Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського
Gespeichert in:
| Datum: | 2008 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2008
|
| Schriftenreihe: | Україна в Центрально-Східній Європі |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15576 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 60-72. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15576 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-155762014-05-11T10:00:17Z Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського Блануца, А. Історія 2008 Article Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 60-72. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. XXXX-0035 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15576 uk Україна в Центрально-Східній Європі Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історія Історія |
| spellingShingle |
Історія Історія Блануца, А. Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського Україна в Центрально-Східній Європі |
| format |
Article |
| author |
Блануца, А. |
| author_facet |
Блануца, А. |
| author_sort |
Блануца, А. |
| title |
Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського |
| title_short |
Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського |
| title_full |
Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського |
| title_fullStr |
Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського |
| title_full_unstemmed |
Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського |
| title_sort |
земельні надання сигізмунда і старого на українські землі великого князівства литовського |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2008 |
| topic_facet |
Історія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15576 |
| citation_txt |
Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого князівства Литовського / А. Блануца // Україна в Центрально-Східній Європі: Зб. наук. пр. — К.: Інститут історії України НАН України, 2008. — Вип. 8. — С. 60-72. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. |
| series |
Україна в Центрально-Східній Європі |
| work_keys_str_mv |
AT blanucaa zemelʹnínadannâsigízmundaístarogonaukraínsʹkízemlívelikogoknâzívstvalitovsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-02T16:59:43Z |
| last_indexed |
2025-07-02T16:59:43Z |
| _version_ |
1836555261335044096 |
| fulltext |
Україна в Центрально-Східній Європі, № 8, 200860
Андрій Блануца
ЗЕМЕЛЬНІ НАДАННЯ СИгІЗМУНДА І
СТАРОгО НА УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ
ВЕЛИКОгО КНЯЗІВСТВА
ЛИТОВСЬКОгО
Проблема земельних надань та підтверджень великих
князів литовських на українські землі Великого князівства
Литовського (далі – ВКЛ), у тому числі й Сигізмунда І
Старого, спеціально у фаховій літературі не висвітлювалась. Тим
часом, актуальність даної тематики з року в рік зростає, в історіографії
порушуються питання про всебічний характер дослідження литовського
періоду в історії України, у тому числі її соціально-економічного
аспекту.
Автор даної розвідки у своїх попередніх працях спробував
проаналізувати надавчу політику попередників Сигізмунда І Старого
– Казимира та Олександра Ягеллончиків1. Подібні дослідження щодо
окремих повітів у білоруських землях ВКЛ здійснені мінськими
істориками А. Дзярновичем та В. Менжинським2.
Великий князь литовський і король польський Сигізмунд І Старий
(1506–1548 рр.) за роки свого правління видав низку листів і привілеїв
надавчого характеру на українські землі ВКЛ. Характерною особливістю
такої політики було те, що великий князь литовський переважно лише
підтверджував попередні надання українській шляхті, натомість нові
пожалування значно поступалися своїми обсягами. У кількісному ж
співвідношенні надавчі листи та привілеї практично прирівнювалися до
підтверджувальних (серед відомих нині автору документів – це 99 проти
116 відповідно).
Перш ніж перейти до аналізу географії надань Сигізмунда І Старого,
охарактеризуємо типи надавчих документів та особливості їх змістовної
частини.
61
ЗеМеЛЬНІ НАДАННя СИГІЗМУНДА І СТАРОГО
Земельні надання мали кілька типів документів: привілеї, листи-
надання, листи-розпорядження, листи-повідомлення та ув’яжчі листи.
Підтвердження на володіння маєтностями відповідно оформлялись у
підтверджувальних документах.
Так, у привілеях великий князь вказував, на яких умовах і які
маєтності надавав шляхтичу, а саме: надавалася маєтність у вічне во-
лодіння, чи в тимчасове, а також характер служб з наданої маєтності
(земська, посольська, тощо). Наприклад, привілеєм від 19 грудня 1514 р.
Сигізмунд І Старий пожалував господарському дворянину Яцьку
Єсковичу Жабокрицькому с. Шпиколоси та пусті селища Колосів та
Дворець у Кременецькому повіті вічним правом3. 1518 року господар
надав Васку Колчовському сім дворищ поблизу Володимира, на Залужі
біля Хотечівської дороги, вічним правом за умови несення земської
служби4. 1 липня 1523 р. з канцелярії великого князя вийшов привілей,
згідно з яким господарським дворянинам Грицьку, Солтану і Богдану
Стецьковичам Шишкіним було надано чотири служби людей в Олевській
волості у Київському повіті та п’ять служб людей в Овруцькому повіті,
успадкованих по смерті їхнього дядька Грицька Івановича за правом
близькості5.
У листах-наданнях (як і в привілеях) часто були відсутні вказівки
на те, на яких умовах передавалася маєтність у володіння тому чи
іншому шляхтичу. Наприклад, 1511 року Сигізмунд І Старий пожалу-
вав житомирському зем’янину Гневошевичу Вороні селище Іванкове у
Житомирському повіті без зазначення терміну володіння наданим сели-
щем6. Утім, у переважній більшості документів (листів-надань) умови
пожалувань були присутніми. Зокрема, у листі-наданні від 28 листопа-
да 1523 р. зазначалося, що господар пожалував волинському зем’яни-
ну Івану Орловському чотири служби людей у Здитівській волості до
господарської волі (тобто у будь-який час великий князь міг позбави-
ти шляхтича права володіння наданою маєтністю) на умовах земської
служби7.
У листах-розпорядженнях великий князь наказував воєводам та
місцевим старостам надати певні володіння тому чи іншому шляхтичу.
Так, у листі від 10 жовтня 1522 р. Сигізмунд І Старий наказував овруць-
кому старості пану Михайлу Халецькому надати Довмату Єремеєвичу
пусту землю в Овруцькому повіті8. Такі ж розпорядження великий
князь видав чорнобильському наміснику пану Михайлу Павші від 23
листопада 1522 р. та луцькому старості кн. Ф.М. Чорторийському від 8
січня 1523 р. У першому випадку було розпорядження надати Матвію
Заморенку путного чоловіка Мартина Зеньковича з його землею у
62
АНДРІЙ БЛАНУЦА
Чорнобильському повіті9, а в другому – брацлавському зем’янину Івашку
Красносільському село у Луцькому повіті. Причому, село надавалося
замість наданого раніше, проте так і не отриманого с. Свинюхи10.
Розпорядження великого князя могло стосуватися й зміни кори-
стувача тими чи іншими володіннями. Наприклад, 16 серпня 1541 р.
Сигізмунд І Старий направив розпорядчого листа справці Київського
воєводства кн. Андрію Кошерському з наказом передати в держання
зем’янці Київського повіту Полонії Василевої Андріївни та її дітям пус-
ту землю Обиходовщину у Завській волості на умовах земської служ-
би. Підставою передачі пустки послужили докази Полонії Василевої
Андріївни про надання вказаної землі київським воєводою паном
Андрієм Якубовичем Немировичем її чоловіку Василю Дмитровичу11.
Відомий також один документ, який можна класифікувати як лист-
повідомлення. Так, 30 березня 1516 р. Сигізмунд І Старий направив та-
кого листа полоцькому воєводі пану О. Гаштовту, яким повідомляв, що
надав Івашку Немировичу село Морморич у Мозирському повіті замість
села Совичова Любецького повіту12.
Ув’яжчі листи, як правило, адресувалися воєводам та місцевим
урядникам. Ними великий князь віддавав наказ, якого шляхтича вве-
сти у володіння наданою маєтністю. Наприклад, зберігся ув’яжчий лист
від 30 листопада 1517 р. Згідно з ним господар наказував київському
воєводі пану Андрію Немировичу ув’язати київського зем’янина Івашка
Михайловича Волчковича у маєтності пана Сенька Романовича: вис-
лугу Дорогин, Клещевичі і Кацевичі у Київському повіті та два дво-
рища в Овручі за правом близькості13. Таким же листом від 6 квітня
1533 р. Сигізмунд І Старий наказував київському воєводі пану Андрію
Якубовичу Немировичу ув’язати Олізара Волчкевича у маєток Крову у
Волевській волості у Київському повіті за його правом близькості14.
Низку підтверджувальних листів Сигізмунд І Старий видавав на
куплені шляхтою маєтності. Така норма була обов’язковою у доста-
тутний період для шляхти, яка хотіла купити чи заставити ту чи іншу
маєтність. Наприклад, господар кількома підтверджувальними листа-
ми дозволяв великокнязівському писарю пану Михайлу Васильовичу
купити кілька маєтків у волинської шляхти. Зокрема, це підтверджен-
ня на маєтки Теслугів, Козлове та одну частину Коноровщини, а також
Волковичі і Заєчиці, куплені відповідно у подружжя Оріховських, Івана
Свищовського та князя Ковельського15. Підтвердження видавались і на
заставлені села та маєтки, а також володіння, отримані шляхом даруван-
ня, оренди, обміну чи за тестаментом. Зокрема, 1518 року Сигізмунд І
Старий підтвердив князю Петру Михайловичу три дворища у Луцькому
63
ЗеМеЛЬНІ НАДАННя СИГІЗМУНДА І СТАРОГО
повіті та фільварок у Луцьку, які він обміняв у Васка Беліковича16.
1510 року хотинський підкоморій пан Олехно Скорита за тестаментом
своєї сестри пані Федорової Янушовича отримав маєток Мискове у
Володимирському повіті та Вічини у Луцькому повіті, а також подвір’я у
Луцьку та фільварок Кошкаровичі зі ставом і млином. Перехід указаних
маєтностей до рук хотинського підкоморія був підтверджений і листом
великого князя литовського17. 1530 року господар підтвердив віленсь-
кому біскупу князю Яну право на володіння третьою частиною маєтку
Вербою, подарованого йому кременецьким зем’янином Михайлом
Денисковичем18.
Ще одним з варіантів великокнязівських пожалувань українській
шляхті було надання маєтностей на певний визначений термін. Зазвичай
це були випадки, коли шляхтич одержував у тримання маєток на но-
вих землях до часу звільнення його попередніх володінь. Наприклад,
1526 року Сигізмунд І Старий своїм привілеєм жалував пані Миколаєвій
Багиної Марії та її сину Івашку Баці Терешівський маєток у Брацлавському
повіті, що відійшов до державного земельного фонду після смерті пана
Василя Сапіги. Указаний маєток надавався Бакам до «очищення їх от-
чизни в Смоленську»19.
Часто маєтності підтверджувались або надавалися на термін до од-
ного або двох чи більше животів (до живота – пожиттєво). Наприклад, 26
січня 1516 р. Сигізмунд І Старий видав привілей кн. Роману Андрійовичу
Сангушковичу на замки Брацлав, Вінницю та Звенигород, надані у дер-
жання до живота20.
Практикувалося також надання прикордонних замків у тримання на
кілька років. Зокрема, 1530 року Сигізмунд І Старий надав Івану Полозу
на два роки тримання Чорнобильського замку21. Якщо ж господар на-
давав певні володіння, то переважною більшістю такі надання обмежу-
вались його волею, тобто у будь-який час верховний власник міг знову
повернути до скарбу надану маєтність. Наприклад, надаючи 1534 року
великокнязівському дворянину Івану Охловському чотирьох чоловіків у
Здитівській волості на Волині, Сигізмунд І Старий обмежив своє пожа-
лування «до волі і ласки господарської»22.
64
АНДРІЙ БЛАНУЦА
Географія земельних надань та підтверджень
Сигізмунда І Старого *
регіон надання підтвердження
Київський повіт 26 14
Овруцький повіт 16 2
Мозирський повіт 14 6
Житомирський повіт 3 2
Вінницький повіт 1 4
Чорнобильський повіт 3 –
Брацлавський повіт – 2
Черкаси – 1
Луцький повіт 19 45
Володимирський повіт 7 10
Кременецький повіт 6 11
Волинь** 3 17
Протягом перших п’яти років свого правління великий князь
литовський видав українській шляхті найбільшу кількість листів-
надань та підтверджень. Зокрема, упродовж 1506–1511 рр. Сигізмунд І
Старий надав у Київському повіті Філіпу Арменину пусте селище,
Васку Жеребятичу – селище Чотанове в Милославичах, а також озера
Верещу і Битчу, згодом село Опачичине, кн. К.І. Острозькому – замок і
місто Чуднів, маєток Звягель, кн. Т.І. Капусті – села Малевичі, Хишине,
Біловежі і Радомль, кн. Ю.І. Дубровицькому – села Кам’яне і Боброве
у Волевській волості, кн. Ф. Корецькому – село Сутани в Олевську23.
Причому, двом останнім князям були надані маєтності, конфісковані
у кн. І. Глинського за державну зраду. 1509 року великий князь своїм
привілеєм надав Богдану, Андрію та Дмитру Івашенцовичам цілий
маєтковий комплекс кн. І. Глинського на Київщині: маєтки Рют Новий і
Старий, Тоганів, Очків, Новосільці, Костомирів, села і селища Кам’яне,
* Таблиця складена за матеріалами опублікованих та неопублікованих книг записів
Литовської метрики.
** У документах вказана Волинь без повітової приналежності наданих чи підтвердже-
них маєтностей.
65
ЗеМеЛЬНІ НАДАННя СИГІЗМУНДА І СТАРОГО
Опачичин, Мухоїдовичі, Кобановичі, Максимовичі, Загальці, Скубричі,
Жерове, Копилове, Новостав, Совку, Воронине, Борисів, а також двір у
Києві та двір в Овручі24. Роком раніше пан Сенко Полозович отримав
у вотчинне володіння маєток Гостомляни у Київському, Ставок у
Житомирському та Глядковичі в Овруцькому повітах, також відібрані у
князів Глинських25.
Загалом Київського повіту стосувалося 26 надань, найбільше з-
поміж інших українських регіонів ВКЛ. Очевидно, що Київщина була
тим регіоном, де із державного земельного комплексу великий князь ще
міг надавати своїм підлеглим окремі маєтки, села й землі, здебільшого,
як свідчать документи, на умовах земської служби. Неабияке значення
відіграв факт конфіскації потужного маєткового комплексу князів
Глинських, що послужив вагомим резервом для великокнязівських
пожалувань.
Значно менше на території Київського повіту господар вдавався до
підтверджень уже раніше наданих його попередниками земель. Так,
1511 року Сигізмунд І Старий підтвердив господарському дворянину
Яцьку Єлцовичу село Козаровичі і селище Ождилів, а Михайлу Павші
– маєтки Дорогин, Клещевичі та Коцевичі, а також селище Климятине
в Черкасах26.
Як свідчать документи, певний резерв земель великокнязівського
домену мали Овруцький та Мозирський повіти. Тут великий князь також
робив чималі надання (відповідно 16 та 14 випадків пожалувань). Зокрема,
в Овручі та Овруцькому повіті впродовж лише 1525 р. Сигізмунд І
Старий надав київським зем’янам Федору Киселю пляц Синьківщину,
Долмату Єремеєвичу пусту землю Чигирівську, господарським дворянам
Олізару Волчковичу дворище Воронове, Федору Єльцовичу сіножать
Задню Руду 27.
У Мозирському повіті великий князь здебільшого видавав листи-
розпорядження про виділення київській шляхті певних володінь.
Так, 1512 року Сигізмунд І Старий наказав київському воєводі пану
Ю.М. Радивіловичу надати Яцьку Лозі село Терейковичі, а 1514 року
– ув’язати господарського писаря Федка Світошу у маєток Новосілки.
Причому, останньому маєток був записаний за сплату боргу його
сестренцем, господарським дворянином Іваном Булатовим28.
Окремі надання великий князь видавав на Мозирщині й представни-
кам великокнязівської ради. Наприклад, 1518 року полоцькому воєводі
пану Ольбрахту Гаштовту було пожалувано села Перетрутовичі та Колку
вічним правом29. Рік потому Сигізмунд І Старий надав О. Гаштовту (в
документі фігурує вже троцьким воєводою) в держання замок Мозир
66
АНДРІЙ БЛАНУЦА
разом з Мозирською та Пчицькою волостями заставою у півтори тисячі
кіп грошів литовських до сплати боргу великим князем30.
Окремі надання й підтвердження стосувалися Житомирського,
Вінницького, Черкаського, Чорнобильського та Брацлавського повітів.
Зокрема, на територію вказаних регіонів з великокнязівської канцелярії
вийшло 7 надавчих та 9 підтверджувальних документів.
Традиційно найбільше надань та підтверджень стосувалися Волині
(Луцький, Володимирський, Кременецький повіти) та волинської
шляхти. Характерно, що пожалування тут кількісно поступалися
підтверджувальним документам майже втричі. Такі показники дають
підстави стверджувати, що господарський домен на Волині станом на
XVI ст. вже не мав значних резервів для масштабних пожалувань. З
іншого боку, на Волині також прослідковується значна концентрація
шляхетського землеволодіння порівняно з великокнязівським та
церковним.
Показовим є і те, що об’єктом надань на Волині здебільшого висту-
пали окремі двори, землі, будинки, тобто невеликі за розміром володіння.
Наприклад, 1508 року господар пожалував дякам Гришку Алексієвичу
та Федку Івановичу двір Уіми та сільце Цевеліс у Володимирському
повіті, а також ще один двір у Володимирі на умовах земської служби, а
1509 року володимирському старості кн. Андрію Александровичу – лю-
дей Кричевичів у Хмельницькій волості (Луцький повіт) до «лепъшого
опатренья»31. Вказувати лише на невеликі за розміром володіння, надані
господарем волинській шляхті, було б значним перебільшенням. Окремі
пожалування стосувалися цілих маєткових комплексів. Наприклад,
1516 року Сигізмунд І Старий своїм привілеєм пожалував пану Богушу
Боговитиновичу двір Жукове з присілком Білівим, Новим Ством і
Гуменниками у Луцькому повіті вічним правом32, а 1527 року володи-
мирському старості кн. Федору Александровичу – спадкові маєтності
пана Івана Хребтовича: дві частини села Портська та Підлозці33.
У небагатьох випадках Сигізмунд І Старий жалував певні маєтності
волинській шляхті, не відчужуючи їх від господарського домену. Одним
із небагатьох прикладів може бути надавчий лист господаря пану Богушу
Боговитиновичу на маєток Ярославичі з Підлісками у Луцькому повіті
вічним правом. Проте у цьому випадку великий князь литовський не
відчужував володіння від державного земельного фонду. На це вказує те,
що даний маєток відійшов до великокнязівського домену від попереднь-
ого власника – Немири Толпишевського34.
Велику кількість документів підтверджувального характеру (83 із
116) адресовано саме волинській шляхті, яка, таким чином, намагалася
67
ЗеМеЛЬНІ НАДАННя СИГІЗМУНДА І СТАРОГО
на найвищому рівні убезпечити свої земельні володіння, отримані різни-
ми шляхами від попередників Сигізмунда І Старого або від нього са-
мого від посягань інших шляхтичів. Так, Сигізмунд І Старий 1516 року
підтвердив пану Богушу Боговитиновичу двір Жукове з присілками
Білівим, Новим Ставом і Гуменниками у Луцькому повіті вічним правом,
а кількома роками раніше (1512 р.) тому ж пану Б. Боговитиновичу –
маєток Берестечко, що записала йому своїм тестаментом пані воєводина
віленська35. 1515 року великий князь підтвердив луцькому городничому
Петрушку Мушатичу право на володіння селом Свинарне, одна частина
якого знаходилась у Луцькому, а друга – Володимирському повітах36.
Таким чином, проведений нами аналіз окремих аспектів надав-
чої політики Сигізмунда І Старого на українські землі ВКЛ вказує на
вагому роль економічного фактора (земельна політика) у внутрішній
політиці великого князя. Чільна увага до наділення новими та підтверд-
ження набутих маєтностей давала можливості як упорядкування реєстру
господарського домену, так і залучення української шляхти до служби
великому князю. Це, в свою чергу, стабілізувало стан внутрішньої та
зовнішньої політики ВКЛ, надало певних ресурсів для ведення перма-
нентних воєн проти Московського царства.
Д о д а т к и:
Документ 1.
Російський державний архів давніх актів. – Ф. 389 (Литовська мет-
рика). – Оп. 1. – Од. зб. 7. – Арк. 1147–1148.
1513.09.20. – Вільнюс.
[Арк. 1147]
Потвtржєнt зtмtнинy києвскомy Ивашкy Андрttвичу Фурсy | на
имtньt в повtтt Лyцкомъ над рєкою Стыром названоt Разь | ничы
вtчностью
Жикгъмонътъ корол и вtликий кнzзь
|| [Арк. 1148] Чынимъ знамєнито симъ н(а)шимъ листом*, хто на нєго
помотрыть або чтy | чы tго вслышыть, ни(н)tшънымъ и потомъ бyдyчымъ,
кому бy | дtть потрєбъ того вtдати. Билъ намъ чоломъ зємuнинъ н(а)шъ |
киtвъский Ивашъко Анъдрєєвичъ Фyръсъ j томъ, што пtръво | сєго дали
єсьмо tмy имєньє в Луцъкомъ повtтt y Коркольской | волостє на рєцє на
Стырє сtло з людми на имu Разничи, и на то | листъ, пtръвшую нашy
данинy, пєрєд нами вказывал. И бил нам | чоломъ, абыхмо то потъвєрди-
* Слово вписане над рядком.
68
АНДРІЙ БЛАНУЦА
ли ємy н(а)шимъ листомъ на | вєчъность. Ино мы з ласки н(а)шоє длu
єго чолобитьu и службы | то вчынили на то дали tмy сtсь нашъ листъ, и
потъвєръ | жаtмъ то симъ н(а)шимъ листомъ вєчъно ємy и єго жонє и их
| дєтtмъ на на потомъ бyдyчымъ их щадкомъ. Маєть jнъ и | єго наслєдки
тоє вышt писаноє имєньє сtло Разничы дtржать | з людми и со въсими
зtмлuми пашъными и бортъными и боры, и лt | сы, и сtножатьми, и з
болоты, и з ловы звєрынъными и пташи | ми, и с озєры, и з рєками и съ
Стыромъ и Сътырыщомъ, и з бобро | выми гоны, и зъ єзы, и з ставы, и
ставищы, и з млыны и ихъ | вымєлки, и з даньми грошовыми и мєдовы-
ми, и бобъровыми, | и кyничъными, и со всими поплатъки и податьми,
и пожыт | ки, и въходы, и со въсимъ с тымъ, какъ сu тоt сtло Разничи
здав | на въ своих границах маtть. И волtнъ jнъ тамъ розшырити | и
прыбавити, и люди садити, и ставы и млыны рuдити | къ своtмy вжы-
точномy и лtпъшомy jбtрнyти, какъ самъ на | лєпєй розyмєючы. А на
твtрдость того и пtчать нашy ка | зали tсьмо прывtсити къ сtмy н(а)шомy
листy. П(и)санъ y Вил | ни лtта Божъtго тысuча пuтьсотъ трєтєгонадtсuт
| м(t)с(u)ца сєн(т)(t)(б)(р)(u) 20 д(t)нь, инъдыкъ(т) 2.
Прав п(а)н вил, гєт, ст(а)р луц и брuс, и вєн, мар |
Вол зєм, кн(u)з Костянтин Иванович jстрозский.
Документ 2.
Російський державний архів давніх актів. – Ф. 389 (Литовська мет-
рика). – Оп. 1. – Од. зб. 7. – Арк. 1175–1175 а.
1516.11.19. – Вільнюс.
[Арк. 1175]
Прывилtй пану Богушy Боговитиновичу на двор в повtтt Луц |
комъ названый Жyково правомъ вtчнымъ
Воймu Б(о)жt станисu кy вtчъной рtчы помuтъной, коли дtла люд-
скии | с часомъ пtрємєнъностью пєрєходuть и борздо с памuти вы | ходuть
высокоt рады и милых* людtй то знашли, штобы писмом | и моцъностью
листовъ и годных свєдоцстъ на давность | и потомъ бyдyчымъ знаємость
прышли бы. А про то | мы, Жыкгимонътъ, з ласки Божъи король поль-
ский, вєликий | кн(u)зь литовъский, рyский, кнuжа прyскоt, жомоитский
и иных, панъ | и дєдичъ. Чынимъ знамєнито симъ н(а)шимъ листомъ, хто
| на нєго посмотрыть або чтyчы yслышыт, нинєшънымъ | и на потомъ
бyдyчымъ, комy бyдєть потрєбъ того вєдати. | Бил намъ чоломъ маръ-
шалокъ и писаръ, н(а)шъ намєстъникъ довъ | говъский, панъ Б(о)гушъ
Б(о)говитиновичъ j томъ, што дали єсь | мо єму двор н(а)шъ на Волыни
* Слово вписане над рядком.
69
ЗеМеЛЬНІ НАДАННя СИГІЗМУНДА І СТАРОГО
y Лyцъкомъ повєтt на имu Жy | ково спрысєлки з Бєлєвомъ а з Новымъ
Ставомъ, а зъ Гумєнъни | ки и со въсимъ с тымъ, какъ на нас было дєржа-
но, абыхмо то | tмy потвєръдили на вєчъность. Ино мы, впомuтавъшы
на вє | рy прєдковъ єго, а к томy вбачывъшы вєръныи заслyги tго, кото-
рыи | jнъ чынилъ брату н(а)шому славъноt памuти Алєкъсанъдрy, ко |
ролю и вtликому кн(u)зю tго м(и)л(о)сти, и намъ жt, нt толко накладовъ
| на службы н(а)ши и зtмъскии наложыти нє жаловал, алt и горъла |
своєго на службах н(а)ших против нєприzтtлtй н(а)ших втратить | нє
лютовал, а к тому працы вuликии y справах н(а)шихъ поднимал, | захо-
вываючысu сталt и цнотливє y вєрє намъ, панy своєму | прырожєномy,
што жъ завъжъды вчынъкомъ пополнuлъ. | Мы тых всих tго послугъ
вбачъности маючы и бyдyчы на | нєго покорноє чоломъбитtи нєму
ласкою н(а)шою порyчtни, | хотuчы єго jсмотрtти и пожаловати. И
jхотнєйшого а пyспєшънєйшого || [Арк. 1175 а.] староста городєньский
панъ Юрий Миколаєвичъ Радивиловичы, воєвода | новъгородский панъ
zнъ zновичъ Забtрtзиньский, староста бtрє | стєйский, маръшалокъ
панъ Юри Ивановичъ Билинича и въси пановє | рада. П(и)санъ y Вилни
лtта Божъtго тысuча пuтьсотъ шєст | надцать м(t)с(u)ца ноzбр 19
д(t)нь, инъдык(т) 5.
Копот Васкович писар, намtстъник пєрєвалский
Документ 3.
Російський державний архів давніх актів. – Ф. 389 (Литовська мет-
рика). – Оп. 1. – Од. зб. 17. – Арк. 251 зв.–252.
1532.03.03. – Краків.
[Арк. 251 зв.]
Листъ писаный кнuзю Дмитрy Романовичy Видtниц | кому до пана
воєводы києвского абы имtна розныt по Сt | мtну Полозовичу зоста-
лыt tмy zко зzтю tго поступилъ
Жикгимонт Божю милост(ю) корол
Воєводt києвъскомy, дtржавцы свислоцкомy панy Андрtю |
zкyбовичy Нtмировича. Жаловалъ намъ дворuнинъ | нашъ кнuз
Дмитрtй Романовичъ Видtнtцкий j томъ, | што жъ которыє имtнu мtлъ
дtржавца рtчицкий тtсть | єго, нtбожчикъ панъ Сtмtнъ Полозовичъ
наймu yхобноє, | yглuдковичи, Бtлый Бtрєгъ, Виточов, Мартиновичи,
Хвойники, | jстроглuдовичи, Новосtлки а двор с пyстовщинами y замкy
| Києвt и на мtстt, и во Врyчомъ. И тыє дtй jнъ вси имtнu | свои дtржалъ
за даниною и листы jтца нашого Казимtра, | королu, и брата нашого
Алtксандра, королtй ихъ милости | и н(а)шими, то пакъ дtй твоu ми-
лост по животt єго тыи | вси имtна къ своимъ рyкамъ побралъ бtзвиннt
70
АНДРІЙ БЛАНУЦА
и ємy, || [Арк. 252] зuтю tго, постyпити ихъ нt хочtшъ. А jнъ zкъ jтца
нашого | Казимtра, королu, такъ тtжъ и брата нашого Алtксандра, | ко-
ролu tго милости, и наши листы твtрдости на вси тыt | имtньu в сtбt
маtть и ачъкольвt бы jнъ и тых твtрдостtй | на то в сtбt нt малъ, а
jдинакъ жt бы нt мuлъ бtз воли нашой | тыхъ имtнtй к своимъ рyкамъ
брати. Длu чого жъ | мы послали дворuнина нашого Ивана Васильtвича
Выш | травъкy и приказytмъ тобt, ажо бы tси тых имtнtй | со въсимъ с
тымъ кнuзю Дмитрy постyпилъ, съ чим бyдtшъ | побралъ пtрtд тымъ
дворuниномъ нашимъ конtчъно, пакъ | ли жt бы tси нt дбаючи j тоt
росказаньt, на шо тыхъ всихъ | имtнtй tмy сu постyпити нt хотtлъ. Мы
казали томy жъ | дворuнинy нашому во вси тыи имtньu кнuзu Дмитра |
моцъно yвuзати. А кгды дасть Богъ y паньствt нашом, вtликом | кнuзствt
литовъскомъ, бyдtмъ, jкажtмъ к сtмy на тыt имtньu | листы твtрдости
пtрtд собою положити, jнъ ихъ маtт тогды | пtрtд нами положити.
П(и)сан y Краковt под лtт(а) Бож(t)(г)(о) нарож(t)(н)(u) 1000 пuт |
сот 32 м(t)с(u)ца марта 3 дtн, инъдикт 5.
Михайло писаръ
1 Блануца А. Надання та підтвердження Олександра Ягеллончика на українські землі
Великого князівства Литовського // Terra cossacorum: студії з давньої і нової історії
України: Науковий збірник на пошану доктора історичних наук, професора Валерія
Степанкова. – К., 2007. – С. 434–455; Його ж. Земельные пожалования Казимира
Ягеллончика на украинские земли Великого княжества Литовского: попытка ре-
конструкции по источникам Литовской метрики // Україна і Велике князівство
Литовське в XIV–XVIII ст.: політичні, економічні, міжнаціональні та соціокультурні
відносини у загальноєвропейському вимірі: Тези доповідей. – К., 2007. – С. 17–19;
Його ж. Рецепція шляхетського землеволодіння на Волині наприкінці XV – початку
XVI ст. (на прикладі земельних надань та підтверджень Олександра Ягеллончика) //
Осмислення спадщини давньої Русі: Галицько-Волинське князівство в історіографії
/ Міжнародна наукова конференція 26–27 жовтня. Програма і резюме доповідей /
Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2007. – С. 45.
2 Див.: Мянжынскі В., Дзярновіч А. Шляхта і яе земельныя ỹладанні ỹ Ашмянскім
(Ошменским) павеце ỹ першай палове XVI ст. (паводле Кнігаỹ № 12–31 Метрыкі
ВКЛ) // Metriciana: Даследаванні і матэрыялы метрыкі Вялікага княства Літоỹскага.
– Т. І. – Мінськ, 2001. – С. 46–108; Мянжынскі В., Дзярновіч А. Шляхта, іншыя зем-
леỹласнікі і землеỹладальнікі ды іхныя земельне ỹладанія ỹ Бересцейскім, Камянецкім
і Кобрінскім паветах у другой палове XV – першай палове XVI ст. (паводле Кнігаỹ
№№12–33 Метрыкі ВКЛ) // Metriciana: Даследаванні і матэрыялы метрыкі Вялікага
княства Літоỹскага. – Т. ІІІ. – Мінськ, 2004. – С. 57–196. Утім, у рекомендаціях не-
залежного рецензента АРНТ на покращення концептуальності та масштабності
дослідницького проекту автора на тему «Політика земельних надань Ягеллонів на
71
ЗеМеЛЬНІ НАДАННя СИГІЗМУНДА І СТАРОГО
українські землі Великого князівства Литовського» була надана порада ознайоми-
тися й використати праці відомих литуаністів К. Пяткевича, Е. Баньоніса, А. Груші,
А. Хорошкевич. Вельми вдячний за фахові рекомендації автор відразу звернувся до
давно відомих йому праць, чи справді вказані історики у своїх студіях розробляли
економічну проблематику ВКЛ та земельних надань Ягеллонів зокрема. Утім бажа-
ного результату так і не було отримано. Перечитуючи всі відомі праці рекомендова-
них фахівців, на жаль, автор так і не виявив близькі для своєї дослідницької методики
сюжети (Див., наприклад, основні праці згаданих дослідників: Pietkiewicz K. Wielkie
Księstwo Litewskie pod rządami Aleksandra Jagellończyka. Studia nad dziejami państwa i
spoleczeństwa na przełomie XV i XVI wieku. – Poznań, 1995; Баненис Э. Д. Посольская
служба Великого княжества Литовского (середина XV в. – 1569 г.): Автореф. дисс.
... канд. ист. наук. – Вильнюс, 1982; Banionis E. Lietuvos Didžiosios Kunigaikštystės
pasiuntinybių tarnyba XV–XVI amžiasis. – Vilnius, 1998; Груша А. Службовы склад
і структура канцылярыі Вялікага княства Літоỹскага 40-х гадоỹ XV – першай
паловы XVI ст. // Metriciana: Даследаванні і матэрыялы метрыкі Вялікага княства
Літоỹскага. – Т. І. – Мінськ, 2001. – С. 11–45; Груша А. Канцылярыі Вялікага княства
Літоỹскага 40-х гадоỹ XV – першай паловы XVI ст. – Мінськ, 2006; Хорошкевич А.
Л. Русь и Крым. От союза к противостоянию. Конец XV– начало XVI в. – М., 2001;
Хорошкевич А. Л. Россия в системе международных отношений середины XVI века.
– М., 2003.
3 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 25 (1387–1546): Užrašymų knyga. – Vilnius, 1998 (далі
– LM 25). – Р. 122.
4 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 10 (1440–1523): Užrašymų knyga 10. – Vilnius, 1997 (далі
– LM 10). – P. 53–54; Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 11 (1518–1523): Užrašymų knyga 11.
– Vilnius, 1997 (далі – LM 11). – Р. 69–70.
5 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 12 (1522–1529): Užrašymų knyga 12. – Vilnius, 2001 (далі
– LM 12). – Р. 233–234.
6 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 9 (1511–1518): Užrašymų knyga 9. – Vilnius, 2003 (далі
– LM 9). – Р. 195.
7 Російський державний архів давніх актів (далі – РДАДА). – Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб.
17. – Арк. 360 зв.–361 зв.
8 LM 12. – Р. 158.
9 LM 12. – Р. 171.
10 LM 12. – Р. 200.
11 Метрыка Вялікага Княства Літоўскага: Кніга 28 (1523–1560 гг.): Кніга запісаў 28.
– Минск, 2000. – С. 119.
12 LM 9. – Р. 187.
13 LM 9. – Р. 374.
14 РДАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб. 17. – Арк. 422 зв.–423 зв.
15 Там само. – Од. зб. 22. – Арк. 25 зв.–26, 31 зв. –32, 35–36 зв., 38–38 зв.
16 Там само. – Арк. 100–101.
17 Там само. – Арк. 47 зв. –48 зв.
18 Там само. – Од. зб. 17. – Арк. 150 зв. –151 зв.
72
АНДРІЙ БЛАНУЦА
19 Там само. – Од. зб. 7. – Арк. 1051–1053.
20 LM 9. – P. 214–215.
21 РДАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб. 17. – Арк. 157–157 зв.
22 Там само. – Арк. 360 зв.–361 зв.
23 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 8 (1499–1514): Užrašymų knyga 8. – Vilnius, 1995 (далі
– LM 8). – P. 166–167, 174, 286, 238, 245–246, 435–436, 255, 266.
24 LM 8. – P. 320.
25 LM 8. – P. 252.
26 LM 8. – P. 440–441, 442–443.
27 Lietuvos Metrika. Knyga Nr. 14: Užrašymų knyga 14. – Vilnius, 2008 (далі – LM 14). – P.
282, 283; LM 12. – Р. 367.
28 LM 9. – Р. 125, 276.
29 LM 25. – Р. 88.
30 LM 11. – Р. 80.
31 LM 8. – P. 250–251, 338–339.
32 РДАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Од. зб. 7. – Арк. 1175–1175-А.
33 LM 14. – Р. 256.
34 РДАДА. – Ф. 389. – Оп. 1. – Спр. 22. – Арк. 4–5.
35 Там само. – Арк. 1 зв. – 2 зв., 2 зв.–3 зв.
36 Там само. – Арк. 3 зв. – 4.
|