Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні
Дослідженнями встановлено недосконалість методів розрахунку ВВП, ВНД, пов’язані із включенням до них хрематистичних товарів та послуг, використанням оцінок за обмінним курсом валют і за ПКС, відсутністю об’єктивних методів оцінювання послуг. У результаті підґрунтя розрахунків ВВП та інвестицій доста...
Збережено в:
| Дата: | 2019 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2019
|
| Назва видання: | Економічний вісник Донбасу |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158407 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні / Н.Ю. Брюховецька, І.П. Булєєв // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 114-125. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-158407 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1584072019-08-30T01:25:13Z Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні Брюховецька, Н.Ю. Булєєв, І.П. Фінанси Дослідженнями встановлено недосконалість методів розрахунку ВВП, ВНД, пов’язані із включенням до них хрематистичних товарів та послуг, використанням оцінок за обмінним курсом валют і за ПКС, відсутністю об’єктивних методів оцінювання послуг. У результаті підґрунтя розрахунків ВВП та інвестицій достатньо умовне. Запропоновано наводити окремо показники реального сектору економіки, СГД, сфери послуг у незмінних цінах національних грошових одиницях та у натуральних показниках, а порівняння – у ВКВ за ПКС. Розглянуто моделі забезпечення ефективності інвестицій СГД на різних стадіях розвитку суспільства. Обґрунтовано наявність падаючих ринків в Україні, доведено доцільність використання проектного методу інвестування, використання поряд з виробничо-грошовою кредитно-емісійною моделі фінансування інвестиційних проектів підприємств реального сектору економіки. Исследованиями установлено несовершенство методов расчета ВВП, ВНД в связи с включением в них хрематистичных товаров и услуг, использованием оценок по обменному курсу валют и по ППС, отсутствием объективных методов оценки услуг. В результате основы расчетов ВВП, инвестиций достаточно условные. Предложено приводить отдельно показатели реального сектора экономики, СХД, сферы услуг в постоянных ценах национальных денежных единицах и в натуральных показателях, а сравнения – в СКВ по ППС. Рассмотрено модели обеспечения эффективности инвестиций СХД на различных стадиях развития общества. Обоснованно наличие падающих рынков в Украине, доказана целесообразность использования проектного метода инвестирования, использования наряду с производственно-денежной кредитно-эмиссионной модели финансирования инвестиционных проектов предприятий реального сектора экономики. Research has found the imperfection methods of calculating GDP, GNI due to the inclusion of chrematic goods and services, the use of exchange rate estimates and purchasing power parity (PPP), and the lack of objective methods for estimating services. As a result, the basis for calculating GDP and investment is rather conditional. Was invited to give separately indicators of the real economy, business entities, and service-sector in constant prices of national currency and quantity terms, and comparisons in a free currency at PPP. The models to ensure investment performance of business entities at various stages of societal development was considered. The existence of falling markets in Ukraine was substantiated; usefulness of project investment techniques was proved, to use along with the production-money credit-emission financing model for investment projects of enterprises in the real economy. 2019 Article Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні / Н.Ю. Брюховецька, І.П. Булєєв // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 114-125. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-37072-2019-2(56)-114-125 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158407 330.322(477) uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фінанси Фінанси |
| spellingShingle |
Фінанси Фінанси Брюховецька, Н.Ю. Булєєв, І.П. Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні Економічний вісник Донбасу |
| description |
Дослідженнями встановлено недосконалість методів розрахунку ВВП, ВНД, пов’язані із включенням до них хрематистичних товарів та послуг, використанням оцінок за обмінним курсом валют і за ПКС, відсутністю об’єктивних методів оцінювання послуг. У результаті підґрунтя розрахунків ВВП та інвестицій достатньо умовне. Запропоновано наводити окремо показники реального сектору економіки, СГД, сфери послуг у незмінних цінах національних грошових одиницях та у натуральних показниках, а порівняння – у ВКВ за ПКС. Розглянуто моделі забезпечення ефективності інвестицій СГД на різних стадіях розвитку суспільства. Обґрунтовано наявність падаючих ринків в Україні, доведено доцільність використання проектного методу інвестування, використання поряд з виробничо-грошовою кредитно-емісійною моделі фінансування інвестиційних проектів підприємств реального сектору економіки. |
| format |
Article |
| author |
Брюховецька, Н.Ю. Булєєв, І.П. |
| author_facet |
Брюховецька, Н.Ю. Булєєв, І.П. |
| author_sort |
Брюховецька, Н.Ю. |
| title |
Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні |
| title_short |
Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні |
| title_full |
Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні |
| title_fullStr |
Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні |
| title_full_unstemmed |
Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні |
| title_sort |
напрями забезпечення інвестиційної активності в україні |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Фінанси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158407 |
| citation_txt |
Напрями забезпечення інвестиційної активності в Україні / Н.Ю. Брюховецька, І.П. Булєєв // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 114-125. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. |
| series |
Економічний вісник Донбасу |
| work_keys_str_mv |
AT brûhovecʹkanû naprâmizabezpečennâínvesticíjnoíaktivnostívukraíní AT bulêêvíp naprâmizabezpečennâínvesticíjnoíaktivnostívukraíní |
| first_indexed |
2025-07-14T10:55:34Z |
| last_indexed |
2025-07-14T10:55:34Z |
| _version_ |
1837619515281637376 |
| fulltext |
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
114
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
УДК 330.322(477) doi: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-114-125
Н. Ю. Брюховецька,
доктор економічних наук,
ORCID 0000-0002-6652-4523,
e-mail: Bryukhovetskaya@nas.gov.ua,
І. П. Булєєв,
доктор економічних наук,
ORCID 0000-0002-7912-3649,
e-mail: Buleev.I.P@nas.gov.ua,
Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ
НАПРЯМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ АКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ1
Постановка проблеми. У системі економічних
понять і категорій, що характеризують безперерв-
ний виробничий процес як постійне відтворення ци-
клів «виробництво – розподіл – обмін – спожи-
вання», інвестиції займають важливе місце, забезпе-
чуючи функціонування та розвиток суб’єктів госпо-
дарської діяльності (СГД). Інвестиційна політика
держави (макрорівень) та інвестиційна активність
підприємств (мікрорівень) по суті визначають про-
порції накопичення і споживання, тобто потенціал
СГД у поточний час та рівень його стійкості у май-
бутньому. У кожній суспільно-економічній форма-
ції (СЕФ) мали місце свої підходи до методів та ме-
ханізмів забезпечення інвестиційної активності.
Вони визначались цінностями суспільства, провід-
ними економічними моделями розвитку, що викори-
стовувались на різних рівнях суб’єктів господарю-
вання (макро-, мезо-, мікрорівнях) тієї чи іншої
СЕФ.
Стан економіки України кінця ХХ – початку
ХХІ ст. свідчить про її нестабільність, пов’язану із
переходом на ліберальну модель, яка вже була прой-
дена західними країнами, рекомендована для вико-
ристання країнам з перехідною економікою. У ре-
зультаті неспівпадання матеріально-технічної бази
економіки України із системою виробничих відно-
син прийняття цієї моделі викликало стрімке па-
діння економіки, деградацію виробничих сил, руй-
нування виробничих зв’язків, цінностей, професіо-
налізму і т.п. Інвестиційна діяльність промислових
підприємств України на сьогодні має суттєві вади,
потребує певної перебудови. У цьому сенсі необхід-
ним є обґрунтування і розробка нових підходів фор-
мування та реалізації сучасної моделі інвестиційної
активності підприємств України.
Огляд останніх досліджень і публікацій. Дія-
льність, яка забезпечувала розширене відтворення у
капіталістичному суспільстві, носить назву інвести-
ційної та мала місце у всіх СЕФ. Але якщо у тради-
1 Стаття підготовлена за поточними матеріалами науково-дослідницької теми Інституту економіки промисловості
НАН України «Стимулювання інтелектуалізації підприємств реального сектора економіки» (2018-2021 рр., номер
держреєстрації 0118U004441).
ційному суспільстві, рабовласницькій і феодальній
СЕФ вона мала мету розширення виробництва для
більш повного забезпечення виробників та суспіль-
ства необхідними їм товарами та послугами, то у ка-
піталістичній СЕФ головна мета інвестиційної дія-
льності – розширення матеріально-технічної бази
і інфраструктури для отримання максимального
прибутку власниками засобів виробництва, владних
структур, правлячих угрупувань. Тому у капіталіс-
тичній СЕФ інвестиції необхідно розділити на ін-
вестиції реального сектору економіки і інвестиції
хрематистичного характеру (вкладення у спекуля-
тивний фінансовий сектор, у нарко- та рейдерський
бізнес, агресивні військові дії тощо). Але, почина-
ючи із досліджень ґрунтівників політичної економії
і до цього часу, інвестиції досліджуються у сукуп-
ності, часто не розглядаючи окремо інвестиції реа-
льного сектору економіки та інвестиції хрематис-
тичного характеру, не диференціюючи на корисні
(природні) для задоволення потреб населення та
СГД і на задоволення неприродних бажань со-
ціально низьких груп населення. Крім того, до-
слідження проблем інвестиційної діяльності прово-
дяться у тісному зв’язку із проблемами створення й
використання ВВП, який не має єдиної методології
визначення та оцінювання. І це робить ще більш ак-
туальною проблему активізації інвестиційної діяль-
ності СГД. Ґрунтовні положення проблеми інвести-
ційної діяльності розроблені і продовжують до-
сліджуватись зарубіжними вченими [1-6], вітчизня-
ними науковцями [7-11]. Але у постановці диферен-
ціації інвестицій на віртуальні і реальні, економічні
і хрематистичні, матеріальні, духовні й інтелекту-
альні дослідження лише починаються [12-19] і по-
требують конкретизації, поглиблення, забезпечення
відповідними механізмами і моделями.
Метою статті є обґрунтування напрямів фор-
мування, інвестування, механізмів їх реалізації та
моделей активізації інвестиційної діяльності суб’єк-
Фінанси
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
115
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
тів господарювання в умовах системної структурної
кризи економіки, падіння ринків, переміщення капі-
талу з реального сектору економіки у сферу фінан-
сової діяльності.
Теоретичні передумови. В економічній теорії
сучасний стан розвинених країн, країн, що розвива-
ються, та країн із перехідною економікою віднесено
до «індустріальних суспільств», в якому дослідники
виділяють стадії економічного зростання на основі
технічного перетворення, інвестиційної діяльності
(Дж. К. Гелбрейт, П. Друкер, Д. Белл, У. Ростоу та
ін.) [20-26].
У. Ростоу [23-27] у зрілому індустріальному
суспільстві виділяє п’ять стадій, у яких стадія 4 –
«просування до стиглості» («движение к зрелости»),
стадія 5 – «масове споживання» відповідають сучас-
ності. Стадія 3 – «підготовка умов до «здвигу»
(«зльоту») та стадія «здвиг» («зліт») і перехід до ін-
дустріального суспільства» частково знаходяться у
традиційному і частково в індустріальному типах
суспільства.
По завершенню стадії масового споживання
формується новий тип суспільства, який має найме-
нування: неоіндустріальне, постіндустріальне, пост-
економічне, нове індустріальне, інформаційне і т.ін.
Одним із перших нове суспільство назвав пост-
індустріальним Д. Белл, виступаючи на конференції
у Бостоні (1962 р.), повторив у статті (1971 р.) та у
своїй книзі (1973 р.) [26]. За оцінками Д. Белла, роз-
винуті країни Північної Америки та Європи перей-
дуть до постіндустріального суспільства вже на по-
чатку ХХІ ст., оновивши виробничі сили.
Згідно із пануючою концепцією індустріальне
суспільство характеризується накопиченням тех-
ніки і капіталів. Д. Белл відмічав, що «американське
суспільство вже у 1976 році стало індустріальним,
сутність діяльності якого – координація машин і лю-
дей для масового виробництва товарів, у якому
«майже всі основні галузі виробництва, які ми
(Д. Белл) маємо … були вже у ХІХ сторіччі» [26],
для постіндустріального суспільства потрібні нові
виробництва.
Розглядаючи індустріальне суспільство як один
із типів розвитку країн, Дж. К. Гелбрейт зберігає
відносно нього характерну для кейнсіанства презум-
пцію про інвестиції у фізичний капітал як про дви-
гун виробничого прогресу.
У 60-ті роки ХХ ст. У. Ростоу у своїй концепції
стадій економічного зростання виділяє окремі ста-
дії – «сталої технологічної зрілості» та «еру висо-
кого масового споживання». Пізніше у роботі
1971 р. «Политика и стадии роста» [24, с. 230] він
вводить шосту «стадію пошуку якості» (духовність
людини). Часом досягнення «технологічної зріло-
сті» У. Ростоу називає для Великобританії 1850 р.,
США – 1900 р., Німеччини та Франції – 1910 р.,
Швеції – 1930 р., Японії – 1940 р., Росії (СРСР) та
Канади – 1950 р. [23, с. 319]. Часом вступу в еру ви-
сокого масового споживання У. Ростоу вважає для
США 1913-1914 рр., для Західної Європи і Японії –
50-ті роки ХХ ст. Глобальним фактором, за яким
вчений відносить країни до тієї чи іншої стадії роз-
витку, прийнято частку збережень та інвестицій у
національному доході (НД). При 5-10% збережень
та інвестицій у ВНД країна та її економіка віднесені
до третьої стадії розвитку, при 10-20% – до стадії
технологічної зрілості (четвертої стадії). Закріпи-
лось положення, що збільшення частини збережень
та інвестицій само по собі (разом із активною роллю
держави) пояснює та індукує економічне зростання,
«технологічна зрілість» досягається без наукової ор-
ганізації праці і без наукового менеджменту масо-
вого поточного конвеєрного виробництва. Тобто
має місце перебільшення ролі техніко-технологіч-
них факторів і недооцінка людського фактору, ду-
ховності, цінностей.
Для І-ІІ стадій економічного зростання пану-
ючою була виробничо-грошова модель інвестицій-
ної діяльності, джерелами інвестування якої були
переважно власні кошти підприємців-капіталістів, у
тому числі залучені завдяки війнам, колоніальній
системі тощо. Але вже на ІІІ стадії зароджується
кредитно-емісійна модель інвестування, яка з 60-
70 рр. ХХ ст. стала домінуючою у розвинених краї-
нах. Механізми й моделі, які використовують на ІV
і частково на V стадії економічного зростання най-
більш розвинені країни, не можуть бути механічно
перенесені в умови сьогодення країнами із перехід-
ною економікою, у тому числі Україною, хоча тен-
денція до цього чітко простежується.
На відміну від країн, що розвивалися за зако-
нами капіталістичної СЕФ й еволюційним шляхом
перейшли до IV стадії розвитку, Україну у складі
Російської імперії революційним шляхом було пере-
ведено (у складі Союзу РСР) у соціалістичний тип
розвитку, де вона за загальними принципами даної
СЕФ будувала соціалістичну економіку радянського
типу на індустріальній основі, у чомусь аналогічній
капіталістичній СЕФ, але у дечому суттєво відрізня-
лась від останньої. Загальний вектор розвитку був
орієнтований фактично на швидке зростання шля-
хом значно більших темпів росту інвестицій (у 2-
3 рази вищі, ніж передові капіталістичні країни на
етапі «підйому» або «зльоту»). Це дало можливість
швидко перейти на стабільний індустріальний шлях
розвитку. Але ери високого масового споживання
так і не було досягнуто. У результаті подій, пов’яза-
них із розпадом Союзу РСР, переходом до ринкових
відносин, капіталістичної економіки, Україна знов
опинилася на стадії підготовки переходу до еконо-
мічного розвитку (2-3 стадія) і лише у деяких точках
наближається до IV стадії. Але як самостійна дер-
жава вона функціонує у значно гірших умовах.
Характеристика стану економіки та інвести-
ційної діяльності України. Ще у 1990-1991 рр. Ук-
раїна була однією із промислово розвинутих країн
Європи і світу. ЇЇ обґрунтовано можна було відно-
сити до індустріального типу суспільства, IV стадії
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
116
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
розвитку «стійкого просування до стабільності». У
табл. 1 наведено показники ВВП та ВНД (валовий
національний дохід)1, розраховані за різними мето-
диками у вільній конвертованій валюті (ВКВ – дол.
USD) по обмінному курсу дол. США до гривні та по
паритету купівельної спроможності (ПКС).
Як видно із табл. 1, визначальний вплив на рі-
вень ВВП та ВНД має курс національної валюти до
ВКВ (у даному разі – $ USD) та методи формування
споживчого кошика для розрахунку ПКС2.
Таблиця 1
ВВП та ВНД України (2010-2017 рр.)*
Рік
ВВП за обмінним
курсом дол., млрд
USD
ВВПдо 2010 р.
(рази)
ВНД за ПКС,
млрд дол.
ВНД до 2010 р.
(рази)
ВНД у % до ВВП
(гр.4/гр.2)
1 2 3 4 5 6
2010 136,4 100,0 351,3 100,0 257,6
2013 177,8 130,4 392,8 111,8 220,9
2014 130,9 96,0 373,4 106,3 285,2
2015 90,5 59,0 340,5 97,0 376,2
2016 93,3 68,4 353,0 100,5 378,3
2017 109,3 80,1 366,8 104,4 335,6
* Всемирный банк рассчитывает ежегодно ВНД на душу населения и определяет по нему страны:
с высоким уровнем ВНД на душу населения – свыше 12615 $;
со средним уровнем ВНД на душу населения – от 1036 до 12615 $;
с низким уровнем ВНД на душу населения – до 1036 $. (Цит. за мовою джерела [31]).
Розраховано за даними Світового банку [27]; Державного комітету статистики України [28].
Згідно із оцінками СБ, у 2016 р. Україна за об-
сягом ВВП займала 65 місце у світовому рейтингу,
а за обсягами ВНД (по ПКС у $) – 50-те. Це свідчить
про необхідність корегування (суттєвої переробки
методик) методів визначення ВВП, ВНП, ВНД.
Тренд макроекономічних показників вказує на стаг-
націю та деградацію економіки України.
У рейтингу самих нещасних економік світу,
який складає Вloomblerg (2018), Україна зайняла
сьому позицію із 66 країн (у 2017 р. – п’яту). У все-
світньому рейтингу процвітання у 2013 р. Україна
займала 64 місце, у 2018 р. – 111 місце. У рейтингу
щастя (2015-2017 рр.) займала 118 місце серед 150
країн світу, щодо яких розраховувався відповідний
індекс.
Наведені вище дані свідчать як про нестійкість
економіки України, так і про ненадійність показни-
ків (ВВП, ВНП, ВНД), які з 1991 до 2018 р. знизи-
лись майже на третину3.
З метою вияснення, до якої із стадій розвитку
можна віднести Україну, можна скористатись як
1 ВНД = ВВП + сальдо первинних доходів. Первинні
доходи – це оплата праці, дивіденди і т.п. доходи, отри-
мані із-за кордону або передані за кордон. ВНД практично
дорівнює ВНП і незначно відрізняється від ВВП. До їхніх
загальних недоліків відноситься те, що вони не врахову-
ють збиток, що наноситься природі, не виключають діяль-
ність ВПК і витрати на нього, не виключають вироб-
ництво суспільно непотрібних і шкідливих товарів і по-
слуг (алкоголь, наркотики, діяльність спекулятивних
фінансових організацій, казино і т.п.), тобто діяльність,
яку мислителі давнини виключали з економіки і відно-
сили до хрематистики. Фінансовий капіталізм включив
вище викладеними показниками та їх динамікою,
так і безпосередньо порівнявши фактори та показ-
ники, що характеризують стадії розвитку (кількісні
та якісні) і відповідні фактори економіки України
(табл. 2).
Аналіз наведених у табл. 2 матеріалів свідчить,
що в Україні на протязі трьох десятиріч згортаються
передумови та впливові сили, здатні забезпечити пе-
рехід вітчизняної економіки до більш високих ста-
дій індустріального суспільства, не говорячи про
постіндустріальне суспільство. Провладні струк-
тури, власники фінансів та засобів виробництва не
мають вміння та бажання засвоювати та реалізову-
вати сучасні форми ринкових відносин, маючи ни-
зький рівень відповідальності перед суспільством,
високий рівень жадоби до незаробленого накопи-
чення, витрат доходів на задоволення надмірних ба-
жань, утому числі неприродних, суспільно небез-
печних.
хрематистику, результати її діяльності в грошовій формі
у фінанси, в економіку. Ці питання потребують глибоких
дослідженнях і прийняття рішень по ним.
2 Україна знаходиться у середній групі за даною кла-
сифікацією СБ (2016 р. – 2220 тис. $ по обмінному курсу,
8400 $ по ПКС).
3 Перспектива самого нищего государства в Европе.
Глядя в будущее из далекого прошлого. URL: http://e-
news.su/in-ukraine/256346-perspektiva-samogo-nischego-go
sudarstva-v-evrope-glyadya-v-buduschee-iz-dalnego-proshlo
go.html.
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
117
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
Таблиця 2
Показники, що визначають стадії розвитку передових країн і порівняння з ними показників України
Стадії
зростання
Показники країн,
що належать до даної стадії
Показники
України
Порівняння
й оцінка України
(відповідає +
не відповідає -)
1 2 3 4
ІІ. Підготовка
умов для
«здвигу» (стри-
бка, зльоту), до
більш високої
стадії
ВВП – зростання на 2–3% за рік –
стабільно.
Рівень заробітної плати – середній.
ВНД на душу населення – середній.
Населення і робоча сила стабільна і
зростає.
Інвестиції на рівні до 5% ВВП.
Модель інвестування – виробничо-
грошова
Зростання регулярно «зривається»
у різкі спади.
Рівень заробітної плати – низький.
ВНД на душу населення низький.
Населення і ринок труда зменшу-
ється.
ВВП не зростає і інвестиції знижу-
ються.
Модель інвестування виробничо-
грошова
–
–
–
–
–
+
ІІІ. Просування до
«здвигу» (зльоту,
стрибка)
ВВП – зростання на рівні середньо-
світового, але не менше 5% у рік.
Рівень заробітної плати вище серед-
нього.
Внутрішній ринок зростає.
ВНД на душу населення вище сере-
днього.
Інвестиції на рівні 10–20% ВВП.
Модель інвестування виробничо –
кредитна.
Інвестиційний клімат позитивний.
Робоча сила із середньою та серед-
ньо професійною освітою.
ІІІ–ІV технологічний уклад (ТУ).
Тенденція до зростання, але недо-
статня.
Рівень заробітної плати низький.
Внутрішній ринок «зхлопується»,
падає
ВНД низький і практично не зрос-
тає.
Інвестиції низькі, особливо в сфері
реального сектору.
Модель інвестування виробничо-
грошова.
Інвестиційний клімат несприятли-
вий.
Середня та середньотехнічна
освіта.
ІІІ–ІV ТУ.
–
–
–
–
–
–
–
+
–
ІV. Масове вироб-
ництво товарів та
послуг і масове їх
споживання
ВВП – стабільне зростання на рівні
3,0–3,5%.
Високий рівень ВНД на душу насе-
лення.
Кредитно-емісійна модель інвесту-
вання.
Збалансовані виробнича і робоча
сили, експорт і імпорт, низький рі-
вень інфляції. Високий рівень оп-
лати і доходів. Випереджаюче зрос-
тання сфери послуг, інновацій, циф-
ровізації, інтелектуального капі-
талу.
ІV–V ТУ
Низький рівень зростання ВВП.
Низький душовий ВНД.
Виробничо-товарна модель інвес-
тування.
Розбалансування ринків товарів,
праці і міграції.
ІІІ–ІV ТУ
–
–
V. Високе масове
споживання това-
рів та послуг
Зростання ВВП в основному за ра-
хунок сфери послуг (1,0–3,0%).
Стабільність сфери реального сек-
тору економіки. Реструктуризація
за рахунок інтелектуалізації труда.
Стабілізація доходів.
Кредитно-емісійна модель інвесту-
вання.
V–VІ ТУ
Відсутні основні ознаки V стадії.
VІ стадія пошуку
якісного зрос-
тання людей
Зростання ВВП за рахунок освіти,
охорони здоров’я, культури. Інвес-
тиції в людей.
Кредитно-емісійна модель інвесту-
вання.
V–VІ ТУ
Відсутні ознаки V–VІ стадії
* V - VІ стадії не розглядаються детально, оскільки для України це занадто далеке майбутнє.
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
118
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
Нехтуючи об’єктивними економічними та ін-
ституційними передумовами переходу до розвину-
того індустріального суспільства, правлячі кола по-
страдянських країн проголошуючи лозунги форму-
вання сучасних стадій розвитку, попадають у так
звані пастки: «нехватки капіталів» та кола «відста-
лості» (рис. 1 і 2), які відомі фахівцям [29-31], але не
отримують протидії у країнах з низьким рівнем роз-
витку економіки. Із деякими особливостями ці
«пастки» та «кола» мають місце у пострадянських
країнах, у тому числі в Україні.
Рис. 1. Коло нехватки капіталу (по Р. Нурксе) [30, с. 5; 32, с. 453]
Наведена схема Р. Нурксе є одним із варіантів
«порочных кругов нищеты» та пояснює обмеже-
ність внутрішнього ринку та (або) недостатність ре-
сурсів для інвестування, модернізації.
Коло нехватки капіталу доповнюється «колом
відсталості» Б. Кналла [32, с. 454], рис. 2.
Рис. 2. «Коло відсталості» Б. Кналла
Наведені схеми можуть бути використані для
вивчення інвестиційних процесів в Україні, але «се-
редню купівельну спроможність» треба замінити на
«низьку купівельну спроможність», а «наявність ка-
піталу» – на «недостатність вітчизняного капіталу»
та «низький інвестиційний клімат», що показано на-
рис. 3.
Рис. 3. Взаємозв’язок моделі розвитку та нехватки капіталів
(на прикладі України)
Розробка авторів.
Низька
продуктивність
праці
Відсталість
економіки
Недостатність
кваліфікованої робочої
сили, фахівців
Відсталість системи народної
освіти і професійної підготовки
Недостатність асигнувань
Низькі ТУ та
продуктивність
праці
Нехватка
капіталу
Низький
рівень
доходів
Непрацездатна
модель розвитку
Недостатність
вітчизняного капіталу
Низький
інвестиційний клімат
Низька
купівельна
спроможність
Обмеженість
внутрішнього
ринку
Недостатні
стимули до
інвестування
Нехватка
капіталу
Низька продук-
тивність труда
Низький рівень
доходів
При недостат-
ньому збереженні
Недостатній стимул ін-
вестування
Середня купівельна
спроможність
При наявності капіталу
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
119
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
На основі використання схем (рис. 1-3) та ана-
лізу відповідних процесів в Україні відображено
схему «кола відсталості» на прикладі сучасної віт-
чизняної економіки (рис. 4).
Дослідження свідчать, що більшість проблем в
економіці України пов’язано із використанням в ній
неоліберальної моделі розвитку, а в інвестиціях –
використанням виробничо-грошової моделі (ВГМ),
у той час як країни, що мають високі темпи роз-
витку, практикують комбіновані моделі, в яких ви-
користовуються позитивні сторони усіх економіч-
них шкіл, а провідна модель інвестування – кре-
дитно-емісійна. Це дозволяє розвинутим країнам,
закріпившись на V стадії стабільно високого масо-
вого виробництва і споживання, переходити до VІ
стадії «якісного зростання людини». Але економіка
переходить у стан «боргової», що потребує нових
глибоких досліджень.
Рис. 4. Коло відсталості та нехватки капіталів в Україні
Розробка авторів.
У вітчизняній економіці доцільно просуватись
до індустріального суспільства, використовувати
концепції Форда – Тейлора – Друкера [22; 32,
с. 483], які відкрили шляхи потокам продукції галу-
зей масового виробництва у домашнє господарство
і зробили «середні верстви» найманих працівників
впливовими власниками матеріального виробни-
цтва. В основі концепції лежить презумпція стихій-
ного розвитку масових ринків в економічно-лідиру-
ючих країнах за рахунок: 1) розширення зайнятості
у трудоємних поточно-конвеєрних процесах галузей
масового виробництва з високими заробітками пра-
цюючих; 2) поширення споживчих кредитів сім’ям
із зростаючими потребами (в автомашинах, ко-
теджах, побутових приладах та інших товарах дов-
гострокового користування). Основний ланцюг цієї
концепції – «розвиток технологій і товарного світу –
зростання продуктивності праці, заробітків і зайня-
тості – розвиток працівників та відносин на вироб-
ництві – розвиток кредитів і ринків – розвиток
суспільства». Визначальними при цьому є інвести-
ційно-інноваційна діяльність, активність якої відпо-
відає рівням інвестицій у ВНД країни, валовій про-
дукції СГД, використання кредитно-емісійної мо-
делі інвестування.
За розрахунками С. Кузнеця [33], частка внут-
рішніх накопичень у ВНД при 5%, характерних для
стадій розвитку традиційних суспільств, перед ста-
дією злітання (стрибка) була у США у 40-50 роках
XIX ст. – 15-20%; у Канаді в 1870 р. – 15,0%,
1890 р. – 15,5%, 1900 р. – 13,5%. СРСР у 30-ті роки
XX ст. мав більше 40%, Китай у кінці XX – початку
XXI ст. – від 30 до 40%.
Узагальнення досліджень зарубіжних фахівців
свідчать, що на стадії зрілості накопичення на рівні
10-12% ВНД забезпечують стабільне щорічне зрос-
тання економіки на 1-3%, а кожен 1% зростання
накопичення (при умові структурної перебудови) за-
Низькі (незадовільні) рівні фінансування
науки
Відсталість економіки, промисловості
охорони
здоров’я і
природи
освіти і
підготовки
фахівців
Падіння обсягів інвестицій
низький
рівень
інвестицій
Падаючий внутрішній
ринок
низька
купівельна
спроможність
Безперспективна
неоліберальна модель
розвитку
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
120
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
безпечує зростання ВВП на 0,1-0,3%. Але, якщо кра-
їна значні суми з бюджету витрачає на військово-
промисловий комплекс (ВПК), на товари та послуги
непершої потреби, економить на науці, освіті, охо-
роні здоров’я, допускає надмірну диференціацію на-
селення за доходами і т. ін., ці концепції не спрацьо-
вують. Такі явища мають місце не лише у транзи-
тивних країнах та у країнах третього світу, але і у
розвинутих країнах світу.
У роботі «Теория изобилия» Дж. Гелбрейт [34;
32, с. 486-487] відзначає, що: нав’язування різних
малокорисних, а то й шкідливих предметів побуту
і престижного відпочинку проходить у США на про-
тивагу задоволенню життєво важливих потреб інте-
лектуального і духовного розвитку людей; роль ор-
ганізатора формування, фінансування (авт.) суспі-
льно важливих потреб повинна взяти на себе дер-
жава, оскільки майже усі «інвестиції в людину» про-
ходять повз ринкової системи; ВПК прямо впливає
на рівень інфляції (зниження інвестицій у громадян-
ські галузі, зниження доходів населення – авт.); «ін-
вестиції у людину» усупереч «інвестиціям у матері-
альний капітал» невидимі і не піддаються оцінці
(відсутні методики – авт.); фактичне капіталовкла-
дення у матеріальні цінності або максимізація дохо-
дів (прибутку – авт.), а саме «інвестиції» в своїх ді-
тей становиться головною метою і людини, і суспі-
льства, але це ще не усвідомлено економічною на-
укою і практикою.
Викладені вище положення необхідно врахову-
вати при формуванні концепції активізації інвести-
ційної діяльності в економіці, у промисловості та на
підприємствах України. І виділення хрематистики,
«очищення» ВВП, диференціація послуг та удоско-
налення методів їх оцінювання може дієво цьому
сприяти.
Інвестиційна діяльність та механізми її мо-
тивації. В капіталістичній економіці інвестиції ви-
значаються як довгострокове вкладення капіталу у
промисловість, сільське господарство, транспорт та
інші галузі господарства з метою отримання при-
бутку. В економічній літературі виділяють інвести-
ції фінансові (ІФ) – вкладення капіталу в акції, облі-
гації та інші цінні папери, що переміщає титули вла-
сності та дає право отримання нетрудового доходу,
і реальні – створення нових капітальних благ, но-
вого капіталу або збільшення уже існуючого вироб-
ничого капіталу. Використовуються також поняття:
валові реальні інвестиції (ВРІ) – вкладання у основ-
ний виробничий капітал (будівлі, споруди, облад-
нання), житлове будівництво, товарно-матеріальні
запаси (сировина, матеріали, готова продукція та не-
завершене виробництво); чисті інвестиції (ЧІ) – ВРІ
за виключенням із них суми амортизації основного
капіталу [35].
Інвестиції є державні (ДІ) та приватні (ПІ). Дер-
жавні інвестиції фінансуються за рахунок держав-
ного бюджету та використовуються для розвитку ін-
фраструктури, нових виробництв, військово-про-
мислового комплексу, науки, освіти та ін.
Приватні інвестиції направляються у ті галузі,
де інвестор чекає отримати бажаний прибуток. Дже-
релом їх фінансування є прибуток, амортизаційні
відрахування, кредити банків та фінансових органі-
зацій, кошти працівників підприємства. Починаючи
із 60-х років ХХ ст. головним джерелом фінансу-
вання РІ розвинутих країн стали кредити, а модель –
авансова, кредитно-емісійна. В Україні у реальному
секторі економіки все ще зберігається застаріла мо-
дель інвестування, де до 70-80 % РІ фінансується за
рахунок власних коштів підприємства (прибуток,
амортизація), тобто застосовується виробничо-гро-
шова модель інвестування, де кредити та ПІІ не ма-
ють суттєвого значення (табл. 3).
Інвестиції можуть дати імпульс до розвитку,
якщо вони забезпечують швидкі нововведення,
пов’язані із науково-технічним прогресом, розши-
ренням зовнішніх та внутрішніх ринків, і їх відно-
сять до автономних, інноваційних. Такі інвестиції
викликають ефект мультиплікації, котрий необхідно
закріпити і таку роль виконують індуковані інвести-
ції.
Таблиця 3
Капітальні інвестиції за джерелами фінансування, %
(без АР Крим і частини Донецької та Луганської областей)
Джерела 2010 2013 2014 2015 2016 2017
Усього 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0 100,0
у тому числі:
Кошти держбюджету 5,6 2,6 0,7 2,4 2,6 3,4
Кошти місцевого бюджету 2,9 2,8 2,6 4,9 7,1 9,3
Власні кошти суб’єктів господарювання 61,0 66,1 70,5 67,4 69,3 69,2
Кредити банків та інших фін. органів 12,6 13,2 9,8 7,3 7,5 6,7
Кошти закордонних інвесторів (ПІІ) 2,1 1,6 2,7 3,1 2,7 1,2
Кошти населення (будівництво житла) 11,6 10,3 10,5 12,0 8,5 7,3
Інші джерела 4,2 3,4 2,2 2,9 2,3 2,9
Розраховано за даними Державного комітету статистики України [28].
Реальні інвестиції на рівні підприємства деякі
автори розглядають як капіталовкладення – сукуп-
ність товарів для збільшення нагромадженого капі-
талу [36, с. 330]. До інвестицій відносять також про-
цеси, пов’язані із приватизацією, зміною титулу ді-
ючого СГД, «гру» на біржах і т.ін., що не відповідає
сутності інвестиційної діяльності.
Дослідження проблем інвестицій (капіталов-
кладень) мусить дати відповідь на питання: яким чи-
ном результати виробництва певного періоду розпо-
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
121
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
діляються між поточним споживанням і майбутнім
(інвестиції для збільшення обсягу в перспективі);
яку роль у визначенні рівнів виробництва та безро-
біття в економіці відіграють коливання інвестицій-
ної активності фірм; який вплив інвестицій на дов-
гострокове економічне зростання [36, с. 58].
Проблеми мотивації інвестиційної роботи на
макро- та мікрорівнях знаходяться у полі зору на-
укової економічної спільноти як заходу, так і по-
страдянських країн. Але, оскільки рівень розвитку
економіки, промисловості, інвестиційної діяльності
у країнах суттєво відрізняється, то і методи мотива-
ції, стимулювання інвестицій також різняться, особ-
ливо на мікрорівні. На заході підприємства функці-
онують в умовах розвинутого і ефективно діючого
ринку фінансів. Тому наробки західних вчених, у
тому числі нобелевських лауреатів, більш стосу-
ються мотивації інвестицій за активною участю фі-
нансового ринку. Суттєвий внесок зроблено в тео-
рію інвестицій і мотивацію їх розвитку нобелев-
ським лауреатом в галузі економіки (1981 р.)
Джеймсом Тобіном – автором теорії інвестицій q
(к’ю). У роботах «Нова економіка: погляд через де-
сятиріччя» (1972 р.), «Політика процвітання», «На-
риси з точки зору кейнсианця» (1987 р.), «Гроші,
кредит і капітал» (1997 р.) та ін. [цит. за 36, с. 58-62]
Дж. Тобін розвиває теорію інвестицій q – модель ди-
наміки інвестицій, згідно з якою витрати на капіта-
льні товари залежать від співвідношення ринкової
ціни функціонуючого капіталу (К) та його відновної
вартості (Кх),
= . (1)
Якщо q > 1, тобто К <Кх+ і, складаються при-
вабливі умови для збільшення інвестицій, при q < 1,
тобто Кх+ і < К, інвестиції знижуються.
Теорія дає можливість оцінювати роль ринку
цінних паперів в економіці. Але для економіки Ук-
раїни, фондовий ринок якої знаходиться у ембріона-
льному стані, даний метод стане дієвим у майбут-
ньому.
Певний інтерес для вітчизняної інвестиційної
науки та практики представляє сучасна теорія порт-
фельних інвестицій. Вона характеризує процеси, що
відбуваються в інвестиційній діяльності у зв’язку із
виникненням єдиного міжнародного фінансового
ринку. Традиційні інструменти інвестиційної діяль-
ності (цінні папери, акції та облігації, боргові зо-
бов’язання, іноземна валюта) доповнюють такі фі-
нансові інструменти, як депозитарні розписки, фор-
вардні контракти, ф’ючерси на товари, опціони, ва-
ранти, фондові індекси, свопи на відсоткові ставки
тощо, які і стали іменуватись портфельними інвес-
тиціями. Вони обслуговують боргову економіку, си-
стему та механізми кредитного інвестування. Її ав-
тор – нобелівський лауреат з економіки (1990 р.)
Г.-М. Марковіц. Сутність теорії портфельних інвес-
тицій коротко можна сформулювати як «кількісний
аналіз», що застосовується для підбору портфель-
них інвестицій та управління ризиками. Очікувана
дохідність портфеля цінних паперів визначається як
середнє значення розподілу ймовірностей, а ризик –
як стандартне відхилення можливих значень доход-
ності (r) від очікуваного.
Доходність (r) – це сума двох компонентів: ди-
відендної дохідності (ДД) та доходності внаслідок
зміну курсу акцій (ДА)
= ДД+ ДА,% (2)
ДД = виплачені дивідендипочаткова ціна акції х 100 % (3)
ДА = = кінцева ціна акції початкова ціна акціїпочаткова ціна акції х 100 % (4)
Приклад: куплено акцію за 100 грн. За рік воло-
діння покупець чекає отримати на неї дивіденд (при-
пустимо ДД = 3% вартості акції) та ціновий диві-
денд (ДА) внаслідок зміни курсу акцій (припус-
тимо – 7%). Очікувана доходність (r) складає 10%
(3% + 7%).
Якщо у наступному році показники підприєм-
ства зростають, то зростає і очікуваний коефіцієнт
доходності (r) і (r1) буде більше (r):
r1 > r. (5)
Якщо показники погіршуються, то (r1) стає
меншим ніж (r):
r1 < r . (6)
Якщо показники залишаються незмінними, то:
r1 = r. (7)
Положення, висловлені Г.-М. Марковіцем у
статті «Вибір портфеля» (1952 р.), розвинуті ним ра-
зом із його учнем В.-Ф. Шарпом (нобелівський лау-
реат, 1990 р.) і сформульовані у моделі оцінки капі-
тальних активів САМР (capital assetpricing model). У
цій моделі превалюють підходи [36, с. 199 - 201]:
інвестори віддають перевагу високо очікуваній
дохідності інвестицій і низькому стандартному від-
хиленню. Портфелі звичайних акцій, які забезпечу-
ють найвищу очікувану дохідність заданого стан-
дартного відхилення, є ефективними;
щоб визначити граничний вплив акції на ризик
портфеля, необхідно враховувати не ризик акції са-
мої по собі, а її внесок у ризик портфеля. Цей внесок
залежить від чутливості акції до змін вартості порт-
феля;
чутливість акції до змін вартості ринкового
портфеля позначається показником «бета» (чутли-
вість дохідності цінних паперів до вимірювання до-
хідності ризиків портфеля);
якщо інвестори можуть брати позики або нада-
вати кредити за безризиковою відсотковою ставкою,
то їм слід завжди мати комбінацію безризикових ін-
вестицій і портфель звичайних акцій. Склад такого
портфеля акцій залежить лише від того, як інвестор
оцінює перспективи кожної акції, а не від його став-
лення до ризику. Якщо інвестори не мають додатко-
вої інформації, то їм слід сформувати такий самий
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
122
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
портфель акцій, як і в інших, тобто ринковий порт-
фель цінних паперів.
Модель Г.-М. Марковіца використовується пе-
реважно на першому етапі формування портфеля ак-
тивів при розподілі інвестованого капіталу у різні
типи активів: акції, облігації, нерухомість тощо. На
другому етапі, коли капітал, інвестований у певний
сегмент ринку активів, розподіляється між окре-
мими конкретними активами, що формують обра-
ний сегмент (тобто з конкретних акцій, облігацій
тощо), використовують однофакторну модель
В.-Ф. Шарпа.
Сучасна теорія портфельних інвестицій ґрунту-
ється на таких постулатах [36, с. 207]:
• ринок складається з кінцевого числа активів,
дохідність яких для певного періоду є величиною
випадковою;
• інвестор в змозі на основі статистичних даних
отримати оцінку очікуваних (середніх) значень до-
хідностей та ступенів можливості диверсифікації
ризиків;
• інвестор може формувати різні допустимі
(для певної моделі) портфелі;
• дохідність портфелів – величини випадкові;
• порівняння портфелів ґрунтується лише на
двох критеріях – середній дохідності та ризику;
• інвестор не схильний до ризику у тому сенсі,
що з двох портфелів з однаковою дохідністю він
обов’язково перевагу віддасть портфелю із меншим
ризиком.
Наведені теорії та моделі частково (за окре-
мими елементами) можуть бути корисні у вітчизня-
ній практиці. Для їх реалізації розробляються прак-
тичні рекомендації, які сприяють активізації інвес-
тиційної діяльності промислових підприємств Укра-
їни.
Основним напрямом активізації інвестиційної
діяльності промислових підприємств в умовах пада-
ючих ринків має стати перехід від виробничо-гро-
шової моделі інвестування, де основне джерело фі-
нансування є власні ресурси СГД, до кредитно-емі-
сійної моделі інвестування, в якій основна форма є
інвестиційний проект, а головним джерелом фінан-
сування – банківські кредити та кредити інших фі-
нансових інституцій. При цій моделі має місце ак-
тивна роль і співробітництво держави, банків та
СГД (державно-приватне партнерство), цільове дов-
гострокове кредитування конкретних інвестиційних
проектів, банківська ставка на рівні інфляції плюс 1-
2% банківська маржа, державний та громадський
контроль за реалізацією проекту.
Висновок. Дослідження свідчать, що стан інве-
стиційної діяльності у світі, Україні, суб’єктів гос-
подарської діяльності характеризується тим, що у
ХХІ ст. провідні індустріально-розвинуті країни
ввійшли на хвилі завершення етапу розвитку, в ос-
нові якого знаходиться техніко-технологічний про-
грес. І якщо раніше розвиток йшов на базі нарощу-
вання капіталу у техніці, то тепер домінантою роз-
витку становиться розкриття та реалізація творчого
потенціалу людини, домогосподарств, інтелектуалі-
зація виробництва та суспільства, куди зроста-
ючими темпами перетікає капітал.
Зростає роль духовності та цінностей людини,
колективів, суспільства у розвитку економіки, дер-
жави. Стала проблема: чи Україна буде залишатись
індустріальною державою і тоді треба відбудову-
вати промисловість, чи вона і наділі буде руйнувати
промисловість і перетворюватись у аграрну дер-
жаву, чи буде вона формувати самодостатню неза-
лежну економіку, що відповідає вимогам ІV техно-
логічної революції та базуватись на V – VI техноло-
гічних укладах (ТУ), чи вона буде і надалі прагнути
вбудуватись в економіку (економіки) більш розви-
нених країн (США, Польщі та ін.), союзів чи асоціа-
цій (ЄС, інші союзи, асоціації).
Викладені у статті напрями інвестування орієн-
товані на створення дійсно незалежної, самодостат-
ньої постіндустріальної вітчизняної економіки, су-
часної ефективної промисловості, інвестиційно-
інноваційного розвитку суб’єктів господарської дія-
льності (СГД). Для цього проводиться об’єктивна
оцінка стану економіки, що вирішується шляхом ви-
користання діючих та запропонованих методів оці-
нювання показників макро- та мікрорівня. Нині ді-
ючі методи оцінювання показують тренд, а не реа-
льні якісні і кількісні досягнення економіки. Так,
дані рівня ВВП за методиками Світового Банку
значно відрізняються від даних ООН, МВФ, ЦРУ
США, різних національних та міжнародних агенцій
та інститутів. Особливо гостро стоїть проблема
оцінки результатів діяльності сфери послуг, очи-
щення показників від повторного врахування, ви-
ключення із показників товарів та послуг спрямова-
них на задоволення неприродних бажань спожива-
чів (індивідуальних, групових, колективних і т.п.,
агресивних намірів держав тощо), які віднесені до
сфери хрематистики.
Сутність людини доцільно розглядати як ду-
ховно-біо-соціальну, і в дослідженнях використову-
вати методи тріалектики, концепцію трьох сил роз-
витку, метафізику. Лише конкретні матеріальні (фі-
зичні) процеси можуть досліджуватись з викорис-
танням діалектики. Потрібна загальнодержавна
ідеологія, соціально-економічна та науково-соціа-
льно-технічна політика, система цінностей, орієнто-
вані на саморозвиток та самореалізацію людини.
Напрями розвитку мусять враховувати таку
особливість падаючих ринків: згортання ринку йде
меншими темпами, аніж сходять з нього нерента-
бельно працюючі підприємства, організації. При
цьому суб’єкти господарської діяльності, що
успішно адаптовані до нових умов, зростають на па-
даючих ринках, а їх власники та топ-менеджмент
отримують більші доходи. Одним із показників, під-
тверджуючих ці положення (за думкою деяких вче-
них – закономірностей) є те, що, наприклад в Укра-
їні у 2017 р. мали власність більш ніж 50 млн дол.
США 115 осіб, у 2018 р. їх стало 135 [38]. Але при
цьому 30,5% населення, за оцінками Всесвітнього
банку, мали доход нижче прожиткового мінімуму
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
123
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
(менше ніж 1,9 дол. США в день на одну особу).
Така ситуація заводить економіку у пастки хроніч-
ної нестачі капіталу, кола бідності, вихід з яких
можна досягти через ефективне використання, перш
за все, внутрішніх та залучених ресурсів. На вирі-
шення цих питань направлена дана модель та меха-
нізми її реалізації, формуються нові підходи до інве-
стиційної діяльності підприємств, запропоновані у
статті.
Напрями подальших досліджень:
дослідження проблеми співвідношення базису
та надбудови у сучасному постіндустріальному сус-
пільстві, ролі духовності та економічних відносин у
розвитку суспільства і виробництва;
вплив інформаційних та цифрових технологій
на духовність і цінності людини як духовно-біо-со-
ціального суб’єкта, на стан трудових колективів
(персоналу), суспільства;
зростання ролі інвестицій у людину, в інтелек-
туалізацію виробництва з метою сталого розвитку
суспільства, запобігання негативному впливу на на-
вколишнє середовище.
Література
1. Шумпетер Й.А. Теория экономического разви-
тия. Москва: Прогресс, 1982. 453 с. 2. Шумпетер Йо-
зеф. Теория экономического развития. Капитализм, со-
циализм и демократия. В 2-х томах. Москва: Эксмо,
2007. 864 с. 3. Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории
и цели общества: пер. с англ. / под общ. ред. и предисл.
Н.Н. Иноземцева, А.Г. Милейковского. Москва: Про-
гресс, 1976. 406 с. 4. Друкер П. Задачи менеджмента в
ХХІ веке / пер. с англ. Москва: ИД «Вильямс», 2001.
272 с. 5. Львов Д.С. Экономика развития. Москва:
«Экзамен», 2002. 512 с. 6. Хазин М. Черный лебедь
мирового кризиса. Москва: РИПОЛ классик; Санкт Пе-
тербург: ООО «Издательство «Пальмира», 2017. 415 с.
7. Соціально-економічний стан України: наслідки
для народу та держави: національна доповідь / за заг.
ред. В.М. Гейця та ін. Київ: НВЦНБУВ, 2009. 687 с.
8. Політика інтеграції українського суспільства в кон-
тексті викликів та загроз подій на Донбасі: національна
доповідь / [Лібанова Е.М., Горбулін В.П., Пирож-
ков С.І. та ін.]; за ред. Е.М. Лібанової. К.: НАН
України, 2015. 363 с. 9. Промышленная политика и
управление развитием промышленности в условиях
системных дисбалансов: концептуальные основы: мо-
ногр. / под общ. ред. В.П. Вишневского, Л.А. Збараз-
ской. Донецк: ИЭП НАН Украины, 2013. 180 с. 10. Ха-
устова В.Є. Промислова політика України: фор-
мування та прогнозування: моногр. Харків: ІНЖЕК,
2015. 384 с. 11. Промисловість України – 2016: стан
та перспективи розвитку: науково-аналітична доповідь
[Амоша О.І., Булєєв І.П., Землянкін А.І., Брюхо-
вецька Н.Ю. та ін.] Київ: ІЕПНАН України, 2017.
120 с. 12. Катасонов В.Ю. Капитализм. История и
идеология «денежной цивилизации». Москва: Инсти-
тут русской цивилизации, 2015. 1120 с. 13. Промисло-
вість України 2014-2016: невикористані можливості,
шляхи відновлення, модернізації та сучасної розбу-
дови: наукова доповідь / ред. кол.: О.І. Амоша,
І.П. Булєєв, Ю.С. Залознова; Київ: ІЕПНАН України,
2017. 554 с. 14. Булеев И.П., Брюховецкая Н.Е. Со-
циально-экономические проблемы экономики Укра-
ины на современном этапе ее развития. Вісник еко-
номічної науки України, 2018. №1(36). С. 11-24. 15. Бу-
леев И.П. Некоторые аспекты выхода из кризиса эко-
номики Украины. Проблемы экономики, 2016. №1.
С. 75-83. 16. Брюховецька Н.Ю., Коритько Т.Ю.,
Бриль І.В. Оцінювання інвестиційної активності
підприємства за критерієм доданої вартості. Стра-
тегія і механізми регулювання промислового розвитку:
зб. наук. праць. Київ, 2016. С. 28-40. 17. Брюховецкая
Н.Е., Иваненко Л.В. Фактори та показники інве-
стиційної активності підприємств і доданої вартості в
Україні. Бизнес-Информ. 2018. №2. C. 74-80. 18. Бу-
леев И.П., Брюховецкая Н.Е. Корпоративный анализ
движущих сил капиталистической и социалистической
экономик: возможности применения в Украине. Про-
блемы экономики, 2018. №2. С. 276-288. 19. Булєєв
І.П., Брюховецька Н.Ю. Економіка і хрематистика в
індустріальному та постіндустріальному суспільствах.
Конкурентоспроможність та інновації: проблеми
науки та практики: матеріали Міжнародної науково-
практичної конференції, 15-16 листопада 2018 р.
Харків: ФОП Лібуркіна Л.М., 2018. С. 397-400.
20. Гэлбрейт Дж.К. Новое индустриальное общество /
пер. с англ. Л.Я. Розовского, и др. Общ. ред. Н.Н. Ино-
земцева, С. М. Меньшикова, А.Г. Милейковского.
Москва: Прогресс, 1969. 480 с. 21. Друкер П. Постка-
питалистическое общество. М.: «Academia», 1999.
288 с. 22. Druker Peter F. The New Sosiety. The
Anatomy of Industrial Order. NewYork: Harper, 1950.
362 p. 23. Rostow W. The Process of Economic Growth.
New York: W. W. Norton, 1952. 24. Rostow W. Politics
and the Stages of Growth. Cambridge: Cambridge
University Press, 1976. 25. Rostow W. Therists of
Economics Growth from David Hume to the Present: With
a Perspective on the Next Century. NewYork: Oxford
University Press, 1990. 733 p. 26. Белл Д. Грядущее
постиндустриальное общество / пер. с англ. Москва:
Академия, 1999. 788 с. 27. Показатели мирового раз-
вития. URL: http://datatopics.worldbank.org/ consump
tion/ country/Ukraine. 28. Державна служба статистики
України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua. 29. Глазьев
С. Экономика будущего. Есть ли у России шанс?
Москва: Книжный мир, 2016. 634 с. 30. Nurkse R.
Problems of Capital Formationin Under development
Countries. NewYork: Oxford University Press, 1975. Р. 5.
31. Baran P.A. The Political Economy of Growth. New
Delhi, 1962. 32. История экономических учений (со-
временный этап). Учебник / под. общ. ред. А.Г. Худо-
кормова. Москва: ИНФРА-М, 2002. 748 с. 33. Kuznets
S. Notes on Take-off. The Economics of Take – off into
Sustained Growth. Proceeding of a Conference held by the
International Economic Association. Edited by W.W. Ros-
tow. London: The Macmillan Press Ltd, 1963. Pp. 22-43.
34. Гэлбрейт Дж. К. Теория изобилия. Москва:
Олимп-Бизнес, 2018. 420 с. 35. Инвестиция. Экономи-
ческая энциклопедия / гл. ред. А.М. Румянцев.
Москва: «Советская энциклопедия», 1972. Т. 1. С. 548.
36. Довбенко М.В. Сучасна економічна теорія (Еко-
номічна нобелелогія). Київ: Вид-во «Академія», 2005.
336 с. 37. Модильяни Ф., Миллер М. Сколько стоит
фирма? Теорема ММ. Москва: Дело ЛТД, 1997. 272 с.
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
124
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
38. Акимова Г. Страна нищих и миллионеров: Укра-
ина в мировых рейтингах. URL: https://nk.org.ua/
ekonomika/strana-nischih-i-millionerov-ukraina-v-mirovy
ih-reytingah-173756 (дата звернення 25.03.2019).
References
1. Schumpeter, Y. (1982). Teorijaj ekonomicheskogo
razvitija [Theory of Economic Development]. Moscow,
Progress [in Russian].
2. Shumpeter Y.A. (2007). Teoriya ekonomi-
cheskogo razvitiya. Kapitalizm, sotsializm i demokratiya
[Theory of Economic Development. Capitalism, socialism
and democracy]. Moscow, Eksmo [in Russian].
3. Gelbreyt Dzh. K. (1976). Ekonomicheskiye teorii i
tseli obshchestva [Economic Theories and Goals of Soci-
ety: Trans. from English]. Moscow, Progress [in Russian].
4. Druker P.F. (2001). Zadachi menedzhmenta v XXI
veke [Tasks of management in the XXI century].
(Translated from English). Moscow, Williams Publishing
House [in Russian].
5. L'vov D.S. (2002). Ekonomika razvitiya [Develop-
ment economics]. Moscow, «Ekzamen» [in Russian].
6. Khazin M. (2017). Chernyy lebed' mirovogo
krizisa [The Black Swan of the World Crisis]. Moscow,
RIPOL classic; St. Petersburg, OOO Palmira Publishing
House [in Russian].
7. Heiets V.M. еt al. (Еds.). (2009). Sotsialno-
ekonomichnyi stan Ukrainy: naslidky dlia narodu ta
derzhavy: natsionalna dopovid [Socio-economic status of
Ukraine: consequences for the people and the state]. Kyiv,
NSC of NIBU [in Ukrainian].
8. Libanova E.M., Horbulin V.P., Pyrozhkov S.I. еt
al. (2015). Polityka intehratsii ukrainskoho suspilstva v
konteksti vyklykiv ta zahroz podii na Donbasi [Policy of
Integration of Ukrainian Society in the Context of
Challenges and Threats of Events in the Donbass]. Kyiv,
NAS of Ukraine [in Ukrainian].
9. Vishnevskiy V.P. & Zbarazskaya L.A. (Eds.).
(2013). Promyshlennaya politika i upravleniye razvitiyem
promyshlennosti v usloviyakh sistemnykh disbalansov:
kontseptual'nyye osnovy [Industrial policy and manage-
ment of industrial development in the context of systemic
imbalances: conceptual foundations]. Donetsk, IIE NAS of
Ukraine [in Russian].
10. Khaustova V.Ye. (2015). Promyslova polityka
Ukrainy: formuvannia ta prohnozuvannia [Industrial Pol-
icy of Ukraine: Formation and Forecasting]. Kharkiv,
INZhEK [in Ukrainian].
11. Amosha O.I., Bulieiev I.P., Zemliankin A.I.,
Briukhovetska N.Yu. et al. (2017). Promyslovist Ukrainy
– 2016: stan ta perspektyvy rozvytku: naukovo-analitychna
dopovid [Industry of Ukraine - 2016: the state and
prospects of development]. Kyiv, IIE NAS of Ukraine [in
Ukrainian].
12. Katasonov V.YU. (2015). Kapitalizm. Istoriya i
ideologiya «denezhnoy tsivilizatsii» [Capitalism. History
and ideology of "monetary civilization"]. Moscow, Insti-
tute of Russian Civilization [in Russian].
13. Promyslovist Ukrainy 2014-2016: nevykorystani
mozhlyvosti, shliakhy vidnovlennia, modernizatsii ta
suchasnoi rozbudovy [Industry of Ukraine 2014-2016: un-
used opportunities, ways of restoration, modernization and
modernization]. (2015). Kyiv, IIE of NAS of Ukraine [in
Ukrainian].
14. Buleyev I.P., Bryukhovetskaya N.Ye. (2018).
Sotsial'no-ekonomicheskiye problemy ekonomiki na
sovremennom etape yeye razvitiya [Socio-economic prob-
lems of the ukrainian economy at the present stage of its
development]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy –
Bulletin of Economic Science of Ukraine, 1(34), рр. 11-24
[in Russian].
15. Buleyev I.P. (2016). Nekotoryye aspekty
vykhoda iz krizisa ekonomiki Ukrainy [Some aspects of
overcoming the crisis of the Ukrainian economy].
Problemy ekonomiki – Problems of economics, 1, рр. 65-
83 [in Russian].
16. Briukhovetska N.Yu., Korytko T.Yu., Bryl I.V.
(2016). Otsiniuvannia investytsiinoi aktyvnosti
pidpryiemstva za kryteriiem dodanoi vartosti [Estimation
of investment activity of the enterprise on the criterion of
added value]. Stratehyia y mekhanyzmы rehulyrovanyia
promыshlennoho razvytyia – Strategy and mechanisms of
regulation of industrial development. Kyiv: IІE NAS of
Ukraine [in Ukrainian].
17. Bryukhovetskaya N.Ye., Ivanenko L.V. (2018).
Faktory i pokazateli investitsionnoy aktivnosti predpriyatiy
i dobavlennoy stoimosti v Ukraine [Factors and indicators
of investment activity of enterprises and value added in
Ukraine]. Biznes Inform – Business Inform, 4, рр. 74-80 [in
Russian].
18. Buleyev I.P., Bryukhovetskaya N.Ye. (2018).
Korporativnyy analiz dvizhushchikh sil kapitalisticheskoy
i sotsialisticheskoy ekonomik: vozmozhnosti primeneniya
v Ukraine [Corporate analysis of the driving forces of the
capitalist and socialist economies: possible applications in
Ukraine]. Problemy ekonomiki – Problems of economics,
2, рр. 276-288 [in Russian].
19. Bulieiev I.P., Briukhovetska N.Yu. (2018).
Ekonomika i khrematystyka v industrialnomu ta
postindustrialnomu suspilstvakh [Economics and chroma-
tist in industrial and postindustrial societies].
Konkurentospromozhnist ta innovatsii: problemy nauky ta
praktyky – Competitiveness and Innovations: Problems of
Science and Practice. Proceedings of the International
Scientific and Practical Conference, (рр. 397-400).
Kharkiv, FBI Liborkina L.M. [in Ukrainian].
20. Gelbreyt Dzh.K. (1969). Novoye industrial'noye
obshchestvo [New Industrial Society]. Moscow, Progress
[in Russian].
21. Drucker P. (1999(. Post-capitalist society.
Moscow, "Academia" [in Russian].
22. Druker Peter F. (1950. The New Sosiety. The
Anatomy of Industrial Order. NewYork, Harper.
23. Rostow W. (1952). The Process of Economic
Growth. New York, W. W. Norton.
24. Rostow W. (1976). Politics and the Stages of
Growth. Cambridge, Cambridge University Press.
25. Rostow W. (1990). Therists of Economics
Growth from David Hume to the Present: With a
Perspective on the Next Century. NewYork, Oxford
University Press.
26. Bell D. (1999). The coming post-industrial
society: Trans. from English. Moscow, Academy [in
Russian].
27. Pokazateli mirovogo razvitiya [World Develop-
ment Indicators]. (n.d.). datatopics.worldbank.org.
Retrieved from http://datatopics.worldbank.org/
consumption/ country/Ukraine [in Russian].
Н. Ю. Брюховецька, І. П. Булєєв
125
Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019
28. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State
Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua.
Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian].
29. Glaz'yev S. (2016). Ekonomika budushchego.
Yest' li u Rossii shans? («Kollektsiya Izborskogokluba»)
[Economics of the Future. Does Russia have a chance?
("Collection of Izborsk Club")] Moscow, Book World [in
Russian].
30. Nurkse R. (1975). Problems of Capital
Formationin Under development Countries. NewYork,
Oxford University Press, р. 5.
31. Baran P.A. (1962). The Political Economy of
Growth. New Delhi.
32. Khudokormov A.G. (Ed.). (2002). Istoriya
ekonomicheskikh ucheniy (sovremennyy etap) [History of
economic studies (modern stage)]. Moscow, INFRA-M [in
Russian].
33. Kuznets S. (1963). Notes on Take-off. The Eco-
nomics of Take – off into Sustained Growth. Proceeding of
a Conference held by the International Economic Associa-
tion. Edited by W.W. Rostow. London, The Macmillan
Press Ltd.
34. Gelbreyt Dzh. K. (2018). Teoriya izobiliya [The-
ory of abundance]. Moscow, Olymp-Business [in Russian].
35. Rumyantsev A.M. (Ed). Investitsiya. Ekono-
micheskaya entsiklopediya [Investment. Economic Ency-
clopedia]. Moscow, "Soviet Encyclopedia" [in Russian].
36. Dovbenko M.V. (2005). Suchasna ekonomichna
teoriia (Ekonomichna nobelelohiia) [Modern Economic
Theory (Economic Nobel's)]. Kyiv, Publishing House
"Academy" [in Ukrainian].
37. Modil'yani F., Miller M. (1997). Skol'ko stoit
firma? Teorema MM [How much does a firm cost? MM
theorem]. Moscow, Delo LTD [in Russian].
38. Akimova G. Strana nishchikh i millionerov:
Ukraina v mirovykh reytingakh [Country of Beggars and
Millionaires: Ukraine in the world rankings]. (n.d.).
nk.org.ua. Retrieved from https://nk.org.ua/ekonomika/
strana-nischih-i-millionerov-ukraina-v-mirovyih-reytinga
h-173756 [in Russian].
Брюховецька Н. Ю., Булєєв І. П. Напрями
забезпечення інвестиційної активності в Україні
Дослідженнями встановлено недосконалість
методів розрахунку ВВП, ВНД, пов’язані із вклю-
ченням до них хрематистичних товарів та послуг,
використанням оцінок за обмінним курсом валют
і за ПКС, відсутністю об’єктивних методів оціню-
вання послуг. У результаті підґрунтя розрахунків
ВВП та інвестицій достатньо умовне. Запропоно-
вано наводити окремо показники реального сектору
економіки, СГД, сфери послуг у незмінних цінах на-
ціональних грошових одиницях та у натуральних
показниках, а порівняння – у ВКВ за ПКС. Розгля-
нуто моделі забезпечення ефективності інвестицій
СГД на різних стадіях розвитку суспільства. Об-
ґрунтовано наявність падаючих ринків в Україні,
доведено доцільність використання проектного ме-
тоду інвестування, використання поряд з вироб-
ничо-грошовою кредитно-емісійною моделі фінан-
сування інвестиційних проектів підприємств реаль-
ного сектору економіки.
Ключові слова: інвестиції, інвестиційна актив-
ність, суб’єкти господарської діяльності, оціню-
вання результатів діяльності, виробничо-грошова
модель інвестування, кредитно-емісійна модель фі-
нансування, проектне інвестування, падаючі ринки.
Брюховецкая Н. Е., Булеев И. П. Направле-
ния обеспечения инвестиционной активности в
Украине
Исследованиями установлено несовершенство
методов расчета ВВП, ВНД в связи с включением в
них хрематистичных товаров и услуг, использова-
нием оценок по обменному курсу валют и по ППС,
отсутствием объективных методов оценки услуг. В
результате основы расчетов ВВП, инвестиций до-
статочно условные. Предложено приводить от-
дельно показатели реального сектора экономики,
СХД, сферы услуг в постоянных ценах националь-
ных денежных единицах и в натуральных показате-
лях, а сравнения – в СКВ по ППС. Рассмотрено мо-
дели обеспечения эффективности инвестиций СХД
на различных стадиях развития общества. Обосно-
ванно наличие падающих рынков в Украине, дока-
зана целесообразность использования проектного
метода инвестирования, использования наряду с
производственно-денежной кредитно-эмиссионной
модели финансирования инвестиционных проектов
предприятий реального сектора экономики.
Ключевые слова: инвестиции, инвестиционная
активность, субъекты хозяйственной деятельности,
оценка результатов деятельности, производственно-
денежная модель инвестирования, кредитно-эмис-
сионная модель финансирования, проектное инве-
стирование, падающие рынки.
Bryukhovetskaya N., Buleev I. Directions of
providing investment activity in Ukraine
Research has found the imperfection methods of
calculating GDP, GNI due to the inclusion of chrematic
goods and services, the use of exchange rate estimates
and purchasing power parity (PPP), and the lack of ob-
jective methods for estimating services. As a result, the
basis for calculating GDP and investment is rather con-
ditional. Was invited to give separately indicators of the
real economy, business entities, and service-sector in
constant prices of national currency and quantity terms,
and comparisons in a free currency at PPP. The models
to ensure investment performance of business entities at
various stages of societal development was considered.
The existence of falling markets in Ukraine was substan-
tiated; usefulness of project investment techniques was
proved, to use along with the production-money credit-
emission financing model for investment projects of en-
terprises in the real economy.
Keywords: investments, investment activity, busi-
ness entities, performance evaluation, production-
money investment model, credit-emission financing
model, project investment, falling markets.
Стаття надійшла до редакції 02.04.2019
Прийнято до друку 19.06.2019
|