Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки

У статті визначено необхідність переходу України на модель сталого розвитку, що зумовлено трансформаційними змінами, які відбулися у вітчизняній економіці за роки незалежності. Визначено роль соціальних інновацій використання людського капіталу та підвищення його конкурентоспроможності в умовах стал...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Смирнова, І.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2019
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Менеджмент персоналу
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158416
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки / І.І. Смирнова // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 198-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-158416
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1584162019-08-31T01:25:48Z Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки Смирнова, І.І. Менеджмент персоналу У статті визначено необхідність переходу України на модель сталого розвитку, що зумовлено трансформаційними змінами, які відбулися у вітчизняній економіці за роки незалежності. Визначено роль соціальних інновацій використання людського капіталу та підвищення його конкурентоспроможності в умовах сталого розвитку. Доведено, що інноваційна економіка грає важливу роль в модернізації національного господарства України та протистоянні глобальній кризі. Творчі індустрії виробляють товари і послуги, включаючи й ідеї, які потім стають ресурсами для інноваційного процесу та інших видів економічної діяльності економіки України як в науковому, так і в технологічному сенсі. Обґрунтовано, що креативний людський капітал є рушійною силою сучасної інноваційної економіки України. В статье определена необходимость перехода Украины на модель устойчивого развития, которая обусловлена трансформационными изменениями, что состоялись в отечественной экономике за годы независимости. Определена роль социальных инноваций использования человеческого капитала и повышение его конкурентоспособности в условиях устойчивого развития. Доказано, что инновационная экономика играет важную роль в модернизации национального хозяйства Украины и противостоянии глобальному кризису. Творческие индустрии вырабатывают товары и услуги, включая и идеи, которые потом становятся ресурсами для инновационного процесса и других видов экономической деятельности экономики Украины как в научном, так и в технологическом смысле. Обосновано, что креативный человеческий капитал является движущей силой современной инновационной экономики Украины. The article identifies the need for Ukraine’s transition to a model of sustainable development, which is caused by the transformational changes that took place in the domestic economy during the years of independence. The role of social innovations in using human capital and increasing its competitiveness in the context of sustainable development has been determined. It is proved that the innovation economy plays an important role in the modernization of the national economy of Ukraine and confronting the global crisis. Creative industries produce goods and services, including ideas, which then become resources for the innovation process and other economic activities of the Ukrainian economy, both in a scientific and technological sense. It is proved that creative human capital is the driving force of modern innovative economy of Ukraine. 2019 Article Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки / І.І. Смирнова // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 198-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1817-3772 DOI: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-198-205 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158416 331.101:330.341.1 uk Економічний вісник Донбасу Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу
spellingShingle	Менеджмент персоналу Менеджмент персоналу Смирнова, І.І. Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки Економічний вісник Донбасу
description	У статті визначено необхідність переходу України на модель сталого розвитку, що зумовлено трансформаційними змінами, які відбулися у вітчизняній економіці за роки незалежності. Визначено роль соціальних інновацій використання людського капіталу та підвищення його конкурентоспроможності в умовах сталого розвитку. Доведено, що інноваційна економіка грає важливу роль в модернізації національного господарства України та протистоянні глобальній кризі. Творчі індустрії виробляють товари і послуги, включаючи й ідеї, які потім стають ресурсами для інноваційного процесу та інших видів економічної діяльності економіки України як в науковому, так і в технологічному сенсі. Обґрунтовано, що креативний людський капітал є рушійною силою сучасної інноваційної економіки України.
format	Article
author	Смирнова, І.І.
author_facet	Смирнова, І.І.
author_sort	Смирнова, І.І.
title	Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки
title_short	Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки
title_full	Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки
title_fullStr	Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки
title_full_unstemmed	Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки
title_sort	цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Менеджмент персоналу
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158416
citation_txt	Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки / І.І. Смирнова // Економічний вісник Донбасу. — 2019. — № 2 (56). — С. 198-205. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT smirnovaíí cílʹovíoríêntiristalogorozvitkulûdsʹkogokapítaluvumovahpobudoviínnovacíjnoíekonomíki
first_indexed	2025-07-14T10:56:00Z
last_indexed	2025-07-14T10:56:00Z
_version_	1837619542277226496
fulltext	І. І. Смирнова 198 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 УДК 331.101:330.341.1 doi: 10.12958/1817-3772-2019-2(56)-198-205 І. І. Смирнова, кандидат економічних наук, ORCID 0000-0002-6941-1276, Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ ЦІЛЬОВІ ОРІЄНТИРИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ПОБУДОВИ ІННОВАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ Постановка проблеми. У сучасних умовах глобалізації економіки одним з найважливіших соціально-економічних детермінантів активізації сталого розвитку будь-якої країни, ключовим чин- ником її успіху є якість людських ресурсів: освіта, інтелект, професійний досвід, соціальна мобільність та здатність до інновацій у професійній діяльності і соціальному житті. Саме від розвитку людського капіталу залежить економічний та інноваційний розвиток як регіону, так i держави загалом. Рівень сталого розвитку людського капіталу визначається рівнем знань, кваліфікації, досвідом роботи, вмін- ням приймати рішення в складних нестандартних ситуаціях, креативністю, віковими особливостями носіїв людського капіталу, рівнем здоров’я, здат- ністю генерувати нові ідеї, які сприятимуть інно- ваційному розвитку економіки держави в цілому. Для України, яка обрала шлях вступу до Євросоюзу, проблема підвищення конкурентоспроможності людського капіталу набуває особливої актуальності з огляду на високі вимоги європейського ринку праці до рівня освітньо-професійної підготовки, мо- більності, трудової та інноваційної активності пра- цівників. Аналіз останніх досліджень. Проблемні пи- тання розвитку і використання людського капіталу сьогодні є предметом дослідження багатьох учених- економістів. Висвітленню даної теми присвячено праці зарубіжних дослідників: Г. Бекера, Е. Дені- сона, П. Друкера, Р. Капелюшнікова, Ю. Корчагина, Р. Мінцера, Т. Шульца та ін. В Україні цю пробле- матику різноаспектно вивчають В. Антонюк, М. Ве- дерніков, І. Гнибіденко, О. Грішнова, Ю. Зайцев, Л. Ємельяненко, А. Колот, І. Кравченко та ін. Ас- пекти застосування соціальних інновацій у розвит- ку людського капіталу перебувають у полі уваги В. Близнюк, Е. Лібанової, Г. Малгана, Г. Міщук, С. Мюлер, О. Новікової, П. Руссо, Л. Федулової та ін. Однак, незважаючи на плідні напрацювання до- слідників, ще не знайдено єдиного підходу щодо визначення сутності конкурентоспроможності люд- ського капіталу та методів її оцінювання, недостат- ньо наукової інформації стосовно ролі соціальних інновацій у її підвищенні. Метою статті є обґрунтування змін у держав- ній стратегії розвитку країни, зокрема з метою збільшення інвестування людського капіталу, що за- безпечить Україні сталий розвиток та зміцнення конкурентних позицій в умовах переходу вітчизня- ної економіки до інноваційного соціально-орієнто- ваного типу розвитку. Виклад основного матеріалу дослідження. Необхідність переходу України на модель сталого розвитку зумовлена трансформаційними змінами, що відбулися у вітчизняній економіці за роки неза- лежності. Сталий розвиток – це процес розбудови держави на основі узгодження і гармонізації соціа- льної, економічної та екологічної складових з метою задоволення потреб сучасних і майбутніх поколінь [1]. Людський капітал посідає центральне місце в системі сталого розвитку. Традиційно людські ре- сурси в Україні відзначалися досить високим освіт- ньо-кваліфікаційним рівнем, так, частка фахівців з вищою та середньою спеціальною освітою стано- вила 29%. За даними Bolognua Process Implemen- tation 2015, Україна у 2013 році була лідером за час- ткою осіб з вищою освітою у віковій групі 25– 34 роки (середнє значення 37,3%), у віковій групі 45–64 роки (44,1% за середнього значення 22,9%) [2]. Цілі сталого розвитку ООН визначають, у якому напрямі суспільству слід рухатися й чого слід дося- гати, а принципи ООН у частині соціальної відпові- дальності – якими мають бути організації та як вони повинні діяти у відносинах із зацікавленими сторо- нами, щоб забезпечувати сталий розвиток. При цьому кожна людина повинна бути в центрі уваги як на національному, так і на міжнародному рівні. Кін- цевою метою має бути розвиток людини, а еконо- мічне зростання розглядається лише в якості засобу для досягнення мети. При цьому, мірою розвитку людини пропонується вважати не кількість отрима- них благ, а ступінь збагачення матеріального та ду- ховного життя людини, підвищення її якості. Ці по- ложення наразі покладено в основу «нових теорій зростання» (ендогенного зростання) і моделей, за допомогою яких визначається вплив величини люд- ського капіталу на темпи зростання ВВП. Розгляда- ючи людський капітал як фактор сталого розвитку, його накопичення визначається як: – головна умова продовження технічного про- гресу; – засіб зниження економічного дефіциту; – передумова більш оптимального перетво- рення природничих запасів у виробничий капітал. Таким чином, накопичення та ефективне вико- ристання людського капіталу виступає в якості стра- тегічного ресурсу сталого розвитку економіки та су- спільства в цілому. Концепцію сталого розвитку по- І. І. Смирнова 199 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 кладено в основу моделі розвитку ЄС, спрямовану на те, щоб відповідати викликам сучасності, не за- грожуючи можливостям майбутніх поколінь сто- совно задоволення їх потреб. Сучасним базовим до- кументом, який визначає політику України в галузі сталого розвитку, є «Стратегія сталого розвитку «Україна - 2020», схвалена Указом Президента Ук- раїни у 2015 році. Вона покликана визначити мету, вектори руху, дорожню карту, першочергові пріори- тети та індикатори належних оборонних, соціально- економічних, організаційних, політико-правових умов. У перспективному розвитку країни визначено чотири основні вектори [15]: – вектор розвитку – забезпечення сталого роз- витку держави, проведення структурних реформ і, як наслідок, підвищення стандартів життя. Україна має стати державою із сильною економікою та з пе- редовими інноваціями; – вектор безпеки – забезпечення гарантій без- пеки держави, бізнесу та громадян, захищеності ін- вестицій і приватної власності; – вектор відповідальності – це забезпечення га- рантій, що кожен громадянин, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших пе- реконань, статі, етнічного і соціального походжен- ня, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, матиме доступ до високоякісної освіти, системи охорони здоров’я та інших послуг у дер- жавному та приватному секторах; – вектор гордості – забезпечення взаємної по- ваги та толерантності в суспільстві, гордості за власну державу, її історію, культуру, науку, спорт. У рамках названих чотирьох векторів руху «Стратегія Україна - 2020» включає 62 реформи. З них пріоритетним визначено вісім реформ і дві про- грами. Головною метою реформ задекларовано до- сягнення європейських стандартів життя та гідного місця України у світі. Стратегія визначає цілі, на- прями, пріоритети розвитку країни, а також містить 25 ключових показників, за якими можна буде оці- нити перебіг виконання реформ і програм. Ядром системи сталого розвитку виступає система відтво- рення якісних ресурсів – головним серед яких є люд- ський капітал. При цьому соціально економічна ос- нова сталого розвитку передбачає реалізацію ком- плексу заходів, спрямованих на: боротьбу зі злиден- ністю та бідністю; зміни структури споживання; збереження здоров’я людини; сприяння сталому розвитку регіонів. Розвиток людського капіталу ро- зглядається в якості основного результату ефектив- ної роботи Уряду в середньостроковому плані пріо- ритетних дій Уряду до 2020 року, який визначає го- ловні цілі та напрями діяльності Уряду протягом 2017-2020 років, що є основою бюджетного плану- вання, щорічних операційних планів дій Уряду, стратегічних планів міністерств та інших докумен- тів, фокусування донорської допомоги. Ключові пріоритети, пов’язані з розвитком людського капі- талу до 2020 року [15]: 1. Створення нової системи охорони здоров’я на засадах медичного страхування, реформування екстреної медичної допомоги та медицини катаст- роф, удосконалення надання високоспеціалізованої медичної допомоги. 2. У сфері освіти в середньостроковій перспек- тиві покращення якості середньої освіти, подолання територіальних відмінностей у якості освіти та трансформація змісту освіти на основі компетент- нісного підходу; модернізація професійно-технічної освіти, що сприятиме підготовці на високому рівні конкурентоспроможних робочих кадрів, здатних за- довольнити вимоги сучасного ринку праці, забезпе- чення повного доступу до професйно-технічної освіти; підвищення рівня та оптимізація результатів наукової та академічної діяльності, підтримка про- цесу ствердження академічної доброчесності у ви- щих навчальних закладах і наукової установах. 3. Головною метою проведення чергового етапу пенсійної реформи є створення умов для під- вищення пенсій, забезпечення дотримання прин- ципу соціальної справедливості, усунення великих розривів між спеціальними та звичайним пенсіями, забезпечення належного рівня життя громадян, які протягом свого трудового життя сплачували пен- сійні внески, не приховуючи трудових доходів. 4. Створення ефективної системи надання соці- альної підтримки населенню та можливість забезпе- чення адресного підходу до надання соціальної допомоги малозабезпеченим громадянам, запро- вадження комплексного підходу до розв’язання про- блем найбільш уразливих верств населення, спри- яння їх соціальній інтеграції та подоланню бідності, формування на рівні територіальної громади сис- теми надання соціальних послуг та забезпечення за- хисту прав дітей, зокрема права на виховання у сім’ї або в умовах, що максимально наближені до сімей- них, у своїй територіальній громаді. Запровадження надання пільг у грошовій формі, перехід до надання соціальної підтримки окремих категорій громадян за принципом «гроші ходять за людиною», запро- вадження стимулів до працевлаштування отримува- чів соціальної допомоги. Ключовими показниками ефективності досяг- нення цілі до 2020 року визначено: індекс люд_ ського розвитку – входження до 50 кращих країн; рі- вень смертності – зменшення на 10%; рівень бідно- сті (за методологією ОЕСР) – 15%. Вибір людського капіталу в якості головного фактору розвитку країни обумовлює застосування системного та комплекс- ного підходу під час розробки концепції або страте- гії розвитку як самого людського капіталу, так і за- гальної стратегії розвитку країни. Такий підхід по- требує взаємокоординації усіх документів страте- гічного планування. Такий підхід особливо наголо- шує на високій якості та продуктивності праці і ви- сокому рівні якості життя, що зумовлює креатив- ність і творчу енергію людського капіталу. В табл. 1 І. І. Смирнова 200 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 Таблиця 1 Динаміка темпів зростання/ зниження середньомісячної номінальної та реальної заробітної плати в Україні за 2010-2018 роки [2] Роки Грн % до відповідного періоду попереднього року Індекс споживчих цін (інфляції) номінальна реальна загальний продукти харчування одяг житло, вода, електроенергія транспорт 2010 2250 117,6 110,2 109,1 110,9 103,9 109,4 109,6 2011 2648 117,7 108,7 104,6 104,4 101,6 117,1 117,6 2012 3041 114,8 114,4 90,8 97,9 98,9 102,6 108,2 2013 3282 107,9 108,2 100,5 97,8 97,0 100,3 102,0 2014 3480 106,0 93,5 124,9 112,2 102,0 116,2 124,5 2015 4195 120,5 79,8 143,3 145,9 133,1 215,8 136,8 2016 5183 123,5 109,0 112,4 109,0 116,1 135,1 106,5 2017 7104 137,1 119,0 113,7 112,9 102,4 126,7 114,2 2018 8101 126,4 111,2 113,6 115,4 101,6 107,1 115,0 представлена динаміка темпів зростання/ зниження середньомісячної номінальної та реальної заробіт- ної плати в Україні за 2010-2018 роки. Офіційна статистика свідчить про те, що темпи зростання номінальної заробітної плати випереджа- ють темпи приросту реальної заробітної плати. Останніми роками реальна заробітна плата демон- струє повільне зростання, проте більш повільне зро- стання реальної зарплати, порівняно з номінальною, означає зниження її купівельної «цінності». Голов- ними проблемами у розвитку людського капіталу в Україні є рівень зайнятості у високотехнологічних виробництвах, число людей, які здобувають профе- сійно-технічну освіту, і високий рівень безробіття. Сьогодні Україна залишається серед країн з високим рівнем людського розвитку і покращила деякі по- казники, наприклад, тривалість часу навчання, а та- кож Україна покращила свою позицію у рейтингу 2017 року порівняно з 2016 роком, проте і тепер її місце – одне з найнижчих серед країн регіону та Європи. Так, за 2017 рік Індекс людського розвитку (ІЛР) в Україні становить 0,751. Україна посідає 88 місце серед 189 країн і територій. І, порівняно з 2012 роком, знизила свій рейтинг на 8 позицій, хоча, порівняно з 1990 роком, покращила показники ін- дексу лише на 0,23 бала. В табл. 2 представлено ІЛР в Україні та його компоненти за 2017 рік. Зміни показника ІЛР в Україні за 1990- 2017 роки ілюструє рис. 1. Таблиця 2 ІЛР в Україні та його компоненти за 2017 рік [2] Місце ІЛР Очікувана тривалість життя при народженні Очікувані роки навчання Середні роки навчання ВВП на душу населення ВВП на душу населення ІЛР, 2016 88 0,751 72,1 15,0 11,3 8,130 24 90 Рис. 1. Динаміка показника ІЛР в Україні за 1990-2017 роки [2] 0,705 0,671 0,733 0,743 0,748 0,743 0,749 0,752 0 0,1 0,2 0,3 0,4 0,5 0,6 0,7 0,8 1990 2000 2010 2012 2014 2015 2016 2017 І. І. Смирнова 201 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 В табл. 3 представлено якість людського розвитку в умовах інноваційної економіки України. Висока позиція людського розвитку України в підсумковому рейтингу 2017 року (24 місце) скла- лася перш за все, завдяки високому рівню грамотно- сті та освіченості населення (за підіндексом «освіт- ній потенціал» Україна посідає 5 позицію, перше місце по цьому параметру посів Киргизстан), а та- кож мінімальні гендерні розриви та показники не- повної зайнятості. Україна випередила Литву (25), Латвію (28), Францію (26), Польщу (31), Італію (36) та інші країни ЄС. Лідерами світового рейтингу стали Норвегія (1), Фінляндія (2), Швейцарія (3). Таблиця 3 Якість людського розвитку в умовах інноваційної економіки України Охорона здоров’я Освіта Рівень життя Низька трива- лість життя Лікарів на 10 тис. осіб Ліжок на 10 тис. осіб Число учнів на вчителя Вчителів початко- вих класів Вразлива зайнятість Сільське населення з доступом до елект- рики Доступ населення до якіс- них дже- рел пит- ної води Доступ населена до якіс- них сані- тар. сан- засобів 2016 2007- 2017 2007- 2014 2012- 2017 2009- 2017 2017 2016 2015 2015 11,7 30,0 90 13 86 15,6 100,0 97,7 95,9 Сформовано автором на основі джерела [15]. У сучасному розумінні інноваційна система по- винна включати в себе елементи, які здійснюють і підтримують інновації та інноваційну діяльність на всіх рівнях [6]. Національна інноваційна система (НІС) – це сукупність національних державних, при- ватних та громадських організацій і механізмів їх взаємодії, в рамках яких здійснюється діяльність з створення, зберігання та розповсюдження нових знань і технологій. В основі концепції НІС, таким чином, лежить визнання нових знань як ключового фактору економічного розвитку. Особлива увага приділяється інфраструктурній складовій, що забез- печує взаємозв'язок між державними, приватними і громадськими механізмами, а також обмін знан- нями всередині НІС. Ці зв'язки створюються і функціонують завдяки відповідній інституційній структурі, що формується в НІС і впливає на неї. Концепція національної інноваційної системи пе- редбачає дослідження факторів, що впливають на економічне зростання. Загальна структура під- систем НІС включає всі етапи життєвого циклу ін- новацій у будь-якій сфері. Концепція національної інноваційної системи розділяє процеси підтримки технологічних інновацій і побудови соціально орієнтованої системи на два напрямки, де результат роботи одного впливає на ефективність іншого, і навпаки. У той же час сучасні дослідники у сфері ін- новаційного розвитку розглядають фактори більш широко, включаючи неявні, на перший погляд, але значущі галузі культури, мистецтва та інші, звані креативними індустріями. У широкому сенсі інно- ваційною системою можна назвати систему інсти- тутів, яка виробляє інновації. З цієї точки зору клю- човим фактором формування інституційної основи інноваційної системи стає середовище. Такий підхід має на увазі, що характер і умови зростання знань не є просто функцією від обсягу вкладених в них ін- вестицій. Відповідно до положень чинної Концепції розвитку національної інноваційної системи основ- ною метою сучасного етапу інноваційного розвитку економіки України є «створення умов для підви- щення продуктивності праці та конкурентоспро- можності вітчизняних товаровиробників» [12]. Од- ним із найбільш очікуваних результатів реалізації цієї Концепції є перспективне збільшення до 2025 року частки інноваційної продукції у прирості ВВП до 30% та до 50% – її частки в обсязі виробництва промислової продукції. Однак для досягнення по- ставлених цілей необхідно більше, ніж у сім разів порівняно із сучасним рівнем збільшити виробни- цтво продукції інноваційного типу та більш, ніж у п’ять разів, кількості підприємств, що впроваджу- ють та на інноваційній основі виробляють високо- технологічну та наукомістку продукцію. Форму- вання національної системи збалансованого іннова- ційного розвитку охоплює таку її важливу складову як формування інноваційної культури та поширення знань, підготовку кадрів високої кваліфікації, вдос- коналення системи, форм, методів освіти, професій- ної підготовки і перепідготовки кадрів. Це особливо важливо у зв’язку з тим, що розвиток та викорис- тання високих технологій потребує високої якості людського капіталу і особливої державної під- тримки [12]. За ознакою рівня і форм підтримки інноваційної діяльності у світовій практиці виділя- ють: по-перше, стратегію активного втручання дер- жави, в якій держава ставиться до інноваційної дія- льності як до головної складової економічного зростання, визначає пріоритети та здійснює фінан- сування важливих програм і проектів, така стратегія реалізується у Нідерландах, Франції, Японії; по- друге, стратегію децентралізованого регулювання інноваційної діяльності, що зводиться до управління ініціативою у стимулюванні господарської діяльно- І. І. Смирнова 202 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 сті, здійснення регламентації інноваційної діяльно- сті, ця стратегія має місце в США, Великобританії та в інших країнах; по-третє, змішану стратегію, в якій фактично поєднуються попередні дві стратегії. Вона використовується в економіці країн з великим державним сектором, наприклад, у Швеції. На нашу думку, інноваційна політика в Україні може бути ефективною за умов здійснення стратегії активного втручання держави до інноваційної діяльності, в тому числі до розвитку інноваційного людського капіталу. Під інноваційним людським капіталом ро- зуміють формування працівника, здатного здійсню- вати постійний пошук та реалізацію інновацій, що забезпечуватимуть розвиток і підвищення конку- рентоспроможності національної економіки. Пріоритетним завданням освітньої системи в цих умовах є забезпечення інноваційного типу розвитку і саморозвитку людського капіталу, підготовка та формування активних працівників – інноваторів. Особливого значення для формування умов пере- ходу на інноваційний тип розвитку набуває кадрове забезпечення економіки фахівцями – практиками і науковцями – генераторами теоретичних ідей. На рис. 2 представлено роль соціальних інновацій ви- користання людського капіталу та підвищення його конкурентоспроможності в умовах сталого роз- витку. Чинники впливу сталого розвитку Модернізація виробничого процесу та інфраструктури Трансфер знань технологій і знань, впровадження інновацій Мобілізація фінансових ресурсів, вдосконалений механізм фінансування Соціальні інновації: об’єкти та напрями впливу Розвиток людини – фізичний, духовний, культурний; освітній; набуті знан- ня; набутий досвід; розви- нуті компе- тенції; трудова поведінка Регулювання умов та оплати праці; інтелек- туалізація праці; професійний розвиток; органі зація праці; стимулювання трудової та інноваційної активності Регулювання зайнятості, умов та оплати праці; створення робо- чих місць; інте- лектуалізація праці; професій ний розвиток, стимулювання трудової та інноваційної активності Державна соціальна політика: осві- та, охорона здоров’я, професійний, духовний, фізичний роз- виток, соці- альний захист, соціальне забезпечення Формування людського капіталу Використання людського капіталу Розвиток людського капіталу Соціальні інвестиції Соціальні технології Процес розробки та впровадження соціальних інновацій Капіталізація продуктивних якостей, підвищення конкурентоспроможності Рис. 2. Роль соціальних інновацій використання людського капіталу та підвищення його конкурентоспроможності в умовах сталого розвитку [авторська розробка] Результатом процесу розробки та впроваджен- ня соціальних інновацій стає розвиток та збагачення якісних характеристик людського капіталу, можли- востей його реалізації нарощування конкурентних переваг. Впровадження соціальних інновацій безпо- середньо впливає на зростання кількості носіїв кон- курентоспроможності людського капіталу, продук- тивності праці. В результаті впровадження дієвих соціальних інновацій більш інтенсивно відбувається капіталізація людського капіталу, тобто процес на- громадження продуктивних якостей працівників, використання яких дає змогу отримати більший до- ход. У разі продуманої державної соціальної полі- тики це сприятиме підвищенню соціальних стан- дартів життя населення [11]. У сучасній Україні людський капітал, як цінніший ресурс, несе особ- ливу значимість для сталого розвитку країни. Від ефективності розвитку елементів структури люд- ського капіталу, його потенціалу залежить динаміка економіки і її перспективи. Креативність як основ- І. І. Смирнова 203 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 ний когнітивний метод інтелектуальної праці, наці- лений на виконання цінної, оригінальної роботи і той, що передбачає розвиток у індивіда таких ког- нітивний здібностей, як метафоричне мислення, синтез, творчий підхід до вирішення задач і дивер- гентне мислення. Креативна природа людського ка- піталу знайшла своє відображення в онтологічній концептуалізації, що специфікує людський капітал в найбільш загальних поняттях «свідомість – інте- лект – знання». Розглядаючи когнітивний процес творчості та інновацій, можна відзначити, що ос- новна функція інтелекту полягає в стимулюванні свого натхнення до творчої продуктивності. Звідси випливає, що монофункціонального працівника під- приємства, який виконує прописаний у трудовому договорі механізм дій, не можна назвати креатив- ним людським капіталом, а значить і двигуном еко- номіки. Креативність – це особлива риса людського свідомого мислення та розвиненого інтелекту, а та- кож крайнє розвинене уявлення. Креативність вима- гає від людини не реінжирингу, а конкретних інно- вацій. Від творчого людського ресурсу вимагається перезавантажити економіку України та виробничі потужності, оптимізувати виробничий процес, зни- зити витрати та негативні економічні ефекти. До найбільш відомих форм прояву креативності відно- сяться: інновації – висунення принципово нових ідей, нововведень; винаходи – створення чогось но- вого, невідомого раніше; відкриття – щось знову встановлене, знайдене. На нашу думку, в 2020- 2030 роках істотна частина доданої вартості буде створюватися в основному за рахунок креативних факторів виробництва. Саме творчий підхід і креа- тивність стануть провідним визначальним і вирі- шальним фактором економічного розвитку в XXI столітті. Головним фактором економічного розвитку в XXI столітті повинні стати креативні людські ресурси, що володіють усе більшою мірою здатністю креативного мислення в прийнятті та реа- лізації економічних рішень у всіх видах економічної діяльності. Креативність, в кінцевому підсумку, буде головним потенціалом сталого розвитку дер- жави й інструментом поряд з традиційними спосо- бами мислення і управління в економіці [15]. У даний час багато підприємств, організацій та установ приділяють дедалі більшу увагу підготовці і підвищенню кваліфікації креативно-інтелектуаль- них працівників з питань управління людськими ре- сурсами, здатних ефективно вирішувати проблеми кадрового менеджменту в умовах побудови іннова- ційної економіки. Такі кадри управлінців, як пра- вило, володіють вміннями виявляти креативність, гнучкість, толерантність, шукати нестандартні управлінські рішення в сфері управління персона- лом. У результаті змін у вимогах до сучасних кадрів менеджменту в умовах побудови інноваційної еко- номіки повинна значно змінитися структура матері- альних і нематеріальних активів організацій, що ус- пішно діють і займають провідні позиції на вітчиз- няному і зарубіжному ринках. У перспективі в умо- вах побудови інноваційної економіки значно зрос- тає частка креативно-інтелектуальних витрат. На нашу думку, професійний портрет менеджера в умо- вах інноваційної економіки повинен характеризува- тися такими параметрами: високий рівень креа- тивно-інтелектуальної підготовки; володіння аналі- тичним і прогностичним нестандартним мисленням; вміння виявляти суть проблем, які не лежать на по- верхні, і адекватно оцінювати можливості їх вирі- шення; мати високий рівень професійної підготовки і якісну вищу освіту; володіти сучасними інстру- ментами та методами (включаючи інформаційно-ко- мунікаційні) управління; мати високий рівень кому- нікабельності; успішно володіти інструментарієм соціально-психологічного управління людьми в умовах креативної економіки і т.д. Стартапи, креа- тивні хаби і культурні індустрії – ці слова тільки входять в словник українців. У багатьох же країнах з більш високим рівнем життя, ніж у нас, це стан- дартний набір з лексикону економістів і менеджерів. Таким чином, креатив в економіці не тільки поси- лить Україну економічно і збільшить кількість ціка- вих робочих місць, а й допоможе сформувати само- стійних і відповідальних громадян. Самоосвіта і вже високий середній IQ українських студентів перева- жать старомодні методики вітчизняної освіти. Укра- їна заробляє близько мільярда дол США в рік завдяки інноваційним галузям. У інноваційних галу- зях української економіки зайнято до 1 млн осіб. Вони створюють приблизно 3,4% валового внутріш- нього продукту. Україна завдяки введенню в екс- плуатацію значних потужностей для виробництва тепла з газу, термомодернізації будинків і змен- шення норм споживання газу заощадила 7,2 млрд м3 газу [15]. Висновки. Отже, людський капітал як страте- гічний ресурс сталого розвитку інноваційної еконо- міки – це інтенсивний продуктивний фактор роз- витку економіки та суспільства, що включає осві- чену частину трудових ресурсів, знання, інструмен- тарій інтелектуальної й управлінської праці, середо- вище проживання і трудової діяльності. Він є необ- хідною умовою для підтримки конкурентоспромож- ності економіки держави на світових ринках в умо- вах глобалізації, а також найважливішою характе- ристикою діяльності органів законодавчої та вико- навчої влади в країні. Креативність є важливим чин- ником економічної стабільності та сталого розвитку України. Креативні індустрії дозволяють: генеру- вати прибуток; створювати нові робочі місця, нові індустрії; істотно збільшувати випуск традиційних видів продукції; модернізувати промислові процеси; прискорено реструктурувати виробництво; осво- ювати нові ринки і створювати «м'які» інфраструк- тури для культурного туризму; поліпшувати про- мислову інфраструктуру та інвестиційне оточення; відроджувати міські райони, що прийшли в занепад; посилювати конкуренцію і дати поштовх інновацій- І. І. Смирнова 204 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 ному розвитку; забезпечувати зростання торгівлі; збільшувати продуктивність праці і кількість висо- кокваліфікованих людських ресурсів. Креативний людський капітал є рушійною силою сучасної інно- ваційної економіки України. На етапі становлення інноваційної економіки України все більшою мірою зростає потреба в розробці нових теоретичних, ме- тодологічних, методичних і практичних методів і підходів активізації, раціонального і ефективного використання креативно-інтелектуального люд- ського потенціалу як головного джерела, стратегіч- ного інструменту ефективного використання голов- ної продуктивної сили в постіндустріальному суспі- льстві, – людини. Все це, безумовно, вимагає істот- ної трансформації всієї системи підготовки, профе- сійної перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів, адекватних особливостям інноваційної еко- номіки. Література 1. Другов О.О. Інвестиційне забезпечення інтеле- ктуалізації економіки України : монографія. Київ: УБС НБУ, 2010. 284 с. 2. Державна служба статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/. 3. Ілля- шенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи. Суми : ВТД «Українська книга», 2003. 278 с. 4. Краснокутська Н.В. Інновацій- ний менеджмент: навч. посіб. Київ: КНЕУ, 2003. 504 с. 5. Кузнєцова А.Я. Інвестиційно-інноваційна діяль- ність та система її фінансового забезпечення : автореф. дис. ... д.е.н.: за спец. 08.04.01 – фінанси, грошовий обіг і кредит. Київ: Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України, 2005. 37 с. 6. Па- куліна Г. С., Пакуліна А.А., Рубан Л.Р. Побудова ін- новаційної системи оплати праці в умовах трансфор- мації економіки України. Вісник економіки транс- порту і промисловості. 2016. Вип. 53. С. 146–150. 7. Пакулін С. Л., Жердєв М.Д., Бондаренко Є.В. Розвиток інтелектуальних ресурсів і підвищення кон- курентного статусу підприємства. Економіка: про- блеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Вип. 223. Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. Т. І. С. 276-281. 8. Самаева Ю. Девальвация человеческого капитала: диагнозы и рецепты. Зеркало недели. № 43-44. URL: http:www.zn.ua. 9. Антонюк В. П., Шамілева Л.Л. Оцінка ефективності використання трудового потенці- алу промисловості з урахуванням рівня наукоємності її галузей. Економічний вісник Донбасу. 2017. № 2 (48). С. 196-206. 10. Ковальчук В.А., Шахно А.Ю. Інвесту- вання в людський капітал як фактор інноваційного ро- звитку економіки України. Соціально-економічні про- блеми і держава. Тернопіль: ТНТУ ім. Івана Пулюя, 2016. Випуск 2(15). С. 33-40. URL: http://sepd.tntu. edu.ua/ index.php/en/last volume/495. 11. Кравченко Н.В., Ковальчук Т.М. Соціальні інвестиції: сутність і роль у формуванні ресурсно-компетенційної бази під- приємства. Глобальні та національні проблеми еконо- міки. 2017. №15. URL: http:// global national.in.ua/issue 15 2017. 12. Програма розвитку ООН: Доповідь про людський розвиток 2016. URL: http://hdr.undp.org/ en/2016 report. 13. Валовий внутрішній продукт: Фі- нансовий портал Мінфін. URL: http:/ /index.minfin. com.ua/index/gdp/. 14. Рейтинг країн світу по рівню тривалості життя: Аналітичний портал "Гуманітарні технології". URL: http://gtmarket.ru/ ratings/life expec tancy index/life expectancy index info. 15. Рейтингові оцінки розвитку людського капіталу 2016: Економіч- ний дискусійний клуб. URL: http://edclub.com.ua/ analityka/ reytyngovi ocinky rozvytku lyudskogo kapitalu 2016. 16. Позиція України в рейтингу країн світу за ін- дексом глобальної конкурентоспроможності 2016- 2017: Економічний дискусійний клуб. URL: http: //edclub.com.ua/analityka/ pozyciya ukrayiny v reytyngu krayin svitu za indeksom globalnoyi konkurento- spromozhnosti. References 1. Druhov O.O. (2010). Investytsiine zabezpechennia intelektualizatsii ekonomiky Ukrainy [Investment support for intellectualization of Ukrainian economy]. Kyiv, NBU [in Ukrainian]. 2. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy [State Statistics Service of Ukraine]. (n.d.). ukrstat.gov.ua. Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/ [in Ukrainian]. 3. Illiashenko S.M. (2003). Upravlinnia innova- tsiinym rozvytkom: problemy, kontseptsii, metody [Man- agement of innovative development: problems, concepts, methods]. Sumy, Ukrainian Book VTD [in Ukrainian]. 4. Krasnokutska N.V. (2003). Innovatsiinyi menedz- hment [Innovation management]. Kyiv, KNEU [in Ukrainian]. 5. Kuznietsova A.Ya. (2005). Investytsiino-innova- tsiina diialnist ta systema yii finansovoho zabezpechennia [Investment-innovative activity and system of its financial support]. Extended abstract of Doctor’s thesis. Kyiv, State Institution «Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine» [in Ukrainian]. 6. Pakulina H. S., Pakulina A.A., Ruban L.R. (2016). Pobudova innovatsiinoi systemy oplaty pratsi v umovakh transformatsii ekonomiky Ukrainy [Building an innovative system of remuneration in the conditions of transformation of the Ukrainian economy]. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti – Bulletin of Economics of Transport and Industry, Issue 53, рр. 146–150 [in Ukrainian]. 7. Pakulin S. L., Zherdiev M.D., Bondarenko Ye.V. (2007). Rozvytok intelektualnykh resursiv i pid- vyshchennia konkurentnoho statusu pidpryiemstva [Devel- opment of intellectual resources and improvement of com- petitive status of the enterprise]. Ekonomika: problemy teorii ta praktyky – Economics: Problems of Theory and Practice: Zbirnyk naukovykh prats, Issue 223, Vol. 1, рр. 276-281. Dnipropetrovsk, DNU [in Ukrainian]. 8. Samayeva YU. Deval'vatsiya chelovecheskogo kapitala: diagnozy i retsepty [Devaluation of human capi- tal: diagnoses and recipes]. Zerkalo nedeli – Mirror of the week, 43-44. Retrieved from http:www.zn.ua [in Russian]. 9. Antoniuk V. P., Shamileva L.L. (2017). Otsinka efektyvnosti vykorystannia trudovoho potentsialu promyslovosti z urakhuvanniam rivnia naukoiemnosti yii haluzei [Estimation of the efficiency of use of labour po- tential of industry taking into account the level of knowledge-intensive of its industries]. Ekonomichnyi І. І. Смирнова 205 Економічний вісник Донбасу № 2(56), 2019 visnyk Donbasu – Economic Herald of the Donbas, 2 (48), рр. 196-206 [in Ukrainian]. 10. Kovalchuk V.A., Shakhno A.Yu. (2016). Investuvannia v liudskyi kapital yak faktor innovatsiinoho rozvytku ekonomiky Ukrainy [Investing in human capital as a factor of innovative development of the Ukrainian economy]. Sotsialno-ekonomichni problemy i derzhava – Socio-economic problems and the state, Issue 2 (15), рp. 33-40. Ternopil: TNTU them. Ivan Pulia [in Ukrainian]. 11. Kravchenko N.V., Kovalchuk T.M. (2017). Sotsialni investytsii: sutnist i rol u formuvanni resursno- kompetentsiinoi bazy pidpryiemstva [Social investments: the essence and role in forming the resource-competence base of the enterprise]. Hlobalni ta natsionalni problemy ekonomiky – Global and national problems of economy, 15. Retrieved from http:// global national.in.ua/issue 15 2017 [in Ukrainian]. 12. Prohrama rozvytku OON: Dopovid pro liudskyi rozvytok 2016 [United Nations Development Program: Human Development Report 2016]. Retrieved from http://hdr.undp.org/en/2016 report [in Ukrainian]. 13. Valovyi vnutrishnii produkt [Gross Domestic Product]. Financial Portal of the Ministry of Finance. Retrieved from http:/ /index.minfin.com.ua/index/gdp/ [in Ukrainian]. 14. Reitynh krain svitu po rivniu tryvalosti zhyttia [World Lifespan Rating]. Humanitarian Technology Ana- lytical Portal. Retrieved from http://gtmarket.ru/ ratings/life expectancy index/life expectancy index info [in Ukrainian]. 15. Reitynhovi otsinky rozvytku liudskoho kapitalu 2016 [Human Capital Development Ratings 2016]. Eco- nomic Debating Club. Retrieved from http: //edclub.com.ua/analityka/ reytyngovi ocinky rozvytku lyudskogo kapitalu 2016 [in Ukrainian]. 16. Pozytsiia Ukrainy v reitynhu krain svitu za indeksom hlobalnoi konkurentospromozhnosti 2016-2017 [Ukraine's position in the Global Competitiveness Index 2016-2017]. Economic Debating Club. Retrieved from http://edclub.com.ua/analityka/ pozyciya ukrayiny v reytyngu krayin svitu za indeksom globalnoyi konkurentospromozhnosti [in Ukrainian]. Смирнова І. І. Цільові орієнтири сталого роз- витку людського капіталу в умовах побудови інно- ваційної економіки У статті визначено необхідність переходу Укра- їни на модель сталого розвитку, що зумовлено транс- формаційними змінами, які відбулися у вітчизняній економіці за роки незалежності. Визначено роль соціа- льних інновацій використання людського капіталу та підвищення його конкурентоспроможності в умовах сталого розвитку. Доведено, що інноваційна економіка грає важливу роль в модернізації національного госпо- дарства України та протистоянні глобальній кризі. Творчі індустрії виробляють товари і послуги, включа- ючи й ідеї, які потім стають ресурсами для інновацій- ного процесу та інших видів економічної діяльності економіки України як в науковому, так і в технологіч- ному сенсі. Обґрунтовано, що креативний людський капітал є рушійною силою сучасної інноваційної еко- номіки України. Ключові слова: людський капітал, сталий розви- ток, інноваційна економіка, соціальні інновації, конку- рентоспроможність, національна інноваційна система, глобалізація, стратегія сталого розвитку. Смирнова И. И. Целевые ориентиры устойчи- вого развития человеческого капитала в условиях построения инновационной экономики В статье определена необходимость перехода Украины на модель устойчивого развития, которая обусловлена трансформационными изменениями, что состоялись в отечественной экономике за годы незави- симости. Определена роль социальных инноваций ис- пользования человеческого капитала и повышение его конкурентоспособности в условиях устойчивого раз- вития. Доказано, что инновационная экономика играет важную роль в модернизации национального хозяй- ства Украины и противостоянии глобальному кризису. Творческие индустрии вырабатывают товары и услуги, включая и идеи, которые потом становятся ресурсами для инновационного процесса и других видов эконо- мической деятельности экономики Украины как в научном, так и в технологическом смысле. Обосно- вано, что креативный человеческий капитал является движущей силой современной инновационной эконо- мики Украины. Ключевые слова: человеческий капитал, устойчи- вое развитие, инновационная экономика, социальные инновации, конкурентоспособность, национальная ин- новационная система, глобализация, стратегия устой- чивого развития. Smirnova I. Тargets of sustainable development of human capital in the conditions of building an innova- tive economy The article identifies the need for Ukraine’s transition to a model of sustainable development, which is caused by the transformational changes that took place in the domes- tic economy during the years of independence. The role of social innovations in using human capital and increasing its competitiveness in the context of sustainable develop- ment has been determined. It is proved that the innovation economy plays an important role in the modernization of the national economy of Ukraine and confronting the global crisis. Creative industries produce goods and ser- vices, including ideas, which then become resources for the innovation process and other economic activities of the Ukrainian economy, both in a scientific and technological sense. It is proved that creative human capital is the driving force of modern innovative economy of Ukraine. Keywords: human capital, sustainable development, innovative economy, social innovation, competitiveness, national innovation system, globalization, sustainable de- velopment strategy. Стаття надійшла до редакції 30.04.2019 Прийнято до друку 19.06.2019

Цільові орієнтири сталого розвитку людського капіталу в умовах побудови інноваційної економіки

Репозитарії

Схожі ресурси