"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2017
1. Verfasser:	Палинський, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України 2017
Schriftenreihe:	Слово і Час
Schlagworte:	Літературна критика
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159621
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.) / В. Палинський // Слово і Час. — 2017. — № 10. — С. 103-105. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-159621
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1596212019-10-10T01:25:42Z "Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.) Палинський, В. Літературна критика 2017 Article "Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.) / В. Палинський // Слово і Час. — 2017. — № 10. — С. 103-105. — укp. 0236-1477 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159621 uk Слово і Час Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Літературна критика Літературна критика
spellingShingle	Літературна критика Літературна критика Палинський, В. "Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.) Слово і Час
format	Article
author	Палинський, В.
author_facet	Палинський, В.
author_sort	Палинський, В.
title	"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.)
title_short	"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.)
title_full	"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.)
title_fullStr	"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.)
title_full_unstemmed	"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.)
title_sort	"саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії станіслава бондаренка) (бондаренко с. ніж і ніжність. – київ: український письменник, 2016. – 220 с.)
publisher	Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Літературна критика
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159621
citation_txt	"Саджав і ростив я дерева, як вірші" (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) (Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.) / В. Палинський // Слово і Час. — 2017. — № 10. — С. 103-105. — укp.
series	Слово і Час
work_keys_str_mv	AT palinsʹkijv sadžavírostivâderevaâkvíršíkílʹkavídlunʹíznagodiknižkipoezíístaníslavabondarenkabondarenkosnížínížnístʹkiívukraínsʹkijpisʹmennik2016220s
first_indexed	2025-07-14T12:08:55Z
last_indexed	2025-07-14T12:08:55Z
_version_	1837624130465169408
fulltext	103Слово і Час. 2017 • №10 Віктор Палинський “САДЖАВ І РОСТИВ Я ДЕРЕВА, ЯК ВІРШІ” (кілька відлунь із нагоди книжки поезії Станіслава Бондаренка) [Бондаренко С. Ніж і ніжність. – Київ: Український письменник, 2016. – 220 с.] 1. Насамперед Незважаючи на таку хуліганську назву, “Ніж і ніжність” – тут не холодна зброя, радше поодинока відверта метафора в численних текстах, ніж конкретне точене небезпечне знаряддя. Я б назвав таке явище підсвідомою поетичною програмою, що виявляється не так у темі, як у певному творчому збентеженні, спонтанних пориваннях поета, у непринишклій енергетиці серця. Зблизитися зі словом через проникаючий біль: поет намагається робити саме це. Наче ножем по живому. Без тебе я став би Едіпом без трону чи десь паханом, де чатує шакал, а може б, як вискочка жив електронний! Та – очі, як Слово! Та – Слово, як шал… 2. Почуття стримані та нестримні У С. Бондаренка, схильного нерідко до недовгих рубаних фраз, зовсім небагато якихось підсилювальних знаків, зокрема окличних. У нього експресія не лише внутрішньолексемна, а й, здавалося б, витає над самим словом, творячи особливу поетичну ауру та енергетичні модуляції, вокалізуючи простір вірша до авторського задуму остаточно. Ще Єрусалим не пересолив моря Мертвого, не підсолодив ще Єрусалим горя терпкого. Між твоїх олив я в твоїй руці на долоні весь. Саде світовий, дай ще дорости до твоїх небес! Перешепочи те, що він сказав, – без тлумачення… Вся земля – Його піднебесний зал для посвячення. 3. …І розповісти Ліричний сюжет Бондаренка значно виразніший, ніж це буває в поезії. Автор прагне розповідати навіть у невеликих віршах. І через це вони стають схожі на маленькі балади, переважно урбаністичні, емоційно напружені, несподівані, подекуди парадоксальні. Як ось: “Підвішене щастя”, “Слідами розібраних колій”, “Повернення Марії Башкирцевої”. Тут багато ностальгійних сповідей і сподівань і світлої заангажованості в майбуття, де обов’язково все збудеться. Чи просто вже очікує як даність. Недаремно ж кажуть, що в сутінкові часи світле вирізняється краще. Сутінкові? Часи?.. 4. Закадрувати смуток …Самотність душі не долається якимись припадковими розвагами чи розважаннями, гучними компаніями або фармакологічними стимуляторами… Хіба що в асоціативних “речах”, призабуто-прихованих, що раптом випірнають із пам’яті окремими кадрами, скажімо, стилізовані під старі кінофільми незбагненого неореалізму. Я брав тут уроки запеклого щастя в дерев і птахів, що живуть поза смертю. Тут всі заслужили його, де на чатах стоять матерями лелеки уперті. А мами… бабусями ждуть онучаток. І щастя їм – фото онуки в конверті. Можливо, так просто й приватно можна сказати навіть про цілу сучасну цивілізаційну катастрофу? Зрештою, у поезії, мабуть, лише так і можна. У стані пробудженого смутку дерев, що ростуть упродовж усього нашого життя й ніколи нас не полишають. Ніколи. Слово і Час. 2017 • №10104 5. Досяжність леготу Коли в головах – гори, а море в ногах, скрізь ніби скінчилось горе. …І на невибагливій сценографії цих візій з’являються мотиви мальовничо- мерехтливих, як в імпресіоністичному живописі, стосунків чоловіка й жінки – без переборів надуманих зітхань й надуживання “любов’ю”, лише ледь уловлюваний легіт кохання, недоступний невігласам від ординарного римування “на щодень”. Хіба не щастя кохати тебе таку в саду лимонів ще не дозрілих?! Гарячу тебе кохати й між лимонами в гамаку, подалі від поглядів підозрілих увесь твій світ колихати. Світ колихати. Бачу. Як легко вивільнитись від болісного терпкого досвіду негативу, аби віддатися лише одкровенню почуттів. Чую. Як у поетичному слові відбувається лірична драма. Здається, що це відлунює й моя ностальгія за справжнім. Вірю. Вона така реальна. Така… 6. Відізватись… Верлібри Бондаренка – метафоричні віддихування глибоко затаєного (так мені записалося олівцем на берегах книжки, отож не буду тут нічого міняти, підганяючи під літературознавчу термінологію). Вони лише напіввідчинені, допасовані протилежним боком до незримого, подекуди інтригуюче недомовлені для нас… Коли в тебе смеркання, наді мною вже розсипом зоряна сіль, якої нам навозили філософи-чумаки… Твої сутінки взуті в голубі чобітки. Сутінки – як поглинання суті? Чи, щоб народжувати зірки? Усе ж вони залишаються, а чи водночас природним промовлянням серця; своєрідна ехолокація, хоча ця моя дефініція і трохи дивно звучить. Але, здається, достатньо точно. Відізвалося. 7. Герой …Хто він – ліричний суб’єкт С. Бондаренка? Імпульсивний. Неспокійний. Загадковий. Чуттєвий і досвідчений. Зненацький і задерикуватий. Переконаний і зневірений. Вражений та вражаючий. Кожна крихта віднайденої ним радості, кожний виловлений промінчик, кожний відгук глибинної барви знаходить, певен, своє місце в серці поезочитальника, співрозмовника, сповідальника… Мені видається, що саме так твориться диво. Насправді. Так є. Чи мúслимо не зазнайомитись із таким героєм?! Він перепроваджує у світи. Гайнімо. 8. Дещо про поеми Є у книжці “Ніж і ніжність” і три поеми-кліпи (саме так визначає їх жанр автор): ”Нічні розмови з Європою”, філософська; “Пікнік з мільярдером, або Травми трав”, психологічна; “Майдани і магнати, або Магія магми”, історично-детективна. У цих текстах залишається і лірична проникливість, і напориста образна симптоматика. Проте вони відверто лірико-епічні (сюжетна розповідь достатньо розлога, тяжіють до деталізації ситуацій та характерів суб’єктів, мають відверто іншу, ніж усі попередні “тексти”, мегасемантичну та ритмічну основи. Припускаю, що їх слід читати навіть по витриманню певної паузи після сприйняття бондаренківської лірики “чистої”. Ще скажу, що їх можна було б видати навіть окремою кгижкою альбомного типу з розкішною, розкуто обсяжною, модерно-фантазійною графікою того ж Сергія Якутовича (певен, він би радо погодився). Зауважу, такі поеми далеко не кожному письмакові даються: тут майстерна вибагливість письма, унікальне вміння поетичної розповіді, вивірений спосіб мислення інтелектуально насиченого. І навіть спосіб життя автора явно впливає. І все це, вочевидь, є в Станіслава Бондаренка. Позначене талантом. P.S. Наразі не ставлю собі завдання з огляду на задуманий обсяг більш докладного аналізу цих творів-поем. 105Слово і Час. 2017 • №10 9. Кілька слів про свободу Як у зовсім небагатьох авторів, у цих поетичних текстах видно, що саме свобода в будь-якому трактуванні є основою Бондаренкової творчості. Він ніколи занудно- зумисне не хвастає якимись певними ліричними темами, не вправляється у “випробуваних” штампах, не намагається раз і назавше осідлати улюблені художні засоби, не страждає самозакоханістю та настирливим егоїзмом остаточно захопленого собою художника. Він шукає так, наче достеменно знає: воно прийде саме в цьому часі й у цьому місці. Слід тільки зачекати чи радше вичекати! Це його вірші, і вони десь там уже є для нього. І вірить: з’являться вчасно. “Це прийде, ти знаєш, звідки”. Його світи втілюються. Назвімо це хоча б спонтанністю та імпровізацією чи ще якось так… 10. P.S. “Ніж і ніжність” – книжка, що таки зворохобила сучасний український літературний процес. Зовсім не злецький естетичний посил поезоманам і навіть постійно заклопотаним академізмом профі. Аби знали. З’ясуймо кожен для себе… Це так амбітно й магічно! Тривожиться дійство почуттів поетичних. Поетичних. Отримано 14 грудня 2016 р. м. Львів Піхманець Р. В. Тарас Шевченко і Михайло Драгоманов: протилежні коди національно- екзистенціальних стратегій: Монографія. – Івано-Франківськ: НАІР, 2015. – 216 с. У книжці простежено початкові етапи становлення наукового шевченкознавства й деякі особливості формування в означеному річищі дослідницьких стратегій. Визначальну роль у цих процесах мав науково-публіцистичний досвід Михайла Драгоманова, який базував свої пошуки й спостереження не на художніх, літературознавчих чи історичних істинах, а на ідеологічних, політичних та класових принципах і кліше. Поет слугував не так об’єктом чи предметом аналітичної практики, як інструментом для утвердження власних ідеологем, програмово-політичних планів і тактичних рішень. Таке дослідницьке становище закономірне і, зрештою, неминуче, бо і світоглядна авторська настанова, і його душевні тенденції, і вихідні положення та принципи засадничо відрізнялися від Шевченкових художньо- концептуальних настанов і творчих інтенцій. Думки Драгоманова дослідник спростовує історичним та біографічним фактажем. Дискурс публіциста мав на меті “понизити національний та історико-літературний статус поета безперервними претензіями до художньої якості його творчого набутку” (90). Дослідник залучає епістолярні свідчення самого Драгоманова, зокрема листи з фондів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Спогади сучасників розкривають психологічний портрет публіциста й дають підстави скептично трактувати його літературно-критичні оцінки. Розкрито ширший, загальноукраїнський контекст публіцистичної діяльності Драгоманова. Обмеженість та упередженість його суджень про поета спростовують пізніші дослідники з естетичними підходами до спадщини митця. “Вина за переважно трагічний сценарій нашої новітньої історії лежить, безперечно, на Михайлові Драгоманову. А те, що ворогові не вдалося доконати “вдову сиротину”, маємо завдячувати огненному поетичному слову Кобзаря” (200), – доходить висновку автор.

Institution

Ähnliche Einträge