Поняття та зміст відносин добросусідства

Ця стаття присвячена розгляду питань про зміст та особливості правового регулювання відносин добросусідства. Положення законодавства, що регулюють дані відносини, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю, які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекори...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Мироненко, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Земельне право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15808
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Поняття та зміст відносин добросусідства / І. Мироненко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 95-98. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15808
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-158082011-02-02T12:03:33Z Поняття та зміст відносин добросусідства Мироненко, І. Земельне право Ця стаття присвячена розгляду питань про зміст та особливості правового регулювання відносин добросусідства. Положення законодавства, що регулюють дані відносини, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю, які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. У сфері відносин добросусідства можна виділити два основні напрями правого регулювання: 1) відносини щодо розмежування суміжних володінь; 2) відносини щодо здійснення опосередкованих впливів на сусідні земельні ділянки, які не пов'язані з безпосереднім порушенням їх меж. This article was devoted to consideration of questions about maintenance and features of the legal adjusting of neighbourliness relations. Positions of legislation, that regulate given relations, are normatively set limitations concerning realization of rights to earth, which are on aim to secure defence of interests of proprietors of neighbouring domains from the possible violations in case of use of lot lands. In the field of neighbourliness relations it is possible to select two the main thing directions of the right adjusting: 1) relations concerning differentiation of contiguous domains; 2) relations concerning realization of mediated influences on the neighbouring lot lands, not which unconnected with the direct violation of their lines. Эта статья посвящена рассмотрению вопросов о содержании и особенностях правового регулирования отношений добрососедства. Положения законодательства, которые регулируют данные отношения, являются нормативно установленными ограничениями относительно осуществления прав на землю, которые имеют целью обеспечить защиту интересов владельцев (землепользователей) соседних владений от возможных нарушений при использовании земельных участков. В сфере отношений добрососедства можно выделить два основных направления правового регулирования: 1) отношения относительно разграничения смежных владений; 2) отношения относительно осуществления опосредствованных влияний на соседние земельные участки, которые не связаны с нарушением их границ. 2009 Article Поняття та зміст відносин добросусідства / І. Мироненко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 95-98. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15808 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Земельне право Земельне право
spellingShingle	Земельне право Земельне право Мироненко, І. Поняття та зміст відносин добросусідства
description	Ця стаття присвячена розгляду питань про зміст та особливості правового регулювання відносин добросусідства. Положення законодавства, що регулюють дані відносини, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю, які мають на меті забезпечити захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. У сфері відносин добросусідства можна виділити два основні напрями правого регулювання: 1) відносини щодо розмежування суміжних володінь; 2) відносини щодо здійснення опосередкованих впливів на сусідні земельні ділянки, які не пов'язані з безпосереднім порушенням їх меж.
format	Article
author	Мироненко, І.
author_facet	Мироненко, І.
author_sort	Мироненко, І.
title	Поняття та зміст відносин добросусідства
title_short	Поняття та зміст відносин добросусідства
title_full	Поняття та зміст відносин добросусідства
title_fullStr	Поняття та зміст відносин добросусідства
title_full_unstemmed	Поняття та зміст відносин добросусідства
title_sort	поняття та зміст відносин добросусідства
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Земельне право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15808
citation_txt	Поняття та зміст відносин добросусідства / І. Мироненко // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 95-98. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT mironenkoí ponâttâtazmístvídnosindobrosusídstva
first_indexed	2025-07-02T17:13:24Z
last_indexed	2025-07-02T17:13:24Z
_version_	1836556122452918272
fulltext	З Е М Е Л Ь Н Е П РА В О 95 № 11 Положення глави 17 Земельного кодекD су (далі – ЗК) України присвячене порівняно новому для вітчизняного земельного законодавства інституту – інстиD туту добросусідства. Вони спрямовані на врегулювання достатньо актуальної в усі чаD си проблеми – погодження та захист інтеD ресів власників володінь, що межують між собою, врегулювання протиріч, які виникаD ють при здійсненні прав на своє майно. В чоD му полягає зміст відносин добросусідства й які особливості їх правового регулювання? Норми, спрямовані на врегулювання «відD носин сусідства» відомі з римського права [1, с. 147; 2, с. 303; 3, с. 181–183]. Цим відноD синам приділялася значна увага і в російській дореволюційній літературі. Положення закоD нодавства про добросусідство розглядались як встановлені законом обмеження права власності в силу «права участия частного» [4, с. 213–215; 5, с. 229–230] чи «права соседD ства» [6, с. 522–529]. Уже за радянських часів І. Новицький розглядав обмеження прав на землю в інтересах сусідів як явище приватноD публічного характеру [7, с. 6]. Їх публічний характер зумовлений законодавчим встановD ленням правил добросусідства в суспільних інтересах у вигляді зобов’язань і заборон, а також їх імперативним характером. У сучасD ному праві відносини добросусідства пошиD рюються на всіх власників і землекористуD вачів, незалежно від форми власності на земD лю та організаційноDправової форми власD ників чи землекористувачів [8, с. 78]. ПриватD ний характер відносин добросусідства зумовD лений юридичною рівністю та самостійністю учасників цих відносин, врегулюванням спорів у зазначеній сфері, насамперед, у судоD вому порядку. На сьогодні в науковій літературі полоD ження про добросусідство розглядається як окремий вид обмежень прав на землю, який поширюється на відносини між власниками (користувачами) сусідніх володінь, що не даD ють третім особам самостійних прав на чужу річ, а лише обмежують особу у здійсненні нею свого права [9, с. 149; 10, с. 269; 11, с. 32]. На думку Д. Дождєва, права по сусідству (jura vicinitatis) є способом правового регуD лювання відносин між сусідами, що полягає в законодавчому обмеженні правомочностей власника. Розвиток прав по сусідству веде до збільшення числа випадків, коли власник може звертатися з позовом про припинення дій, що порушують право. Оскільки кожен власник, у свою чергу, сам залежить від сусіда, змінюється сама конструкція земельD ної власності; подібні обмеження в імпераD тивній формі змінюють повноваження всіх власників [12, с. 455–456]. На нашу думку, положення законодавD ства, що регулюють земельні відносини добD росусідства, є нормативно встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на земD лю (включаючи право власності), які мають на меті забезпечити захист інтересів власD ників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. Суб’єктами відносин добросусідства є як власники земельних ділянок, так і землекоD ристувачі (п. 1 ст. 91, п. 1 ст. 96 ЗК України). У зв’язку з цим, правила про добросусідство виступають як обмеження щодо здійснення не лише права власності на земельну ділянD ку, а й інших прав на землю, зокрема права постійного користування земельною ділянD кою, оренди, емфітевзису, суперфіцію тощо. ПОНЯТТЯ ТА ЗМІСТ ВІДНОСИН ДОБРОСУСІДСТВА Ігор Мироненко, канд. юрид. наук, доцент кафедри цивільного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, м. Івано�Франківськ © І. Мироненко, 2009 Ця стаття присвячена розгляду питань про зміст та особливості правового регулювання відносин добросусідства. Положення законодавства, що регулюють дані відносини, є норматив� но встановленими обмеженнями щодо здійснення прав на землю, які мають на меті забезпечи� ти захист інтересів власників (землекористувачів) сусідніх володінь від можливих порушень при використанні земельних ділянок. У сфері відносин добросусідства можна виділити два основні напрями правого регулювання: 1) відносини щодо розмежування суміжних володінь; 2) відноси� ни щодо здійснення опосередкованих впливів на сусідні земельні ділянки, які не пов'язані з безпо� середнім порушенням їх меж. Ключові слова: добросусідство, межі впливу, обмеження права, суміжні володіння, сусідні земельні ділянки. З Е М Е Л Ь Н Е П РА В О 96 листопад 2009 Слід зазначити, що чинний ЗК України, визначивши суб’єктами відносин добросуD сідства як власників земельних ділянок, так і землекористувачів, чітко не визначає, в яких випадках виникають відносини добросуD сідства. Наприклад, у ст. 170 Цивільного коD дексу (далі – ЦК) Азербайджанської РесD публіки [12] сусідніми визнаються будьDякі земельні ділянки чи інша нерухомість, на які може виникнути двосторонній вплив. Якщо проаналізувати погляди сучасних науковців на питання, що розглядається, то відносини добросусідства можливі лише між власниками та користувачами, земельні діD лянки яких мають спільну межу або розтаD шовані недалеко одна від одної [13, с. 99; 14, с. 14]. У цьому контексті добросусідство можD на розглядати як відносини двох і більше осіб, які володіють речовими або зобов’яD зальними правами на одне і те саме або розD ташоване в безпосередній близькості майно, що створює ймовірність тривалих порушень прав будьDякої сторони [15, с. 40–41]. На наD шу думку, слід погодитися з точкою зору, згідно з якою у відносинах добросусідства сусідніми є не лише прилеглі (суміжні) зеD мельні ділянки, а й ті, власникам або корисD тувачам яких можуть бути заподіяні незручD ності власником (користувачем) іншої діD лянки [16, с. 322]. Що стосується змісту земельних відноD син добросусідства, то він полягає в сукупD ності прав та обов’язків суб’єктів таких відносин. При цьому комплекс цих прав та обов’язків, по суті, є однаковим для кожного власника чи землекористувача [17, с. 455– 456]. У найбільш загальному вигляді зміст відносин добросусідства можна, на нашу думку, визначити як право кожного власниD ка чи землекористувача вільно використовуD вати свою земельну ділянку за цільовим приD значенням у межах і способами, що не справD ляють неправомірного впливу на сусідні воD лодіння (земельні ділянки), а також вимагаD ти від інших власників (землекористувачів) такого ж використання сусідніх земельних ділянок і у той самий час – обов’язок кожноD го власника (землекористувача) не допускаD ти при цьому заподіяння неправомірного впливу на сусідні земельні ділянки. Як випливає з положень ст. 103 ЗК УкD раїни, основне завдання інституту доброD сусідства у нашому законодавстві – забезпеD чити обрання власниками та землекористуD вачами таких способів використання земельD них ділянок відповідно до їх цільового приD значення, за яких власникам і землекористуD вачам сусідніх земельних ділянок завдаєтьD ся найменше незручностей та не перешкоD джається використовувати земельні ділянки за цільовим призначенням. Власник чи землекористувач не може пеD решкоджати впливу димом, теплом, кіптявою, шумом, струсом чи спричиненню подібних незручностей із сторони сусідньої ділянки, якD що вони не виходять за межі нормально доD пустимих у конкретній ситуації. Відповідно, такому обов’язку власників (землекористуваD чів) сусідніх земельних ділянок протистоїть право носія суб’єктивного права власності на земельну ділянку безперешкодно здійснюваD ти своє право таким чином, щоб негативні для сусідів наслідки його діяльності не виходили за нормально допустимі для даних умов межі. Саме такий підхід до визначення меж допусD тимого сусідського впливу відображено в законодавстві ряду пострадянських держав (ст. 171 ЦК Азербайджанської Республіки [12], ст. 175 ЦК Грузії [18], ст. 378 ЦК РесD публіки Молдова [19]). Якщо характеризувати положення глаD ви 17 «Добросусідство» ЗК України в цілому, то слід зазначити, що три статті глави із семи присвячені питанням розмежування земельD них ділянок, встановлення та використання межових споруд, по одній статті відведено для розкриття змісту добросусідства та виD значення видів і критеріїв впливу на сусідні земельні ділянки, попередженню шкідливоD го впливу на сусідню земельну ділянку, а таD кож врегулюванню питань проникнення на земельну ділянку гілок і коренів дерев і кущів. Тому, якщо виходити з положень цієї глави ЗК України, у сфері відносин доброD сусідства можна, на нашу думку, виділити два основні напрями правового регулювання: •• відносини щодо розмежування суміжD них володінь і запобігання безпосередньому порушенню меж земельних ділянок. ВрегуD люванню даних відносин у чинному ЗК УкD раїни присвячені статті 105–109; •• відносини щодо здійснення опосередкоD ваних впливів на сусідні земельні ділянки, які не пов’язані з безпосереднім порушенням їх меж. Ці відносини регулюються статтями 103, 104 ЗК України. При цьому, врегулюD вання зазначених відносин, на нашу думку, визначає специфіку добросусідства як такоD го та становить основну складність. Особливість правового регулювання відD носин добросусідства полягає в тому, що конфлікт інтересів власників суміжних воD лодінь у процесі їх господарської діяльності в принципі неминучий і випливає з суті як даних відносин, так і здійснення суб’єктивD них прав [20, c. 118]. Як зазначається в літературі, природа неD рухомих речей така, що їх якість і цінність більшою мірою залежать від оточуючого їх простору, ніж від них самих. У сферу інтеD ресів власника входять місце знаходження нерухомості, її близькість до економічних і З Е М Е Л Ь Н Е П РА В О 97 № 11 культурних об’єктів, зв’язок з транспортною мережею, властивості природного середовиD ща, чистота повітря тощо [17, с. 384]. Саме у відносинах власності на нерухомість найD більшою мірою виявляється необхідність врегулювання дії зовнішніх факторів, що моD жуть як негативно, так і позитивно впливати на об’єкти власності. Безпосереднє порушення меж володінь суміжних власників – це лише поверхнева, найбільш очевидна сторона проблеми. НабаD гато складніше врегулювати діяльність, яка здійснюється за межами об’єктів права власD ності, але суттєво впливає на них. Так, якщо в більшості випадків можна вважати, що обD лаштування на сусідній земельній ділянці декоративного саду йде на благо власнику, то здійснення на цій ділянці хімічного чи іншого шкідливого виробництва суттєво знижує цінність її або ж взагалі робить неможливим використання ділянки для житлового будівD ництва чи ведення фермерського господарD ства. Негативні аспекти такого зовнішнього впливу отримали своє правове розроблення. Воно, зокрема, полягає в існуванні загального для всіх правових систем принципу, згідно з яким на власника покладається обов’язок не допускати такого використання належного йому майна, яке спричиняє суттєву та неD обґрунтовану шкоду третім особам або всьому суспільству. Подібний принцип обмежує праD во власності в його активному аспекті (у тому, що дозволено власнику) і створює імунітет власності щодо негативних наслідків дії зовD нішніх факторів [21, с. 209–212]. Коли йдеться про врегулювання опосеD редкованих впливів на сусідні володіння, то можна виділити ряд ключових, на нашу думD ку, питань, які потребують правового виріD шення: •• встановлення меж, в яких такі впливи є доD пустимими, тобто до якої міри власник чи земD лекористувач зобов’язаний терпіти негативні для нього наслідки використання сусідніх зеD мельних ділянок і, відповідно, до якої міри даD ний суб’єкт, у свою чергу, може правомірно завдавати незручності своїм сусідам; •• встановлення правових наслідків завданD ня опосередкованих впливів на сусідні воD лодіння. Це питання ускладнюється тим, що в ряді випадків подібні незручності неможD ливо усунути взагалі або повною мірою, осD кільки вони не є такими, що надають право на судовий захист [21, с. 218]. Так, в індуD стріальну добу забруднення довкілля не моD же бути причиною заборони роботи промисD лового підприємства, якщо, на думку суспільD ства, його рівень не перевищує допустимі екологічні норми [17, с. 385–387]. При цьоD му, на відміну від чинного українського заD конодавства, в ряді іноземних держав доD статньо регламентоване питання щодо комD пенсації шкоди внаслідок завдання опосередD кованих впливів на сусідні володіння, а також розроблені спеціальні підходи щодо врегулюD вання даного питання [21, c. 231– 236; 22, c. 41]; •• встановлення механізмів запобігання надмірним опосередкованим впливам з боку сусідніх власників і землекористувачів. Про можливість вжиття власниками та землекоD ристувачами заходів щодо попередження шкідливого впливу на їх земельні ділянки в сучасному українському законодавстві йдетьD ся у ст. 104 ЗК України, проте навряд чи можD на вважати її конструкцію досконалою. На нашу думку, чинна редакція статей 103, 104 ЗК України не може вважатись оптимальD ною для врегулювання відносин, що розгляD даються. Свідченням цьому є дуже незначна кількість випадків використання таких норм на практиці. І це на противагу значному доD свіду законодавства та практики зарубіжних країн щодо врегулювання даних відносин. Також слід зазначити, що велика група відносин добросусідства не отримала своєї правової регламентації порівняно із законоD давством інших держав, зокрема такі повсякD денні питання, як відведення стічних вод, орD ганізація стоків з дахів, облаштування виходу вікон на сусідні володіння, сусідське водокоD ристування, встановлення мінімально допусD тимих відстаней для забудови, здійснення робіт і розміщення насаджень тощо. Тому є підстави вести мову про доповнення законоD давства більш розширеними положеннями про врегулювання відносин добросусідства. Література 1. Римское частное право / И. С. Перетерский, В. А. Краснокутский, И. Б. Нивицкий и др.; Под ред. И. Б. Новицкого, И. С. Перетерского. – М., 2000. – 448 с. 2. Покровский И. А. История римского права. – СПб., 1998. – 560 с. 3. Санфилиппо Ч. Курс римского частного праD ва. – М., 2002. – 400 с. 4. Синайский В. И. Русское гражданское право. – М., 2002. – 638 с. 5. Шершеневич Г. Ф. Курс гражданского права. – Тула, 2001. – 720 с. 6. Победоносцев К. П. Курс гражданского праD ва. – М., 2002. – Ч. 1. – 800 с. 7. Новицкий И. Б. Право соседства: рамки и значение проблемы // Право и жизнь. – 124. – Кн. 5/6. – С. 10–21. 8. Каракаш И. И. Право собственности на земD лю и право землепользования в Украине. – К., 2004. – 216 с. 9. Земельное право Украины / А. М. Беженарь, Е. С. Бердников, Л. А. Бондар и др.; Под ред. А. А. ПоD гребного, И. И. Каракаша. – К., 2002. – 496 с. З Е М Е Л Ь Н Е П РА В О 10. Науково�практичний коментар ЗемельноD го кодексу України / Л. О. Бондар, А. П. Гетьман, В. Г. Гончаренко та ін.; За ред. В. В. Медведчука. – К., 2004. – 656 с. 11. Кулинич П. Ф. Право добросусідства за зеD мельним законодавством України // Земельне праD во України. – 2006. – № 1. – С. 25–33. 12. Цивільний кодекс Азербайджанської РесD публіки. – http://www.azhumanrights.org/. 13. Бусуйок Д. В. Обмеження прав на землю за законодавством України. – К., 2006. – 144 с. 14. Самончик О. А. Ограничения права землеD пользования сельскохозяйственных предприятий. – М., 1989. – 95 с. 15. Поротикова О. А. Проблемы гражданскоD правового регулирования соседских отношений // Актуальные проблемы права собственности: МаD териалы Всерос. межвуз. конф., г. Саратов, октябрь 2003 г. – Саратов, 2004. – С. 41–42. 16. Земельний кодекс України: науковоDпрактичD ний коментар / За ред. В. І. Семчика. – К., 2004. – 748 с. 17. Дождев Д. В. Римское частное право. – М., 2002. – 784 с. 18. Цивільний кодекс Грузії від26.06.1997 р.– http://napr.gov.ge/. 19. Цивільний кодекс Республіки Молдова. від 06.06.2002 р. – http://www.mdi.gov.md/. 20. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права. – М., 1998. – 353 с. 21. Маттеи У., Суханов Е. А. – Основные полоD жения права собственности. – М., 1999. – 384 с. 22. Фоков А. П. Современные проблемы права собственности в России и Германии // Юрист. – 2003. – № 6. – С. 20–25. листопад 2009 This article was devoted to consideration of questions about maintenance and features of the legal adjusting of neighbourliness relations. Positions of legislation, that regulate given relations, are norma� tively set limitations concerning realization of rights to earth, which are on aim to secure defence of interests of proprietors of neighbouring domains from the possible violations in case of use of lot lands. In the field of neighbourliness relations it is possible to select two the main thing directions of the right adjusting: 1) relations concerning differentiation of contiguous domains; 2) relations concerning real� ization of mediated influences on the neighbouring lot lands, not which unconnected with the direct vio� lation of their lines. Эта статья посвящена рассмотрению вопросов о содержании и особенностях правового ре� гулирования отношений добрососедства. Положения законодательства, которые регулируют данные отношения, являются нормативно установленными ограничениями относительно осу� ществления прав на землю, которые имеют целью обеспечить защиту интересов владельцев (землепользователей) соседних владений от возможных нарушений при использовании земель� ных участков. В сфере отношений добрососедства можно выделить два основных направления правового регулирования: 1) отношения относительно разграничения смежных владений; 2) от� ношения относительно осуществления опосредствованных влияний на соседние земельные участки, которые не связаны с нарушением их границ.

Поняття та зміст відносин добросусідства

Репозитарії

Схожі ресурси