"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках

Підручники з історії є цінним джерелом рефлексії суспільної свідомості, надто в категоріях конструювання образу «іншого». Існування позицій «герой-антигерой» пов’язане із таким процесом. В статті на основі аналізу російських та польських підручників періоду 1990–2016 рр. відображено основні тенде...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автор:	Батуріна, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2017
Назва видання:	Історіографічні дослідження в Україні
Теми:	Проблемна історіографія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160077
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 104-118. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160077
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1600772019-10-23T01:25:53Z "Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках Батуріна, С. Проблемна історіографія Підручники з історії є цінним джерелом рефлексії суспільної свідомості, надто в категоріях конструювання образу «іншого». Існування позицій «герой-антигерой» пов’язане із таким процесом. В статті на основі аналізу російських та польських підручників періоду 1990–2016 рр. відображено основні тенденції у сприйнятті українських історичних діячів на сторінках дидактичної літератури країн-сусідів. Відмічено, що оцінка їх діяльності залежить від особливостей історіографічного та політичного дискурсу в кожній з країн. Предметом аналізу стали образи трьох представників вітчизняної історії – Данила Галицького, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. Інтерпретація їх діяльності в польських та російських підручниках найбільш виразна, що зумовлене їхнім впливом на хід національних історичних процесів. History textbooks are a valuable source of reflection the social consciousness, especially in the terms of constructing the image of «the other». The existence of positions «hero-antihero» is associated with this process. The article is based on an analysis of Russian and Polish textbooks period 1990–2016. The main trends in the perception of Ukrainian historical figures on the pages of didactic literature of neighboring countries are shown. It is noted that the evaluation of their activity depends on the characteristics of historiography and political discourse in each country. The subject of the analysis were images of three representatives of national history – Danylo Galyts`kyj, Bohdan Khmelnytsky and Ivan Mazepa. The interpretation of them in Polish and Russian textbooks is most expressive due to their impact on the national historical processes. 2017 Article "Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 104-118. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2415-8003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160077 930.1:(470+571):(477)+(075+8) uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Проблемна історіографія Проблемна історіографія
spellingShingle	Проблемна історіографія Проблемна історіографія Батуріна, С. "Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках Історіографічні дослідження в Україні
description	Підручники з історії є цінним джерелом рефлексії суспільної свідомості, надто в категоріях конструювання образу «іншого». Існування позицій «герой-антигерой» пов’язане із таким процесом. В статті на основі аналізу російських та польських підручників періоду 1990–2016 рр. відображено основні тенденції у сприйнятті українських історичних діячів на сторінках дидактичної літератури країн-сусідів. Відмічено, що оцінка їх діяльності залежить від особливостей історіографічного та політичного дискурсу в кожній з країн. Предметом аналізу стали образи трьох представників вітчизняної історії – Данила Галицького, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. Інтерпретація їх діяльності в польських та російських підручниках найбільш виразна, що зумовлене їхнім впливом на хід національних історичних процесів.
format	Article
author	Батуріна, С.
author_facet	Батуріна, С.
author_sort	Батуріна, С.
title	"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках
title_short	"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках
title_full	"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках
title_fullStr	"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках
title_full_unstemmed	"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках
title_sort	"герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Проблемна історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160077
citation_txt	"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 104-118. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT baturínas geroítaantigeroípersonalííukraínsʹkoíístorííurosíjsʹkihtapolʹsʹkihškílʹnihpídručnikah
first_indexed	2025-07-14T12:42:27Z
last_indexed	2025-07-14T12:42:27Z
_version_	1837626239727173632
fulltext	104 УДК 930.1:(470+571):(477)+(075+8) Світлана Батуріна кандидат історичних наук, науковий співробітник, відділ української історіографії, Інститут історії України НАН України (м. Київ, Україна), baturina@ukr.net «ГЕРОЇ» ТА «АНТИГЕРОЇ». ПЕРСОНАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ У РОСІЙСЬКИХ ТА ПОЛЬСЬКИХ ШКІЛЬНИХ ПІДРУЧНИКАХ  Підручники з історії є цінним джерелом рефлексії суспільної сві- домості, надто в категоріях конструювання образу «іншого». Існування позицій «герой-антигерой» пов’язане із таким процесом. В статті на основі аналізу російських та польських підручників періоду 1990–2016 рр. відображено основні тенденції у сприйнятті українських історичних діячів на сторінках дидактичної літератури країн-сусідів. Відмічено, що оцінка їх діяльності залежить від особ- ливостей історіографічного та політичного дискурсу в кожній з країн. Предметом аналізу стали образи трьох представників віт- чизняної історії – Данила Галицького, Богдана Хмельницького та Івана Мазепи. Інтерпретація їх діяльності в польських та російських під- ручниках найбільш виразна, що зумовлене їхнім впливом на хід націо- нальних історичних процесів. Ключові слова: підручник, Польща, Росія, образ «іншого», персоналії. Svitlana Baturina Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Researcher, Department of Ukrainian historiography, Institute of history of Ukraine NAS of Ukraine (Kyiv, Ukraine), baturina@ukr.net «HEROES» AND «ANTI HEROES». UKRAINIAN HISTORY PERSONALITIES IN THE OF RUSSIAN AND POLISH SCHOOL TEXTBOOKS History textbooks are a valuable source of reflection the social consciousness, especially in the terms of constructing the image of «the ———————  Статтю підготовлено за фінансової підтримки Канадського інсти- туту українознавчих студій із фонду Левка та Марійки Бабій. © С. Батуріна, 2017 105 other». The existence of positions «hero-antihero» is associated with this process. The article is based on an analysis of Russian and Polish textbooks period 1990–2016. The main trends in the perception of Ukrainian histo- rical figures on the pages of didactic literature of neighboring countries are shown. It is noted that the evaluation of their activity depends on the characteristics of historiography and political discourse in each country. The subject of the analysis were images of three representatives of national history – Danylo Galyts`kyj, Bohdan Khmelnytsky and Ivan Mazepa. The interpretation of them in Polish and Russian textbooks is most expressive due to their impact on the national historical processes. Keywords: textbook, Poland, Russia, the image of «the other», perso- nalities. Формування власного пантеону героїв і відповідно анти- героїв, під яким розуміється комплекс уявлень, оцінок та ха- рактеристик про історичні персоналії, – неодмінна складова конструювання національної ідентичності. Шкільні підручники є одним із джерел її формування а також відображенням. Ці категорії доволі мінливі в просторі і часі. Оцінка певних істо- ричних персоналій залежить, передусім, від соціально-політич- ної атмосфери, ціннісних орієнтацій, що панують в суспільстві в конкретний відрізок часу. Відтак позиція історичного діяча на шкалі оцінки, полярними позиціями в якій є «герої» і «анти- герой», є мінливою. Уявлення про українську історію, що відоб- раженні у змісті підручників країн-сусідів, включають і оцінку історичних персоналій. Рецепція їх діяльності відбувається у відповідності з установками, виробленими національним істо- ріописанням. В даній статті спробуємо проаналізувати так ре- цепцію в російських та польських шкільних підручниках. До уваги беруться ті персоналії, які найбільше репрезентовані на сторінках історичної дидактики. Галицько-Волинська держава є, напевно, найранішим періо- дом вітчизняної історії, діяч якої удостоївся більш предметного аналізу авторами підручників. Йдеться про князя Данила Га- лицького і його оцінку в російських підручниках. У візії авторів він один із самих сильних володарів1. Серед головних акцентів у ——————— 1 Дворниченко А. Ю., Кащенко С. Г., Кривошеев Ю. В., Флорин- ский И. Ф. История России с древних времен до начала века: Пособие для абитуриентов. – СПб., 1998. – С. 24. 106 характеристиці князя виокремлюється його коронація королів- ською короною, здійснена папським легатом. Втім, як наголо- шується, він протистояв просуванню католицизму на Схід і всіляко перешкоджав місіонерській діяльності ватиканських посланців2. Коронація Данила, а відтак, обрання ним західного вектору розвитку мали для його держави катастрофічні на- слідки, що врешті-решт призвело до її зникнення з політичної мапи. В такому контексті прозахідній політиці Данила проти- ставляється політика іншого володаря – Олександра Невського, який «извлек уроки из событий в Галицко-Волынском кня- жестве»3 та не лише не прийняв підтримку папської курії, але й вступив на шлях жорсткої військової конфронтації з католиць- кими рицарськими орденами4. Давньоруський період історії також знайшов відображення і в польських підручниках. Там ми не знаходимо значного фо- кусування уваги на конкретних історичних діячах, втім навіть загальна картина є показовою. Вперше українські сюжети в польських підручниках починають з’являтися в розділах про ——————— 2 Денисенко В. П., Измозин В. С., Островский В. П., Старуев В. И. История Отечества 1939–1996. Учебник для 11 кл. средней (полной) образовательной школы. – СПб., 2000. – С. 19; Дворниченко А. Ю., Кащенко С. Г., Кривошеев Ю. В., Флоринский И. Ф. История России с древних времен до начала века: Пособие для абитуриентов / Под. ред. И. Я. Фроянова / Кафедра русской истории факультета СпбГУ. – 2-е изд. – СПб., 1998. – С. 24; Данилов А. А. История России IX–XIX вв. Справочные материалы. – М., 1997. – С. 40; Богданов А., Степанищев А. История Руси с древнейших времен до Петра І: Экспериментальное учебное пособие для средней школы. – М., 1998. – С. 132. 3 Данилов А. А., Косулина Л. Г. История России. С древнейших времен до XVI в. Учебник для 6–7 кл. основной школы. – М., 1998. – Ч. 1. – С. 105. 4 Богданов А., Степанищев А. История Руси с древнейших времен до Петра І. – С. 158–159. Образи Данила («западника») та Олександра («восточника») як представників двох полярних векторів розвитку яскраво виражені в роботах «євразійців», зокрема, Г. Вернадського, М. Клепініна (20-ті рр. ХХ ст.). Див.: Шенк Ф. Б. Александр Невский в русской культурной памяти. Святой, покровитель, национальный герой (1263–2000). – М., 2007. – С. 261–263. 107 створення Польської держави та династію П’ястів. Йдеться про згадки Русі як східного сусіда Польщі, втім Русь тут, як правило не асоціюється з українською історією. Трапляються поодинокі виключення, коли, наприклад, один із авторів проводить чітку паралель між Київською Руссю та сучасною Україною, зазна- чаючи, що Київ – сучасна столиця, був великим містом в часи Середньовіччя, де було прийнято християнство5. В цілому Русь згадується окремим сюжетом, де поміщено розповіді про пер- ших князів, хрещення, культурну спадщину Візантії. Втім у більшості текстів Русь розглядається лише в руслі зовнішньої політики одного з П’ястів – Болеслава Хороброго, який був тестем сина Володимира Великого – Святополка. Користуючись чварами в середині династії Рюриковичів, Болеслав здійснив похід на Київ аби утвердити на престолі свого зятя6. Характер цього походу носив спорадичний характер і не був наслідком ворожої політики до Русі. Доказом цього були успішні дво- сторонні стосунки за Володимира Великого а також за його наступника Ярослава Мудрого. Похід стався після успішної війни Болеслава на Заході і планувався як похід за здобиччю, оскільки в Польщі не було ні мети, ні ресурсів підкорити Русь7. Успішним результатом походів, як зазначають автори, була багата здобич вивезена з Києва а також долучені до Польщі Червенські городи. Неодмінним атрибутом, який супроводжує епізод про похід на Київ, є легенда про меч-щербець, яким король вдарив по Золотим Воротам Києва. Наступним персонажем виступає Богдан Хмельницький, що репрезентує епоху української історії, найбільш детально, порів- няно з іншими, висвітлено в дидактичній літературі країн- ——————— 5 Landau-Czajka A., Mędrzecki W. Poznajemy świat wokół nas. Pod- ręcznik dla klasy szóstej szkoły podstawowej. – Warszawa, 2004. – S. 145. 6 Manikowska H., Tazbirowa J. Średniowiecze. Podręcznik dla klasy II liceum. – Warszawa, 1999. – S. 56. 7 Historia Polski (966–1989) Zarys wraz z pytaniami a testami egza- minacyjnymi. – Gdańsk, 1997. – S. 9; Gładysz M., Skupny Ł. Historia. Podręcznik dla klasy I liceum i technikum. Część pierwsza (od Śred- niowiecza do Nowożytnośći). – Gdańsk, 2002. – S. 106. 108 сусідів. Зокрема в російських підручниках він постає як тала- новитий полководець, дипломат, освічена людина, знавець мов а також далекоглядний політик, що мав усі якості вождя, зокрема, вміння лавірувати. Втім, не був він позбавлений й певних авантюрних рис: «Хмельницкий грозился, когда был разгорячен вином, сломать Московию, когда его княжество разрастется до Вислы, а он станет единовластным самодержцем русским...»8. Хмельницький в підручниках – «гетман украинского государ- ства», а держава яка ним утворена справила потужний вплив на Московське царство у вигляді трансляції європейських ідей та мистецтва9. Наслідки подій 1648–1654 рр., основним фігурантом яких був український гетьман, в підручниках Росії можна розділити на декілька категорій: а) позитивні для України, б) позитивні для Росії, в) негативні для України. Позитивні наслідки для України варіюються в підручниках від поміркованих – «збільшення ко- зацького реєстру»10 та отримання Україною автономії11 до па- фосних на кшталт: «огромное значение», «спасение от порабо- щения»12. В окремих епізодах прослідковується риторика, ха- рактерна для радянської історіографії про «об’єднання двох братніх народів» або «воссоединение цементировало дружбу двух братських народов… Открывало перспективы для вхож- ——————— 8 Черникова Т. В. История России IX–XVII в.: Учебник для 6–7 кл. общеобразовательных учебных заведений / Под ред. А. Н. Сахарова. – М., 1997. – С. 323. 9 Данилов А., Кузнецов Л., и др. История России и мира. От родовых общин до национального государства (с древнейших времен до начала XVI в.). – М., 2013. – С. 132. 10 Гумилев Л. Н. От Руси до России. Очерки по русской истории 8– 11 кл. – М., 2003. – С. 284. 11 Курс Отечественной истории IX–XX веков. Основные этапы и особенности развития российского общества в мировом историческом процессе: Учебник для вузов. – М., 2005. – С. 70. 12 Орлов А. С., Георгиев В. А., Полунов А. Ю., Терещенко Ю. Я. Основы курса истории России: Учебное пособие. – М., 1997. – С. 148. 109 дения всей территории Украины в состав России»13. Зокрема, наголошується на добровільному входженні України до складу Московського царства з екстраполяцією на сучасність, що є рисою багатьох російських підручників, «а не порабощения ее москалями как представляют украинские националисты прош- лого и нынешнего времени»14. Трапляються також й дещо кур- йозні висновки, зокрема про створення Хмельницьким «вильной Украины» та запровадження жовто-блакитного стягу як одного із її символів15. Особа Богдана Хмельницького в польських шкільних під- ручниках оцінюється як визначна постать свого часу, видатний полководець й дипломат. Зазначається, що він став українським символом, національним героєм. При цьому до відома учнів відзначається про три підходи до оцінки його діяльності. Так для багатьох поляків він залишався бунтівником і зрадником. Зокрема, в багатьох підручниках згадується участь Хмельниць- кого в Радомському поділі, за яким Польща мала бути розділена між Швецією, Трансільванією та Козацькою державою. Для ук- раїнців був національним героєм, а для росіян – ініціатором возз’єднання слов’янських народів16. В польській історіографії в тому числі й дидактичній літе- ратурі повстання Хмельницького як громадянська війна закін- чується в 1654 р., коли відбулося підданство Московському цареві. Від цього часу – це російсько-польська війна. Сама Переяславська рада, що змінила характер війни, оцінюється доволі нейтрально. Однак відмічається, що Україна й козаки, ——————— 13 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов / Н. И. Павленко, И. А. Андреев, В. А. Федоров. 4-е изд. – М., 2007. – С. 220. 14 Потатуров В. А., Тутусова Г. В., Гурина М. Г. История России. – М., 2002. – С. 193. 15 Данилов Д. Д., Павлова Н. С., Рогожин В. А. Российская история нового времени. XVI–XVIII в. Учебник для 7-го кл. – М., 2003. – С. 123. 16 Wołosik A. Historia. Opowiem cię ciekawą historię. Podręcznik dla klasy 5 szkoły podstawowej. – Warszawa, 2000. – S. 67. 110 виборюючи для себе волю, потрапили в ще більшу неволю – «з-під дощу під зливу». Почалося «багатовікове поневолення України Росією»17. «Хмельницький поставив на російську карту, що було трагічною помилкою і призвело до цілковитого вини- щення козацтва»18. Найближчі негативні наслідки сталися вже після підписання Андрусівської мирної угоди, за якою Україна була розділена на дві частини. Цей поділ став однією з най- більших національних трагедій українського народу19. Події української історії, пов’язані із Богданом Хмельниць- ким так само як і в російській, детально представлені в поль- ській дидактичній літературі. Ним, як правило, присвячений цілий розділ, що носить різні назви: «Трагічне півстоліття», «Складні часи Речі Посполитої», «Україна у вогні». Загальна візія цих подій в літературі збігається. Це внутрішній конфлікт, громадянська війна (wojna domowa), яка згодом перетворилася на східноєвропейський збройний конфлікт. В окремих роботах виступ Хмельницького трактується як бунт20. Втім, така інтер- претація в більшості характерна для текстів початку 1990-х рр. Усі автори одноголосні у твердженні, що повстання козаків, що почалося в 1648 р. стало однією із найкривавіших і трагічних подій в історії Польщі, яке викрило усі внутрішні проблеми Речі Посполитої та показало недосконалість її військово-політичної системи, започаткувало епоху нестабільності й зовнішньої екс- пансії, що врешті-решт призвело до зникнення держави з полі- тичної карти Європи. Причому ці події мали трагічні наслідки не лише для Польщі, але й України. В польських підручниках також можна простежити форму- вання образу козака – одного із чільних елементів української національної ідентичності. Автори підручників наголошують, ——————— 17 Chojnowski A., Manikowska H. Vademecum Maturzysty. Historia. Praca zbiorowa. – Warszawa, 1995. – S. 109. 18 Topalski J. Historia Polski. – Poznań, 2002. – S. 145. 19 Ibidem. – S. 145. 20 Див. наприклад: Tymowski M., Kieniewicz J., Holzer J. Historia Polski. Materiały pomocniczy dla nauczycieli i uczniów szkół średnich. – Warszawa, 1991. – S. 162. 111 що сприйняття козака в Речі Посполитій було двояке. З одного боку вони цінувалися як мілітарна сила, зокрема вказується на їх виключній ролі в Хотинській війні21. Проте, у мирний час їх трактували як холопів, відмовляючи навіть у позірній рівності з шляхтою. Таким чином, текст підручників вимальовує образ козака як мешканця українських теренів Речі Посполитої. Це людина, наділена військовими талантами, невизначеного етнічного по- ходження, але який асоціював себе з русином (українцем) і тяжів до православ’я, був непримиренний до поляків, католиків, уніатів. В одному з підручників натрапляємо на зображення козака – малюнок XVIII ст., яке відображало сучасні уявлення про цей стан, а також певним чином віддзеркалює і підсумовує описи в сучасних підручниках. Йдеться про образ озброєного козака з конем, який сидить при шинку, тримаючи мішок з якого повисипалося начиння – срібні чаші й хрести з пограбованого костелу22. В російських підручниках в контексті дихотомії «герой-анти- герой» вибудовується антагоністична схема. З одного боку якої гетьмани-зрадники, пропольська козацька старшина, яка мріє про повернення старих порядків, з іншого – народ, що рішуче протистоїть будь-яким спробам антиросійської політики своїх очільників і в разі потреби піднімається на повстання23. Діями ——————— 21 Izdabscy A., Izdabscy T. To dopiero historia! Podręcznik dla gim- nazium. Klasa 2. – Warszawa, 2008. – S. 42; Bereza A., Smyk G., Szwarc W., Tekeły W., Wryszcz A. Średniowiecze i czasy nowożytne do II wojny Światowej. – Lublin, 2002. – S. 126. 22 Wołosik A. Opowiem cię ciekawą historię. Podręcznik dla gimnazium. – Warszawa, 2005. – S. 154. 23 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов / Н. И. Павленко, И. А. Андреев, В. А. Федоров. 4-е изд. – М., 2007. – С. 22; Сахаров А. Н. История России XVII–XVIII в.: учебник для 7 кл. общеобразовательных учреждений. 3-е изд. – М., 2006. – С. 67; Данилов А. А., Косулина Л. Т. История государства и народов России. XVI–XVIII вв. Учебник для 7 кл. общеобразовательных учреж- дений. – М., 2003 (2005, 2007). – С. 119; Дмитриенко В. П., Есаков В. Д., 112 зрадливих гетьманів та старшини рухали егоїстичні вузько- станові інтереси, народ же розумів доленосність українсько- російського союзу, дружби між народами та неможливість існу- вання поза ним. Варто процитувати один із типових епізодів: «Воссоединение подверглось испытанию после смерти Хмель- ницкого. Булава оказалась у старшин польской ориентации. Вопреки воле украинских селян и горожан они пытались ра- зорвать узы, воссоединяющие Украину и Россию. Корыстные интересы части старшин вступали в противоречие с коренными интересами украинского народа»24. Слідуванням схемі «вірність-зрада» не позбавлене й сучасне покоління російських підручників Згідно її, усі історичні діячі, лояльні російського правління – позитивні персонажі, всі інші – зрадники, з відповідними характеристиками. Так, Хмельниць- кий – відважний, вмілий воїн і тонкий дипломат25, а політика Виговського – «прямо противоположна своему предшествен- нику»26. Усі гетьмани після Хмельницького, виявилися зрад- никами окрім, хіба, Самойловича27. Зрадники могли б святку- вати перемогу, однак на заваді, як завжди, постали широкі маси, які завжди виступали за тісний союз з Росією. Старшинська ж верхівка й гетьмани хотіли повернення анархічних польських порядків28. Наступний сюжет української історії, що знайшов своє відо- браження в підручниках міститься в розділах про зовнішню політику Російської держави на початку XVIII ст. Йдеться про події Північної війни, постать гетьмана Мазепи. Гетьман зга- Шестаков В. А. История Отечества ХХ век. 11 кл: пособие для об- щеобразовательных учебных заведений. 4-е изд. – М., 2000. – С. 139. 24 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для вузов. – С. 221. 25 Киселев А., Попов В. История России с древнейших времен до XVII–XVIII в. – М., 2013. – С. 63–64. 26 Лубченков Ю., Михайлов В. История России XVIІ–XVIII в. – М., 2013. – С. 52. 27 Павленко Н., Твардовская В. История России XVIII–XІХ век. 10 класс. – М., 2007. – С. 20–21. 28 Там само. – С. 21. 113 дується в понад тридцяти з проаналізованих підручників. Слід відзначити, що в деяких із них інформація про Мазепу повністю відсутня, хоч в матеріалах і йдеться про події Північної війни та Полтавської битви. В цілому, загальна схема описуваних подій доволі однотипна і різниться певними нюансами в окремих роботах. Карл ХІІ повірив запевненням гетьмана про значну підтримку козацького війська та повсталого проти Москви насе- лення. Натомість замість очікуваних (в різних підручниках від 30 до 50 тис.) гетьман привів лише незначну кількість. Вона варіюється від «небольшого отряда», декількох сотень, 1, 2, 5, 3, 4, 8, 10 тис.29 Конкретизація і означення тих, хто перейшов на бік Мазепи, також різна. В одних випадках це сердюки – осо- биста охорона гетьмана, Батуринський полк чи просто «кучка приспешников»30. Трапляються й безоціночні судження: «Ма- зепа с верными ему войсками присоединился к шведскому королю... Петр І обьявил казаков изменниками»31. В одному з видань автор наголошує, що Мазепа привів до короля 3 тис. війська, але зробив це обманом через запевнення, що веде їх проти Карла32. Хоч в такому разі залишається не зовсім зрозумілою така мала кількість тих, хто виголосився виступити проти шведів, зважаючи на тезу про всенародну війну проти них, яка домінує в підручниках. В сюжетах про Мазепу, так як і в попередніх про Руїну знову спостерігаємо застосування категорій «вірність-зрада». Антиро- сійській політиці гетьмана і козацькій старшині протистояв ——————— 29 Данилов А. А., Косулина Л. Т. История России: конец XVI–XVIII век: учебник для 7 кл. общеобразовательных учреждений. 4-е изд. – М., 2005. – С. 208; Кацва Л. А. История Отечества: Справочник для старшеклассников и поступающих в вузы / Под науч. ред. В. Р. Ле- щинера. – М., 2002. – С. 146. 30 Преображенский А. А., Рыбаков Б. А. История Отечества. Учеб- ник для 6–7 кл. – 7-е изд. – М., 2001. – С. 207. 31 Волобуев О. В., Клоков В. А., Пономарев Н. В., Рогожин В. А. Россия и мир: Учебник для 10–11 кл. общеобразовательных учебных заведений. В 2-х частях. Ч. 1. 10 кл. – М., 2001 (2005). – С. 237. 32 Павленко Н. И., Андреев И. А., Ляшенко Л. М. История России с древних времен до конца ХIХ века. 10 кл. – М.: Дрофа, 2007. – С. 158. 114 народ, який «не поддержал изменника и оказал решительное сопротивление агрессору»; «одвернулись от предателя и оста- лись верны России» 33. Особа самого гетьмана характеризується від емоційних озна- чень «коварный, лицемерный»34, «авантюрист, правдами неправ- дами добывший гетманскую булаву»35 до майже хрестоматій- ного «изменник», «изменивший гетман», шо супроводжують ім’я Мазепи чи не в кожному підручнику. Плани гетьмана висвітлюються по-різному. За однією з вер- сій, він хотів повернути Україну до складу Речі Посполитої, відірвавши її від Росії. За іншими – Мазепа «мечтал о щведском вассалитете, где бы он был фактически независимым монар- хом», «хотел независимой Украины», «мечтал о Великом Кня- жестве Украинском во главе с самим собой»36. Задля підсилення негативних конотацій особи гетьмана згадується, що він разом із шведами палив села і вбивав мирних жителів37. Деякі автори також не забувають нагадати про жовто-блакитний стяг Мазепи, який є похідним від кольорів шведського прапора38. Нищівний образ гетьмана підкріплюється описами сцен його втечі після Полтавської битви. Промовистими, зокрема, є два наступних фрагменти: «Карла ХІІ окровавленного еле унесли из поля боя, ——————— 33 История России с древних времен до 1861 года: Учебник для ву- зов. – С. 249; История Отечества. Учебник для 6–7 кл. / Преобра- женский А. А., Рыбаков Б. А. 7-е изд. – С. 207. 34 История России с начала XVIII до конца XIX в. / Л. В. Милов, П. Н. Зырянов, А. Н. Боханов; отв. ред. А. Н. Сахаров. – М., 1996. – С. 37. 35 Павленко Н. И., Андреев И. А., Ляшенко Л. М. История России с древних времен до конца ХIХ века. 10 кл. – М.: Дрофа, 2007. – С. 158. 36 Данилов Д. Д., Павлова Н. С., Рогожин В. А. Российская история нового времени. XVI–XVIII в. – С.177; Моряков В.И. и др. Пособие по истории для поступающих в ВУЗы. – М., 1993. – С. 113. 37 История России с древнейших времен до конца XVIII в. / Сахаров А. Н., Морозова Л. Е., Рахматулин М. А. – М., 2007. – С. 558; Сахаров А. Н. История России XVII–XVIII в.: учебник для 7 кл. обще- образовательных учреждений. 3-е изд. – М., 2006. – С. 135. 38 Там же. – С. 135. 115 рядом, спасаясь бегством от преследования, скакал с несколь- кими казаками Мазепа»39; «Карл ХІІ бежал из-под Полтавы ко Днепру. С ним находился Мазепа, который успел захватить с собой два бочонка золота»40. В пізніших російських підручниках характеристика Мазепи більш виважена. У більшості випадків без зайвої емоційності згадується про перехід Мазепи на бік шведського короля, що не справило, однак позитивів для шведів, бо не відбулося широкої підтримки населення41. В одному із підручників 2009 р., зроб- лена спроба пояснити причини виступу Мазепи і зради гетьма- нів – наступників Хмельницького. Це, на думку авторів, відбу- валося через скорочення автономних прав, позбавлення України рештків самостійності й порушення умов Переяславської ради42. В російських та польських підручниках оцінка персоналій вітчизняної історії детермінована національними особливостями й інтересами. Які в свою чергу зумовлені попередньою тради- цією історіописання чи пануванням певних політичних сте- реотипів. Прикметно, що в підручниках Польщі і Росії увагу приділено передусім тим постатям вітчизняної історії, які спри- чинили помітний вплив на хід історичного процесу в цих краї- нах. Цим пояснюється порівняна деталізація в текстах підруч- ників насамперед Б. Хмельницького й І. Мазепи, адже вони розглядаються в контексті національних історій. Інші діячі укра- їнської історії, якими контроверсійними вони не були, зали- шаються персонажами суто української історії, згадки про яких в підручниках країн-сусідів є лише принагідними й часто не ——————— 39 Сахаров А. Н., Боханов А. Н. История России XVII–XIX в.: Учеб- ник для 10 кл. средних общеобразовательных заведений. – М., 2003. – С. 124. 40 Пашков Б. Г. История России. XVIII–XIX века: Учебник для 8 кл. общеобразовательных учебных заведений. – М., 2000. – С. 15. 41 Андреев И. Л., Ляшенко Л. М. и др. История России: конец XVII– XVIII век. 8 класс. – М., 2016. – С. 23; Черникова И. История России XVI–XVIII в. 7 класс. – М., 2013. – С. 51–55. 42 Кацва Л., Юранов А. История России к. XVI–XVIII в. – М., 2009. – С. 115. 116 виходять за межі суто інформаційного дискурсу. Це, однак, не означає, що в суспільстві і в учнів зокрема, не сформоване ставлення про персоналій української історії. Наприклад, згідно соціологічного опитування, проведеними в 2002 р. серед учнів польських шкіл, респондентам було поставлено завдання визна- чити найбільш значимих на їхню думку діячів української історії. Молодші школярі такими назвали Б. Хмельницького, С. Петлюру й сучасних українських спортсменів, на думку учнів ліцеїв такими для України є Северин Наливайко, Петро Доро- шенко, Степан Бандера. Студенти ж національними героями України визначили Т. Шевченка, П. Сагайдачного, М. Криво- носа, І. Виговського, А. Кисіля43. REFERENCES 1. Bereza, A., Smyk, G., Szwarc, W., Tekeły, W. & Wryszcz, A. (2002). Średniowiecze i czasy nowożytne do II wojny Światowej. Lublin. [in Polish]. 2. Bogdanov, A. & Stepanishhev, A. (1998). Istoriya Rusi s drev- nejshix vremen do Petra І: Eksperimental'noe uchebnoe posobie dlya srednej shkoly. Moskow. [in Russian]. 3. Shenk, F. B. (2007). Aleksandr Nevskij v russkoj kul'turnoj pamyati. Svyatoj, pokrovitel', nacional'ny'j geroj (1263–2000). Moskow. [in Rus- sian]. 4. Chernikova, T. V. (1997). Istoriya Rossii IX–XVII v.: Uchebnik dlya 6–7 kl. obshheobrazovatel'ny'x uchebny'x zavedenij. Moskow. [in Russian]. 5. Chojnowski, A. & Manikowska, H. (1995). Vademecum Maturzysty. Historia. Praca zbiorowa. Warszawa. [in Polish]. 6. Danilov, A. & Kuznecov, L. (2013). Istoriya Rossii i mira. Ot rodovy'x obshhin do nacional'nogo gosudarstva (s drevnejshix vremen do nachala XVI v.). Moskow. [in Russian]. ——————— 43 Burda B., Szymczak M. Obraz stosunków polsko-ukraińskich w programach i podręcznikach do historii oraz w świadomośći uczniów klas óśmych szkół podstawowych i trzecich szkół średnich a także studentów kierunku historia // Polska i Ukraina w podręcznikach szkolnych i aka- demickich. Materiały z konferencji naukowej na temat podręczników szkolnych i akademickich w Polsce i na Ukrainie, odbytej 18–19 wreśnia 2000 r. Wyższej Szkole Pedagogicznej w Rzeszowie – Rzeszów, 2001. – S. 199–201. 117 7. Danilov, A. A. & Kosulina, L. G. (1998). Istoriya Rossii. S drev- nejshix vremen do XVI v. Uchebnik dlya 6–7 kl. osnovnoj shkoly. Moskow. [in Russian]. 8. Danilov, A. A. (1997). Istoriya Rossii IX–XIX v. Spravochnye materialy. Moskow. [in Russian] 9. Danilov, A. A. (2003, 2005, 2007). Istoriya gosudarstva i narodov Rossii. XVI–XVIII vv.: Uchebnik dlya 7 kl. Obshheobrazovatel'ny'x uchrezhdenij. Moskow. [in Russian]. 10. Danilov, D. D., Pavlova, N. S. & Rogozhin, V. A. (2003). Rossijskaya istoriya novogo vremeni. XVI–XVIII v. Uchebnik dlya 7-go kl. Moskow. [in Russian]. 11. Denisenko, V. P., Izmozin, V. S., Ostrovskij, V. P., & Staruev, V. I. (2000). Istoriya Otechestva 1939–1996. Uchebnik dlya 11 kl. srednej (polnoj) obrazovatel'noj shkoly'. SPb. [in Russian]. 12. Dmitrienko, V. P., Esakov, V. D. & Shestakov, V. A. (2000). Istoriya Otechestva XX vek. 11 kl: posobie dlya obshheobrazovatel'ny'x uchebny'x zavedenij. Moskow. [in Russian] 13. Dvornichenko, A. Yu., Kashhenko, S. G., Krivosheev, Yu. V. & Florinskij, I. F. (1998). Istoriya Rossii s drevnix vremen do nachala veka: Posobie dlya abiturientov. Sankt-Peterburg. [in Russian]. 14. Gładysz, M. & Skupny, Ł. (2002). Historia. Podręcznik dla klasy I liceum i technikum. Część pierwsza (od Średniowiecza do Nowożytnośći). Gdańsk. [in Polish]. 15. Gumilev, L. N. (2003). Ot Rusi do Rossii. Ocherki po russkoj istorii 8–11 klass. Moskow. [in Russian]. 16. Izdabscy, A. & Izdabscy, T. (2008). To dopiero historia! Podręcznik dla gimnazium. Klasa 2. Warszawa. [in Polish]. 17. Landau-Czajka, A. & Mędrzecki, W. (2004). Poznajemy świat wokół nas. Podręcznik dla klasy szóstej szkoły podstawowej. Warszawa. [in Polish]. 18. Manikowska, H. & Tazbirowa, J. (1999). Warszawa. [in Polish]. 19. Olshtynskij, L. I. (ed.) (2005). Kurs Otechestvennoj istorii IX–XX vekov. Osnovny'e e'tapy' i osobennosti razvitiya rossijskogo obshhestva v mirovom istoricheskom processe: Uchebnik dlya vuzov. Moskow. [in Russian]. 20. Orlov, A. S., Georgiev, V. A., Polunov, A. Yu. & Tereshhenko, Yu. Ya. (1997). Osnovy' kursa istorii Rossii: Uchebnoe posobie. Moskow. [in Russian]. 21. Pavlenko, N. I., Andreev, I. A. & Fedorov, V. A. Istoriya Rossii s drevnix vremen do 1861 goda: Uchebnik dlya vuzov. Moskvа. [in Russian]. 118 22. Pavlenko, N. I., Andreev, I. A. & Fedorov, V. A. (2007). Istoriya Rossii s drevnix vremen do 1861 goda: Uchebnik dlya vuzov. Moskow. [in Russian]. 23. Potaturov, V. A., Tutusova, G. V. & Gurina, M. G. (2002). Istoriya Rossii. Moskow. [in Russian]. 24. Saharov, A. N. (2006). Istoriya Rossii XVII–XVIII v.: uchebnik dlya 7 kl. obshheobrazovatel'ny'x uchrezhdenij. Moskow. [in Russian]. 25. Topalski, J. (2002). Historia Polski. Poznań. [in Polish]. 26. Tymowski, M., Kieniewicz, J. & Holzer, J. (1991). Historia Polski. Materiały pomocniczy dla nauczycieli i uczniów szkół średnich. Warszawa. [in Polish]. 27. Wołosik, A. (2000). Historia. Opowiem cię ciekawą historię. Podręcznik dla klasy 5 szkoły podstawowej. Warszawa. [in Polish]. 28. Wołosik, A. (2005). Opowiem cię ciekawą historię. Podręcznik dla gimnazium. Warszawa. [in Polish].

"Герої" та "антигерої": персоналії української історії у російських та польських шкільних підручниках

Репозитарії

Схожі ресурси