Про будову кіс Північного Приазов'я

Про будову кіс Північного Приазов'я

Наведено матеріали про будову, речовинний і мінеральному складі кіс Північного Приазов'я. Дані по розрізах підтверджують вік і історію формування кіс.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2013
1. Verfasser: Непша, О.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут геологічних наук НАН України 2013
Schriftenreihe:Геологічний журнал
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158556
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Про будову кіс Північного Приазов'я / О.В. Непша // Геологічний журнал. — 2013. — № 3. — С. 44-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-158556
record_format dspace
spelling irk-123456789-1585562019-09-06T01:25:31Z Про будову кіс Північного Приазов'я Непша, О.В. Наведено матеріали про будову, речовинний і мінеральному складі кіс Північного Приазов'я. Дані по розрізах підтверджують вік і історію формування кіс. Приведены материалы о строении, вещественном и минеральном составе кос Северного Приазовья. Данные по разрезам подтверждают возраст и историю формирования кос. The issue shows the structure, material and mineral composition of Northern near Azov sea territories spits. Data on profiles show the age and spits forming history. 2013 Article Про будову кіс Північного Приазов'я / О.В. Непша // Геологічний журнал. — 2013. — № 3. — С. 44-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 0367-4290 DOI: https://doi.org/10.30836/igs.1025-6814.2013.3.139172 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158556 551.435.32(262.54)(477.7) uk Геологічний журнал Інститут геологічних наук НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
description Наведено матеріали про будову, речовинний і мінеральному складі кіс Північного Приазов'я. Дані по розрізах підтверджують вік і історію формування кіс.
format Article
author Непша, О.В.
spellingShingle Непша, О.В.
Про будову кіс Північного Приазов'я
Геологічний журнал
author_facet Непша, О.В.
author_sort Непша, О.В.
title Про будову кіс Північного Приазов'я
title_short Про будову кіс Північного Приазов'я
title_full Про будову кіс Північного Приазов'я
title_fullStr Про будову кіс Північного Приазов'я
title_full_unstemmed Про будову кіс Північного Приазов'я
title_sort про будову кіс північного приазов'я
publisher Інститут геологічних наук НАН України
publishDate 2013
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158556
citation_txt Про будову кіс Північного Приазов'я / О.В. Непша // Геологічний журнал. — 2013. — № 3. — С. 44-50. — Бібліогр.: 10 назв. — укр.
series Геологічний журнал
work_keys_str_mv AT nepšaov probudovukíspívníčnogopriazovâ
first_indexed 2025-07-14T11:07:53Z
last_indexed 2025-07-14T11:07:53Z
_version_ 1837620290562031616
fulltext 44 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 3 Вступ Коси Північного Приазов'я давно привертаb ли увагу дослідників [1–10], що сприяло деb тальному вивченню їх морфології, динаміки, впливу абразії кліфів на надходження пляb жеутворюючого матеріалу. Проте наявні маb теріали про будову кіс і пересипів мають фрагментарний характер. Прийнято вважаb ти [1, 10], що потужність відкладів кіс станоb вить перші метри (1–3 м) і формувались воb ни впродовж 1–2 тис. років. Матеріали В основу роботи були покладені дані буріння, виконані в різні роки при геолоb гозйомочних і гідрогеологічних роботах, а також матеріали ручного буріння, які провів автор на косах Федотова, Обіточна і Берb дянська. Відбирали проби головним чином з верхньої товщі тіла коси і в одному випадку – із середньої. Піски з рештками черепашок піддавались ситовому аналізу. Черепашки Cardium передавались на радіовуглецевий аналіз. На підставі наявних матеріалів встаb новлено будову кіс Північного Приазов'я. Коса Крива є першою із серії кіс "азовськоb го типу", за В. П. Зенковичем. Її будова досліджена недостатньо [5]. Є лише одна свердловина (151bг) поблизу с.м.т. Сєдове. Тут потужність піщаного тіла коси в її дисb тальній частині становить 9 м. Це світлоbсірі різнозернисті (від дрібноb до крупнозернисb тих) піски переважно кварцового складу. Кварц, який є добре обкатаний і погано обкаb таний, надходив з Приазовського крисb талічного масиву. Частка детритового маb теріалу коливається в межах 30–35%. Підстеляються піски коси сильно глинистими темноbсірими пісками (9,0–19,3 м) з детритом тонкостінних черепашок, нижче яких залягаb ють сірі, темноbсірі в'язкі мули (19,3– 20,8 м). Під мулом лежать товща піску (1,2 м) і сіруваb тоbзелена глина (3,0 м), яка підстеляється жовтоbбурою жирною, горіхуватої структури глиною (25,0–27,6 м) явно субаерального поb ходження. З глибини 27,6 до 40 м залягають різнозернистий кремовоbжовтий пісок та темb ноbсіра жирна, горизонтальноbшарувата глиb на. В її підошві трапляються напівобкатані уламки сарматського вапняку в сильно глиb нистому піску, а нижче – сарматський вапняк. Білосарайська коса складена такими ж пісками (потужністю до 8 м), як і Крива, тільb ки вміст детритового матеріалу становить понад 40%. Під ними залягають різнозерb нисті піски (не визначеного віку) потужністю 16–17 м, а нижче – кімерійський пісковик (абсолютна відмітка його покрівлі – 3,6 м). Приведены материалы о строении, вещественном и минеральном составе кос Северного Приазовья. Данные по разрезам подтверждают возраст и историю формирования кос. Ключевые слова: коса, строение, Северное Приазовье. The issue shows the structure, material and mineral composition of Northern near Azov sea territories spits. Data on profiles show the age and spits forming history. Key words: spit, structure, Northern mar Azov sea territories. © О. В. Непша, 2013 УДК 551.435.32(262.54)(477.7) ПРО БУДОВУ КІС ПІВНІЧНОГО ПРИАЗОВ'Я О. В. Непша (Рекомендовано д�ром геол.�мінерал. наук М.М. Іваніком) 45ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 3 Бердянська коса (рис. 1) має чітко вираb жену двочленну будову: нижня її частина представлена глинистими, мулистими піскаb ми з черепашками морських молюсків, а верхня – різнозернистими (переважно сеb редньозернистими) пісками з детритом і чеb репашками морських молюсків. Потужність нижньої товщі зменшується від основи коси (5,5 м) до середньої частини (4 м) і до закінчення коси (2,5 м). В той же час збільb шується в південноbзахідному напрямку поb тужність верхньої товщі від 7 до 8 м. Як видно на рис. 1, мулисті відклади в дистальному напрямку заміщуються мулистими і глинисb тими пісками, що може свідчити про розмив мулів, cформованих в максимум трансгресії у фанагорійську регресію. На більшій частині коси (за винятком середньої, св. 1bА) під піщаним тілом залягають середньоbверхньоb неоплейстоценові сірі, зеленуватоbсірі, темb ноbсірі глини, рідко з черепашками, які підстеляються бурими, червоноbбурими глиb нами, нижче яких лежить потужна (40–45 м) товща глин і пісків куяльницького регіоярусу. Відклади кімерійського регіоярусу – пісковиb ки, глини – залягають на абсолютних відмітках –69–74 м. Св. 1bА під пісками коси пройшла 9,5bметрову товщу мулів (абсолютні відмітки –11,5–21 м), темноbсіру піщанисту глину і різнозернистий пісок потужністю 4 м. Нижче (–37 м) залягають піщаноbглинисті поb роди куяльницького ярусу, а на абсолютній відмітці –71 м – кімерійські відклади. Таким чином, ми можемо виділити в сеb редній частині коси розмив куяльницьких відкладів річкою праbБерда, виповнених алювієм, озерними відкладами і в голоцені – мулами. Цілком очевидно, що осадконакоb пичення мулів відбулось при високому рівні моря, яке для Чорного моря припадає на каb ламітський час голоцену. Коса Обіточна (рис. 2) дещо іншої будови ніж Бердянська. Перш за все піщане тіло коси має тричленну будову. Нижня товща складеb на середньоbдрібнозернистими пісками з чеb репашками і детритом сучасних морських молюсків, середня – дрібнозернистими пісками з детритом черепашок морських моb люсків і верхня – різнозернистими пісками з численними черепашками та їх детритом. Вміст біогенного матеріалу в пісках пеb ревищує 50%. Як видно на рис. 2, піски заb лягають на неоплейстоценових піщанистих глинах, які виповнюють ерозійне пониженb ня. За літологічним складом та виявленими погано діагностованими рештками моb люсків можна припустити, що тут представb лені і давньоевксинські, і карангатські переb важно глинисті відклади. Глибше 30 м залягають породи куяльницького регіояруb су, які підстеляються породами кімерійськоb го регіоярусу. Покрівля порід кімерійського регіоярусу змінюється від –57 м в основі коb си до –65 м у середній частині та –60 м у кінці коси. Поверхня сарматських відкладів пониb жується в південноbзахідному напрямку. Пересип Молочного лиману. Перші відоb мості про склад відкладів знаходимо в роботі П. К. Заморія і Г. І. Молявка [4]. В центральній частині пересипу (рис. З) свердловина пройшла товщу жовтоbсірих різнозернистих пісків з детритом та череb пашками морських молюсків потужністю 2,0 м, які підстеляються дрібноbсередньоb зернистими світлоbсірими пісками з череb пашками морських молюсків потужністю 3,6 м. У східній частині пересипу потужність верхньої і нижньої товщ пісків становить відповідно 1,8 та 1,8 м. В західному напрямb ку (до с.м.т. Кирилівка) потужність піщаного тіла пересипу зростає до 11 м, а підстеляb ються вони червоноbбурою глиною. В центb ральній же частині пересипу під пісками з черепашками морських молюсків залягає товща алевритоbпелітового мулу, в якій знаb ходяться також черепашки сучасних морсьb ких молюсків. Потужність мулів становить 6,8 м (абсолютна відмітка підошви мулів –11 м). Залягаюча під мулами мулиста темb ноbсіра, чорна глина вміщує конкреції СаСО2 та перепрілі рештки рослин. Підстеляється вона зеленуватоbсірими глинами з конкb реціями СаСО2 та численними черепашками Planorbis sp. І мулиста глина, і зеленуватоb сіра глина формувались в прісноводних воb доймах. Очевидно також, що алевритоb пелітові мули могли утворитися на глибинах понад 7 м. На абсолютних відмітках –18–20 м залягає сірий глинистий пісок з прошарками пісковику та черепашками Tapes calverti, Pecten, Cardium. Нижче (20–21,5 м) лежить жовтуватоbзеленувата шарувата глина з карбонатними конкb реціями, а під нею – жовтоbсірий дрібноb середньозернистий пісок з Cerithium poticum, Cardium, Tapes та галькою з глиb 46 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 3 Рис. 1. Геологічний розріз Бердянської коси 1 – суглинки лесовидні, леси; 2 а – суглинки, 2 б – суглинки з похованими грунтами; 3 – гігроморфні грунти; 4 – червоноbбура глина (комплекс похованих червоноbбурих грунтів); 5 – глина сіра, темноbсіра, зеленуватоbсіра; 6 – глина піщаниста; 7 – глина алевритова; 8 – алеврит; 9 – пісок: а – середньоbдрібнозернистий, б – різнозернистий; 10 – пісок алевритовий; 11 – черепашка в піску; 12 – пісок глинистий; 13 – пісок мулистий; 14 – вапняк; 15 – пісковик; 16 – рештки рослин; 17 – конкреції (СаСО3); 18 – границя між стратонами; 19 – границя між літологічними різновидами; 20 – тектонічні порушення; 21 – номер свердловини за першоджерелом; 22 – морські, лиманноbморські відклади; 23 – голоценові відклади; 24 – нижньоb, середньоb, верхньонеоплейстоценові відклади; 25 – еоплейстоценові відклади; 26 – куяльницькі відклади; 27 – кімерійські відклади; 28 – сарматські відклади (нижньоb, середньоb, верхньосарматські); 29 – карангатські відклади; 30 – мул 47ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 3 нистих порід. Підошва пісків знаходиться на абсолютній відмітці –27 м. Підстеляються воb ни темноbсірими куяльницькими глинами. Як бачимо, дві товщі пісків, віднесених П. К. Заb морієм та Г. І. Молявком до карангатського гоb ризонту, розділяє глина з карбонатними конкb реціями явно не морського габітусу, що дозволяє нам виділити тут нижньоb та верхньокарангатські відклади. Товща глини між карангатськими пісками і мулами відповідає пізньому неоплейстоцену [4]. Свердловина біля східного закінчення пересипу розкрила піщане тіло потужністю 3,6 м, в якому чітко виділяються: верхня товb ща середньоbдрібнозернистих пісків з детb ритом та цілими черепашками морських моb люсків (0,0–1,0 м), верства (1,0–1,8 м) череb пашнику та нижня товща (1,8–3,6 м) – сірий глинистий дрібнозернистий пісок з Cardium edule. Під пісками залягають мули з череb пашками морських молюсків потужністю 10–11 м, а під ними – мули з Dreissena poly� morpha, Monodacna, Adacna, Cardium, що має відповідати новоевксинській стадії розb витку Чорного моря. Таким чином, наявні матеріали свідчать, що води карангатського моря по ерозійній улоговині заходили в Молочний лиман, після чого наступила континентальна перерb ва; повторне проникнення морських вод у Молочний лиман відбулось в каламітський час голоцену. Новоевксинська трансгресія Рис. 2. Геологічний розріз Обіточної коси. Умов. позначення див. на рис. 1 48 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 3 не доходила до Молочного лиману, але її представники заселяли пригирлову частину р. Молочна, яка тоді розміщувалась на південь від сучасної. Коса Федотова та о�в Бірючий (рис. 4) склали єдине ціле порівняно нещодавно, при активізації вздовжберегового потоку наносів. Як видно на профілі (рис. 4), чітко виділяються три ділянки з різною будовою як самого піщаного тіла, так і підстеляючих його відкладів. Коса Федотова до с. Степок складена різнозернистими, переважно сеb редньоb і дрібнозернистими пісками з чисb ленними черепашками морських сучасних молюсків та їх детритом. Потужність тіла коb си коливається від 2,0 до 3,5 м. Від с. Степок і до оbва Бірючий потужність піщаного тіла коси поступово зростає від 3 до 10 м. Однак відсутність даних буріння на цьому відрізку не дозволяє нам простежити літологічну неb однорідність в розрізі. В межах же оbва Бірючий потужність піщаних відкладів коси становить 11–12 м. При цьому чітко виділяb ються три товщі в будові коси: нижня і верхb ня представлені різнозернистими пісками з численними черепашками сучасних морсьb ких молюсків (хоча іноді трапляються обкаb тані стулки товстостінних карангатських видів), а також середньоbдрібнозернисті різною мірою глинисті піски з детритом чеb репашок. Це однозначно свідчить про форb мування середньої товщі на глибинах 4–6 м, тобто на місці сучасного пляжу оbва Бірючий було мілководдя Азовського моря. Що стосується геологічної будови коси Федотова та оbва Бірючий, то різко виділяється район с. Степок, складений еоплейстоценовими відкладами, такими ж як і прилеглі ділянки суші на цих абсолютних відмітках. Це підтверджує думку дослідників про те, що раніше район с. Степок був не островом, а півостровом, низька частина якого була розмита в каламітську фазу транb сгресії. Крім цього, відмічається і високе поb Рис. 3. Геологічний розріз пересипу Молочного лиману. Умов. позначення див. на рис. 1 49ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 3 ложення покрівлі як кімерійських, так і сарматських відкладів. Різке падіння покрівлі кімерію та сармату відразу за с. Степок (рис. 4, св. 251, 267) ми розгb лядаємо як зміщення по розлому, яке відбулося в куяльницький час. Чітка антиклінальна складка простеb жується в районі оbва Бірючий (рис. 4) по покрівлі кімерійських відкладів. Вище них залягає потужна товща куяльницьb ких відкладів, які перекриває товща черb воноbбурих глин і еоплейстоценова товща пісків. Між ними і піщаними відкладами коси залягає потужна товща глин середньоbпізньонеоплейстоценоb вого віку. В деяких реконструкціях палеb огідросітки в регресивні стадії Азовсьb кого моря вирисовувалось ерозійне пониження, яке простягалось в напрямb ку центральної частини Федотової коси між с. Степок і с.м.т. Кирилівка. Це пониb ження пов'язувалось із стоком Утлюка в посткарангатський і новоевксинський часи. Однак, як видно на рис. 4, це приb пущення не підтверджується даними буріння. Стік Утлюка вирисовується (рис. 4) на південний захід від с. Степок. Вріз цей, очевидно, припадає на регреb сивну стадію Чорного моря в пізньоb гурійський час. Що ж стосується речовинного складу піщаних відкладів коси, то до с. Степок вміст теригенного матеріалу коливається від 15 до 20%, на оbві Бірючий він сягає менше 10%. Біогенний матеріал на пляжі оbва Бірючий становить понад 90%. Макb симум біогенного матеріалу в складі пляжевих відкладів спостерігається в південноbзахідній частині острова. Ця обставина пояснюється тим, що приглибb лена частина тут характеризується висоb кою продуктивністю біомаси молюсків, які при сильному хвилюванні потрапляb ють відразу в хвилеприбійну зону і на пляж. Висновки Аналіз бурових матеріалів показує, що піщане тіло зрідка залягає на голоценоb вих мулах (Бердянська коса, пересип Молочного лиману). Здебільшого воно лежить на глинах, піщаноbглинистих поb Р и с. 4 . Г е о ло гі чн и й р о зр із п о л ін ії о . Б ір ю чи й – с . С те п о к – Ф е д о то ва к о са . У м о в. п о зн ач е н н я д и в. н а р и с. 1 50 ISSN 0367–4290. Геол. журн. 2013. № 3 родах неоплейстоцену і куяльнику. Двочленb на будова Бердянської коси свідчить, що її нижня частина формувалась при більш виb сокому рівні моря, ніж нинішній. В будові коси Обіточна чітко фіксуються три товщі: нижня – піски з черепашками морських молюсків накопичувались в межах підводного і надводного пляжу, наймовірніше, на початку каламітської трансгресії. Середня товща – глинисті піски з детритом черепашок формувались в максимум трансгресії, а верхb ня – від початку кімерійської трансгресії до сьогодення. Така ж картина спостерігається і на південний захід від Степка. Нижня товща (на глибинах 7–12 м нижче сучасного рівня моря) почала формуватись при каламітській трансгресії, тобто її вік буде не молодшим 5 тис. років. У пік трансгресії, коли рівень моb ря був вищим на 2 м за нинішній, на нижню товщу наклались глинисті піски з детритом черепашок, що, як зазначалось раніше, форb муються при глибинах 6–8 м. Ця максимальна фаза трансгресії зафіксована в будові переb сипу Молочного лиману товщею мулів, морськими відкладами (з черепашками Cardium) в нинішній заплаві пригирлових ділянок рік Берда, Обіточна. Радіовуглецевий метод по черепашках Cardium із кіс Приазов'я показав, що для верхньої товщі Бердянської коси отримані дати в 600, 860, 1200 років. У той же час у підошві товщі, на границі з нижньою товщею одержані дати в 3200 років. Щодо дат верхньої товщі, то, враховуюb чи динаміку її формування і винос черепаb шок з давніших відкладів внаслідок розмиву, зробити якісь висновки про вік кіс практично неможливо. В той же час нижня товща тіла коси, незважаючи на змішаний характер чеb репашок (що природно), при її утворенні буb де мати вік давніший за 3200 років. Тобто наші матеріали підтверджують припущення Г. Г. Матишова [1], що нижні частини кіс моb жуть мати вік 3–5 тис. років. Це однозначно стосується нижньої частини коси Федотова (на захід від Степка). Список літератури 1. Азовское море в конце ХХ – начале ХХІ веb ков: геоморфология, осадконакопление, пеb лагические сообщества / Отв. ред. Г.Г. Матиb шев – Мурманск; Апатиты, 2008. – Т. 10. – 295 с. 2. Аксенов А. А. Морфология и динамика сеb верного берега Азовского моря // Тр. Гос. океанограф. инbта. – 1955. – Вып. 29 (41). – С. 107–143. 3. Будинов В. И. Об образовании и развитии кос "Азовского моря" // Тр. Океаногр. комис. АН СССР. – М., 1956. – Т. 1: Изучение берегов морей и водохранилищ. – С. 90–97. 4. Заморій П. К., Молявко Г. І. Геологічний опис долини р. Молочної і Молочного лиману. – К.; М., 1946. – С. 5–50. 5. Зенкович В. П. Берега Черного и Азовского морей. – М.: Географиз, 1958. – 374 с. 6. Карякин Л. И. О происхождении кос на сеb верном побережье Азовского моря // Изв. ВГО. – 1954. – Т. 86, вып. 1. – С. 112–115. 7. Лобанов І. Н. Про походження кіс на північноb му побережжі Азовського моря // Геол. журн. – 1940. – Т. 7, вип. 1b2. – С. 163–166. 8. Мамыкина В. А., Хрусталев Ю. П. Современb ное состояние и перспективы развития аккуb мулятивных форм в Азовском море // Береb говая зона моря. – М.: Наука, 1981. – С. 73–78. 9. Шнюков Е. Ф., Орловский Г. Н., Усенко В. П. и др. Геология Азовского моря. – Киев: Наук. думка, 1974. – 246 с. 10. Щербаков Ф. А. К истории развития северноb го и западного побережья Азовского моря в связи с образованием прибрежных морских россыпей // Тр. Океаногр. комис. АН СССР. – М., 1961. – Т. 12. – С. 7–29. Мелітоп. держ. Стаття надійшла пед. унbт імені 21.05.13 Богдана Хмельницького, Мелітополь Ebmail: fiz_geo@ukr.net

Ähnliche Einträge