Козаки, посполиті і всі-всі-всі
Рецензія на книгу: Волошин Ю. Козаки і посполиті: міська спільнота Полтави другої половини ХVІІІ ст. – Київ: К.І.С., 2016. – 356 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інституту історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Соціум. Альманах соціальної історії |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159011 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Козаки, посполиті і всі-всі-всі / І. Сердюк // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2017. — Вип. 13-14. — С. 369–372. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-159011 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1590112019-09-21T01:25:42Z Козаки, посполиті і всі-всі-всі Сердюк, І. Огляди, рецензії Рецензія на книгу: Волошин Ю. Козаки і посполиті: міська спільнота Полтави другої половини ХVІІІ ст. – Київ: К.І.С., 2016. – 356 с. 2017 Article Козаки, посполиті і всі-всі-всі / І. Сердюк // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2017. — Вип. 13-14. — С. 369–372. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1995-0322 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159011 uk Соціум. Альманах соціальної історії Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди, рецензії Огляди, рецензії |
| spellingShingle |
Огляди, рецензії Огляди, рецензії Сердюк, І. Козаки, посполиті і всі-всі-всі Соціум. Альманах соціальної історії |
| description |
Рецензія на книгу: Волошин Ю. Козаки і посполиті: міська спільнота Полтави другої половини ХVІІІ ст. – Київ: К.І.С., 2016. – 356 с. |
| format |
Article |
| author |
Сердюк, І. |
| author_facet |
Сердюк, І. |
| author_sort |
Сердюк, І. |
| title |
Козаки, посполиті і всі-всі-всі |
| title_short |
Козаки, посполиті і всі-всі-всі |
| title_full |
Козаки, посполиті і всі-всі-всі |
| title_fullStr |
Козаки, посполиті і всі-всі-всі |
| title_full_unstemmed |
Козаки, посполиті і всі-всі-всі |
| title_sort |
козаки, посполиті і всі-всі-всі |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Огляди, рецензії |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159011 |
| citation_txt |
Козаки, посполиті і всі-всі-всі / І. Сердюк // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2017. — Вип. 13-14. — С. 369–372. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Соціум. Альманах соціальної історії |
| work_keys_str_mv |
AT serdûkí kozakipospolitíívsívsívsí |
| first_indexed |
2025-07-14T11:32:14Z |
| last_indexed |
2025-07-14T11:32:14Z |
| _version_ |
1837621822095360000 |
| fulltext |
Козаки, посполиті і всі-всі-всі 369
Ігор Сердюк
Козаки, посполиті і всі@всі@всі. [Рец.:] Козаки і Посполиті: міська
спільнота Полтави другої половини ХVІІІ ст. – Київ: К.І.С., 2016. –
356 с.
Незважаючи на те, що Полтава претендує на понад тисячолітню історію,
домодерний період її розвитку досліджений надзвичайно слабко. Місто не має і
фахової синтетичної історії: найбільш якісна нарисова праця авторства Миколи
Лятошинского залишається в рукописному варіанті, і, здається, найближчим
часом не буде опублікована1. Навіть «козацька доба», про яку збереглося чимало
джерел, окреслена переважно дотично до військових подій чи біографій пооди-
ноких політичних постатей. У цьому сенсі історики Полтави традиційно звер-
талися до сюжетів Полтавської битви 1709 р. Важливо, що як її співці, так і
критики, не вийшли за межі російського імперського наративу, котрий трактував
баталію як центральну подію в історії міста. Всі інші аспекти функціонування
великого полкового осередку зазвичай зображуються побіжно і блідо. Тому
публікація кожної нової фахової праці з «неполітичної» історії козацької Пол-
тави є помітною науковою подією.
Таким явищем свого часу стала публікація книги Оксани Коваленко
«Полтава ХVІІ–ХVІІІ ст.: розвиток міської території, просторова структура та
міська забудова»2. В ній Авторка скрупульозно відтворила соціотопографію
міста, його вулиці, приватну та адміністративну забудову. На презентації книги
хтось із присутніх напівжартома зауважив, що таким чином козацька Полтава
віртуально реконструйована, а далі треба заселити її віртуальними мешканцями.
Таке віртуальне олюднення відбулося з виходом нової книги Юрія Волошина.
Про цю працю й піде мова в запропонованому огляді.
Насамперед зауважу, що ми маємо справу з ґрунтовним дослідженням,
котрому професор Волошин віддав понад десять років свого життя. Книга
розповідає переважно про два останні десятиліття функціонування міста як
полкового центру (60–70-ті рр. ХVІІІ ст.), себто йдеться радше вже про
«присмерк», а не про «золоту осінь» Гетьманщини. Важливо, що на першому
етапі Автор здійснив публікацію основного джерела своєї (тоді ще майбутньої)
———————
1 Нариси історії Полтави авторства Лятошинського (1930-ті рр.) зберігаються в Дер-
жавному архіві Полтавської області.
2 Коваленко О. Полтава ХVII–ХVIII ст.: розвиток міської території, просторова струк-
тура та міська забудова. – К.: Видавець Олег Філюк, 2015. – 232 с.
© ²ãîð Ñåðäþê, 2017
ISSN1995-0322. ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. Âèïóñê 13-14. – Ñ. 369–372
Ігор Сердюк 370
праці – Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 рр. Це вимагало
додаткових зусиль, але й дозволило краще відчути документ і повніше реалі-
зувати його потенціал3. Генеральний опис Полтави фіксує мешканців міста у
певний момент, тобто дозволяє зробити «поперечний зріз», або ж колективну
фотографію соціуму. Тому дослідження Юрія Волошина і є таким собі колек-
тивним портретом міського населення з його заняттями, проблемами, конф-
ліктами.
Композиційно книга складається з шести розділів, присвячених найваж-
ливішим аспектам функціонування міста. Перший шкіц оповідає про міський
простір. Йдеться не тільки про соціотопографію, але й про інші дотичні й дуже
важливі речі: вартість житла в різних частинах міста та його оренди, ринок
нерухомості, комунікації, забезпеченість водою тощо. Читач зможе дізнатися,
скільки ж людей проживало на тодішніх «квадратних метрах», і відповісти на
нехай і перефразоване Булгаківське питання, чи не зіпсувало тодішніх полтавців
«квартирне питання». Надзвичайно важливим аспектом є роздуми довкола
поняття «двір», котре істориками Гетьманщини традиційно застосовується без
пояснень (як данність чи «річ в собі»). Однак Юрій Волошин намагається
простежити розміри двору, підрахувати число його мешканців, пояснити особ-
ливості функціонування бездвірних хат та порожніх ділянок. У даному розділі
йдеться також про розмежування двох важливих просторових складових полко-
вого центру – фортеці і форштадту. Знання про їхні відмінності є дуже важ-
ливими для розуміння міста Гетьманщини як явища.
У другому розділі йдеться про організацію міського самоуправління. Автор
не тільки розглядає його ієрархічну структуру, але й аналізує складні й почасти
конфлікті взаємодії козацької адміністрації та міського магістрату. Це було
наслідком, у тому числі, порівняно пізнього отримання містом магдебурзького
права; взагалі Полтава була найбільш східним містом в Європі, куди це право
поширилося. Окрім загальних правових аспектів, у книзі на прикладі конк-
ретних життєвих ситуацій показані службові повноваження тих чи тих уряд-
ників та можливі зловживання ними. Загалом цей шкіц показує істотну особ-
ливість саме гетьманського міста – воно було як адміністративним центром на
сотенному чи полковому рівні, так і самоврядною одиницею.
Третій розділ найбільший за обсягом і є сюжетним стрижнем усієї книги,
оскільки йдеться про мешканців міста. Тут найбільше проявились історико-
демографічні зацікавлення Юрія Волошина та хист до аналізу структурних
складових міського соціуму. Автор реконструював статево-вікову структуру
населення загалом та характеристики окремих його мікрогруп, як-то козаків,
міщан, духовенства і маргіналів. У цьому контексті дуже важливими є роздуми
про станову та регіональну ідентичність тогочасних полтавців. Чи відчували
вони себе членами єдиної міської спільноти? Як себе ідентифікували? Який
сегмент простору вважали своїм і називали «тут», а який чужим та маркували
«там» або «десь»? Зрештою, родзинкою розділу є параграф про антропоніміку.
———————
3 Ідеться про: Місто Полтава в Румянцевському описі Малоросії 1765–1769 рр. /
Упорядкування, вступ. стаття і коментарі Ю. Волошина. – К.: Наш час, 2012. – 576 с.
Козаки, посполиті і всі-всі-всі 371
Наступний сюжет книги теж пов’язаний з історико-демографічними впо-
добаннями Автора. Тут ідеться про родину і шлюб у широкому контексті –
шлюбні стратегії і шлюбні ринки, життя вдів і вдівців, організацію домо-
господарств. Юрій Волошин зокрема простежує те, як міський спосіб життя
відобразився на чисельності родини та її структурі. У місті, на противагу
сільському населенню, однозначно переважали прості (нуклеарні) родини, тоді
як у селах більш поширеними були складні, котрі складалися з представників
кількох поколінь. Це підважує тезу Бориса Міронова про ідентичність демо-
графічних процесів у місті й селі в даному регіоні у ХVІІІ ст.
П’ятий розділ книги цікавий не тільки історикам, а й любителям детективів,
оскільки в ньому розповідається про злочини і конфлікти на теренах ранньо-
модерної Полтави. На думку Автора, одним із факторів криміногенності був
прикордонний статус міста, котре сусідило із теренами Січі та Слобідських
полків. Водночас конфлікти є невід’ємною частиною будь-якого соціуму, а
праця історика якраз полягає не в їх переказуванні, а в прочитанні між рядків.
Це дозволяє поглянути на систему матеріальних і ментальних цінностей того-
часних полтавців. Більше того, можна спробувати зануритися в світ їхніх мо-
ральних переживань та прагнень, як це зробив Юрій Волошин на прикладі
мікроісторичного аналізу однієї конкретної справи про дітовбивство на Коби-
щанах. Прочитання розділу дає підстави говорити про модернізацію, або ж про
переплетення «старого» і «нового». Адже за злочини, притаманні традиційному
суспільству, застосовувалися покарання, «модернізовані» державою у бік по-
м’якшення. Це була якраз та сфера, де Просвітництво мало якийсь вплив на
мешканців Полтави, однак вплив доволі обмежений і вибірковий. Так, просвіт-
ницькі ідеали не зменшили число дітовбивств, але зробили покарання за них
менш жорстокими.
В останньому розділі досліджуються такі два важливі аспекти, як стан
здоров’я населення та його освіченість. Щодо останнього, то на полтавському
матеріалі Автор вкотре спростував історичний міф про тотальну грамотність
українців у добу Гетьманщини. Разом із тим, простежено, як у другій половині
ХVІІІ ст. починається кволе, але помітне зростання важливості грамотності як
соціального капіталу. Думається, що сюжет про хвороби та їх лікування теж
буде дуже цікавим потенційному читачеві. Тут ідеться про найбільш поширені
хвороби, їх бачення традиційним суспільством та практики лікування. Юрієві
Волошину навіть вдалось ідентифікувати перших професійних полтавських
лікарів, окреслити коло їх діяльності та обов’язків.
Загалом книга може слугувати гарною ілюстрацією різниці між краєзнав-
чими та фаховими історичними дослідженнями. Краєзнавці займаються пере-
важно писаннями панегіриків рідному місту, їхні тлумачення доволі поверхові, а
схеми аналізу – шаблонні. Саме тому такі тексти цікаві переважно вузькому
колу місцевих читачів. Натомість фахова розвідка на прикладі одного міста чи
села може показати важливі аспекти функціонування суспільства загалом, адже
в її фокусі перебуває людина, а не «велике минуле» маленького населеного
пункту. Дослідження Юрія Волошина важливе тим, що вивчає феномен міста
через соціальну історію його мешканців. При цьому населення розглядається як
Ігор Сердюк 372
складний організм, структура та сукупність структур й індивідів, котрі функціо-
нували у складній, почасти конфліктній, взаємодії. Окремі складові такої взає-
модії були антагоністичними, як то козацька адміністрація та самоуправління за
магдебурзьким зразком. Із часом якийсь із цих елементів мусив знищити інший,
однак із 1775 р. місто перестало бути полковим центром і стало звичайним
повітовим центром Новоросійської губернії.
|