Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки)
Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–8.
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158434 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 9. — С. 110-119. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-158434 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1584342019-08-31T01:25:34Z Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) Миронець, Н. Написане лишається Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–8. 2016 Article Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 9. — С. 110-119. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158434 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Написане лишається Написане лишається |
| spellingShingle |
Написане лишається Написане лишається Миронець, Н. Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) Слово і Час |
| description |
Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–8. |
| format |
Article |
| author |
Миронець, Н. |
| author_facet |
Миронець, Н. |
| author_sort |
Миронець, Н. |
| title |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_short |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_full |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_fullStr |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_full_unstemmed |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| title_sort |
володимир та розалія винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Написане лишається |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158434 |
| citation_txt |
Володимир та Розалія Винниченки: родинне листування (1921–1949 роки) / Н. Миронець // Слово і час. — 2016. — № 9. — С. 110-119. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT mironecʹn volodimirtarozalíâvinničenkirodinnelistuvannâ19211949roki |
| first_indexed |
2025-07-14T11:00:08Z |
| last_indexed |
2025-07-14T11:00:08Z |
| _version_ |
1837619801884721152 |
| fulltext |
Слово і Час. 2016 • №9110
ВОЛОДИМИР ТА РОЗАЛІЯ ВИННИЧЕНКИ:
РОДИННЕ ЛИСТУВАННЯ (1921 – 1949 РОКИ)*
№ 272
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] 5-ІV-[1933]
Моя ясна радість!
Пишу, щоб сказати, як радісно, повно й глибоко відчуваю тебе. Як ясно стає на
душі, коли думаю про тебе. Як жагучо бажаю тобі сил та здоров’я. Як… але це ж
неможливо, нарешті!! Правда?
Любов моя кохана, живи, дихай, рухайся, набірайся сил, а там вже буде все: й
творчість, і ясність, і щасливий, блаженний спокій в тілі й на душі. Послала тобі
Бюлетень. Сподіваюсь, що получиш.
Шаша1 телефонував Лавісалю. Той сказав, що Скюд[дер] має швидко приїхати.
Ми потелеф[онували] сюди, в її будинок, і нам сказали, що вона 15 виїздить сюди.
Значить, Лав[ісаль] не збрехав.
Обнімаю тебе, життя моє.
Твоя
[Рік у даті листа проставлений упорядником за поштовим штемпелем]
№ 273
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 6-ІV-33
Які чудові, які благодатні дні, моя голубонько! І коли мені гарно, я так хочу, щоб
ти була зо мною, щоб і ти почувала те саме. Чи тобі добре? Мені здається, що
повинно бути краще, ніж попередні дні. (Чи, може, це мені тільки так хочеться?)
Ось тиша і в ній кротостно, лагідно, задумливо, ніжно й картаво щось розповідає
шпак. Довге, безкрайє, настійне, терпеливе розповідання. Іноді прочовгає барка,
прогарчить у небі арероплан1 і знову задумлива, благосна, тепла, повна ніжної,
теплодайної радости тиша.Я цілий день на сонці. Вчора погасла моя грубка і я
її більше не розтоплюю, хоч уранці був силенний туман. Зараз поїду на той бік і
піду в прохід.
Пишу тобі просто так, щоб сказати тобі кілька слів. У мене все є. Хіба що
захопи пакет флоконів (у мене тільки два). Ну, і, звичайно, фруктів та хліба.
Фруктів цілком вистачить до неділі. Ага! Мабуть, з тобою поїде Глущ. Захопи
ракетку й м’ячі, нехай поможе везти Глущ. Може, я потім буду собі вправлятися.
Треба поспішати, бо сонце заходить за дерева і треба переїжжати на той бік.
Хай тобі буде гарно-гарно (так, як мені сьогодні) моя єдина, моя “найєдинніша”!
[На одній, лівій, нижній частині складеного вчетверо цього аркуша дописано:]
Візьми фотографію Тамарки (з кізочкою та й інші, які найдеш). Хочу потім
спробувати щось зробити.
лишається
аписанеН
* Продовження. Початок див.: Слово і Час. – 2015. – №1 – 12; 2016. – №1–8.
111Слово і Час. 2016 • №9
№ 274
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Villennes 7-ІV-33
А от сьогодні вже не той стан, що вчора: втома, млявість, “смоктання” і
т[аке] і[нше]. Сонце – в мряці і, – зміна погоди чи що? Але я й тим, що мав учора,
вже задоволений: коли один день був, то чому не може бути багато днів. Треба,
значить, уважно проаналізувати, що саме спричинилося до вчорашнього стану і
що до сьогоднішнього. І тоді (якщо сила наша), сприятливі причини й обставини
творити, а несприятливі всувати з нашого шляху. Але як усунути зміни погоди?
Очевидно, треба, якщо можемо, вибрати для життя клімат, де є мінімальна
кількість “змін погоди”. Правда? І так само з ріжними іншими факторами й
причинами. Де усунути не можна, треба самих себе пересунути. Ну, та ми ще в
стадії первісного експеріменту.
Дітонько, мені ще горіхів треба, бо на той цілий тиждень, мабуть, не
вистачить. І маслин трохи треба додати. Та, може, й один пакет флоконів. А як
дома нема, то не треба ради цього їхати в “Vita-nova”, – може, вистачить, бо в
мене є майже 2 пакети.
Зараз хочу поїхати на другий бік Сени й піти на прохід цим боком. Вчора був у
Medan1, Vernouillet2. Дуже гарно було.
Мабуть, на неділю погода вже зіпсується. Але я все одно до Парижу не приїду.
(Між іншим, анґіна, чи що воно таке, остаточно не зникла і щоночі й щоранку
досить почувається).
Хай тобі буде добренько-добренько!
––––
А ти, мабуть, відчула мій вчорашній стан, бо прислала такого в унісон листика.
Дякую за “Бюллетень”3.
В неділю чекаю тебе й виїжжаю за тобою нашим кораблем.
№ 275
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [7-ІV-1933]
П’ятниця
Радість моя! Дякую за листа. Яке щастя, що тобі стало легче. Спасибі природі,
правда, мій Ді?! Я пишу з почти, йду на побачення з Жульєтою, але знаю вже,
що нового в неї нема. Вона їде до Женеви в неділю й хоче побачитись. Мені теж
краще, але ще не зовсім. Тому причини ріжні, приїду й тоді вже все буде чудесно.
Соняшної ванни сьогодні не було, бо ввесь час мряка. Зараз 3 1/2 г[одини] й вже є
сонце, але я не можу скористуватись. Бери за мене, мій єдиний. Хай тобі буде
легко та радісно. Хай все сміється й радіє всередині й навкруги тебе. Любов моя!
Твоя М[айка]
[Листівка датована упорядником за поштовим штемпелем]
№ 276
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [26-ІV-1933]
Середа
Любий мій!
Іде дощ. Болить голова як перед Боткиним. А раптом! Але, мабуть, ще рано.
Треба почекати з місяць.
Чи не дуже тяжко тобі самому в таку негоду?
Я бачила сьогодні Марусину1. Були разом в [нрзб] Вони збираються в неділю до
тебе. Чи ти цього хочеш? Я сказала, що нехай їдуть, але погода непевна. Зараз
іду на “[два слова не прочитуються]
А ти в хаті все сам. Чи троянда віджила? Обіймаю моє щастя!
Твоя
Слово і Час. 2016 • №9112
[Чорнило на листі розплилося від крапель, і не весь текст читається. Дата
проставлена упорядником за поштовим штемпелем]
№ 277
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] 27-ІV-[1933]
Мій рідний, одержала, нарешті, листа від Марморечки1. Кличе нас до себе в
суботу по обіді. Я хотіла було відмовитись від побачення до твого приїзду, але
потім рішила поїхать, бо знову загубимо її. Та я ще й непевна, чи ти не приїдеш
до Парижу, бо, може, тобі там не дуже приємно сидіти. Я не кличу, але й не
забороняю. Піч погасла, я її не розтоплюю вже. Голова моя вже не болить. І за це
спасибі. Ґімнаст[ику] роблю, але хожу мало.
Любов моя!
№ 278
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Villennes, 27-ІV-33
Дякую, голубонько, за листика твого з хорошою надією. Розуміється, було б
чудесно, коли б справдилася твоя гадка, але… не треба й дуже розчаровуватись,
коли не справдиться. Можна, зрештою, прекрасно жити й без Боткина. Треба
робити все, що сила, щоб його повернути, але не треба впадати в цілковите
рабство до нього.
Звичайно, я нічого не маю проти приїзду Глущів, але добре було б, коли б ти їм
дала зрозуміти, що тепер, коли моя їжа привозиться з Парижу, старий торішній
наш “лозунг” – “Хай гості приїжжають з своєю їжою”, – тепер набірає ще більшої
сили. Дійсно ж, досадно возити з Парижу сюди для гостей їжу. Ввічливо, ласкаво,
але слід би дати зрозуміти Глущам (як і всім іншим), що треба їм приїжжати з
своєю їжою.
Уже другий день іде дощик – (il faut payer!1) – але я почуваю себе не так уже
погано. Сонця нема, а решта є так само: і гімнаст[ика], і човен, і біг. А щодо книг,
то їм дощик ніяк не страшний.
Зараз їду в Villennes човном, повезу на почту Гелсуорсі2. А ти привези мені в
неділю замісць нього Сенкевича3 (що знайдеться в бібліотеці – “Огнем и мечом”4
чи “Потоп”)5.
А з продуктів мені на той тиждень не вистачить: 1) Mostina6. 2) Горіхів.
3) Датів. 4) Малаги.
Оце, здається, й усе.
Кохонько, якщо побачиш Шашеля7, штурхни його все ж таки в справі мого
паспорту. Та й про Скюдерку слід уже спитатися. Ну, будь весела і ясна, моя
ніжна. І хай, якщо тобі болить голова, то хай з результатом!
№ 279
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [17-V-1933]
Любий мій!
Ніякої почти, ніякої записочки. Посилаю ґазети та “С[соціалістичний] Вістник”.
Сьогодні сонце, але зате холодно. Спала я неважно, бо була в підняттю через
Кукліса1, мабуть, зараз іду брати душ. Ґімнастику зробила й навіть побігала кільки
хвилин. А ти? Ой, бережись, якщо не робитимеш всього, що слід!
Як завжди порожньо та сумно без тебе в будинку. Квіти свіжесенькі в ванні.
Посилаю тобі одну, щоб ти зрівняв з жовтимі, що в вазі, та з свиріпою. Я все ж
гадаю, що це одна famille “крестоцветных”2. От, уперта!
Обіймаю з ніжним сумом та, одночасно, радостю.
Майка
[Лист датований упорядником за поштовим штемпелем]
113Слово і Час. 2016 • №9
№ 280
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 19-V-33
Дякую, моя ясна, за газети й листика. Страшенно шкода, що тебе нема сьогодні
на острові: чудовий, рідкий день. Розуміється, ти тепер береш сон[ячні] купелі на
терасі, але це все ж таки не те, що перебування тут. Ну, та потім надолужиш.
Одже, мені треба: 1) Оранжів (а яблук у мене маса). 2) Меду. 3) Mastina. 4) Сухих
фруктів? (Я ще не мочив, чи треба нових везти?) 5) Мила для гоління, 6) білої
фарби (через брак білої фарби не докінчив пейзажа з яблунею, шкода, вже зовсім
обсипається.
Оце й усе. Ага, ще одне, Кохонько, пошукай одну мою записну книжку (досить
величеньку, в чорній палятурці, з записками). Вона повинна бути в лоджії або в
кабінеті (а, може, ще й у сонній кімнаті?)
Чи написала ти листа в Levandou Grosso?1 Чи відповіла хоч два слова
Chaudiere’ові?2
В неділю буду на станції. Зараз їду на той бік. Обнімаю тебе всім серцем.
№ 281
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [25-V-1933]
Рідний мій,
трапилося нещастя з Александром Абрамовичем1, здійснив він свою загрозу.
Вчора вранці він, після короткої розмови з Карлою, вбив себе. Бідний мальчік,
тяжко було йому, мабуть, помирати. Тепер він лежить заспокоєний, з виразом
якоїсь полегкости.
Я знаю, як вразить тебе цей кінець. Ти один з небагатьох, що щиро цінили та
любили його. І він це знав і казав про це Карлі. Вона тепер в мене. Ховатимуть
його, мабуть, в суботу вранці. Якби ти хотів приїхати, щоб провести його, то
зроби це.
Багато було в його життю темного. Він ще недавно щось зробив ганебне, з
грошима, щось, за що з ним порвала Анжеліка2. Але й вона жаліє його.
Він не винний, а винний весь лад, чи, швидче, безлад, сучасного життя. Мені, я
знаю, слід було б приїхати до тебе, щоб сказати про це, але я не можу залишити
Карлу саму, а, крім того, треба ще формальности помогти зробити їй та його
дядькові. Приїдь краще сюди. Він застрелився, і смерть була моментальна. Треба
приняти цей факт з можливим спокоєм.
Мені тяжко, що ми з тобою тепер не разом.
Пригортаюся до тебе зтомленою головою.
Твоя.
Твій приїзд буде потрібний, щоб обміркувати нам, що робити зі справою Scud[der].
[Лист датований упорядником за поштовим штемпелем]
№ 282
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Середа 1-Х-33
Кохонько моя, в мене маленька прикрість: зникли весла і дно човна. Пасери
кажуть, що це вода знесла, а мені думається, що покрадено. Але як би воно там
ні було, а весла потрібні конче. Одже, зараз же піди в Bazar de l‘Hotel de Ville1 і купи
пару весел. Хай негайно доставлять у Villennes. Ти знаєш, які саме весла? В них
є залізна палічка, яка входить у дірочку в човні.
Друга прикрість та, що криса поїла картоплю. Вона, здається, була зачинена
мною в льоху і погибала з голоду, – навіть пробувала їсти цибулю, але не змогла.
А картоплю поїла геть усю. На моїх очах тікала через дротяну сітку. Ну, тепер –
війна!
Слово і Час. 2016 • №9114
Оце поки що все. Тільки що вернувся з річки, їздив на човні Pierre’a2 шукати весла.
Розуміється, нічого не знайшов. Спішу віднести листа, щоб ти завтра одержала.
Хай тобі буде добре-добре! Чуєш?
№ 283
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Physiopolis. 13-Х-33
Мій любий, єдиний Кох, сижу голий на сонці й пишу тобі. Тут чудесно, й знову
думається, що з усіх річей, які ми покинемо, виїхавши на південь, найбільше буде
шкода цього острова. Тут є своя чарівність, якої ніде інде не знайдемо. І все тут
те саме, все на свойому місці – і люди, і тварини, і рослини, і прості річі. Це дає
чуття певности, надійности, заспокоєння.
Але до “діла”. Ми забули, Кохонько, всю мою спальну білизну і я сплю без простинь
і без ночної сорочки. Це нічого, але ти в неділю привези все це. Одже, треба:
1) Простині. 2) Наволочки. 3) Нічну сорочку. 4) Піжаму (поки що теплу). 5) Два
світери (безрукавку і новий) теж забули). 6) Подушку – (але це не обов’язково, бо
я взяв твою м’ягку й вона чудесно служить, я іншої й не хочу (вже). 7) Ракетку й
м’ячі. 8) Легкі карпетки для острова.
З їстівного треба, звичайно, фруктів, хліба, трохи горіхів (щоб вистачило на
тиждень). Городину можна буде купувати в пасерів або в Villennеs. В неділю я
виїду за тобою човном, бо ти, мабуть, будеш обтяжена своїм багажем. (Я виїду
навіть у дощ). До потягу в 9.15 або 9.30.
Я хотів би бути з тобою самою в неділю, але з огляду на “іспит”, якщо Глущі
будуть намагатися приїхати з тобою, бери й їх.
Чи ти написала М-me Teodiere і інженерові?1
Зараз поїду на той бік, укину листа і трохи погуляю. В мене вже топиться
грубка і в хаті тепло та сухо, не зважаючи на те, що вікно день і ніч одчинене й
вночі був сильний туман і вогкість.
От сонце заходить за великі дерева і відразу стає свіжо, навіть холодно
Я поки що пораюсь у “господарстві” й до роботи не приступаю. Та до того ж…
“мне некуда больше спешить”2.
Ну, хай же тобі буде ясно, легко й радісно, моя ніжна. Сердечно вітай Марусину
і Мик[олу] Петровича від мене.
[Зліва від основного тексту дописано:] Неодмінно привези синіх баклажанів! Не забудь.
№ 284
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] [17- Х-1933]
Париж, вівторок
Дітонько,
я приїхала заспокоєна та бадьора до Парижу. Навіть наші пожильці мене не
дратували. Вони надзвичайно уважні до мене, особливо М[аруся]1. Вона, дізнавшись,
що в мене болить голова (а голова заболіла вчора, сьогодні вже не болить!), не
давала мені а ні кроку зробити й панькалася зо мною.
Цікаво, що я помічаю в ній зміну й не тільки тактичну, але й по суті. Я нічого
не перебільшую, навпаки, я швидче занадто скептична.
Сьогодні вони вже переїздять до себе, хоч не мають другого ліжка. Я не утримую,
хай вже влаштовуються в себе.
Вчора не могла добитись Сева. Сьогодні почну звонити зранку. Говорила з
Жоржем, але він в постійній суматосі й дуже слабо реагує на зовнішнє життя.
У Рубін[штейнів] дуже зле матеріальне становище. Телефон не працює. Я хотіла
говорити з ним, щоб вплинув на Сева.
В мене нема а ні листа, а ні телеф[онного] дзвінка від хлопчика2. Без мене він
телефонував, і Маруся відповіла, що я поїхала на село й невідомо, коли поверну.
Це мені до речі, бо нема бажання розважатися.
115Слово і Час. 2016 • №9
Написала Feodière3 і в [слово нерозбірливе], була на конгресі, але цього року
естетичної хірургії було тількі одне засідання в останню неділю, коли я була в
тебе.
[На лівому полі цієї сторінки дописано:] З великою вдячностю та ніжностю
пригортаюся до тебе, мій спокій! Твоя.
[Над текстом першої сторінки, перевернувши аркуш, дописано:] Коли ж ти мені
пришлеш умовленого листа?4 Дуже хочеться перевірити!!
[На лівому полі першої сторінки дописано:] Посилаю картку від Жука!5 Ач,
чіпляються як!
[Лист датований упорядником за поштовим штемпелем]
№ 285
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] 18-Х-33
Голубонько моя,
дякую тобі за листа і газету. Дуже радий, що твоя візита до мене заспокоїла тебе.
Особливо радий з того, що твій стан, значить, не зовсім фізичного походження,
а швидше психічного.
Досадно, що ти ні Сева, ні його рекомендувачів не можеш добитися. А час
іде. Скюдерка й її прибічники (є підстави думати) хочуть одволікати справу й
намагаються або залишити її в status qvo1, або ще щось гірше зробити. Треба
поспішати як з цього погляду, так і з того, що ми мусимо виїхати з Парижу
й улаштувати своє життя на довший час у чистій і постійній праці. Треба
прискорити справу, хоч би це коштувало нам зайву тисячу франків. Одже, чи
телефонуй Севові, чи йди до нього й серйозно вимагай просунення справи мировим
шляхом, а як цей шлях не дасть через тиждень (максимум) ніяких наслідків,
звертатися на шлях судовий. Сев усе каже: “Ми маємо час звернутись до суду”.
Ні, ми багато часу не маємо, і нехай він за цю зачіпку не затримується. Жоржа
ще раз викличи та попрохай натиснути на Сева, – від мого імени вислови йому
докір, що порекомендував такого адвоката, який не рухається. Сподіваюсь, що
на суботу ти вже матимеш мені що сказати втішного з цього приводу.
Обіцяного листа для іспиту привезу в суботу2. Може, справді, в Глущів сумління й
сором заговорили і вони такі “уважні” до тебе, але це не міняє нашої постанови, не
зменшує потреби раз на все вияснити остаточно справжній характер їх “уважности”.
У нас тут усе потихеньку. Сьогодні боязко почав працю. Так собі, це ще не
справжній початок, проба пера, всього чверть сторінки. Але я й тим задоволений,
бо і з цих кількох рядків бачу, що справа піде. Ще в мене всередині не все як слід
підготовано, треба ще почекати. Та вже от-от вступлю в роботу, а тоді вже…
надовго.
Зараз іду в Triel3 (не в Villennes), щоб зробити прохід і подумати. Там куплю
всього, що мені треба.
Ну, обнімаю тебе, моя ясна, всім серцем, хай тобі буде бадьоро й весело на душі.
№ 286
Розалія Яківна – Володимиру Кириловичу
[Париж – Фізіополіс] 18-Х-[1933]
Золот мій ясний, спасибі за листочка! Я вже говорила зі Севом. Він обіцяв
насісти на Levisal’я. Він з ним вже мав розмову й матиме ще раз. Коли побачить,
що з їхнього боку це проволікання, – звернеться до “mefére”, себто суду. Я йому
пояснила, що нам нема часу чекати й він зрозумів. Вчора телефонувала якась
франц[узька] пані – директриса якогось театру. Хоче бачити тебе. Зо мною не
побажала балакати. Я вже сама. Переїхали наші Глущі. Я ще не була в них та
ще нічого й не готово. Бачила Анжеліку; з нею був accident d’ auto1 й вона мала
нервовий шок, від якого болить серце. Але, можливо, що страхова компанія їй
щось за це дасть.
Слово і Час. 2016 • №9116
Бачила Жюльєту та її маму. Старенька була надзвичайно привітна й обов’язково
хоче з тобою побачитись.
Ми не говорили про URS2, бо були чужі, але видко, що вона зовсім не ворожа до
того, що там робиться.
Одержала лист від хлопчика: він звихнув ногу й лежить. Так що я з ним цього
тижня не побачусь.
Сьогодні поїду в agence3, щоб побалакати про продаж будинку.
От це й все, приближно. Це мій останній лист. Я й газети завтра не пошлю, а
буду чекати на тебе в суботу вранці.
Настрій в мене гарний. Бадьорости багато, почуваю себе добре. Обіймаю з
ніжностю!!!
Майка
№ 287
Володимир Кирилович – Розалії Яківні
[Фізіополіс – Париж] Villennes. 22-Х-33
От уже й дванадцята година, а телеграми від тебе немає. (Є тільки лист з
листом Тамари). А це значить, що… “неможливість” таки сталася і ми нічого не
виграли. Я вчора сміявся, в’являючи, як ти хвилюєшся; сміявся вранці, в’являючи,
як ти повинна реаґувати на удачу й на неудачу; та сміюсь і тепер, коли неудача,
здається, вже ясна. (Для тебе, звичайно, все вже ясно, а я тільки догадуюсь). Але,
розуміється, іншого й не варта вона, – тільки сміху. Ми й без виграшу, – ти маєш
рацію, – мюльті-мільйонери. (За це, очевидно, “доля” й не вважала за потрібне
ще й грошеві мільйони нам посилати. (А я ж, їй-богу, на мільйона й не зарився,
мій максимум був – сто тисяч). Одно слово, Майка, “не зідхай, як нема, то й так
нехай”. А між іншим: як же тепер бути з тим, що виграш буває в тих, у кого жінка
хороша? Що ж має означити не виграш? Га?
Але чому ти ні про пас мій, ні про Сева ні словечка не написала? Оце вже трохи…
неуважно. Справа з Scudder’кою важніша за лотерею. Напиши зразу ж. А проте, вже
не пиши, бо я в п’ятницю, мабуть, і сам приїду. (Або в суботу – та це все одно).
Тепер про приїзд Тамарки. Я їй сьогодні напишу, але що саме писати в справі візи?
Отут я й не знаю, що радить. Чи не порадитись наперед із досвідченими людьми
(Шухаєва1, Рубис)? Може, коли візу будемо добувати “приватним шляхом”, то порядок
якийсь інший? Треба гарненько розвідатись наперед, – щоб не наробити дурниць.
Якщо Жоржик уже приїхав, то розпитай у нього, чи не подасть він доброї ради. Або
Вєрочку знайди і так само поспитай ради. В п’ятницю (післязавтра) я приїду й ми
остаточно напишемо Тамарі. Я взагалі, з деяких причин, хотів би, щоб вона приїхала
до Парижу так через місяць, навіть півтора, так що дуже хапатися не треба.
У нас усе добре. Працюємо гарненько, виконуємо всі свої обов’язки й почуваємо
себе не погано. Дуже радий, що ти почала масаж, не пропускай, роби акуратно.
Завтра я все ж таки сподіваюся мати від тебе листа, де ти вже згадаєш про
паса, Сева та й про те, що на всі наші білети ми виграли тільки 400 fr.
Обіймаю, радість моя ясна.
Коментарі
№272
1 Шаша – Очевидно, йдеться про Олександра Шрайдера.
№273
1 арероплан – В автографі листа ця частина слова підкреслена двома рисками. Можливо,
хтось із знайомих так говорив, і Винниченко, що любив “бавитися” словами, це зафіксував.
№274
1 Вчора був у Medan – Меда́н – комуна в департаменті Івлін, у регіоні Іль-де-Франс,
розташована на відстані близько 26 км на північний захід від Парижа, 23 км на північний
захід від Версаля.
2 Vernouillet – Вернує́ – комуна в департаменті Івлін, у регіоні Іль-де-Франс, розташована
на відстані близько 30 км на північний захід від Парижа, 22 км на північний захід від Версаля.
117Слово і Час. 2016 • №9
3 Дякую за “Бюллетень” – “Бюллетень оппозиции (большевиков-ленинцев)” – друкований
орган російської секції Четвертого Інтернаціоналу, що виходив у Парижі з 1929 по 1941 р. під
загальною редакцією Льва Троцького. У ньому друкувалися матеріали, у яких аналізувалося
становище в більшовицькій партії, причини поразки лівої опозиції, давалася оцінка подіям,
що відбувалися в СРСР.
№276
1 Я бачила сьогодні Марусину – Ідеться про дружину Миколи Глущенка.
№277
1 одержала, нарешті, листа від Марморечки – Марморечка – дружина відомого бактеріолога
і сіоністського діяча Олександра Марморека (1865 – 1923).
№278
1 il faut payer! (фр.) – треба платити!
2 повезу на почту Гелсуорсі – Джон Голсуорсі (Ґолсуорсі; англ. John Galsworthy; 1867–
1933) – англійський письменник, лауреат Нобелівської премії (“Сага про Форсайтів”, 1932;
“Острів фарисеїв”).
3 А ти привези мені в неділю замісць нього Сенкевича – Генрик Сенкевич (пол. Henryk
Sienkiewicz;1846 – 1916) – польський прозаїк, автор низки романів і оповідань, лауреат
Нобелівської премії.
Приступаючи до роботи над романом “Хмельниччина”, В. Винниченко, очевидно, вирішив
перечитати історичні романи Г. Сенкевича, пригадавши свої розмови з Є. Чикаленком із
приводу наміру написати твір на історичну тему і його оцінку творів польського письменника.
Чикаленко сумнівався в тому, що Винниченко зможе написати історичний роман, не маючи
можливості глибоко опрацювати історичні джерела. У листі до Винниченка від 1 вересня 1908 р.
він писав: “Що стосується до наміру Вашого написати щось історичне, то мене се лякає. Щоб
написати щось історичне добре, треба не тільки добре знати історію зверхню – (політичну), а
треба перечитати масу шпаргалів того часу і по дрібницях уявити собі, а значить і змалювати
живих людей тогочасних.
Я тої думки, що нам тепер найпотрібніша белетристика та драма іменно історична. Щоб
читач захопився своєю минувшиною і набрався духу для праці в настоящому. Нам треба
(скажу по секрету) такого високоталановитого брехуна і шовініста, як Сенкевич. Поки не буде
сього шовінізма, то не буде справжньої й боротьби. Се й Ви якось висловлювали і се суща
правда. Але для сього у Вас бракує знаній історичних і фантазії. Для белетриста історичного
вони конче потрібні. Талант белетристичний у Вас єсть, але талант белетриста-реаліста;
як тільки Ви одриваєтеся од реального життя, у Вас щезає талант і все написане в іншому
штибі виходить нудним, нецікавим (Чикаленко Є. Винниченко В. Листування. 1902–1929 роки
/ Упоряд. та вс. ст. Н. Миронець. – К.: Темпора, 2010. – С. 112). Передбачення Є. Чикаленка
здійснилося. Роман “Хмельниччина” В. Винниченко так і не завершив.
4 “Огнем и мечом” – “Вогнем і мечем” – Перша частина історичної трилогії Сенкевича –
“Вогнем і мечем” (1883–1884), “Потоп” (1884–1886), “Пан Володийовський” (1887–1888).
У романі ідеалізується боротьба шляхетської Речі Посполитої проти України часів Богдана
Хмельницького.
5 “Потоп” – У романі відтворюється визвольна війна поляків проти шведської інтервенції
1655–1656.
6 Mostin – Про який продукт ідеться, встановити не вдалося.
7 якщо побачиш Шашеля – Імовірно, йдеться про Олександра Шрайдера, якого в колі друзів
називали Шаша, звідки, можливо, й Шашель.
№279
1 через Кукліса – Особа не встановлена.
2 famillе “крестоцветных” – famillе (фр.) – сім’я, родина; крестоцветных (рос.) – хрестоцвітних.
№280
1 Чи написала ти листа в Levandou Grosso? – Про якого Ґроссо з Ле-Лаванду́ йдеться,
встановити не вдалося.
2 Чи відповіла хоч два слова Chaudiere’ові? – Можливо, йдеться про господаря Ferme de
Chaudier – ферми з вирощування фруктів, яка знаходиться в Сен-Жан-Шамбр (фр. Saint-Jean-
Chambre) – комуна в департаменті Ардеш регіону Овернь-Рона-Альпи.
№281
1 трапилося нещастя з Александром Абрамовичем – Ідеться про самогубство О. Шрайдера.
2 за що з ним порвала Анжеліка – Анжеліка – близька знайома О. Шрайдера.
№282
1 піди в Bazar de l’Hotel de Ville (фр.) – Базар Отель де Віль (BHV) – універмаг на вулиці
Ріволі в 4-му окрузі Парижа, навпроти Отель де Віль, тобто паризької ратуші.
Слово і Час. 2016 • №9118
2 їздив на човні Pierre’a – Pierre (фр.) – П’єр – сусід Винниченка на острові для натуристів.
№283
1 Чи ти написала М-me Teodiere і інженерові? – Особи не встановлені.
2 “мне некуда больше спешить” – Рядок із відомого російського романсу “Ямщик, не гони
лошадей” (слова Н. фон Ріттера, музика Я. Фельдмана).
№284
1 особливо М[аруся] – Ідеться про Марію Глущенко.
2 В мене нема а ні листа, а ні телеф[онного] дзвінка від хлопчика – Мабуть, ідеться про
“хлопчика”, який появився в житті Розалії Яківни навесні цього року, про що Винниченко записав
у щоденнику 7 травня 1933 р.: “Коха і хлопчик. Сталося. Не треба стучатись і заважати. Хай
буде повнота й у неї. Ні розпитів, ні “…”[останнє слово в лапках написано нерозбірливо, перша
літера не читається, далі –“ іднімання”. Може, піднімання? Тобто, ніякого “піднімання” питання
про їхні стосунки] (ВР ІЛШ, 171/63. Винниченко В. Щоденник. – Т.1. 30.ХІІ.1933 // ВР ІЛШ. –
Ф. 171. – Од. зб. 63. – Арк. 65. Копія з рукопису [неякісна]).
3 Написала Feodière – особа не встановлена. Може, це m-me Teodiere (див. лист №283,
прим.1).
4 Коли ж ти мені пришлеш умовленого листа? – див. прим. 2 до листа №285.
5 Посилаю картку від Жука – Жук Андрі́й Іллі́ч (1880 –1968) – український громадсько-
політичний діяч, кооператор, дипломат і публіцист. Член РУП, від 1906 – член ЦК УСДРП,
співробітник друкованих партійних органів “Селянин”, “Гасло” й інших. Через свою політично-
національну діяльність відбув два терміни в ув’язненні: в Харкові (1904) та разом із Винниченком
у Лук’янівській в’язниці (1906–1907). Виїхавши 1907 р. разом із Винниченком за кордон,
мешкав у Львові, займався публіцистичною діяльністю, співпрацював із газетами соціал-
демократичного (“Земля і Воля”, “Праця”) і націонал-демократичного (“Діло”, “Рада”) напряму,
редагував органи українського кооперативного руху в Галичині – “Економіст” і “Самопоміч”. Від
1909 р. розійшовся з позицією більшості в УСДРП, за що був виключений із партії в 1911 р.
Із наддніпрянських емігрантів створив групу “Вільна Україна”, що ставила завданням
пропаганду ідеї незалежної України. 1912 р. заснував Український інформаційний центр у
Львові, який 1914 р. став основою СВУ. У серпні 1914 р. переїхав до Відня. У 1914–1918 рр. –
один із засновників і чільних членів СВУ, співробітник його часопису “Вісник”. У 1918–1919 рр. –
співробітник посольства Української Держави, згодом УНР у Відні, був радником МЗС
УНР. Працював деякий час референтом диктатора ЗО УНР Є. Петрушевича. Після 1923 р.
перейшов на радянофільські позиції, сподіваючись на побудову самостійної України націонал-
комуністами. З 1930 р. жив у Львові, керував статистичним бюро Ревізійного союзу українських
кооперативів, редагував часописи “Хортиця” і “Крайова Кооперація”. Від 1940 р. – у Відні. Автор
численних статей на суспільно-політичні й економічні теми, спогадів про В. Винниченка (Жук А.
Як ми їхали до Америки (Уривок із споминів) // Сучасність. – Мюнхен, 1964. – №5. – С. 90-98).
У коментованому листі йдеться про листування А. Жука з В. Винниченком із приводу видання
збірника “Єдиного Національного Фронту”. 8 серпня 1933 р. Винниченко записав у щоденнику:
“Лист до А. Жука (судячи з листа, він, очевидно, є ініціатор “Єдиного Нац[іонального] Фронту”).
Гарантії, обіцяної в попередньому листі, вони абсолютно не можуть дати, що буде моя стаття
надрукована. Це залежить од того, чи вона буде проти большевиків, чи за. Якщо за, то вони її
не надрукують. Оце та свобода поглядів” (Винниченко В. Щоденники // Київська старовина. –
2000. – №5. – С. 72). А 26 жовтня зазначив: “Лист до А. Жука. Не погоджується з моєю участю
в збірнику “Єдиного фронту”. Я дав згоду взяти участь тільки з умовою цілковитої свободи
вислову. Але А. Жук роз’яснив, що треба бути не тільки українцем, але ще й ворогом комунізму,
щоб мати змогу співробітничати в збірнику) (Там само. – С. 73).
№285
1 залишити її в status qvo – Статус-кво (лат. Status quo – “положення, в якому”, “поточний
або існуючий стан справ”) – у міжнародному праві термін, що вживається для позначення
будь-якого фактичного або правового положення, яке існує на даний час, або існувало в
минулому, й про відновлення або збереження якого йдеться. Зберегти статус-кво означає
залишити все так, як є.
2 Обіцяного листа для іспиту привезу в суботу – Ідеться про анонімний лист, який
Винниченко готувався надіслати Глущенкові, щоб влаштувати йому “іспит” і перевірити,
наскільки щиро той ставиться до нього. Цей лист був надісланий Глущенкові 12 грудня 1933 р.
Наводимо його текст:
“Громадянине Глущенко!
Я давно симпатизую Вам, щиро радію кожному Вашому творчому здобутку. Ваш непересічний
талант належить українському народові, до якого Ви невдовзі повернетесь. Тому вважаю за
обов’язок звернути увагу на слідуюче.
119Слово і Час. 2016 • №9
Ви приятелюєте з відомим емігрантом В. Винниченком. Про стосунки з ним у Лаванду,
Марселі й тепер у Парижі відомо радвладі. Поки не пізно, я хочу порадити Вам негайно
припинити контакти з Винниченком, звичайно, якщо Ви дійсно зацікавлені в поверненні до
Радянського Союзу. І чим швидше припиниться це приятелювання, тим краще буде для
здійснення Вашого задуму. Про цього листа нікому не розповідайте, окрім дружини. Ваш щирий
доброзичливець. Париж, 12.12.33 р.” (Попик В. Під софітами спецслужб. – К., 2000. – С. 132.
У цій публікації В. Попика рік відправлення листа помилково вказаний як 1935).
3 Зараз іду в Triel – Triel –Трієль -сюр-Сен – комуна в департаменті Івлін, регіон Іль-де-Франс,
розташована на відстані близько 29 км на північний захід від Парижа, 22 км на північний захід
від Версаля.
№286
1 з нею був accident d’auto – accident d’auto (фр.) – автокатастрофа.
2 не говорили про URS – URS – очевидно, скорочена французька абревіатура СРСР (Союз
Радянських Соціалістичних Республік – Union des Républiques socialistes soviétiques).
3 Сьогодні поїду в agence – agence (фр.) – агентство.
№287
1 Шухаєва – Ідеться, мабуть, про Віру Шухаєву, знайому Винниченків, яка мала якесь
відношення до консульської служби.
Далі буде.
Упорядкування, примітки та коментарі
Надії Миронець.
Переклад текстів з французької
Зої Борисюк.
Отримано 12 червня 2016 р. м. Київ
|