Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності

Метою цієї статті є визначення видів відповідальності, до яких притягаються суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності згідно із Господарським кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пов’язаними з ними законами та зовнішньоекономічними контрактами....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Бабак, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Господарське право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15763
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності / О. Бабак // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 144-148. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15763
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-157632011-02-02T12:03:15Z Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності Бабак, О. Господарське право Метою цієї статті є визначення видів відповідальності, до яких притягаються суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності згідно із Господарським кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пов’язаними з ними законами та зовнішньоекономічними контрактами. 2009 Article Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності / О. Бабак // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 144-148. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15763 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Господарське право Господарське право
spellingShingle	Господарське право Господарське право Бабак, О. Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності
description	Метою цієї статті є визначення видів відповідальності, до яких притягаються суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності згідно із Господарським кодексом України, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», пов’язаними з ними законами та зовнішньоекономічними контрактами.
format	Article
author	Бабак, О.
author_facet	Бабак, О.
author_sort	Бабак, О.
title	Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності
title_short	Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності
title_full	Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності
title_fullStr	Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності
title_full_unstemmed	Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності
title_sort	основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Господарське право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15763
citation_txt	Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності / О. Бабак // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 144-148. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT babako osnovnívidivídpovídalʹnostísubêktívgospodarûvannâuzovníšnʹoekonomíčníjdíâlʹností
first_indexed	2025-07-02T17:10:47Z
last_indexed	2025-07-02T17:10:47Z
_version_	1836555958156787712
fulltext	Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В Ожовтень 2009 144 Інститут юридичної відповідальності є невід’ємною складовою у правовій системі кожної країні, відіграє у зовнішньоеко7 номічній діяльності (далі – ЗЕД) значну роль. Слід зазначити, що система норм, які вста7 новлюють відповідальність суб’єктів ЗЕД, не відповідає сучасним умовам правової держави та потребує вдосконалення. Правова регла7 ментація притягнення до відповідальності суб’єктів ЗЕД при зовнішньоекономічних опе7 раціях певним чином залежить від здійснення державою своєї регуляторної політики, яку не7 обхідно дослідити. В науковій літературі не7 має єдиної думки з приводу визначення видів відповідальності суб’єктів господарювання за правопорушення у сфері ЗЕД. Питанням притягнення до відповідаль7 ності за порушення законодавства, що регу7 лює ЗЕД, присвячені роботи багатьох ав7 торів, які неодноразово намагалися визначи7 ти види такої відповідальності. Особливості господарської відповідальності за порушення законодавства суб’єктами ЗЕД аналізували А. Шпомер, Н. Шевченко, Н. Ненюк, В. Мі7 лаш, Т. Шаталова; відповідальність суб’єктів господарювання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) досліджували Д. Ми7 нюк, В. Луць, В. Марченко, Д. Шаповалов, С. Бервено, О. Беляневич; особливості при7 тягнення до відповідальності суб’єктів ЗЕД згідно із адміністративним і кримінальним законодавством визначали Д. Лук’янець, Т. Корнєва, Е. Косяк, І. Катеринчук та ін. Метою цієї статті є визначення видів відповідальності, до яких притягаються суб’єкти ЗЕД згідно із Господарським ко7 дексом (далі – ГК) України, Законом Ук7 раїни «Про зовнішньоекономічну діяль7 ність», пов’язаними з ними законами та зовнішньоекономічними контрактами. Основне завдання дослідження – встано7 вити особливості й ознаки, що дозволяють розрізняти види відповідальності, та відмежу7 вати їх від інших видів, які не повинні вплива7 ти на правове регулювання зазначеної кате7 горії у зовнішньоекономічній діяльності. На сучасному етапі постала необхідність у все7 бічному дослідженні та закріпленні загальних положень відповідальності суб’єктів ЗЕД та її видів на законодавчому рівні, що істотно впливатиме на формування основних теоре7 тичних положень правового регулювання. Загальні засади відповідальності суб’єктів ЗЕД визначені Законом України «Про зовніш7 ньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 5957XII (далі – Закон про ЗЕД), ст. 33 якого називає форми та види відповідальності, серед яких зазначає майнову та кримінальну. Майно2 ва відповідальність застосовується у формі матеріального відшкодування прямих, непря7 мих збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування моральної шкоди, а також май7 нових санкцій. А до складу збитків, що підляга7 ють відшкодуванню особою, яка допустила гос7 подарське правопорушення ст. 225 ГК України включає: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витраче7 них матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’я7 зання другою стороною; неотриманий прибу7 ток (втрачена вигода), на який сторона, яка за7 знала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою сто7 роною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Важливим є те, що всі зазначені у ст. 225 ГК збитки, які підлягають відшкодуванню (прямі та побічні), застосовуються як майно7 ві санкції. Тому з правової точки зору у За7 коні про ЗЕД правильно буде не перелічува7 ти такі матеріальні збитки, а визначити їх од7 ним терміном – «майнові санкції». Також по7 рядок застосування інших майнових санкцій міститься у ст. 224 та ст. 230 ГК, який визна7 чає їх як господарські санкції, що є правовим засобом відповідальності у сфері господарю7 вання. Особливість усіх господарських санкцій полягає у тому, що вони є способом впливу держави або сторони за договором на регу7 лювання економічних відносин у державі; за7 собом примусу держави або сторони за дого7 вором і застосовуються на основі закону, до7 говору, рішення суду (хоч іноді передбачені законом способи покарання виконуються боржником добровільно); вони передбача7 ОСНОВНІ ВИДИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ Ольга Бабак, аспірантка Інституту економіко�правових досліджень НАН України, м. Донецьк © О. Бабак, 2009 Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О ють додаткові витрати матеріальних коштів господарюючого суб’єкта, який порушив гос7 подарські зобов’язання; застосовуються не7 відворотно лише у випадку, коли державний орган зобов’язаний застосувати відповідаль7 ність і не має права від цього відмовитись, що не стосується оперативно7господарських санкцій за договором [1, с. 7]. Таким чином, майнова відповідальність має місце, якщо застосування санкцій призводить до ма7 теріальних витрат (наприклад, стягнення штрафів), які є обов’язковим засобом приму7 су суб’єкта ЗЕД державою згідно із законом. Якщо такий захід міститися тільки у конт7 ракті, він вважається засобом впливу на сто7 рону за договором і завжди спрямований на захист майнових прав контрагентів. Визначення майнової відповідальності має значення при порушенні зовнішньоеко7 номічного законодавства, але: по�перше, майнова відповідальність може застосовуватися за порушення будь7яких норм законодавства при здійсненні ЗЕД (господарського, адміністративного, фінан7 сового, навіть кримінального тощо), оскіль7 ки відповідальністю вважається застосуван7 ня до правопорушника встановлених зако7 ном або договором санкцій, внаслідок чого він зазнає майнових втрат; по�друге, майнова відповідальність засто7 совується у вигляді (формі) майнових санк7 цій, які у законодавстві вживаються як тотож7 ні з «економічними». А за змістом економіч7 ною є господарсько7правова відповідальність; по�третє, немає такого виду відповідаль7 ності, як майнова за галузевими ознаками. Наведений аналіз санкцій, які можуть бути застосовані до суб’єкта ЗЕД як засіб відпо7 відальності, дозволяє стверджувати, що ст. 33 Закону про ЗЕД містить посилання лише на одну форму відповідальності. Це не відповідає умовам повноти законодавчого регулювання відповідальності суб’єктів господарювання у ЗЕД, бо за характером спрямування санкції у зазначеній діяльності можуть бути не тільки майновими, а й організаційно7правовими (з ог7 ляду на застосування у ЗЕД оперативно7госпо7 дарських та адміністративно7господарських санкцій, які відповідно супроводжуються при7 мусом з боку контрагента або держави). Необ7 хідно визнати ще одну форму відповідальності у ЗЕД – організаційно2правову. Потерпіла сторона має право на відшко7 дування збитків незалежно від того, чи є за7 стереження про це в договорі. Загальним принципом цієї відповідальності є державна забезпеченість застосування передбачених законом майнових або інших господарських санкцій. Поєднання майнових та органі7 заційно7правових форм відповідальності за правопорушення господарського законодав7 ства суб’єктами ЗЕД є господарським видом відповідальності. Отже, для повноти право7 вого регулювання замість «майнового» слід визначити «господарсько2правову» форму відповідальності у ЗЕД. У Конституції України зазначено, що ви7 ключно законами України визначаються за7 сади зовнішніх зносин, ЗЕД, митної справи (п. 9 ст. 92). Також виключно законами Укра7 їни (відповідно до п. 22 зазначеної норми) визначаються засади цивільно7правової від7 повідальності, діяння, які є злочинами, адмі7 ністративними або дисциплінарними право7 порушеннями, та відповідальність за них. Відсутність у переліку, який наведено у п. 22 ст. 92 Конституції України, посилання на «господарсько7правову» відповідальність пояснюється тим, що цей вид юридичної відповідальності на час прийняття Консти7 туції України знаходився в стадії емпірично7 го формування – розроблення та прийняття ряду нормативних актів, які визначають ме7 ханізм господарювання, регулювання еконо7 міки та соціальної сфери, організації фінан7 сово7бюджетної, кредитної та грошової сис7 тем України [2, с. 57]. Слід зазначити, що притягнення суб’єктів господарювання до відповідальності може від7 буватися за неналежне виконання умов зов7 нішньоекономічного договору (контракту) або його невиконання взагалі, що призводить до накладення зазначених у ньому санкцій. За7 коном про ЗЕД передбачено, що суб’єкти зов7 нішньоекономічної діяльності несуть відпові7 дальність у видах і формах, передбачених стат7 тями 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними дого7 ворами (контрактами). Важливим є той факт, що ст. 36 Закону про ЗЕД передбачає, що зов7 нішньоекономічними договорами (контракта7 ми) може визначатися порядок притягнення до цивільно7правової відповідальності, здійс7 нення такої відповідальності та звільнення від неї. Але цивільно7правова відповідальність се7 ред видів відповідальності суб’єктів ЗЕД у ст. 33 наведеного Закону зазначена не була. Питання про визначення договірної від7 повідальності та відповідальності суб’єктів господарського права у ЗЕД є одними з дис7 кусійних у науці. Відповідальність за зов7 нішньоекономічним договором (контрак7 том) як у господарському праві [3, с. 87], так і цивільному [4, с. 25] поділяється на дого7 вірну та позадоговірну, які розрізняються за підставами виникнення прав та обов’язків. Д. Минюк стверджує, що у сфері зов7 нішньоекономічної діяльності укладеним зов7 нішньоекономічним контрактом може засто7 совуватися такий вид відповідальності, як ци7 вільно7правова [3, с. 87]. Такої точки зору до7 тримується і Т. Шаталова, яка вважає, що за законодавством України вина боржника (за7 подіювача шкоди) розглядається як загальна 145 № 10 Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О умова цивільно7правової відповідальності, от7 же і відповідальності сторони зовнішньоеко7 номічного договору (контракту) [5, с. 115]. Іноді в теорії цивілістичної науки зовніш7 ньоекономічний контракт визначається як цивільно7правова угода [4, с. 279] або різновид цивільно7правового договору [6, с. 73], за пору7 шення якого суб’єкт ЗЕД притягається до цивільно7правової відповідальності. З наведе7 ним не можна погодитися, бо договір є міжга7 лузевим правовим засобом. Вчинення суб’єк7 том зовнішньоекономічних відносин правопо7 рушення у сфері господарювання тягне засто7 сування до правопорушника заходів госпо7 дарської відповідальності, передбачених нор7 мами ГК України, іншими законами, що регу7 люють цей вид діяльності, та санкціями, перед7 баченими у зовнішньоекономічному договорі (контракті). Така відповідальність у ГК Укра7 їни і в теорії господарського права визначаєть7 ся як господарсько7правова. Помилкове поси7 лання на цивільно7правовий вид відповідаль7 ності за порушення зовнішньоекономічного контракту можна пояснити тим, що норма За7 кону про ЗЕД, яка містить таке посилання, існує ще з часу його прийняття, коли проект ГК України був на стадії розроблення. А санк7 ції, які застосовувались як захід договірної відповідальності суб’єктів ЗЕД, мали місце ли7 ше в Цивільному кодексі (далі – ЦК) України. Упродовж тривалого часу договір розглядався як інститут цивільного права, отже, і відпо7 відальність, яка була встановлена контрагента7 ми, вважалася цивільно7правовою. Проте окремі представники цивілістич7 ної науки наполягають на необхідності де7 кодифікації ГК України або принаймні ви7 ключення із сфери його впливу відносин, які регулювалися цивільним законодавством (передусім це стосується договірних відно7 син). У процесі дискусії одні вчені намагають7 ся довести загальноцивільну природу госпо7 дарського, підприємницького (комерційного) договору, інші прагнуть обґрунтувати їх само7 стійність, виокремлюючи низку специфічних ознак (правових особливостей), які значною мірою зумовлювалися основними тенденціями економічного розвитку [7, с. 37]. Так, С. Берве7 но не заперечує існування господарської від7 повідальності, але наполягає на тому, що до7 говірне право має бути визнане генеральним інститутом цивільного права, а господарське – комплексною галуззю права. Він відносить гос7 подарську відповідальність до різновиду цивільно7правової відповідальності [8, с. 53, 198], незважаючи на самостійність зазначених галузей права, відмінність суб’єктного складу порушення договірного зобов’язання та пред7 мета регулювання. Що ж стосується правового регулювання, то господарські договори укла7 даються за правилами, встановленими ЦК Ук7 раїни, з урахуванням особливостей, передбаче7 них ГК України, іншими нормативно7правови7 ми актами щодо окремих видів договорів. Таке посилання на ЦК України не може свідчити про цивільну природу відповідальності за по7 рушення зовнішньоекономічного зобов’язання за контрактом. До речі, лише відповідним гос7 подарським законом може бути встановлений особливий порядок укладення, виконання та розірвання окремих видів зовнішньоекономіч7 них контрактів. О. Беляневич зазначає, що розмежування ЦК і ГК полягає у «належності» відповідній галузі майнових відносин як предмета регу7 лювання. Господарські майнові відносини в договірному контексті можуть бути визна7 чені як такі, що складаються у сфері суспіль7 ного виробництва між суб’єктами господа7 рювання в процесі обміну результатами своєї професійної діяльності, тобто як фраг7 мент господарської діяльності [9, с. 97, 98]. Слід додати, що ЗЕД в останній частині ст. 5 Закону про ЗЕД визначена як складова час7 тина господарської діяльності [10, с. 780]. З огляду на специфічні для ЗЕД ознаки, О. Вінник вважає, що зазначена діяльність є господарською, складовою якої є перетин митного кордону України майном та/або ро7 бочою силою, що здійснюється у спеціально7 му робочому режимі [11, с. 511]. Таким чи7 ном, зовнішньоекономічний контракт є по суті господарським договором. Отже, відпо7 відальність за недоотримання господарсько7 го зобов’язання, яка встановлена законом або контрагентами, є господарсько7правовою. Досить поширеними засобами, які перед7 бачаються суб’єктами ЗЕД у контракті та за7 стосовуються державними органами у приму7 совому порядку за порушення зовнішньоеко7 номічного законодавства, є штрафні санкції. З урахуванням ст. 238 ГК, метою застосуван7 ня штрафу має бути припинення правопору7 шення суб’єкта господарювання та ліквідація його наслідків. Але штраф як захід юридичної відповідальності за своїм змістом не може бу7 ти спрямований на припинення правопору7 шення у ЗЕД або ліквідацію його наслідків. Штраф має каральну мету, але, оскільки кара не може бути самоціллю, ця його влас7 тивість використовується переважно із пре7 вентивною метою щодо інших правопору7 шень. Д. Лук’янець стверджує, що штраф є за7 ходом юридичної відповідальності, але не мо7 же вважатись адміністративно7господарською санкцією. Автор відносить адміністративно7 господарські санкції до заходу адміністратив7 ної відповідальності (в розумінні ст. 238 ГК України), оскільки їм притаманна така ознака, як застосування в адміністративному порядку органами виконавчої влади. Зазначені санкції за своїм змістом повністю охоплюються більш широким поняттям – «заходи адміністратив7 ного примусу» [12, с. 13, 15]. 146 жовтень 2009 Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О Іншої точки зору дотримується Н. Шев7 ченко, яка вважає, що стягнення штрафів слід розцінювати як специфічний засіб госпо7 дарсько7правової відповідальності у вигляді адміністративно7господарської санкції. Це від7 повідальність не перед контрагентом, а перед державою, що тягне обмеження майнових прав суб’єкта господарювання у вигляді додат7 кових майнових обтяжень [13, с. 76], хоча за7 стосовуються вони в адміністративному 3 порядку [14, с. 440]. Безумовно, адмініст7 ративно7господарські санкції, передбачені гла7 вою 27 ГК, ст. 37 Закону про ЗЕД та іншими законами, є засобами господарсько7правової відповідальності. Їх не можна відносити до адміністративної відповідальності лише з ог7 ляду на те, що повноваженнями щодо їх засто7 сування наділені органи державної влади, до компетенції яких входить контроль за дотри7 манням відповідних актів законодавства у сфері ЗЕД. Т. Корнєва одним із ключових моментів відповідальності за правопорушення у ЗЕД, а саме – за порушення митних правил, визначає у випадках стягнення штрафів державний примус. Авторка відносить такий захід до адміністративної відповідальності суб’єктів ЗЕД [15, с. 73]. Аналіз статей 104–120 Митно7 го кодексу (далі – МК) України дозволяє зро7 бити висновок, що порушення митних правил фізичними особами – суб’єктами підприєм7 ницької діяльності (далі – СПД) або посадови7 ми особами підприємства, що здійснює ЗЕД, за своєю природою і характером є адміністра7 тивним правопорушенням, за скоєння якого настає адміністративна відповідальність. Отже, з аналізу застосування штрафних санкцій до суб’єктів ЗЕД державними органами та порів7 няння Закону про ЗЕД з іншими нормативни7 ми актами, що регулюють зовнішньоекономіч7 ну діяльність, а саме – притягнення до відпо7 відальності службових осіб підприємства або фізичних осіб – СПД державними органами, із статтями загальної частини Кодексу Укра7 їни про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) можна стверджувати, що се7 ред видів відповідальності у ЗЕД повинно бу7 ти ще місце і адміністративній, яка сприяти7 ме усуненню недоліків, чіткості та повноті за7 конодавчого регулювання ЗЕД. Порівняльний аналіз застосування штраф7 них санкцій дозволяє виділити суттєві ознаки та розбіжності між адміністративно7госпо7 дарськими штрафами та штрафами, що засто7 совуються як захід адміністративної відпові7 дальності у зовнішньоекономічній діяльності: по�перше, досліджені категорії застосовуються за різними нормативними підставами. Адміні7 стративні штрафи застосовуються згідно із законодавчим актом, що є основним в галузі адміністративного права, тобто відповідно із КУпАП; адміністративно7господарські штра7 фи застосовуються за порушення суб’єктом ЗЕД господарської діяльності, що регламенто7 вана ГК України, Законом про ЗЕД та багатьма законодавчими актами цієї сфери; по�друге, застосування зазначених санкцій відрізняється за видами відповідальності, до яких вони нале7 жать як засоби. Так, перші застосовуються як захід адміністративної відповідальності, а другі – господарської; по�третє, суттєво відрізняють7 ся підстави правосуб’єктності порушника. Ад7 міністративна відповідальність застосовується до фізичної або службової особи підприємства, а господарська відповідальність у вигляді адміністративно7господарської санкції засто7 совується як до фізичної особи – СПД, так і до юридичної особи – суб’єкта ЗЕД; по�четверте, зазначені санкції розрізнюються за юридично7 фактичними підставами застосування. Адміні7 стративна відповідальність застосовується ли7 ше за вчинені адміністративні проступки, які вважаються правопорушеннями та перелік яких міститься в КУпАП України та МК Укра7 їни, а господарська відповідальність у вигляді адміністративно7господарської санкції засто7 совується незалежно від вини суб’єкта ЗЕД, що встановлено як загальне правило госпо7 дарської діяльності. Слід відрізняти правопорушення у ЗЕД від злочинів, за які передбачено кримінальну відповідальність. Засоби такої відповідаль7 ності застосовуються тільки згідно з КК Ук7 раїни, перелік злочинів у якому є вичерпним, на відміну від інших правопорушень у ЗЕД. Важливе значення для визначення відпові7 дальності відіграє сума прибутку, яку отри7 мав або зміг би отримати суб’єкт ЗЕД при здійсненні протиправних дій. Ідеться про розмежування правопорушень у сфері ЗЕД, за які застосовуються адміністративні санк7 ції, згідно з КУпАП, та кримінальне пока7 рання. Зазначені злочини містяться у роз7 ділі VII КК, який має назву «Злочини у сфе7 рі господарської діяльності». Злочинами у сфері ЗЕД слід вважати зазначені у диспо7 зиціях норм протиправні дії, що відбувають7 ся саме при перетинанні митного кордону та визначаються як «перевезення, пересилка та ввезення в Україну...». Протиправні дії вва7 жатимуться злочином у зовнішньоекономіч7 ній сфері, якщо їх здійснюватимуть суб’єк7 ти ЗЕД, тобто фізична особа – СПД, або по7 садова особа підприємства, яке здійснює зовнішньоекономічну операцію. Особливість кримінальної відповідальності полягає в то7 му, що суб’єктом правопорушення (злочину) є тількі фізична особа. Так, якщо суб’єкт ЗЕД (юридична особа) без отримання обо7 в’язкової ліцензії здійснює експорт товарів і отримує доход у великих розмірах, то до вин7 ної фізичної (посадової) особи застосовуєть7 ся санкція КК України, а до підприємства – спеціальна санкція, як захід господарської 147 № 10 Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О відповідальності. Важливим є той факт, що злочини у сфері ЗЕД є порівняно новими для правоохоронних органів України. Це пов’язано, насамперед, із історичними обставинами. До проголошення Україною незалежності та проголошення рівного статусу приватної власності ЗЕД за7 лишалася пріоритетною діяльністю держав7 них підприємств. Відповідно, правоохоронні органи не мали можливості накопичувати досвід боротьби із злочинами у цій сфері, не мали досвідчених фахівців з питань боротьби із «відмиванням коштів», ухиленням від опо7 даткування, фіктивними експортно7імпортни7 ми операціями, порушеннями валютного за7 конодавства при здійсненні зовнішньоеко7 номічних операцій [16, с. 91]. Слід зазначити, що суб’єкт ЗЕД – юридична особа криміналь7 ну відповідальність не несе, але деякі санкції КК України передбачають конфіскацію майна такого суб’єкта, якщо воно незаконно пере7 возиться через митний кордон, та отримання певного прибутку від його реалізації. Хоча у таких випадках до кримінальної відповідаль7 ності притягається службова особа, з ініціати7 ви якої здійснювалося перевезення, підприєм7 ство також зазнає значних майнових втрат. Висновки Види та форми юридичної відповідаль7 ності суб’єктів ЗЕД, які передбачаються чин7 ним законодавством та застосовуються контр7 агентами зовнішньоекономічного контракту (договору), не знайшли правового закріплення у ст. 33 Закону про ЗЕД. Оскількі стрижневою галуззю законодавства, що регулює ЗЕД, є гос7 подарське законодавство, крім майнової фор7 ми відповідальності суб’єктів ЗЕД, має бути організаційно7правова, яка вже знайшла своє закріплення у ГК України. Пропонуємо ст. 33 Закону про ЗЕД викласти у такій редакції: «У сфері зовнішньоекономічної діяльності, що визначається цим Законом та пов’язани� ми з ним законами України, можуть застосо� вуватися такі види відповідальності: госпо� дарська відповідальність; кримінальна від� повідальність; адміністративна відповідаль� ність. Господарська відповідальність застосо� вується у формі майнових санкцій, а також у формі організаційно�правового примусу у виг� ляді адміністративно�господарських санкцій або передбачених сторонами зовнішньоеко� номічного контракту (договору) оперативно� господарських санкцій. Якщо порушення суб’єктами зовнішньоеко� номічної діяльності або іноземними суб’єктами господарської діяльності цього Закону або пов’язаних із ним законів України призвели до виникнення збитків, втрати вигоди та/або мо� ральної шкоди в інших таких суб’єктів або дер� жави, суб’єкти ЗЕД, що порушили закон, несуть матеріальну відповідальність у повному обсязі. Кримінальна й адміністративна відповідаль� ність у зовнішньоекономічній діяльності запро� ваджується лише у випадках, передбачених кримінальним та адміністративним законода� вством України». Зазначені види відповідальності застосо7 вуються згідно із ГК, законами України та зовнішньоекономічними контрактами, ма7 ють велике теоретичне і практичне значення для правового регулювання зовнішньо7 економічної діяльності. Наведений перелік форм і видів відповідальності суб’єктів гос7 подарювання у ЗЕД є вичерпним. Література 1. Шпомер А. Особливості господарської від7 повідальності у сфері економіки // Підприємниц7 тво, господарство і право. – 2002. – № 6. – С. 6–7. 2. Ненюк Н. Пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності: основна характеристика, проблеми за7 стосування та шляхи їх вирішення // Підприємниц7 тво, господарство і право. – 2007. – № 3. – С. 56–59. 3. Минюк Д. Юридична відповідальність су7 б’єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні та порядок її застосування // Підприємництво, гос7 подарство і право. – 2007. – № 6. – С. 84–87. 4. Луць В. В. Контракти у підприємницькій ді7 яльності. – К., 2001. – 556 с. 5. Шаталова Т. Звільнення від відповідальнос7 ті сторони зовнішньоекономічного договору (конт7 ракту) // Юридичний журнал. – 2004. – № 2. – С. 114–120. 6. Марченко В. Б., Шаповалов Д. В. Правові ос7 нови зовнішньоекономічної діяльності. – К., 2005. – 207 с. 7. Мілаш В. Про розвиток господарсько7правово7 го регулювання договірних відносин // Підприємни7 цтво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 36–40. 8. Бервено С. М. Проблеми договірного права України. – К., 2006. – 360 с. 9. Беляневич О. А. Господарське договірне право України (теоретичні аспекти). – К., 2006. – 590 с. 10. Хозяйственное право / В. К. Мамутов, Г. Л. Зна7 менский, В. В. Хахулин и др.; Под ред. В. К. Мамуто7 ва. – К., 2002. – 912 с. 11. Вінник О. М. Господарське право. – К., 2004. – 624 с. 12. Лук’янець Д. Про правову природу адмініст7 ративно7господарських санкцій // Підприємниц7 тво, господарство і право. – 2005. – № 3. – С. 10–15. 13. Шевченко Н. Адміністративно7господарські штрафи як вид адміністративно7господарських санкцій // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 4. – С. 74–78. 14. Науково�практичний коментар Господарсь7 кого кодексу України / За ред. Г. Л. Знаменського, В. С. Щербини. – К., 2008. – 720 с. 15. Корнєва Т. Відповідальність суб’єктів зов7 нішньоекономічної діяльності за порушення мит7 них правил // Підприємництво, господарство і пра7 во. – 2002. – № 1. – С. 72–75. 16. Катеринчук І. Міжнародне співробітницт7 во в боротьбі із злочинами у сфері зовнішньоеко7 номічної діяльності // Підприємництво, господар7 жовтень 2009

Основні види відповідальності суб’єктів господарювання у зовнішньоекономічній діяльності

Репозитарії

Схожі ресурси