Поняття соціального захисту

Метою цієї статті є дослідження сутності поняття «соціальний захист» з урахуванням можливих підходів до його визначення.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Гончаров, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Право соціального забезпечення
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15757
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поняття соціального захисту / А. Гончаров // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 126-129. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15757
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-157572011-02-02T12:03:04Z Поняття соціального захисту Гончаров, А. Право соціального забезпечення Метою цієї статті є дослідження сутності поняття «соціальний захист» з урахуванням можливих підходів до його визначення. 2009 Article Поняття соціального захисту / А. Гончаров // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 126-129. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15757 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Право соціального забезпечення Право соціального забезпечення
spellingShingle	Право соціального забезпечення Право соціального забезпечення Гончаров, А. Поняття соціального захисту
description	Метою цієї статті є дослідження сутності поняття «соціальний захист» з урахуванням можливих підходів до його визначення.
format	Article
author	Гончаров, А.
author_facet	Гончаров, А.
author_sort	Гончаров, А.
title	Поняття соціального захисту
title_short	Поняття соціального захисту
title_full	Поняття соціального захисту
title_fullStr	Поняття соціального захисту
title_full_unstemmed	Поняття соціального захисту
title_sort	поняття соціального захисту
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Право соціального забезпечення
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15757
citation_txt	Поняття соціального захисту / А. Гончаров // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 126-129. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT gončarova ponâttâsocíalʹnogozahistu
first_indexed	2025-07-02T17:10:30Z
last_indexed	2025-07-02T17:10:30Z
_version_	1836555940696948736
fulltext	П РА В О С О Ц І А Л Ь Н О Г О З А Б Е З П Е Ч Е Н Н Я 126 жовтень 2009 126 Конституція України проголошує, нашу країну демократичною, соціальною і правовою державою (ст. 1). На даний час Україна переживає період свого станов7 лення як демократичної та правової дер7 жави, закладається фундамент розбудови соціальної держави. Соціальна держава має створювати умо7 ви для забезпечення громадян роботою, пе7 рерозподіляти доходи через державний бю7 джет, забезпечувати людям прожитковий мі7 німум, сприяти збільшенню числа дрібних і середніх власників, охороняти найману пра7 цю, піклуватися про освіту, культуру, сім’ю, охорону здоров’я, поліпшувати соціальне за7 безпечення тощо. Конституцією України визначено, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека; права та свободи людини, їх гарантії визначають зміст і спря7 мованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвер7 дження та забезпечення прав і свобод люди7 ни є основним обов’язком держави. Отже, дер7 жава зобов’язує себе здійснювати функцію соціального захисту громадян. Соціальна функція різноманітна за змістом і об’ємна за охопленням діяльності. Основне її призначення – усунути або пом’як7 шити можливу соціальну напруженість у сус7 пільстві, вирівняти соціальний стан людей, розвивати охорону здоров’я, освіту, культу7 ру. В цьому чітко простежується мета держа7 ви – забезпечити людині гідне існування, вільний розвиток особистості, захист сім’ї, со7 ціальну справедливість і соціальну захи7 щеність. Основним змістом соціальної функції дер7 жави є соціально7економічні права людини. Становлення концепції прав людини та со7 ціальної держави розглядаються як два взає7 мозумовлені процеси, бо формуванню соці7 альної правової держави історично та логічно передувало визнання концепції прав і свобод людини. Актуальність статті полягає у тому, що термін «соціальний захист» довільно вико7 ристовується як правова категорія, і законо7 давцем, і науковцями. Поняття й ознаки соціального захисту розглядалися в роботах І. Сироти, Н. Боло7 тіної, С. Приходько та ін. Проте існуючі в на7 уковій літературі підходи до визначення по7 няття «соціальний захист» достатньо різнома7 нітні, що зумовлює необхідність їх детально7 го дослідження та подальшої систематизації. Метою цієї статті є дослідження сутності поняття «соціальний захист» з урахуван7 ням можливих підходів до його визначення. Соціальний захист як функція держави відображена в багатьох конституціях, що є однією з ознак соціального принципу держав7 ного устрою. Це означає, що держава бере на себе обов’язки з надання допомоги слабким і знедоленим, усім, хто неспроможний са7 мостійно заробляти на гідне людини життя, не має іншого джерела доходу. Так, преамбу7 ла французької Конституції 1946 р. проголо7 шує, що гарантує всім, зокрема дитині, ма7 тері та людям похилого віку, охорону здо7 ров’я, матеріальне забезпечення, відпочинок і дозвілля. Будь7яка людська істота, позбав7 лена можливості працювати за віком, фізич7 ним і розумовим станом або економічним ста7 новищем, має право отримувати від колекти7 ву кошти, необхідні для існування [1, с. 202]. Питання про соціальне законодавство, яке було спрямоване на захист прав і свобод особистості, виникло у другій половині XIX ст. Але лише після Другої світової війни записи про соціальну державу з’явилися в консти7 туційних документах ФРН, Франції, Іспанії, Туреччини, низки країн Африки та Латин7 ської Америки. В сучасному світі на ідео7 логічному рівні визнано, що держава вихо7 дить від людини і повинна турбуватися про людину. В цьому виявляється сутність де7 мократичної та правової держави, що перед7 бачає не лише демократичні вибори пред7 ставників державної влади та нормативне проголошення прав і свобод людини та гро7 мадянина. Формула соціальної держави більш об’ємна. Її мета – втілити цінності демокра7 тії та права у повсякденне життя людей, у природне буття суспільства [2, с. 50]. Термін «соціальність» означає громадсь7 кість, те, що характеризує спільне життя, ПОНЯТТЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ Андрій Гончаров, викладач кафедри теорії та історії держави і права Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дидоренка © А. Гончаров, 2009 П РА В О С О Ц І А Л Ь Н О Г О З А Б Е З П Е Ч Е Н Н Я взаємні обов’язки цивільного побуту, життя [3, с. 284]. Новий філософський енциклопе7 дичний словник визначає термін «соціаль7 ний» як такий, що походить від латинської socialis – громадський, спільний; це назва пов’язана із сумісним життям людей, з різни7 ми формами їх спілкування, насамперед то7 го, що стосується суспільства та спільності, що має громадський і спільнісний характер [4, с. 429–430]. Оксфордський фундаментальний тлу7 мачний словник серії «A Dictionary of Busi7 ness» поняття «social security» дослівно трак7 тує як державну систему виплати допомог з причин хвороби та безробіття, а також різ7 них допомог жінкам і дітям, пенсій, тобто це поняття окреслює систему соціального за7 хисту в основному через форму соціального забезпечення, покладеного на відповідне дер7 жавне міністерство із зазначенням приписів відповідальності за його здійснення [5, с. 598]. Одне із соціальних прав, які гарантує та повинна забезпечувати держава, є право на соціальний захист. Поняття «соціальний за7 хист» у нашій країні почало широко вжива7 тися на етапі переходу до ринку. Воно замі7 нило термін «соціальне забезпечення», який використовувався в радянській економіці, де він характеризував специфічну організа7 ційно7правову форму соціального захисту, що здійснювався безпосередньо державою. В ра7 дянський період, у зв’язку із недостатнім те7 оретичним розробленням соціального захис7 ту як соціально7правового інституту, термін «соціальне забезпечення» використовувався в широкому розумінні для визначення всієї сукупності соціально7економічних відносин у країні, що стосувалися питань соціального захисту, і в цьому розумінні він визначав весь інститут соціального захисту, який от7 римав назву «право соціального забезпечен7 ня». Термін «соціальне забезпечення» у вузькому розумінні використовувався для визначення системи відносин у галузі соці7 ального захисту, пов’язаних із наданням ок7 ремих видів забезпечення за рахунок коштів державного бюджету [6, с. 12]. У країні, яка стала на шлях розвитку рин7 кової економіки, термін «соціальне забезпе7 чення», який відображає специфіку орга7 нізації соціального захисту в системі цент7 ралізованого планування господарства, не мо7 же використовуватися для визначення всієї сукупності соціально7економічних відносин у сфері соціального захисту, її адміністратив7 них структур з їх новими функціями. Тому термін «соціальне забезпечення» значною мі7 рою замінений новим терміном «соціальний захист». Отже, термін «соціальний захист» найбіль7 шою мірою відповідає сутності даного соці7 ально7правового інституту, хоча термін «соціальне забезпечення» продовжує існува7 ти у визначенні права соціального забезпе7 чення як галузі права. За допомогою норм вказаного права визначаються цілі та завдан7 ня держави у сфері соціального захисту насе7 лення; коло суб’єктів, уповноважених ство7 рювати соціальні фонди та здійснювати з них соціальні виплати; коло суб’єктів, які потре7 бують соціальної підтримки з боку держави; перелік видів соціального забезпечення; умо7 ви надання такого виду забезпечення [7, с. 67]. Розкриваючи окреслену проблему, перш за все, слід визначити поняття «соціальний захист населення» та «право соціального за7 безпечення». Соціальний захист населення – це систе7 ма економічних, правових, організаційних та інших заходів держави із забезпечення со7 ціальних прав і гарантій громадян, дія якої спрямована на турботу держави та суспіль7 ства про громадян, яким потрібна допомога у зв’язку з віком, станом здоров’я, соціальним становищем, недостатнім забезпеченням за7 собами існування тощо [8, с. 558]. Право соціального забезпечення – це сис7 тема правових норм, якими регулюються сус7 пільні відносини з соціального, матеріально7 го забезпечення, обслуговування й утриман7 ня громадян у разі настання соціальних ри7 зиків [9, с. 32]. В юридичній і соціологічній науковій лі7 тературі є велика кількість визначень понят7 тя «соціальний захист». Так, соціальний за7 хист визначається як комплекс організа7 ційно7правових (створення інститутів соці7 ального захисту та законів, що регулюють їх діяльність) та економічних заходів, спрямо7 ваних на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах [10, с. 381]. Поняття «соціальний захист» міститься і в Конституції України (ст. 46 та ін.), інших законодавчих актах, що зумовлює різні під7 ходи до його юридичної інтерпретації. Аналіз наукової літератури свідчить, що поняття «соціальний захист» розглядається у різних аспектах. У широкому розумінні со7 ціальний захист є змістом соціальної функції держави, системою економічних, юридич7 них, організаційних заходів щодо забезпе7 чення основних соціальних прав людини та громадянина в державі. На думку Є. Мачульської, у широкому значенні під соціальним захистом розуміють діяльність держави, спрямовану на забезпе7 чення процесу формування та розвитку пов7 ноцінної особистості, виявлення і нейтра7 лізацію негативних факторів, що впливають на особистість, створення умов для самови7 значення й утвердження в житті [11, с. 4]. 127 № 10 П РА В О С О Ц І А Л Ь Н О Г О З А Б Е З П Е Ч Е Н Н Я М. Буянова вважає, що соціальний за7 хист більш широке поняття і, хоч основні пи7 тання соціального захисту громадян нале7 жать до права соціального забезпечення, соціальний захист здійснюється також за до7 помогою інших галузей права – трудового, цивільного, житлового, сімейного, екологіч7 ного тощо [12, с. 11–12]. У вузькому розумінні соціальний захист є соціально7захисною діяльністю держави щодо убезпечення населення від негативних наслідків соціальних ризиків. На думку Н. Вол7 гіна, – це політика та цілеспрямовані дії, а та7 кож засоби суспільства та держави, що забез7 печують індивіду, соціальній групі, населен7 ню в цілому комплексне всебічне вирішення різноманітних проблем, зумовлених соціаль7 ними ризиками, які можуть спричинити або вже спричинили повну чи часткову втрату вказаними суб’єктами можливостей реалі7 зації прав, свобод і законних інтересів, еко7 номічної самостійності та соціального бла7 гополуччя, а також оптимального розвитку, відновлення або придбання [13, с. 718]. С. Приходько вважає, що соціальний за7 хист як функція держави є системою право7 вих, економічних і організаційних заходів, спрямованих на забезпечення всіх громадян рівними можливостями досягнення життє7 вого рівня для себе та своєї сім’ї, соціальної підтримки і допомоги на випадок певних обставин, наприклад непрацездатності, хво7 роби, безробіття тощо [14, с. 20]. Аналіз вітчизняної наукової літератури свідчить про наявність інших підходів до ви7 значення поняття «соціальний захист». Так, на думку О. Єрмоловської, соціальний за7 хист – це система відносин між індивідом і суспільством з приводу розв’язання проти7 річ між негативними соціальними наслідка7 ми та становленням ринкової організації ви7 робництва, реальними можливостями люди7 ни адаптуватися до них [15, с. 13]. Дещо іншу точку зору висловлює Н. Хом’як, яка під со7 ціальним захистом розуміє комплекс захо7 дів, що захищають від економічної та соці7 альної деградації внаслідок економічної кри7 зи, зниження доходів, хвороб, професійного захворювання, старіння, безробіття, еко7 логічної загрози тощо [16, с. 8]. Під cоціальним захистом населення розу7 міють також відповідні гарантії та коло зобов’я7 зань суспільства відносно людини, будь7якої соціальної групи населення із забезпечення їм до7 статнього рівня життя [17, с. 11; 18, с. 51–53]. На думку І. Сироти, соціальний захист належить до функції держави, яка піклуєть7 ся про матеріальне забезпечення непраце7 здатних громадян [19, с. 4]. І. Ярошенко розглядає соціальний захист як діяльність держави, яка здійснюється у рамках державного управління та спрямова7 на на запобігання ситуаціям соціального ри7 зику в нормальному житті особи, що забезпе7 чує підтримання оптимальних умов життя, і закріплена у системі правових норм щодо ре7 гулювання суспільних відносин, які скла7 даються при задоволенні потреб особи в на7 лежному матеріальному забезпеченні із спе7 ціальних фондів через індивідуальну форму розподілу, замість оплати праці чи як допов7 нення до неї у випадках, передбачених законо7 давством, у розмірі не нижчому від гаранто7 ваного державою мінімального рівня [20, с. 24]. Н. Стаховська вважає, що законодавець до соціального захисту намагається віднести різні державницькі заходи матеріально7по7 бутового, медичного, культурно7освітниць7 кого й іншого характеру, через які виявля7 ється турбота держави про підростаюче по7 коління, про громадян, які перебувають у складних життєвих ситуаціях і потребують допомоги, про громадян, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною і, фактично, про все населення України [21, с. 56]. На сучасному етапі одним із важливих моментів у країнах ЄС є зміна підходів виз7 начення соціального захисту. Традиційно він розуміється як заходи, що вживаються для захисту громадян від таких соціальних ризиків, як втрата роботи, хвороба, старість, інвалідність або втрата годувальника тощо. Тому часто вираз «соціальний захист» розу7 міють як синонім терміна «соціальне забез7 печення», який зазвичай вживався для озна7 чення грошових соціальних виплат населен7 ню [22, с. 44, 46]. На Європейському форумі ЄС, що відбувся у Брюсселі у 1998 р., було запропоновано включати у соціальний за7 хист забезпечення життєдіяльності громадян у широкому розумінні, тобто не тільки со7 ціальне забезпечення, а й соціальну інтегра7 цію, отримання освіти, охорону здоров’я, за7 безпечення житлом, надання соціальних пос7 луг тощо [23]. Слід зазначити, що на розгляді парламен7 ту перебувають проекти Кодексу про соці7 альний захист населення (далі – КСЗ) Ук7 раїни та Соціального кодексу (далі – СК) України. У проекті КСЗ України соціальний захист розуміється як розгалужена система визначених і гарантованих державою заходів щодо матеріального забезпечення громадян у разі втрати годувальника, працездатності, хвороби, безробіття, старості та в інших ви7 падках, передбачених законодавством [24, с. 3]. Таке формулювання розкриває сутність соціального захисту в основному в законо7 давчому аспекті, передбачаючи соціальну до7 помогу та соціальну підтримку, державне за7 безпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування. 128 жовтень 2009 П РА В О С О Ц І А Л Ь Н О Г О З А Б Е З П Е Ч Е Н Н Я У Концепції соціального захисту Росій7 ської Федерації під соціальним захистом ро7 зуміється комплекс додаткових заходів щодо матеріальної допомоги найменш захищеним групам населення (перестарілим, інвалідам, малозабезпеченим сім’ям з дітьми, молоді, яка навчається, особам, які не мають засобів до існування), а також щодо попередження розпаду системи соціального захисту, збере7 ження рівня соціального обслуговування. Цей комплекс заходів здійснюється за рахунок як федерального та місцевого бюджетів, так і спеціально створюваних фондів соціальної підтримки населення. Соціальний захист на7 селення має своїм завданням позбавлення від абсолютних злиднів (коли середньодушовий доход сім’ї нижче прожиткового мінімуму), здійснення матеріальної допомоги населен7 ню в екстремальних умовах, що зумовлю7 ються економічною реформою, сприяння адаптації соціально вразливим верствам на7 селення до умов ринкової економіки [25, с. 24–25]. Аналіз наведених підходів до визначення поняття соціального захисту дозволяє зро7 бити такі висновки: соціальний захист переважно розглядають як функцію держави і пов’язують із соціаль7 ною політикою держави; більшість авторів розрізняють понят7 тя «соціальний захист» і «соціальне забез7 печення», вважають, що соціальне забезпе7 чення є складовою частиною соціального за7 хисту; соціальний захист розглядається в двох значеннях: у широкому – як систему органі7 заційно7правових та економічних заходів щодо забезпечення соціальних прав людини і громадянина в державі та вузькому – як систему спеціальних заходів щодо захисту окремих категорій працівників і населення з огляду на особливості їх професійного та соціального статусу. Узагальнення викладеного дозволяє ви7 значити соціальний захист як правову кате7 горію, яка охоплює сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, спрямо7 вані на запобігання ситуаціям соціального ризику в нормальному житті особи та на під7 тримання оптимальних умов життя. Література 1. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. – М., 1996. – Т. 1–2. – 396 с. 2. Милецкий В. П. Социальное государство: эволюция теорий и практики (политико7социоло7 гический анализ): Автореф. дис. … д7ра полит. на7 ук. – СПб., 1998. – 50 с. 3. Даль В. Толковый словарь великорусского языка. – М., 1981. – Т. 1. 4. Философский энциклопедический словарь. – М., 2000. 5. Баб’як Г. П. Методика дослідження форму7 вання та використання трудового потенціалу // Регіональні аспекти розвитку та розміщення про7 дуктивних сил України. – Тернопіль, 1998. – Вип. 2.– С. 183–193. 6. Андреев В. С. Право социального обеспече7 ния в СРСР. – М., 1987. – 352 с. 7. Сташків Б. І. Функції права соціального за7 безпечення: вимоги сьогодення // Право України. – 2001. – № 7. – С. 66–69. 8. Нагребельний В. П., Болотіна Н. Б. Соціаль7 ний захист // Юридична енциклопедія: В 6 т. – К., 1998. – Т. 5. 9. Болотіна Н. Б. Соціальний захист // Юри7 дична енциклопедія: В 6 т. – К., 2003. – Т. 5. 10. Ліанова Л., Палій О. Ринок праці та соціаль7 ний захист. – К., 2004. – 491 с. 11. Мачульская Є. Є. Право социального обес7 печения. – М., 1999. – 240 с. 12. Право социального обеспечения / Под ред. К. Н. Гусова. – М., 1999. – 344 с. 13. Социальная политика / Под ред. Н. А. Вол7 гина. – М., 2002. – 736 с. 14. Приходько С. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999. – № 2. – С. 22–26. 15. Єрмоловська О. Ю. Соціальний захист як фактор стабілізації життєвого рівня населення в умовах трансформаційної економіки: Автореф. дис. … канд. екон. наук. – Х., 1996. – 32 с. 16. Хом’як І. К. Формування системи соціаль7 ного захисту сільського населення в радіоактив7 них забруднених районах: Автореф. дис. … канд. екон. наук. – К., 1996. 17. Куницький Р. Й. Соціальний захист насе7 лення в умовах переходу до ринкової економіки: Автореф. дис. … канд. екон. наук. – Л., 1995. 18. Гончаров А. В. Соціальний захист як право7 ва категорія // Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні: Всеукр. наук.7практ. конф., 24 квітня 2009 р., Запоріжжя: У 2 ч. – Запоріжжя, 2009. – Ч. 1. – С. 51–53. 19. Сирота І. М. Право пенсійного забезпечен7 ня в Україні. – К., 1998. – 408 с. 20. Ярошенко І. С. Організаційно7правові фор7 ми соціального захисту людини і громадянина в Україні: Дис. … канд. юрид. наук. – К., 2006. – 219 с. 21. Стаховська Н. Соціальне забезпечення чи захист // Предпринимательство, хозяйство и пра7 во. – 2000. – № 8. – С. 52–57. 22. Социальная работа и здравоохранение: 200 основных терминов по7английски и по7русски / Под ред. Н. С. Григорьевой. – М., 1996. 23. European social Policy Forum. – Brussels, 24–26 June. 1998. Summary report / Ed. by M. Car7 ley. – № 29, 28, 38. 24. Клівіденко Л. М. Перспективи розвитку соціального захисту населення // Соціальна еко7 номіка та соціальна політика. – 2003. – № 2–3. – С. 188–190. 25. Социальная защита населения. – М., 1992. № 10

Поняття соціального захисту

Репозитарії

Схожі ресурси