Фізер Іван Михайлович (1925–2007)
28 серпня 2007 р. пішов із життя Іван Михайлович Фізер, професор Ратґерського університету, почесний професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, ініціатор утворення AAASS (American Association for the Advancement of Slavic Studies) і перший її президент, дійсний член Українсько...
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2007
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15557 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Фізер Іван Михайлович (1925–2007) / Т. Скрипка // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 848-850. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15557 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-155572013-02-13T02:03:44Z Фізер Іван Михайлович (1925–2007) Скрипка, Т. Miscellanea 28 серпня 2007 р. пішов із життя Іван Михайлович Фізер, професор Ратґерського університету, почесний професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, ініціатор утворення AAASS (American Association for the Advancement of Slavic Studies) і перший її президент, дійсний член Української Вільної Академії наук у США, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Інституту етнічних студій, Модерної Асоціації мов. 2007 Article Фізер Іван Михайлович (1925–2007) / Т. Скрипка // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 848-850. — укр. XXXX-0011 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15557 uk Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Miscellanea Miscellanea |
| spellingShingle |
Miscellanea Miscellanea Скрипка, Т. Фізер Іван Михайлович (1925–2007) |
| description |
28 серпня 2007 р. пішов із життя Іван Михайлович Фізер, професор Ратґерського університету, почесний професор Національного університету “Києво-Могилянська академія”, ініціатор утворення AAASS (American Association for the Advancement of Slavic Studies) і перший її президент, дійсний член Української Вільної Академії наук у США, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Інституту етнічних студій, Модерної Асоціації мов. |
| format |
Article |
| author |
Скрипка, Т. |
| author_facet |
Скрипка, Т. |
| author_sort |
Скрипка, Т. |
| title |
Фізер Іван Михайлович (1925–2007) |
| title_short |
Фізер Іван Михайлович (1925–2007) |
| title_full |
Фізер Іван Михайлович (1925–2007) |
| title_fullStr |
Фізер Іван Михайлович (1925–2007) |
| title_full_unstemmed |
Фізер Іван Михайлович (1925–2007) |
| title_sort |
фізер іван михайлович (1925–2007) |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Miscellanea |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15557 |
| citation_txt |
Фізер Іван Михайлович (1925–2007) / Т. Скрипка // Український археографічний щорічник. — К., 2007. — Вип. 12. — С. 848-850. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT skripkat fízerívanmihajlovič19252007 |
| first_indexed |
2025-07-02T16:59:01Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:59:01Z |
| _version_ |
1836555218195578880 |
| fulltext |
848
за часів визвольних змагань 1917–1920 рр.3. За чверть століття він набагато зваженіше
оцінить М. Грушевського у передмові до першого тому “Історії України-Руси”.
Чи помінявся погляд О. Пріцака на новітню національну історіографію, чи просто
суспільні обставини змусили його скорегувати свої думки? Важко про це казати, поки
не маємо доступу до його архівів. Зрозуміло одне – як людина громадська, що вболіває
за долю України, її народу і держави, Омелян Йосипович намагався бути на хвилі сучас-
ного політичного моменту. Це є річчю природною. Коли він в еміґраційному середовищі
збирав кошти на Український інститут у Гарварді, то змушений був зважати на панівну
опінію стосовно причин поразки Української революції початку ХХ ст. й, зокрема, по-
статі М. Грушевського.
О. Пріцак залишив для нас величезну творчу спадщину, розробляти яку не під
силу одному інститутові. Вчений об’єднував у собі кілька соціогуманітарних напрямків
знань. Сподіваємося, роль і значення цієї видатної постаті української історіографії в
усій повноті розкриються в недалекому майбутньому, після вивчення його творів, дослід-
ження його архіву, студіювання епістолярної спадщини і щоденникових записів.
Ігор Гирич (Київ)
3 Докладніше про статтю 1966 р. в “Листах до приятелів” див.: Гирич І. Знакова стаття
Омеляна Пріцака // Україна модерна. – 2007. – Ч. 12 (1). – С. 149–169.
Фізер Іван Михайлович (1925–2007). 28 серпня 2007 р. пішов із життя Іван Михай-
лович Фізер, професор Ратґерського університету, почесний професор Національного
університету “Києво-Могилянська академія”, ініціатор утворення AAASS (American
Association for the Advancement of Slavic Studies) і перший її президент, дійсний член
Української Вільної Академії наук у США, член Наукового товариства ім. Т. Шевченка,
Інституту етнічних студій, Модерної Асоціації мов. У громадському житті І. М. Фізер
відомий як член Українського Інституту Америки, Українського Музею в Нью-Йорку,
член Церковної Ради Української Автокефальної Православної Церкви в Америці, один
з ініціаторів заснування духовної семінарії Святої Софії у Бавнд-Бруку, довголітній
голова журі Фундації Тетяни й Омеляна Антоновичів.
Народився Іван Фізер 13 червня 1925 р. у м. Мирчі на Закарпатті. У 1945 р. виїхав
до Німеччини. Після закінчення Українського Вільного Університету (1949) еміґрував
до США. Свій докторат у Колумбійському університеті І. М. Фізер розпочав у 1950 р.,
обравши темою дисертації психолінгвістичну теорію літератури Олександра Потебні,
найерудованішого, на його думку, українського вченого ХІХ ст., і поставивши показати
цю теорію як науковий прецедент сучасним теоріям літератури.
Отож наукову кар’єру Іван Фізер пов’язав з україністикою, ставлячи перед собою
велику мету – збагатити українське наукове літературознавство сучасними теоретичними
парадигмами і методами. Це була амбітна мета на лише тому, що цю тему західне наукове
літературознавство ще не розробляло (радянське й поготів), а перш за все тому, що
писати у ті роки про Потебню як українського вченого було, до певної міри, зухвало.
Саме за це зухвальство блискучу працю, завершену в 1950-ті рр., молодий науковець
захистив лише в 1960-ті. До речі, одним з опонентів на захисті був Ю. В. Шевельов,
професор Колумбійського університету і тоді вже завідувач відділу слов’янського мово-
знавства. У 1986 р. докторська дисертація І. Фізера “Alexander A. Potebnia’s Psycholin-
guistic Theory of Literature, A Metacritical Inquiry” в розширеному варіанті вийшла друком
у видавництві Гарвардського університету. Ця солідна монографія про О. Потебню як
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
849
критика і теоретика мала великий резонанс у науковому світі. У своєму дослідженні
І. Фізер ретельно реконструював теорію Потебні, спираючись на психолінгвістичні фор-
мулювання, віднайдені у працях харківського вченого про мову, міт і фольклор. Моно-
графія отримала вісімнадцять схвальних рецензій у США і на Заході. І вже в наступному,
1987, році Інститут літератури Академії наук тоді ще СРСР, який готував до видання
праці О. Потебні, запросив проф. І. Фізера до співпраці як авторитетного фахівця в цій
ділянці науки.
На жаль, в Україні дослідження проф. І. Фізера про О. Потебню довго лишалося
непоміченим. І лиш у 1996 р. І. М. Дзюба до її українського перекладу написав розлогий
вступ “Потебнянська зоря Івана Фізера”.
Назагал доробок Фізера-науковця виходить далеко за рамки означеної теми й визна-
чається літературною і феноменологічною теоріями, естетикою літератури. Проф. І. Фі-
зер вважав своїм учителем польського філософа Романа Інґардена, теоретика естетики
літератури, і присвятив йому монографію “Психологізм і психоестетика. Історично-
критичний аналіз зв’язків”, яка в польському перекладі вийшла друком у 1991 р. у
“Państwowym Wydawnictwe Naukowym”.
У 1970-х – 1980-х рр. проф. І. Фізер на запрошення Академії наук Польщі брав
участь у наукових конференціях, читав лекції в університетах. У той самий період він
був науковим консультантом Університету Об’єднаних Націй, що знаходиться в Токіо
і фінансується японським урядом.
Статті, розвідки, рецензії проф. І. Фізера публікувалися в наукових виданнях бага-
тьох країн світу: Бразилії, Голландії, Ізраїлю, Індії, Канади, Мексики, Німеччини, Польщі,
України, Франції, Японії та ін.
З розвитком пострадянської української науки пов’язаний новий період діяльності
І. Фізера, означений останнім двадцятиліттям його життя. Саме в Україні він мав багато
послідовників та учнів. Завдяки зусиллям проф. Фізера у Ратґерському університеті
стажувалися відомі літературознавці проф. В. Брюховецький (1988) і член-кор. В. Дон-
чик (1991). Відтоді цей зв’язок не переривався. Точніше, з того часу набуток проф. Фі-
зера в однаковій мірі належав обом наукам – американській та українській.
У 2004 р. проф. Фізер як старший спеціаліст ім. Фулбрайта читав лекції з теоретич-
ного літературознавства для аспірантів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАНУ.
У жовтні 2006 р. – курс з американського літературного критицизму для магістрантів
НаУКМА. Цей курс лекцій вийшов окремою монографією у видавництві цього ж
університету.
Напередодні свого 80-ліття у листі до мене проф. Фізер із властивим йому опти-
мізмом зазначив: “У моєму віці думати про плани, які вимагають тривалої уваги, навряд
чи доречно, але й звести свою увагу тільки до сьогодення було б теж абсурдно. Саме
тому цікавлюсь тим майбутнім і тим минулим, що, за визначенням блаженного Авгус-
тина, піддаються усьогодненню. Іншими словами, тими сучасними культурологічними
процесами в Україні, які вочевидь заякорені в минулому і потенційно проектуються у
майбутнє”. Підтвердженням цієї програми вченого була його повсякчасна присутність
у науковому полі українського й світового літературознавства.
На жаль, надто скромно визнано величезний внесок проф. І. Фізера у відродження
Національного університету “Києво-Могилянська академія” і створення фундації
“Mohyla Academic Society”, головою якої він був упродовж 12 років.
Проф. Фізер належав до тих світочів української еміґраційної науки, які свої знання,
діяння, свої зусилля, наукові плани й громадську позицію незмінно сфокусовували на
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
850
прийдешнє України. При винятковій працездатності проф. Фізер виявляв таку ж ви-
няткову скромність. Набувши вагомі наукові активи, міжнародне визнання, він не любив
“колекціонувати” звань, не замовляв монографій про свій життєвий і науковий шлях.
Був людиною виняткової скромності, високої моралі, обов’язку і честі.
Печально і тужно усвідомлювати відхід Івана Михайловича, який уособлював не
лише дух елітарності, а й певну її предметність, людини, яка виконувала першорядну
роль у науковій і суспільній діяльності української громади на чужині, людини доброї,
чуйної і лагідної.
Іван Михайлович Фізер назавжди лишиться для нас світлим прикладом Людини,
Вченого і Патріота.
Тамара Скрипка (Нью-Йорк)
Бутич Іван Лукич (1919–2007). У 2007 р. відійшов у кращий світ символ україн-
ської археографії другої половини ХХ ст. Іван Лукич Бутич – людина, яка все своє
життя віддала справі публікації архівних документів з історії України ХVІІ – початку
ХХ ст. Але ім’я І. Бутича як завзятого публікатора архівних документів залишиться не
лише в історичному джерелознавстві. Для української історіографії ця людина завжди
буде зразком виконання національного обов’язку в найнесприятливіших обставинах
післявоєнного періоду історії України.
І. Бутич народився 21 вересня 1919 р. на Прилуччині в селі Усівці Пирятинського
району в сім’ї хлібороба. Батько, не маючи освіти, самотужки опанував грамоту й став
волосним писарем. Національний здвиг 1917 р. покликав його, як і багатьох селян
підросійської України, до активного громадського життя. Зберігся його лист до київської
“Просвіти”, в якому він просить надіслати в його рідне село українських книжок, бо
російська книжка не пише правдиво про революційне життя. Лука Бутич любив книжку,
до кінця життя не розлучався з нею. Замолоду писав листи навіть до Льва Толстого.
Любов до друкованого слова він прищепив і своєму синові Івану.
І. Бутич був дитиною визвольної доби. Він народився за часів національно-визволь-
них змагань українського народу та ще й у регіоні Лівобережної України, де найбільше
збереглися елементи національної свідомості як серед селян, так і серед місцевих земле-
власників і міщанства. Прилуччина, Пирятинщина й Лубенщина дали українській рево-
люції найвідданіших борців за незалежність. Звідси походили діячі Революційної україн-
ської партії – УСДРП Андрій Жук, Микола Порш, Володимир Дорошенко, автор “Само-
стійної України” Микола Міхновський, хлібороби-демократи та гетьманці брати Микола,
Сергій і Володимир Шемети. Іван Бутич пережив трагічні для українців 1930-ті роки. Був
ще замалим для того, аби потрапити під більшовицькі жорна чисток “ворогів народу”.
У 1938 р. І. Бутич закінчив Пирятинську середню школу і вступив на історичний
факультет Київського університету. Докінчував університет уже в 1944–1945 рр. Під
німецькою окупацією був у батьківській оселі під Пирятином. Ще студентом, з лютого
1945 р. почав працювати у Науково-видавничому відділі Архівного управління
МВС УРСР, який тоді очолював Федір Павлович Шевченко, згодом один з найвизначні-
ших українських істориків.
Уже в 1950 р. І. Бутич захистив кандидатську дисертацію “Селянський рух на
Слобідській Україні в другій половині ХVІІІ ст.”. Через двадцять років на матеріалах
цієї дисертації, а також з нововиявлених архівістами документів він упорядкує збірник
“Гайдамацький рух на Україні в ХVІІІ ст.” (1970). З 1952 р. Іван Лукич стає спочатку
начальником Науково-видавничого відділу ЦДІА УРСР у м. Києві, а через два роки
начальником Науково-видавничого відділу Архівного управління УРСР. На цій посаді
http://www.softwarelabs.com
http://www.softwarelabs.com
|