Праведник народів світу

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:1996
1. Verfasser: Зуховицький, С.І.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут математики НАН України 1996
Schriftenreihe:Український математичний журнал
Schlagworte:
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155511
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Праведник народів світу / С.І. Зуховицький // Український математичний журнал. — 1996. — Т. 48, № 11. — С. 1446–1447. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-155511
record_format dspace
spelling irk-123456789-1555112019-06-17T01:29:33Z Праведник народів світу Зуховицький, С.І. Хроніка 1996 Article Праведник народів світу / С.І. Зуховицький // Український математичний журнал. — 1996. — Т. 48, № 11. — С. 1446–1447. — укр. 1027-3190 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155511 uk Український математичний журнал Інститут математики НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Хроніка
Хроніка
spellingShingle Хроніка
Хроніка
Зуховицький, С.І.
Праведник народів світу
Український математичний журнал
format Article
author Зуховицький, С.І.
author_facet Зуховицький, С.І.
author_sort Зуховицький, С.І.
title Праведник народів світу
title_short Праведник народів світу
title_full Праведник народів світу
title_fullStr Праведник народів світу
title_full_unstemmed Праведник народів світу
title_sort праведник народів світу
publisher Інститут математики НАН України
publishDate 1996
topic_facet Хроніка
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/155511
citation_txt Праведник народів світу / С.І. Зуховицький // Український математичний журнал. — 1996. — Т. 48, № 11. — С. 1446–1447. — укр.
series Український математичний журнал
work_keys_str_mv AT zuhovicʹkijsí pravedniknarodívsvítu
first_indexed 2025-07-14T07:44:08Z
last_indexed 2025-07-14T07:44:08Z
_version_ 1837607471532736512
fulltext ПРАВЕДНИК НАРОДІВ СВІТУ Для кожного, хто попросить, ми підтверджуємо, що професор Юрій Соколов та його дружина Марія з Києва : (Україна) визнані у 1984 р. праведниками народів світу за їхню допомогу панові Семену Зуховицькому. За свідченнями, що знаходяться у нас, подружжя Соко- лових надало притулок у своєму домі в Києві С. Зуховицькому, котрий періо- дично рятувався різними способами, а з жовтня 1941 р. до листопада 1943 р. пе- ребував під їхнім захистом у м. Києві. Відділ пам'яті загиблих мучеників і героїв, Єрусалим, 07.02.93 От як згадує про де професор С L Зуховицький у своєму листі до подружжя Горбачуків: „Дорогі друзі! На Ваше прохання поділитися своїми спогадами про Юрія Дмитровича Соколова я роблю де з великим хвилюванням. Хоча й минуло вже півстоліття його благородному й надзвичайно небезпеч- ному подвигові мого порятунку від неминучої загибелі, ще й досі лишається за- гадкою, звідки ця Людина і його тендітна супутниця життя черпали таку силу духу, сміливість, що межувала з відчаєм приречених, щоб поставити на карту свої життя, причому не на одну єдину мить, а впродовж двох дуже довгих років, коли кожного дня чекаєш настання ночі, а кожної ночі — початку дня. Війна застала мене в Києві, де я працював на трьох роботах: завідувачем ка- федри математики Технологічного інституту легкої промисловості, старшим науковим співробітником Інституту математики АН УРСР та доцентом Київсь- кого університету. Ці посади давали право на звільнення від військової служби. Але я добровільно пішов на фронт від Інституту математики разом з Й. Б, По- гребиським та Б. І. Коренблюмом. Нас взяли, бо ми добре володіли німецькою мовою, і відпровадили на Південно-західиий фронт. Неподалік від Тернополя ми опинились у ворожому оточенні, з якого я не міг вибратись, попав у полон і був заточений в Дарницький табір для військовополонених. Після подій в Баби- ному яру цей табір було переведено до Києва. Мені пощастило втекти звідти. Переодягнений в селянина, я пішов спочатку на Куренівку до свого старого друга. Той дозволив мені переночувати, але на світанку дав трохи сухарів і пля- шечку морфію, навчивши, як користуватися ним у випадку, якщо я вирішу за- подіяти собі смерть. І я пішов. Пішов на вулицю Рейтерську, де у спільній ква- ртирі з дочкою академіка Д. О. Граве Оленою Дмитрівною Калустян мешкали Соколови. Я прийшов на смерканні. Мене впустили, дали помитись, нагодува- ли і залишили у себе. Юрій Дмитрович погодився на запрошення Міської упра- ви очолити те, що лишилось від Астрономічної обсерваторії, і влаштував мене туди спочатку двірником, а потім сторожем. Після війни він часто зображав в гумористичній формі, як „Семен Іванович" (тобто я) наймався на службу двір- ником, говорив українською, удаючи з себе напівграмотного робітника. З перших днів війни Ю. Д. був переконаний в поразці нацистів. А після Ста- лінграда він навіть за брехливою німецькою інформацією майже точно вима- льовував лінію фронту. По звільненні Києва мої друзі відрекомендували мене деяким генералам хімічної служби 5-ої Армії. їм я повідав свою історію, і вони дозволили мені продовжити військову службу. Але вже повернулись Універси- тет і Академія. І оскільки не було кому викладати, я вирішив більше не гратись з долею. Слід назвати ще декількох осіб, котрі взяли участь в цій жахливій сутичці з гестапо. Це перш за все мого друга і колегу по роботі Михайла Тарасовича Глушка (викладача фізики), зав. лабораторією фізики Володимира Нікандрови- © С.І . ЗУХОВИЦЬКИЙ л 996 1446 ISSN 0041-6053. Укр. мат. жури., 1996, т. 48, № И ПРАВЕДНИК НАРОДІВ СВІТУ 1447 ча Добровольського, не кажучи вже про сім'ю Калустянів (сусідів Ю. Д. Соко- лова). Всі ці благородні люди не могли миритися з жорстоким вироком долі щодо мене й пішли на страшенний ризик, який був не тільки небезпечним, але й. здавався безнадійним. Ось деякі подробиці тодішнього нашого життя. Епізод перший. Бувший сторож обсерваторії настрочив Юрієві Дмитровичу донос, в якому вважав мене прихованим євреєм. Довідавшись, що син цього сто- рожа перебуває в лавах Червоної Армії, Ю. Д. Соколов .зібрав всіх співробіт- ників і зачитав їм цей донос. Присоромленому сторожеві та й іншим вже ніколи на спадало на думку чіпати „типового слов'янина Семена Івановича". - Епізод другий. І я, і Ю. Д. хвилювались за Марію Олександрівну. Що буде, якщо раптом нагряне гестапо, чи витримають її нерви? І ось цей момент настав. Гестапо з'явилось за доносом, що Соколови переховують євреїв. А в мене було цуценя, таке ж бездомне, як і я. Воно дуже прив'язалось до мене. Ненавидячи людей в німецькій формі, воно з диким гавканням кинулося на німців. Марія Олександрівна без істерії й переляку підбігла до собаки й відкинула його но- гою, кричачи „Заберіть його!". Це був сигнал для мене, щоб я моментально за- брався в одне Із своїх сховищ, що й було зроблено. На моє щастя в цей час з полону повернувся двірник обсерваторії Гнат Самійлович Полончук, страшенно схожий на єврея. Він був схоплений, але оскільки документи Г. С. були в пов- ному порядку, німці відпустили його, залишившись при думці, що саме цей сто- рож є причиною доносу. Після цього Ю. Д. підніс мене до рангу „нічного сто- рожа", щоб я якнайменше попадався на очі серед білого дня. Я думаю, що про Ю. Д. Соколова як про видатного вченого і блискучого педагога напишуть інші. Моя ж задача — розповісти про героїчний подвиг Соколових. Нехай священною буде пам'ять про них! С. І. Зуховицький, - Єрусалим, 3 січня 1994 р" ISSN 0041-6053. Укр. мат. жури., 1996, т. 48, № И