Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології

Рецензія на книгу: Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Кирилюк, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2017
Schriftenreihe:	Слово і Час
Schlagworte:	Рецензії
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159352
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології / С. Кирилюк // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 113-117. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-159352
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1593522019-10-02T01:25:40Z Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології Кирилюк, С. Рецензії Рецензія на книгу: Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с. 2017 Article Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології / С. Кирилюк // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 113-117. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159352 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Кирилюк, С. Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології Слово і Час
description	Рецензія на книгу: Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с.
format	Article
author	Кирилюк, С.
author_facet	Кирилюк, С.
author_sort	Кирилюк, С.
title	Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології
title_short	Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології
title_full	Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології
title_fullStr	Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології
title_full_unstemmed	Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології
title_sort	рух тексту від "ins blau" до "скрипу селянського воза": ранній василь стефаник крізь призму текстології
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159352
citation_txt	Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології / С. Кирилюк // Слово і час. — 2017. — № 6. — С. 113-117. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT kirilûks ruhtekstuvídinsblaudoskripuselânsʹkogovozaranníjvasilʹstefanikkrízʹprizmutekstologíí
first_indexed	2025-07-14T11:56:13Z
last_indexed	2025-07-14T11:56:13Z
_version_	1837623334968229888
fulltext	113Слово і Час. 2017 • №6 РУХ ТЕКСТУ ВІД “INS BLAU” ДО “СКРИПУ СЕЛЯНСЬКОГО ВОЗА”: РАННІЙ ВАСИЛЬ СТЕФАНИК КРІЗЬ ПРИЗМУ ТЕКСТОЛОГІЇ [Єрмак В. Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника. – Київ: Наукова думка. – 2016. – 149 с.] Тримаючи в руках таку очікувану й ошатно видану книжку Валентини Єрмак “Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника”, що з’явилася друком у рамках проекту “Наукова книга” (Молоді вчені)” у 2016 р., хотілось би тішитися разом із авторкою дослідження, висловлюючи й захоплення, і радість від того, що саме таким, Валентининим, відкриється Василь Стефаник у ранній період своєї творчості ширшому колу читачів… Та, на жаль, мені вже ніколи не обійняти авторку, не почути її чистого стримано- переливного голосу, не привітати із виходом у світ цієї важливої для неї праці… Важливої навіть не тому, що вона засвідчила певний етап у зростанні фаховому (постала як результат роботи над кандидатською дисертацією, котру В. Єрмак успішно захистила в 2013 р.), а важливої насамперед з іншого огляду: праця зродилася як очевидний (бо доведений власним чином – життєвою і науковою дією) факт можливості “вростання” у світ В . Стефаника й перебування сам на сам з автором, коли відчуття поруху пера, кожен штрих дають шанс розпізнати той чи той стан письменника, безпомильно вловивши ритм , дихання текстів , відчитавши їхній “рух”, взаємозв’язок і “перетини” в картині цілісного творчого світу митця. Щоби потвердити таку можливість, треба було наблизитися до світу В. Стефаника так, як він наближався до своїх героїв… Михайлина Коцюбинська, обравши за епіграф до наукової студії “Читаючи Стефаника” відомі рядки письменника (“Кирило Гаморак, приятель, старший від мене на сорок років, сказав: “Не пиши так, бо вмреш”), розпочинає власне “прочитання” словами: “Стефаник і сам був свідомий цього. Свідомий того, що “приступити ближче”, ніж він, до своїх героїв – неможливо. Це означало б “спалити себе”…” [2, 157]. Наближення- “вростання” В. Єрмак у творчий світ В. Стефаника – аж до “обпікання” словом, до фізичного відчуття болю письменника – це свідомий вибір авторки. Вона проживала кожен текст фахово й самовіддано як текстолог і серцем – як близька, споріднена з ним творча особистість. Тому її наукова праця читається мовби “на одному подихові”, незважаючи на те, що перед нами глибоке й повноформатне текстологічне дослідження найменш відомого періоду творчості письменника з погляду його творчої репрезентації, насичене конкретними фактами , детальним коментуванням автографів з метою встановлення первісного тексту, потужною джерелознавчою базою тощо. Така позірна “легкість” у рецепції літературознавчої студії з текстології приховує в собі надзвичайну філологічну вправність дослідниці , філігранне володіння можливостями слова та повне “вживання” у твори письменника й історико-культурну атмосферу зламу ХІХ – ХХ століть. ецензіїР Слово і Час. 2017 • №6114 На початку своєї монографії авторка, щоб найточніше окреслити особливість власного дослідження, послуговується таким поняттям-характеристикою на означення типу філологічної праці , як “текстологія творча”, без якої, за М. Коцюбинською, “не простежити історії, руху Тексту, не зрозуміти твору в усій повноті його задуму. Не відчути, як Текст переливається в Контекст – особи письменника , його оточення, літературного процесу загалом” [1, 8]. Справді, лише елемент творчості може стати “ключем” у повноцінному прочитанні творчого світу митця, особливо тоді, коли беремо до уваги період його входження в літературу (ранній етап) – етап становлення. Творчий складник стає необхідною умовою “вростання” в особливості епохи, у взаємини митця із сучасниками, а звідси – в перейнятість його станами сумніву, розчарування або ж творчого піднесення. Тому, напевне, невипадково, коли говоримо про цю особливість монографії В . Єрмак , спадають на думку важливі й доречні слова М. Коцюбинської про “творчі муки” В. Стефаника, які “пов’язані не стільки з обтісуванням, обробленням, о ф о р м л е н н я м , п е р е б о р е н н я м опору матеріалу, скільки з повнотою входження в цей матеріал, як у життя, з автентичністю переживання. Він не вмів послуговуватися художньою умовністю як панцирем. Те, про що писав, переживав щоразу заново. Чесно. Щедро. Вповні. Не шкодуючи себе” [2, 157]. Власне, ці рядки відомої дослідниці про Стефаника приходять у пам ’ять іще й тому, що В . Єрмак була властива саме ота згадувана “автентичність переживання”, повна й щедра відкритість до світу свого автора, безпомильне інтуїтивне “чуття” його текстів, услухання в них. Признаюся, що після кількох зустрічей-розмов із Валею з’ясувала для себе, що зовсім не знаю справжнього В. Стефаника – у найповнішому розумінні слова. Тож заново почала “відкривання” свого Стефаника. Перечитуючи його твори, поверталася думками до наших розмов – реальних і телефонних. Тоді я мала нагоду переконатися в дивовижній здатності молодого науковця бути настільки перейнятим, заглибленим у творчість автора, якого досліджуєш, що він поступово стає органічною частиною внутрішнього світу самого дослідника. Ті моменти багато важать для мене сьогодні, набувши значення важливого особистого досвіду. Гортаючи перечи тан і с тор і н к и монографії В. Єрмак “Творча історія п о ез і й у п р о з і В . Стефани к а ” , мимоволі ловлю себе на думці, що ця затишно-ошатна книжка (вона могла б сподобатися самому письменникові, ця така думка не раз зринає в уяві) стала актом своєрідної реабілітації ранньої творчості Стефаника (адже, як влучно висловився дослідник його художньої спадщини Роман Піхманець у своїй праці “Із покутської книги буття. Засади творчого мислення В. Стефаника, Марка Черемшини і Леся Мартовича”, поезії в прозі – “це була перша літературна любов, і він тривалий час не покидав думки побачити ті зразки опублікованими” [3, 45]). А звідси – й успішним кроком до освоєння творчості В. Стефаника як цілості, оскільки перший важливий внесок уже зроблено. Обґрунтована й науково потверджена пропозиція авторки монографії в наступних наукових виданнях письменника дотримуватися жанрово -хронологічного принципу, зокрема “розміщувати ранні поезії в прозі саме перед новелами”, мусить стати своєрідним орієнтиром для тих, хто візьметься за цю складну й надважливу сьогодні справу – видати “повного” Стефаника (велику допомогу в такій справі можуть надати “Додатки” в кінці книжки: “Композиції ранніх поезій у прозі В. Стефаника”, вміщені в п’яти різних виданнях, і “Рукописні джерела поезій у прозі В . Стефаника та їх першодруки”). В а р т о с к а з а т и , щ о у в а г а дослідників до творчої особистості прозаїка була і є неослабною, хоча, незважаючи на появу нових праць (тут насамперед доречно назвати згадуваного вже Р. Піхманця, чий вклад у стефаникознавство , без сумніву, неоціненний), виникає чимало питань, пов’язаних із упорядкуванням текстів, наявністю першодруків та автографів, атрибуц ією окремого автографа , уточненням часу написання того чи того тексту, а також вибором основного тексту. Цю велику роботу покликані здійснити текстологи , і монографія В . Єрмак відкриває крок за кроком 115Слово і Час. 2017 • №6 не сходжені досі наукові “маршрути”. І ця подорож захоплює, втягує у своє силове поле, не відпускає. Бо все добре продумано й зважено – до найменшої деталі, до нюансу, до штриха-риски, яка іноді важить для текстолога дуже багато й може слугувати основним “ключем” до “розкодування” тексту, а для історика літератури – важливою спонукою в пізнанні світу письменника та його часу. Лог ічно вмотивована структура рецензованої книжки В. Єрмак: власне “історія текстів поезій у прозі”, що включає аналіз одинадцяти творів, обрамлена з одного боку розділом “Авторські спроби видання поезій у прозі”, що відіграє роль “зачину”, своєрідного “порогу”, не переступивши який не можна рухатися далі; а з другого – “передвисновковою” “ І с тор і єю видань поез і й у проз і В. Стефаника”, де з величезною увагою й науковою делікатністю проаналізовано досвід тих, із чиєю участю та відданістю Стефанику було здійснено вихід у світ його творчої спадщини в різні періоди ХХ століття. Застосувавши комплекс наукових методів (з-поміж яких – і порівняльно-історичний, психологічний, історико-біографічний) та залучивши до аналізу твори одного жанрового ряду й дослідивши творчу “історію” їхнього постання, авторці вдалося вийти на рівень ширших узагальнень у контексті всього доробку В. Стефаника. Ці узагальнення стосуються багатьох літературознавчих аспектів, з-поміж яких чільне місце варто в і дводити саме і с торико - біографічному. Чого варті, наприклад, реконструйовані завдяки епістолярію незвичайні людські та творчі взаємини з Морачевськими – Вацлавом і Софією, Ольгою Кобилянською , художником Іваном Трушем, видавцем В’ячеславом Будзиновським та гімназійним товаришем Левком Бачинським (як бачимо , це передовсім архівні джерела, зокрема з фонду В. Стефаника та О. Кобилянської, які зберігаються у Відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім . Т. Г. Шевченка НАН України , а також джерела з фонду Грушевських, що збері гаються в Центральному державному і с торичному арх і в і України в м. Києві). Власне, без цього панорамного й водночас дуже лаконічно поданого тла неможливо було б у всій повноті відновити складний шлях становлення Стефаника як прозаїка, його сумнівів у спроможності творити, його пошуків самого себе в контексті краківського мистецького середовища й українського, зрештою, успішних і менш успішних спроб видобування ліричних первнів, притаманних його внутрішній сутності. Це те, що відчули В. Морачевський та І. Труш, раз у раз спонукаючи автора перших ліричних мініатюр до подальшої творчості. Три спроби видати власні поезії в прозі – і жодної не зміг здійснити . Авторка переконливо стверджує, що “твори цього жанру були важливою складовою художньої лабораторі ї Стефаника. У поезіях у прозі найповніше відбилася лірична натура письменника, неповторний поетичний голос митця, який по-особливому зазвучав від самого початку його дороги” (29). Найб ільше м ісця в монограф і ї відводиться текстологічному аналізові творів . Як стверджує дослідниця , “вивчення текстів автографів поезій у прозі в поетапній послідовності дало можливість максимально наблизитися до осягнення закономірностей раннього творчого письма Стефаника” (129). Вона небезпідставно акцентує увагу на образі як “основному структуротворчому елементі його художніх текстів, точці відліку авторських психорефлексувань”. Адже “зміна емоційного стану митця під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників зумовлювала появу нових варіантів та редакцій тексту, у яких центральний художній образ зазнавав поступопої об’єктивації” (128-129). Тому появу нових варіантів та редакцій окремого тексту авторка обґрунтовує , дошукуючись причин їх постання, аналізує події, які могли стати спонукою для подальшої роботи над текстом. Детальний аналіз автографів ліричних мініатюр та неавторизованої рукописної копії (наприклад, у розділі “У воздухах плавають ліси” авторка скрупульозно простежує художню еволюцію тексту однойменного образка – від задуму до його втілення), увага до генологічних питань та епістолярію (оригінальною та виправданою в роботі є аргументація щодо використання В. Стефаником поняття “образок” та похідних від нього на означення ранніх ліричних мініатюр), а також до художньо -стилістичних Слово і Час. 2017 • №6116 о с о бл и в о с т е й т в о р ч о ї м а н е р и письменника, його естетичних уподобань та психоемоційних станів тощо – це те, що дало можливість “наблизитися до осягнення закономірностей раннього творчого письма В . Стефаника ” – “конденсації емоції”, “руху тексту від “ins Blau” до скрипу селянського воза” (129) – та, зрештою , запропонувати власні варіанти датування ранніх поезій у прозі й варіант їхньої хронологічної послідовності: “Чарівник” [1896 р.], “В ночи” (1.VI.1897 р.), “Весна” [червень 1897 р.], “У воздухах плавають ліси…” [серпень 1897 р.], “Городчик до бога ридав…” [серпень 1897 р.], “Самому собі” [серпень 1897 р.], “У місячнім світлі” [вересень 1897 р.], “Чесала волося раненько…” [грудень 1897 р.], “Ользі присвячую” [1900]” (130). Водночас усп ішно проведене текстолог ічне дослідження дало змогу В . Єрмак сформулювати важливий у контексті всієї творчості В. Стефаника висновок про його “органічний перехід до соціально- психологічної новели”. Ще одна особливість монографії – її бездоганна “вписаність” у контекстуальне культурне тло завдяки “виходу ” в поле компаративістики. Ці “виходи” та к і ор ган і чн і й , здавалось би , “мимовільні”, що на перший погляд і не впадають у вічі, водночас надаючи описуваному просторові культурної виповненості. Уже на початку роботи, коментуючи авторські спроби видання поезій у прозі, дослідниця говорить про ліричну мініатюру “Раненько чисала волося…” в контексті тогочасної моди на цей жанр , згадуючи при цьому тв ір Ш . Бодлера “Волосся твоє – п івсв і ту…” (15) ; наголошуючи на зацікавленості В. Стефаника розвитком то гочасних напрям і в і с тил і в у мистецтві, інтелектуальним надбанням багатьох культур тощо, називає твори тих авторів , які експериментували з художніми формами , виявляючи цим “мистецьку і ндив ідуальн ість т а н е о р д и н а р н і с т ь м и с л е н н я ” (з-поміж них – С . Пшибишевський , К. Тетмайєр, Ян Каспрович). В. Єрмак згадує імена багатьох українських , російських, польських авторів та їхні твори про призначення митця й роль поетичного мистецтва (32), зокрема в контексті текстологічного аналізу поезії в прозі В. Стефаника “Амбіції”. Вона не випадково робить наголос на заголовкові , який “пов ’язаний з динамікою дії – вираженням внутрішнього “Я ” письменника -початк івця через декларацію своїх естетичних поглядів та намірів, що постали на хвилях модних на той час маніфестів з їх гучними назвами” (35). Зразком і деального поєднання компаративного, історико-біографічного й насамперед текстологічного аналізу може слугувати розгляд образка В. Стефаника “Чарівник”. Це окрема історія зі своїм “сюжетом” і багатьма перипетіями, яка, неначе дивовижний клубок, розмотується у нас на очах завдяки творчій ( ! ) винахідливості дослідниці. Вона ненав ’язливо веде читача стежками, котрі відкрилися її зору та інтуїтивному вчуванню (услуханню) у текст “Чарівника”, що “ілюструє перші кроки мистецького сходження Стефаника, які він свідомо зробив на початку 1896 р., перебуваючи на медичних студіях у Кракові”: “Пошуки власного творчого “Я” письменника-початківця, як засвідчує його епістолярій 1896 року, нагадують математичну синусоїду: від амбіційних поривів, виражених спочатку в листі до В. Морачевського від 26 лютого 1896 р., а згодом – у мистецькому маніфесті “Самому соб і ” , до песимістичних настроїв і депресивного стану, в якому народжувався образок “Чарівник” (48- 49). Відправним пунктом у цьому “сюжеті” є листи до В. Морачевського від 26 лютого та 22 квітня 1896 р., за допомогою яких авторці вдалося встановити дату написання образка – не раніше квітня 1896 р. А між “рамками” цієї епістолярної “історії” – “Осіння пісня” П. Верлена, рядки якої В. Стефаник уплітає в текст одного з листів. Дослідниця не лише поставила запитання (“Постає питання: звідки Стефанику був відомий український переклад цієї поезії? Чи не публікувався він у тогочасній галицькій періодиці?” (48)), а й знайшла відповіді, залучаючи до аналізу позиції перекладача Г. Кочура та інших літературознавців, успішно зіставивши фрагмент тексту “Осіння пісня ” П . Верлена і з фрагментом “Чарівника” В. Стефаника (спираючись на припущення Г. Кочура про те, що прозаїк “переказав українською мовою польський або німецький переклад 117Слово і Час. 2017 • №6 “Осінньої пісні” П. Верлена”, та на той факт, що україномовний переклад твору французького поета з’явився з-під пера П. Грабовського аж у 1897 р., вона з’ясувала: образок “Чарівник” Стефаник написав не раніше квітня 1896 р.). І таких прикладів “наукового синкретизму” й прозірливості в монографії чимало. У цілому монографія В. Єрмак “Творча історія поезій у прозі Василя Стефаника” позначена виразним резюмуючим чинником, а її дослідницька надувага до, здавалося б, незначних на перший погляд деталей та графологічних прикмет у варіантах автографів окремого твору, листах і наполегливі спроби дошукатися тієї чи тієї “точки опертя” виказують непересічні здібності літературознавця- “археолога”. Упевнена , що поява в сучасному науковому просторі книжки В. Єрмак стане своєрідним стимулом для подальших текстологічних студій української класики. І дуже хочеться, щоб ця вартісна праця не згубилася в сучасному літературному потоці. Бо лише через неї авторка може говорити сьогодні з нами. Говорити про справжнє, непроминальне, як і її улюблений Стефаник… ЛІТЕРАТУРА 1. Коцюбинська М. Крізь магічний кристал тексту // Мірошниченко Л. Леся Українка. Життя і тексти. – Київ: Смолоскип, 2011. – С. 7-16. 2. Коцюбинська М. Читаючи Стефаника // Коцюбинська М. Мої обрії: В 2 т.. – Київ: Дух і літера, 2004. – Т. 1. – 336 с. 3. Піхманець Р. Із покутської книги буття. Засади творчого мислення Василя Стефаника, Марка Черемшини і Леся Мартовича : Монографія. – Київ: Темпора, 2012. – 580 c. Світлана Кирилюк Отримано 11 березня 2017 р. м. Чернівці

Рух тексту від "ins Blau" до "скрипу селянського воза": ранній Василь Стефаник крізь призму текстології

Institution

Ähnliche Einträge