Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення

У статті аналізуються нормативно-правові акти, наукові дослідження, що стосуються проблем адміністративно-процесуального статусу судді у провадженні у справах про адміністративні проступки, викладається власне бачення вирішення питання вдосконалення статусу даного суб’єкта, розглядаються його функці...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Собовий, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Адміністративний процес
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15821
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення / О. Собовий // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 149-152. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15821
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-158212011-02-02T12:03:21Z Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення Собовий, О. Адміністративний процес У статті аналізуються нормативно-правові акти, наукові дослідження, що стосуються проблем адміністративно-процесуального статусу судді у провадженні у справах про адміністративні проступки, викладається власне бачення вирішення питання вдосконалення статусу даного суб’єкта, розглядаються його функціональна, предметна, територіальна та процесуальна компетенція, пропонується визначення адміністративно-процесуального статусу судді у адміністративно-деліктному процесі. The article analyzes the legal documents, scientific studies, which refer to the issue of administrative and procedural status of a judge in court proceedings on administrative offences, presents personal vision of improving the status of this subject, examines its functional, material, territorial and procedural competence, the concept of administrative and procedural status of judge in the administrative and tortious process is proposed. В статье анализируются нормативно-правовые акты, научные исследования, которые касаются проблем административно-процессуального статуса судьи в производстве по делам об административных правонарушениях, излагается собственное видение решения вопроса совершенствования статуса данного субъекта, рассматриваются его функциональная, предметная, территориальная и процессуальная компетенция, предлагается определение понятия административно-процессуального статуса судьи в административно-деликтном процессе. 2009 Article Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення / О. Собовий // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 149-152. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15821 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Адміністративний процес Адміністративний процес
spellingShingle	Адміністративний процес Адміністративний процес Собовий, О. Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення
description	У статті аналізуються нормативно-правові акти, наукові дослідження, що стосуються проблем адміністративно-процесуального статусу судді у провадженні у справах про адміністративні проступки, викладається власне бачення вирішення питання вдосконалення статусу даного суб’єкта, розглядаються його функціональна, предметна, територіальна та процесуальна компетенція, пропонується визначення адміністративно-процесуального статусу судді у адміністративно-деліктному процесі.
format	Article
author	Собовий, О.
author_facet	Собовий, О.
author_sort	Собовий, О.
title	Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення
title_short	Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення
title_full	Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення
title_fullStr	Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення
title_full_unstemmed	Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення
title_sort	правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Адміністративний процес
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15821
citation_txt	Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення / О. Собовий // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 149-152. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT sobovijo pravovijstatussuddívadmínístrativnodelíktnomuprocesíjogosutnístʹíproblemiviznačennâ
first_indexed	2025-07-02T17:13:54Z
last_indexed	2025-07-02T17:13:54Z
_version_	1836556153971015680
fulltext	А Д М І Н І С Т РАТ И В Н И Й П Р О Ц Е С 149 № 11 Після проголошення незалежності України суди загальної юрисдикції почали набуваD ти важливого значення у суспільстві та державі як органи публічної адміністрації, що мають забезпечувати точне й неухильне застоD сування чинного законодавства, що, у свою черD гу, є однією з обов’язкових умов захисту прав і свобод людини, прав і законних інтересів юриD дичних осіб, гарантованих Конституцією УкD раїни, а також, інтересів самого суспільства і держави. Щорічно суди України розглядають велику кількість справ у сфері цивільного, кримінального, адміністративного, господарсьD кого й інших видів проваджень. Однак особлиD ва увага приділяється провадженням, пов’язаD ним із розглядом справ щодо притягнення осіб до відповідальності за вчинення ними протиD правних діянь, оскільки саме під час реалізації каральної функції юридичної відповідальності найбільш гостро зачіпаються права, свободи та законні інтереси громадян. Останнім часом спостерігається зростання кількості вчинених адміністративних проступків і, відповідно, кількості осіб, притягнутих до адміністративної відповідальності. Так, за даними Верховного Суду України, лише за перше півріччя 2008 р. судами розглянуто 3410,7 тис. справ, що на 17,9 % більше порівняно з I півріччям 2007 р., і накладено адміністративні стягнення на 2974,4 тис. осіб. Мета цієї статті – аналіз нормативноDправоD вих актів, наукових досліджень і публікацій, які стосуються адміністративноDпроцесуальD ного статусу судді у провадженні у справах про адміністративні проступки, вирішення питання вдосконалення статусу зазначеного суб’єкта, що, у свою чергу, сприятиме забезпеD ченню належних умов для здійснення правоD суддя, дотримання Конституції та законів УкD раїни, охорони прав і свобод громадян під час розгляду і вирішення справ про адміністраD тивні правопорушення. Дослідження поняття та змісту адміністративD ноDпроцесуального статусу судді в подальшому сприятиме не лише підвищенню ефективності йоD го адміністративноDюрисдикційної діяльності, що полягає у з’ясуванні фактичних даних по справі, встановленні провини правопорушника та застоD суванні до нього, відповідно до правової норми, заD ходів покарання, а також розвитку законодавства про адміністративну відповідальність та адмініD стративноDделіктного права як галузі та правової науки. Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адD міністративні правопорушення (далі – КУпАП) ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв’язD ку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції. На наD шу думку, саме компетенція є однією з основних складових правового статусу будьDякого суб’єкта владних повноважень, що розкриває його зміст. Юридична енциклопедія визначає, що праD вовий статус (у перекладі з латинської «станоD вище») – це сукупність прав і обов’язків фізичD них та юридичних осіб, які визначаються КонсD титуцією України, законами, нормативноDпраD вовими актами та міжнародними договорами, ратифікованими Верховною Радою України [1, с. 44]. Як бачимо, етимологічно, слово «статус» ототожнюється з поняттям «становище». Що стосується юридичної літератури, то єдиної думки щодо визначення цих двох понять серед науковців не існує. Так, деякі автори вживають «правовий статус» і «правове положення» як сиD нонімічні поняття [2, с. 5–6]. Інші вчені вважаD ють, що ці терміни різняться як за змістом, так і за значенням. Ми поділяємо позицію авторів, які зазначають, що поняття «правовий статус» необхідно вживати для загальної характеристиD ки положення фізичної чи юридичної особи у суспільстві (для позначення правового стану абстрактного суб’єкта права), а термін «правове ПРАВОВИЙ СТАТУС СУДДІ В АДМІНІСТРАТИВНО7ДЕЛІКТНОМУ ПРОЦЕСІ: його сутність і проблеми визначення Олександр Собовий, здобувач кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету біоресурсів і природокористування України У статті аналізуються нормативно�правові акти, наукові дослідження, що стосуються проблем адміністративно�процесуального статусу судді у провадженні у справах про адміністративні проступ� ки, викладається власне бачення вирішення питання вдосконалення статусу даного суб’єкта, розгляда� ються його функціональна, предметна, територіальна та процесуальна компетенція, пропонується визначення адміністративно�процесуального статусу судді у адміністративно�деліктному процесі. Ключові слова: адміністративноDпроцесуальний статус, суддя, компетенція, провадження в справах про адміністративні проступки, адміністративноDделіктний процес. © О. Собовий, 2009 А Д М І Н І С Т РАТ И В Н И Й П Р О Ц Е С 150 листопад 2009 положення» – застосовувати для характеристиD ки суб’єкта у конкретних суспільних відносиD нах (для характеристики правового стану реD альної особи, яка вступає у правовідносини), тобто основою такого розмежування є існуюча відмінність між суб’єктом права та суб’єктом правовідносин [3, с. 13, 35]. Однак, яку б поD зицію не займали науковці, статус суб’єкта є, насамперед, певною сукупністю його соціальD них можливостей, обсяг і характер яких залеD жать від тієї ролі, соціальної функції, що викоD нується ним у суспільстві і конкретизується у тих чи інших суспільних відносинах, суб’єктом яких він виступає. В аспекті нашого дослідженD ня ми приділятимемо увагу визначенню поняття «адміністративноDправовий статус суб’єкта». На думку В. Колпакова та О. Кузьменко, адD міністративноDправовий статус суб’єкта формують наявні у нього суб’єктивні права й обов’язки у сфері публічного управління, які разом з адміністративD ною правоздатністю та адміністративною дієD здатністю є складовими адміністративної правоD суб’єктності [4, с. 73–74]. Автори підручника «Адміністративне право України» вважають, що коли йдеться про потенD ційну здатність суб’єкта адміністративного праD ва мати певні права та виконувати обов’язки, то в такому випадку акцентується увага на його адміністративній правосуб’єктності. З іншого боD ку, коли йдеться про наявні (конкретні) у того ж суб’єкта права й обов’язки, то мається на увазі його адміністративноDправовий статус [5, с. 192–194]. Ю. Битяк вважає, що правовий статус гроD мадянина охоплює: •• основні (невід’ємні) права (або права та свободи людини і громадянина); •• комплекс прав і обов’язків, закріплених Конституцією України, нормами різних галуD зей права, у тому числі адміністративноDправоD вими нормами; •• гарантії реалізації цих прав і обов’язків, а також механізм їх охорони державою. Крім того, Ю. Битяк зазначає, що адмініD стративноDправовий статус громадянина УкраD їни визначається обсягом і характером його адD міністративної правосуб’єктності, яку становлять адміністративна правоздатність та адміністраD тивна дієздатність [6, с. 58–59, 70]. У теорії адміністративного права нарівні з загальним правовим статусом громадянина, що включає загальні права й обов’язки, які налеD жать усім громадянам, розглядаються й інші, більш деталізовані, правові статуси («спеціD альні» адміністративноDправові статуси), що відповідають особистій соціальній ролі кожного індивіда. Так, Д. Бахрах звертає увагу на те, що існує велика розмаїтість спеціальних адміністраD тивноDправових статусів, серед яких він виділяє статуси членів адміністративних колективів; суD б’єктів адміністративної опіки; мешканців териD торій з особливим адміністративноDправовим реD жимом; суб’єктів дозвільної системи [7, с. 27–28, 40]. Заслуговує на увагу позиція В. Патюліна, на думку якого, суб’єктивні права, що входять у правовий статус громадянина, належать усім громадянам як абстрактному суб’єкту даного роD ду, а суб’єктивні права, що входять у правовий модус (спеціальний статус), – усім, хто за даних умов виступає як абстрактний суб’єкт даного виD ду. Суб’єктивні права у першому випадку характеD ризують властивість загальності за родовою ознаD кою (громадянство); у другому – за видовою (заD конодавчо встановлені віковий критерій, проD фесійна діяльність, посада тощо) [8, с. 198–199]. Як зазначає Є. Ламонов, підтримуючи ідею В. Патюліна про запровадження такого поняття, як «правовий модус», не слід забувати, що правоD вий статус включає в себе не тільки права, а й юридичні обов’язки суб’єкта [9, с. 134]. Як загальний правовий статус суб’єкта адміD ністративного права, так і його спеціальний статус є сукупністю юридичних прав і обов’язків, встаD новлених в адміністративноDправових нормах, а тому зміна цих статусів відбувається не з волі окD ремих суб’єктів, а у зв’язку із змінами у відповідD них правових нормах. Однак, якщо вести мову про адміністративноDправовий статус судді, то виникає цілком закономірне питання: до якого типу суб’єктів необхідно відносити посадових осіб? Відповідно до ст. 1 Закону України «Про статус суддів» вони є посадовими особами судової влаD ди, які відповідно до Конституції України надіD лені повноваженнями здійснювати правосуддя та виконувати свої обов’язки на професійній осD нові в судах загальної юрисдикції. Розкриваючи зміст даного питання, слід звернутися до полоD жень, вироблених наукою адміністративного права, стосовно правового статусу державного органу та посади, їх структурних елементів. На думку А. Агапова основним правовим критерієм статусу посадової особи є можливість встановлювати або змінювати ті чи інші права й обов’язки, що, у свою чергу, зумовлює виникD нення чи припинення відповідних правовідноD син у сфері публічного або приватного права [10, с. 52]. Інші автори відносять до елементів правового статусу посади (державного службовD ця), мету та функції, права й обов’язки, відпоD відальність, порядок і умови заміщення посади. Д. Бахрах зазначає, що посадова особа, здійснюючі свої повноваження, діє не як індивід, а як орган, представник організації. Якщо ж виD никають випадки притягнення посадової особи до відповідальності за неналежне виконання своїх обов’язків, то в такому випадку вона стає індивідуальним суб’єктом тих чи інших деліктD них відносин. У вивченні даного питання заслуD говує на увагу ідея автора щодо групування елеD ментів адміністративноDправового статусу дерD жавного органу у три основних блоки [7, с. 40]: •• цільовий; •• структурноDорганізаційний; •• компетенційний (компетенція). Зазначений принцип групування елементів правового статусу, на нашу думку, можна застоD сувати і при дослідженні змісту адміністративD ноDправового статусу судді в адміністративноD деліктному процесі. А Д М І Н І С Т РАТ И В Н И Й П Р О Ц Е С 151 № 11 Важливе місце у правовому статусі державD ного органу, у тому числі судді, займає його цільоD вий блок елементів, оскільки: державний орган або посадова особа повинні керуватися покладеD ними на них завданнями, виконання яких зумовD лене забезпеченням певної соціальної необхідD ності, а тому зазначені суб’єкти не мають права ухиD лятися від їх досягнення; даний блок є юридичD ною основою для визначення обсягу повноваD жень, рішення відповідних завдань; цей блок є юридичною основою для встановлення відповіD дальності, що тягне невиконання даних завдань. Таким чином, цільовий блок елементів є заD конодавчо закріпленою основою для визначенD ня прав і обов’язків судді з метою забезпечення виконання ним завдань в адміністративноDдеD ліктному провадженні. Виходячи із ст. 1 КУпАП, яка визначає завD дання цього Кодексу, а також інших норм адміD ністративного законодавства, що виступають правовими підставами діяльності суб’єктів адміD ністративної юрисдикції у провадженні у спраD вах про адміністративні правопорушення, можD на вести мову про те, що мета діяльності судді полягає у забезпеченні захисту, охороні прав і свобод як фізичних, так і юридичних осіб, власD ності, забезпеченні громадського порядку та громадської безпеки, встановленого правопоD рядку, зміцненні законності, запобіганні правоD порушенням, вихованні громадян у дусі точного та неухильного дотримання Конституції та заD конів України, сумлінному виконанні своїх обоD в’язків, відповідальності перед суспільством. Зазначена мета досягається шляхом реаліD зації завдань провадження у справах про адміD ністративні правопорушення: своєчасного, всеD бічного, повного й об’єктивного з’ясування обстаD вин кожної справи, вирішення її у точній відD повідності з законом, забезпечення виконання виD несеної постанови, попередження вчинення проD типравних діянь, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП). Крім того, завданнями судді в адміністраD тивноDделіктному провадженні є перевірка заD конності й обґрунтованості прийнятих рішень і винесених постанов у справах про адміністраD тивні правопорушення, що розглядалися іншиD ми уповноваженими суб’єктами (статті 267, 287, 288 КУпАП). При дослідженні питання адміністративноD процесуального статусу судді в адміністративноD деліктному процесі слід зупинитися на аналізі такої частини правового статусу, як компетенD ція, яка є частиною правового статусу будьDякоD го суб’єкта владних повноважень, розкриває осD новний зміст його діяльності та визначає мехаD нізм покладених на нього завдань. Як зазначає В. Авер’янов, у суб’єктів владних повноважень адміністративна правосуб’єктність виявляється у нормативно закріпленій за ними компетенції, тобто у сукупності їх юридичноDвладних повноD важень (прав і обов’язків), що надаються їм для виконання відповідних завдань і функцій [5, с. 192–194]. На думку Ю. Битяка, компетенція – це певний обсяг державної діяльності, покладеD ний на конкретний орган, або коло питань, пеD редбачених законодавством, іншими нормативD ноDправовими актами, які він має право вирішуD вати у процесі практичної діяльності [6, с. 70]. У свою чергу, Д. Бахрах розглядає компетенцію як частину правового статусу суб’єкта, яка складаD ється із сукупності владних повноважень стосовD но певних предметів відання. Її перший елемент включає права й обов’язки, пов’язані із здійсненD ням влади, з участю в управлінських відносинах, в тому числі правом видавати певні акти, а друD гий – підвідомчість, правове закріплення кола об’єктів, предметів, справ, на які поширюються владні повноваження [7, с. 40]. Отже, компетенцію судді можна визначити як законодавчо закріплену сукупність прав і обов’язків (повноважень) судді у адміністративD ноDделіктному провадженні щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та винеD сення рішення про притягнення особи правопоD рушника до адміністративної відповідальності. Розкриваючи зміст повноважень судді у провадженні у справах про адміністративні праD вопорушення, вважаємо за необхідне погодитиD ся із пропозицією авторів, які виділяють чотиD ри основні складові частини (елементи) адміD ністративноDюрисдикційної компетенції: функD ціональної, предметної, територіальної та проD цесуальної [3, с. 35]. Функціональна компетенція судді виявляD ється у його повноваженнях щодо: •• розгляду справ про адміністративні правоD порушення (з’ясування обставин справи, особи правопорушника, кваліфікація правопорушення); •• прийняття рішення у справі (ст. 284 КУпАП); •• прийняття рішення про передачу маD теріалів справи прокурору, органу досудового слідства або дізнання (ст. 253 КУпАП); •• перегляду постанов у справі (глава 24 КУпАП). Слід зазначити, що функціональна компеD тенція судді, у порівнянні з аналогічною компеD тенцією інших суб’єктів адміністративної юрисD дикції, має свої особливості (наприклад, виD ключне право про накладення певних видів адміD ністративних стягнень; повноваження щодо пеD ревірки законності й обґрунтованості рішень у справах про адміністративні правопорушення, прийнятих будьDякими суб’єктами владних повD новажень). Предметну компетенцію судді складають його повноваження, визначені ст. 221 КупАП (перелік конкретного кола справ, які розглядаються судаD ми (суддями), а також всі справи про адміністраD тивні проступки, вчинені особою віком від шістD надцяти до вісімнадцяти років). Встановлення територіальної компетенції судді дозволяє розмежувати предметну компеD тенцію судді одного рівня судів залежно від місD ця розгляду справи (тобто, за місцезнаходженD ням суду, у якому працює суддя). В адміністраD тивноDделіктному провадженні територіальна компетенція визначається відповідно до вимог ст. 276 КУпАП. А Д М І Н І С Т РАТ И В Н И Й П Р О Ц Е Слистопад 2009 Важливим елементом компетенції судді при розгляді справ про адміністративні правопоруD шення є процесуальна компетенція, до якої відноD сяться його повноваження щодо дотримання проD цедури розгляду та вирішення справ про адмініD стративні проступки. Такі повноваження визнаD чені у главах 22–24 Кодексу (підготовка справи до розгляду, строки та порядок розгляду справи, вручення копії постанови у справі, порядок її осD карження тощо). Наступним блоком елементів, що входять до складу адміністративноDпроцесуального стаD тусу судді, є організаційний блок. Його зміст – це порядок призначення на посаду судді, вимоD ги, що висуваються до кандидатів на цю посаD ду, порядок фінансування тощо. Нормативною основою організаційного блоку є Конституція України, закони України «Про судоустрій УкD раїни», «Про статус суддів», «Про державну служD бу», «Про Вищу раду юстиції», «Про державD ний захист працівників суду і правоохоронних органів» та інші підзаконні акти. Не можна залишити поза увагою ще одне питання, пов’язане із сутністю адміністративноD процесуального статусу судді в адміністративD ноDделіктному провадженні – відповідальність зазначеного суб’єкта за свою адміністративноD юрисдикційну діяльність, яка також є невід’ємD ною частиною правового статусу суб’єкта як складова адміністративної дієздатності. Стаття 31 Закону України «Про статус судD дів» визначає підстави для притягнення судді місцевого загального суду до дисциплінарної відD повідальності, однією з яких є порушення судD дею законодавства під час розгляду справ, а таD кож порушення обов’язків судді, передбачених ст. 6 цього Закону. Разом із тим п. 2 ст. 31 зазнаD ченого Закону передбачає, що скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисD циплінарної відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо при цьоD му не було допущено навмисного порушення заD кону чи несумісності, що потягло за собою істотD ні наслідки. Однак з цього приводу виникає цілD ком закономірне питання: а яким саме чином визначатиметься «навмисність» порушення закоD ну суддею при розгляді та вирішенні справи про адміністративний проступок? Але, незважаючи на певні законодавчі колізії, слід зазначити, що наявність такої юридичної відповідальності є, все ж, своєрідною гарантією законності постанов у адміністративноDделіктних справах, які виноD сяться суддею як суб’єктом адміністративної юрисдикції, забезпечення ним реалізації прав і свобод учасників деліктного провадження, а таD кож виконання покладених на них обов’язків. Висновки Проведене дослідження дозволяє запропонуD вати таке визначення адміністративноDпроцесуD ального статусу судді в адміністративноDделіктноD му процесі – це сукупність процесуальних прав, га� рантій, обов’язків судді, спрямованих на реалізацію завдань адміністративно�деліктного провад� ження, а також настання юридичної відпо� відальності у передбачених законом випадках. Література 1. Юридична енциклопедія: В 6 т. – К., 1998. – Т. 5. 2. Бахрах Д. Н. Субъекты советского админиD стративного права. – Свердловск, 1985. 3. Якимов А. Ю. Статус субъекта администраD тивной юрисдикции и проблемы его реализации. – М., 1999. 4. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. АдміністраD тивне право України. – К., 2003. 5. Адміністративне право України: АкадеD мічний курс: У 2 т. – К., 2004. – Т. 1. 6. Адміністративне право України / Ю. П. БиD тяк, В. М. Гаращук, О. В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. – К., 2006. 7. Бахрах Д. Н. Административное право. – М., 1999. 8. Патюлин В. А. Государство и личность. – М., 1974. 9. Ламонов Е. В. Деятельность судьи районного (городского) суда в производстве по делам об адмиD нистративных правонарушениях. – Воронеж, 2002. 10. Агапов А. Б. Федеральное административD ное право России. – М., 1997. The article analyzes the legal documents, scientific studies, which refer to the issue of administrative and procedural status of a judge in court proceedings on administrative offences, presents personal vision of improving the status of this subject, examines its functional, material, territorial and proce� dural competence, the concept of administrative and procedural status of judge in the administrative and tortious process is proposed. В статье анализируются нормативно�правовые акты, научные исследования, которые касают� ся проблем административно�процессуального статуса судьи в производстве по делам об адми� нистративных правонарушениях, излагается собственное видение решения вопроса совершен� ствования статуса данного субъекта, рассматриваются его функциональная, предметная, территориальная и процессуальная компетенция, предлагается определение понятия админи� стративно�процессуального статуса судьи в административно�деликтном процессе.

Правовий статус судді в адміністративно-деліктному процесі: його сутність і проблеми визначення

Institution

Ähnliche Einträge