Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко
Рецензія на книгу: Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. – Чернігів. – 2018. – Вип. 19 (спец. вип. 2). – Ч. 1. – 298 с.; Ч. 2. – 226 с....
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158968 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко / Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 3. — С. 184-186. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-158968 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1589682019-09-20T01:25:40Z Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко Демченко, Т. Рецензії. Огляди. Анотації Рецензія на книгу: Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко // Скарбниця української культури: Збірник наукових праць. – Чернігів. – 2018. – Вип. 19 (спец. вип. 2). – Ч. 1. – 298 с.; Ч. 2. – 226 с. 2019 Article Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко / Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 3. — С. 184-186. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.3367524 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158968 uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації |
| spellingShingle |
Рецензії. Огляди. Анотації Рецензії. Огляди. Анотації Демченко, Т. Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко Сiверянський лiтопис |
| description |
Рецензія на книгу: Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко // Скарбниця
української культури: Збірник наукових праць. – Чернігів. – 2018. – Вип.
19 (спец. вип. 2). – Ч. 1. – 298 с.; Ч. 2. – 226 с. |
| format |
Article |
| author |
Демченко, Т. |
| author_facet |
Демченко, Т. |
| author_sort |
Демченко, Т. |
| title |
Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко |
| title_short |
Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко |
| title_full |
Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко |
| title_fullStr |
Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко |
| title_full_unstemmed |
Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко |
| title_sort |
каталог печатных книг музея украинских древностей в. в. тарновского. составленный в 1901 году м. н. и б. д. гринченко |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Рецензії. Огляди. Анотації |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/158968 |
| citation_txt |
Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарновского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко / Т. Демченко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 3. — С. 184-186. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT demčenkot katalogpečatnyhknigmuzeâukrainskihdrevnostejvvtarnovskogosostavlennyjv1901godumnibdgrinčenko |
| first_indexed |
2025-07-14T11:30:29Z |
| last_indexed |
2025-07-14T11:30:29Z |
| _version_ |
1837621711872196608 |
| fulltext |
184 Сіверянський літопис
РЕЦЕНЗІЇ. ОГЛЯДИ. АНОТАЦІЇ
Каталог печатных книг Музея украинских древностей В. В. Тарнов-
ского. Составленный в 1901 году М. Н. и Б. Д. Гринченко // Скарбниця
української культури: Збірник наукових праць. – Чернігів. – 2018. – Вип.
19 (спец. вип. 2). – Ч. 1. – 298 с.; Ч. 2. – 226 с.
Від середини XV ст., коли побачила світ Біблія, видрукована Й. Гутенбергом, і
майже до кінця ХХ ст. європейська спільнота визнавала пріоритет книги як основи
цивілізації, духовного, культурного, наукового, освітнього розвитку, запоруки най-
вищого інтелектуального злету, шляху досягнення людством суттєвого поступу в
матеріальному плані та моральному вдосконаленні. У ХVIII та ХІХ ст., принаймні, в
колах освічених людей домінували подібні оцінки, а звідси й прагнення до створення
приватних бібліотек. Хоча книжковий світ у ХХ ст. став зазнавати потужних ударів з
боку інших претендентів на роль головного вчителя життя, але вищеназвана тенденція
продовжувала зберігатися. Всесвітньовідомий письменник Умберто Еко зізнавався в
одному зі своїх романів, що, прилучившись до читання в дитинстві, «протягом усього
свого подальшого життя я так ніколи й не вийшов зі своїх книг». Але книжників стає
помітно менше. Сумом просякнутий вірш сучасного українського письменника Воло-
димира Базилевського, котрий двічі як мотто й заголовок використав слова відомого
українського історика Ярослава Дашкевича: «Книжки моєї книгозбірні – / моя утіха
й ревний жаль». На думку поета, саме вони «Тримають стрій в пітьмі содому», але
й «На дотик пальців ждуть терпляче, / на блиск очей, на серць Гольфстрім. / Якщо,
прощаючись, заплачу, / то плач належатиме їм» .
Поза цим, можливо, надто пафосним вступом все-таки важко зрозуміти, щó зро-
били співробітники Чернігівського історичного Музею, коли вирішили здійснити
факсимільне видання каталогу бібліотеки В. Тарновського, котра разом з колекцією
українських старожитностей згідно з заповітом власника передавалася як дар Чер-
нігівському губернському земству. Ця історія всебічно висвітлена в працях багатьох
авторів. Але хотілося б зауважити, що прийняття щедрого дарунка відбувалося не
просто: праві земці демагогічно заявляли, що селянам не вистачає хліба, а ви хочете
покласти на них ще й утримання музею, який їм абсолютно не потрібний і байдужий
(про низькі тарифи на газ ще не чули, а то б і їх використали як аргумент). Утім, за
сприяння тодішнього губернатора перемогли ті сили, які розуміли значення колекції,
і постав один з кращих музеїв України, а, ймовірно, й усієї Східної Європи. Б. Грінчен-
ко свого часу так визначив його цінність: «Ні, сей музей – не чернігівського земства
власність, а всього вкраїнського народу. Через те він мусить бути під контролею
усього громадянства. […] Тільки так чинячи збережемо ми наш скарб і передамо його
потомкам цілий, ще й побільшений» .
У вступі до спецвипуску «Скарбниці…» зазначено, що «оголошуючи 2018 рік
Роком В. Тарновського, музей вирішив відновити справедливість і щодо В. В. Тар-
новського, і щодо Бориса Дмитровича та Марії Миколаївни Грінченків і видати
Каталог» [Ч. 1, с. 3]1.
Подружжя Грінченків дійсно зробило все можливе для примноження слави й
цінності Музею, підготувавши 3 каталоги експонатів і книг. Борис Грінченко був,
крім усього іншого, завзятим книголюбом. Його біограф А. Погрібний, окресливши
іпостасі цієї потужної особистості: перекладач; поет; прозаїк; драматург; літератур-
ний критик та літературознавець; педагог; мовознавець-лексикограф; фольклорист
і етнограф; публіцист; журналіст; видавець, визначив і внутрішній стержень його
багатогранної діяльності: «Апологетична відданість національно-відроджувальній
1 Тут і далі у квадратних дужках, посилання на рецензоване видання.
Сіверянський літопис 185
праці…». У 1899 р. губернська земська управа відрядила Б. Грінченка до Києва опи-
сувати колекцію В. Тарновського, навіть після звільнення з посади секретаря управи
він продовжував цю роботу. М. Грінченко повністю поділяла погляди й захоплення
свого чоловіка й могла позмагатися з ним у працездатності. Каталог бібліотеки ство-
рювала, тобто писала вона: у виданні маємо змогу не тільки побачити почерк цієї
непересічної жінки, але й відчути її душу. М. Грінченко відповідально поставилася
до свої місії й ретельно нотувала назви книг, вихідні дані, кількість екземплярів,
вказувала на дедикації тощо.
Книгозбірня, що входила до колекції В. Тарновського, стосувалася переважно
минулого та сучасного України (україністики, як сказали б нині). М. Грінченко в
передмові до Каталогу так схарактеризувала її тематичну спрямованість: «Бібліо-
тека друкованих книг Музею складається із книг, які або за мовою, або за змістом
відносяться до Малоросії» [Ч. 1, с. 9]. Можливо, сучасного читача дещо покоробить
термін «Малоросія», але двотомний Каталог планували видати, а назву «Україна»
цензура б не пропустила. М. Грінченко була призначена завідувачкою Музею, про-
те губернатор відхилив її кандидатуру, і родина Грінченків змушена була виїхати з
Чернігова. Праця їхня не пропала: Каталог друкованих видань 117 років перебував на
обліку в Музеї як цінний експонат, яким користувалися дослідники. Фото сучасного
вигляду двотомника вміщені у спецвипуску, у вступі дається детальний зовнішний
опис та структура посторінкових записів.
Усього було обліковано 2432 видання різними мовами. Це книжки, брошури,
збірники наукових праць, а також журнали, вирізки з газет, відбитки з часописів,
збірники нот. Цю друковану продукцію об’єднувала українська тематика, навіть
коли йшлося про казки Г.-Х. Андерсена. І нині їхні назви, перекладені українською
мовою М. Стариченком, звучать так зворушливо: «Дівчатко з сірниками», «Погане
вутятко», «Трояндовий ельф», «Янгол» – йдеться про відбитки з книги, яка побачила
світ у Києві у 1873 р., оздоблена портретом автора й 11 малюнками роботи художника
М. Мурашка [Ч. 1, с. 48–49]. У бібліотеці В. Тарновського зберігалося 10 відбитків
популярних казок, а це означає, що попит на україномовну книжку реально існував.
Більше того, якщо великий за обсягом, майже в 400 сторінок, том не кожна родина
могла придбати, то видані тоненькими книжечками 1–3 казки були доступними всім.
Звичайно, бібліотека казками не обмежувалася. Упорядники каталогу розподілили
всю літературу на 14 відділів. У датованій 1902 роком передмові М. і Б. Грінченків
кожний відділ отримав назву, поруч зазначено загальну кількість книжок чи іншого
виду друкованої продукції. Дещо більше написано про 77 книг, що увійшли до пер-
шого розділу. Це стародруки – книги духовного та історичного змісту, що виходили
переважно в українських друкарнях до ХІХ ст. Найбільші за кількістю літератури
відділи – красного письменства («изящная словесность», 558 одиниць зберігання)
та відділ IV-ий. Упорядники об’єднали в ньому історію, історію літератури, біографії
та критику, зафіксувавши 641 одиницю. До наступної частини спецвипуску увійшли
матеріали V–XIV відділів. Крім останнього відділу, куди вписали 4 книги, що «ви-
падково» опинилися в бібліотеці, і не стосуються України [Ч. 1, с. 15], найменшими
за кількістю літератури виявилися відділи довідників (13 номерів), підручників (16)
та «мистецтва, ремесла, промислів і сільського господарства» (19 номерів). Значно
більший інтерес у збирача бібліотеки викликали «соціологія, економіка, статистика»
(272 номери). Сюди ж потрапила й література, присвячена звільненню селян від крі-
посної залежності. Упорядники особливо підкреслили, що цей підрозділ складається
з видань, які розпочав збирати батько засновника Музею, який сам брав активну
участь у практичних заходах з ліквідації кріпацтва в Полтавській та Чернігівській
губерніях [Ч. 1, с. 10–11]. Згідно з волею засновника Музею упорядники виокремили
один іменний відділ – Тараса Шевченка: це творчий доробок Кобзаря, спомини про
нього, праці біографічного характеру, ноти та каталоги [Ч. 2, с. 179–220]. 248 одиниць
зберігання тематично згруповані.
Одним словом, подружжя Грінченків створило унікальний документ довідкового
характеру, систематизувавши друковані видання, котрі збирали два покоління родини
186 Сіверянський літопис
Тарновських. Навряд чи на Наддніпрянській Україні знайшлася б ще одна бібліотека,
де україністика була б представлена так широко й різнобічно.
Доля унікального книгозібрання оповита таємницею. Готуючи факсимільне ви-
дання, співробітники Музею імені В. Тарновського Є. Ногін та І. Ситий виявили у
книжковому фонд музейної бібліотеки та фондах музею відповідно 207 та 49 одиниць
зберігання з тих, що зазначені в Каталозі [Ч. 1, с. 4]. Усіх, хто зацікавиться виданням,
заінтригує питання, куди ж поділися книги та й інші видання, які ретельно описува-
лися й зберігалися в Музеї.
Оскільки тривалий час рукописний каталог використовувався у Музеї як обліко-
вий документ, то на його сторінках збереглося чимало позначок. Деякі засвідчують
передачу видань науковим закладам УСРР (наприклад, Інституту Шевченка у 1933,
1935 рр.). Але абсолютна більшість книг зникла безслідно. У принципі можна собі
уявити, як це відбувалося. С. Білокінь, посилаючись на маловідомі джерела, пере-
конливо показав, як органи радянської влади грабували музеї. Директор Чернігів-
ського історичного музею М. Вайнштейн захищав як міг експонати, призначені для
вилучення, але сила була не на його боці. Для нової влади Василь Тарновський був
поміщиком, експлуататором, буржуазним націоналістом, а не видатним поцінову-
вачем і збирачем артефактів української культури, щедрим меценатом, патріотом.
Для більшовиків не мали значення умови його заповіту, тим більше, що й земства
як інституція були ліквідовані. За тих часів радше варто дивуватися, яким чудом
уціліли деякі унікальні видання. І оскільки дива таки трапляються вкрай рідко, то
можна припустити, що книги та й інші цінні експонати якось рятували співробітники
музею, котрі знали справжню їхню вартість, а не тільки ціну в рублях.
До речі, і на цьому варто особливо наголосити, до праці М. і Б. Грінченків сучасні
упорядники зробили одне дуже суттєве доповнення: вони вказали на інвентарні но-
мери збережених книг. Достатньо навести один факт: у бібліотеці є примірник книги
князя М. Цертелєва (Церетелі) «Опыт собрания старинных малороссийских песней».
Цьому збірнику нині виповнюється 200 років: його видали в С.-Петербурзі у 1819 р.
Кожний, хто поцікавиться, які ще раритети знаходяться в Музеї, може знайти ці дані
в спецвипуску «Скарбниці…».
Робота з підготовки до друку бібліотечного каталогу колекції В. Тарновського,
надихнула співробітників Музею на подальші пошуки слідів втрачених книг. Перед-
мова закінчується короткою, але красномовною фразою: «Дослідження книжкового
зібрання В. В. Тарновського триватиме й надалі» [Ч. 1, с. 4], то ж є надія, що список
уцілілих книг цього зібрання з часом поповниться новими назвами або, принаймні,
буде з’ясована доля видань.
Тамара ДЕМЧЕНКО
DOI: 10.5281/zenodo.3367524
|