Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту

У статті розглянуто проблеми здійснення виконавцем заповіту своїх повноважень та встановлюються межі їх здійснення. Обґрунтовано висновок про те, що межі повноважень виконавця заповіту залежать від способу призначення останнього....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Кухарєв, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Цивільне право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15795
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту / О. Кухарєв // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 40-43. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15795
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-157952011-02-02T12:03:31Z Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту Кухарєв, О. Цивільне право У статті розглянуто проблеми здійснення виконавцем заповіту своїх повноважень та встановлюються межі їх здійснення. Обґрунтовано висновок про те, що межі повноважень виконавця заповіту залежать від способу призначення останнього. The problems of realizing his authorities and their limits by the executor of the will are researched in this article. It is grounded that the limits of such authorities depend on the way of executor’s appointment. В статье рассмотрены проблемы осуществления исполнителем завещания своих полномочий и устанавливаются пределы их осуществления. Обоснован вывод о том, что пределы полномочий исполнителя завещания зависят от способа назначения последнего. 2009 Article Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту / О. Кухарєв // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 40-43. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15795 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Цивільне право Цивільне право
spellingShingle	Цивільне право Цивільне право Кухарєв, О. Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту
description	У статті розглянуто проблеми здійснення виконавцем заповіту своїх повноважень та встановлюються межі їх здійснення. Обґрунтовано висновок про те, що межі повноважень виконавця заповіту залежать від способу призначення останнього.
format	Article
author	Кухарєв, О.
author_facet	Кухарєв, О.
author_sort	Кухарєв, О.
title	Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту
title_short	Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту
title_full	Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту
title_fullStr	Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту
title_full_unstemmed	Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту
title_sort	межі здійснення повноважень виконавцем заповіту
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Цивільне право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15795
citation_txt	Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту / О. Кухарєв // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 40-43. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT kuharêvo mežízdíjsnennâpovnovaženʹvikonavcemzapovítu
first_indexed	2025-07-02T17:12:10Z
last_indexed	2025-07-02T17:12:10Z
_version_	1836556044878217216
fulltext	Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 40 листопад 2009 Проголошення і захист права власності, скасування обмежень щодо кількості та вартості майна, яке може перебуваD ти у власності осіб, зумовили нагальну неD обхідність, крім іншого, забезпечити належD ний перехід майна та майнових прав після смерті власника в порядку спадкового правоD наступництва. У цьому аспекті вельми актуD альною є діяльність виконавця заповіту, який призначається саме з метою реалізації волі спадD кодавця, визначеної в заповіті. Участь у спадD кових правовідносинах виконавця заповіту є додатковою гарантією виконання заповіD дальних розпоряджень належним чином і в установлений строк. Реалізувати волю заповідача можна лише у разі надання виконавцю заповіту широкого кола повноважень, а також нормативного закріплення меж їх здійснення. Тільки тоді виконавець заповіту виступатиме як саD мостійний суб’єкт спадкових правовідносин, який певним чином може впливати на диD наміку їх розвитку. Повноваження виконавця заповіту встановлені ст. 1290 Цивільного коD дексу (далі – ЦК) України: управління спадD щиною; вжиття заходів щодо охорони спадD кового майна та забезпечення повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів про відкриття спадщини; вимагання від боржD ників спадкодавця виконання ними своїх зоD бов’язань; забезпечення одержання частки спадщини кожним із спадкоємців (у розмірі, визначеному заповітом) та особами, які маD ють право на обов’язкову частку у спадщині; забезпечення виконання спадкоємцями дій, до яких вони зобов’язані заповітом. Слід зазначити, що нормами матеріальD ного права не визначені межі здійснення повноважень виконавцем заповіту, хоча поD треба в цьому є. Адже спадкоємці, їх законні представники, а також орган опіки та піклуD вання мають право згідно із ст. 1293 ЦК УкD раїни оскаржити до суду лише ті дії виконавD ця заповіту, які не відповідають вимогам ЦК України, інших законів, порушують інтереси спадкоємців. Так, серед повноважень викоD навця заповіту є обов’язок вимагати від боржD ників спадкодавця виконання ними своїх зобов’язань (п. 3 ч. 1 ст. 1290 ЦК України). Проте окремо не закріплено право виконавD ця заповіту на звернення до суду з позовами до боржників спадкодавця. Тому на практиці можуть виникнути певні складнощі у проD цесі виконання зазначеного обов’язку. НеD випадково деякі автори взагалі заперечують наявність у виконавця заповіту права на зверD нення до суду. Зокрема, С. Фурса та Є. ФурD са стверджують, що оскільки права виконавD ця заповіту не порушені, він не може в поD рядку ст. 3 Цивільного процесуального коD дексу (далі – ЦПК) України звернутися до суду [1, с. 183]. Для визначення меж здійснення повноD важень виконавцем заповіту доцільно з’ясуD вати поняття «межі здійснення повноважень» у контексті відносин з виконання заповіту. На нашу думку, під межами здійснення вико� навцем заповіту своїх повноважень слід розуD міти сукупність дій, які виконавець заповіту вчиняє в межах виконання заповідальних розD поряджень. Окремо слід вказати, що здійснення виD конавцем заповіту своїх повноважень породD жує правові наслідки для інших суб’єктів спадкових правовідносин. Так, дії виконавця заповіту щодо управління, охорони, зберіганD ня спадкового майна впливають на інтереси спадкоємців як потенційних власників цього майна, які заінтересовані у його цілісності та збереженні; кредиторів спадкодавця, оскільD ки відповідно до ст. 1282 ЦК України спадD коємці відповідають за боргами спадкодавця в межах вартості майна, одержаного у спадD щину: зменшення спадкових активів внаслідок втрати, знищення майна має наслідком і проD порційне зменшення розміру боргу, за яким відповідає спадкоємець. Межі здійснення виконавцем заповіту своїх повноважень були предметом досліD дження переважно цивілістів дореволюційного МЕЖІ ЗДІЙСНЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ ВИКОНАВЦЕМ ЗАПОВІТУ Олександр Кухарєв, канд. юрид. наук, викладач кафедри цивільно�правових дисциплін Навчально�наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ У статті розглянуто проблеми здійснення виконавцем заповіту своїх повноважень та вста� новлюються межі їх здійснення. Обґрунтовано висновок про те, що межі повноважень виконав� ця заповіту залежать від способу призначення останнього. Ключові слова: заповіт, виконання заповіту, виконавець заповіту, межі повноважень. © О. Кухарєв, 2009 Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 41 № 11 періоду, оскільки законодавство та пракD тика того часу містили більше можливостей щодо виконання заповіту. З цього приводу А. Гордон зазначав, що найбільш точний спосіб визначення меж здійснення повноваD жень виконавцем заповіту – це встановлення їх волею заповідача [2, с. 255, 256]. АналоD гічне стверджував В. Фрідштейн, вказуючи на залежність прав виконавця заповіту від волі заповідача, вираженої в самому заповіті [3, с. 69]. Невипадково проект Цивільного укладення Російської імперії в ст. 1442 пеD редбачав положення про те, що права та обов’язки «душоприказника» визначаються заповітом. У випадку, коли заповідач не виD значав прав та обов’язків «душоприказника», вони встановлюються законом [4]. Іншими словами, при визначенні повноважень викоD навця заповіту перевага надавалася заповіту. Учені радянської доби здебільшого довоD дили, що джерелом прав та обов’язків викоD навця заповіту є закон [5, с. 411; 6, с. 36]. Сучасні дослідники теж дискутують з цього питання. Дещо звужує межі здійсненD ня повноважень виконавцем заповіту В. ВаD сильченко, який вважає, що основним функціоD нальним призначенням виконавця заповіту є повне сприяння здійсненню останньої волі спадкодавця, пов’язаної з розпорядженням спадковим майном, зазначеним у заповіті [7, с. 147]. Такий підхід є певною мірою спірD ним, оскільки, якщо виконавець заповіту лише сприяє здійсненню останньої волі спадкодавця, то виникає закономірне питанD ня: а хто безпосередньо здійснює цю волю? На нашу думку, логічно, що саме виконавець заповіту виконує заповідальні розпорядженD ня, а тому межі його повноважень є значно ширшими. С. Фурса та Є. Фурса зазначають, що за своєю суттю роль виконавця заповіту не моD же зводитися до представництва волі тільки заповідача, тут мають враховуватися права й інтереси спадкоємців, інших заінтересоваD них осіб, у тому числі суспільні інтереси, якD що у заповіті є відповідні умови. При цьому певні переваги мають надаватись охороні та захисту останнього волевиявлення заповідаD ча, що зумовлює пріоритети у діяльності виD конавця заповіту [1, с. 173]. Викладені позиції, з урахуванням норм чинного законодавства, не дають однозначD ної відповіді на питання про те, в яких межах виконавець заповіту здійснює свої повноваD ження, які чинники впливають на встановD лення цих меж. Отже, окреслена проблема залишається не вирішеною та потребує реD тельного наукового аналізу. Метою цієї статті є визначення меж здійсD нення виконавцем заповіту своїх повноваD жень і з’ясування умов, які впливають на їх зміст. Повноваження виконавця заповіту й осоD бливості їх здійснення вже розглядалися на рівні наукової статті [8], проте з’ясування меж здійснення повноважень зазначеним суD б’єктом автор не мав на меті. Встановлення меж здійснення повноваD жень виконавцем заповіту має як теоретичD не, так і практичне значення, оскільки окресD лює ті дії, вчинення яких породжує правові наслідки для всіх учасників спадкових праD вовідносин. Зазначене набуває актуальності з урахуванням того, що заповідача на момент виникнення повноважень виконавця запоD віту немає в живих, а тому в деяких випадках досить складно встановити зміст його розпоD ряджень та особливості їх виконання. Насамперед слід зазначити, що, виходячи із змісту ст. 1290 ЦК України, повноваження виконавця заповіту охоплюють лише його обоD в’язки, оскільки у статті йдеться саме про виD конання. Права ж не виконуються, а здійсD нюються. Так, відповідно до ст. 12 ЦК УкD раїни особа здійснює своє цивільне право вільD но, на свій розсуд. Це означає, що суб’єкти цивільного права без будьDякого стороннього впливу та можливого тиску обирають варіD анти дозволеної поведінки, які полягають у реалізації належних їм правомочностей, що складають відповідне суб’єктивне право. Стаття 14 ЦК України встановлює, що циD вільні обов’язки виконуються. Отже, всі повноваження, закріплені ст. 1290 ЦК України, необхідно розглядати як суб’єкD тивні обов’язки виконавця заповіту. Що стоD сується його прав, то їх виокремлено лише статтями 1291 та 1295 ЦК. До них, зокрема, відносяться право виконавця заповіту на плаD ту за виконання своїх повноважень і право виконавця заповіту на відмову від здійсненD ня своїх повноважень. До речі, ЦК УРСР 1963 р. пов’язував повD новаження виконавця заповіту з правами осD таннього. Так, ст. 547 ЦК УРСР 1963 р., яка маD ла назву «Повноваження виконавця заповіD ту» встановлювала, що виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні для виD конання заповіту. Слід зазначити, що законодавець допусD кає в главі 88 ЦК України певні терміноD логічні неточності. Так, в одних статтях вжиD вається термін «виконання» щодо повноваD жень виконавця заповіту (ст. 1291), в інших – «здійснення» (статті 1294, 1295). Основним чинником, що впливає на межі встановлення повноважень виконавця заD повіту, є спосіб призначення останнього. ЦК України передбачає чотири такі способи: призD начення виконавця заповіту безпосередньо заповідачем (ст. 1286); спадкоємцями (ч. 2 ст. 1287); судом за позовом одного із спадD коємців (ч. 3 ст. 1287) та нотаріусом (ст. 1288). Визначаючи межі здійснення повноважень виконавцем заповіту в кожному з окреслених Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О 42 листопад 2009 випадків, слід звернути увагу на те, що одD ним із базових принципів спадкового права є принцип свободи заповіту. Сутність цього принципу полягає в тому, що заповідач може не лише розпорядитися всім майном або його часткою, призначити спадкоємцем будьDяку особу або позбавити спадщини спадкоємців за законом, не обґрунтовуючи причини, а й покласти на виконавця заповіту виконання додаткових обов’язків, не передбачених заD коном. Ідеться, наприклад, про продаж спадD кового майна та розподіл отриманих коштів між спадкоємцями у визначених частках, поD ховання у певному місці, опублікування руD кописів тощо. Крім того, ст. 6 Закону УкD раїни «Про поховання і похоронну справу» від 10.07.2003 р. встановлюється право гроD мадян на поховання їхнього тіла та волевиD явлення щодо належного ставлення до тіла після смерті. Таке волевиявлення може бути виражене у згоді чи незгоді на проведення патологоDанатомічного розтину, на вилученD ня органів і тканин тіла, у побажанні бути поD хованим у певному місці, за певними звичаD ями, поруч з певним раніше померлим або бути підданим кремації. Отже, у заповіті моD же бути встановлена вся церемонія похованD ня з урахуванням побажання померлої осоD би. Здійснення волі заповідача щодо цього повинно охоплюватися повноваженнями виD конавця заповіту. Таким чином, незважаючи на відсутність у ст. 1290 ЦК України застереження про неD вичерпний перелік повноважень виконавця заповіту, на останнього за волевиявленням заповідача можуть бути покладені додаткові обов’язки. У цьому випадку заповідач, розшиD ряючи повноваження виконавця заповіту, буде обмежений лише змістом ст. 13 ЦК УкD раїни щодо утримання від порушення прав інших осіб, заподіяння шкоди довкіллю або культурній спадщині, а також обов’язку доD тримуватися моральних засад суспільства. Оскільки, заповіт – це правочин, до праD вовідносин щодо складання та виконання заD повіту можна застосувати окремі норми глаD ви 16 ЦК України як загальні в тому обсязі, в якому вони не суперечать суті досліджуваD них правовідносин. Так, відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може супеD речити ЦК, іншим актам цивільного закоD нодавства, а також моральним засадам суD спільства. Отже, до заповідальних розпоряD джень слід застосовувати аналогічні вимоги. Виходячи з викладеного, виконавець запоD віту повинен утриматися від виконання заD повідальних розпоряджень, зміст яких супереD чить закону та моральним засадам суспільства. Так, неприйнятним буде виконання розпоD рядження заповідача щодо образи виконавD цем заповіту третьої особи, знищення її майD на тощо. І хоча нотаріус перевіряє, чи не місD тить заповіт розпоряджень, що суперечать чинному законодавству (п. 160 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій ноD таріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. № 20/5), зазначені заповідальні розпорядженD ня можуть міститися в секретному заповіті. До таких заповідальних розпоряджень застоD совуються правові наслідки недійсності праD вочину, встановлені ст. 216 ЦК України. Разом із тим виходячи із загального правила ст. 217 ЦК України, недійсність окремих заD повідальних розпоряджень не має наслідком недійсності всього заповіту. Досвід деяких зарубіжних країн свідчить про більш досконалий підхід до встановленD ня повноважень виконавця заповіту. Так, ЦК Російської Федерації містить положення про невичерпний перелік повноважень виконавD ця заповіту, закріплюючи можливість поD класти на нього вчинення дій, не передбачеD них законом (ст. 1135). У ЦК Грузії обсяг повD новажень виконавця заповіту визначається правилом про те, що виконавець заповіту має право вчиняти всі дії, необхідні для виконанD ня заповіту (ст. 1415). Слід зазначити, що правом на призначенD ня виконавця заповіту, крім заповідача, наD ділені спадкоємці, суд, нотаріус. Зазначені особи не можуть розширити коло повноваD жень виконавця заповіту, передбачених заD коном: суд і нотаріус є суб’єктами публічноD го права, отже, у своїй діяльності керуються виключно правовими приписами згідно із ст. 6 Конституції України, відповідно до якої оргаD ни законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлеD них Конституцією України межах і відповідD но до законів України. Крім того, відповідно до ст. 7 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. нотаріуси у своїй діяльності кеD руються законами України, указами та розпоD рядженнями Президента України, постаноD вами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, – законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормаD тивними актами обласних, Київської та СеD вастопольської міських державних адмініD страцій. Таким чином, суд і нотаріус, здійсD нюючи покладені на них функції, мають праD во вчиняти лише дії, які прямо передбачені правовими нормами. Чинне законодавство не містить застережень щодо можливості розD ширення судом і нотаріусом повноважень виD конавця заповіту, встановлених ст. 1290 ЦК України. Отже, вказані суб’єкти, незважаючи на наявність у них права на призначення викоD навця заповіту, не можуть покласти на нього обов’язок щодо продажу спадкового майна, встановлення заповідального відказу тощо, оскільки лише заповідач, як власник майна, наділений таким правом. Крім того, суд і ноD Ц И В І Л Ь Н Е П РА В О№ 11 таріус можуть реалізувати право на признаD чення виконавця заповіту лише за наявності правових підстав, встановлених ЦК України. Так, суд призначає виконавця заповіту у разі спору між спадкоємцями щодо кандидатури виконавця заповіту та за заявою одного з них. Виконавець заповіту може бути признаD чений нотаріусом у випадку, коли заповідач не скористався таким правом або призначеD ний заповідачем виконавець заповіту відмоD вився від виконання своїх повноважень чи був усунутий судом, і якщо цього потребуD ють інтереси спадкоємців. Повноваження виконавця заповіту, приD значеного спадкоємцями, обмежені двома чинниками: змістом заповідальних розпоD ряджень; положеннями ст. 1290 ЦК України. Іншими словами, спадкоємці не можуть розD ширювати повноваження виконавця запоD віту, оскільки мета призначення виконавця заповіту – здійснення волі заповідача. У виD падку, коли на виконавця заповіту покладаD тиметься обов’язок щодо виконання розпоD ряджень спадкоємців, зазначені правовідноD сини матимуть зовсім іншу правову конструкD цію, трансформуючись у договір доручення. Таким чином, правом розширити повноD важення виконавця заповіту, встановлені заD коном, наділений лише заповідач. У такому випадку джерелом виникнення повноважень виконавця заповіту є заповіт і закон. У разі ж призначення виконавця заповіту спадкоємD цями, судом або нотаріусом, джерелом його повноважень є закон. Проте встановлення в заповіті додаткоD вих повноважень його виконавця в деяких випадках потребує тлумачення змісту запоD віту. Йдеться про покладання на виконавця заповіту обов’язку щодо вчинення дещо супеD речливих і важко здійсненних дій. У такому випадку, згідно із ст. 1256 ЦК України, тлуD мачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини спадкоємцями. І лише у разі спору між спадкоємцями тлумачення заD повіту здійснюється судом відповідно до ст. 213 ЦК України. Таким чином, в окресD леній ситуації спадкоємці можуть певним чином (опосередковано) впливати на встаD новлення повноважень виконавця заповіту шляхом тлумачення змісту окремих заповіD дальних розпоряджень. Втім, зазначене є скоD ріше винятком із загального правила, оскільD ки умовами такого впливу з боку спадкоємD ців є не лише покладання на виконавця заD повіту додаткових повноважень, а й потреба в їх тлумаченні внаслідок неможливості зроD зуміти справжню волю заповідача. На особD ливу увагу заслуговує та обставина, що сам виконавець заповіту не є суб’єктом тлумаD чення заповіту. Проведене нами дослідження дозволяє зробити висновок, що на встановлення меж повноважень виконавця заповіту впливає спосіб призначення останнього. Покласти на виконавця заповіту додаткові обов’язки крім тих, що встановлені законом (ст. 1290 ЦК України), має право лише заповідач шляхом внесення до змісту заповіту відповідних розD поряджень. У цьому випадку заповідач буде обмежений лише статтями 13, 203 ЦК УкD раїни. Інші суб’єкти (спадкоємці, суд, нотаріD ус) не можуть розширити повноваження виD конавця заповіту, закріплені ст. 1290 ЦК УкD раїни; вони наділені лише правом на признаD чення виконавця заповіту за наявності підD став, встановлених законом. Література 1. Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд / С. Я. Фурса, Є. І. Фурса, О. М. Клименко та ін.; За ред. С. Я. Фурси. – К., 2007. – 1216 с. 2. Гордон А. Представительство в гражданском праве. – СПб., 1879. – 434 с. 3. Фридштейн В. Наследство: по 1Dй части 10 т. – СПб., 1903. – 150 с. 4. Гражданское уложение: Кн. 4. НаследственD ное право: проект Высочайше учрежденной РедакD ционной комиссии по составлению Гражданского уложения (с объяснениями, извлеченными из труD дов Редакционной комиссии) / Под ред. И. М. ТюD трюмова. – М., 2008. – 296 с. 5. Рясенцев В. А. Представительство и сделки в современном гражданском праве. – М., 2006. – 603 с. 6. Бондарев Н. И., Эйдинова Э. Б. Завещания, приравниваемые к нотариальным и их исполнение. – М., 1975. – 162 с. 7. Васильченко В. В. Питання теорії та практиD ки виконання заповіту // Право і суспільство. – 2006.– № 3. – С. 144–152. 8. Кухарєв О. Є. Повноваження виконавця заD повіту та їх здійснення за новим Цивільним кодекD сом України // Вісник Академії правових наук УкD раїни. – 2004. – № 3. – С. 90–97. The problems of realizing his authorities and their limits by the executor of the will are researched in this article. It is grounded that the limits of such authorities depend on the way of executor’s appoint� ment. В статье рассмотрены проблемы осуществления исполнителем завещания своих полномо� чий и устанавливаются пределы их осуществления. Обоснован вывод о том, что пределы пол� номочий исполнителя завещания зависят от способа назначения последнего.

Межі здійснення повноважень виконавцем заповіту

Репозитарії

Схожі ресурси