Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України
Здійснено аналіз динаміки підготовки кадрів у системі вищої та професійної освіти, виявлено негативні тенденції зменшення обсягу підготовки фахівців, деформації структури підготовки за освітніми рівнями та її невідповідність потребам економіки. Проаналізовано їх причини та обґрунтовано пропозиції що...
Збережено в:
Дата: | 2018 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2018
|
Назва видання: | Управління економікою: теорія та практика |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159904 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2018. — С. 3-12. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-159904 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-1599042019-10-19T01:25:33Z Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України Антонюк, В.П. Здійснено аналіз динаміки підготовки кадрів у системі вищої та професійної освіти, виявлено негативні тенденції зменшення обсягу підготовки фахівців, деформації структури підготовки за освітніми рівнями та її невідповідність потребам економіки. Проаналізовано їх причини та обґрунтовано пропозиції щодо забезпечення розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації економіки на новій технологічній основі. Осуществлен анализ динамики подготовки кадров в системе высшего и профессионального образования, выявлены негативные тенденции сокращения объема подготовки специалистов, деформация структуры подготовки по образовательным уровням и ее несоответствие потребностям экономики. Проанализированы причины возникновения проблем в высшей школе и обоснованы предложения по развитию высшего образования в контексте потребностей модернизации экономики на новой технологической основе. The analysis of the dynamics of training in the system of higher and professional education, discovered the negative trends in the reduction of the vo- lume of training, deformation structures of training by educational levels and the discrepancy of the needs of the economy. Analyzed their causes and substantiated a number of proposals on the development of higher education in the context of the needs of the modernization of the economy to the new technological basis. 2018 Article Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2018. — С. 3-12. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2221-1187 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159904 uk Управління економікою: теорія та практика Інститут економіки промисловості НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
description |
Здійснено аналіз динаміки підготовки кадрів у системі вищої та професійної освіти, виявлено негативні тенденції зменшення обсягу підготовки фахівців, деформації структури підготовки за освітніми рівнями та її невідповідність потребам економіки. Проаналізовано їх причини та обґрунтовано пропозиції щодо забезпечення розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації економіки на новій технологічній основі. |
format |
Article |
author |
Антонюк, В.П. |
spellingShingle |
Антонюк, В.П. Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України Управління економікою: теорія та практика |
author_facet |
Антонюк, В.П. |
author_sort |
Антонюк, В.П. |
title |
Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України |
title_short |
Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України |
title_full |
Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України |
title_fullStr |
Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України |
title_full_unstemmed |
Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України |
title_sort |
проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки україни |
publisher |
Інститут економіки промисловості НАН України |
publishDate |
2018 |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/159904 |
citation_txt |
Проблеми розвитку вищої освіти в контексті потреб модернізації національної економіки України / В.П. Антонюк // Управління економікою: теорія та практика: Зб. наук. пр. — К: ІЕП НАНУ, 2018. — С. 3-12. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
series |
Управління економікою: теорія та практика |
work_keys_str_mv |
AT antonûkvp problemirozvitkuviŝoíosvítivkontekstípotrebmodernízacíínacíonalʹnoíekonomíkiukraíni |
first_indexed |
2025-07-14T12:27:10Z |
last_indexed |
2025-07-14T12:27:10Z |
_version_ |
1837625278352850944 |
fulltext |
3
В.П. Антонюк, д.е.н.
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
В КОНТЕКСТІ ПОТРЕБ МОДЕРНІЗАЦІЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Система вищої освіти є однією з найголовніших складових
формування особистого чинника виробництва, який сьогодні набу-
ває форми людського капіталу. Якісні знання і професійні компе-
тенції є умовою високої продуктивності праці, освоєння нових тех-
нологій в економіці, становлять основу нових ідей та виступають
запорукою динамічного соціально-економічного розвитку країни та
світу загалом. У розвинутих країнах, передусім у ЄС, формуються
стратегії розвитку людського капіталу та залучення висококваліфі-
кованих фахівців, а також талановитої молоді з інших країн. У рам-
ках стратегічної програми Європейського Союзу «Європа-2020»
реалізується «План з розвитку нових здібностей і збільшення кіль-
кості робочих місць», спрямований на модернізацію ринків праці,
підвищення мобільності трудових ресурсів, надання можливостей
для здобуття нових знань і навичок. Значна увага приділяється роз-
витку вищої освіти. Так, в ініціативі «Інноваційного Союзу» зазна-
чено, що потрібно більше університетів світового класу, підви-
щення рівня навчання і залучення талантів з-за кордону [1].
Україна має досить розвинену систему вищої освіти, яка три-
валий час забезпечувала підготовку необхідних фахівців для еконо-
міки. Однак на сучасному етапі роботодавці пред’являють значні
претензії до якості підготовки фахівців. Для того щоб українська
вища освіта формувала сучасні компетенції та конкурентоспро-
можну робочу силу, необхідна її модернізація з урахуванням актуа-
льних світових тенденцій розвитку освіти.
На сучасному етапі роль вищої освіти в суспільному розвитку
неухильно підвищується. У теорії ендогенного зростання, обґрун-
тованої американськими дослідниками П. Ромером і Р. Лукасом [2],
основним його чинником вважається науково-технічний прогрес,
який є внутрішнім фактором, що формується за рахунок інвестицій
в освіту, формування людського капіталу, розвиток знань і наукові
дослідження та обумовлює динаміку зміни технологій і продуктив-
ності праці. Теорія ендогенного зростання пояснює позитивну ди-
© В.П. Антонюк, 2018
4
наміку продуктивності праці та зростання економіки за рахунок та-
ких чинників:
навчання на практиці та розповсюдження знань;
нагромадження людського капіталу шляхом підвищення
частки населення з вищою освітою;
розвиток наукових досліджень, створення нових технологій
і запровадження інновацій.
Виробництво та нагромадження людського капіталу здійсню-
ється в секторі освіти та являє собою сукупність компетенцій пра-
цівників. Підвищення рівня відповідної освіти забезпечує можли-
вість застосування нових технологій та зростання продуктивності
праці. За розрахунками фахівців, 70-80% темпів економічного
зростання забезпечується саме людським чинником та нагромадже-
ними в ньому знаннями. На сучасному етапі великий обсяг нагро-
маджених знань та інформації не лише забезпечує створення нових
технологій у сфері виробництва, але й обумовлює більш досконалі
форми організації бізнесу у традиційних сферах економічної діяль-
ності та появу нових видів діяльності для задоволення зростаючих
потреб.
Виходячи з важливої ролі людського капіталу міжнародні ор-
ганізації приділяють значну увагу його вимірюванню й оцінці. Все-
світнім економічним форумом (World Economic Forum) визнача-
ється рейтинг країн світу за оцінкою розвитку людського капіталу.
В Індексі людського капіталу (Human Capital Index) враховуються
складники, які характеризують рівень освіти в країні, професійної
підготовки, працевлаштування і зайнятості, тривалості життя тощо.
У 2016 р. за Індексом людського капіталу Україна посіла 26 місце
серед 130 країн світу, покращивши за рік позицію на 5 пунктів. У
2017 р. вона посіла 24 місце [3], що свідчить про поліпшення ситу-
ації з відтворенням даного виду капіталу. Високі оцінки людському
капіталу України також надає Світовий банк. За Індексом люд-
ського капіталу, що визначається Світовим банком, Україна зами-
кає п’ятдесятку найкращих у рейтингу зі 157 країн за розвитком
людського капіталу [4].
У той же час в Україні існують проблеми в системі професій-
ної підготовки робочої сили, в тому числі у сфері вищої освіти.
Вони пов’язані як з обсягами підготовки фахівців, так і з професій-
ною структурою та якістю підготовки, яка не зовсім відповідає по-
требам сучасної економіки.
5
Аналіз статистичних системи професійної освіти даних свід-
чить, що в Україні скорочуються обсяги професійної підготовки ка-
дрів (табл. 1).
Таблиця 1
Динаміка основних показників діяльності системи професійно-
технічної та вищої освіти за період з 1990 по 2017 р. 1
Навчаль-
ний рік
Кількість
ПТНЗ,
ВНЗ, од.
Чисельність
студентів/учнів
тис. чол.
Кількість сту-
дентів/учнів
на 10 тис. на-
селення, чол.
Випущено
фахівців,
тис. чол.
ПТНЗ
1990 1246 643,4 124,1 376,7
2010 976 433,5 94,3 247,4
2017 756 269,4 63,3 141,3
% до 1990 60,7 41,9 51,0 37,5
% до 2010 77,5 62,1 67,1 57,1
ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації
1990/91 742 754,0 145,2 228,7
2010/11 505 361,5 79,0 111,0
2017/18 372 208,6 49.2 61,2
% до 1990 50,1 27,7 33,9 26,8
% до 2010 64,7 57,7 62,3 55,1
ВНЗ III-IV рівнів акредитації
1990/91 149 881,3 169,7 136,9
2010/11 349 2129,8 465 543,7
2017/18 289 1330,0 313,8 359,9
% до 1990 194,0 150,9 184,9 262,9
% до 2000 82,2 62,4 67,5 66,2
1 Складено на основі статистичної інформації: Професійно-технічні
навчальні заклади (1990-2017); Вищі навчальні заклади (1990-2017).
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
Дані табл. 1 показали такі зміни у формуванні кадрового по-
тенціалу України впродовж усього періоду незалежності:
ПТНЗ − порівняно з 1990 р. підготовка кваліфікованих робіт-
ничих кадрів знизилася майже у 3 рази, а порівняно з 2010 р. – на
43%;
ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації − порівняно з 1990 р. підготовка
молодших фахівців знизилася майже у 4 рази, а порівняно з
2010 р. – на 45%;
6
ВНЗ III-IV рівнів акредитації − порівняно з 1990 р. підготовка
фахівців із вищою освітою зросла у 2,6 раза, а порівняно з
2010 р. – знизилася на 34%.
У розрахунку на 10 тис. населення загальна кількість студен-
тів і учнів та їх співвідношення між рівнями освіти (ПТНЗ : ВНЗ І-
ІІ рівнів акредитації : ВНЗ III-IV рівнів акредитації) становлять:
1990 р. – 439 чол.; співвідношення − 2.8 : 3.3 : 3.9;
2010 р. – 638 чол.; співвідношення − 1.5 : 1.2 : 7.3;
2017 р. − 430 чол.; співвідношення − 1.6 : 1.1 : 7.3.
Отже, чисельність учнів і студентів на 10 тис. населення
зменшилася не лише порівняно з 2010 р., але і з 1990 р. Погіршу-
ються кількісні параметри відтворення людського капіталу. Ваго-
мим внеском у формування цієї негативної тенденції є процес ста-
ріння населення та зростаюча міграція молоді за кордон з метою
здобуття європейської освіти. Відбулася суттєва деформація струк-
тури підготовки кадрів убік підготовки спеціалістів із базовою та
повною вищою освітою. Однак реальному сектору економіки сьо-
годні найбільше не вистачає кваліфікованих робітничих кадрів.
Має місце проблема з якістю підготовки та її відповідності
потребам економіки. Роботодавці не задоволені якістю знань та на-
вичок випускників навчальних закладів. Проведене опитування
більш ніж на 700 підприємствах економістами Світового банку по-
казало, що більше 60% роботодавців не задоволені рівнем кваліфі-
кації, при цьому 70% не задоволені практичними навичками, а
55% – рівнем та актуальність знань і умінь.[5]. Невідповідний по-
требам сучасного виробництва рівень кваліфікації обумовлює пере-
шкоди на шляху впровадження нових технологічних процесів, під-
вищення якості продукції, що є основою конкурентоспроможності
підприємств. Як наслідок, знижується продуктивність праці, змен-
шується ефективність економічної діяльності та звужуються мож-
ливості модернізації виробництва. Виникає аномальна ситуація,
коли за наявності значної кількості дипломованих незайнятих фа-
хівців підприємства стикаються з проблемою дефіциту кадрів. Вва-
жається, що вища освіта забезпечує кращі можливості працевлаш-
тування, однак для України ця закономірність не спрацьовує.
Невідповідність обсягів, структури та якості підготовки фа-
хівців обумовлює збільшення чисельності осіб із вищою освітою се-
ред безробітних. Якщо у 2010 р. у складі безробітних частка осіб із
повною і базовою вищою освітою складала 23,7% (у 2000 р. вона
становила 14,3%), то у 2017 р. – майже третину – 28,8% [6] (табл. 2).
Отже, інвестиції держави та населення у професійну освіту тих осіб,
7
які є безробітними, не перетворилися на капітал, вони не приносять
доходу ні державі, ні цим особам. Можна говорити про неефектив-
ність таких інвестицій і значних втрат суспільства від невикорис-
тання потенційного людського капіталу, який акумульований у без-
робітному населенні.
Таблиця 2
Динаміка чисельності безробітних із вищою освітою
у складі всіх безробітних 1
Рік
Кількість
безробіт-
них, тис.
чол.
Чисельність
безробітних
із повною
ВО
Чисельність
безробітних із
базовою ВО
Частка безро-
бітних із ВО,
% до всіх без-
робітних
2000 2656 325 56 14,3
2005 1601 198 33 14,4
2010 1786 390 34 23,7
2012 1657 433 26 27,7
2013 1577 401 23 26,9
2017 1698 451 27 28,8
1 Складено за даними статистичного збірника «Економічна актив-
ність населення України» за відповідні роки.
У цілому ж в Україні відбувається зменшення чисельності
економічно активного та зайнятого населення, яке має вищу освіту.
Скорочується чисельність економічно активного населення (ЕАН),
яке є безпосереднім носієм людського капіталу, причому за всіма
освітніми рівнями (табл. 3). Дані таблиці свідчать, що чисельність
ЕАН лише за 3 роки (2014-2017) зменшилася на 2066,5 тис. чол. −
більш ніж на 10%. При цьому чисельність зайнятих скоротилася
більшою мірою, ніж безробітних, – на 10,6 і 8,1% відповідно. Від-
булося зменшення чисельності ЕАН і зайнятих в усіх групах за рів-
нем освіти: серед осіб із повною вищою освітою майже на 6%, серед
осіб із базовою і неповною вищою освітою – на 13, із професійно-
технічною – на 11%. Така негативна динаміка вказує не лише на
стагнацію економічного розвитку та звуження сфери прикладання
праці, але і на складні демографічні процеси та проблеми у сфері
підготовки кадрів.
Серед причин зменшення чисельності ЕАН основними є:
втрата частини території та населення (Криму та частини
Донбасу) внаслідок зовнішньої агресії РФ;
8
негативна демографічна динаміка внаслідок високого рівня
смертності та від’ємного природного приросту населення (за 2015-
2017 рр. втрата населення внаслідок цього чинника склала
559,7 тис. чол.);
високий рівень міграції населення, у тому числі трудової. За
даними державної служби статистики кількість трудових мігрантів
за 2015-2017 рр. досягла 1303,3 тис. чол. [7].
Таблиця 3
Динаміка економічно активного населення
за освітніми рівнями 1
Показник
ЕАН віком 15-70 років,
тис. чол. (2014 р.)
ЕАН віком 15-70 років,
тис. чол. (2017 р.)
Динаміка, %
Усі еко-
номічно
активні
зай-
няті
без-
робіт-
ні усього зайняті безро-
бітні усього зайняті безро-
бітні
Усе насе-
лення 19 920,9 18 073,3 1 847,6 17 854,4 16 156,4 1 698,0 89,6 89,4 91,9
За освітою:
повна
вища 6 138,1 5 661,7 476,4 5 784,4 5 332,6 451,8 94,2 94,2 94,8
базова
вища 230,1 192,7 37,4 199,0 171,8 27,2 86,5 89,2 72,7
неповна
вища 3 997,2 3 672,2 325,0 3 466,9 3 155,0 311,9 86,7 85,9 96,0
профе-
сійно-тех-
нічна 5 269,4 4 716,5 552,9
4 697,2
4 173,5
523,7
89,1
88,5
94,7
повна зага-
льна серед-
ня 3 849,1 3 451,8 397,3
3 358,8
3 016,8
342,0
87,3
87,4
86,1
базова зага-
льна серед-
ня 421,0 363,9 57,1
334,4
296,3
38,1
79,4
81.4
66,7
початкова
загальна
або без
освіти 16,0 14,5 …
13,7
10,4
…
85,6
93,0
…
1 Складено за даними статистичного збірника «Економічна актив-
ність населення України» у 2014 та 2017 рр.
Така ситуація обумовлена соціально-економічними причи-
нами, серед яких:
несприятливі демографічні процеси та висока міграційна ак-
тивність населення внаслідок застійних явищ у соціально-еконо-
мічній сфері (низький рівень та якість життя, невизначеність пер-
спектив їх зростання, звуження сфери зайнятості, стагнація в роз-
9
витку соціальної інфраструктури) та тривала політична нестабіль-
ність;
низький рівень фінансування освітньої та наукової сфер, що
обумовило деградацію матеріально-технічної бази навчальних і на-
укових установ, низький рівень забезпеченості сучасним обладнан-
ням та інформаційними ресурсами, що унеможливлює досягнення
високої якості освіти та наукових розробок;
процеси деіндустріалізації економіки, що супроводжуються
згорненням промислового виробництва, зниженням його техноло-
гічного рівня. Унаслідок цього зменшується потреба у висококвалі-
фікованій робочій силі та зростає попит на робочу силу низької ква-
ліфікації, а на підприємствах скорочується частка працівників, які
проходять професійне навчання (освоєння нових професій або під-
вищення кваліфікації), що обумовлює зменшення потреби у фахів-
цях технічних спеціальностей.
Деіндустріалізація не відбувається без наслідків для люд-
ського й інтелектуального розвитку. Як підкреслює відомий норве-
зький економіст Е. Райнерт, розвитку освіти має відповідати така
промислова політика, яка гарантує робочі місця випускникам
освітніх закладів. Наслідками деіндустріалізації для відносно від-
сталих економік, до яких можна віднести і Україну, є спеціалізація
країни на «технологічно тупікових продуктах», переливання зайня-
тості у менш ефективні сфери економічної діяльності зі спадною
віддачею [8]. У таких умовах нагромадження людського капіталу
перестає бути пріоритетним завданням економічної політики.
При цьому значна шкода завдається освітній сфері, оскільки
в умовах деіндустріалізації здобуття відповідних знань і професії
втрачає свою цінність, що позначається на розвитку професійної
освіти та трудової міграції. З одного боку, зменшення потреби у під-
готовці кадрів високої кваліфікованих призводить до занепаду сис-
теми вищої та професійно-технічної освіти; з іншого − при її збере-
женні та підготовці кадрів в умовах недостатності високотехноло-
гічних робочих місць зростає міграція значної частки найбільш мо-
більної та професійно підготовленої робочої сили в інші країни.
Саме такий сценарій розвитку спостерігається на сучасному етапі в
Україні, яка здійснює все більший обсяг експорту людського капі-
талу в інші країни (Польща, Росія, країни ЄС), створюючи для них
додаткові чинники економічного зростання.
Результатом слабких модернізаційних процесів та відсутності
прогресивних структурних зрушень в економіці практично впро-
10
довж усього періоду незалежності в Україні є процеси деіндустріа-
лізації економіки. Фактично країна перетворилась з індустріально
розвиненої, якою була раніше, на аграрно-індустріальну з низьким
рівнем технологічного розвитку та конкурентоспроможності на сві-
товій арені. У таких умовах, з одного боку, знижується потреба у
фахівцях із вищою освітою; з іншого − звуження підготовки висо-
кокваліфікованих фахівців стає суттєвою перешкодою на шляху мо-
дернізації економіки на новій технологічній основі.
Для країн із перехідною економікою, у тому числі для Укра-
їни, модернізація економіки має здійснюватися шляхом неоіндуст-
ріалізації, яка передбачає розвиток «розумного» наукомісткого ви-
робництва, високотехнологічних галузей переробної промислово-
сті, забезпечення цифровізації економіки. Саме це дозволяє долати
структурну слабкість економіки, здійснювати диверсифікацію на
користь видів економічної діяльності, а отже, виступає визначаль-
ним фактором економічної модернізації.
Для здійснення модернізації має бути нагромаджена кри-
тична маса людського капіталу, акумульована в економічно актив-
ному населенні з вищою освітою. При цьому має бути суттєво під-
вищена якість освітнього процесу шляхом модернізації мате-
ріально-технічної бази навчальних закладів, упровадження нових
освітніх технологій та осучаснення переліку напрямів і спеціаль-
ностей підготовки фахівців.
Для забезпечення нагромадження людського капіталу та його
ефективного використання як чинника модернізації економіки і ди-
намічного зростання пріоритетними завданнями соціально-еконо-
мічної політики держави мають бути суттєві зрушення як в еконо-
мічній сфері, так і в системі вищої освіти.
В економічній сфері необхідно забезпечити:
створення сприятливих інституційних та економічних умов
для суттєвого збільшення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, спря-
мованих на відновлення та розвиток вітчизняної промисловості на
новій технологічній основі;
розробку та реалізацію нової промислової політики неоін-
дустріального розвитку на основі впровадження «Індустрії 4.0», ци-
фровізації, роботизації, смарт-спеціалізації;
розвиток вітчизняного ринку праці шляхом створення висо-
котехнологічних робочих місць, розвитку креативних секторів еко-
номіки, малого і середнього бізнесу;
створення умов для гідної праці шляхом суттєвого підви-
щення оплати праці, поліпшення умов трудової діяльності, дотри-
11
мання норм трудового законодавства і захисту прав працівників,
розвитку соціального партнерства;
підвищення якості життя населення та створення умов для
збереження і розвитку людського потенціалу країни, зниження
масштабів трудової міграції та міграції молоді за кордон з метою
навчання.
У сфері вищої освіти необхідно здійснити:
модернізацію освітньої системи України шляхом оновлення
матеріально-технічної бази навчання на основі сучасного навчаль-
ного і лабораторного обладнання, широкого застосування інформа-
ційно-комп’ютерних технологій;
підвищення якості вищої освіти і професійної підготовки
шляхом упровадження нових технологій навчання, забезпечення її
відповідності до вимог ринку праці, переходу до навчання протягом
усього життя;
інтеграцію вищих навчальних закладів у світовий освітній
простір, стимулювати активний обмін студентами та викладачами,
навчальною і методичною літературою;
відновлення потенціалу науково-дослідницького сектору
шляхом збільшення фінансування, удосконалення організації діяль-
ності науково-дослідних установ, посилення міжнародної спів-
праці, забезпечення їх активної співпраці з реальним сектором еко-
номіки.
Література
1. ЄС планує збільшити відсоток осіб з вищою освітою – яким
чином? URL: http://www.euroosvita.net/prog/print.php/prog/.
2. Lucas, R.E. (1988). On the Mechanics of Economic Develop-
ment // Journal of Monetary Economics, 22, July, pp. 3-42. DOI:
http://dx.doi.org/10.1016/0304-3932(88)90168-7; Romer P.M. (1990).
Endogenous Technological Change // Journal of Political Economy,
V. 98, № 5, Р. 71.
3. Україна у глобальних рейтингах. URL:https://www.pravda.
com.ua/cdn/graphics/ratings/.
4. Украина заняла 50-е место в рейтинге человеческого капи-
тала Всемирного банка. URL: https://www.rbc.ua/rus/news/ukraina-
zanyala-50-e-mesto-reytinge-chelovecheskogo-1539257611.html.
5. The World Bank – STEP. URL: http://documents. world
bank.org/curated/en/516741468178736065/STEPskills-measurement-
surveys-innovative-tools-for-assessing-skills.
12
6. Економічна активність населення України 2017: стат. зб.
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
7. Зовнішня трудова міграція населення України 2015-2017.
URL: http://www.ukrstat.gov.ua/.
8. Райнерт Э. Как багатые страны стали богатыми и почему
бедные страны остаются бедными; пер. с англ. Н. Автономовой; под
ред. В. Автономова; Нац. исслед. ун-т «Высшая школа экономики».
2-е изд. М.: Изд. Дом Высшей школы экономики, 2014. С. 146, 213-
216.
Надійшла до редакції 03.12.2018 р.
С.А. Жуков, д.е.н., с.н.с.,
К.І. Маліношевська, к.е.н.
СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ:
АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОГО, РЕГІОНАЛЬНОГО
ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО РІВНІВ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Функціонування економіки на сучасному етапі потребує па-
ралельного та збалансованого розвитку суспільства, що є актуаль-
ним на міні-, мезо- і макрорівні, а також становить об’єкт наукових
досліджень багатьох учених. Першопричиною таких досліджень є
нерівномірний розподіл усіх видів ресурсів, у тому числі трудових,
що безпосередньо впливає як на якість життя населення, так і на
довкілля, екологію. Сучасні інтеграційні процеси спонукають до
зростання конкуренції, насамперед, у промисловому секторі Укра-
їни, орієнтованому на зовнішні ринки збуту. Однак військовий кон-
флікт на сході України, складні політичні та соціально-економічні
умови країни, сировинна структура промисловості, виробнича
вразливість економіки, діючі квоти й обмеження для виходу на
ринки Європейського Союзу створюють перешкоди для сталого
розвитку промислових підприємств і вітчизняної економіки зага-
лом.
Такі вчені, як О. Будько [2], В. Власенко [3], Л. Привалова [9],
досліджують нормативно-правову базу щодо сталого соціально-
© С.А. Жуков,
К.І. Маліношевська, 2018
|