Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки)
Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–6.
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158364 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 7. — С. 106-114. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-158364 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1583642019-08-23T01:25:13Z Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) Миронець, Н. Написане лишається Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–6. 2016 Article Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 7. — С. 106-114. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158364 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Написане лишається Написане лишається |
| spellingShingle |
Написане лишається Написане лишається Миронець, Н. Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) Слово і Час |
| description |
Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–6. |
| format |
Article |
| author |
Миронець, Н. |
| author_facet |
Миронець, Н. |
| author_sort |
Миронець, Н. |
| title |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_short |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_full |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_fullStr |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_full_unstemmed |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_sort |
володимир та розалія винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Написане лишається |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158364 |
| citation_txt |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 7. — С. 106-114. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT mironecʹn volodimirtarozalíâvinničenkirodinnelistuvannâ19211949roki |
| first_indexed |
2025-07-14T10:53:32Z |
| last_indexed |
2025-07-14T10:53:32Z |
| _version_ |
1837619387482243072 |
| fulltext |
Слово і Час. 2016 • №7106
ВОЛОДИМИР ТА РОЗАЛІЯ ВИННИЧЕНКИ:
РОДИННЕ ЛИСТУВАННЯ (1921 – 1949 РОКИ)*
1933 рік
№ 244
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] Paris 4-І-33
Рідний мій, єдиний!
Одержався лист від Barbuss’а, якого тобі посилаю. Перечитала попереднього
його листа та бачу, що ми мусили потелефонувати до Mond’у1, щоб довідатися,
чи рукопис вже там є.
З останнього листа B[arbuss’а] видно, що він здивований не тільки тим, що за
рукописом ніхто не з’явився, а ще й тим, що ти йому не подякував за його згоду
щодо передмови. Одже, я гадаю, що треба трохи покривдити та відповісти
так, щоб скласти провину на пошту. Дитинонько, повір мені, що в данному разі
це конче треба, бо инакше він може образитись. Посилаю тобі текст, якщо ти
згодний з ним, або перероби, як хочеш.
Була вчора на лекції про “життя на Україні”. Нічого, майже, цікавого. Кострубатою,
півграмотною мовою викладав він (сей українець родом) політичне становище.
Констітуцію, орган[ізацію] освіти, армію, економичне життя, політичні організми.
Але все це досить безфарбно й бідно.
Дебатів не було. Було 3 запитання, з них одне цікаве: “Як ставиться молодь
українська до еміґрації укр[аїнської]?” Відповідь. Укр[аїнська] еміґрац[ія] в далеко
кращому становищу аніж рос[ійська], бо в ній є такі люди, як Виннич[енко]. Він все
своє життя був соціялистом, навіть комуністом, і коли він в еміґрац[ії], значить
причина тому полягає не в економично-соціальних моментах, а в національних.
Значить, укр[аїнський] емігрант не є, як російський, синонімом контрреволюціонера.
Цю відповідь було зустрінено дуже зтримано, та й взагалі контакту між
докладчиком та салею не було великого.
Було присутніх душ 25. Страшні, сірі, хворі обличчя. Жульєта (була зо мною)
казала, що їй часом навіть страшно ставало. Сьогодні Жульєта побачиться
з хлопцем (їй потрібні деталі радянського побуту) й, між инчим, запитає про
відношення до “Сон[ячної] Маш[ини]” та “Намиста” там. Хлопець втік за кордон
в зв’язку з процесом СВУ2, бо належав до студентської спілки, що співчувала СВУ.
Підкреслює націон[альний] характер цього руху, але бачить зв’язок економічн[ий]
з заможним селянством. Дуже мало виразна постать, але таких як він там,
мабуть, більшість. Відчувається з його слів, що до тебе там ставляться з
великою симпатією, що ти – явище дуже актуальне й місце займаєш величезне…
Що вивчають по школах? Кого з письменників? Коцюб[инського]. Виннич[енка].
“Голота”3, “Щаблі життя”4, “Хочу!”5 та инчі. А з нових? Нових нема. Є Микитенко6,
але хто його знає, що він таке. Цікаво, що твоє призвище він згадує навіть замість
Шевченка, помилково. Але це характерно.
Так до чого ідіотська політика лишати тебе тут. Нічого їм не помогає те, що
виставляють тебе контррев[олюціонером]. Все одно ніхто не вірить.
[На цьому лист обривається]
№ 245
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 5-І-33
Крохо моя ніжна, я почуваю себе трошки краще, але, відгортавши вугіль (шукав
совок), я знову розворушив бік. Мені це надокучило. Треба щось робити, щоб
позбавитися цього дурного “каліцтва”. Щоб не виїжжати з острова, я надумав
таке. Є в нас маленька електрична машинка (навіть, здається, дві). Чи не могла
б ти її впорядкувати й привезти мені в неділю. Може, така електризація поможе
загоїтись тій якійсь травмі, що сталася в боці. Як спокій і ця електризація не
* Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–6.
107Слово і Час. 2016 • №7
поможуть, приїду до Парижу серйозно лікуватися (якщо є яке-небудь лікування, крім
спокою). Все ж таки треба спробувати, чи не поможе ця машинка. (Ти її перевір,
чи функціонує, чи не бракує чого, і купи новий елемент).
Здається, ти не записала маслин мені. А про решту лінь думати зараз. Та ти
сама знатимеш, чого треба (Flocons1, здається, теж не записала, а вони до неділі
кінчаться в мене).
Ходив з Сонсоном на “полювання”. Гоп! – і нічого нема.
Налізають хмари, починає темніти. Треба шукати Фортена, щоб дати листа.
Одже, в неділю зустрічаю тебе!
Обнімаю всім серцем (не руками, вони мляві, як клоччя).
№ 246
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [9-І-1933]
Мій, я не можу послати тобі книжку по електр[иці], бо дістала тільки що й мушу
її переглянути, чи годиться та чи зрозуміла. Пішлю завтра вранці. В крамниці
апаратів її не було, а тепер поїхала на Odeon1.
В Пар[ижі] не дуже затишно. Опал, звичайно, погас, але я ще не розпалила, зараз
це зроблю. Я ще вся під впливом острова, й рухи мої повільні, а серце – там. Нічого
нового не маю. Бачила Нину2, вона, душка, обіцяла матеріали про папу.
Хай тобі буде затишно, кротосно, спокійно. Пишу це, щоб ти марно не чекав.
Кохання моє!
Понеділок
Твоя
[Закрита листівка. Датована упорядником за поштовим штемпелем і за змістом]
№ 247
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 10-І-33
Дякую тобі за листочка, голубонько моя. Я теж і вчора і сьогодні ще живу під
впливом неділі. Бережи себе, Кохонько, пам’ятай, що ти носиш і моє життя з
собою.
Мій біль у боці вже зовсім і остаточно зник. (Може, й добре, що з’явилась
гострість, бо тепер ліквідувався з нею і той хронічний невеликий біль, що був
увесь місяць). Робив гімнастику, возив пісок (важка тачка!) і ніякого знаку.
На жаль, у мене нема марки, а то б я тобі вислав листа до Жанга1. Ну, та
привезу його до Парижу. А привезу, мабуть, таки в суботу. На суботу вечір запроси
Шашелів, вони сидітимуть довго, от і буде мені привід не добре виспатись. А в
неділю ввечері зробимо сеанс. (Так що неділю ти вже “заброніруй”).
Чи не зайшла б ти до Mоreau2 і поінформувалась щодо гіпотек (який відсоток в
цілому, яку частину держава бере, чи можна себе якось забезпечити на випадок
якихсь політичних, воєнних чи фінанс[ових] катастроф).
Мабуть, у Фламаріона знову невдача3, і ви з Жульєтою мовчите, щоб мене не
“засмучувати”. А я… ruine des foyers “je ris, ha-ha-ha!”4
Хай тобі буде добре-добре, моя єдина.
[Листівка адресована: Madame Vinnitchenko 17, Square de Vergennes Paris 15-e]
№ 248
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [10-І-1933]
Вівторок
Радість моя!
Посилаю тобі книжку по електриці. Передивися, які хвороби лікуються цією
електр[икою]. Тут не вказано лікування полових ослаблень, але воно логично
витікає з лікування простати та яїчників. Цікаво спробувати: один електрод
Слово і Час. 2016 • №7108
на промежність, а другий на хрестець. Або один на промеж[ність], а другий на
лобок (це гірше). Можна електр[изувати] 5-10 хвилин. Так, принаймні, пише автор,
навіть більше, але я не ражу.
Друге, ноги: один електр[од] на п’ятку, другий – на основу бедра. Спробуй, але
дуже коротко, 1-2 хв[илини].
Якщо ти будеш задоволений результатом, то, може, привезеш апарат, бо я
німецького не вмію привести в дію. Проте, спробую ще.
Нового в мене нічого. Нікого не бачила, навіть Глуща. Була сьогодні на сеансі
ультра-віолетових пром[енів]. Тільки 2 хвил[ини]! Буду брати тричи на тиждень.
Почуваю себе добре. Співаю вранці й навіть удень. Роблю ґімнаст[ику]. А ти?!
Пригортаюся до тебе всім своїм іством. Будь здоровий. А барометр стоїть на
“Beau ferme!”1 1 місяць.
Твоя Майка
Наша машинка дає фарадичний ток, а не гальваничний. Одже, читай про
фар[адичний], инакше індуктивний.
№ 249
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [18-І-1933]
Середа
Дружок мій ясний, як ти там живеш?! Я одіслала ще вчора листа до “Руха” з
обратной распіскою. Тепер вже напевно він дійде. Бачила ранче тіточку1 й ходила
з нею в Ecole dе Médecine2. Вона в дуже, дуже тяжкому стані: справа з продажем
до Бельгії луснула. Більше бачила ще David’ку3, була в Femina4, а більше нікого.
Сьогодні вранці думала про тебе пильно й старалася передати тобі мою поміч.
Нетерплячо чекаю від тебе листа! Будь бадьорий, мій ніжний!
Твоя
[Закрита листівка. Датована упорядником за поштовим штемпелем]
№ 250
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 18-І-33
Майка! Дуже трудно. Ти в’яви собі, що мене настромлено на вила в двох місцях –
під живіт і під груди. І я отако ввесь час живу. Серйозно, – фізично-суб’єктивне
почування в мене таке, що я піднятий на вилах (під живіт і груди-горло). Тому все
тіло в скаженому напруженні і час од часу спазми в горлі.
Але треба вже раз кінчити з цим курінням. 42 роки все-таки звичці! І психічні
ще в’яви роз’ятрюють фізіологічну звичку. Ну, добре, якось то буде.
Як будеш їхати до мене, не забудь узяти мені борошна на мамалигу. Маслин
уже мало.
На жаль, досить сіренький цей роман премії Гонкура1. (В’являю, що таке інші).
Не захоплює, не одверта на себе уваги. Досадно.
Хай тобі буде добре-добре!
№ 251
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [19-І-1933]
Четверг
Голуб мій!
В мене нічого нового, але я йшла й думала про те, в якому ти тепер стані й
скільки сили треба, щоб перемогти! Серце моє! Якби я могла тільки помогти
тобі? Але як?! Мені страшенно боляче за тебе, але я повна захоплення. Хай дасть
тобі сили природа й хай ця боротьба не дуже винищує тебе. Цілую з побожностю
твоє змучене чоло й безсилі руки й всім іством пригортаюся до тебе!
Твоя
[Закрита листівка. Датована упорядником за поштовим штемпелем]
109Слово і Час. 2016 • №7
№ 252
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] 20-І-33
Мій Рідний!
Від тебе сьогодні нічого нема. Це ознака того, що тобі тяжко, та чого я, власне,
сподіваюся? Любий мій, ніжно-коханий, єдиний. Хай у тебе буде сила перемогти.
Бачила Гл[ущенка]. Він нічого не має від Аркаші1. Що це за знак?
Прочитала йому листа з Укр[аїни]. Зробив цей лист на його, видко, велике
вражіння.
Почуваю я себе всі ці дні неважно: втома, апатія, ніякого інтересу до чого-будь.
Ботк[іна] немає. Сплю багато і вдень навіть. Про тебе не питаю, ти вже не
встигнеш написати мені.
В неділю чекай вдома. Якби я знала те слово, що дає щастя та робить спокійним.
Твоя.
№ 253
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] П’ятниця. 20-І-33
Кохонько, ти не готуйся приїжжати сеї неділі, бо я хочу приїхати в суботу у
ввечері (6 год[ин]). Якщо цей листок вчасно прийде, потелефонуй Зелюкові1 й
візьми з ним для мене побачення на понеділок вранці.
Мої справи ідуть помаленьку. Важко, але, здається, посуваються уперед.
Ну, до завтра! Обнімаю всю тебе.
[Листівка]
№ 254
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Понеділок. 23-І-33
Кохонько моя ніжна, я сподіваюсь, що сьогодні твого головного болю вже немає.
Деяку підставу мені дає так думати те, що, здається, погода міняється, що,
здається, зникає та гострість ясности й холоду, що були вчора й позавчора.
А коли б навіть і не зник зовсім біль голови, то ти, Кохонько, не роби з цього
ніяких песимистичних висновків щодо режиму. Я гадаю, що це в тебе вияви lassitude
і більш нічого. Згадай, яке в мене ще недавно було загострення моїх вав (біль у
боці, в плечі, в руках), яка в мене була апатія, нехіть, тупість, млявість фізична
й мозкова. Але ж це все зникло. Коли б я собі тепер не розпочав нового фронту,
то я б похожав просто героєм. Тільки нова боротьба відбирає всю увагу й не дає
відзначати виявів поліпшення. Та навіть і це є: ось тільки що я після двотижневої
(чи, може й довшої) перерви бігав по стаді в одежі, в важких пантофлях, зробив
два тури й менче стомився, ніж раніше, коли щодня вправлявся, коли був голий і
в еспадрільях1. Ну? Значить, є виразне поліпшення загального стану. Але ж ми,
повторяю, страшенно нетерплячі, ми хочемо, щоб усі досягнення й наслідки
сталися відразу, швидко. Я 42 роки набував звичку отруювати організм нікотином і
хочу, щоб за 4 дні ця звичка зникла, щоб мене не турбувала і щоб я міг собі пурхати
випущеною на волю птичкою. Це ж явна дурниця, ясно, що боротьба повинна бути
й довша й тяжка. Одже, зовсім не треба рахувати на чудодійне зникнення ні за
4 дні, ні, може, й за 14.
Те саме з усім режимом нашим. Я гадаю, що твої вави так само повинні
загостритися під час lassitude, як були загострилися мої. Тільки мої були в
руках, плечах, а твої в голові чи ще де інде. І треба перетерпіти це; тобі це вже
трошки легче робити, бо ти маєш уже перед собою мій приклад, я вже перейшов
через це, і ти сама можеш бачити, що це – тимчасове. Розуміється, ні я, ні ти
за такий короткий час узагалі не можемо ждати якихсь особливих наслідків. Але
вони будуть, в це я глибоко вірю, себто, вірю в те, що ми ґрунтовно вичистимось
Слово і Час. 2016 • №7110
і створимо сильну опорність усяким ворожим силам. А це ж найголовніше. Це –
об’єктивне. А суб’єктивно це буде мати якісь свої вияви, і зверхні, і внутрішні.
Правда? Одже, Майка ясна моя, давай лапу і “Смєло в бой пойдьом” з усякими
більшими і менчими нашими лихами. [Подальший текст – на лівому полі цієї сторінки]
Розуміється, боротьба моя з моїм маленьким лихом не припиняється, але я твердо
вірю, що переможу. Чекаю книжку! Обнімаю, Крох мій!
№ 255
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] [23-І-33]
Голубонько,
думаючи над справою з Скюдеркою, я прихожу до висновку, що пораду
Hauraux laisser dormir1 не можна, не слід приймати. Це – маленьке лукавство,
неправильність, якщо не сказати більше. А ми постановили уникати яких-будь
неправильностів. Крім того: цей вихід (laisser dormіr) можна було б приняти, коли
б ми мали жити в цьому будинку все життя. Але ж ми збіраємось його продавати.
Продавати з цією неправильністю ми не можемо, бо наразимо себе знову на всякі
прикрощі. Ми продамо будинок не за готівку, а з боргом, розуміється. Новий
власник, звичайно, довідається про брак дозволу, про неправильність з cour
commune2, про загрози Скюдерки. (Та вона сама йому все скаже). І, само собою,
власник почне ґвалтувати, почне вимагати від нас залагодження цих питань.
А як він буде винен нам за будинок, то ясно, що ми будемо змушені вернутися до
цих питань. Але тоді вже буде інше. Де буде Перепелиця, де Скюдерка, хто знає.
Та й нас суд запитає, через що ми мовчали, через що ми сховали від покупця. Ні,
досить уже з Рауеном (хоч ми ніяк не винні були там), досить ховання голови в
пісок. Треба вияснити остаточно і рішуче всі ці питання (дозвіл, cour commune),
хоч би довелося і до суду звернутися. Справді, не можемо ж ми все життя бути
без дозволу і під загрозою примх Скюдерки.
Я посилаю тобі листа до Перепелиці. З нього ти побачиш, що я знайшов сякий-
такий вихід. Не знаю, чи це щось дасть. Але ми матимемо хоч вихідний пункт
нашого виступу і домагання. Можливо, що Скюдерка, боячись викриття на суді
підкупу Перепелиці і скандалу, згодиться піти на якусь комбінацію. А як ні, то
нехай суд вирішить, розв’яже цю заплутанність. Ну, що ж, може, доведеться щось
заплатити, але принаймні все буде ясно і чисто.
Перепиши цього листа на машинці. (Роби поправки, якщо вважатимеш за
потрібне, але обдумуй їх пильно). Мабуть, я в суботу (по обіді) приїду, бо навряд чи
буде добра погода, підпишу листа і пошлемо. Якщо ж буде в суботу заповідатися
гарна погода, то приїжджай ти сюди й привозь з собою листа, щоб я його підписав.
У мене все добре! Був навіть Falce3. Обіцяв, що сьогодні прийде робітник, але…
розуміється, немає. Вчора було трохи натюристів, душ 25-30. Бігали, стрибали,
грали в м’яча. (Скажи Мик[олі] Петр[овичу], що сітку на тенісі зняли! Не можна
більше ні грати, ні вправлятися).
Ага: свідок, що чув мою розмову з Скюдеркою – Мик[ола] Петр[ович]. Він
згодився свідчити на суді, але ти спитай його ще раз. Я в той же день розмови з
Скюдеркою, розповідав усім про ці 5000, ти пам’ятаєш? Але Мик[ола] Петр[ович]
був у передпокою і сам чув усю розмову, він, напевне, не забув цього.
Я вже зварив кашу і борщ. Каша вийшла чогось сухувата, але борщ знаменитий.
Зараз поїду в Villennes кинути листа цього і зробити деякі закупки. Обнімаю.
Твій
[Над текстом першої сторінки у перевернутому вигляді дописано:] Якщо ти ще
не вернула в магазін рогожки, то й не вертай.
[Лист датований упорядником за змістом]
111Слово і Час. 2016 • №7
№ 256
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [23-І-33]
Понеділок
Любов моя! Я тобі тільки що послала велику працю по табажізму1. Я не читала
її, але, здається, єдина солідна річ, бо инчих я не бачила нігде. Все більше та
більше приходжу в жах від думки, що ти можеш не кинути курити остаточно.
Тепер мені здається це настільки страшним, що я не можу в’явити собі життя
з цим пороком. (Цілий ранок провела, читаючи про дію табаку по ріжних медичних
працях). Мій прекрасний! Ти все можеш! Ти самий чистий, самий сильний з людей.
Я глибоко-глибоко вірю в тебе!!
Голова моя не болить, але я вся ватяна. Пригортаюсь до тебе!
[Закрита листівка. Датована упорядником за поштовим штемпелем]
№ 257
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] 24-І-[1933]
Рідний мій, дякую тобі за чудесного листа, за те, що тобі вже краще, що
ніженьки твої бігають, що ти сильний, ясний. Тобі тяжко боротися, я знаю, але
тим більш гордим ти будеш, поборовши. Не знаю, чи задовольняє тебе книга?
Чи немає в ній опортунистичних думок? Але я благаю тебе не вірити нікому,
хто каже, будь то навіть найбільший авторитет, що це не дуже шкодлива річ!
Тепер, як ніколи, я знаю, чим це загрожує. Ти скажеш: “Легко тобі радити”. Ні, я
знаю, наскільки це тяжко, тому й пишу, щоб підтримати. Любов моя! Сьогодні в
мене голова майже не боліла, трошечки, як вихожу на мороз. На проміні не пішла.
Ввечері буду в Анети1. До завтра, життя моє!
[Закрита листівка. Рік у даті проставлений упорядником за поштовим штемпелем]
№ 258
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 24-І-33
Дякую, голубонько, за книжку. Вона мені здається солідною й об’єктивно-чесною.
(Сужу з оглаву й перегляду кількох розділів). А яка бібліографія. Скільки є праць про
табажізм, а ми якісь брошурки знаходили. Ну, нічого, тим серйозніше тепер буде
боротьба. Мені здається, що твої побоювання на цей раз не мають рації. Тепер
інший вихідний пункт боротьби, інші мотиви, інша інтелектуальна обґрунтованість
необхідности цієї боротьби. Тепер свідомість (а надто з цією книгою), переконаність
грає значно більшу ролю ніж позаторік. Позаторік не було цієї переконаности
необхідности. А коли свідомість бере таку активну участь, тоді з’являється і тверда
воля, цілість, поєднанність сил. Voila!1 Хай тобі буде ясно на душі. А боротьба майже
не зменшується. Часом смоктання, туга й т[аке] і[нше] наче аж збільшуються.
[Листівка]
№ 259
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 25-І-33
Не хвилюйся й не турбуйся, мій любий Кох, – я легко не здам тих позицій, які вже
виборені. Книжка, дійсно, трошки опортуністична, але на мене цей опортунізм
не діє, бо в цій самій книжці є місця, які цілком побивають цей опортунізм і дають
мені опертя. Я вже прочитав її (пропустивши не сутнє) і дуже нею задоволений.
Я привезу її з собою й ми разом побалакаємо з приводу деяких моментів.
Приїду я в п’ятницю. Якщо ти мені на вечерю приготуєш вареників, то цим
великої кривди мені не зробиш. А как раз обратно, моя Майка люба.
Трохи мене не вигнала сьогодні до Парижу грубка, – відмовилась горіти. Мусів
уранці вигортати гарячий вугіль, чистити, розпалювати знов. Тепер горить
добре, але шкоди, паршива, багато наробила. Одже, до п’ятниці, голубонько.
Слово і Час. 2016 • №7112
Їду човном кидати цього листа. А потім круг острова. Холод, вітер, але то
нічого. Обнімаю міцно-міцно.
[Листівка]
№ 260
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [26-І-1933]
Середа
Рідний мій!
Розрішився мій стан нежитью. Дуже соромно, але нічого не вдієш. Плачу й чхаю
во всю. Воліла б навіть, щоб ти не приїздив, але ж ти не можеш від мене дістати
нежиті? Тому їдь! Вареники будуть неодмінно.
Привези книжку тютюнову, але машинку не варто везти. Сир, якщо лишився, не
вези. Дуже мені шкода, що застанеш мене такою поганою, але я хожу в шпиталь
і на лекції, як і до того. В п’ятницю в мене лекція в 4 г[одини] до 5-ти. Я її не хочу
пропустити. Ти приїдь або раніше, або в 6-ій. Я буду в 5 1/2.
Твоя.
[Закрита листівка. Датована упорядником за поштовим штемпелем]
№ 261
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [21-ІІ-1933]
21, вечір
Ми нічого не виграли! Не можу сказати, щоб цей факт мене дуже вразив, але
все ж таки мені це зовсім не байдужо, і я навіть сердита.
Добре, Дитинонько, що ти до цієї можливости ставився дуже скептично, але я
перехвилювалася порядком, бо була в Trocadero1. Ну, ми можемо ще надолужити. Як
ти гадаєш: варто ще раз ризкнути? Напиши, мій золотий. Але ми [Подальший текст –
над основним текстом листівки у перевернутому вигляді] все одно багатчи за всіх!!!
Твоя Р[оза]
[Закрита листівка. На поштовому штемпелі Villeness’а дата 22-ІІ-33]
Коментарі
№244
1 ми мусили потелефонувати до Mond’у – “Monde” – щотижневий французький міжнародний
культурно-політичний журнал, заснований Анрі Барбюсом, виходив у Парижі з 1928 по 1935 р.
2 в зв’язку з процесом СВУ – Процес Спілки визволення України – показова справа,
сфабрикована ОДПУ Української РСР наприкінці 1920-х років, яка викривала вигадану
антирадянську організацію серед української наукової та церковної інтелігенції з метою
дискредитації провідних діячів української культури та громадського життя. Процес відбувся
над 45 керівниками і головними діячами т. зв. СВУ у будівлі Столичного оперного театру у
Харкові від 9 березня до 19 квітня 1930 р. Усього до судового процесу 1930 р. залучено 474
осіб, причому засуджено до розстрілу – 15, до концтаборів – 192, вислані за межі України –
87, засуджені умовно – 3, звільнені від покарання – 124 особи.
3 “Голота” – повість В. Винниченка, вперше опубл.: Киевская Старина (К.). – 1905. – Кн.
1. – С. 117–187; Кн. 2. – С. 209 – 262.
4 “Щаблі життя” – п’єса В. Винниченка, вперше опублікована в збірнику “Дзвін” (1907).
В радянській Україні опубл.: Вин ниченко В. Твори. Т. 2. – Харків: Рух, 1932. – С. 249–310.
5 “Хочу!” – роман В. Вин ниченка, вперше опубл.: Вин ниченко В. Твори. - Кн. 10. – М.: Дзвін,
1916. – 215 с.
6 Микитенко – Микитенко Іван Кіндратович (1897–1937) – український письменник і
драматург, один з керівників Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП).
№245
1 Flocons (фр.) – пластівці.
№246
1 поїхала на Odéon – Одеон в Парижі – один із національних театрів, станція метро, готель.
2 Бачила Нину – Ідеться, мабуть, про Ніну Гурфінкель, знайому Винниченків, яка вважала
себе соціалісткою, але, на думку В. Винниченка, не знала навіть основних тез соціалізму.
№247
1 листа до Жанга – Жанґо (Джанґо) Ґоґоберідзе – родич Єлени Давидівни Ґоґоберідзе,
близької знайомої Винниченків.
113Слово і Час. 2016 • №7
2 Чи не зайшла б ти до Moreau – Moreau – Очевидно, прізвище власника контори нерухомості.
3 у Фламаріона знову невдача – Очевидно, йдеться про видавництво “Фламмаріон” (фр.
Flammarion), засноване 1876 р. Ернестом Фламмаріоном, братом відомого астронома й
письменника Каміля Фламмаріона. Видавництво було створене в першу чергу для публікації
праць Каміля Фламмаріона, книжки якого були дуже популярними й стали справжніми
бестселерами свого часу. Прибутки від цих видань дозволили видавництву розширитись і
утвердитись, а з часом перетворитися на видавничий концерн, який об’єднував численні
дрібні видавництва, одне з яких зберегло назву Фламмаріон.
4 А я… ruine des foyers [ці 3 слова вставлені зверху] “je ris, ha-ha-ha!” (фр) - ruine – руйнування,
розпад, крах; des foyers – родини; “je ris, ha-ha-ha!” – я сміюся, ха-ха-ха!” – Виходить: А я…
руйную родини, “я сміюся, ха-ха-ха!”
№248
1 А барометр стоїть на “Beau ferme!” – “Beau ferme” (фр.) – “Гарна стійка погода”: Beau –
гарна погода, ferme – твердий, стійкий.
№249
1 Бачила ранче тіточку – Кого із знайомих жінок Винниченки називали “тіточкою”, встановити
не вдалося.
2 Ходила з нею в Ecole de Médecine – École de Médecine (фр.) – школа медицини. Ідеться
про факультет медицини Паризького університету.
3 бачила ще David’ку – Ідеться, очевидно, про жінку, з якою Винниченки познайомилися під
час подорожі до Héopolis’a влітку 1931 р. В. Винниченко в щоденнику називав її m-elle David
і писав, що вона до них “приліпилася як до родичів, і навідується по 2-3 рази на день. Іншим
вона каже, що почуває страждання, коли не бачить нас якийсь день, і що з нами чує себе
просто блаженно” (Винниченко В. Щоденник. – Т. 4. 1929–1931. – С. 287).
4 була в Femina – Феміна (фр.) – Очевидно, магазин для жінок.
№250
1 роман премії Гонкура – Ґонкурівська премія (фр. Prix Goncourt) – найпрестижніша
французька літературна премія, якою відзначають авторів прозових творів, написаних
французькою мовою. Премія присуджується щорічно з 1903 р. за рішенням Ґонкурівської
академії, до складу якої входять відомі французькі літератори. Назва премії походить від
прізвища класиків французької літератури ХІХ ст. – братів Жюля та Едмона де Ґонкурів.
№252
1 Він нічого не має від Аркаші – Аркаша – Вірогідно, що в близькому оточенні В. Винниченка
Аркашою називали Олександра Аркадійовича Полоцького (Аркадійович, Аркаша) (див. лист
№221, пр. 2). На його допомогу В. Винниченко розраховував у справі видання в Україні його
трактату “Щастя” та в переговорах про повернення на Батьківщину. 19 січня 1931 р. він записав
у щоденнику: “Чутки, що має приїхати Аркаша. Цікаво, що елемент еґоцентризму зараз
же підшіптує: а чи не привезе він якихось новинок, чи не запропонує “припасти к стопам”?
(Винниченко В. Щоденник. – Т. 4. 1929–1931. – С. 246).
№253
1 потелефонуй Зелюкові – Можливо, йдеться про О. Зелюка, директора паризького
видавництва “Франко-русская печать”, яке спеціалізувалося в основному на політичній
публіцистиці, але зверталося й до художньої літератури (М. Алданов, К. Бальмонт).
№254
1 в еспадрільях – Еспадрільї (фр. espadrilles) – літнє екологічне взуття з натуральних
матеріалів. Полотняні туфлі на мотузяній підошві.
№255
1 пораду Hauraux laisser dormіr – Haurauх – особа не встановлена; laisser dormіr (фр.) –
нехай спить або: покласти справу під сукно, відкласти в довгий ящик, коли йдеться про якусь
справу чи проект в розумінні: існувати в латентному стані, не проявлятись, бути забутим, не
використовуватись.
2 Новий власник, звичайно, довідається про брак дозволу, про неправильність з cour
commune – Коли В. Винниченко зібрався продавати будинок, збудований на земельній ділянці,
купленій у Д. Скуддер, з’ясувалося, що у них немає дозволу на будівництво, бо плани вдруге
не були подані, конфліктним залишалося й питання щодо спільного двору із Д. Скуддер.
Винниченко підозрював, що винуватим у цій ситуації був Перепелиця.
3 Був навіть Falce – Falce – особа не встановлена.
№256
1 працю по табажізму – табажизм (tabagisme) – Французький термін, що відноситься до
нездужання курця, який важко залежить від нікотину (тютюнова залежність).
№257
1 Ввечері буду в Анети – Аннет – знайома Винниченків.
№258
1 Voila! (фр.) – Вуаля! (фр.) – Ось так!
№261
1 була в Trocadero – Палац Трокадеро (фр. Palais du Trocadéro) був споруджений в Парижі
з нагоди Всесвітньої виставки 1878 р. Це велика будівля завдовжки 706 м з двома флігелями
Слово і Час. 2016 • №7114
і двома баштами в мавританському стилі з елементами візантійської архітектури. В 1937 р.
на його місці був збудований палац Шайо. Палац Трокадеро часто служив місцем для з’їздів і
конференцій. Очевидно, в цьому палаці відбувався розіграш Національної лотереї, на якому
була присутня Розалія Яківна.
Далі буде.
Упорядкування, примітки та коментарі Надії Миронець.
Переклад текстів з французької Зої Борисюк.
Отримано 15 травня 2016 р. м.Київ
|