Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Гутаревич, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Господарське право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15765
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі / Н. Гутаревич // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 152-156. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15765
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-157652011-02-02T12:03:16Z Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі Гутаревич, Н. Господарське право 2009 Article Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі / Н. Гутаревич // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 152-156. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15765 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Господарське право Господарське право
spellingShingle	Господарське право Господарське право Гутаревич, Н. Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі
format	Article
author	Гутаревич, Н.
author_facet	Гутаревич, Н.
author_sort	Гутаревич, Н.
title	Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі
title_short	Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі
title_full	Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі
title_fullStr	Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі
title_full_unstemmed	Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі
title_sort	правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Господарське право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15765
citation_txt	Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі / Н. Гутаревич // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 10. — С. 152-156. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT gutarevičn pravovíformiínvesticíjnoídíâlʹnostívelektroenergetičníjgaluzí
first_indexed	2025-07-02T17:10:52Z
last_indexed	2025-07-02T17:10:52Z
_version_	1836555963953315840
fulltext	Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О 152 жовтень 2009 Електроенергетика – базова галузь на7 ціональної економіки, ефективне функ7 ціонування якої є необхідною умовою стабілізації, структурних перетворень еконо7 міки, задоволення потреб населення та сус7 пільного виробництва в електричній енергії. Від надійного та сталого функціонування га7 лузі значною мірою залежать темпи виходу України із скрутного економічного станови7 ща, рівень енергетичної безпеки держави (роз7 порядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції функціонування та роз7 витку оптового ринку електричної енергії Ук7 раїни» від 16.11.2002 р. № 1789). Таке норма7 тивне визначення місця та ролі електроенерге7 тики в економіці свідчить, що ця галузь є важ7 ливою для економіки України та благополуч7 чя українського народу. Тому дослідження існуючих правових передумов для залучення інвестицій у галузь електроенергетики є акту7 альним і має велике практичне значення. Дослідженню проблем інвестування в електроенергетичній галузі приділяли увагу такі науковці, як В. Нагребельний, О. Іткін, А. Шевцов, Д. Коротков. Проблемні питання інвестування в енергетичну галузь України розглядають не лише науковці, а й практики як електроенергетичної галузі (О. Дубина [1, с. 4–8]), так і державного управління (А. Кінах [2, с. 9–13]). У процесі дослідження питання правових форм інвестиційної діяльності в галузі елект7 роенергетики, ми аналізували такі проблеми: •• сучасний стан електроенергетичної га7 лузі й її привабливість для інвесторів; •• сучасне правове регулювання інвести7 ційної діяльності у сфері електроенергетики в Україні; •• недоліки, що на даний момент існують у нормативному регулюванні інвестиційної діяльності в галузі електроенергетики; •• законопроекти, що знаходяться на роз7 гляді Верховної Ради України, з питань спри7 яння залученню інвестицій в електроенерге7 тичну галузь; •• шляхи та засоби усунення прогалин у нор7 мативному регулюванні інвестиційної діяль7 ності у сфері електроенергетики в Україні; •• правові форми реалізації інвестиційної ді7 яльності в електроенергетичній галузі України. Щоб дослідження правових форм інвес7 тиційної діяльності в електроенергетичній галузі було повним та обґрунтованим, не7 обхідно проаналізувати сучасний стан даної галузі економіки. Як свідчать дослідження на урядовому рівні, енергетичне обладнання майже вичер7 пало технічний ресурс, що зумовлює зрос7 тання потреб у коштах на реконструкцію, ре7 монт і технологічне обслуговування. Зокре7 ма, План реконструкції та модернізації теп7 лоелектростанцій і теплоелектроцентралей у період до 2020 р., затверджений розпоряд7 женням Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 6487р, передбачає фінансу7 вання, наприклад, ВАТ «Західенерго» в розмірі 1 550 млн грн, ТОВ «Східенерго» – в розмірі 1 795 млн грн. Результати аналізу темпів оновлення ос7 новних фондів підприємств Мінпаливенерго свідчать, що ситуація повільно поліпшуєть7 ся, але основні фонди все ще перебувають у незадовільному стані. Об’єм коштів, що ви7 діляються державою, є недостатнім для пов7 ного переобладнання, реконструкції та мо7 дернізації об’єктів електроенергетики на на7 лежному рівні. Якщо за радянських часів ос7 новним джерелом фінансування капітально7 го будівництва були централізовані бю7 джетні кошти, то в останні роки частка бю7 джетного фінансування в енергетичній галу7 зі суттєво скоротилася. Згідно з даними Дер7 жавного комітету статистики України, інвес7 тиції в основний капітал за видами економіч7 ної діяльності за січень–вересень 2008 р. у га7 лузі «виробництво та розподілення електрое7 нергії, газу та води» становили 5718,1 млн грн, або 124 % у порівнянні з 2007 р. Складне економічне та фінансове стано7 вище підприємств електроенергетичної га7 лузі зумовило необхідність фінансування проектів реабілітації об’єктів електроенерге7 тичної галузі через залучення коштів міжна7 родних фінансових організацій – Європейсь7 кого банку реконструкції та розвитку (далі – ЄБРР), Світового банку, а також іноземних комерційних банків. Так, Верховна Рада Ук7 раїни ухвалила Закон України «Про рати7 фікацію Фінансової угоди (Проект будівни7 цтва високовольтної повітряної лінії 750 кВ ПРАВОВІ ФОРМИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ЕЛЕКТРОЕНЕРГЕТИЧНІЙ ГАЛУЗІ Наталія Гутаревич, аспірантка кафедри правового регулювання економіки юридичного факультету Київського національного економічного університету ім. Вадима Гетьмана © Н. Гутаревич, 2009 Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О 153 № 10 Рівненська АЕС – Київська) між Україною та Європейським інвестиційним банком», підписаного 08.10.2008 р., який 06.04.2009 р. направлено на підпис Президенту. Метою проекту є допомога Україні в підвищенні ефек7 тивності, якості та надійності виробництва і передачі електроенергії. Для реалізації Про7 екту залучаються кредитні кошти ЄБРР та Європейського інвестиційного банку на пари7 тетних умовах у загальному обсязі 300 млн євро. Внесок України – 64 млн євро. Проект є самоокупним. Повернення позичених кош7 тів очікується здійснити повністю за рахунок НЕК «Укренерго», яка є безпосереднім ви7 конавцем Проекту [3, с. 29]. Реалізація продуманих та ефективних проектів є передумовою подальшого розвит7 ку української енергетики з метою пере7 орієнтації на власні енергоресурси, освоєння нових високоефективних енергозберігаючих технологій спалювання низькоякісних видів вугілля та розв’язання екологічних проблем в електроенергетичній галузі. Разом із міжнародними фінансовими ор7 ганізаціями готуються до реалізації нові про7 екти, розробляються нові форми залучення інвестиційних ресурсів, що базуються на різних співвідношеннях державного та при7 ватного капіталу, не потребують державних гарантій (створення спільних підприємств, продаж акцій під інвестиційні зобов’язання стратегічних інвесторів, інші моделі фінан7 сування). У рамках програми зниження та торгівлі квотами на викиди парникових газів, що реалізується відповідно до Кіотсь7 кого протоколу, розглядається декілька про7 ектів реабілітації ТЕС. Однак існує ряд фак7 торів, які стримують надходження інвес7 тицій в електроенергетику. Одним із чин7 ників, що негативно впливає на інвестиційну привабливість підприємств електроенерге7 тичної галузі, є їх заборгованість, а щодо дея7 ких потужних підприємств порушені справи про банкрутство (наприклад, щодо ВАТ «Дніпроенерго» процедура банкрутства була припинена у жовтні 2007 р., але існують пе7 редумови для її відновлення). Важливими негативними стримуючими чинниками для інвесторів є: •• збитковість підприємств електроенер7 гетики (у 2008 р. сукупний чистий збиток підприємств, пакети акцій яких у розмірі 50 % і більше передані до статутного фонду НАК «Енергетична компанія України» (далі – НАК), становив 172,5 млн грн. Із 25 під7 приємств, контрольні пакети акцій яких пе7 редані до статутного фонду НАК, 10 отрима7 ли збитки в розмірі 866,9 млн грн, інші – прибуток у розмірі 694,5 млн грн [3, с. 30]); •• завуальованість процесів у сфері корпо7 ративних відносин (наприклад, незаконне збільшення статутного капіталу ВАТ «Дніпро7 енерго» за рахунок додаткової емісії акцій, що призвело до зменшення частки НАК у статутному капіталі товариства з 76,04 % до 50 % + 1 акція [3, с. 27–28]); •• відсутність єдиної позиції у влади щодо базових засад інвестування в електроенер7 гетику. Нормативну базу регулювання інвес7 тиційної діяльності в електроенергетичній галузі можна умовно розділити на три групи актів: •• міжнародно7правові акти (міжнародні угоди (зокрема, фінансові (кредитні) угоди), конвенції, протоколи (зокрема, Кіотський протокол); •• загальне законодавство, що регулює пи7 тання інвестицій та інвестиційної діяльності (Закон України «Про інвестиційну діяльність» тощо); •• спеціальне законодавство в сфері елект7 роенергетики (Закон України «Про електро7 енергетику», Закон України «Про оподатку7 вання прибутку підприємств» (щодо інвес7 тиційного кредиту) тощо). Зазначені нормативно7правові акти регу7 люють процес інвестування у сфері електро7 енергетики, містять основоположні норма7 тивні принципи інвестиційної діяльності та детальну регламентацію окремих процесів у рамках реалізації цієї діяльності. Разом із тим слід зазначити, що така нормативна база містить певні недоліки. Спроби вдосконали7 ти нормативне регулювання у сфері інвес7 тицій в електроенергетику втілені в деяких законопроектах. Що стосується практичних аспектів ре7 алізації інвестиційної діяльності в електро7 енергетиці, перш за все, то українські на7 уковці та законодавці розрізняють три пра7 вові форми інвестиційної діяльності: корпо7 ративна, договірна та змішана, яка поєднує в собі ознаки двох попередніх форм. У теорії інвестиційного права під корпо� ративною формою інвестицій розуміють діяльність інвесторів у зв’язку із створенням юридичної особи (господарського товарист7 ва) або з їх участю в діючих господарських товариствах [4, с. 181–207]. Договірна форма інвестиційної діяльності є сукупністю дій інвесторів з реалізації інвестицій, що опосе7 редковується інвестиційним договором (до7 говорами). Корпоративна форма інвести7 ційної діяльності в електроенергетичній га7 лузі набула значного поширення з моменту прийняття рішення про відчуження об’єктів електроенергетики з державної власності (приватизації підприємств електроенергетики). Слід зазначити, що при приватизації енер7 гогенеруючих компаній використовується змішана правова форма інвестиційної діяль7 ності, оскільки інвестор спрямовує кошти на набуття права участі в енергогенеруючій компанії (господарському товаристві), а опо7 середковується таке набуття права участі до7 говором на придбання акцій у процесі прива7 тизації. Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О 154 жовтень 2009 На думку О. Сімсон, договори на прид7 бання акцій у процесі приватизації не відпо7 відають ознакам договорів інвестиційного характеру, оскільки відносини за такими до7 говорами не носять двостороннього інвес7 тиційного зобов’язального характеру. І хоча одна сторона може мати на меті вкладення коштів (інвестиції) для її наступної ре7 алізації й одержання прибутку в майбутньо7 му, інша сторона не має на меті здійснення інвестиційної діяльності, її цікавить лише факт продажу й отримання належної суми по ньому. Крім того, кошти за договором не йдуть у фонди підприємства з метою їх ви7 користання у підприємницькій діяльності, а надходять державі. Таким чином, тут немає такої ознаки інвестиційного договору, як вкладення в об’єкт підприємницької діяль7 ності [5]. Така позиція О. Сімсон заслуговує на увагу законодавця, однак аргументи на7 уковця не мають на даний момент норма7 тивного підтвердження, оскільки законодав7 ство не містить визначення інвестиційного договору (договору інвестиційного характе7 ру), його ознак. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних ціннос7 тей, що вкладаються в об’єкти підприєм7 ницької й інших видів діяльності, в резуль7 таті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про приватиза7 цію державного майна» кошти, отримані від приватизації державного майна, та інші над7 ходження, пов’язані з приватизацією, зарахо7 вуються до Державного бюджету України у повному обсязі. Реалізація спрямованих від приватизації до Державного бюджету України коштів мо7 же розглядатися тим соціальним ефектом, який є ознакою інвестиційної діяльності. Та7 ким ефектом можна визнати також підви7 щення ефективності менеджменту привати7 зованого підприємства. Стаття 27 Закону України «Про привати7 зацію державного майна» визначає умови до7 говорів купівлі7продажу, що укладаються в процесі приватизації. Аналіз таких умов дає можливість зробити висновок про соціальну спрямованість зобов’язань покупця держав7 ної частки акцій. Заслуговує на увагу те, що проект Закону України «Про особливості приватизації в електроенергетиці» передбачає зарахування коштів, отриманих від приватизації об’єктів електроенергетики, до спеціального фонду Державного бюджету України в повному об7 сязі. Кошти із спеціального фонду викорис7 товуватимуться на фінансування капітально7 го будівництва об’єктів електроенергетики. Звернімося до аналізу використання (застосування) правових форм інвестиційної діяльності на практиці діяльності електро7 енергетичних підприємств. На сучасному етапі більшість об’єктів електроенергетики корпоратизовані, тобто перетворені з дер7 жавних підприємств на акціонерні товариства (Указ Президента України «Про заходи рин7 кових перетворень у галузi електроенергети7 ки України» від 21.05.1994 р. № 244/94 i Роз7 порядження Кабiнету Мiнiстрiв України «Про план заходів щодо реструктуризацiї електро7 енергетики» вiд 02.11.1994 р. № 8167р). Зок7 рема, це енергогенеруючі підприємства, про7 цедура приватизації яких ще не завершена; більшість акцій цих товариств входить до статутного фонду державних підприємств. Наприклад, до статутного фонду НАК вхо7 дять контрольні пакети акцій таких ком7 паній, як ВАТ «Дніпроенерго» (76,04 % пакета акцій; за останніми даними – 50 % +1 ак7 ція); ВАТ «Донбасенерго» (85,77 %); ВАТ «Західенерго» (70,1 % акцій) тощо (постанова Кабінету Міністрів України від 22.06.2004 р. № 794). Суперечки про доцільність закінчення процесу приватизації об’єктів електроенер7 гетики ведуться у владних колах більш як 10 років. У 2008 р. Кабінет Міністрів України зробив спробу поновити процедуру привати7 зації пакетів акцій відкритих акціонерних то7 вариств енергогенеруючих компаній, що на7 лежать державі. Об’єкти електроенергетики відносяться до стратегічних (постанова Кабінету Мініст7 рів України «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значен7 ня для економіки і безпеки держави» від 23.12.2004 р. № 1734), а тому їх приватизація потребує особливих умов, які б забезпечили збереження як самих підприємств, так і їх основного виду діяльності, а також прибу7 ток для держави в ході такої приватизації, а не збитки. Тому з 1997 р. енергогенеруючі підприємства входять до списку підпри7 ємств, що підлягають приватизації, але ука7 зами Президента дія таких розпоряджень Кабінету Міністрів України зупиняється. Для більшої наочності наводимо дії ор7 ганів влади в хронологічному порядку: •• Кабінет Міністрів України видає розпо7 рядження «Про затвердження переліків гос7 подарських товариств і холдингових ком7 паній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових компаній і відкритих акціонер7 них товариств, які підлягають підготовці до продажу в 2008 р.» від 22.02.2008 р. № 3677р; •• Кабінет Міністрів України видає поста7 нову «Про передачу Фондові державного майна пакетів акцій відкритих акціонерних товариств» від 10.03.2008 р. № 196, в якій зо7 бов’язує Мінпаливенерго передати Фонду державного майна пакети акцій енергогене7 руючих компаній; •• Президент України видає Указ від 11.04.2008 р. № 316/2008, яким зупиняє дію Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В О 155 № 10 розпорядження Кабінету Міністрів Укра7 їни від 22.02.2008 р. № 3677р та постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 196; •• Президент України звертається до Кон7 ституційного Суду України з конституційним поданням про вирішення питання відповід7 ності Конституції розпорядження Кабміну України від 22.02.2008 р. № 3677р та постано7 ви Кабміну України від 19.03.2008 р. № 196; •• Конституційний Суд України ухвалою від 09.07.2008 р. № 307у/2008 припиняє роз7 гляд конституційного подання від 11.04.2008 р. у зв’язку з письмовою заявою Президента Ук7 раїни про відкликання конституційного по7 дання; •• Президент України видає Указ від 21.07.2008 р. № 637/2008, яким зупиняє дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.02.2008 р. № 3677р та постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 196 та визнає таким, що втратив чинність Указ Президента України від 11.04.2008 р. № 316/2008; •• Президент України звертається до Конс7 титуційного Суду України з конституційним поданням від 21.07.2008 р. про вирішення пи7 тання відповідності Конституції України роз7 порядження Кабміну України від 22.02.2008 р. № 3677р та постанови Кабміну України від 19.03.2008 р. № 196; •• згідно з інформацією, розміщеною на сай7 ті Конституційного Суду України, розгляд кон7 ституційного подання Президента України від 21.07.2008 р. припинено, але ухвала Кон7 ституційного Суду України про припинення розгляду даного конституційного подання – відсутня; •• Президент України видає Указ від 29.09.2008 р. № 877/2008 про визнання та7 ким, що втратив чинність, Указу Президента України від 21.07.2008 р. № 637; •• Кабінет Міністрів України приймає по7 станову від 19.11.2008 р. № 1005, в якій пос7 тановляє визнати такою, що втратила чинність, постанову Кабміну України від 19.03.2008 р. № 196. З викладеного робимо висновок, що на да7 ний момент, розпорядження Кабінету Міні7 стрів України від 22.02.2008 р. № 3677р є чин7 ним, а постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 р. № 196 втратила чинність. Наведена хронологія яскраво ілюструє неузгодженість і заплутаність дій органів вла7 ди у сфері нормативного регулювання питан7 ня приватизації енергогенеруючих компаній. Можемо лише погодитися з тезою Прези7 дента України, що за відсутності державної програми приватизації, адекватної сучасно7 му рівню розвитку суспільних відносин, при7 ватизація пакетів акцій «Дніпроенерго», «Дон7 басенерго», «Західенерго» та «Державна енер7 гогенеруюча компанія «Центренерго» (під7 приємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави) не відповідає інтересам національної безпеки у цій сфері. Особливості приватизації в електроенер7 гетиці обговорювалися на спільному засідан7 ні Комітету з питань паливно7енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної без7 пеки та Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації (12.02.2008 р.). Голова Спеціальної комісії зазначив, що сьогодні ос7 новним законом, який врегульовує питання приватизації, є Закон України «Про прива7 тизацію державного майна» від 04.03.1992 р. № 21637ХІІ, однак цей Закон не враховує специфіки, яка необхідна при приватизації об’єктів електроенергетики. На засіданні та7 кож зазначалося, що у квітні 2000 р. до чин7 ного Закону були внесені зміни (Закон від 20.04.2000 р. № 16957ІІІ), згідно з якими «об’єкти паливно7енергетичного комплексу, за винятком тих, що не підлягають привати7 зації відповідно до цього Закону, приватизу7 ються у порядку, встановленому окремим за7 коном». Цей Закон набирає чинності з дня введення в дію Закону України «Про особ7 ливості приватизації майна підприємств па7 ливно7енергетичного комплексу». Однак та7 кий закон досі відсутній. Учасники засідання під час дискусії обго7 ворили законопроект про особливості прива7 тизації в електроенергетиці. На думку про7 мовців, продаж більше 50 % акцій підпри7 ємства електроенергетики, які належать дер7 жаві, повинен здійснюватися виключно на аукціонах з відкритістю пропонування ціни і з додатковими фінансовими зобов’язаннями. Вони звертали увагу на необхідність вста7 новлення чітких, прозорих і недискриміна7 ційних кваліфікаційних вимог до учасників конкурсу та чіткого порядку використання коштів, отриманих від приватизації цього майна. Пропонувалося, щоб у законопроекті містилися норми щодо передприватизацій7 ної підготовки об’єкта (оголошення про про7 даж, визначення необхідного обсягу інвес7 тицій для підприємства, технічний, фінансо7 вий та екологічний стан підприємства) су7 б’єктами господарювання, що мають відпо7 відну кваліфікацію і досвід; щодо чіткого ви7 значення об’єктів, які підлягають привати7 зації, щодо порядку та способів приватизації. Заслуговує на увагу також проект Закону «Про внесення змін до деяких законів Ук7 раїни щодо створення стимулів для оновлення основних фондів підприємств паливно7енер7 гетичного комплексу та житлово7комуналь7 ного господарства», який передбачає внесен7 ня змін до податкового законодавства, зокре7 ма зміни норм амортизації основних фондів і встановлення процедури застосування по7 няття «інвестиційний податковий кредит», визначеного Законом України «Про оподатку7 вання прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/947ВР. Інвестиційним податковим кредитом, згідно з цим законопроектом, ви7 Г О С П О Д А Р С Ь К Е П РА В Ожовтень 2009 знається відстрочка плати податку на прибу7 ток, що надається суб’єкту підприємницької діяльності на визначений термін, з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм, оновлен7 ня основних фондів із наступною компен7 сацією відстрочених сум до бюджету. Аналіз законодавства (а також законо7 проектів, зареєстрованих на даний час), які передбачають основні етапи процедури при7 ватизації об’єктів електроенергетики, дозво7 ляє зробити висновок, що в даному випадку використовується змішана форма реалізації інвестиційної діяльності – корпоративна (в частині інвестування коштів у пакети акцій підприємств) та договірна (в частині укла7 дення договорів з інвесторами, які фіксують основні умови подальшої (післяпривати7 заційної) діяльності підприємства). Економічна криза в державі зумовила значне загострення фінансової ситуації і в електроенергетиці. Разом із тим слід зазна7 чити, що влада звертає увагу на проблеми, які існують у даній галузі. Так, у ході візиту Прем’єр7міністра України до Японії Україна й Японія домовилися про впровадження ря7 ду програм, зокрема модернізації та рекон7 струкції теплових електростанцій, де питомі витрати палива на виробництво теплової й електричної енергії сьогодні дуже високі, а показники викидів шкідливих речовин в ат7 мосферу перевищують встановлені норми. Їх модернізація не лише поліпшить екологічну ситуацію, а й зменшить собівартість промис7 лової продукції [6, с. 3]. В умовах зниження рівня споживання газу, переходу української промисловості на споживання власних енергоресурсів ще біль7 шої актуальності набувають проекти, пов’я7 зані з підвищенням ефективності викорис7 тання вугілля. Сьогодні конкурентоспромож7 ність використання вугілля відносно нафти та газу стримують такі чинники: необхід7 ність значних площ для зберігання вугілля; низька теплотворність вугілля; відносно більше забруднення довкілля. Структура загальних запасів енергетич7 них видів сировини в Україні така: нафта – 0,9 %, природний газ – 4,1, кам’яне вугілля – 85,2, уран – 9,8 %. За існуючих обсягів видо7 бутку енергоносіїв і прогнозованих темпів їх нарощування Україна може забезпечити свої потреби (приблизно) у вугіллі протягом 400 років [7, с. 11, 16]. Переваги, які дає вико7 ристання вугілля: достатньо високий рівень власної забезпеченості України вугіллям, відсутність залежності від імпорту; відносно стабільні цінові показники; екологічна без7 пека транспортування. Але проекти, що реалізуються в ході ви7 конання державами зобов’язань за Кіотсь7 ким протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, мають великий інвес7 тиційний потенціал, адже передбачають мо7 дернізацію та реконструкцію промислового комплексу країни, що, у свою чергу, збіль7 шує інвестиційну привабливість такої країни для внутрішнього інвестора та на міжна7 родній арені. Висновки Енергетика (та електроенергетика як її складова частина) для свого відновлення та розвитку потребує значних інвестиційних вкладень як внутрішніх, так і іноземних інвесторів, адже енергетика, ядерна безпека й охорона навколишнього природного сере7 довища віднесені до пріоритетних напрямів взаємодії при співпраці між Україною та Європейським Союзом. Збільшення обсягу інвестиційних вкла7 день потребує коригування сучасної норма7 тивної бази регулювання інвестиційної ді7 яльності, зокрема: визначення на законодавчому рівні по7 няття «інвестиційний договір» та його ознак; прийняття закону «Про особливості при7 ватизації в електроенергетиці»; прийняття закону щодо створення сти7 мулів для оновлення основних фондів під7 приємств паливно7енергетичного комплексу. На даний момент процес передачі об’єктів електроенергетики з державної в приватну власність продовжується, але зла7 годжена позиція влади з даного питання відсутня. У процесі приватизації реалізується змішана (корпоративна та договірна) право7 ва форма інвестиційної діяльності, адже інвестори здійснюють вкладення в участь у господарському товаристві шляхом укладен7 ня договорів купівлі7продажу державної частки у господарському товаристві. Уряд України залучає інвесторів для ре7 алізації проектів у рамках Кіотського прото7 колу, які спрямовані серед іншого на рекон7 струкцію існуючих об’єктів електроенерге7 тики та зменшення шкідливих викидів в ат7 мосферу. Література 1. Дубина О. Концепція державної промисло7 вої політики // Інвестиція. – 2001. – № 2–3. 2. Кінах А. Час об’єднати зусилля // Інвестиція. – 2001. – № 2–3. – С. 9–13. 3. Энергобизнес. – 2009. – № 14. 4. Фархутдинов И. З., Трапезников В. А. Инвес7 тиционное право. – М., 2006. 5. Сімсон О. Е. Правові особливості договорів інвестиційного характеру: Автореф. … канд. юрид. наук. – Х., 2001. 6. Тимошенко Ю. 20097й стане рекордним ро7 ком інвестицій в Україну // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 57. 7. Шевцов А. І. Енергетика України на шляху до Європейської інтеграції. – Дніпропетровськ, 2004.

Правові форми інвестиційної діяльності в електроенергетичній галузі

Репозитарії

Схожі ресурси