Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)

Метою цієї статті є розгляд питань, пов’язаних з правом на донорство анатомічних матеріалів померлої особи.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Шаповал, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Цивільне право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15748
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання) / Л. Шаповал // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 90-92. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15748
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-157482011-02-02T12:02:57Z Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання) Шаповал, Л. Цивільне право Метою цієї статті є розгляд питань, пов’язаних з правом на донорство анатомічних матеріалів померлої особи. 2009 Article Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання) / Л. Шаповал // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 90-92. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15748 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Цивільне право Цивільне право
spellingShingle	Цивільне право Цивільне право Шаповал, Л. Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)
description	Метою цієї статті є розгляд питань, пов’язаних з правом на донорство анатомічних матеріалів померлої особи.
format	Article
author	Шаповал, Л.
author_facet	Шаповал, Л.
author_sort	Шаповал, Л.
title	Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)
title_short	Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)
title_full	Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)
title_fullStr	Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)
title_full_unstemmed	Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)
title_sort	згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Цивільне право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15748
citation_txt	Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання) / Л. Шаповал // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 90-92. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT šapovall zgodadonoranavilučennâanatomíčnogomateríalupíslâjogosmertíznačennâtaproblemnípitannâ
first_indexed	2025-07-02T17:10:00Z
last_indexed	2025-07-02T17:10:00Z
_version_	1836555908436459520
fulltext	Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 90 жовтень 2009 Трансплантація (пересаджування) ор7 ганів і тканин – один із напрямів на7 укоємних медичних послуг. На перших етапах розвитку трансплантології лідерство належало СРСР, але в налагодженні «пото7 кових» операцій вирішальну роль відіграли США. Початковими віхами транспланто7 логії вважають 1954 р., коли Джозеф Мюр7 рей (США) здійснив пересадку нирки, і 1963 р., коли хірург Томас Старзл (США) зробив трансплантацію печінки. У 1967 р. Кристіан Барнард (ЮАР) пересадив серце. До послуг трансплантологів зверталося багато відомих політиків: колишній прези7 дент Польщі Лех Валенса і екс7президент США Білл Клінтон. В американському гос7 піталі замінили серце екс7президенту Азер7 байджана Гейдару Алієву і екс7президенту Португалії Жоржі Сампайю. Слід зазначити, що трансплантологія ста7 ла галуззю медицини наприкінці 807х років XX ст. Саме вона породила індустрію з ор7 ганізації постачання донорськими органами. Нелегальна складова цього бізнесу приносить великі гроші й є чимало доказів того, що по7 ставка органів із країн третього світу кон7 тролюється організованим злочинним угру7 пованням із країн Західної Європи. Проблема із зникненням величезної кіль7 кості людей у країні пов’язана з пошуком ор7 ганів для трансплантації. Жодна держава світу не може забезпечити собі достатню кількість трансплантата. Таке положення активно вико7 ристовується транснаціональною організова7 ною злочинністю для створення високопри7 буткового чорного ринку донорських органів. Основними постачальниками органів є без7 домні та бідні, а також діти. Правовою основою відносин донорства та трансплантації є Основи законодавства Укра7 їни про охорону здоров’я від 19.11.1992 р., За7 кон України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» від 16.07.1999 р., а також, прийняті відповідно до них підзаконні нормативно7правові акти, нор7 ми цивільного та сімейного права України. Щодо останніх, то нові Цивільний і Сімейний кодекси України регулюють ці відносини на рівні особистих немайнових прав. Потреба у досконалій правовій базі транс7 плантології пов’язана, насамперед, із особли7 вими відносинами між донором і реципієнтом, специфіка яких полягає у рівному для кожно7 го з них праві на життя. Гарантія основних прав і свобод людини та громадянина, пере7 дусім права на життя, є показником цивілізо7 ваності держави, тому в розвинутих країнах здійснення трансплантації органів і тканин ре7 гулюється відповідними правовими актами. 3 1999 р. практичну діяльність транспланто7 логічної служби в Україні регулює Закон Ук7 раїни «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині» (далі – Закон). Цей Закон прийнято з урахуванням сучасного стану науки та рекомендацій Всесвітньої орга7 нізації охорони здоров’я для визначення умов і порядку застосування трансплантації як спеціального методу лікування. Важливо, що він забезпечує дотримання в Україні прав лю7 дини та захист людської гідності при застосу7 ванні трансплантації, здійсненні іншої, пов’яза7 ної з нею, діяльності. Дія цього Закону поши7 рюється на діяльність, пов’язану із взяттям, зберіганням, перевезенням органів, інших ана7 томічних матеріалів людини й їх трансплан7 тацією, виготовленням біоімплантатів, отри7 манням і використанням ксенотрансплантатів. Трансплантологія як медична наука має специфічну термінологію, що присутня в тексті Закону та потребує чіткого юридичного визначення. Так, у ст. 1 Закону тлумачаться терміни «трансплантація», «анатомічні ма7 теріали», «донор», «реципієнт», «біоімплан7 тати», «ксенотрансплантати». Інтеграція України у світове співтовари7 ство та міжнародне співробітництво вимагає узгодження взаємодії Закону та міжнарод7 них договорів України з питань трансплан7 тації органів та інших анатомічних матері7 алів людини, що регламентовано ст. 4, яка встановлює пріоритет міжнародного догово7 ру, згода на обов’язковість якого надана Вер7 ховною Радою України [1, с. 84–85]. Проблеми правового регулювання відно7 син донорства та трансплантації активно досліджувалися такими вченими7юристами, як М. Авдеєв, М. Горелик, О. Красиков, В. Суховерхий, Л. Красавчикова, М. Малеїн, М. Малеїна, О. Тихомиров, Г. Красовський. Але, незважаючи на досягнуті результати у вирішенні як теоретичних, так і практичних питань, пов’язаних з трансплантацією люд7 ських органів, це питання залишається не достатньо вивченим. ЗГОДА ДОНОРА НА ВИЛУЧЕННЯ АНАТОМІЧНОГО МАТЕРІАЛУ ПІСЛЯ ЙОГО СМЕРТІ (значення та проблемні питання) Леся Шаповал, канд. юрид. наук, старший викладач кафедри цивільного права і процесу Київського національного університету внутрішніх справ © Л. Шаповал, 2009 Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 91 № 10 Теоретично7правова думка розглядає пра7 во на донорство та трансплантацію як єдине суб’єктивне право людини [2; 3]. Проте де7 тальний аналіз вітчизняного законодавства дозволяє стверджувати, що це два окремі суб’єктивні права людини: право на донор7 ство та право на трансплантацію. Як висно7 вок, правове забезпечення відносин донор7 ства та трансплантації може характеризува7 тися й окремими особливостями [4, с. 90]. Метою цієї статті є розгляд питань, пов’я7 заних з правом на донорство анатомічних матеріалів померлої особи. Вилучення анатомічних матеріалів у по7 мерлих осіб відбувається частіше, ніж від живих донорів. У таких випадках виникають специфічні питання, основними з яких є констатація смерті мозку потенційного доно7 ра та питання про право особи розпоряджа7 тися власним тілом та органами після смерті. На захист прав донора спрямоване поло7 ження Закону про те, що смерть потенційного донора констатує консиліум лікарів відпо7 відного закладу охорони здоров’я або науко7 вої установи, однак зазначені лікарі не можуть брати участь у взятті у цього донора анато7 мічних матеріалів, у їх трансплантації чи виго7 товленні біоімплантатів. Аналогічна вимога є обов’язковою для виконання згідно з Ін7 струкцією щодо констатації смерті людини на підставі смерті мозку. Такий порядок усу7 ває елемент заінтересованості та суб’єктив7 ності, дозволяє об’єктивно оцінити всі показ7 ники та прийняти правильне рішення, беручи до уваги те, що Інструкція допускає за певних умов констатацію смерті мозку на основі тіль7 ки клінічних даних. Проте найбільш проблем7 ним і дискусійним питанням після прийняття Закону виявилося питання щодо згоди донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті. Умови отримання такої згоди виз7 начені ст. 16 Закону, згідно з якою кожна пов7 нолітня дієздатна особа може заявити про зго7 ду або про незгоду стати донором анатомічних матеріалів у разі своєї смерті. За відсутності такої заяви анатомічні матеріали у померлої повнолітньої дієздатної особи можуть бути взяті за згодою подружжя або родичів, які про7 живали з нею до смерті. Таким чином, Закон виключає з числа потенційних донорів невста7 новлених осіб і осіб, які не мають родичів, а якщо особа потенційного донора відома, про7 цедура вилучення трансплантаційного ма7 теріалу вимагає пошуку близьких родичів для отримання їх дозволу, що часто займає багато часу. Крім того, родичі не завжди дають згоду на вилучення анатомічного матеріалу. Цей факт можна пояснити важкою психоемоцій7 ною травмою останніх на момент звернення до них з метою отримання такого дозволу. Таким чином, в умовах лімітованого часу дотриман7 ня трансплантологами зазначеної процедури призводить до невиправданої втрати значної частини донорських органів, у зв’язку з чим провідні спеціалісти7трансплантологи Ук7 раїни наголошують на необхідності внесення змін до ст. 16 Закону [5, с. 56]. Питання отримання згоди на вилучення анатомічного матеріалу – одне з найскладні7 ших питань трансплантології, насамперед тому, що пов’язане з правом вибору особи та повагою суспільства до цього вибору після смерті людини. Але це питання не нове, і в деяких країнах застосовуються ефективніші варіанти його вирішення. У світі існує дві основні юридичні моделі, що законодавчо регулюють процедуру отри7 мання дозволу на вилучення анатомічних матеріалів померлих осіб: «система згоди» та «система відсутності згоди». В Україні діє «система згоди». Така юри7 дична модель передбачає явно виражену зго7 ду на вилучення анатомічних матеріалів у померлого. За цією системою померлий до своєї смерті робить заяву про те, що він не за7 перечує проти вилучення органа, або член сім’ї дає згоду на це у випадку, коли помер7 лий не залишив ніякої заяви чи свідчення. Інша модель отримання згоди на вилучення органа у померлого після смерті називається «система відсутності згоди» і полягає у тому, що органи для пересадки можуть вилучатися з тіла померлого, якщо він за життя не висловлював заперечень щодо цього, або інші особи, близькі померлого не робили заяв у відповідний час про те, що померлий мав би заперечення проти ви7 лучення його органів після смерті. Наведені системи гарантують право особи віддати свої органи після смерті, одночасно охо7 роняючи її право відмовитися від такого ви7 лучення. Про це може свідчити їх «життє7 здатність» і успішне застосування на практиці в країнах7лідерах з трансплантології. Так, «сис7 тема згоди» прийнята в законодавствах США, Канади, Франції, Італії, а «система відсутності згоди» – в Австрії, Бельгії, Данії, Росії [6]. Ситуація, що склалася в українській трансплантології після прийняття Закону, пов’язана не з недосконалістю останнього, а з недосконалістю соціальної структури нашо7 го суспільства. Принципова відмінність на7 ведених систем наочно демонструється у ви7 падку, якщо після смерті особа не залишила ніякого підтвердження свого негативного ставлення до вилучення органа. В такому разі за «системою згоди» на вилучення орга7 на необхідна згода відповідного члена сім’ї, а «система відсутності згоди» ніякої згоди не потребує, якщо члени сім’ї з власної ініціати7 ви не заявлять про негативне ставлення до вилучення донорських органів із свого боку або з боку померлого. Зважаючи на майже пов7 ну непоінформованість населення України з правових питань органного донорства, зро7 зуміло, що майже в усіх випадках вилучення біологічного матеріалу в померлих транс7 плантологи змушені отримувати згоду ро7 дичів померлого [1, с. 87–88]. У зв’язку з цим, пропонуємо доповнити Закон України «Про трансплантацію органів Ц И В І Л Ь Н Е П РА В Ожовтень 2009 та інших анатомічних матеріалів людині» ст. 51 у такій редакції: Стаття 51. Поінформованість населен$ ня про умови та порядок застосування трансплантації як спеціального методу ліку$ вання Поінформованість населення про умови та порядок застосування трансплантації як спеціального методу лікування здійснюється Міністерством охорони здоров’я України в засобах масової інформації. На нашу думку, до засобів масової інфор7 мації можна було б віднести, наприклад, ви7 користання в закладах охорони здоров’я стендів, де б містилася докладна інформація про трансплантацію людських органів. По7 трібно подавати більше інформації. Дійсно, скільки ефірного часу на телебаченні приді7 ляється рекламі різних медичних препаратів – години, а необхідно всього декілька хвилин, щоб сказати про те, що трансплантація – це можливість зберегти життя людини. Однак, як зазначив А. Мусієнко, кожна людина повинна мати право самостійно вирі7 шувати питання про можливе вилучення ор7 ганів з її тіла після смерті для трансплантації, і «система згоди» реалізує це право процедурою документального оформлення згоди у вигляді «картки донора» для особи, яка висловила зго7 ду на вилучення органів з її тіла після смерті. У США процедура отримання «картки донора», як правило, проводиться при оформ7 ленні посвідчення водія. Погоджуючись із думкою А. Мусієнко, хочемо зазначити, що в Україні доцільно було б проводити ана7 логічну процедуру як при отриманні грома7 дянином посвідчення водія, так і на момент призову на строкову військову службу. Та7 кий підхід дозволив би охопити максималь7 ну кількість повнолітніх, дієздатних, освіче7 них і прогресивно налаштованих осіб, істотно поліпшити ситуацію з донорськими органами в Україні цивілізованим шляхом [1, с. 88]. Всім відомо, що хоча Закон і забороняє про7 даж людських органів, але таке відбувається. Як відомо, людина, яка надає свої органи (таємно продає) іншій людині, певним чи7 ном ризикує своїм здоров’ям, оскільки не завжди можна передбачити, як вона себе по7 чуватиме після операції з видалення органа та пересадки його іншій особі. Стан здоров’я такої людини може значно погіршитися, що, у свою чергу, може потягти за собою нега7 тивні наслідки. Тому, на нашу думку, доціль7 ніше було б більше використовувати транс7 плантовані органи від померлих осіб. На думку М. Тутченко (головного поза7 штатного трансплантолога м. Києва, профе7 сора, зав. кафедрою хірургії НМУ ім. А. А. Бо7 гомольця, який першим у Києві та другим в Україні здійснив пересадку печінки хворо7 му), ефективний забір органів можливий, як правило, в межах 2–3 діб (особливо у випад7 ку таких делікатних органів, як серце, легені; нирку можна зберігати 24, 48 і навіть 72 го7 дини в стані охолодження, а ось печінку – не більше 12 годин, серце ще менше). На підставі викладеного та з метою уне7 можливлення незаконного продажу анатоміч7 них матеріалів, зменшення випадків погір7 шення здоров’я у донорів, а також запобіган7 ня погіршенню стану здоров’я донора, вряту7 вання життя інших людей, які потребують негайної пересадки органів або з метою по7 ліпшення стану їх здоров’я, зменшення за7 трат і ліміту часу на визначення можливості бути донором пропонуємо внести зміни до Закону України «Про трансплантацію орга7 нів та інших анатомічних матеріалів людині», а саме доповнити його статтею 161 такого змісту: Стаття 161. Документ, який засвідчує письмову згоду на донорство Письмова згода стати донором анато� мічних матеріалів у разі своєї смерті оформ� ляється видачею донору «картки донора». Спеціально уповноваженим органом, який здійснює оформлення та видачу «картки доно� ра» є Міністерство охорони здоров’я України. Згідно з наказом Міністерства охорони здоров’я «Про затвердження Положення про Координаційний центр трансплантації орга7 нів, тканин і клітин» від 11.12.2006 р. № 812, цей центр організує та проводить науково7 дослідну, організаційну, інформаційну діяль7 ність щодо пріоритетних, фундаментальних і прикладних досліджень у галузі транспланто7 логії, лікувально7профілактичну, виробничу й іншу діяльність відповідно до чинного зако7 нодавства України. Центр має вчену раду. Во7 на є колегіальним дорадчим органом уп7 равління науковою та науково7технічною діяльністю Центру. Тому, на нашу думку, для більш детального та досвідченого розгляду проблемних питань, які порушені нами у статті, необхідно було б їх винести на розгляд даної вченої ради та остаточно з’ясувати всі переваги і недоліки запропонованих нами про� позицій щодо проблем згоди донора на вилучен� ня анатомічного матеріалу після його смерті. Література 1. Мусієнко А. Трансплантація органів та тка7 нин // Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. – № 5. – С. 84–89. 2. Красавчиков Л. О. Понятие и система лич7 ных не связанных с имущественными правами граждан (физических лиц) в гражданском праве Российской Федерации: Дис. … д7ра юрид. наук. – Екатеринбург, 1994. – 216 с. 3. Малеина М. Н. Личные неимущественные права граждан (понятие, осуществление, защита): Дис. … д7ра юрид. наук. – М., 1997. – 196 с. 4. Пунда О. Правове регулювання донорства та трансплантації в Україні // Юридический вестник. – 2003. – № 4. – С. 90–95. 5. Обухова Т. Трансплантология – шанс вы7 жить // Здоровье Украины. – 2000. – № 11. 6. Трансплантология / Под ред. В. Шумакова. – М., 1995. – 137 с.

Згода донора на вилучення анатомічного матеріалу після його смерті (значення та проблемні питання)

Репозитарії

Схожі ресурси