Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки)
Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–7.
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2016
|
| Назва видання: | Слово і Час |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158384 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 8. — С. 113-121. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-158384 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1583842019-08-26T01:25:42Z Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) Миронець, Н. Написане лишається Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–7. 2016 Article Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 8. — С. 113-121. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158384 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Написане лишається Написане лишається |
| spellingShingle |
Написане лишається Написане лишається Миронець, Н. Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) Слово і Час |
| description |
Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–7. |
| format |
Article |
| author |
Миронець, Н. |
| author_facet |
Миронець, Н. |
| author_sort |
Миронець, Н. |
| title |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_short |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_full |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_fullStr |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_full_unstemmed |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_sort |
володимир та розалія винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Написане лишається |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158384 |
| citation_txt |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 8. — С. 113-121. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT mironecʹn volodimirtarozalíâvinničenkirodinnelistuvannâ19211949roki |
| first_indexed |
2025-07-14T10:54:32Z |
| last_indexed |
2025-07-14T10:54:32Z |
| _version_ |
1837619449837912064 |
| fulltext |
113Слово і Час. 2016 • №8
* Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–7.
лишається
аписанеН
ВОЛОДИМИР ТА РОЗАЛІЯ ВИННИЧЕНКИ:
РОДИННЕ ЛИСТУВАННЯ (1921 – 1949 РОКИ)*
№ 262
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 3-ІІІ-33
Дитинонько, ось чого в мене бракує: 1) Нічна сорочка; 2) Короткі кальсони;
3) Штани від піжами (я привіз їх у Париж вимити); 4) лахматий рушник; 5) Jus de
raisin1 (у мене є тільки півпляшки, але коли тобі буде трудно їхати за цим у Vita
nova, то не треба, на тиждень вистачить); 6) трохи маслини (у мене є, але, думаю,
на весь той тиждень не вистачить); 7) прості (не теплі) карпетки. Та оце й усе.
Іду зараз на той бік до поштової скриньки. Вітер лютий і повен човен води,
треба вихлюпувать. Але гарно тут, як звичайно. А тепло так, що неможливо
топити. Тримаю двері й вікна розчиненими.
Потелефонуй Полетті2, якщо буде добра погода, хай приїде.
Хай тобі буде ясно, затишно, весело й радісно на душі, моя єдина.
[Листівка]
№ 263
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Physiopolis. 6-ІІІ-33
От, ти виїхала і я знов осиротів, вернувшись у тент. І сьогодні “сирітство”
моє трохи чуліше, ніж звичайно. Я тверезо розглядаю свій сум і тугу й розумію,
що вони, так само як гриби на особливо вогкому місці, збільшились, роздулись
від дощу. Вохкість, дощ, зміни погоди – це є те, з чим ми, Кохонько, ще не вміємо
справлятися. Добре, як ми вміємо розуміти дію цих факторів на нашу нервову
систему, як уміємо відзначати це, не обманювати себе поясненням “мировой
скорбью” поганого настрою. Здається, ми починаємо навчатися помічати цю дію,
але цього ще мало; треба навчитися боротися з цією дією, а краще і зробити
себе непіддатними цій дії. А така непіддатність є… все в тому самому фізичному
здоров’ї.
І от цей маленький процесик думання знову й знову висуває це питання здоров’я.
Старе, а ні трішки не нове, банальне просто питання. Як давно-давно було
сказано: “В здоровому тілі – здоровий дух” і ще сотні безперечних істин про вагу
здоров’я. Аж соромно повторювати ці істини. А тим часом, виявляється, що
навіть ми з тобою (а ти ж іще й лікар та й натюрист!) не зовсім як слід, не до
кінця, не цілком послідовно відчули ці істини. А що казати вже про інших. Ці бідні
інші розумом добре знають вагу здоров’я, але в них немає… послідовности, нема
“нової заповіди”: “що сповідуєш (розумієш, знаєш), те й роби”. Та й ми, Кохонько?
От ми збіраємось переїжжати кудись із Парижу. Чи ми твердо маємо перед собою
вихідний штандпункт: здоров’я, чи ми орієнтуємось головним (й, власне, єдиним)
чином на нього? Не зовсім. А треба неухильно орієнтуватись на цю точку.
В нашому становищі це – єдино-спасенна орієнтація. Коли ми будемо здорові (як
Слово і Час. 2016 • №8114
слід здорові!), всі труднощі нашого цього становища зменчаться в нашій психіці.
Навіть та ізольованість, та обрубаність, в якій ми живемо, навіть вона не буде
так болюче відчуватися, як при поганому здоров’ї. Найкращий спосіб боротися
з усіма махинаціями Харкова це – збільшувати своє здоров’я. На всяку пакість,
на чергову провокацію, на всяку глупоту відповідати збільшенням фізкультури,
сонячними купелями, сміхом, купанням у Сені і т. д.
Не треба теж випускати з пам’ятання, що ми маємо жити на земній планеті
ще не один десяток років. Ми разом удвох прожили оце першу сотню років (мої
52 і твої 48)1. Вона випала загалом не погано, але в загальних, так би мовити,
формах підтримування свого фізичного стану. Тепер ми починаємо другу
сотню і треба, щоб вона вже йшла під новим знаком, свідомого, організованого,
планового проводження свого фізичного господарства. І то найраціональнішого –
фрукторьянського і натюристського. Якийсь американець, що прожив сто років,
на святкуванні дня свого рождіння сказав: “Перші сто років минули нічого собі.
Побачимо, які будуть другі сто”. (Приблизно так сказав). Я думаю, що ми маємо
більше права повторити його слова.
Одже, Кохонько, в послідовність сказаного треба посилити пильність у наших
заходах щодо здоров’я (поменче escapade’ів2, ліньків у гімнастиці і т[аке] і[нше]).
Роби все, що треба (так само й масаж!).
Крім того, постарайся все ж таки знайти літературу про фрукторьянське
годування. Постарайся якось знестися з Edem’ом (у Німеччині)3. Напиши їм як лікар-
українка, що хоче подати про їхню справу інформацію до своєї країни. Крім того:
знайди, збери, випиши наукові дані дослідів про якості фруктів і овочів. Довідайся,
чи є на Україні й узагалі в СРСР книги про фрукторьянство. І збірай матер’ял для
своєї книги про фруктове годування, яку ти повинна написати через рік-два для
України. Через рік-два ми матимемо власний досвід, а, крім того, ти назбіраєш
наукові дані. Не забувай, що ти маєш жити ще 50 і більше років. Люди будуть
нерозумно жити ще сотні років. Треба цю нерозумність длубати, розколупувати.
Ти повинна написати не одну книгу про це важне й багатостороннє питання.
Кожна сторона – нова книга. Одже, конче треба зібрати всякий матер’ял. Заведи
собі відповідні папки, зшитки й т[аке] і[нше], куди занось і складай усе, що може
колись згодитися тобі в праці (вирізки, цифри, назви книжок, цитати авторів і
т[аке] і[нше]).
З цього погляду я трохи боюся курочок. Але коли навчитися працювати в
цій галузі (літературно-науковій), коли ввійти в любов до неї, то й курочки не
завадять. А надто, як будуть помічники.
Тим часом для мене неодмінно роздобудь чи книжки чи виписки і дані про тютюн
(про ті питання, про які ми з тобою балакали). Мені це дуже поможе боротися і
стоїчно витримувати напади смоктання, тиснення і т[аке] і[нше]. Може, це ще
не так довго, а, може, ще й довго доведеться терпіти.
Кохонько, не забудь же розвести заходи про збірання даних щодо купівлі хутора
чи хатини. Напиши Steinman’ові4 й пішли йому проспектик про Eze-Sur-Mer5, може,
він уже знає, що воно таке. Спитай, чи не має він чого-небудь на увазі.
Ну, дощик припинився, – повезу листа до скриньки. (Знову буду брати течію).
Багато-багато ще міг би тобі писати з приводу наших заходів як фізичної, так і
психічної “самооборони”, або інакше кажучи “самоорґанізації”. Треба і оборонятися і
орґанізуватися. Лихо людей велике в тому, що в них нема орґанізації, наприклад, в
годуванні, себто, нема усвідомлення засобів годування, оцінки їх, вибору, розподілу
в споживанні. А як є в декого, то нема достатньої послідовности, і виходить
недокінченість.
Ну, годі. Присилай усе, що знайдеш корисного для мене. І газети пришли!
Будь послідовна, будь весела, будь здорова, моя єдина!
115Слово і Час. 2016 • №8
№ 264
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [7-ІІІ-1933]
Мій Ясний,
посилаю тобі зворушливого листа1 Бачинського2. Сподіваюся, що в тебе
знайдеться папер, щоб відповісти. В противному разі прийдеться тобі їхати
швиденько до Парижу!! А ми вже на вас чекаємо.
Піч не погасла, але майже, й коли б приїхала на дві години пізніше, було б вже
пізно.
Була в бібліотеці. Дуже мало взагалі матеріялів щодо табаку. І все старе. З
нового майже нема. Але страшні спустошення робить він. Немає органа, який
би не реагував на цю страшну отруту. Я прочитала досить значну працю про
методи лікування від табашизму, але про срокі нічого, на жаль, не сказано. Пише
автор про моментальні “ізлеченія” ґіпнозом (два-три сеанса у піддатних до ґіпнозу
сюжетів), про лікування инчими наркотиками (морфій тощо), про раптове кидання
та повільне зменшування кількости (цей останній метод вважає недійсним й
далеко більш тяжким, бо тягнеться він безконечні місяці. Про те, скільки часу
той, що кидає курити, відчуває потяг або бажання, нічого нема. Завтра піду в
societé tabagique3. Може, там щось довідаюся.
Чи не дуже там тобі вохко, моя радість? У нас досить тихо в будинку: здається,
рами не працюють. Якщо тобі там не затишно, жар сюди. Бачила Тіточку. Її мати
кличе до Італії й вона вже вирішила їхати на довший, можливо, час. Бідний Шаша!
Зараз їду кидати листа. Дощ, слякость, вохкість і велика-велика втома.
Нічого нового тут нема.
Зробила собі вштрик. Нічого, вже скоро навчуся. Що ж ти, рідний, одповіси
Юльці?4
Будь здоровий, мій єдиний. Справді, приїдь, якщо щось тобі там не подобається.
Ми тут всі ждемо на тебе з ніжностю.
Пригортаюся до тебе, любов моя!
Будь спокійний, веселий, здоровенький, ясний, щасливий, любий та любимий
всіма.
Твоя Майка
№ 265
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 8-ІІІ-33
Я думаю, голубонько, що ти розумієш, чому я не їду до Парижу, куди ти мене
кличеш. Я цілий день сьогодні на сонці. Листа Бачинському написав і зараз одсилаю
разом з листом до тебе. Розуміється, це добре, що він має видавати такий журнал,
але… є деякі “але”, про які я йому й пишу. Головне ж “але” в тому, що саме тепер
на Україні іде якась зміна нацполітики. Може, це лінія на великодержавництво, а
ми якраз виступимо з цим журналом і з агітацією за прилучення до рад[янської]
України. А потім ще деякі дрібніші уваги й запитання. Якщо він дасть мені
задовільну відповідь, то я дам до його журналу “Щастя”. Нехай друкує. А коли
журнал буде доходити на Україну, то це буде те, чого я й хотів. (Думаю, що через
це не пустять журнал). Але я, звичайно, не скажу Бачинському про недозвіл до
видання “Щастя”. Йому напевне буде ґарантовано допущення журналу на Україну.
А тут раптом заборона. Через що? Через “Щастя”, через річ таку революційну
й цілком комуністичну. От хай тоді й почухається хитрий галичанин, що здобув
якусь дрібочку грошенят на видання журнальчику, от хай тоді й відмовиться далі
друкувати “Щастя”1. Je ris2 зарані.
Пишу на сонці. Стає холодніше від хмар і від 4-ої год[ини]. Розклав на сонці всю
постіль, зараз іду збірати все, заносити в хату, вдягатися й везти листа до
скриньки. Хай буде добре!
Слово і Час. 2016 • №8116
А курочки будемо розводити? Га? Обнімаю всім серцем.
А про тютюн шукай, шукай!
Газети вишли. Тамарці про Петрополіс напиши!3
№ 266
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] 8-ІІІ-[1933]
Ясний мій,
я тобі вчора не написала, просиділа 4 години в бібліотеці, читаючи про intoxication
tabagique1. Навіть виборки поробила, хоч нового довідалася не багато. Одне нове.
За останнє десятиріччя майже ніхто не говорить про шкідливість тютюну, бо
всі курять. А хто й не курить – не сміє підняти голосу. Держава робить все, щоб
попит збільшувався.
Але мені пощастило. Зустріла лікаря, що кинув курити (йому 47 р[оків] і в його
почалися ознаки отруєння). Кинув з великою мукою. Перші два тижні думав, що
не встоїть. Але встояв. На моє запитання, скількі часу потрібно, щоб зовсім не
хотілося, відповів, що його власний досвід та досвід кількох його клієнтів каже:
1 1/2 - 2 місяці найбільше. Тільки один випадок був, коли й після 2 м[місяців] хотілося
(хоч і не дуже). Це був невропат. Людина з зовсім зруйнованою нервовою системою.
У всіх инчих настає період заспокоєння й гордости за перемогу. Я запитала, чи
він сам иноді хоче курити, відповів, що ні. Що буває ще рефлекторний рух, швидче
пам’ять про минулі почування, але бажання вже не буває. Він кинув курити півроку
тому. Ми балакали довго. Він збірається писати працю про тютюн, але немає часу.
Він сам багато вживав автосугестії. В ґіпноз не вірить. Каже, що все залежить
від волі й що надзвичайно трудно достається бідним курільщикам перемога. Він
курив 1 1/2 пакета на день!! Посилаю тобі деякі нотатки, що я поробила.
_____________________
Твій лист мене зхвилював, мій любий. Ти у всьому маєш рацію. Коли ти освітлюєш
якесь питання, то воно з’являється неначе зовсім нове, неначе вперше з ним
знайомишся.
Так ми з тобою, які бачимо ясно зв’язок річей, їхню причинность, які можемо бути
послідовними, можемо позбутися всіх забобонів, – ми мусимо й инчим показати
шлях.
Так, я буду збірати матер’яли для праці. Напишу й в “Eden”. Хочу бути цілком
озброєною, а головне – мушу мати переведений послідовно наш з тобою опит.
Ми проживемо й другі сто років гарно. Ми це знаємо й це так і буде.
Цього року в червню будемо святкувати наші ювілеї2. “Аби бог дав здоровля”
гей той казав!
Яке сонце! Як тепло та гарно. Я тебе кликала тільки тому, що гадала, буде
дощик, а тепер я й не хочу, щоб ти їхав сюди. Лишайся, мій любий, покі тобі там
гарно.
Я написала Тамарі, але чи відповіcть вона?
Сьогодні цілий ранок пропав на засідання Square de Vergennes3. Але треба було
піти, бо питання стояло про Pélissier4. Я потім розповім.
Малий для мене день. От сьогодні я так мало встигла зробити.
Я хотіла бути більш орґанізованою. Коли ж це я, нарешті, зроблюся такою?
Ну, нічого, все буде! Ґазети тобі послала, сьогодні посилаю “Соц[іалістичний]
Вістник”5. Розклад теж.
Чи гарно тобі, любов моя? Зараз так кротосно – сумно, ніжно-рожеві хмаринки
на небі й ти на них дивишся. Ти весь гармонійно-прекрасний, ти – неповторний.
З солодким сумом пригортаюся до тебе.
Твоя Майка.
[До листа додано 2 сторінки виписок французькою мовою]
117Слово і Час. 2016 • №8
№ 267
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 9-ІІІ-33
Дякую тобі, Майка, за листа, інформації, газети. Чи ти береш сонячні купелі
на терасі? Якщо ні, то ти робиш злочинство! Чуєш?
Я приїду в суботу, біля 4-ої. Шкода звідси виїжжати в такі дні, та я певен, що
до неділі погода ця не вистоїть, зопсується.
Обіймаю всім серцем!
[Листівка]
№ 268
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 17-ІІІ-33
Кохонько моя рідна, в мене майже все є на довший час, одже, треба привезти
тільки фруктів і хліба. Фруктів кіло 5 і 4 хлібини. Та хіба ще сиру з чверть. І з цим
я зможу прожити до суботи того тижня.
У нас тут усе добре. Вночі був мороз. (Бач, таки є зміна!) Але в хатинці тепло
й затишно. Зараз їду кидати цю картку в скриньку і в круго…острівну подорож.
Маю цікаву тему для балачки в неділю. Обнімаю всім єством.
№ 269
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 24-ІІІ-33
Майка! Мені треба:
1) Горіхів (лущених).
2) Маслин, бо ці – занадто солоні, є трошки печінки після них (значить, чимсь
недобрі).
Та оце й усе. Ну, розуміється, фруктів і хліба до наступної неділі. А там
побачимо, – може, я приїду до Парижу, може, ти до мене.
Привези сукно доріжки для фотелю. Не забудь. Ну, звичайно, 4 коробочки
“Salambo”1 і сірничків.
І сьогодні вітер, але не такий скажений як учора й я іду до поштової скриньки.
До неділі, Май!
Якщо ви з Жюльєтою вирішили дати NRF руський текст “С[онячної] М[ашини]”2,
то скажи Жюльєті, хай вона попрохає редакторку віддати книгу на читання
французові, що вміють по-руському. (Якщо вже взагалі не пізно).
А сонячні купелі береш? Ой, гляди мені!
[Листівка]
№ 270
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [30-ІІІ-1933]
Четверг
Дитинонько,
пишу тобі тільки для того, щоб сказати, що думки мої на острові, в хатинці.
Почуваю деяку втому, але не тяжку. Відчувається зміна погоди, тільки не треба
піддаватися!
Нічого нового. Листів з Прагі нема. Чого це так, не зрозуміло.
В будинку тихо-тихо. Вчора цілісінький день сиділа дома. Сонця взяла багато.
Може, через це й втома?
Серце моє, а як же в тебе? Завтра чекаю листика. А тепер піду на прохід. Будь
щасливий та спокійний.
Тв[оя] Майкелія
[Листівка. Датована упорядником за поштовим штемпелем].
Слово і Час. 2016 • №8118
№ 271
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Physiopolis. 31-ІІІ-33
Дякую, Кохонько моя єдина, за листика твого. Я не чекав листів, але Жан гукнув
мені під час моєї кругоострівної подорожі, що для мене є лист1, і я моментально
вхопив його.
Що нічого з Праги немає, то мене це не дивує й не турбує, – обидва кореспонденти
мої досить важкі на дію. Але Сірий все ж таки міг би швидче послати книгу2, адже
це і в його, книгарському, інтересі (франків, мабуть, зо сто коштуватиме том
Грушевського). Ну, та кінець-кінцем обидва напишуть.
Кохонько, в мене фруктів є днів на чотирі (субота, неділя, понеділок, вівторок).
Сиру зовсім мало. Маслин – багато. Датів – малувато3. Малаги – досить4.
Флоконів5, масла, соку виноградного, горіхів – надовго ще вистачить. Одже,
треба: фруктів днів на 4 (4 кіло), хліба, сиру, датів. Та й годі. Здається, на цей
раз я нічого не забув. Подумай ще сама.
Сьогодні виніс на сонце й вітер обидві постілі. Погрілись і повітрились гарненько.
Втоми і в мене є трошки. Хто зна, в чому дійсна причина. Справді, може, ми
перебіраємо сонцем? Та нічого, звикнемо і втома зникне.
Якщо в неділю мене не буде, почекай, – може, я запізнюся через що-небудь.
Хоча Глущ знову загрожував, що приїде, але краще я тебе на човнику підвезу. Ти
ж приїдеш, не зважаючи ні на яку погоду, правда?
Всім серцем обіймаю!
Якщо ти можеш купити мені не дорого, але гарний світер (десь у справжніх
сольдик6), то я буду дуже задоволений. Треба хоч для виїздів у Villennes мати щось
пристойніше, а то цей такий подертий, що ніяково. Але це не “срочно-необходимо”,
можна й почекати. Але якусь белетристичку привези.
Коментарі
№262
1 Jus de raisin (фр.) – виноградний сік.
2 Потелефонуй Полетті – Полетта, очевидно, знайома Винниченків.
№263
1 Ми разом удвох прожили оце першу сотню років (мої 52 і твої 48) –
Це твердження В. Винниченка спонукало до пошуку нової інформації для уточнення року
народження Розалії Яківни. В існуючій літературі, в тому числі в коментарях до “Щоденника”
В. Винниченка (Т. І, с. 44), у Вікіпедії та ін., подана дата 1886 р. Якби було так, то вікова
різниця між ними становила б 6 років, а не 4, як видно з коментованого листа. У “Щоденнику”
за 1938 р. знову записано: “26 липня. Косі 54 роки, сьогодні день її рождіння”; “27 липня.
День мого рождіння. 58 років”. (Винниченко В. Щоденники / Публ. і прим. Г. Сиваченко //
Київська старовина. – 2001. – № 1. – С. 107). В анкеті Розалії Ліфшиць – студентки Паризького
університету, яку виявив О. Кучерук, також указаний рік народження 1884. У документах
Розалії Яківни, які зберігаються в Архіві УВАН у США (Фонд В. Винниченка №138, тека 154),
її рік народження вказаний 1886. В одному з документів є пояснення Розалії Яківни про те,
що правильний її рік народження – 1884, а помилка виникла під час оформлення документів
у Німеччині. З того часу у всіх її документах значиться дата 1886 рік. Така ж дата викарбувана
й на її пам’ятнику на могилі в Мужені.
В. Винниченко своїм днем народження вважав 27 липня, однак у виявленій М. Смоленчуком
метричній книзі значиться 28 липня (Смоленчук М. Помилки в жандармському циркулярі //
Київ. – 1990. – №7. – С. 113).
2 поменче escapade’ів – escapade (фр.) – авантюра.
3 Постарайся якось знестися з Edem’ом (у Німеччині) – Едем (Еден) – рай. Тут ідеться
про кооператив “Eden”, заснований у 1893 р. в Оранієнбурзі біля Берліна. До початку Другої
світової війни в ньому жило близько 1000 фруктових вегетаріанців.
4 Напиши Steinman’ові – особа не встановлена.
5 проспектик про Eze-Sur-Mer – Ез (фр. Èze-sur-Mer) – село в департаменті Альп Мірітім
у регіоні Прованс – Альпи – Лазурний берег (Французька Рів’єра), в 9-ти кілометрах на схід
від Ніцци.
№264
1 посилаю тобі зворушливого листа – Ідеться про лист Ю. Бачинського до
В. Винниченка:
119Слово і Час. 2016 • №8
Прага 3/ІІІ 1933
До Тов. В. Винниченка
в Париж
Вельмишановний Товаришу!
Я бачу Ваше здивоване лице, коли перечитали мій підпис на отсім листі, та й питаєтеся:
що ж знову, він ще жиє? – що ж він хоче від мене! – Так от, послухайте, що я від Вас хочу.
Я приступаю до видавання журналу – місячника для розсліду політичних, господарських
і культурних справ Західної України, з цілею – виказати безвиглядність і нераціональність
змагань Західної України за “Соборну українську народну Республіку”, а зате доказати
конечність і як єдино раціональне змагати до злуки Західної України з Радянською Україною.
Сей журнал не буде комуністичний, – він призначений для української так зв[аної] інтелігенції,
що живе поза Радянською Україною і Радянським Союзом і є ворожо наставлена до Радянської
України. Тому вихідною точкою в обговорюванню в журналі статтях буде не комунізм, а
національна сторона українства, докола котрої кружляє майже уся та інтелігенція.
Чи Ви, товаришу, готові приступити до співробітництва в тім журналі? Я запрошую Вас до
сеї співпраці. Мені якось так здається, що Ви не відмовитесь від неї. Я навіть приймаю, що
Ви вже згодилися, і жду лише на Вашу притакуючу заяву і на присилку Ваших рукописів. Я не
ограничаю Вас у виборі тем, – все, про що напишете, буде для мене цінне – чи оповідання, чи
публіцистичні статті. Хоч в журналі, що виходити буде поки що лише в 6 арк[ушів] друку – через
те, задля скутого об’єму, хочу в культурнім відділі ограничити ся до літературної і мистецької
критики, – то для Вас знайду місце, не лише для публіцистичних Ваших статей і літературних
і мистецьких рефлексій, але і для Ваших оповідань і драм.
Журнал призначений головно для розслідів справ Західної України, але, для протиставлення
тому, що є і що творить ся на Західній Україні, хочу подати цілий ряд статей про те, що є і що
творить ся на Радянській Україні, і тому запрошую на співробітників журналу письменників
не лише із Західної України, але і Радянської. Журнал має представити цілість українського
життя на цілій українській території. Повірте мені, Товаришу – як радий був би я, коли би до
співробітників того журналу я міг і Вас зачислити.
1-шу книжку хочу видати з кінцем сего місяця – буде за квітень – тому, будьте ласкаві, пришліть
мені скрипт в час, – було би добре, якби Ви могли прислати мені скрипт до 15 с[ього] м[ісяця].
Статті будуть гоноровані, – для Вас призначую найвисшу скалю – 10 дол[арів] за аркуш
друку, рад би платити далеко більше, але се неможливе. Чи годитеся на се?
Моя адреса до 15 с[ього] м[ісяця]: Praha ХІІ, [адреса написана нерозбірливо] – Від 15-го
беру нове мешкання і нову адресу в час Вам подам.
Я для редаґовання сего нового журналу переїхав з Берліна до Праги, – тут зручнійше такий
журнал видавати.
А що ж коло Вас чувати – доброго чи злого? Питав я не раз за Вас, та нічого не міг розвідати
ся – так заховали ся десь. Чув лише, що пишете і малюєте образи.
Посилаю Вам окремо мої три повоєнні видання: одне – стара річ, а два новіші.
Здоровлю щиро Вас і Вашу дружину
всього найліпшого
Юліян Бачинський
2Бачинського – Бачинський Юліан Олександрович (1870–1940) – громадський діяч, журналіст,
публіцист. Член Української радикальної партії, з 1899 – Української соціал-демократичної
партії, автор брошури “Ukraina irrеdenta” (“Україна уярмлена”) (1895), у якій обґрунтовував
потребу створення власної української соборної держави. У 1918 – член Української
Національної ради ЗУНР–ЗОУНР, у 1919–1921 – представник УНР у Вашингтоні. До 1925 р.
мешкав у Відні, звідки переїхав до Берліна, де в 1928 р. видав працю “Большевицька
революція і Україна”, у якій виправдовував тактику співробітництва з більшовиками. У 1933 р.
переїхав до Праги, де почав видавати прорадянський журнал “Вільна трибуна”. У листопаді
1933 р. приїхав до Харкова, працював у редакції “Української Радянської Енциклопедії”.
6 листопада 1934 р. був заарештований, засуджений до 10 років позбавлення волі. Помер у
виправно-трудовому таборі.
3 Завтра піду в societé tabagique – société tabagique (фр.) – товариство табакокуріння, куди
Розалія Яківна збиралася йти з приводу табашизму, тобто отруєння нікотином.
4 Що ж ти, рідний, одповіси Юльці? – Ідеться про Юліана Бачинського.
№265
1 От хай тоді й почухається хитрий галичанин, що здобув якусь дрібочку грошенят
на видання журнальчику, от хай тоді й відмовиться далі друкувати “Щастя”. – Пізніше
В. Винниченко від цього свого задуму відмовився. У листі до Ю. Тищенка (Сірого) від 8 червня
1933 р. він писав: “Ви пишете, що, може, не погано було б дати цю працю [“Щастя” – Н. М.]
до нового журналу Бачинського, а потім випустити її в відбитках. Я спочатку так і думав
зробити. Але, поміркувавши, мусів з великим жалем одмовитись од цієї ідеї в інтересах
самого журналу. Я не знаю, чи сказав Вам Бачинський причину моєї відмови взагалі від
участи в журналі. Головна причина та, що я не хочу шкодити журналові. Я не знаю, хто в
ньому буде співробітничати, чи буде він провадитись чесно й в інтересах ідеї з’єднання двох
частин нашого народу (як мені представлялась ціль самого журналу), то покаже тільки зміст
Слово і Час. 2016 • №8120
і характер журналу. Але на всякий випадок я не міг узяти на себе гріха шкоди йому своїм
співробітництвом. Бо я знаю, що саме моє ім’я в журналі викликало б до нього надмірну увагу
радянської влади. Але це не так страшне, як те, що журнал неодмінно був би недозволений
до поширення на Україні. Формально, офіціяльно заборони, може, й не було б, але фактично
всі числа, де були б вміщені мої писання, були б сконфісковані й не допущені до читача.
І то не через те, що ті писання мої здались би владі противними комуністичному вченню,
контрреволюційними, ні, навпаки, через те, що вони були б і в очах влади і в дійсності ані
трішки не противними комунізмові і таки просто комуністичними. Дивно? А от так воно є, а
доказів та ілюстрацій цього неймовірного парадоксу я, на жаль, маю досить.
Всі мої праці після “Сонячної машини” на Україні не дозволяються хоча вони цілком
комуністичні. (Та іншими й не можуть бути). В тому числі й “Щастя”. До видання в СРСР
воно заборонене. Коли б воно почало з’являтися в журналі Бачинського, то ясно, що влада
заборонила б і журнал. Заборонена ця праця фактично, без ніяких повідомлень і пояснень,
просто не дається дозволу на видання та й годі. Те саме було б, розуміється, і з тим журналом,
в якому ця заборонена річ з’явилася. З якої ж бо речі Бачинському влада дозволила б
поширювати на Україні те, що не дозволяє ніякому своєму видавництву? Проста логіка каже,
що такого привілею вона Бачинському не дала б. Одже ясно, що в інтересах самого журналу
мені, знаючи це все, треба було відмовитись од співробітництва. Бачинський цього не розуміє,
чи вдає, що не розуміє й не перестає жаліти, що я відмовився. Я гадаю, що коли йому дорогий
його журнал, то він повинен дякувати мені, що я відмовився”).
(ЦДАВО України. – Ф.3803. – Оп.1. – Спр. 46. – Арк 216-217зв.).
2 Je ris зарані – Je ris (фр.) – Я сміюся.
3Тамарці про Петрополіс напиши! – Ідеться про берлінське видавництво “Петрополіс”.
Можливо, Винниченко просив давню знайому Тамару Віленську навести довідки в цьому
видавництві про видання свого твору.
№266
1 intoxication tabagique – тютюнова інтоксикація.
2 Цього року в червню будемо святкувати наші ювілеї – Тут Розалія Яківна, очевидно, плутає
українські й російські назви місяців іюнь–іюль (червень–липень), бо обоє вони народилися не в
червні, а в липні: Розалія Яківна 26 липня, Володимир Кирилович, як свідчить запис у метричній
книзі, – 28 липня, хоч сам вважав своїм днем народження 27 липня. Крім щоденникових записів
(див. прим. 1 до листа №263), про це свідчить і його лист до В. Левинського, у якому писав,
що народився він 15 (27 за н. ст.) липня (Лист В. Винниченка до В. Левинського від 27 липня
1923 р. // ВР ІЛ. – Ф. 171. – Спр. 181. – Арк. 1). Мабуть, народився він 27 липня, а хрещення
і запис у метричну книгу сталися 28 липня.
3 Square de Vergennes – сквер Верженна в 15 арондісмані Парижа, названий на честь
французького дипломата і державного діяча Шарля Ґравє, графа де Верженна (1719–1787).
4 питання стояло про Pélissier – Ідеться про Жана Пелісьє. Жан Пелісьє (Jean
Pélissier,1883–1939) – французький журналіст, письменник і соціолог, спеціаліст із питань
національностей; пропагував роззброєння і мир, вважав, що до вічного миру приведе
самовизначення народів. З 1912 – редактор журналу “Les Annales des nationalité s” (“Аннали
національностей”), один із номерів якого у 1913 р. був присвячений Україні. Вступну статтю
про Україну “Одна поневолена нація” написав Шарль Сеньобос, в ньому було опубліковано
статті М. Грушевського, С. Єфремова, М. Вороного, О. Косач, Л. Цегельського. Улітку 1917 р.
Жан Пелісьє прибув з інформативною місією до Києва, маючи на меті забезпечити в Україні
прихильне ставлення до Франції. З серпня 1917 р. до кінця січня 1918 відіграв помітну роль
в еволюції стосунків між Україною і Францією. Він бував в УЦР, зустрічався з В. Винниченком,
М. Грушевським, О. Шульгиним, С. Петлюрою. Завдяки цим зустрічам Пелісьє зрозумів дві
речі: соціалістична орієнтація ЦР, що спиралася на селянство, і те, що український рух не
націоналістичний, а федералістичний, про що він занотував у щоденнику. Його місію як
представника МЗС ускладнило прибуття 3 грудня до Києва військової місії на чолі з генералом
Табуї, який працював на Військове міністерство, а 26 грудня 1917 р. був призначений комісаром
Французької республіки в Україні. Це привело до відкритого суперництва між двома установами,
що було не на користь французькій політиці в Україні. За інформацією Зої Борисюк, в Бібліотеці
імені Симона Петлюри в Парижі зберігається рукописний “Щоденник” Жана Пелісьє, який
складається з 53 записників, загалом близько 6000 сторінок. Він дає змогу висвітлити мало
відомі аспекти політики національностей французького уряду під час Першої світової війни.
5“Соціалістичний Вістник” – “Социалистический вестник” – журнал, що видавався закордонною
делегацією Російської соціал-демократичної робітничої партії (меншовики) в 1921–1963 рр. Його
засновником і шеф-редактором у 1921–1923 рр. був Л. Мартов. Виходив послідовно в Берліні
(1921–1933), в Парижі (1933–1940), в Нью-Йорку (1940–1963). Усього вийшло 784 номери.
№269
1 4 коробочки “Salambo” – Salambo (фр.) – заварне тістечко, еклер. Покрите зеленою глазур’ю
і посипане з одного кінця шоколадною стружкою.
2 Якщо ви з Жюльєтою вирішили дати NRF руський текст “С[онячної] М[ашини]” – NRF –
Нувель ревю франсез (фр. Nouvelle Revue française) – французький літературний часопис.
Заснований 1 лютого 1909 р., з деякими перервами видається до сьогодні.
121Слово і Час. 2016 • №8
№271
1 Жан гукнув мені під час моєї кругоострівної подорожі, що для мене є лист – Жан –
знайомий Винниченка на острові для натуристів.
2 Сірий все ж таки міг би швидче послати книгу – В листі до Ю. Тищенка (Сірого) від
20 березня 1933 р. В. Винниченко звертався до нього з проханням: “Прошу мені написати, що
Ви, як книготорговець, можете мені прислати з матерьялу, що стосується Хмільниччини. А як
маєте Грушевського том про Хмільниччину, то прошу вислати її мені зараз же за післяплатою”
(ЦДАВО України. – Ф.3803. – Оп.1. – Спр.46. – Арк. 211).
3 Датів – малувато – Дати – від dattes (фр.) – фініки.
4 Малаги – досить – Малага (Malaga) – іспанське десертне вино.
5 Флоконів – Flocons (фр.) – пластівці.
6 у справжніх сольдик – Ідеться про soldes (фр.) – розпродаж. Говорячи про “справжні”,
Винниченко, очевидо, мав на увазі розпродаж, коли дійсно знижки будуть великі.
Далі буде.
Упорядкування, примітки та коментарі
Надії Миронець.
Переклад текстів із французької
Зої Борисюк.
Отримано 31 травня 2016 р. м.Київ
|