Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау

У цій статті автором проаналізовано поняття й ознаки ноу-хау. Особливу увагу приділено проблемі визначення договору про передачу ноу-хау як самостійного виду договірних відносин і відмежування його від інших договірних інститутів, що мають зовнішню подібність з указаним договором, насамперед з ліцен...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Бєгова, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Цивільне право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15794
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау / Т. Бєгова // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 36-39. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15794
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-157942011-02-02T12:03:31Z Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау Бєгова, Т. Цивільне право У цій статті автором проаналізовано поняття й ознаки ноу-хау. Особливу увагу приділено проблемі визначення договору про передачу ноу-хау як самостійного виду договірних відносин і відмежування його від інших договірних інститутів, що мають зовнішню подібність з указаним договором, насамперед з ліцензійними угодами. In this article the author analyzes concept and features of know-how. Main attention is paid to the problem of definition of know-how assignation agreement as an individual type of contract relations and separation it from other contract institutions, which look similar to this agreement, first of all, licensing agreements. В этой статье автором проанализировано понятие и признаки ноу-хау. Особое внимание уделено проблеме определения договора о передаче ноу-хау как самостоятельного вида договорных отношений и отмежеванию его от других договорных институтов, которые имеют внешнее сходство с указанным договором, и прежде всего, с лицензионными соглашениями. 2009 Article Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау / Т. Бєгова // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 36-39. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15794 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Цивільне право Цивільне право
spellingShingle	Цивільне право Цивільне право Бєгова, Т. Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау
description	У цій статті автором проаналізовано поняття й ознаки ноу-хау. Особливу увагу приділено проблемі визначення договору про передачу ноу-хау як самостійного виду договірних відносин і відмежування його від інших договірних інститутів, що мають зовнішню подібність з указаним договором, насамперед з ліцензійними угодами.
format	Article
author	Бєгова, Т.
author_facet	Бєгова, Т.
author_sort	Бєгова, Т.
title	Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау
title_short	Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау
title_full	Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау
title_fullStr	Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау
title_full_unstemmed	Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау
title_sort	щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Цивільне право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15794
citation_txt	Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау / Т. Бєгова // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 36-39. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT bêgovat ŝodopitannâpropravoveoformlennâoborotunouhau
first_indexed	2025-07-02T17:12:08Z
last_indexed	2025-07-02T17:12:08Z
_version_	1836556042442375168
fulltext	Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 36 листопад 2009 Законодавство регулює тільки сформоD вані в суспільстві відносини, оскільки як зазначав Г. Шершеневич, право розD межовує інтереси, нормує відносини на ґрунD ті інтересів, що зіштовхуються, і захист його тому й має значення, що воно закріплює за людиною те, що вона цінує з огляду на свої потреби [1, c. 186]. Історія не знає прикладів, коли закон викликав би до життя неіснуючі в дійсності відносини. Однак випадки ігнорування праD вом об’єктивних реалій розвитку еконоD мічних відносин все ж є й, повною мірою, це можна віднести до ситуації, що склалася в Україні щодо правового регулювання відноD син, пов’язаних з використанням ноуDхау. Не зняв цієї проблеми й новий ЦивільD ний кодекс (далі – ЦК) України, що не викоD ристовує поняття ноуDхау, хоча воно заD стосовується в ряді нормативноDправових актів України, зокрема в законах України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 р. № 1560DXII, «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94DВР, «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р. № 143DV і в деяких інших. У зв’язку з цим розD криття поняття ноуDхау, а також розроблення ефективного механізму правового забезпеченD ня його товарообігу набуває виняткового знаD чення, оскільки правильна кваліфікація праD вового режиму об’єкта, з приводу якого виниD кають правовідносини, дозволить успішно вирішувати виникаючі на практиці спори. Основою для вдосконалення правового визначення ноуDхау в Україні є Угода про партнерство і співробітництво між Україною і Європейським Союзом від 16.07.1994 р., ст. 50 якої визначає, що до кінця п’ятого року після вступу в дію угоди, Україна повинна забезпечити рівень захисту інтелектуальної власності, аналогічний існуючому у ЄС. ВідD повідно до Загальної декларації відносно ст. 50 сторони погоджуються, що для досягнення мети угоди інтелектуальна власність включає також охорону ноуDхау. Відповідно до РеглаD менту ЄС під ноуDхау розуміється інфорD мація, що є секретною, істотною й ідентиD фікованою в будьDякій підходящій формі, тобто виділяються такі його ознаки, як секD ретність, істотність і можливість ідентифікаD ції інформації. Поняття «секретна», зокрема, містить виD могу, щоб ноуDхау не було загальнодоступD ним або легкодоступним, «істотна» означає, що ноуDхау містить інформацію, яка повинна бути корисною, може поліпшити конкурентне становище володільця права на ноуDхау; «ідентифікована» означає, що ноуDхау має бути описане або зафіксоване таким способом, який дозволяє перевірити виконання критеD ріїв секретності й істотності. З огляду на зобов’язання України відпоD відно до Угоди про партнерство і співробітD ництво, визначення ноуDхау необхідно закріD пити законодавчо. Виходячи з того, що в сучасних умовах ноуDхау є самостійним об’єктом цивільних прав, а до правомочностей його володільця відноситься не лише право використання цьоD го об’єкта, а й можливість розпорядитися даD ним правом, з’ясування юридичної природи договірної конструкції з розпорядження праD вом інтелектуальної власності на ноуDхау заслуговує на увагу. Визначення юридичної природи договору має важливе значення: у правотворчій діяльD ності вона враховується при правовому регуD люванні, а в правозастосовчій діяльності – є загальною передумовою належного вирішенD ня випливаючих із договорів спорів. Сьогодні у доктрині відсутній єдиний підD хід до визначення правової природи договоD ру про передання ноуDхау, що зумовлюється різними підходами до розуміння суті ноуD хау. Точки зору на правову природу досліD джуваного договору умовно можна охарактеD ризувати як такі, що базуються на традиD ційному та нетрадиційному підходах. За традиційного підходу вчені розглядаD ють ноуDхау винятково як не патентоздатне технічне рішення і, виходячи із загальної спрямованості інтересів володільців патенD тів і володільців права на ноуDхау, вважають ЩОДО ПИТАННЯ ПРО ПРАВОВЕ ОФОРМЛЕННЯ ОБОРОТУ НОУ7ХАУ Таміла Бєгова, канд. юрид. наук, асистентка кафедри цивільного права № 1 Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого, м. Харків У цій статті автором проаналізовано поняття й ознаки ноу�хау. Особливу увагу приділено проблемі визначення договору про передачу ноу�хау як самостійного виду договірних відносин і відмежування його від інших договірних інститутів, що мають зовнішню подібність з указаним договором, насамперед з ліцензійними угодами. Ключові слова: поняття ноуDхау, ознаки ноуDхау, договір про передачу ноуDхау. © Т. Бєгова, 2009 Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 37 № 11 за можливе передати користувачеві право на ноуDхау за допомогою добре відомої доD говірної форми у сфері патентного права – ліцензійного договору [2, с. 157; 3, с. 28]. За нетрадиційного підходу договір про пеD редання ноуDхау слід розглядати як самостійD ний договір [4, с. 248]; він повинен будуватися за моделлю договору купівліDпродажу [5, с. 44]; його слід розглядати як самостійний тип догоD ворів, пов’язаних із реалізацією науковоDтехD нічного прогресу [6, с. 131]. Чи можна віднести цей непойменований договір до нового виду вже відомого типу доD говору, або він може бути охарактеризоваD ний як взагалі новий тип у системі цивільноD правових договорів? Для відповіді на це пиD тання порівняємо договір про передання ноуDхау з договорами, які вже добре відомі в цивільному обороті. В юридичній літературі договір про передання ноуDхау часто ототожD нюється з договором купівліDпродажу. Так, Г. Штумпф вважає, що вказаний договір ближD че до купівліDпродажу, чим до патентної ліцензії, оскільки право за ним передається не на певний строк, а на строк існування саD мого права [5, с. 44]. Це пояснюється різним трактуванням природи ноуDхау, що впливає і на уявлення про правову природу цього доD говору. Оскільки існує точка зору про право власності на інформацію, виникає необхідD ність розгляду останнього як об’єкта купівліD продажу. Проте такий підхід, що ґрунтуєтьD ся, перш за все, на «пропрієтарній» теорії, вхоD дить у суперечність не тільки з природою інD формації як об’єкта правового регулювання, а й з чинним законодавством. Більшість норм щодо купівліDпродажу не можуть застосовуD ватися для передання інформації, оскільки суD перечать природі останньої. Майнові права, передання яких може реD гулюватися нормами купівліDпродажу, поD винні знаходитися в одній площині з правом власності. Тому слід погодитися з В. КрижD ною, що предметом договору купівліDпродаD жу можуть бути майнові права, але за винятD ком майнових прав на об’єкти права інтелекD туальної власності [7, с. 69]. Аналогічний підD хід поділяють й інші вчені. Так, М. Якушев зазначає, що хоча інформація продається, під її продажем розуміється не класичний майD новий договір купівліDпродажу, а надання певD них інформаційних послуг або забезпечення доступу до бази даних [8, с. 41]. Особливістю договору про передання ноуD хау є й те, що він зазвичай породжує тривалі зобов’язальні правовідносини та, на відміну від договору купівліDпродажу, припускає можD ливість його дострокового розірвання або зміни у зв’язку з тим, що, наприклад інфорD мація, що є змістом ноуDхау, застаріла. Передання ноуDхау від володільця права на ноуDхау до набувача на правах власності суперечить суті досліджуваного договору. Якщо ноуDхау остаточно втрачається правоD володільцем, то контроль за його подальшим використанням виключається, відповідно, і збереження останнього в режимі конфіденD ційності стає недоцільним. На нашу думку, правовий зміст і характер квазівиключного права на ноуDхау та його природа суперечать можливості укладення договору купівліD продажу ноуDхау. Деякі вчені вважають за можливе застоD сування до договору про передання ноуDхау положень про договір найму (оренди). На нашу думку, з цим не можна погодитись, осD кільки можна виділити декілька істотних відD мінностей в конструкціях цих договорів. По� перше, предметом договору найму, як і догоD вору купівліDпродажу, є матеріальний об’єкт або право, але не знання та секрети, як це має місце в договорі про передання ноуDхау. По� друге, за договором найму передається майD но, одночасне («подвійне») володіння та коD ристування яким виключено. По�третє, хоча договір про передання ноуDхау укладається як і договір найму на строк, інформація, що є суттю ноуDхау, залишається у набувача факD тично безстроково [9, с. 16]. Чи можна в переданні інформації, що стаD новить ноуDхау, угледіти наявність елементів договору підряду? Це питання виникає у зв’язку з тим, що до складу ноуDхау часто входять різні навички, методи та способи, що передаються у формі виконання певних дій. За договором підряду підрядчик зобов’язуD ється не тільки виконати певну роботу, а й передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або інD шого використання предмета договору підD ряду, якщо це передбачено договором або якD що без такої інформації використання реD зультату роботи для цілей, визначених у доD говорі, неможливе. Проте термін «інформаD ція» ще не надає підстав для ототожнення двох різних за своєю природою договорів. Якщо без надання інформації, що є змістом ноуD хау, будьDякій із сторін неможливо виконати зобов’язання, то це звичайний договір підряD ду, що включає умову про збереження цих відомостей в секреті. Якщо ж одна із сторін припускає використання цієї інформації у своїй діяльності, то маємо справу із самосD тійним договором про передання ноуDхау в рамках договору підряду, за яким подібне наD дання ноуDхау має оплачуватись окремо, а умови, строк і порядок такого використання повинні бути обумовлені сторонами. На перший погляд, може здатися, що норми, які регулюють договір про оплатне надання послуг, можуть бути застосовані аналогічно ситуації, коли володілець права на ноуDхау бере на себе зобов’язання відряD джати своїх фахівців для навчання й інструкD тування персоналу набувача ноуDхау. Проте володілець права на ноуDхау зобов’язується не просто передати свій досвід і знання набуD вачу ноуDхау (спеціальні знання), а й застоD Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 38 листопад 2009 совувати їх на практиці. У цьому полягає осD новна відмінність договору про передання ноуDхау від договору про надання послуг, при укладенні якого передаються замовниD кові просто спеціальні знання, наприклад, конD сультативні послуги. Таким чином, порівняльний аналіз догоD ворів свідчить, що положення жодного з них застосувати до досліджуваного договору не можна. Проте ноуDхау – це об’єкт права інтеD лектуальної власності, тому відповідь на пиD тання про правову природу договору про пеD редання ноуDхау не буде знайдено, якщо не буде проведений його порівняльний аналіз з договорами, які опосередковують оборот об’єктів права інтелектуальної власності, а саме – з ліцензійним договором і договором комерційної концесії. Відповідно до ст. 1109 ЦК України за ліD цензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на виD користання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦК України і спеціального законодавства. Основна відмінність між ліцензійним доD говором і договором про передання ноуDхау полягає в об’єкті договору. За ліцензійним договором одна із сторін (ліцензіар) надає доD звіл на використання конкретного об’єкта інтелектуальної власності, що охороняється (запатентованого), іншій стороні (ліцензіD ату). Об’єктом договору про передання ноуD хау є саме ноуDхау як неохороноздатне ріD шення, що зберігається в режимі конфіденD ційності, а тому на відміну від запатентоваD ного винаходу ноуDхау не можна використоD вувати, не отримавши його від правоволоD дільця. Звідси недостатньо тільки одного доD зволу володільця права на ноуDхау на викоD ристання ноуDхау як інформації, необхідне його фактичне передання. Відмінність зазначених договорів можна провести також за змістом, тобто на основі анаD лізу основних обов’язків сторін. Так, зміст ліD цензійного договору може обмежуватися тільD ки наданням дозволу на використання об’єкта права інтелектуальної власності, а для договоD ру про передання ноуDхау необхідні дії з переD дання самої інформації, що є змістом ноуDхау. Особливістю є також умова про конфіD денційність ноуDхау. У договорі про переданD ня ноуDхау вирішального значення набуває обов’язок набувача дотримуватися конфіденD ційності інформації, що складає сутність ноуD хау. Конфіденційність – це не тільки основна умова договору, а й умова існування секретD ності ноуDхау як об’єкта договору, елемент його правового режиму. Іншими словами, договір існує до тих пір, поки зберігається ознака «секретності». Якщо вона зникає, доD говір припиняє свою дію, оскільки ноуDхау перестає бути нерозкритою інформацією [10, c. 59]. Включення в ліцензійний договір умоD ви про конфіденційність можливе, однак воD но не є обов’язковим. Має певну специфіку і процес укладення договору про передання ноуDхау, що пов’язаD ний з небезпекою розкриття його змісту вже на переддоговірній стадії укладання договоD ру. Тому підписанню договору про переданD ня ноуDхау на практиці, як правило, передує попередня (опціонна) угода, в якій серед інших обговорюються умови забезпечення конфіD денційності майбутніми сторонами договору. Процедура укладення ліцензійного догоD вору є значно простішою, оскільки при встуD пі у ліцензійні правовідносини не потрібно зберігати в таємниці інформацію, що розкриD ває суть цього об’єкта, оскільки будьDяка осоD ба може ознайомитися, наприклад, з описом винаходу. При укладенні договорів про передання ноуDхау важливо також не переступити їх кількісну межу. Укладаючи велику кількість договорів, володілець права на ноуDхау ризиD кує прискорити момент переходу ноуDхау в «суспільне надбання». Відносно ліцензійного договору такої небезпеки немає. Договір про передання ноуDхау і ліцензійD ний договір відрізняються ще і тим, що строк дії останнього обмежений строком дії патенту (свідоцтва). Строк для договору про переданD ня ноуDхау не має значення, оскільки воно існує до тих пір, поки зберігається конфіденD ційність інформації, що становить його суть. У зв’язку з цим для договору про передання ноуDхау існує спеціальна підстава його припиD нення – втрата секретності інформації, її «опD рилюднення», що не має ніякого значення для ліцензійного договору. Тільки для договорів про передання ноуDхау характерний підвищеD ний ступінь ризику морального старіння ноуD хау, а також можливість створення аналогічноD го рішення третьою особою і втрата у зв’язку з цим істотності (цінності) ноуDхау [11, c. 108]. Викладене свідчить, що ліцензійний доD говір і договір про передання ноуDхау слід вважати самостійними договорами. Можливість використання конструкції договору комерційної концесії для переданD ня ноуDхау випливає з легального визначенD ня договору комерційної концесії, вперше введеного до ЦК України. За цим договором одна сторона (правоволоділець) зобов’язуD ється надати іншій стороні (користувачеві) за винагороду право користування відповідно до її вимог комплексом прав, що належать цій стороні, з метою виготовлення і (або) продажу певного виду товару і (або) надання послуг. Предметом договору комерційної конD цесії є право на використання комерційD ної таємниці, а також комерційного досвіду (ноуDхау. – Т. Б.). Проте слід враховувати, що на відміну від договору про передання ноуD хау договір комерційної концесії надає можD ливість використовувати не один об’єкт права інтелектуальної власності, а комплекс об’єкD Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О№ 11 тів виключних прав, а також інших майнових прав. Передання ноуDхау – це лише частина, причому допоміжна відносно завдання реD алізації товару за договором комерційної концесії. Різними є також цілі зазначених доD говорів. Якщо за договором про передання ноуDхау придбання його забезпечує певні пеD реваги особі, яка отримала для використання ноуDхау, то за договором комерційної концесії набувач прагне до створення виробничої, торD гової або збутової мережі для просування своD їх товарів і послуг, розширення ринку їх збуD ту. За цим договором використання прав, що передаються, обмежується підприємницькою діяльністю, а за договором про передання ноуD хау подібні обмеження відсутні. Визначені в ході проведеного аналізу заD гальні та відмінні ознаки договору про переD дання ноуDхау порівняно з іншими цивільноD правовими договорами мають подвійне знаD чення. Якщо наявність загальних ознак дозвоD ляє розглядати його як змішаний, то відмінD ності дозволяють кваліфікувати його як саD мостійний договір. Безумовно, для договору про передання ноуDхау характерні деякі ознаки, що зближуD ють його з відомими видами договорів, проте не може йтися про їх повний збіг. Виходячи з наявності в даному договорі загальних або схожих з іншими договорами ознак, деякі авD тори вважають його договором особливого роду, що втілює в собі умови різних видів доD говорів [12, с. 13]. Змішаним у науці цивільного права назиD вається договір, який породжує зобов’язанD ня, що входять до складу двох або кількох врегульованих законом типових договірних відносин. Можна зробити висновок, що з даD ної точки зору договір про передання ноуD хау характеризується як змішаний. У разі укD ладення змішаного договору його правове регулювання забезпечується нормами, що відносяться до кожного з поєднаних у ньому договірних типів. Але зміст договору про пеD редання ноуDхау не вичерпується лише елеD ментами традиційних договорів, а передбаD чає нові, характерні тільки для нього умови. Слід погодитися з тим, що змішаний до� говір – це проміжна стадія в процесі виникD нення нових видів договорів, яка необхідна до тих пір, поки не складеться самостійне заD конодавче регулювання нового виду зоD бов’язальних відносин [13, с. 63]. Зважаючи на те, що кількість договорів, які укладаються, про передання ноуDхау зросD тає, а поєднання в них елементів різних видів договорів носить стійкий, систематичний хаD рактер, можна дійти висновку про необD хідність забезпечення відповідним юридичD ним механізмом даного виду договірних відD носин. На нашу думку, доцільно включити договір про передання ноуDхау в систему доD говорів, а не шукати рішення тільки за допоD могою загальних положень, оскільки в останD ньому випадку існує небезпека втрати чітких принципів застосування правових норм, отD же, і додаткового ризику для сторін договору. Література 1. Шершеневич Г. Общая теория права. – М., 1995. – Т. 2. 2. Богуславский М. М., Воробьева О. В., Светла� нов А. Г. Международная передача технологий: правовое регулирование. – М., 1985. – 279 с. 3. Соколов С. А. Стратегия и тактика ведения переговоров при торговле лицензиями и ноуDхау. – М., 2000. – Т. 1. – 208 с. 4. Зенин И. А. Основы гражданского права РосD сии. – М., 1993. – 288 с. 5. Штумпф Г. Договор о передаче ноуDхау. – М., 1988. – 376 с. 6. Скрипко В. Р. ГражданскоDправовые вопроD сы научноDтехнического прогресса // СССР – АвстD рия: Проблемы гражданского и семейного права. – М., 1983. – 182 с. 7. Крижна В. М. Загальна характеристика доD говорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності // Право України. – 2004. – № 9. – С. 68–71. 8. Якушев М. В. Информационное общество и правовое регулирование: новые проблемы теории и практики // Информационное общество. – 1999. – № 1. – С. 40–43. 9. Свядосц Ю. И. Договор на передачу ноуDхау в практике советских внешнеторговых объединеD ний. – М., 1987. – 38 с. 10. Беляева В. Н., Доронин М. Г. Лицензионный договор на использование ноуDхау в Республике БеD ларусь и в Российской Федерации // Патенты и лиD цензии. – 2004. – № 6. – С. 57–60. 11. Лопатина С. В. Правовая природа договора о передаче ноуDхау // Вестник Ленинградского университета. – 1985. – № 6. – С. 107–111. 12. Штумпф Г. Лицензионный договор. – М., 1988. – 478 с. 13. Собчак А. А. Смешанные и комплексные договоры в гражданском праве // Советское госуD дарство и право. – 1987. – № 11. – С. 61–65. In this article the author analyzes concept and features of know�how. Main attention is paid to the problem of definition of know�how assignation agreement as an individual type of contract relations and separation it from other contract institutions, which look similar to this agreement, first of all, licensing agreements. В этой статье автором проанализировано понятие и признаки ноу�хау. Особое внимание уделено проблеме определения договора о передаче ноу�хау как самостоятельного вида договор� ных отношений и отмежеванию его от других договорных институтов, которые имеют внеш� нее сходство с указанным договором, и прежде всего, с лицензионными соглашениями.

Щодо питання про правове оформлення обороту ноу-хау

Репозитарії

Схожі ресурси