Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа"
Рецензія на книгу: Меншій А. “Напоєні красою слів твоїх…”: “школа” М. Коцюбинського в українському постімпресіонізмі: монографія. – Миколаїв : Іліон, 2016. – 580 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2016 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2016
|
| Schriftenreihe: | Слово і Час |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158681 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" / І. Приліпко // Слово і час. — 2016. — № 12. — С. 114-116. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-158681 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1586812019-09-12T01:26:01Z Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" Приліпко, І. Рецензії Рецензія на книгу: Меншій А. “Напоєні красою слів твоїх…”: “школа” М. Коцюбинського в українському постімпресіонізмі: монографія. – Миколаїв : Іліон, 2016. – 580 с. 2016 Article Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" / І. Приліпко // Слово і час. — 2016. — № 12. — С. 114-116. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158681 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Приліпко, І. Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" Слово і Час |
| description |
Рецензія на книгу: Меншій А. “Напоєні красою слів твоїх…”: “школа”
М. Коцюбинського в українському постімпресіонізмі: монографія. –
Миколаїв : Іліон, 2016. – 580 с. |
| format |
Article |
| author |
Приліпко, І. |
| author_facet |
Приліпко, І. |
| author_sort |
Приліпко, І. |
| title |
Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" |
| title_short |
Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" |
| title_full |
Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" |
| title_fullStr |
Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" |
| title_full_unstemmed |
Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" |
| title_sort |
від імпресіонізму до постімпресіонізму: м. коцюбинський та його літературна "школа" |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158681 |
| citation_txt |
Від імпресіонізму до постімпресіонізму: М. Коцюбинський та його літературна "школа" / І. Приліпко // Слово і час. — 2016. — № 12. — С. 114-116. — укp. |
| series |
Слово і Час |
| work_keys_str_mv |
AT prilípkoí vídímpresíonízmudopostímpresíonízmumkocûbinsʹkijtajogolíteraturnaškola |
| first_indexed |
2025-07-14T11:14:13Z |
| last_indexed |
2025-07-14T11:14:13Z |
| _version_ |
1837620688603578368 |
| fulltext |
Слово і Час. 2016 • №12114
ВІД ІМПРЕСІОНІЗМУ ДО ПОСТІМПРЕСІОНІЗМУ:
М. КОЦЮБИНСЬКИЙ ТА ЙОГО ЛІТЕРАТУРНА “ШКОЛА”
Меншій А. “Напоєні красою слів твоїх…”: “школа”
М. Коцюбинського в українському постімпресіонізмі: монографія. –
Миколаїв : Іліон, 2016. – 580 с.
Стильовий розвиток літератури прикметний динамізмом та системним оновленням.
У цьому процесі стиль як конкретно-історичне явище є ґрунтом, на якому з часом
виникають художні явища, генетично пов’язані з попередніми мистецькими тенденціями,
їхнім переосмисленням та збагаченням, залишаючись водночас новим естетичним
феноменом. Прикладом такого поступального й еволюційного розвитку літературних
стилів є імпресіонізм та постімпресіонізм. У монографії А. Меншій репрезентована
концепція постімпресіонізму, базована на ґрунтовному аналізі імпресіоністичної поетики
М. Коцюбинського та постімпресіоністичної парадигми представників його “школи”
– Грицька Григоренка, М. Жука, В. Леонтовича, М. Могилянського, М. Чернявського,
А. Головка, М. Івченка, Г. Косинки, Г. Михайличенка, В. Підмогильного, М. Хвильового,
О. Гончара, Є. Гуцала, В. Дрозда, Р. Іваничука, Гр. Тютюнника, Вал. Шевчука. Отже, у
поле дослідницького інтересу інтегрований значний текстовий масив української прози
кінця ХІХ, ХХ й початку ХХІ ст., а також жанрово-стильові явища, ідейно-тематичні
тенденції літературного процесу. Зорієнтованість на сиcтемне осмислення оригінального
стильового явища, яким є постімпресіонізм, розкриття його генези й еволюції, різнобічний
аналіз знакових текстів репрезентантів імпресіонізму та постімпресіонізму в широкому
літературному контексті визначає актуальність і новаторський характер рецензованої
монографії. Новизна праці полягає й у баченні М. Коцюбинського як основоположника
літературної “школи”, що, зосібна, зумовило свіжий та незаангажований погляд на творчу
спадщину письменника, проза якого, здавалося б, уже достатньо вивчена й осмислена.
Системн ість і комплексн і сть анал і зу
досліджуваного матеріалу зумовлені рядом
чинників: залученням значної кількості художніх
текст ів , спогадів , епістолярію , арх івних
матеріалів; вдалим вибором методологічних
стратегій (порівняльно-історичний, типологічний,
біографічний, текстологічний, інтертекстуальний,
наративний методи, принципи герменевтики та
рецептивної естетики); потужною джерельною
базою (список літератури містить 697 позицій) і
зорієнтованістю на знакові історико-літературні,
теоретичні студії вітчизняних та зарубіжних
науковців (Віри Агеєвої, О. Астаф’єва, Анни
Білої, І. Денисюка, М. Зерова, М. Ільницького,
Ніни Калениченко, Ю. Коваліва, Михайлини
Коцюбинської, Ю. Кузнецова, Лідії Мацевко-
Бекерської , І . Набитовича , Д . Наливайка ,
В. Панченка, Ф. та В. Погребенників, Я. Поліщука,
С. Пригодія, І. Франка, П. Хропка, Олександри
Черненко, Ю. Шереха, Наталії Шумило, Р. Барта,
М. Бахтіна, М. Германа, Г.-Ґ. Ґадамера, Ж.
Женетта, У. Еко та ін.).
Логіка наукового пошуку відображена у
структуруванні монографічного дослідження.
Теоретичні аспекти, пов’язані зі з’ясуванням
особливостей явища літературної “школи”,
х удожньо ї специф і к и і м прес і он і зм у й
постімпресіонізму знайшли висвітлення в
першому розділі книжки (“Художні модифікації
літературних шкіл”). Окрему увагу авторка
приділяє розкриттю значення традиції у розвитку
літературного процесу й у формуванні творчого
почерку окремого письменника, з’ясуванню
особливостей відродження, переосмислення
й збагачення традицій М. Коцюбинського в
літературі досліджуваного періоду. Важливим є
репрезентований у розділі теоретичний дискурс,
що стосується проблем визначення поняття
“літературна школа”, його співвідношень з
іншими термінами (“стиль”, “метод”, “напрям”,
“течія”, “група”), а також генези й функціонування
літературних шкіл у зарубіжному та вітчизняному
к о н те к с та х ( починаючи в і д “Плеяди ”
П . де Ронсара до аналогічних об ’єднань
ХХ ст.). На основі аналізу позицій попередників,
вивчення історії розвитку та художньої специфіки
літературних шкіл, А. Меншій пропонує власне
вмотивоване й узагальнювальне за своєю
суттю визначення досліджуваного поняття
(с. 47). Новаторським аспектом рецензованої
монографії є розкриття художньої природи
постімпресіонізму. З’ясування джерел цього
мистецького явища, простеження його еволюції,
варіативності й специфіки вияву в конкретних
творах, дало змогу зробити вмотивований
висновок про те, що “постімпресіонізм – це
літературно-мистецька стильова тенденція, що
об’єднує різних за стилістичними й ідейними
уподобаннями письменників, у творчості яких
імпресіонізм залишив помітний відбиток” (с. 57).
Привертає увагу вдало обраний ракурс, у
якому в монографії інтерпретується постать
М . Коцюбинського : дослідницю цікавить
насамперед явище впливолог і ї творчої
індивідуальності митця, його роль як творця
власної літературної школи. Такий підхід, що є
цілком новаторським у контексті вже існуючих
досліджень творчості М . Коцюбинського ,
115Слово і Час. 2016 • №12
сприяв виходу на широкий хронологічний вимір
(кінець ХІХ, ХХ, початок ХХІ ст.), залученню
до аналізу значної кількості художніх творів, а
відтак, формуванню справді цілісного бачення
процесу розвитку й збагачення мистецьких якищ,
які, будучи цілком самодостатніми творчими
феноменами, водночас стали ґрунтом для
появи нових оригінальних жанрово-стильових
парадигм. Яскраво цей процес розкрито на основі
аналізу доробку прозаїків межі століть (другий
розділ книжки “Імпресіоністичні візії “школи”
М. Коцюбинського кінця ХІХ – початку ХХ ст.
(Грицько Григоренко, М. Жук, В. Леонтович,
М. Могилянський, М. Чернявський)”), у творчості
яких знайшли продовження мистецькі принципи
М . Коцюбинського , набувши оригінальних
виражень. Заслуговує на схвалення те, що
А . Меншій зосередила увагу саме на тих
чинниках, які стали визначальними у формуванні
творчої палітри як автора “Intermezzo”, так і
письменників, які справедливо названі його
літературними послідовниками. З-поміж таких
чинників – світоглядні особливості, соціокультурні
умови, ідейно-тематичні орієнтири, жанрові
форми, принципи образного моделювання.
Прикметною особливістю є залучення до аналізу
багатьох маловідомих та маловивчених текстів,
зокрема творів М. Жука, Грицька Григоренка,
М. Могилянського. Використовуючи механізми
порівняльно- історичного , текстологічного ,
б і о граф ічно го , типоло г і чно го метод і в ,
орієнтуючись на герменевтичний принцип
“від тексту до інтерпретації”, Аліса Меншій
окреслила риси, що є спільними для творчості
досліджуваних авторів: тонке відтворення
настроїв і відчуттів, “потік свідомості”, лаконізм,
модифікац ія часопросторових структур ,
домінування художньої деталізації, оригінальне
моделювання образу природи, трансформація
малих епічних жанрів . Ці ознаки , а також
розширення тематичного й образного спектра
(теми інтелігенції, мистецтва, міста, мотив
самотності , десакралізація образу жінки ,
матері, критика патріархального подружжя),
дозволяють, як переконливо доводить авторка,
вважати М. Коцюбинського, Грицька Григоренка,
М. Жука, В. Леонтовича, М. Могилянського і
М. Чернявського митцями- імпресіоністами,
інтегрованими в парадигму модерної літератури.
У поліфонізмі тематики прози досліджуваних
авторів А. Меншій зосередила свою увагу
на аналіз і тем інтелі генці ї ( “Хо ” , “Сміх ”
М. Коцюбинського, “Несподіване”, “Ворохобня”
В. Леонтовича, “Щастя” М. Могилянського,
“Ніч”, “Сам зоставсь” Грицька Григоренка,
“Антей”, “Кінець гри” М. Чернявського, “Тілько
встати” М . Жука), “втраченого” дитинства
(“Подарунок на іменини” М. Коцюбинського,
“Кінець гри” М. Чернявського, “Хівря язиката”,
“Один мент” Грицька Григоренка), на розкритті
особливостей жіночих (“Баронесса”, “Покута”
М . Могилянського , “Божевільна ” Грицька
Григоренка, “Дора” М. Жука) та інонаціональних
образів (“Він іде!” М. Коцюбинського, “Чи по
правді?” Грицька Григоренка, “Образки з життя”
М. Могилянського, “Я заробив у мого Бога”,
“Мізерія”, “Комісіонер Сара Соломонівна”
В. Леонтовича та ін.), а також зооморфної
символіки. Авторці вдалося виокремити саме
ті аспекти, які засвідчують творчу суголосність
митців , їхню зорієнтованість на традиції
М. Коцюбинського й, водночас, інтегрованість
у сферу новаторських пошуків, позначених
індивідуально-авторськими, національними й
модерними тенденціями.
А к т у а л ь н і с т ь т в о р ч и х п р и н ц и п і в
М. Коцюбинського в літературі 1920–1930-х років
переконливо засвідчує аналіз творів А. Головка,
М . Івченка , Г. Косинки , Г. Михайличенка ,
В . П і д м о г и л ь н о г о , М . Х в и л ь о в о г о ,
представлений у третьому розділі монографії
(““Школа” М. Коцюбинського в українському
постімпресіонізмі 20–30-х рр. ХХ ст. (А. Головко,
М . Івченко , Г. Косинка , Г. Михайличенко ,
В. Підмогильний, М. Хвильовий)”). Акцентування
на показових ідейно-тематичних та образних
концептах творчості М. Коцюбинського та
прозаїків 1920–1930-х років дало змогу розкрити
спільне й відмінне у способах трактування
митцями суголосних тем і образів, увиразнити
важливу роль у формуванні ідейно-естетичного
дискурсу постімпресіонізму саме філософських,
психологічних та морально-етичних аспектів.
У цьому сенсі цілком умотивованим видається
зосередження на розкритт і семантичної
поліфоні ї таких тем і мотивів , як страх
(“Fata morgana”, М. Коцюбинського, “Новели
дезертира” Г. Косинки), бунт (“Вальдшнепи”
М. Хвильового, “Тіні нетлінні” М. Івченка),
самотність (“Intermezzo”, “З глибини”, “Невідомий”
М. Коцюбинського, “Червоний роман” А. Головка,
твори М . Івченка та В . Підмогильного ) ,
кохання (“Лялечка”, “На камені”, “Поєдинок”
М . Коцюбинського , “Шуми веснян і ” , “У
сонячнім колі” М. Івченка). На основі аналізу
конкретних текстів дослідниця увиразнила
важливу роль філософії екзистенціалізму у
формуванні світоглядної і, відповідно, ідейно-
тематичної парадигми прози А . Головка ,
М . Івченка , Г. Косинки , Г. Михайличенка ,
В. Підмогильного, М. Хвильового. Звертає
на себе увагу запропонована інтерпретація
повісті М . Коцюбинського “Fata morgana”,
здійснена крізь призму філософських категорій,
що сприяло виходу за межі традиційного ,
сформованого радянським літературознавством,
потра к т ування цьо го хрес томат і йно го
твору.
Аналітизм, системність і ґрунтовність наукового
пошуку в руслі досліджуваної проблематики Аліса
Меншій продемонструвала у четвертому розділі
монографії, присвяченому з’ясуванню наративних
особливостей творчого доробку М. Коцюбинського
та його послідовників – прозаїків 1960–1990-х років
Слово і Час. 2016 • №12116
(“Естетична модель “школи” М. Коцюбинського
в українській літературі 60–90-х рр. ХХ ст.:
наративний аспект (О. Гончар, Є. Гуцало, В. Дрозд,
Р. Іваничук, Гр. Тютюнник, Вал. Шевчук)”).
Важливо наголосити на обізнаності авторки
монографії в такій досить непростій сфері,
якою є наратологія. Вміло оперуючи термінами,
залучаючи досвід зарубіжних та українських
науковців (Ж. Женетт, В. Шмід, Лідія Мацевко-
Бекерська, М. Ткачук, О. Ткачук, І. Папуша та
ін.), дослідниця простежила позиції та ролі
гетеродієгетичних і гомодієгетичних нараторів,
з ’ясувала особливості оповідної структури
досліджуваних творів , акцентувавши на
суголосності постімпресіоністичних ознак у
формуванні наративного виміру художнього світу
прози М. Коцюбинського, О. Гончара, Є. Гуцала,
В. Дрозда, Р. Іваничука, Гр. Тютюнника та ін.
Важливим видається залучення до аналізу
прозових творів Вал. Шевчука, які були написані
в різний час і впродовж тривалого періоду не
публікувалися, а, відповідно, досі не здобулися на
увагу літературознавців (ідеться про збірку у двох
книгах “Порослий кульбабами дворик”, видану
в Тернополі 2015 р.).
Репрезентований у розділі аналіз показує,
що силове поле л і терат урно ї “школи ”
М. Коцюбинського поширене й актуалізоване
в літературі кінця ХХ – початку ХХІ ст., що,
зокрема, демонструє прозописьмо Р. Іваничука,
В. Дрозда, Вал. Шевчука. Увиразнити цю тезу
можна було б і шляхом розгляду творів яскравих
представників сучасної прози – В. Даниленка та
О. Жовни, адже у творчості цих письменників
мистецьк і традиці ї М . Коцюбинського й
постімпресіоністична поетика теж знайшли
помітний в ідбиток . Відтак , рецензована
монографія накреслює перспективи для
подальших пошуків у визначеному напрямі,
спонукає до продовження наукового дискурсу,
адже л і терат урний процес перебуває
в постійному розвиткові , є динамічним і
поліфонічним явищем.
Загалом, усе зазначене дає змогу констатувати,
що поява монографії А. Меншій ““Напоєні
красою слів твоїх…”: “школа” М. Коцюбинського
в українському постімпресіонізмі” є безперечним
здобутком літературознавства. Авторці книжки
вдалося здійснити комплексне і ґрунтовне
дослідження феномену літературної “школи”
М. Коцюбинського, простежити взаємозв’язок
традиції й новаторства в прозі кінця ХІХ, ХХ
й початку ХХІ ст., репрезентувати власне
бачення художньої природи постімпресіонізму
в українській літературі, базоване на вивченні
значного текстового масиву й системному
осмисленні мистецьких явищ . Важливою
особливістю монографічного дослідження
є наявність як історико-літературного, так і
теоретичного дискурсів. Монографія привертає
увагу і вдало витриманим мовно-стильовим
балансом: науковий стиль викладу синтезований
із науково-популярним, а тому книжка знайде
зацікавленого реципієнта як у середовищі
науковців , так і серед широкої аудиторії .
Окремо варто згадати майстерне оформлення
монографії: фрагмент панно М. Жука “Чорне і
біле” (на обкладинці), портрет М. Коцюбинського
цього ж художника – все це гармоніює зі
змістовим наповненням книжки, увиразнює
ї ї ідейно -художню цінн ість й естетичну
оригінальність.
Ірина Приліпко
Отримано 11 жовтня 2016 р. м. Київ
|