання зі змінами великої літери на малу. При підготовці документів до друку лише пунктуацію приведено до сучасних норм. Скорочення розкрито у квад- ратних дужках. ДОКУМЕНТИ № 1 Л. М. Старицька-Черняхівська Перші хвилини. Вступ 28 Лютого 1917 року закінчився по-над 300 літній період* панування Рос- сійської Імперії і постав бурхливий період будування нового життя. Страшний вибух народного гніву, що повалив цей колос, зруйнував разом з ним і всі старі форми державного життя. Захват і радість покотились могутньою хвилею з Петер- бургу аж до Кавказу. Роскрилися двері в’язниць, казематів, шахт підземних, донеслася нечувана звістка в тундри Сібірські, на береги Північного Океану, на фронти військові, і ожили люде. Молоде творче життя вступило на теріторії був[шої] Россійської Імперії. Подвійною була та радість серед поневолених народів. То був весняний шал, радість п’яна, як весняне повітря. Години летіли хвилинами, події мчали громадянство, як весняні води... Все линуло!.. Як у сні... Трудно було відразу знищити в собі вчорашню людину, залежну від дозволів, губернаторів, поліції, і почути себе вільним, незалежним громадянином. Кожен крок ніс з собою нову радість, як подоріж в новій незнаній, але прекрасній країні. Українське громадянство, одначе, не згаяло й однієї хвилини, а відразу приступило до творчої праці. Перша хвилина То був вечер 28го Лютого. На дворі розгулялася заверюха. З неба летів густо мокрий сніг... вітер мчав його і крутив ним і застелав все важким білим, мокрим Далі закреслено: “життя”. Далі закреслено: “Той загальний захват викликав”. * Далі закреслено: “і всіх на сто”. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 527 рядном. На чергове засідання Українського Товариства Допомоги Жертвам Війни1 зібралося, вважаючи на страшну негоду, небагато членів. Засідання про- вадилось мляво. Коли це вчувся телефонний дзвонок, і до телефону попрохано* голову Українського Клубу2. Зхвильований економ клубу переказував по теле- фону, що в клубі зібралася група молоді (не членів клубу), що говорять про те, що почалася революція, що вони призначили тут засідання і т. и. Економ, не знаючи, що чинити, прохав голову клубу найшвидче прибути до клубу. Звістка була така несподівана, що всі присутні вирушили разом з головою. На дворі лютувала заверюха, вітер шарпав поли, бив в обличчя мокрим сні- гом, тяжко було йти, але того ніхто не завважав. В Українському Клубі, що містився тоді на розі Великої Волод[имирської] вул[иці]3, проти Золотої Брами, зустріли голову і приб[улих] з ним вже на порозі економ клубу і черговий старшина Віктор Дмитрієвич Петрушевський, розстрі- ляний большовиками в Травні 1919 р.4 На той час всі верхні хати клюбу були зайняті українським лазаретом4, сам клюб5* містився лише в 4ох нижніх хатах. Хати Клубу мали незвичайний вигляд: не вважаючи на піздню пору, в велику залю входили і виходили группи молоді, всі були схвильовані, говорили голосно, чулось фразу, що сталось щось надзви- чайне. “В чім справа”? Петрушевський пояснив, що одержано неймовірну, але певну, звістку з залізодорожніх кол5, і запросив всіх в маленький кабінет клубу. Виявилося, що та звістка то був перший приказ, по залізницях підписаний6. Вражіння цієї звістки було надзвичайне. Ще не відомо було остаточно, що ста- лось, але7 враз почувся8* хід кроків історії і важкий удар годинника епохи. Ту-ж хвилину присутніми вирішено було скликати на завтра зібрання представників всіх українських організацій і всіх українських громадян9. Це був перший10 наказ нового життя України. Другого дні, 29 Лютого, зібралися в тісних залях Укр[аїнського] Клюбу представники всього українськ[ого] громад[янства]11, молодь, жіноцтво, інте- лігенція і робітництво, представники всіх партій. Звістка вже облетіла все місто: – неймовірне стало дійсністю. Люде прибували й прибували. Од натовпу пара стояла в хатах, і тьмяно сяяло електричество, але на те ніхто не вважав, всі говорили шпарно, радісно, всі світилися якоюсь надзвичайною радістью, як вогненні язички по сухій соломі, Далі закреслено: “кого-небудь”. Далі закреслено: “тяжко”. * Далі закреслено: “тяжко ляпав”. 4* Далі закреслено: “за те, що обстоював і визнавав самостійну Укр[аїнську] Нар[одну] Республіку”. 5* Перший варіант цієї фрази мав вигляд: “самому клубу лишало[сь]”. 6* Далі закреслено: “Керенським”. 7* Далі закреслено: “зразу зрозуміло стало всім”. 8* Далі закреслено: “подих”. 9* Далі закреслено: “29 Лютого”. 10* Далі закреслено: “розпорядження”. 11* Далі закреслено: “без поділу на партії”. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 528 перелітали радісні звістки. Не казка, не казка, дійсність! “Нині отпущаєши раба твоєго, Господи!” Організуватися і виступати солідарно. Це були два гасла, біля яких згур- тувалися всі – спільна програма. Перші хвилі перед громадянством ще не вставало у весь свій зріст питання про Самостійну Українську Державу, прилучаючися у своїх політ[ичних] і соціальн[их] вимогах до загалу Росс[ійської] Революції, Укра- їнці поставили у свої вимоги: преса, українізація школи (народ[на] школа, гімна- зія, університет) і українська адміністр[ація] на Вкраїні. Того-ж дня були одіслані телеграмми до Москви проф[есору] М. С. Грушевському та В. К. Вінніченку, аби швидче приїздили до Києва. Тим часом набігала не велика, але хвилююча справа, – Перша демонстрація. Це була спільна демонстрація, в якій мали прийняти участь і українці. Всіх хвилювало питання, чи набереться солідна кількість? З 14 року і за ввесь час війни українство було цілком придушене, закриті були всі організації, всі ін- стітуції, роз’єднане громадянство. Але праця закипіла. Перше питання то було агітація: повідомити всіх. З того часу в клубі не зачинялися двері, як вода по млинових колесах, шумували люде, заходили, виходили, всі зали було застелено синє-жовтими прапорами, тут їх шили, тут роздавали, тут збирали на великий прапор від українського громадянства... Для певного зв’язку було організовано в Клубі постійні дежурства, бюро. Настав день першої демонстрації. Сніг танув, цілі ріки заливали вулиці. Радісно, урочисто сяяло сонце на ясному небі. З рання налилися вулиці народом. Музика, червоні прапори, стрункі колонни робітників, залізнодорожників, революційного війська. Ось і українські організації, хто міг на те числити? Це море, над яким хвилюються жовто-блакитні прапори. Вітер має і лопоче прапорами, жене весняні хмарки, віє радістю, віє волею. Одна за одною струнко виступають українські організації. Тут і діти з притулків, шкільна молодь, робітники, поштово-телегр[афної] спілки, українські військові частини, селяне, укр[аїнське] громадянство6. Як сон!.. По першій спільній демонстрації українське громадянство постановило уря- дити й спільну українську демонстрацію7. То був іспит і перший підрахунок сил. Страшно було, що-б після грандіозної спільної маніфестації українська не вийшла злиденною. Але вона переважила всі сподіванки! Зрання було** при- значено панахиду біля Волод[имирського] Собору. І вже з 10 години ранку вся велика площа кипіла народом і над морем голів4* хвилювалися високі жовто- блакитні прапори, народ усе прибував. Ішли військові частини, робітники, ішли5* рівними рядами селяне в свитках, в смушевих шапках. Залило народом і бульвар, і той бік вулиці. Наллялася людським натовпом площа по самі береги. Духовенство в білих ризах вийшло з собору, і почалася відправа. Співало кілька * Далі закреслено: “і спільно”. Зверху надписано: “на столах лежали горами жовто-блакитні розетки і стьожки”. * Далі закреслено: “оголошено”. 4* Далі кілька рядків тексту густо закреслено. 5* Далі закреслено: “вояки”. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 529 хорів. Люде познімали шапки. Скінчилася панахида, і вся площа заспівала: “Як умру, то поховайте”. Сталося... По 56 роках виконано нарешті пророчий заповіт Кобзаря: “І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути незлим тихим словом...” Останні слова заповіту не було виконано, здавалося, непотрібні були й по- передні. Довелось виконувати і їх... але в ту мить жодна крівава думка не туманила мозок, жодне чорне передчуття не стискало серця... І жодна хмаринка не тьмарила й весняного неба ясного та блакитного, як рідний прапор. Після заповіту похід рушив до Думи8. Попереду [Микола] Садовський. Командував всім походом Д. Антонович. На Бульварі9 і на Хрещатику* витягнулись ланцюгами військові і охоронювали спокій**. На тротуарах на вулицях стояли лави народу. Сталось щось надзвичайне. Україна залила Київські вулиці й площі. Ті українці, про яких писав недоброї слави Київлянін10, що їх зовсім немає, висипали на вулиці і рушили стрункими лавами з своїми прапорами. Київ не стямився. Більшість людности зустрічала радісно цей надзвичайний похід. Слава Україні! Слава Укра- їні!! – лунало навколо. Але були й чорносотенці, що неситим оком дивилися на цей несподіваний похід... “Позвольте, да что-же это, – озвався поводирь їх, – да ведь эти хуже жидов”. Крилате слово облетіло все місто, всі з сміхом переказували його... Але гніву не було... Бо не було в ті дні ні в кого гніву, прийшов він вже потім. Похід рушив по Фунд[уклеївській] на Хрещатик до Думи, де маяли червоний і жовто-блакитний прапор. Стояли на балконі М. С. Грушевський, Вінниченко. Почалися промови. “Слава” покотилося по площі і розсипалося по Хрещатику. “Слава” одгукувалося з далини. Від Думи похід рушив на майдан до монум[ента] Богд[ана] Хмельницького4. А вже звідти до будинку Педагогичного Музею, де на той час вже відбувала свої засідання Центральна Рада5* . Довгими рожевими пасмами стелилося сонячне проміння на широкій Ве- лик[ій] Волод[имирській] вулиці, коли весь6* похід прибув до Центр[альної] Ради. Схились всі прапори перед високим будинком народної волі... І внесло іх до Центр[альної] Ради. Скінчилося свято, і почалась творча праця7* державности України. ММС. – КН–10992. – РД-600. * Поруч олівцем, рукою Л. М. Старицької-Черняхівської дописано: “Рік напис[ання] Зап[овіту]”. Далі закреслено: “стояли”. * Далі закреслено: “було”. 4* Далі закреслено: “тут від”. 5* Далі закреслено: “Всі прапори Було”. 6* Далі закреслено : “організації зійшлися”. 7* Далі закреслено: “україн[ської]”. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 530 № 2 Ceux gni ont sevoi la Revolution, ont balavri la mer. Революція, як буря, ламає і гне все високе і підіймає в гору сміття. Автор Перша хвилина* Коли сонце життя схиляється на захід, – тіні минулого витягуються довше. Те, що тут я пишу, я пишу вже не для себе, – для тих, – кому, як писалося в наших старих актах, “про се відати належить, або хто кольск на те писаніе гляне”, для того-ж я-й хочу, що-б те люде добре відали, що пише ці рядки людина лібе- ральна й альтруїстична. Я ніколи в житті не пливла за водою і не боялася осуду юрби, не боюся його і по смерти. Хай скажуть, що те, як я викладатиму події, що прошуміли над нашими головами, контрреволюція, ретроградство “і прочая, і прочая, і прочая” ... дарма! Я* знаю, що це цілком щирий і правдивий погляд, і того з мене досить. Вся наша молодість і дозрілий вік були обожуванням Рево- люції – героїзм, захват, напруження найвищих сил душі, творчі сили, вогонь натхнення – ось що, здавалось нам, несе з собою Революція. І вона прийшла. Судилось нам самим прийняти в ній участь. Прийшла, розбила кайдани, зруйну- вала весь старий лад, але разом з тим порвала всі гатки, втоптала в болото все святе4, винищила все чисте, все хороше, все молоде душею. Крівью залляла всю землю, убила віру в совість, в ідеали людські5, поставила над всім кріваве насильство, хижу тіранію. Виснажені, знесилені люде не встояли в боротьбі, – і чорною хвилею розлилася по спустошеній землі – “всенародная подлость”. Та поруч з тим вибухнув такий вогонь героїзму, який осяяв те чорне болото золотим світом і показав нам безсмертну силу людського духу... Так, щасливі ті люде, що не бачитимуть того, що довелось нам пережити, але разом з тим вони не віда- тимуть тої висоти, до якої знеслася душа людська в ці страшні хвилини. Сяйво великих світиц одбивається в кожній речи, і ми тепера зійдемо з цього світу. З непереможною вірою в те, що у всій безмежності немає в світі сили, висчої за силу людської души6* . <...>7* * * * То був вечір 28го Лютого 1917 р. На дворі розгулялася заверюха. З неба летів густо мокрий сніг, вітер мчав його, кружив ним і застелав все важким, білим рядном. * Підкреслення в тексті оригіналу. Далі закреслено: “демократична”. * Підкреслення в тексті оригіналу. 4* Далі закреслено: “знищила”. 5* Далі закреслено: “що світили міліардам душ зорями з неба”. 6* Далі закреслено: “що Україна мала свої, героїзм не вмер, що Україна виявила найви- щу силу патріотизму, мала свої вірних дітей, які за неї поклали життя, що Революція є – смерть волі, правди, братерства і честі”. 7* У цьому місці наведено цитату іноземною мовою, нерозбірливо. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 531 На чергове засідання Українського Товариства Допомоги Жертвам Війни зібралося, вважаючи на страшну негоду, небагато членів. Засідання провадив товариш голови Д. І. Дорошенко. Чогось ніби бракувало... Не йшла справа. Всі були у пригніченому настрою. Останній Шевченківський вечір, що відбувся в сутеренах Українського Клубу на передодні, лишив важке вражіння. В ним було щось символічне. Прилюдного нічого не можна було вже урядити, вважаючи на заборони й військовий стан, постановили зібратися бодай тісним гуртом давніх приятелів і друзів, що б хоч обмінятися думками, – і тісний гурт товаришів не добув жодного слова. Урядники вечері зверталися від одного до другого, але всі мовчали... ніхто не хтів взяти слово... бо кожен боявся порушити мовчання, що чорною габою застелило всі душі. Бо не було обрію... не було надії. І сьогодня седіли всі мовчки... мляво точилось засідання... Горе, смерть, муки пливли з фронту широкою повіддю на всю Україну, а люде, що зібралися в хаті, соломинками залатувало той потік. І це відчував кожен. Коли це вчувся телефонний дзвонок і до телефону покликано голову Укра- їнського Клюбу – се-б то мене. Зхвильований економ Клубу переказував по телефону, що в клубі зібралася группа молоді – не членів клубу, всі говорять про те, що почалася революція, що вони призначили тут засідання і т. и. Економ, не знаючи що чинити, прохав голову яко швидче прибути до клубу. Звістка була така несподівана, що всі присутні вирушили разом. На дворі лютувала завірюха, вітер шарпав поли, бив в обличчя мокрим снігом, тяжко було йти, але того ніхто не завважав – підтримуючи одне одного, всі бігли сков- заним* шляхом. Український Клуб містився тоді на розі В[еликої] Володимирської вулиці, проти Золотої Брами. Вже на порозі передпокою зустріли голову економ клубу і черговий старшина Віктор Дмитрієвич Петрушевський, розстріляний більшови- ками в Травні 1919 р. На той час у всіх верхніх хатах клюбу розташувався український лазарет. Сам Клюб містився лише в чотирьох нижніх хатах. В той вечер хати клубу мали цілком незвичайний вигляд: не вважаючи на пізню пору, в велику залю входили все нові групи молоді, всі були зхвильовані, говорили голосно, разом, зразу відчу- валось, що сталось щось надзвичайне. “В чім справа?” Петрушевський пояснив, що одержано неймовірну, але певну звістку з залізнодорожних кол, і запросив всіх, що прибули з головою, в маленький кабінет клубу. Виявилось, що та звістка то був перший наказ, по залізницях підписаний**. Вражіння цієї звістки було надзвичайне. Ще не відомо було остаточно, що ста- лось, але холод пройняв сердце. Всі почули відразу важкий удар годинника доби (епохи). Ту-ж хвилину присутніми вирішено було скликати на завтра зібрання представників всіх українських організацій і все українське громадянство. Це був перший наказ нового життя України. Підкреслення в оригіналі. Далі закреслено: “тротуаром”. * В тексті оригіналу пробіл. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 532 Другого дні, 29 Лютого зібралися в залах Клюбу представники всього укра- їнського громадянства, молодь, жіноцтво, інтелігенція, робітництво, представ- ники всіх партій. Звістка вже облетіла все місто; неймовірне стало дійсністю. Люде прибували й прибували. Од натовпу пара стояла в хатах, тьмяно світило світло, гамір голосів зливався в один гомін, всі говорили разом, говорили голосно, шпарно, радісно; всі світилися якимсь надзвичайним захватом. Як вогнені язички по сухій соломі, перелітали радісні звістки... “Не казка, не казка – дійсність...”. “Нині отпущаеши раба твого, Господи, с миром!” Організуватися й виступати солідарно. Це було два гасла, на які погодилися всі. Перші хвилі перед* громадянством ще не встало у весь зріст питання про Самостійну Українську Державу, прилучаючись у своїх політичних і соціальних вимогах до загальних вимог россійського революційного громадянства, українці поставили й свої вимоги: преса, українізація школи (народня школа, гімназія, університет) і українська адміністрація на Україні. Того-ж дня були одіслані телеграми до Москви проф[есору] Грушевському та В. К. Вінніченку, аби швидче приїздили до Київа. Та в радісний настрій врізувалась одна турбота: не розбитись, не розточи- тись на партії, не витрачати сил та енергії на партійну боротьбу – виступати всім як один, злютованім в одно дуже тіло. Це була турбота всього старшого грома- дянства. Особливо клопотався тим Євгеній Харлампович Чикаленко. Поста- новлено було скласти спільну раду, до якої війшли-б представники всіх укра- їнських партій. Зерном цієї ради стала рада Тупа, до неї мали прилучитися другі. Але не вважаючи на найщиріше бажання членів туповської Ради не вносити жодного розбрату в велику національну справу – непорозуміння почалися відразу. На перші-ж збори прибув Д. В. А.11, привів з собою двох чи трьох робітників і зазначив, що вони прибули яко представники 12 с[оціал]-д[емократичних] робіт- ницьких організацій, а через те їм належить відповідна кількість голосів в майбут- ній раді. Це справило сумне враження, особливо на мене. Звичайно, всі добре знали, що та заява – брехня, що не те що 12 с[оціал]-д[емократичних] робітни- чих організацій не було на той час в Київі, але чи була їх хоч одна? І з такої брехні починалась велика справа?! Не краще була4 й з молоддю. Хоч було їм дадено бажану кількість голосів, але дивно – молодь ставилась до старшого громадянства з якимсь роздратованням. Чи, може, обранці були невідповідні, чи це буяв вже той революц[ійний] запал, що вважав потрібним повалити все старе, не розглядаючи його, навіть добре не добачаючи й в старому корінь нового. Особливо надолужувала одна панна, – зараз не згадаю її призвища, – вона що разу прохала слова5, мучила всіх безглуздими промовами, в яких почувалося6 саме-но бажання одповідати впоперек попередньому ораторові. Вона страшенно * Далі закреслено: “українським”. Далі закреслено: “що-б” * Далі закреслено: “Осередком”. 4* Далі закреслено: “справа”. 5* Далі закреслено: “розпилювалась в якихсь”. 6* Далі закреслено: “тільки”. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com 533 завважала всім, і пам’ятаю, як нарешті урвався терпець Е. Х. Чикаленку, він вхопився обома руками за печінку (хорував завжди на печінку), вискочив у другу хату і закричав по россійські (ніколи, ніколи не балакав він по російські): “да умите-же, наконец, эту дуру!” ММС. – КН-10991. – РД-599. КОМЕНТАРІ 1. Українське Товариство Допомоги Жертвам Війни – було засноване з ініціативи Л. Старицької-Черняхівської, І. Стешенка та ін. діячів, опікувалося наданням медичної, матеріальної допомоги постраждалим від Першої світової війни, відкривало притулки для дітей-біженців. 2. На той час головою київського Українського клубу “Родина” була Л. Старицька- Черняхівська. 3. Київський клуб “Родина” на той час був розташований за адресою Велика Воло- димирська, 42. 4. З ініціативи Л. Шульгіної та Л. Старицької-Черняхівської після початку Першої світової війни частину клубних приміщень було віддано під шпиталь для поранених (госпіталь № 9). При цьому госпіталі також було відкрито нелегальну українську школу для дітей з Галичини. 5. Першою звісткою, що долинула до Києва, була телеграма члена Державної думи Бубликова до залізничників (від 13 березня н. ст.), у ній повідомлялось, що влада пере- йшла до комітету Державної думи. 6. Мова йде про так зване “Свято свободи”, в цій спільній демонстрації (16 берез- ня ст. ст.) вперше прилюдно виступили представники українства. 7. Українську демонстрацію, що відбулася 19 березня (ст. ст.), сучасники тих подій вважали кульмінаційним моментом прояву відродження українського життя. У ній взяло участь понад 100 тис. людей з 320 українськими прапорами. 8. Згадане приміщення на той час знаходилося на Думській площі, нині майдан Незалежності. 9. Бібіковський бульвар, нині бульвар Шевченка. 10.“Кіевлянинъ” – газета, відома російськими шовіністичними поглядами, на той час головним редактором був Шульгін В. В., активний противник українського руху. 11. Д. В. А. – криптоніми Дмитра Володимировича Антоновича. http://www.softwarelabs.com http://www.softwarelabs.com

Перші хвилини української революції у спогадах Людмили Старицької-Черняхівської

Institution

Ähnliche Einträge