Михайло Грушевський у колі родинного середовища
Рецензія на книгу: Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського) / Наук. ред. Л. Винар; відп. за випуск Т. Хоменко. – К.: Вид-во “Кий”, 2006. – 662 с....
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15552 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Михайло Грушевський у колі родинного середовища / О. Ясь // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 780-784. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15552 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-155522011-01-28T12:03:39Z Михайло Грушевський у колі родинного середовища Ясь, О. Рецензії, огляди Рецензія на книгу: Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського) / Наук. ред. Л. Винар; відп. за випуск Т. Хоменко. – К.: Вид-во “Кий”, 2006. – 662 с. 2007 Article Михайло Грушевський у колі родинного середовища / О. Ясь // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 780-784. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15552 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди |
| spellingShingle |
Рецензії, огляди Рецензії, огляди Ясь, О. Михайло Грушевський у колі родинного середовища |
| description |
Рецензія на книгу: Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син (рід Михайла Грушевського) / Наук. ред. Л. Винар; відп. за випуск Т. Хоменко. – К.: Вид-во “Кий”, 2006. – 662 с. |
| format |
Article |
| author |
Ясь, О. |
| author_facet |
Ясь, О. |
| author_sort |
Ясь, О. |
| title |
Михайло Грушевський у колі родинного середовища |
| title_short |
Михайло Грушевський у колі родинного середовища |
| title_full |
Михайло Грушевський у колі родинного середовища |
| title_fullStr |
Михайло Грушевський у колі родинного середовища |
| title_full_unstemmed |
Михайло Грушевський у колі родинного середовища |
| title_sort |
михайло грушевський у колі родинного середовища |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Рецензії, огляди |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15552 |
| citation_txt |
Михайло Грушевський у колі родинного середовища / О. Ясь // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 780-784. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT âsʹo mihajlogruševsʹkijukolírodinnogoseredoviŝa |
| first_indexed |
2025-07-02T16:58:50Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:58:50Z |
| _version_ |
1836555206257541120 |
| fulltext |
780
Соціокультурне середовище належить до визначальних передумов станов-
лення будь-якої особистості, зокрема знакових історичних постатей. Виняткову
роль у цьому оточенні відіграє родинний шар, який становить особливий, само-
бутній, почасти навіть інтимний світ буття. Саме в ньому формуються засадні
світоглядні орієнтири, первинні моделі людської поведінки, персональні нахили
та звички, коло життєвих зацікавлень і вподобань, а за великим рахунком – інди-
відуальний профіль особистості. Отож родинне середовище є тією територією,
своєрідною малою сценою, на якій людина випробовує власні творчі сили, робить
перші кроки на тернистих дорогах великого життя. Недаремно родинне поход-
ження та його впливи належать до неодмінної проблематики наукових, зокрема
біоісторіографічних студій. Адже локальне середовище сімейного вогнища від-
криває широкий діапазон для різноманітних дослідницьких інтерпретацій, ціка-
вих спостережень та несподіваних узагальнень.
Загалом біографічний матеріал породжує чимало яскравих асоціацій та інтуї-
тивних припущень, продукує конфронтацію нинішніх концептуальних рефлексій
з фактографічною канвою тодішнього життя. Виняткове становище біографії
як жанру на межі висвітлення життєпису та спадщини, приватного й офіційного,
теорії і практики перетворює її на надзвичайно привабливу предметну галузь,
яку розробляли та розробляють чимало дослідників з відмінними інтенціями,
мотиваціями й світоглядними настановами.
До їхнього числа слід віднести й авторів зазначеної збірки наукових студій,
хоч її складно ідентифікувати в межах якогось конкретного жанру, типу чи виду
досліджень. У видовому плані ця праця має певні аналогії з біоісторіографією,
але є значно ширшою як у дисциплінарному, так і у проблемно-тематичному
сенсі. Власне, вказана збірка сполучає елементи біоісторіографічних, генеалогіч-
них, джерелознавчих, архівознавчих досліджень з певними вкрапленнями доку-
ментів та ілюстративних матеріалів, які об’єднані навколо вивчення родинної
історії Грушевських і Оппокових.
Зауважимо, що автори прагнули щонайповніше відтворити родинне по-
ходження М. С. Грушевського, сімейний побут, фамільні зв’язки і традиції,
врешті-решт зануритись у неповторну й таємничу атмосферу давноминулого
Олексій ЯСЬ (Київ)
МИХАЙЛО ГРУШЕВСЬКИЙ У КОЛІ
РОДИННОГО СЕРЕДОВИЩА
(Кучеренко М. О., Панькова С. М., Шевчук Г. В. Я був їх старший син
(рід Михайла Грушевського) / Наук. ред. Л. Винар; відп. за випуск
Т. Хоменко. – К.: Вид-во “Кий”, 2006. – 662 с.)
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
781
життя старих українських родів. Утім, хронологічна та предметна локалізація
цієї роботи не обмежується добою історика, а й включає і його пращурів, і
нащадків.
Первісний пошуковий орієнтир зазначених студій, за висловом Світлани
Панькової, спирався на “задум зібрати відомості про найближчих родичів Михай-
ла Грушевського, згаданих ним у знаменитих «Споминах»” (с. 5). Вочевидь такий
підхід спричинився до нагромадження розмаїтого фактографічного матеріалу,
що не вкладався в певні предметні та видові межі.
Імовірно, що саме специфіка архівних та джерелознавчих пошуків, пов’я-
заних з родинним оточенням М. С. Грушевського, й спричинилася до своє-
рідної архітектоніки цієї збірки. Вона складається з двох серій нарисів про
походження та відомих представників Грушевських і Оппокових, біографіч-
них покажчиків, укладених за абеткою у вигляді словникових гасел, генеало-
гічних схем, які доповнюють основний текст і водночас є першорядним довід-
ковим матеріалом. Окрім того, до всього видання складено географічний та
іменний покажчики. Відзначимо одразу, що науково-довідковий апарат збірки
укладений на високому фаховому рівні і є майже бездоганним. Зокрема, в
ньому представлено чималий пласт архівної, біографічної та бібліографічної
інформації, який незаперечно свідчить про величезні обсяги пошукової робо-
ти, проведеної авторами.
З поодиноких зауважень, які постають у процесі ознайомлення з науковим
апаратом, слід вказати лише на відсутність переліку ілюстрацій. Адже їхня загаль-
на кількість сягає понад 100. Причому низка опублікованих світлин становить
неабиякий інтерес як для грушевськознавців, так і для всіх дослідників, які вивча-
ють українську культурну й інтелектуальну історію ХІХ–ХХ ст. Варто було б
також зазначити, які світлини й ілюстрації публікуються вперше.
В основу викладу матеріалу автори збірки поклали ретроспективний прин-
цип. Тому вихідними точками відліку є найзагальніші етногеографічні й етно-
культурні контексти (Чигиринщина, Худоліївка) та перші відомості про поход-
ження родин Грушевських і Оппокових. Автори іноді генерують більше питань
і припущень, аніж ствердних та перевірених джерелами відповідей, але вперше
торують шлях до майже незнаного, наміченого тільки пунктиром родового “про-
стору” Михайла Грушевського. Згодом контексти викладу звужуються до досте-
менних пращурів ученого по батьківській та материнській лініях. Зокрема, най-
давніша згадка про прапрадіда М. С. Грушевського – Данила Грушу – сягає
12 липня 1746 р. (с. 22). Зрештою, відомі постаті родинної історії постають в
окремих біографічних замальовках.
Зазначимо, що на сторінках видання подано великі нариси, присвячені пред-
ставникам чоловічої родинної лінії видатного історика: Федорові Васильовичу
(діду), Сергієві Федоровичу (батьку), Марку Федоровичу (чотириюрідному бра-
ту), Григорієві Івановичу (двоюрідному брату) Грушевським, Сергієві Вікторо-
вичу Шамраю (рідному племіннику). У цих нарисах простежуємо і низку ціка-
вих мікроісторичних сюжетів, репрезентованих в окремих текстових фрагментах.
У них не тільки викладено канву біографічних подій з обсягу зазначених персо-
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
782
налій, а й висвітлено специфічні умови й обставини життя Грушевських у контек-
сті тієї чи іншої місцевості, руйнівних перетворень ХХ ст. тощо. Приміром, у
біографічному етюді про Федора Васильовича подається стисла історія села (ко-
лишнього містечка) Лісники, де мешкала його родина. Заразом наводиться і май-
же детективний епізод з пошуками надгробку Ф. В. Грушевського наприкінці
1990-х рр. (с. 66–72). Так в одному нарисі несподівано сполучаються різні пласти
часу, пов’язані з родинною історією Грушевських.
Схожі сюжетні повороти спостерігаємо і в начерку про Сергія Федоро-
вича Грушевського. Зокрема, в цьому нарисі розглядається побутування ро-
дини в Холмі, Владикавказі, на Ставропіллі тощо. Воднораз звертається увага
на моральні засади, які панували в родині С. Ф. Грушевського. Слушно наго-
лошується на плеканні духу допомоги рідним, яким повністю просякнута
сімейна історія Грушевських. Тож другорядні, на перший погляд, подробиці
та деталі родинного життя раптово перетворюються у надзвичайно важливі
свідчення для розуміння духовних чеснот та обрисів внутрішнього світу
майбутнього вченого. Мабуть, якраз у руслі таких ціннісних настанов форму-
валося ставлення М. С. Грушевського до родини, яке він розумів як священ-
ний обов’язок довічного піклування про близьких людей. Чи не тут варто шу-
кати витоки трепетливої, майже батьківської опіки багатьох членів своєї роди-
ни, яку простежуємо в багатьох учинках та діях академіка? Адже світоглядні
орієнтири Сергія Федоровича тривалий час залишалися для його старшого
сина найвищими моральними мірилами.
Загальний образ С. Ф. Грушевського на сторінках зазначеної праці постає
досить складним і далеким від штучної завершеності, особливо щодо його укра-
їнства. У цьому вбачаємо прагнення авторів утриматися від спокуси надмірно
спростити складну і суперечливу минувшину. Вважаємо, що вказана риса є ще
одним позитивом цієї збірки.
Несподівану трагічну паралельність і співзвучність з долею М. С. Грушевсь-
кого спостерігаємо в нарисах про його чотириюрідного брата, педагога, бого-
слова, етнографа та краєзнавця Марка Федоровича Грушевського, та небо-
жа, талановитого, багатообіцяючого молодого історика Сергія Вікторовича Шам-
рая. Обоє були знищені ненаситним молохом сталінського тоталітарного режиму.
Ці постаті змушують замислитися над темою спадковості талантів і творчих
здібностей у різних представників родини Грушевських, яку спостерігаємо в
нахилах до історичних та взагалі наукових студій.
Значну роль у цій справі, очевидно, відігравала сімейна традиція, сперта на
священицький пієтет до пам’яті предків та середовища їхнього буття. Невипадко-
во зацікавлення долею власного роду та історією свого краю спостерігаємо і в
Марка Грушевського, і в Сергія Шамрая та низки інших представників цієї ро-
дини.
Дуже цікавими є і нариси, присвячені представникам материнської лінії
Михайла Грушевського, священицькому роду Оппокових. Наразі слід відзначити,
що остаточно форма родинного прізвища Оппокови утвердилася лише 1820 р.
(с. 358).
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
783
У виданні представлено історико-біографічні етюди про Захарія Івановича
Оппокова (дід майбутнього академіка), Глафіру Захаріївну Грушевську (мати),
Володимира Амвросійовича Менчиця та інших осіб. На сторінках видання вони
постають як надзвичайно енергійні й вольові особистості.
Захарій Іванович упродовж 56 років гідно виконував свої пастирські обо-
в’язки, кілька разів був відзначений державними нагородами, зрештою отримав
навіть право спадкового дворянства (с. 376). Саме він започаткував у родині
Оппокових традицію світської освіти для своїх синів та пишався їхніми службо-
вими кар’єрами. Зауважимо, що навіть цей окремий факт свідчить про несподі-
вану широту поглядів, ба навіть про гідну подиву прозорливість голови свяще-
ницької родини щодо майбуття нащадків. Недаремно чимало з Оппокових
успішно виявили себе на російській державній та військовій службі, а дехто з
них обіймав вважливі посади в радянському партійному і державному апараті.
Наприклад, відомий більшовицький діяч Георгій Іполитович Ломов-Оппоков,
що ввійшов до першого складу Раднаркому та зробив неабияку кар’єру на службі
новому політичному режиму (с. 384–385). Історія немовби навмисно здійснила
крутий “сюжетний зигзаг” та звела його у 1930-і рр. у Москві віч-на-віч зі своїм
двоюрідним братом – опальним академіком (с. 386–387). Утім, уповні роль Г. Ло-
мова-Оппокова у долі М. С. Грушевського протягом останнього десятиліття жит-
тя визначного вченого залишається нез’ясованою. Вона і до сьогодні продукує
припущення та версії дослідників.
На цьому самобутньому родинному тлі яскравіше вимальовуються окремі
риси Великого історика, зокрема його дивовижна енергійність, надзвичайна пра-
цездатність та цілеспрямованість. Значний інтерес викликає й опис Сестринівки,
родинного осідку Захарія Івановича Оппокова. З цим селом пов’язані незабутні
враження та почування молодого Михайла.
Вельми зворушливо, у підвищеній емоційній тональності написано і нарис
про матір М. С. Грушевського – Глафіру Захаріївну. Зокрема, автори звертають
увагу на трагічні сторінки родинної історії – смерть трьох рідних братів і сестри,
які на все життя закарбувалися у свідомості українського вченого.
Вражає і материнське піклування Глафіри Захаріївни про своїх дітей, зокрема
обсяг епістолярного спілкування з ними. Адже до наших днів збереглося понад
2 тисячі листів, адресованих до Михайла, Олександра та Ганни Грушевських
(с. 414). Величезний скарб для грушевськознавців!
Своєрідні повороти родинної історії Оппокових споглядаємо і в нарисі про
забутого українофіла та єлизаветградського Сковороду – Володимира Амвросі-
йовича Менчиця. Це ім’я і до сьогодні оповите таємничим, загадковим ореолом.
Утім, у збірці подано інформацію й про інших напівзабутих та визначних
репрезентантів різних гілок та відгалужень родини Оппокових. Серед них визнач-
ний гідролог, академік Євген Володимирович та адвокат, видавець і журналіст
Іван Костянтинович Оппокови, лікар та громадський діяч Олександр Григорович
Черняхівський, видатний гідробіолог, академік Олександр Вікторович, вчений-
теріолог, академік Вадим Олександрович, письменник і кінодраматург Андрій
Олександрович Топачевські та багато інших самобутніх постатей.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
784
Насамкінець зауважимо, що збірка наукових студій “Я був їх старший син”
цікава з багатьох перспектив і поглядів.
Передусім, вона узагальнює та демонструє солідні здобутки на ниві грушев-
ськознавства.
Крім того, представлена робота є цінним довідковим виданням, особливо з
обсягу архівної та бібліографічної евристики.
Досить проста, приступна для широкого загалу манера викладу матеріалу,
якою вирізняється зазначене видання, дає змогу активно використовувати його
для популяризації імені М. С. Грушевського та його спадщини на теренах сучас-
ного українства.
Та найважливіше те, що зазначені студії українських музеєзнавців викли-
кають нові асоціації й враження, продукують ширші тлумачення й інші контексти
висвітлення інтелектуальної біографії і спадщини Великого Українця.
Сподіваємося, що ознайомлення з цією працею надасть потужних імпульсів
грушевськознавцям і спричиниться до появи новітніх студій.
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|