Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15955 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств / Б.І. Холод, В.А. Грекова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 2(8). — С. 81-85. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-15955 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-159552013-02-13T02:08:53Z Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств Холод, Б.І. Грекова, В.А. Фінанси 2007 Article Article Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств / Б.І. Холод, В.А. Грекова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 2(8). — С. 81-85. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 1817-3772 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15955 uk Інститут економіки промисловості НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Фінанси Фінанси |
| spellingShingle |
Фінанси Фінанси Холод, Б.І. Грекова, В.А. Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств |
| format |
Article |
| author |
Холод, Б.І. Грекова, В.А. |
| author_facet |
Холод, Б.І. Грекова, В.А. |
| author_sort |
Холод, Б.І. |
| title |
Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств |
| title_short |
Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств |
| title_full |
Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств |
| title_fullStr |
Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств |
| title_full_unstemmed |
Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств |
| title_sort |
амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств |
| publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Фінанси |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/15955 |
| citation_txt |
Амортизація як елемент калькулювання собівартості металургійної продукції та джерело власних коштів підприємств / Б.І. Холод, В.А. Грекова // Економічний вісник Донбасу. — 2007. — № 2(8). — С. 81-85. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT holodbí amortizacíââkelementkalʹkulûvannâsobívartostímetalurgíjnoíprodukcíítadžerelovlasnihkoštívpídpriêmstv AT grekovava amortizacíââkelementkalʹkulûvannâsobívartostímetalurgíjnoíprodukcíítadžerelovlasnihkoštívpídpriêmstv |
| first_indexed |
2025-07-02T17:18:32Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:18:32Z |
| _version_ |
1836556445199368192 |
| fulltext |
2007’2
81
Україна успадкувала амортизаційну політику ко-
лишнього СРСР, і перший самостійний крок у цій сфері
відбувся лише через два роки після здобуття незалеж-
ності. Таким кроком, як своєрідною реакцією на «га-
лопуючу» в країні інфляцію, стало прийняття Кабіне-
том Міністрів України постанови від 03.08.93, №596,
що передбачала проведення щорічної індексації балан-
сової вартості основних фондів і щоквартальної індек-
сації суми амортизаційних відрахувань [7].
Нормативно-методичною основою для нарахуван-
ня амортизаційних відрахувань стало введення у дію з
01.07.2000 Положення (стандарту) бухгалтерського об-
ліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну
України від 27.04 2000, №92 і зареєстрованого в
Мін’юсті України 18.05.2000. №288/4509 (із змінами).
З появою такої ліберальної бухгалтерської амор-
тизації, виникла можливість у підприємств удоскона-
лювати амортизаційну політику.
Метою даної статті є аналіз методів нарахування
амортизації об’єктів основних засобів та порівняльна
характеристика методів нарахування амортизації ос-
новних засобів за строком корисного використання,
аналіз проблем сучасної амортизаційної політики
підприємства і надання пропозицій щодо їх вирішен-
ня. Виявити та запропонувати конкретні заходи покра-
щення обґрунтованості управлінських рішень на ме-
талургійних підприємствах.
Галузь чорної металургії відіграє надзвичайно
важливу роль в економіці України. На її частку відво-
диться більш чверті усього промислового виробницт-
ва країни. У цьому секторі діє ряд найбільш прибутко-
вих заводів України. Виручка від експорту чорних
металів і виробів з них є одним з головних джерел
надходження твердої валюти в країну.
Проте металургійний комплекс на Україні має
невисоку ефективність, оскільки в нашій країні пра-
це-, енерго- і матеріаловитрати на виробництво 1 тони
сталі на 15—30% вище, ніж в США і Японії та країнах
ЄС. Зношеність основних фондів галузі на 01.01.2006
складає в середньому за даними ПХО «Металургпром»
72%.
За даними ПХО «Металургпром» в 2004—2005
Б.І. Холод,
доктор економічних наук, м. Дніпропетровськ
В.А. Грекова,
аспірант, м. Дніпропетровськ
АМОРТИЗАЦІЯ ЯК ЕЛЕМЕНТ КАЛЬКУЛЮВАННЯ СОБІВАРТОСТІ
МЕТАЛУРГІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ДЖЕРЕЛО ВЛАСНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВ
Б.І. Холод, В.А. Грекова
роках обсяг капітальних інвестицій виконаний лише
за рахунок власних коштів підприємств, якими є:
— амортизаційні відрахування, що включаються
в собівартість і у вартість продукції (послуг), що реа-
лізовується, забезпечує фактично виконаний обсяг
інвестицій у 2004 році на 39,6%, зокрема на комбіна-
тах: «Запоріжсталь» 24,8%, ім. Ілліча 27,8%; на заво-
дах: СП «Метален» 7%, Єнакіївському 29,5%, а та-
кож на Стахановському заводі феросплавів — 29,1%.
Питома вага амортизації в операційних витратах зни-
жується і складає 2% в 2004 р. при 3,1% в 2003 році.
Натомість, по металургійним підприємствам у 2005 році
частка капітальних інвестицій виконаних за рахунок
амортизаційних відрахувань знизилась і склала при-
близно 30 %. А питома вага амортизації у 2005 році в
операційних витратах складає 2,2% при 2% у 2004
році. При цьому звертає увагу, що амортизація, нара-
хована в податковому обліку, перевищила амортиза-
цію, включену у вартість продукції (послуг), на 189,2
млн грн. (15,5%) у 2004 році та 160,8 млн грн. (10,5%)
у 2005 році.
Капітальні інвестиції у 2004 році були нижче на-
рахованої амортизації з різних причин на металургій-
них комбінатах: ім. Дзержинського на 28,3 млн грн.
(41,2%). Макіївському на 22,8 млн грн. (95%); на за-
водах: «Дніпроспецсталь» — 19,4 млн грн. (45,2%),
КМЗ ім. Куйбишева — 2,9 млн грн. (68,4%).
— прибуток, що залишається в розпорядженні
підприємств після сплати податків, який характери-
зується в середньому по металургійних підприємствах
у 2004 році — 60,4% при 52,2% у 2003 році й по
феросплавних відповідно 59,7% і 53,6%. По окремих
підприємствах цей показник значно вище і склав 2004
році на металургійних комбінатах: ім. Ілліча 72,2% при
60,3% у 2003 році, «Запоріжсталь» — 75,2% і 53,2%;
на металургійних заводах: «Метален» — 93% і 70,3%,
Донецьком металопрокатному — 69,5% і 78%.
Низький рівень забезпеченості фінансування за
рахунок амортизаційних відрахувань пояснюється ви-
соким рівнем зносу основних засобів. При цьому, по
деяким об’єктам амортизація взагалі не нараховуєть-
ся у зв’язку з досягненням 100% зносу. У той час
82
Економічний вісник Донбасу
вартість об’єктів, що знов вводяться, значно вища за
ти, які експлуатуються 15—30 і більше років.
В одночас вважається за досвідом розвинених
країн, що необхідний процес оновлення основних за-
собів забезпечується тоді, коли частка власних інвес-
тиційних ресурсів підприємств припадає на аморти-
заційні відрахування в межах 60—70%. На такому рівні
цей показник був у 80-х роках у СРСР і в Україні.
Взагалі, фінансування капітальних інвестицій лише
за рахунок власних коштів, яке відбувається в Україні,
у корені відмінно від джерел фінансування капіталь-
них інвестицій у розвинутих країнах, де джерелами
фінансування, окрім власних коштів підприємства, є
різноманітні кредитні ресурси й інвестиційні фонди,
іноземні інвестиції, фінансування за рахунок Держбюд-
жету, місцевих бюджетів.
Отже, нині збільшується значення прибутку, амор-
тизаційних відрахувань та позичкових коштів у фор-
муванні фінансових ресурсів підприємств. Усе це зму-
шує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість.
Раціональне застосування амортизаційної політики на
підприємстві є важливою ланкою його фінансового
управління й дає можливість керівництву підприєм-
ства розширити виробництво чи створити новий на-
прям бізнесу.
За свідченням М. Четфілда (M. Chatfield), най-
перше визначення амортизації й приклад, пов’яза-
ний з нею, належить давньоримському архітектору
Вітрувію (Vitruvius), який визначив амортизацію як
«ціну минулого року». Зокрема, оцінюючи кам’я-
ний будинок, він запропонував зменшувати його
вартість щорічно на одну вісімдесяту частину його
первісної вартості [7].
У середині XIX ст. значний розвиток отримав
залізничний транспорт. Формується другий підхід до
трактування амортизації — як операції, що дозволяє
зберігати основний капітал на постійному рівні. Заліз-
ничні компанії намагалися по-різному вирішити про-
блему обліку зносу й відновлення основних засобів:
компанія «Залізниці Ліверпуль — Манчестер» відно-
сила вартість двигунів, придбаних для заміни, на по-
точні витрати; «Гренд Джанкшн» (Grand Junction) за-
стосовувала метод щорічної переоцінки Інвентарю;
«Залізниці Лондон-Бірмінгем» формувала спеціальний
амортизаційний фонд шляхом щорічних відрахувань
визначеного відсотка від суми загальних витрат. Не-
зважаючи на різні підходи, мета була одна – зменшити
прибуток для підтримки постійного рівня основного
капіталу [7].
У 1884 р. Юінг Матесон (Ewing Matheson) ви-
дав у Лондоні книгу «Амортизація фабрик» (The
Depreciation of Factories), де критикував методику
розрахунку амортизації шляхом періодичних переоці-
нок майна й запропонував робити періодичні відраху-
вання за заздалегідь розробленими нормами аморти-
зації, а також створювати амортизаційний фонд, що
отримав назву «Знос і резерв». Він зауважував, що
ціна майна визначається не лише його фізичним ста-
ном, а й іншими факторами. Отже, підприємство по-
винне було заздалегідь створювати фонд, достатній для
заміни устаткування у випадку появи нових прогре-
сивних машин. Це було провісником ідей прискореної
амортизації [7].
Згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби» (далі
П(С)БО 7), амортизація – систематичний розподіл вар-
тості, яка амортизується, необоротних активів протя-
гом строку їх корисного використання [1].
Отже, за П(С)БО 7:
а) нарахування амортизації здійснюється протя-
гом строку корисного використання (експлуатації)
об’єкта, який встановлюється підприємством при ви-
знанні цього об’єкта активом;
б) при визначенні строку корисного використан-
ня (експлуатації) слід ураховувати:
— очікуване використання об’єкта підприєм-
ством з урахуванням його потужності або продуктив-
ності;
— фізичний та моральний знос, що передбачається;
— правові або інші обмеження щодо строків ви-
користання об’єкта та інші фактори;
в) строк корисного використання (експлуатації)
об’єкта основних засобів переглядається в разі зміни
очікуваних економічних вигод від його використання;
г) метод амортизації обирається підприємством
самостійно з урахуванням очікуваного способу отри-
мання економічних вигод від його використання, тоб-
то використовувати вибірково будь-який із шести ме-
тодів нарахування амортизації основних засобів: пря-
молінійного списання, зменшення залишкової вартості,
прискореного зменшення залишкової вартості, куму-
лятивного, виробничого та норми нарахування амор-
тизації основних засобів, передбачені податковим за-
конодавством (характеристика яких наведена в п. 26
П(С)БО 7). При цьому до різних об’єктів можуть зас-
тосовуватися різні методи амортизації;
ґ) метод об’єкта основних засобів переглядається
в разі зміни очікуваного способу отримання економіч-
них вигод від його використання. Це значить, що
підприємство може змінювати метод нарахування амор-
тизації протягом усього періоду експлуатації об’єкта.
Ураховуючи наведені вище норми за П(С)БО 7,
фахівці — О. Кузьмін, С. Князь, Н. Тувакова — вва-
жають ліберальною саме бухгалтерську амортизацію,
оскільки лише вона дає можливість удосконалювати
амортизаційну політику підприємств [7].
Отже, законодавством передбачається проведен-
Б.І. Холод, В.А. Грекова
2007’2
83
ня амортизації за прискореною або неприскореною
системою.
Прискорена амортизація — це така система її на-
рахування й порядок переоцінки основних засобів, за
яких упродовж перших років або всього амортиза-
ційного періоду, що не перевищує економічно раціо-
нального терміну служби, забезпечується випереджа-
юче зростання суми амортизаційних відрахувань по-
рівняно з реальними темпами втрати основними засо-
бами споживчих властивостей і вартості.
Неприскорена амортизація — це така система її
нарахування, яка протягом усього економічно раціо-
нального строку служби забезпечить збіг нагрома-
дженої суми амортизаційних відрахувань з реальними
темпами втрати засобами праці споживчих властиво-
стей і вартості. За цією схемою тривалість амортиза-
ційного періоду має дорівнювати економічно раціо-
нальному терміну служби. Натомість величини амор-
тизаційних відрахувань за одиницю часу (місяць, рік)
для засобів праці найчастіше мають бути різними про-
тягом амортизаційного періоду, щоб відповідали ре-
альним темпам втрати засобами праці споживчих вла-
стивостей і вартості. Проте, через складність здійснення
відповідних розрахунків, неприскореною амортизацією
можна вважати й систему, побудовану на прямоліній-
ному методі нарахування — за умови збігу амортиза-
ційного періоду з економічно раціональним строком
служби [7].
Для віднесення амортизації до прискореної чи
неприскореної недостатньо знати тільки метод її нара-
хування, а слід проаналізувати весь комплекс супутніх
умов: тривалість амортизаційного періоду, економіч-
но раціональний термін служби засобів праці, поря-
док переоцінки вартості за умов інфляції. Сукупність
названих елементів утворює систему амортизації, яка,
ґрунтуючись на будь-якому з зазначених у П(С)БО
методів, за певних умов може виявитися прискоре-
ною, неприскореною чи уповільненою.
Так, прямолінійний і виробничий методи нараху-
вання амортизації за умови, що амортизаційний пері-
од дорівнює економічно раціональному терміну служ-
би засобів праці, можна віднести до методів неприс-
кореної амортизації, а решту — до прискореної амор-
тизації. У разі встановлення підприємством заниже-
них строків корисного використання засобів праці, усі
наведені методи амортизаційних нарахувань мають бути
віднесені до системи прискореної амортизації [7].
Отже, за одних і тих самих економічних умов
сума амортизації, розрахована різними методами, ви-
різнятиметься.
Для наочності викладеного зробимо аналіз ме-
тодів нарахування амортизації. Для цього візьмемо
об’єкт активної частини основних фондів (умовно) із
первісною вартістю — 10000 грн, ліквідаційною —
1000 грн., строком корисного використання 5 років
(рис. 1).
Таким чином, більш прискорені методи дозволя-
ють на початковому етапі «списати» в собівартість ве-
лику частину вартості майна підприємства [2—5].
Аналіз впливу обраних методів на суму аморти-
зації свідчить, що за час експлуатації основного засобу
доцільно застосовувати не один, а кілька методів нара-
хування амортизації, тобто їх комбінацію [2—5].
Зауважимо, що в сучасних наукових досліджен-
нях багато уваги звертають на обґрунтування процесу
включення втраченої вартості у витрати, тобто амор-
тизацію. З цього приводу Р. Ентоні і Дж. Ріс пишуть:
«Бухгалтер, якщо він не ясновидець, наперед не може
знати про те, як довго буде використовуватися актив і
яку він матиме залишкову вартість. Часто він не має
Б.І. Холод, В.А. Грекова
Рис. 1. Порівняльна характеристика методів нарахування економічної амортизації основного засобу за строком
корисного використання
84
Економічний вісник Донбасу
ні наукового, ні суто логічного підходу до вибору най-
кращого методу нарахування зносу» [6].
Дійсно, бухгалтери, які не мають додаткової техніч-
ної освіти, не можуть самостійно урахувати інтенсивність
використання основних засобів, їх фізичний та мораль-
ний знос, обрати найоптимальніший метод нарахування
амортизації, очікувану ліквідаційну вартість об’єкта, ви-
значити строк корисного використання (експлуатації) об’-
єкта та урахувати очікуваний спосіб отримання економіч-
них вигод від його використання, а тим більше перегля-
дати строк корисного використання (експлуатації) об-
’єкта основних засобів, обираючи самостійно з ураху-
ванням очікуваного способу отримання економічних
вигод від використання об’єкту основних засобів один
із шести методів нарахування амортизації. Не можуть вони
також обґрунтовано застосовувати різні методи аморти-
зації до різних об’єктів та переглядати метод нарахуван-
ня амортизації об’єкта основних засобів в разі зміни оч-
ікуваного способу отримання економічних вигод від його
використання. Не можуть не лише через відсутність знань
у цій галузі, а й через обмеженість часу, який виділено
їм для виконання своїх посадових обов’язків. Але на
металургійних підприємствах України саме на бухгал-
терів покладено ці функції.
Отже, це коло питань, пов’язаних з нарахуван-
ням амортизації об’єктів основних засобів, є тією точ-
кою, де питання бухгалтерського обліку переплітаються
з суто економічними. Ідея собівартості (амортизація є
одним з елементів собівартості) у складі ціни кінцево-
го продукту проста: це певна сукупність елементів
витрат, без яких кінцевий продукт був би неможли-
вим. Правильно сформована собівартість реалізова-
ної продукції (товарів, робіт, послуг) сприяє правиль-
ному визначенню фінансового результату діяльності
підприємства (прибутку чи збитку). А саме у бухгал-
терському обліку відбувається обчислення собівартості
готової продукції, наданих послуг, відбувається каль-
кулювання нової оцінки, тобто трансформація оцінок
чинників виробництва в оцінки готової продукції.
Досвід закордонних фірм свідчить, що в умовах
ринку недооцінка калькулювання собівартості готової
та реалізованої продукції й визначення фінансового
результату діяльності підприємства призводить до знач-
них, нічим не виправданих економічних витрат і в кінце-
вому рахунку — до банкрутств.
Від того, наскільки правильно обраний метод
нарахування амортизації та строк корисного викорис-
тання (експлуатації) об’єкта основних засобів, зале-
жить достовірність фінансової звітності й обґрунто-
ваність управлінських рішень на підприємстві.
Підбиваючи підсумки, можна зазначити, що
амортизація є найважливішим моментом кругообігу
основних засобів.
Водночас сучасна облікова концепція амортизації
не позбавлена недоліків, оскільки заснована на низці
припущень, які можуть бути помилковими.
Зокрема, звернемо увагу на такі припущення:
1) передбачається, що первісна вартість є при-
датною основою для нарахування амортизації й відшко-
дування цієї суми забезпечить підтримання капіталу
на незмінному рівні;
2) очікування підприємця щодо терміну служби
активу, його ліквідаційної вартості наприкінці цього
терміну тощо цілком виправдовуються;
3) у період між придбанням і списанням активу
не відбувається коливань цін, і, отже, рівновеликі гро-
шові суми, які одержують або сплачують у різні мо-
менти часу, є рівнозначними.
Проте перші два з приведених припущень рідко
підтверджуються практикою. Тому в умовах інфляції і ма-
ніпуляцій за допомогою методів оцінки об’єктивність да-
них фінансової звітності викликає обґрунтовані сумніви.
Аналіз нарахування та використання амортизації,
проведений за даними Державного комітету статисти-
ки України , показав , що переважна більшість
підприємств практично не використовує нараховану
амортизацію на відновлення і розширення виробницт-
ва, тому щороку зростає розрив між реальним зно-
сом і фінансовими можливостями відновлення основ-
них засобів, що призводить до погіршення фінансо-
вого становища підприємств. У зв’язку з цим керів-
ництву підприємств доцільно комплексно оцінювати
вплив обраного методу на розмір амортизації та, як
наслідок, на грошовий потік і прибуток підприємства
[2—5].
Дивлячись на те, що, обираючи той чи інший ме-
тод нарахування амортизації, ми регулюємо со-
бівартість продукції (товарів, робіт, послуг), а значить,
і фінансовий результат діяльності підприємства, і зреш-
тою конкурентоспроможність продукції підприємства
на ринку, автори вважають, що в структуру металур-
гійного підприємства потрібно ввести техніко-еконо-
мічний відділ. У функції техніко-економічного відділу
пропонується ввести:
1. Визначення найоптимальнішого методу нара-
хування амортизації та очікуваної ліквідаційної вартості
кожного об’єкту основних засобів підприємства.
2. Аналіз інтенсивності використання основних
засобів, їх фізичний та моральний знос.
3. Визначення та перегляд строку корисного ви-
користання (експлуатації) об’єкта та урахування очі-
куваного способу отримання економічних вигод від
його використання.
4. Обґрунтування застосовування того чи іншо-
го методу амортизації до різних об’єктів та перегляд
методу нарахування амортизації об’єкта основних за-
Б.І. Холод, В.А. Грекова
2007’2
85
собів у разі зміни очікуваного способу отримання еко-
номічних вигод від його використання.
5. Регулювання та контроль процесів технічного
обслуговування та оновлення основних фондів. Роз-
робка та контроль системи по встановленню пріори-
тетів по оновленню основних фондів на підприємстві.
Висновки. Як бачимо, поле діяльності для удос-
коналення системи нарахувань й використання амор-
тизації, а також можливості вибору оптимальних ал-
горитмів нарахувань амортизації дуже широкі.
Від того, наскільки правильно обраний метод
нарахування амортизації та строк корисного викорис-
тання (експлуатації) об’єкта основних засобів, зале-
жить достовірність фінансової звітності й обґрунто-
ваність управлінських рішень на підприємстві.
З метою формування наукового підходу до виз-
начення оптимальнішого методу нарахування аморти-
зації та очікуваної ліквідаційної вартості кожного об’-
єкту основних засобів підприємства; технічного ана-
лізу інтенсивності використання основних засобів,
фізичного та морального зносу; визначення та пере-
гляду строку корисного використання (експлуатації)
об’єкта та урахування очікуваного способу отриман-
ня економічних вигод від його використання, з ураху-
ванням технічних характеристик об’єкту; застосову-
вання різних методів амортизації до різних об’єктів та
перегляд методів нарахування амортизації об’єктів
основних засобів в разі зміни очікуваного способу
отримання економічних вигод від їх використання;
регулювання та контролю процесів технічного обслу-
говування та оновлення основних фондів, запропоно-
вано ввести в структуру металургійного підприємства
техніко-економічний відділ, який, крім перелічених
функцій, буде ще розробляти та контролювати систе-
му по встановленню пріоритетів по оновленню основ-
них фондів на підприємстві.
Література
1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку
7 «Основні засоби», зі змінами та доповненнями.
2. Борисенко З.Н. Амортизационная политика. — К.,
1993. — 136 с. 3. Баб’як Н.Д. Вплив амортизаційних
відрахувань на результати фінансово-господарської
діяльності підприємств //Фінанси України. — 2001. —
№11. — С. 34. 4. Городянська Л. Раціональний вибір
підприємством методу амортизації // Наукові праці
Кіровоградського державного технічного університе-
ту. Економічні науки. Бухгалтерський облік, аналіз і
аудит. — Ч.1. Вип. 4. — Кіровоград: КДТУ, 2003. —
С. 141—147. 5. Косова Т. Д. Амортизація як інвести-
ційний ресурс підприємства // Економіка підприємства.
— 2003. — №9. — С. 157—166. 6. Ловінська Л.Г.
Нарахування зносу — спосіб регулювання балансо-
вої оцінки довгострокових активів //Фінанси України.
— 2006. — №7. — С. 92—100. 7. Чунаєв О. Про
«вироблене» виробництво. Проблеми сучасної амор-
тизаційної політики і пропозиції щодо їх вирішення //
Профспілки України. — 2004. — №4. — С. 29—36.
Б.І. Холод, В.А. Грекова
|