Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні

У статті порушуються проблеми співвідношення в Україні природоохоронних правовідносин та правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Скорик, Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Теми:	Екологічне право
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15814
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні / Я. Скорик // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 119-122. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15814
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-158142011-02-02T12:03:41Z Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні Скорик, Я. Екологічне право У статті порушуються проблеми співвідношення в Україні природоохоронних правовідносин та правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки. In this article author researches the problem of conservation legal relationship as well as the issue of natural security legal relationship in Ukraine. В статье поднимаются проблемы соотношения в Украине природоохранных правоотношений и правоотношений в сфере обеспечения экологической безопасности. 2009 Article Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні / Я. Скорик // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 119-122. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15814 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Екологічне право Екологічне право
spellingShingle	Екологічне право Екологічне право Скорик, Я. Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні
description	У статті порушуються проблеми співвідношення в Україні природоохоронних правовідносин та правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки.
format	Article
author	Скорик, Я.
author_facet	Скорик, Я.
author_sort	Скорик, Я.
title	Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні
title_short	Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні
title_full	Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні
title_fullStr	Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні
title_full_unstemmed	Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні
title_sort	природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в україні
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Екологічне право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15814
citation_txt	Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні / Я. Скорик // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 119-122. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT skorikâ prirodoohoronnípravovídnosinitazabezpečennâekologíčnoíbezpekivukraíní
first_indexed	2025-07-02T17:13:38Z
last_indexed	2025-07-02T17:13:38Z
_version_	1836556136932704256
fulltext	Е К О Л О Г І Ч Н Е П РА В О 119 № 11 ни, використання, відтворення природних ресурсів, а також забезпечення екологічної безпеки. Крім того, закріплено положення про те, що відносини у галузі охорони навколишD нього природного середовища регулюються Законом України «Про охорону навколишD нього природного середовища», а також розD роблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавD ством про надра, про охорону та використанD ня рослинного й тваринного світу, іншим спеD ціальним законодавством. Оскільки в Законі визначені загальні принципи та (частково) структура фактично всіх видів екологічних правовідносин, можеD мо дійти висновку, що охорона природи в ньому розглядається як одна з цілей фактично всіх видів нормативно врегульованої еколоD гічної діяльності. Підтвердженням цього стаD ло визначення Ю. Шемшученка, який вваD жає, що охорона навколишнього природного середовища – це система політичних, еконоD мічних, організаційних, технічних, санітарD них та інших державних і громадських захоD дів, спрямованих на забезпечення безпечноD го для життя і здоров’я людини довкілля та раціональне використання природних реD сурсів [7, с. 389]. Хоча Ю. Шемшученко не згадує про відтворення довкілля, можемо впевD нено припустити, що цей аспект включаєтьD ся до змісту забезпечення безпечного для життя та здоров’я людини довкілля. З огляду на відсутність законодавчо заD кріпленого визначення поняття «природоохоD рона» чи «охорона навколишнього природD ного середовища» висловимо власну позицію з приводу того, що цей термін застосовується в широкому та вузькому розуміннях. Приро� доохорона в широкому її розумінні, на нашу думку, може бути визначена як діяльність із встановлення та підтримання такого ре� жиму співіснування суспільства і довкілля, за якого гарантується їх стабільність і розви� ток. Така діяльність знаходить свій форD мальний вияв у виникненні, реалізації, зміні Починаючи з другої половини ХХ ст. виникає значний інтерес світового співтовариства до проблем довкілля (як реакція на негативні наслідки двох світоD вих воєн, науковоDтехнічної революції та ряD ду значних техногенних катастроф). Ця сиD туація зумовила необхідність виділити особD ливу групу правовідносин, пов’язаних із навD колишнім природним середовищем (екоD логічні правовідносини). Питання екологічD них правовідносин порушували у своїх праD цях такі вітчизняні дослідники, як В. АндD рейцев, І. Дмитренко, І. Каракаш, Г. ТищенD ко, Ю. Шемшученко, П. Біленчук [1–6] та ін. Чільне місце в системі згаданої вище груD пи суспільних відносин займають природоD охоронні правовідносини, а також правоD відносини із забезпечення екологічної безпеD ки, які через нетривалість періоду їх історичD ного розвитку, близькість (з першого погляD ду) предметів і методів правового регулюD вання часто розглядаються як єдиний приD родничоDправовий феномен. На жаль, такий підхід, існуючи практично на всіх рівнях праD возастосування, зумовлює виникнення різноD манітних колізій і помилок. Метою цієї статті є визначення цілей, змісту, спільних і відмінних ознак природоохоронD них правовідносин, а також правовідносин із забезпечення екологічної безпеки. Основою наукового дослідження й опису будьDяких явищ, у тому числі природничих і правових, є їх аналіз та виділення основних ознак. На нашу думку, найбільш чітко і лаD конічно детермінувати правовідносини можD на на основі їх суб’єктного, об’єктного склаD ду, мети та змісту. Стаття 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 р. (далі – Закон) визначає, що завD данням законодавства про охорону навкоD лишнього природного середовища є, серед інD шого, регулювання відносин у галузі охороD ПРИРОДООХОРОННІ ПРАВОВІДНОСИНИ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ Ярослав Скорик, аспірант Національної академії Служби безпеки України У статті порушуються проблеми співвідношення в Україні природоохоронних правовідносин та правовідносин у сфері забезпечення екологічної безпеки. Ключові слова: екологічні правовідносини, природоохоронні правовідносини, правовідноD сини і забезпечення екологічної безпеки. © Я. Скорик, 2009 Е К О Л О Г І Ч Н Е П РА В О 120 листопад 2009 та припиненні правовідносин з природоохоD рони (природоохоронних правовідносин). Беручи до уваги запропоновану точку зору, доходимо висновку, що правовідносини з приD родоохорони органічно поєднуються з приD родоресурсними правовідносинами, а також правовідносинами з відтворення навколишD нього природного середовища. Виходячи з викладеного можемо стверD джувати, що природоохоронні правовідносиD ни фактично не обмежені в своєму суб’єктD ному складі. Об’єктами природоохоронних правовідносин є навколишнє природне сереD довище в цілому як сукупність природних, природноDсоціальних умов і процесів, а таD кож окремі його складові – природні ресурD си, залучені до господарського обігу, і ті що не використовуються в народному господарстD ві (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс, інша рослинність, тваринний світ), ландD шафти й інші природні комплекси; крім того, об’єктами державної охорони від негативноD го впливу несприятливої екологічної обстаD новки є життя та здоров’я людей. Що стоD сується змісту природоохоронних правовідD носин, то слід зазначити, що він має своєю основою право громадян на безпечне для життя та здоров’я довкілля й обов’язок не заD подіювати шкоду природі та відшкодовувати заподіяні збитки, закріплений відповідно у статтях 50 і 66 Конституції України. Крім тоD го, закріплене у ст. 16 Конституції України положення передбачає відповідні обов’язки з природоохорони і для держави. У вузькому розумінні феномен природо� охоронних правовідносин ми розглядаємо як основу для діяльності з встановлення та за� безпечення такого режиму взаємодії суспіль� ства і довкілля, за якого останнє залишаєть� ся максимально незмінним. Очевидно, що суD часні можливості суспільства із зміни довD кілля є настільки потужними, що, як зазнаD чають деякі науковці, «немає жодного місця на землі, де б людина тією чи іншою мірою не впливала на природу» [2, с. 65]. Для реаліD зації мети, поставленої в наведеному визнаD ченні, на думку Я. Лазаренка, необхідною є особлива охорона певних об’єктів, що мають важливе наукове, історичне, оздоровче, виD ховне, економічне, екологічне, естетичне знаD чення для суспільства [8, с. 15]. Стаття 5 ЗаD кону України «Про охорону навколишнього природного середовища» закріплює положенD ня про те, що особливій державній охороні підлягають території й об’єкти природноDзаD повідного фонду України, інші території й об’єкти, визначені відповідно до законодавD ства України. На нашу думку, саме правоD відносини у сфері такої «особливої охорони» й є природоохоронними правовідносинами у вузькому їх розумінні. Перелік об’єктів, що підлягають особлиD вій державній охороні (об’єктів, природоохоD ронних правовідносин у вузькому їх розуD мінні), закріплений у Законі України «Про природноDзаповідний фонд України» від 16.06.1992 р. Так, ст. 3 цього Закону передD бачає, що до природноDзаповідного фонду України належать: природні території та об’єкти – природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам’ятки природи, заповідні урочища; штуч� но створені об’єкти – ботанічні сади, дендроD логічні парки, зоологічні парки, паркиDпаD м’ятки садовоDпаркового мистецтва. За змісD том таких правовідносин їх можна розділити на підвиди: •• правовідносини із створення й оголоD шення територій і об’єктів природноDзаD повідного фонду; •• правовідносини з управління в галузі організації, охорони та використання приD родноDзаповідного фонду; •• правовідносини з економічного забезD печення організації та функціонування приD родноDзаповідного фонду; •• правовідносини, пов’язані з науковоD дослідними роботами на територіях та об’єктах природноDзаповідного фонду; •• правовідносини з ведення державного кадастру територій та об’єктів природноDзаD повідного фонду; •• правовідносини, пов’язані з охороною територій та об’єктів природноDзаповідного фонду, а також контролем за дотриманням їх режиму; •• правовідносини у сфері відповідальD ності за порушення законодавства про приD родноDзаповідний фонд; •• правовідносини з міжнародного співроD бітництва в галузі охорони і використання територій та об’єктів природноDзаповідного фонду. Детальніша класифікація кожного з цих підвидів природоохоронних правовідносин розкривається в розділах II, V, VI, VII, VIII, IX, X, XI Закону України «Про природноDзаD повідний фонд України». Типовий склад учасників природоохоD ронних правовідносин у вузькому їх розуD мінні представлений, здебільшого, такими суб’єктами, як: центральний орган виконавD чої влади в галузі охорони навколишнього приD родного середовища й органи цього центральD ного органу на місцях (нині Міністерство охоD рони навколишнього природного середовиD ща України); Президент України – у правоD відносинах із створення й оголошення териD торій та об’єктів природноDзаповідного фонD ду загальнодержавного значення; органи місцевого самоврядування (зокрема, обласні ради, Київська та Севастопольська міські раD ди – у правовідносинах із створення териD торій та об’єктів природноDзаповідного фонду місцевого значення); громадяни України; Е К О Л О Г І Ч Н Е П РА В О 121 № 11 іноземці; особи без громадянства; юридичні особи – резиденти та нерезиденти України. НоD вим видом суб’єктів, що характерний тільки для даного виду правовідносин, є Служба державної охорони природноDзаповідного фонду України, що створена та функціонує на підставі Закону України «Про природноD заповідний фонд України», а також постаноD ви Кабінету Міністрів України «Про службу державної охорони природноDзаповідного фонду України» від 14.07.2000 р. № 1127. В окремих випадках до суб’єктного складу таких правовідносин входить Національна академія наук України, окремі її підрозділи, інші науковоDдослідні установи, а також праD воохоронні органи України. Підставами для виникнення зазначених правовідносин є, здебільшого, існування відD повідних норм права в Законі України «Про природноDзаповідний фонд України», підзаD конних нормативноDправових актах чи міжD народноDправових актах, що були ратифікоD вані Україною. Окремі види природоохоронD них відносин у вузькому їх розумінні виниD кають як наслідок створення об’єкта чи териD торії природноDзаповідного фонду України чи порушення законодавства про природноD заповідний фонд. Слід також зазначити, що на реалізацію завдань із мінімізації антропогенного впливу на елементи навколишнього природного сеD редовища спрямовані правовідносини, пов’яD зані із формуванням і функціонуванням екоD мережі відповідно до положень законів УкD раїни «Про екологічну мережу України» від 24.06.2004 р. та «Про Загальнодержавну проD граму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» від 21.09.2000 р. Аналіз правовідносин із забезпечення екологічної безпеки слід почати з об’єкта. Об’єктом правовідносин із забезпечення екоD логічної безпеки є екологічна безпека. ОсобD ливості дефініції цього феномена вивчали таD кі дослідники, як В. Андрейцев (вважає, що екологічна безпека є певним станом розвитD ку суспільних відносин і відповідних їм праD вових зв’язків, за яких здійснюється захист прав громадян, насамперед права на безпечне для життя та здоров’я довкілля) [9, с. 36], М. Малишко (розглядає екологічну безпеку як одну з частин державної політики) [10, с. 56], А. Качинський (описав феномен екологічної безпеки, звернув увагу на сукупність певних властивостей навколишнього середовища та створюваних цілеспрямовано діяльністю люD дини умов, за яких антропогенний вплив на навколишнє середовище утримується на міD німально можливому рівні) [11, с. 54], В. ЛіпD кан (визначив екологічну безпеку як складоD ву національної безпеки та різновид соціальD ної діяльності) [12, с. 50] та ін. Крім того, у Законі України «Про охорону навколишньоD го природного середовища» поняття «еколоD гічна безпека» визначено як «такий стан навD колишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погірD шення екологічної обстановки та виникненD ня небезпеки для здоров’я людей». У ДодатD ку А ДСТУ 2156D93, введеного в дію 27 грудD ня 1993 р., закріплено, що екологічна безпека – це відсутність дій, станів і процесів, які пряD мо чи непрямо призводять до суттєвих збитD ків для навколишнього природного середоD вища, населення та матеріальних об’єктів». Виходячи з аналізу наведених доктринальD них джерел, а також нормативноDправових актів України вважаємо, що екологічна безпе� ка – це стан захищеності прав і свобод лю� дини, інтересів суспільства та держави від шкідливих впливів навколишнього природного середовища, спричинених антропогенними, біо� тичними чи абіотичними факторами. Звідси випливає, що правовідносини у сфері еколоD гічної безпеки мають складний об’єкт, який перD винно має форму екологічноDправового явиD ща – екологічної безпеки, а при більш ретельD ному аналізі виявляється як права та свобоD ди людини, інтереси суспільства і держави. Змістом екологічних правовідносин є суD купність суб’єктивних прав та обов’язків їх учасників. За особливостями розподілу прав та обов’язків між учасниками (іноді основу такого розподілу називають ще рівнем індиD відуалізації учасників) правовідносин загаD лом і правовідносин із забезпечення екоD логічної безпеки, зокрема, виділяють такі виD ди [13, с. 225–226]: •• абсолютні (в яких визначені права й обов’язки лише однієї уповноваженої стороD ни, а решта зобов’язані не перешкоджати реD алізації нею своїх суб’єктивних прав); •• відносні (в яких точно визначені права та обов’язки всіх учасників). Так, абсолютними, перш за все, є правоD відносини, в основу змісту яких покладено право громадян на безпечне для життя та здоD ров’я навколишнє природне середовище. ЗаD собами для реалізації цього базового права можуть бути: •• право на участь у проведенні громадсьD кої екологічної експертизи; •• право на отримання повної та достовірD ної інформації про стан навколишнього приD родного середовища і його вплив на здоров’я людей; •• право на участь у проведенні громадсьD кої екологічної експертизи; •• право на участь у розробленні та здійсD ненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і компD лексного використання природних ресурсів; •• право на участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміD щення, будівництва та реконструкції об’єкD тів, які можуть негативно впливати на стан Е К О Л О Г І Ч Н Е П РА В Олистопад 2009 навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних і госпоD дарських органів, установ та організацій з цих питань; •• право на набуття екологічної освіти; •• право на об’єднання в громадські приD родоохоронні формування; •• право на подання до суду позовів на державні органи, підприємства, установи, організації та громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров’ю і майну внаD слідок негативного впливу на навколишнє приD родне середовище. При цьому дослідники вваD жають, що чотири перші елементи реалізуD ються переважно на галузевому рівні (рівні екологічного права), а чотири останні – на міжгалузевому [1, с. 34]. Слід зазначити, що зміст конкретних праD вовідносин змінюється залежно від сфери заD безпечення екологічної безпеки, тобто сфеD ри, де існують діючі чи імовірні загрози. ЗаD кон «Про охорону навколишнього природноD го середовища» виділяє 9 таких сфер: •• розміщення, проектування, будівництD во, реконструкція, введення в дію та експлуD атація підприємств, споруд та інших об’єктів; •• застосування засобів захисту рослин, мінеральних добрив, нафти та нафтопроD дуктів токсичних хімічних речовин, інших препаратів; •• виробництво, зберігання, транспортуD вання, використання, знищення, знешкодD ження та захоронення мікроорганізмів, інших біологічно активних речовин і предметів біоD технології, а також інтродукція, акліматизація та реакліматизація тварин і рослин; •• проведення діяльності, пов’язаної з акусD тичним, електромагнітним, іонізуючим та інD шим шкідливим впливом фізичних факторів і можливістю радіоактивного забруднення, тощо. Учасник (учасники) – активний елемент правовідносин, індивіди чи соціальні формуD вання, що в процесі правовідносин реалізуD ють свої суб’єктивні права й обов’язки. Що стосується відносин із забезпечення екоD логічної безпеки, то в цілому їх учасниками можуть бути громадяни України, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи – реD зиденти і нерезиденти України, міжнародні державні та недержавні формування, органи державної влади України, органи місцевого самоврядування. Очевидно, що такий розD ширений перелік можливих учасників зазнаD чених правовідносин може спричинити певні дискусії. На підтвердження нашої думки зверD немо увагу на те, що сукупність прав і повноD важень усіх згаданих суб’єктів передбачає можливість прямо чи опосередковано вплиD вати на стан екологічної безпеки, про що вже йшлося при розкритті особливостей змісту правовідносин. Висновки При розгляді природоохоронних правоD відносин, а також правовідносин із забезпеD чення екологічної безпеки слід розрізняти їх: правовідносини із забезпечення екологічної безпеки своїм первинним об’єктом мають екологічну безпеку як стан захищеності прав, свобод і законних інтересів cуб’єктів від певD них загроз; природоохоронні правовідносини слід розглядати в їх вузькому розумінні як правовідносини, пов’язані із забезпеченням належного режиму функціонування особливо охоронюваних територій і природних об’єкD тів. Від широкого розуміння природоохоронD них правовідносин, на нашу думку, слід поD ступово відмовлятися. Література 1. Андрейцев В. І. Екологічне право. – К., 1996. – 208 с. 2. Дмитренко І. А. Екологічне право України. – К., 2001. – 352 с. 3. Природоресурсове право України / За ред. І. І. КаD ракаша. – К., 2005. – 376 с. 4. Тищенко Г. В. Екологічне право. – К., 2001. – 256 с. 5. Шемшученко Ю. С. Вибране. – К., 2005 – 592 с. 6. Баб’як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю. О. ЕкоD логічне право України. – К., 2000. – 216 с. 7. Шемшученко Ю. С. Охорона навколишнього природного середовища (довкілля) // Юридична енциклопедія: В 6 т. – К., 2002. – Т. 4. – 720 с. 8. Лазаренко Я. І. Природоохоронна діяльність міліції. – Херсон, 2000. – 226 с. 9. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки. – К., 2002. – 332 с. 10. Малишко М. І. Екологічна безпека та охороD на довкілля в Україні: правові основи виникнення і розвитку. – К., 1999. – 132 с. 11. Качинський А. Б. Екологічна безпека УкD раїни: системний аналіз перспектив покращення. – К., 2001. – 312 с. 12. Ліпкан В. А. Теорія національної безпеки. – К., 2009. – 631 с. 13. Теорія держави і права / А. М. Колодій, В. В. КоD пєйчиков, С. Л. Лисенков та ін.; За ред. С. Л. ЛиD сенкова, В. В. Копєйчикова. – К., 2003. – 368 с. In this article author researches the problem of conservation legal relationship as well as the issue of natural security legal relationship in Ukraine. В статье поднимаются проблемы соотношения в Украине природоохранных правоотноше� ний и правоотношений в сфере обеспечения экологической безопасности.

Природоохоронні правовідносини та забезпечення екологічної безпеки в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси