Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа

Стаття присвячена визначенню місця локальних актів банків та небанківських фінансових установ у системі правових актів. Виділені різні види локальних актів банків. Обґрунтована необхідність закріплення на законодавчому рівні співвідношення понять «банківські правила» і «внутрішні акти» фінансово-кре...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Пожидаєва, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України 2009
Schlagworte:	Фінансове право
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15823
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа / М. Пожидаєва // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 157-160. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-15823
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-158232011-02-02T12:03:34Z Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа Пожидаєва, М. Фінансове право Стаття присвячена визначенню місця локальних актів банків та небанківських фінансових установ у системі правових актів. Виділені різні види локальних актів банків. Обґрунтована необхідність закріплення на законодавчому рівні співвідношення понять «банківські правила» і «внутрішні акти» фінансово-кредитних установ. The article is devoted to the location of local acts of banks and financial establishments in the system of legal acts. The different types of local acts of banks are selected. The necessity of fixing is grounded at legislative level correlation of concepts «bank rules» and «internal acts» of financial-credit institutions. Статья посвящена определению места локальных актов банков и небанковских финансовых учреждений в системе правовых актов. Выделены разные виды локальных актов банков. Обоснована необходимость закрепления на законодательном уровне соотношения понятий «банковские правила» и «внутренние акты» финансово-кредитных учреждений. 2009 Article Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа / М. Пожидаєва // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 157-160. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. XXXX-0027 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15823 uk Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фінансове право Фінансове право
spellingShingle	Фінансове право Фінансове право Пожидаєва, М. Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа
description	Стаття присвячена визначенню місця локальних актів банків та небанківських фінансових установ у системі правових актів. Виділені різні види локальних актів банків. Обґрунтована необхідність закріплення на законодавчому рівні співвідношення понять «банківські правила» і «внутрішні акти» фінансово-кредитних установ.
format	Article
author	Пожидаєва, М.
author_facet	Пожидаєва, М.
author_sort	Пожидаєва, М.
title	Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа
title_short	Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа
title_full	Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа
title_fullStr	Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа
title_full_unstemmed	Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа
title_sort	локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа
publisher	Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Фінансове право
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15823
citation_txt	Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа / М. Пожидаєва // Підприємництво, господарство і право. — 2009. — № 11. — С. 157-160. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT požidaêvam lokalʹníaktibankívínebankívsʹkihfínansovihustanovíhpravovapriroda
first_indexed	2025-07-02T17:13:58Z
last_indexed	2025-07-02T17:13:58Z
_version_	1836556158760910848
fulltext	Ф І Н А Н С О В Е П РА В О 157 № 11 Діяльність банків і небанківських фінанD сових установ регулюється за допомоD гою сукупності правових норм, що місD тяться у відповідних нормативноDправових актах. Згідно з ч. 6 ст. 334 Господарського коD дексу (далі – ГК) України банки у своїй діD яльності керуються цим Кодексом, Законом України «Про банки і банківську діяльність», іншими законодавчими актами. На жаль, заD конодавець чітко не визначає, що потрібно розуміти під терміном «законодавчий акт» і на підставі яких саме нормативних актів здійсD нюється правове регулювання банківських відносин. На сьогодні кожна фінансовоDкреD дитна установа розробляє різні внутрішні доD кументи, в яких переважно закріплюються опеD ративні правила обслуговування її клієнтів, здійснення нею певних банківських опеD рацій. У зв’язку з цим виникає необхідність з’ясувати, яке місце займають локальні акти банків і небанківських фінансових установ у системі правових актів. Дослідження цього питання, з одного боку, має теоретичне значенD ня для визначення джерел банківського права, а з іншого – практичне значення для вирішенD ня можливості застосування локальних актів комерційних банків у судовій практиці. У науці фінансового права існує багато поглядів щодо визначення локальних актів кредитних установ. При розгляді джерел банківського права це питання у своїх праD цях порушували такі вітчизняні науковці, як О. Орлюк, Ю. Ващенко, О. Костюченко [1, с. 48; 2, с. 37; 3, с. 17], а також російські вчені: М. Агарков, О. Братко, О. Викулін, Г. ТосуD нян, Н. Кузнєцов, М. Барашян, Д. Дружинін, І. Рукавишнікова, Н. Еріашвилі [4, с. 57; 5, с. 47; 6, с. 37–65; 7, с. 134–135; 8, с. 22; 9, с. 11; 10, с. 17]. Мета цієї статті є дослідити правову приD роду локальних актів банків і небанківсьD ких фінансових установ, які здійснюють банківські операції згідно з чинним законоD давством, та встановити, чи можуть ці акти бути одними з джерел банківського права, мати нормативний характер. Локальними актами є акти, які приймаD ються уповноваженими органами підприємD ств, установ, організацій відповідно до закоD нодавства, регламентують відносини, що виниD кають у межах цієї юридичної особи [3, с. 37]. Так, О. Макарова вважає, що локальні корD поративні акти закріплюють індивідуальноD правовий статус організації, вони приймаютьD ся органами управління організації й є обоD в’язковими для виконання у даній організаD ції [11, с. 31]. У зазначених випадках локальD ні акти розглядаються як нормативноDпраD вові акти, що надає можливість вважати їх джерелами права. На сьогодні спеціального закону у сфері визначення нормативноDправових актів не прийнято. Проте поняття «нормативноDпраD вовий акт» передбачене та розкрите у підзаD конних актах, зокрема у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження ПоD ложення про державну реєстрацію нормативD ноDправових актів міністерств та інших орD ганів виконавчої влади» від 28.12.1992 р. та у наказі Міністерства юстиції України «Про вдосконалення порядку державної реєстрації нормативноDправових актів у Міністерстві юстиції України та скасування рішення про державну реєстрацію нормативноDправових актів» від 12.04.2005 р. Згідно з п. 1.4 ПорядD ку подання нормативноDправових актів на державну реєстрацію до Міністерства юсD тиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом МіністерD ства юстиції України від 12.04.2005 р., норD мативноDправовий акт – це офіційний письD мовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб’єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою заD конодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований харакD тер і розрахований на неодноразове застосуD ЛОКАЛЬНІ АКТИ БАНКІВ І НЕБАНКІВСЬКИХ ФІНАНСОВИХ УСТАНОВ: їх правова природа Марія Пожидаєва, канд. юрид. наук, доцент кафедри комерційного права Київського національного торговельно�економічного університету Стаття присвячена визначенню місця локальних актів банків та небанківських фінансових установ у системі правових актів. Виділені різні види локальних актів банків. Обґрунтована не� обхідність закріплення на законодавчому рівні співвідношення понять «банківські правила» і «внутрішні акти» фінансово�кредитних установ. Ключові слова: правові акти, локальні акти, внутрішні акти, банківські правила, банки, не� банківські фінансові установи. © М. Пожидаєва, 2009 Ф І Н А Н С О В Е П РА В О 158 листопад 2009 вання. Прийняття нормативноDправових актів у вигляді листів і телеграм не допускається. Що стосується локальних актів кредитD них установ, то вони є правовими, але залежD но від їх різновиду можуть мати як нормативD ний, так і ненормативний характер. При цьоD му слід відрізняти їх від індивідуальних праD вових актів Національного банку України. До локальних нормативноDправових акD тів належать статути банків, положення про їх філії, відділення, представництва, а також окремі положення про органи управління цих фінансових установ. У більшості випадків стаD тут є основним локальним нормативним доD кументом будьDякого суб’єкта господарюванD ня. Він містить у собі інформацію, прямо пеD редбачену законами, а також іншу інформаD цію, що не суперечить законам. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про банки і банD ківську діяльність» від 07.12.2000 р. статут банку складається з урахуванням положень цього Закону, Закону України «Про госпоD дарські товариства» від 19.09.1991 р., Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 р. та інших законів України. На підставі статуту в комерційному банD ку розробляються інші внутрішні докуменD ти, наприклад положення про його окремі органи управління. Згідно з ч. 3 ст. 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» повноваження та порядок роботи спостережD ної ради банку визначаються статутом банку чи положенням про раду банку, що затверD джуються загальними зборами учасників банD ку. Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» правлінD ня (рада директорів) банку діє на підставі положення, що затверджується загальними зборами учасників чи спостережною радою банку. Порядок роботи ревізійної комісії виD значається положенням про цю комісію, що заD тверджується загальними зборами учасників (акціонерів) банку (ч. 12 ст. 41 Закону України «Про банки і банківську діяльність»). Банківським законодавством України пеD редбачено, що філії, представництва, відділенD ня банку діють від його імені на підставі заD твердженого уповноваженим органом банку окремого положення про відповідну філію, представництво, відділення (ч. 4 ст. 23 ЗакоD ну України «Про банки і банківську діяльD ність», підпункти 9.4, 9.15 п. 9, підпункт 10.7 п. 10 Положення про порядок створення і дерD жавної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень, затвердженого поD становою Правління Національного банку України від 31.08.2001 р.). Серед джерел банківського права О. КосD тюченко виділяє підзаконні нормативні акти. До них належать і нормативні акти, прийняті асоціаціями та господарюючими суб’єктами (наприклад, рішення Асоціації комерційних банків та локальні акти кредитних організацій – статути комерційних банків, установчі догоD вори, положення про філії, представництва, моральний кодекс банкірів) [3, с. 17]. Таким чином, локальні нормативні акти банку або небанківської фінансової установи містять правові норми, що приймаються та затверджуються вповноваженими органами управління цієї фінансової установи, встановD люють загальні правила регулювання одноD типних відносин у цій фінансовій установі, розраховані на тривале застосування та не маD ють конкретного адресата. Слід зазначити, що, крім процедури прийняття статутів кредитD них установ, положень про їх філії, відділенD ня, представництва, відбувається ще й проD цедура реєстрації цих документів у відповідD них державних органах. Так, статут банку спочатку реєструється у Національному банD ку України, а потім на даному документі стаD виться відповідна відмітка про проведення державної реєстрації банку як юридичної осоD би державним реєстратором у державній адD міністрації за місцезнаходженням банку. Слід зазначити, що фінансовоDкредитна усD танова може приймати і локальні акти ненорD мативного характеру, які містять обов’язкові правила для її співробітників і клієнтів. До таD ких внутрішньобанківських документів наD лежать різні положення, інструкції, правила. Наприклад, положення про кредитний комітет, інструкція про організацію внутрішнього контD ролю, правила, які встановлюють порядок відкриття, обслуговування, закриття поточD них рахунків, положення про депозитні (вкладні) операції, положення про кредитуD вання, порядок встановлення та зміни тариD фів за певними банківськими операціями тоD що. Зміст цих документів не повинен супереD чити статуту банку та чинному законодавству. Також кожен банк сам може вирішувати проD цедурні питання обслуговування клієнтів. БаD гато внутрішніх документів розробляється та затверджується керівниками кредитних устаD нов щодо ведення бухгалтерського обліку, каD сових операцій, фінансової діяльності тощо. На сьогодні ні Цивільний кодекс (далі – ЦК) України, ні ГК України, ні закони у сфері банківської діяльності не регулюють статус внутрішніх документів кредитної усD танови. Свого часу М. Агарков зазначав, що при укладенні банківських угод велике знаD чення належить оперативним правилам креD дитних установ. Правильна побудова справи у кредитних установах вимагає єдиного поD рядку для операцій банку. Банк не може доD мовлятися поDрізному з окремими клієнтами про умови тієї чи іншої угоди. Тому для всіх операцій банку правлінням банку встановD люються правила, які містять формуляри, що визначають умови, за якими укладається та чи інша угода. Іноді оперативні правила повинні бути затверджені владою [4, с. 57]. М. Агарков вважав, що оперативні правила кредитних установ мають подвійну правову природу. З одного боку, він називав ці правиD Ф І Н А Н С О В Е П РА В О 159 № 11 ла серед джерел банківського законодавства, оскільки ст. 92 ЦК Російської Федерації (на сьогодні ця норма втратила чинність) визнаваD ла їх правотворчу силу, але з іншого – правиD ла кредитних установ діють лише при укладенні угоди з клієнтом, коли вони включені до її змісту. Це досягається за допомогою ознайомD лення з ними клієнта, від якого при цьому відбирається підпис про те, що він прочитав правила і згоден їм підпорядковуватися [4, с. 57]. Проте у чинному банківському законодавD стві як Російської Федерації, так і України, немає вказівок про те, що банки та небанD ківські фінансові установи можуть приймати оперативні правила. Хоч у нормах ЦК РосійсьD кої Федерації, у тому числі України термін «банківські правила» застосовується. ВідпоD відно до листа Національного банку України «Про деякі питання застосування ЦивільноD го кодексу України в банківській діяльності» від 18.08.2004 р. під поняттям «банківські праD вила» слід розуміти нормативноDправові акD ти Національного банку України. ПідтверD дженням цьому є норми ч. 1 ст. 1059 ЦК УкD раїни. ТехнікоDюридична конструкція вказаD ної статті, де за словосполученням «нормаD тивноDправові акти у сфері банківської діяльD ності» в дужках викладено словосполучення «банківські правила», дають підстави стверD джувати, що зазначені поняття ототожнюютьD ся, тобто мають однаковий зміст. Відповідно до статей 2, 7, 56 Закону України «Про НаціоD нальний банк України» Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, який здійснює банківD ське регулювання. Таке регулювання здійсD нюється також і у формі видання НаціональD ним банком України нормативноDправових актів у межах його повноважень на виконанD ня законів України (у тому числі – ЦК УкD раїни), які є обов’язковими для органів дерD жавної влади й органів місцевого самоврядуD вання, банків, підприємств, організацій, усD танов незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Отже, банківські правила, які містяться у нормативноDправових актах Національного банку України та регулюють банківські опеD рації, можна вважати нормами банківського права. При цьому внутрішньобанківські докуD менти, які передбачають обов’язкові правила для виконання в межах кредитної установи, не є тотожними поняттю «банківські правила». ТоD му виникає потреба у правовому визначенні співвідношення банківських правил і внутрішD ніх документів кредитної установи та закріпD ленні його у відповідних нормах Закону УкD раїни «Про банки і банківську діяльність». На думку російського вченого О. Братко, у Федеральному законі «Про банки і банківD ську діяльність» потрібно закріпити правоD вий статус внутрішніх документів кредитної організації, що посприяло б скороченню норD мотворчості Банку Росії та підвищило б творD чу роль кредитних організацій. У певних сиD туаціях банківські операції мають специфіку, яку неможливо врахувати нормативними акD тами Банку Росії [5, с. 47]. Підтримуючи поD зицію О. Братко, ми вважаємо, що у ст. 4 ЗаD кону України «Про банки і банківську діяльD ність» потрібно передбачити дві групи внутD рішньобанківських документів і надати їм форму локальних нормативних актів. До пер� шої належатимуть документи, що регулюють діяльність самої кредитної установи, тобто поD рядок здійснення нею банківських операцій (наприклад, окремі положення про кредитний комітет, про організацію внутрішнього контD ролю в банку, про порядок видачі кредитів юридичним особам (фізичним особам) тощо). Ці локальні акти не потребують ознайомленD ня з боку клієнтів. До другої – документи, що регулюють порядок укладення угод і безпосеD редньо зачіпають законні інтереси клієнтів. Наприклад, правила, які встановлюють поряD док відкриття, обслуговування, закриття поD точних рахунків, тарифи по обслуговуванню таких рахунків надаються клієнтам для ознаD йомлення. Таким чином, співробітники фінанD совоDкредитної установи обов’язково знайомD лять клієнтів з локальними актами, які стосуD ються умов угоди або банківських операцій, що безпосередньо пов’язані з нею. Слід зазначити, що на сьогодні банківські правила у вигляді нормативноDправових акD тів Національного банку України є джерелаD ми банківського права та не належать до лоD кальних нормативних актів банків та інших небанківських фінансових установ. ВідповідD но до чинного банківського законодавства УкD раїни внутрішні документи кредитних устаD нов, за виключенням їх статутів, окремих поD ложень про їх органи управління, положень про філії, відділення, представництва цих установ (локальні нормативні акти), мають статус локальних ненормативних актів, отD же, не є джерелами банківського права. Російські вчені Н. Кузнєцов, М. Барашян, Д. Дружинін, І. Рукавишнікова поділяють локальні акти кредитних організацій на два види. До першої групи вони відносять акти, які регламентують діяльність кредитних орD ганізацій (наприклад, статути, ліцензії; стаD тути реєструються у відповідних державних органах, а ліцензії на здійснення банківських операцій видаються Центральним банком Російської Федерації). До другої групи відD носяться акти, за допомогою яких керівники кредитних організацій застосовують до своїх працівників засоби заохочення, дисципліD нарні стягнення, регулюють питання оплати праці [8, с. 22]. З такою позицією не погоD джується український науковець Ю. ВащенD ко. Вона вважає, що не можна відносити до локальних актів кредитних організацій ліценD зії. Ліцензія є індивідуальним правовим актом, який видається центральним банком держаD ви відповідному банку. Стосовно другої груD Ф І Н А Н С О В Е П РА В Олистопад 2009 пи актів вони є джерелами трудового права, а не банківського [3, с. 37]. Повністю підтриD муючи точку зору Ю. Ващенко, слід зазначиD ти, що здійснення банківських операцій реD гулюється не лише нормативноDправовими акD тами, а й індивідуальними правовими актами Національного банку України. Так, згідно із ст. 19 Закону України «Про банки і банківсьD ку діяльність» рішення про надання банківD ської ліцензії чи про відмову в її наданні прийD мається Національним банком України. ТаD кож Національний банк України може приD значати тимчасову адміністрацію в банку як захід впливу відповідно до статей 73, 75 ЗаD кону України «Про банки і банківську діяльD ність». Таким чином, банківську ліцензію, постаD нову Правління Національного банку УкраD їни про призначення тимчасової адміністраD ції банку можна вважати актами індивідуальD ної дії, які мають персоніфікований характер і стосуються діяльності виключно однієї креD дитної установи. При цьому ліцензія на здійсD нення банківської діяльності розрахована на тривале (неодноразове) її застосування, а постанова про призначення тимчасової адміD ністрації застосовується у межах встановлеD ного у ній строку (один рік) з метою відновD лення фінансового стану банку. На нашу думD ку, ці індивідуальні правові акти НаціональD ного банку України не можна вважати лоD кальними актами кредитної установи у зв’язD ку з тим, що вони приймаються та видаються центральним банком держави, а не органами управління банку. Зазначені документи є індивідуальними актами управління та маD ють правозастосовчий характер. Такі акти не тільки містять точно визначені та персоніD фіковані юридичні приписи, а й завжди відіD грають роль юридичних фактів, з якими пов’язується виникнення, зміна та припиненD ня конкретних правовідносин [12, с. 283]. Висновки Нормативні та індивідуальні акти НаціоD нального банку України формують права й обов’язки кредитної установи. Не потрібно порівнювати ступінь обов’язковості нормаD тивних та індивідуальних правових актів Національного банку України для виконання конкретною банківською установою; вони є обов’язковими. Але лише за умови дотриманD ня встановленої процедури прийняття правоD вих актів і відсутності протиріч із правовими актами, які мають більшу юридичну силу. Згідно з чинним банківським законодавD ством України локальні акти банків і небанD ківських фінансових установ можна поділиD ти на правові акти нормативного характеру (статути цих установ, окремі положення про їх органи управління, положення про їх філії, відділення, представництва) та правові акти ненормативного характеру (різні положення, інструкції, оперативні правила кредитних усD танов). Також потрібно виділити індивідуD альні правові акти Національного банку УкD раїни, які стосуються конкретних банківсьD ких установ, їх обсягу прав і обов’язків. Це можуть бути банківські ліцензії, відповідні постанови правління Національного банку України про застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства. ПроD те джерелами банківського права є лише лоD кальні нормативні акти банків і небанківсьD ких фінансових установ. Література 1. Орлюк О. П. Теоретичні питання банківськоD го права і банківського законодавства. – К., 2003. – 104 с. 2. Ващенко Ю. В. Банківське право. – К., 2006. – 344 с. 3. Костюченко О. А. Банківське право України. – К., 2006. – 624 с. 4. Агарков М. М. Основы банковского права. – М., 1994. – 350 с. 5. Братко А. Г. Банковское право. – М., 2006. – 704 с. 6. Викулин А. Ю., Тосунян Г. А. Банковское и смежное законодательство Российской ФедераD ции. – М., 2003. – 368 с. 7. Тосунян Г. А., Викулин А. Ю., Экмалян А. М. Банковское право Российской Федерации. Общая часть / Под ред. Б. Н. Топорнина. – М., 1999. – 448 с. 8. Кузнецов Н. Г., Барашян М. М., Дружинин Д. Н., Рукавишникова И. В. Банковское право. – Ростов на/Д., 2003. – 247 с. 9. Эриашвили Н. Д. Финансовое право. – М., 2002. – 727 с. 10. Эриашвили Н. Д. Банковское право. – М., 2008. – 591 с. 11. Макарова О. А. Корпоративное право. – М., 2005. – 420 с. 12. Адміністративне право України: АкадемічD ний курс. У 2 т. Том 1. Загальна частина / За ред. В. Б. Авер’янова. – К., 2004. – 584 с. The article is devoted to the location of local acts of banks and financial establishments in the sys� tem of legal acts. The different types of local acts of banks are selected. The necessity of fixing is grounded at legislative level correlation of concepts «bank rules» and «internal acts» of financial�credit institutions. Статья посвящена определению места локальных актов банков и небанковских финансовых учреждений в системе правовых актов. Выделены разные виды локальных актов банков. Обос� нована необходимость закрепления на законодательном уровне соотношения понятий «банковс� кие правила» и «внутренние акты» финансово�кредитных учреждений.

Локальні акти банків і небанківських фінансових установ: їх правова природа

Institution

Ähnliche Einträge