Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту
У статті до історіографічного контексту запроваджено маловідомий нарис А. В. Флоровського «Фінляндія і Законодавча комісія 1767–1774 рр.» із зібрання Архіву Російської академії наук....
Gespeichert in:
| Datum: | 2017 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2017
|
| Schriftenreihe: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160087 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту / А. Мирончук // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 360-382. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-160087 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1600872019-10-23T01:26:10Z Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту Мирончук, А. Пам'ятки історичної думки У статті до історіографічного контексту запроваджено маловідомий нарис А. В. Флоровського «Фінляндія і Законодавча комісія 1767–1774 рр.» із зібрання Архіву Російської академії наук. In this article a little-known essay of A. V. Florovsky «Finland and the Legislative Commission of 1767–1774» from the collection of the Archives of the Russian Academy of Sciences is introduced in historiographical context. 2017 Article Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту / А. Мирончук // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 360-382. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 2415-8003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160087 930.1+34(.134»1767/1768»(А.В.Флоровський) uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Пам'ятки історичної думки Пам'ятки історичної думки |
| spellingShingle |
Пам'ятки історичної думки Пам'ятки історичної думки Мирончук, А. Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту Історіографічні дослідження в Україні |
| description |
У статті до історіографічного контексту запроваджено маловідомий нарис А. В. Флоровського «Фінляндія і Законодавча комісія
1767–1774 рр.» із зібрання Архіву Російської академії наук. |
| format |
Article |
| author |
Мирончук, А. |
| author_facet |
Мирончук, А. |
| author_sort |
Мирончук, А. |
| title |
Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту |
| title_short |
Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту |
| title_full |
Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту |
| title_fullStr |
Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту |
| title_full_unstemmed |
Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту |
| title_sort |
нарис а. в. флоровського з історії законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2017 |
| topic_facet |
Пам'ятки історичної думки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160087 |
| citation_txt |
Нарис А. В. Флоровського з історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр.: запровадження до історіографічного контексту / А. Мирончук // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2017. — Вип. 27. — С. 360-382. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT mirončuka narisavflorovsʹkogozístoríízakonodavčoíkomísíí17671768rrzaprovadžennâdoístoríografíčnogokontekstu |
| first_indexed |
2025-07-14T12:42:55Z |
| last_indexed |
2025-07-14T12:42:55Z |
| _version_ |
1837626268654239744 |
| fulltext |
360
УДК 930.1+34(.134»1767/1768»(А.В.Флоровський)
Анатолій Мирончук
кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
відділ міжнародної інформації та зарубіжних зв’язків,
Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського
(м. Київ, Україна), myronchuk@meta.ua
НАРИС А. В. ФЛОРОВСЬКОГО З ІСТОРІЇ
ЗАКОНОДАВЧОЇ КОМІСІЇ 1767–1768 рр.:
ЗАПРОВАДЖЕННЯ ДО ІСТОРІОГРАФІЧНОГО
КОНТЕКСТУ
У статті до історіографічного контексту запроваджено малові-
домий нарис А. В. Флоровського «Фінляндія і Законодавча комісія
1767–1774 рр.» із зібрання Архіву Російської академії наук.
Ключові слова: Фінляндія, Законодавча комісія 1767–1768 рр., Архів
Російської академії наук, історіографічний контекст.
Anatolij Myronchuk
Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History),
Senior Research Fellow, Department of International Information
and Foreign Relations, Vernadsky National Library of Ukraine
(Kyiv, Ukraine), myronchuk@meta.ua
THE ESSAY OF A. V. FLOROVSKY FROM THE HISTORY
OF THE LEGISLATIVE COMMISSION OF 1767–1768:
INTRODUCTION TO THE HISTORIOGRAPHICAL CONTEXT
In this article a little-known essay of A. V. Florovsky «Finland and the
Legislative Commission of 1767–1774» from the collection of the Archives
of the Russian Academy of Sciences is introduced in historiographical
context.
Keywords: Finland, the Legislative Commission of 1767–1768, Archives
of Russian Academy of Sciences, historiographic context.
З-поміж історіографічних джерел, що «містять інформацію
про історіографічний процес і водночас постають доробком
цього процесу», найбільш цінними є синтетичні історичні до-
слідження, статті, монографії, рецензії, критичні огляди, до-
© А. Мирончук, 2017
361
повіді, чернетки, нотатки, плани робіт, мемуари, щоденники,
автобіографії, приватне та ділове листування1. Саме вони за
слушним спостереженням М. В. Нечкіної, є «основним і най-
важливішим фактом історії науки»2.
Важливою частиною джерельної бази майбутніх досліджень
Законодавчої комісії 1767–1768 рр. можуть стати документальні
матеріали, що зберігаються у особовому фонді історика-славіста
Антонія Васильовича Флоровського (1884–1968) в Архіві Росій-
ської академії наук з огляду на те, що навіть ті роботи вченого,
що побачили світ, мало доступні сучасному читачеві3.
Внесок А. Флоровського у справу формування історіогра-
фічної традиції Законодавчої комісії 1767–1768 рр. був і зали-
шається досить вагомим. Згадуючи початковий період своєї
«науково-літературної діяльності» сам він відзначав, що його
роботи з історії Комісії «були визнані «блискучими» в істо-
ріографічному огляді В. І. Пічети і були покладені в основу
одного із семінарів в Берлінському університеті, який вів відо-
мий знавець російської історії професор К. Штелін». Згодом
завдяки цьому семінару вийшли «цінні німецькі роботи про
Комісію 1767 р.» німецького історика-славіста Г. Закке4.
———————
1 Колесник Ірина. Українська історіографія: концептуальна історія. –
К.: Інститут історії України НАН України, 2013. – С. 62.
2 Нечкина М. В. История истории (Некоторые методологические
вопросы истории исторической науки) // История и историки. Исто-
риография истории СССР: Сборник статей. – М.: Наука, 1965. – С. 11.
3 Архів Російської академії наук (далі – А РАН), ф. 1609, оп. 1,
спр. 23 (Флоровский А. В. Две политические доктрины («Наказ» и
Дидро)), 77 арк. Опубліковано: Труды IV съезда русских академи-
ческих организаций за границей. – Белград, 1929. – Ч. 1. – С. 113–129;
А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 32 (Флоровский А. В. К характеристике
императрицы Екатерины II – законодательницы), 77 арк. Опубліко-
вано: Сборник русского института в Праге. – Прага, 1929. – С. 261–
278; А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 104 (Флоровский А. В. Академия наук и
законодательная комиссия 1767–1774 г.), 23 арк. Опубліковано: Уче-
ные записки, основанные Русской учебной комиссией в Праге. –
Прага, 1924. – Т. 1, вып. 2. – С. 103–164.
4 А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 185, арк. 38–39.
362
Особовий архів А. Флоровського (фонд 1609), який складає
одну з унікальних колекцій Архіву РАН, являє собою 2 описи,
що об’єднані в 781 справу і містять 19031 аркуш архівних
документів.
Ці джерела, передусім матеріали творчого змісту, не тільки
висвітлюють взаємовідносини А. Флоровського з культурно-
науковими колами, його величезні науково-організаційні досяг-
нення і наукову діяльність, але і репрезентують творче надбання
вченого, залишаючись найменш дослідженим розділом архівної
спадщини.
Аналіз неопублікованих праць історика дозволяє проникнути
до його творчої лабораторії, зокрема простежити становлення і
розвиток його міркувань щодо окресленої нами проблеми.
У особовому фонді А. Флоровського збереглися чернетки,
нариси робіт та окремі статті, які стосуються його досліджень з
історії Законодавчої комісії 1767–1768 рр. Чимало інформації,
яка дає змогу скоригувати та узагальнити відомості з історії
дослідження законодавчого зібрання 1767–1768 рр., містять лис-
ти німецького історика-славіста Г. Закке до А. Флоровського5.
Серед рукописів А. Флоровського найбільш цікавим є його
нарис «Фінляндія і Законодавча комісія 1767–1774 гг.»6. Він не
закінчений і скоріше представляє розгорнутий план-конспект
майбутньої статті.
Очевидно, що він був написаний в період вимушеної емігра-
ції А. Флоровського до Праги, оскільки архівісти умовно дату-
вали час його написання «не раніше квітня 1929 р.».
———————
5 Мирончук Анатолій. Законодавча комісія 1767–1768 рр. в листах
Г. Закке до А. Флоровського (із зібрання Архіву РАН) // Спеціальні
історичні дисципліни: питання теорії та методики: Збірка наукових
праць до 80-річчя доктора історичних наук, професора, заслуженого
діяча науки і техніки України, лауреата Державної премії України
в галузі науки і техніки Марії Федорівни Дмитрієнко / редкол.:
Г. В. Боряк (відп. ред.), В. В. Томазов (заст. відп. ред.), О. А. Алфьоров
(відп. секр.); НАН України. Інститут історії України. – К.: НАН
України, Інститут історії України, 2015. – Ч. 26–27. – С. 285–303.
6 А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 29 (Финляндия и законодательная
комиссия 1767–1774 гг.), 37 арк.
363
Вести інтенсивну розробку проблематики Комісії без росій-
ських архівів і бібліотек було складно і А. Флоровський усві-
домлював, що в нових умовах його наукова діяльність повинна
бути «з огляду на необхідність інакше орієнтована» і предметом
досліджень має бути «інше коло проблем»7. Однак історик зміг
продовжити свої дослідження з тематики Законодавчої комісії
1767–1768 рр., розпочаті в Одесі, хоча його роботи базувались
переважно на основі «раніше зібраних архівних та інших мате-
ріалах»8.
Увагу А. Флоровського як дослідника здавна привертало пи-
тання про участь в Комісії представників «окремих соціальних
угрупувань Росії»9.
Він справедливо зазначав, що в загальних роботах з історії
Фінляндії кінця ХІХ – початку ХХ ст. питання участі її пред-
ставників в роботі Комісії майже не піднімалось, не кажучи вже
про спеціальні дослідження10.
На прикладі участі Фінляндії в роботі Комісії 1767 р. історія
взаємин центру та регіонів Російської імперії набуває у А. Фло-
ровського наукової проблеми, розв’язуючи яку він намагається
з’ясувати форми та методи взаємодії центру й станових корпо-
рацій та інших спільнот населення новонабутих земель, проде-
монструвати взаємозалежність влади і суспільства на конкрет-
ному історичному етапі.
А. Флоровського надзвичайно цікавило питання про став-
лення різних верств населення Фінляндії до факту скликання
Законодавчої комісії, про передвиборчу боротьбу та про «гру
національних і політичних ідей», яка супроводжувала обрання
депутатів, перебіг процесу формулювання тексту фінських нака-
зів і «дійсний рух почуттів і умів фінського населення» при
виборах депутатів і складанні інструкцій для них11.
———————
7 А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 185, арк. 37.
8 Там само, арк. 37, 41.
9 Там само, арк. 38.
10 Флоровский А. В. Состав законодательной комиссии 1767–74 гг. –
Одесса: Типография «Техник», 1915. – С. 509.
11 А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 29, арк. 15.
364
Відповідь на це питання він намагався знайти в місцевих
архівах, передусім «Виборзького губернського правління», ос-
кільки саме вони, на думку історика, могли б заповнити істотну
прогалину у питанні ставлення Фінляндії до Законодавчої ко-
місії 1767–1768 рр.12 Однак пошуки виявились безрезультат-
ними. Тому джерельною базою його дослідження слугували
документи центральних архівних зібрань Москви та Петербурга,
передусім Архіву Державної Ради та Архіву Міністерства юсти-
ції, зібрані у 1912–1914 рр. під час наукових відряджень.
На основі детального аналізу відомих йому текстів ранніх
проектів «положень» – актів 1766 р. про вибори депутатів
Комісії (О. О. Вяземського, О. І. Бібікова і самої імператриці)
А. Флоровський простежив поступову трансформацію поглядів
Катерини ІІ щодо околичних територій, в тому числі і Фінляндії,
зазначивши, що всі ці проекти є різними редакціями одного і
того ж тексту13.
Скликаючи Законодавчу комісію 1767 р., яка повинна була
виробити проект нового Уложення, Катерина ІІ на перших по-
рах не планувала залучати для роботи в ній периферійні райони
просторої імперії. Так, в одному з проектів про вибори в Комі-
сію вона писала: «Малоросії, Ліфляндії, Естляндії та Фінляндії
віддається на волю присилати депутатів в комісію і через це
брати участь у виправленні законів». В іншому місці йшлося:
«А хто не надішле, тому дається воля пізніше надіслати, а якщо
взагалі не надішлють, тим залишається десять років на старих
засадах»14.
Таким чином, спочатку Катерина ІІ планувала залишити
Фінляндії та іншим околицям вільне право вибору стосовно
участі в роботі Комісії і в зв’язку з цим протягом 10 років вона
не збиралась змінювати особливості їхнього устрою. Однак, з
часом вона залишила цей намір і представникам всіх околичних
———————
12 Там само, арк. 12, 16.
13 Флоровский А. В. Состав законодательной комиссии 1767–74 гг. –
С. 30.
14 Цит. за: Флоровский А. В. Состав законодательной комиссии
1767–74 гг. – С. 28.
365
територій наказано було взяти участь в роботі законодавчого
зібрання, оскільки «і вони (Новоросійська губернія, Малоросія,
Ліфляндія, Естляндія та Фінляндія – А. М.) мають щастя пере-
бувати під однією державою, і що закони їхні не тільки не
менше, але ще більше заплутані, ніж великоросійські»15.
Зрештою, в заключному тексті Маніфесту 14 грудня 1766 р.
про заснування Комісії для створення проекту нового Уложення
вже нічого не говорилося про спеціальний статус автономних
регіонів і малося на увазі, що Комісія буде представлена всіма
регіонами імперії, включаючи пограничні землі16.
Відсутність конкретної згадки про околичні райони в Мані-
фесті 14 грудня 1766 р. на думку А. Флоровського свідчило про
включення їх в єдиний круг державних областей, які потребу-
ють нового законодавства, та про наміри імператриці поступово
реалізувати свій план щодо злиття цих провінцій і поширення на
них великоросійського законодавства17.
Місцеві спільноти всіх частин Росії вперше були зобов’язані
обрати від себе депутатів, скласти їм накази та взяти участь
в обговоренні реформування законодавства Російської імперії,
щоб бути будівничими свого власного і разом з тим загаль-
нодержавного «щастя і задоволення».
У цьому власне і полягала унікальність та принципова особ-
ливість Законодавчої комісії 1767 р. – у досить широкому її
представництві. Маніфест 14 грудня 1766 р. про скликання
Комісії для створення проекту нового Уложення, який був
поширений «у всіх нашої імперії межах», передбачав, що вона
буде представлена усіма регіонами імперії, включаючи погра-
———————
15 Там само. – С. 49.
16 Екатерина ІІ. Именной указ от 14 декабря 1766 г., данный
Сенату «Об учреждении в Москве Комиссии для сочинения проекта
нового Уложения и о выборе в оную депутатов» // Полное Собрание
Законов Российской империи. – СПб.: Типография ІІ Отделения Соб-
ственной Его Императорского Величества Канцелярии. – 1830. –
Т. XVII. – № 12.801. – С. 1092–1110.
17 Флоровский А. В. Состав законодательной комиссии 1767–74 гг. –
С. 53–55.
366
ничні та новоутворені землі, а для участі в роботі Комісії
запрошувались депутати «з усіх повітів і міст нашої імперії»18.
Фінляндія належала до складу особливих «сепаратних», так
званих «новозавойованих» областей Росії. В Законодавчій комі-
сії 1767 р. вона була представлена Виборзькою губернією, або ж
російською Старою Фінляндією – територією, що відійшла до
Російської імперії після Північної війни за Ніштадтською (1721)
та після російсько-шведської війни 1741–1743 рр. за Абоською
(1743) мирними угодами19.
Виборзька і Кексгольмська провінції Санкт-Петербурзької
губернії, що були утворені після Ніштадтської мирної угоди
разом з містами Нейшлот, Вільманстранд і Фрідріхсгам, які
Росія отримала в результаті Абоської мирної угоди, в січні
1744 р. склали в адміністративному відношенні Виборзьку гу-
бернію Російської імперії з правами певної автономії. До її
складу входили три провінції: Виборзька, Кюменегорська, Кекс-
гольмська з містами Виборг, Вільмастранд, Кексгольм, Сер-
добль, Фрідріхсгам та містом-фортецею Нейшлот. Таким чином
в межах Російської імперії з’явився фінський соціально-еконо-
мічний і політичний анклав.
Адміністративне управління над російською Фінляндією
здійснювала «Колегія ліфляндських, естляндських та фінлянд-
ських справ» – особливий центральний адміністративно-судо-
вий орган, що підпорядковувався Сенату Російської імперії.
Російська частина Фінляндії отримала право на самоврядування
та особливі привілеї, аналогічні до тих, що мали і Остзейські
провінції – Ліфляндія та Естляндія.
Підкорившись вимогам Маніфесту 14 грудня 1766 р., фіни
опинились в досить важкому і двозначному становищі: вони
змушені були брати участь в роботі зі складання проекту нового
Укладення, яке вважали непотрібним для свого краю, для якого
———————
18 Екатерина ІІ. Именной указ от 14 декабря 1766 г. – С. 1092–1093.
19 А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 29, арк. 9.
367
бажали лише підтвердження колишніх прав і законів, а не
запровадження нових20.
В Законодавчій комісії 1767 р. Фінляндія була представлена
дворянами, міським населенням і селянами. Що стосується пер-
ших двох категорій, то вони ні в кого не викликали сумніву.
Присутність в Комісії представників фінського селянства А. Фло-
ровський виокремлює в окреме коло питань, що заслуговують
спеціальної уваги.
Історик справедливо відзначав недовершеність і недоскона-
лість обряду про вибори в частині представництва в Комісії
чисельних категорій сільського населення з огляду на значне
розмаїття їх у різних частинах імперії, передусім північних та
південно-західних21.
Справа в тому, що згідно з виборчим законом 1766 р. ви-
борчим правом володіли лише ті розряди сільського, землевлас-
ницького населення, правове становище яких не передбачало
елементів підпорядкування та приналежності приватним земле-
власникам. Малися на увазі головним чином так звані селяни
державні та різноманітні соціальні групи, підвідомчі безпосе-
редньо державній владі та її органам, – але жодним чином не
залежні селяни, не селяни-кріпаки. Фінське селянство було
винятком із цього правила.
Після прибуття до Москви представників фінських селян
Кюменогорської, Кексгольмської та Виборзької провінцій, «що
були в поміщицькому володінні», у справу змушений був втру-
титись Сенат і винести щодо їхнього представництва спеціальну
ухвалу – «занести їх разом з іншими до депутатського списку».
Це був єдиний випадок участі в Комісії представників залежних
категорій селян, визнаних законом вільними і незалежними22.
———————
20 Флоровский А. В. Состав законодательной комиссии 1767–74 гг. –
С. 509.
21 Там само. – С. 424.
22 Там само. – С. 426, 429.
368
Отож, представниками селян Виборзької губернії були чо-
тири депутати: по одному від Кюменегорської і Виборзької
провінції та два від Кексгольмської23.
Окрему увагу А. Флоровський збирався приділити аналізу
фінських наказів, представлених у Комісію. Частково він під-
німав це питання у своїх попередніх роботах. Зокрема, в своїй
магістерській дисертації «Склад законодавчої комісії 1767–
1774 рр.» він зазначав, що вихідною точкою для категорій
населення прибалтійських провінцій було бажання зберегти не-
доторканість колишнього суспільного устрою і загального ук-
ладу управління та добитися підтвердження цих історичних
«прав» і «звичаїв», збереження провінційної відокремленості24.
А. Флоровський детально проаналізував накази фінських се-
лян, виявлені ним в Архіві Державної Ради, що містили, голов-
ним чином, вимоги економічного характеру25.
Прагнення фінських дворян, викладені у депутатському на-
казі, зводились, з одного боку, до відстоювання своїх старих
прав та привілеїв, які в багатьох випадках нічого спільного не
мали з привілеями російського дворянства, і з другого – до
збереження свого ізольованого становища від останнього шля-
хом опозиції всіляким асиміляційним тенденціям26.
Зрештою, зміст наказів від окремих соціальних груп Фін-
ляндії переконав А. Флоровського, що і тут мало місце праг-
нення зберегти і захистити старий уклад життя і усталений
правовий лад27.
Особливу увагу А. Флоровський збирався приділити також
наказам спеціальних центральних урядових установ у справах
———————
23 Там само. – С. 455.
24 Там само. – С. 509–510.
25 Там само. – С. 429–431.
26 Мирончук Анатолій. Фінляндське дворянство в законодавчій ко-
місії зі створення Нового Уложення 1767–1774 рр. // Етнічна історія
народів Європи: Україна та Фінляндія: західні й східні впливи на
історичний та культурний розвиток: Зб. наук. праць. – К.: УНІСЕРВ,
2000. – № 5. – С. 28–30.
27 А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 29, арк. 15.
369
Ліфляндії, Естляндії та Фінляндії, а саме юстиц-колегії та камер-
колегії28. В його розпорядженні був один з наказів юстиц-
колегії, який він розшукав в Архіві Державної Ради і на який
свого часу не звернув уваги В. І. Сергєєвич29.
Незважаючи на те, що діяльність фінських депутатів в Ко-
місії не була особливо активною і у складі фінського депу-
татського корпусу відбувалися зміни – двоє з обраних депутатів
передали свої повноваження іншим, все ж таки окремий розділ
майбутньої статті мав бути присвячений законотворчій роботі
фінських депутатів: представника дворянства, чотирьох обран-
ців від міського населення і чотирьох представників селян30.
У нарисі А. Флоровський активно використовує дані списку
депутатів Комісії, складеного М. С. Кисельовим і опублікова-
ного у 1861 р. М. М. Лонгіновим, який наочно знайомить з
адміністративним устроєм і територіальним поділом, на підставі
якого були вибрані депутатами представники двадцяти тодішніх
губерній та надає відомості про персональний склад членів
дев’ятнадцяти підкомісій31.
В тексті рукопису зустрічаємо також посилання на роботи
М. М. Бородкіна, В. М. Латкіна, М. М. Лонгінова, М. А. Липин-
ського та ін.
Публікований нарис А. Флоровського може стати основою
для подальшої розробки проблеми Законодавчої комісії 1767–
1768 рр., яка дозволить заново розкрити ряд її положень для
сучасних дослідників.
Оригінал запропонованого нарису являє собою 37 аркушів
рукопису. В публікації збережено особливості мови, стилю та
пунктуації оригіналу. Орфографію скориговано згідно з норма-
ми сучасної російської мови, зокрема, літеру «і» замінено на
———————
28 Там само, арк. 31.
29 Флоровский А. В. Состав законодательной комиссии 1767–74 гг. –
С. 232.
30 А РАН, ф. 1609, оп. 1, спр. 29, арк. 25–26, 33.
31 Лонгинов М. Материалы для истории комиссии о сочинении
проекта нового уложения // Русский Вестник. – 1861. – Т. 36. – № 12. –
С. 1–79.
370
«и». Твердий знак в кінці слів опущений. Авторські посилання
наводяться у тексті у дужках. Стаття друкується у строгій від-
повідності до оригіналу. Цитати звірені з оригіналом. Незначні
різночитання, або ж окремі слова, які не піддаються реконст-
рукції, вказані в квадратних дужках. Авторські закреслення
опущені.
Додаток
А. В. Флоровский.
Финляндия и Законодательная комиссия 1767–1774 гг.
Вступление.
1) Участие окраин в Комиссии.
2) Выборы в Финляндии – кр [естьянские] выборы.
3) Наказы Финляндии.
4) Финляндские депутаты в Ком [иссии.]
Заключение.
(Резюме – на фр [анцузском] или нем [ецком]? языке)
«Воображение мое не может представить ничего величест-
веннее сего дня, когда в древней столице нашей соединились
обе гемисферы земли, явились все народы, рассеянные в про-
странствах России, языков, обычаев и вер различных: потомки
славян-победителей, норманов, ужасных Европ и финнов, столь
живо описанных пером Тацитовым…». (Н. М. Карамзин).
Событие, вдохновившее великого русского историка напи-
сать приведенные только что строки, отошло уже в область
далеких преданий, заслонено от современного наблюдения пе-
риодом времени в сто шестьдесят лет. Эта даль времен не
погасила, однако, интереса к самому факту созыва депутатов в
1767 году в Москве, не преуменьшила всей значительности этой
инициативы Императрицы Екатерины II-ой, – инициативы,
удивившей не одних только русских людей, но поразившей и
передовых мыслителей Западной Европы.
Одной из особенно грандиозных и претенциозных, если
можно так выразиться, особенностей этого замысла Екатерины
Великой был известный его универсализм, который увлекал и
пугал самое Законодательницу. «Imaginez, писала она Вольтеру,
371
je vous prie, qu’elles doivent sevir pour l’Asie et pour l’Europe, et
quelle difference de climat, de gens, d’habitude, d’ideesmeme!».
(Сборник Русск [ого] Истор [ического] Общества. – Х. –
203 – 4)32.
И французский мудрец как бы отвечал Екатерине на это
восторженное воспоминание, когда писал: «Elle est la seule de
tous les monarques du monde qui ait rassemblé des députés de toutes
les villes d'Europe et d'Asie pour former avec elle un corps de
jurisprudence universelle et uniforme». (Voltaire. Lettre sur les
panégyriques, par Irénée Aléthès, a la Haye. MDCCLXVII, p. 9)33.
§ 1. Екатерина II-я созвала представителей населения России
для составления проекта нового Уложения, который должен был
бы заменить старое и устаревшее Уложение царя Алексея Ми-
хайловича (1648–[16] 49 гг.). Постановка такой проблемы, как
создание нового кодекса законов для Российской империи, была
теснейшим образом связана с вопросом об отношении этого
нового кодекса к тем особым правам и привилегиям, которыми
пользовались отдельные области и провинции, втянутые в им-
перские границы в период территориального роста России в
XVIII веке.
В исторической действительности того времени не было уже
финнов тацитовских времен или потомков безвестных славян-
ских и норманских завоевателей. Если в этнографическом смыс-
ле эти последние, так величаво поименованные у Карамзина,
действительно были предками современников Екатерины, то в
национально-политическом смысле между ними была сущест-
венная и многообразная разница. Данный исторический опыт,
причудливая политическая судьба превратили и финнов, и
«норманнов», и славян в своеобразные национально-полити-
ческие единицы, которые не могли быть без труда и усилий
———————
32 Прошу вас уявити собі, що ці закони повинні служити і Азії і
Європі, і притому яка різниця в кліматі, в людях, в звичках, навіть в
думках! (Пер. з французької).
33 Вона є єдиним з усіх монархів світу, який зібрав учасників з усіх
міст Європи та Азії, щоб сформувати тіло загального і спільного
закону з нею. (Пер. французької).
372
/облечены/ в одинаковый и однообразный правовой костюм. Не
забудем, что дело касается не только своеобразной индивиду-
альности каждой провинции и национальной группы в составе
империи, – но дело осложняется и рядом правовых признаков,
/особоблявших/ в те времена известные части России от основ-
ной ее территории. Присоединение Малороссии, Остзейского
края и Финляндии к Российской империи сопровождались при-
знанием в такой силе их областных прав и преимуществ, почему
и формально-правовая сторона дела стояла на пути осуществле-
ния идеи универсализма в Законодательном опыте Екатерины II-ой.
Суммарно изложенные здесь соображения не могли не быть
предметом размышлений и тревог самой этой Императрицы,
размышлений и тревог, окрашенных борьбой между стремле-
нием к единообразному правопорядку во всех частях Империи и
стремлением к сохранению прочности в связях между империей
и ее привилегированными провинциями. Связанная в отноше-
нии последних рядом обязательств как своих личных, так и
обязательств ее предшественников на русском троне, Екатерина
II-ая в то же время мечта о включении и их в сферу влияния ее
нового законодательства, сулившего – по крайней мере в ее
мечте – «всем и каждому наивысшую степень блаженства, какая
только возможна на Земле!».
Нас в данном случае интересует вопрос об отношении Фин-
ляндии к Законодательной Комиссии Екатерины II-ой. Имеется
в виду здесь, конечно, та часть Финляндии, которая вошла в
состав Российской империи после двукратного завоевания Им-
ператора Петра Великого и его дочери Императрицы Елизаветы
Петровны. В русских терминах XVIII века, – это Выборгская
губерния, – так называемая «Старая Финляндия».
Все приведенные выше соображения о трудности установ-
ления правового единообразия во всей России – имели полную
силу и в отношении к этой провинции Империи. Конечно, не
объективная историческая основа этого обстоятельства привле-
кает в данное время наше внимание, но форма его преодоления
Императрицей Екатериной II-ой.
Мы знаем более или менее отчетливо и полно то противо-
борство идей, которое сопровождало выработку Екатериной II-ой
373
актов о созыве депутатов от населения России и всех ее краев.
Мысль Екатерины по вопросу о представительстве Финляндии
(равно как и других привилегированных провинций Империи)
колебалась между идеей о сохранении за Финляндией старых
прав и, следовательно, неучастия ее в Законодательной Комис-
сии и идеей об отсутствии каких либо оснований для выделения
Финляндии и других провинций из общего порядка представи-
тельства в депутатском собрании (# Состав, стр. 46–55)34.
§ 2. Итак, Финляндия была призвана принять участие в ра-
боте Законодательной Комиссии 1767 г. наравне со всеми ос-
тальными частями и населением Российской Империи. Как же
отнеслось население Финляндии (= Выборгской губернии) к
призыву Императрицы Екатерины II-ой прислать своих депу-
татов? К сожалению, на этот вопрос с какой-либо полнотой мы
лишены возможности ответить, ибо в центральных архивных
собраниях Петербурга и Москвы мы данных для него не нашли,
архивы же «Старой Финляндии» (Выборгское губернское прав-
ление и пр.) нам остались недоступными. Впрочем, – мы наво-
дили в Выборге справки и получили сообщения об отсутствии в
архиве старого «Выборгского губернского правления» соответ-
ствующих данных.
Считаем необходимым напомнить, что в других областях
России, – пользовавшихся как и Финляндия – особыми правами
и установлениями, а именно в Лифляндии и Малороссии, –
призыв депутатов в Комиссию вызвал сильное брожение и вол-
нение. Как Малороссия, так и Лифляндия усмотрели в пригла-
шении их депутатов угрозу для своих стародавних прав и для
своеобразного уклада социально-политической жизни своих
областей. Здесь были сделаны даже попытки совсем уклониться
от выборов депутатов и тем предотвратить распространение
силы нового Уложения на Малороссию и Лифляндию. Здесь
затем проявилась сознательная оппозиция идее централизма и
универсализма, которую в тревоге усматривали ревнители род-
ной старины и дедовских привилегий в законодательном начи-
———————
34 Флоровский А. В. Состав законодательной комиссии 1767–74 гг. –
Одесса: Типография «Техник», 1915. – 609 с.
374
нании Екатерины II-ой. Наказы от населения этих привилеги-
рованных областей написаны были ходатайствами о сохранении
старого уклада их социальной и политической жизни, причем
порой эти заявления носили характер резкого противополо-
жения местных пожеланий и мечтаний грозной императорской
власти. Так в Малороссии поднялись голоса даже о восстанов-
лении гетманской власти, несколько лет перед тем уничто-
женной решением Екатерины II-ой.
Для Финляндии мы не имеем данных о предвыборной
борьбе, о той игре национальных и политических идей, которая
сопровождала избрание депутатов от населения Выборгской
губернии. Содержание наказов от отдельных социальных групп
Финляндии показывает, что и здесь имело место стремление
оберечь и оградить старый уклад жизни и устоявшийся пра-
вовой строй. Однако, – как протекала самая формулировка
текста финских наказов и каково было действительное дви-
жение чувств и умов финского населения при выборах депу-
татов и сочинений инструкций для них, – мы определить не
можем. Только местные архивные источники могли бы – если
сохранились – восполнить этот существенный пробел в нашей
осведомленности об отношении Финляндии к Законодательной
Комиссии 1767 года.
В основу организации Законодательной Комиссии был поло-
жен принцип сословного представительства с одним отступ-
лением – в отношении городов, которые посылали представи-
телей от всего состава домовладельцев независимо от их со-
словной принадлежности. Избирательный закон 14 декабря 1766
года был формулирован неизбежно – с некоторой общностью не
заключавшей в себе оговорок относительно всего бесконечного
многообразия социальных и национальных группировок в тог-
дашней России. В силу этой черты закона – его применения на
практике постоянно требовало разнообразных дополнительных
толкований, применений и сопоставлений. Этот факт имеет
место и в отношении Финляндии в виду некоторого своеобразия
ее социального строя, несовпадавшего с фактическим социаль-
ным укладом коренных областей России, который по преиму-
ществу и был образцом при составлении плана организации
депутатского собрания.
375
Финляндия была представлена в Комиссии по трем куриям:
дворяне (землевладельцы), города (городское общество) и крес-
тьяне. Если появление депутатов по первым двум куриям не
представляет никаких по существу особенностей в общем строе
Законодательной Комиссии, то присутствие в ней представи-
телей финского крестьянства является некоторой особенностью,
не лишенной черт примечательности. Дело в том, что изби-
рательный закон 1766 года представляет право избрания депу-
татов таким категориям сельского, землевладельческого насе-
ления, в правовом положении которых не имелось элементов
подчинения и принадлежности частным землевладельцам.
Имелись ввиду главным образом так называемые крестьяне го-
сударственные и разнообразные социальные группы, подведом-
ственные непосредственно государственной власти и ее орга-
нам, – но ни в каком случае не частновладельческие крестьяне,
не крестьяне крепостные. Причудливая судьба отдельных эле-
ментов населения России привела к такой пестроте социальной
группировки, что она не покрывалась общей формой Закона.
И как раз финское крестьянство оказалось не вполне соответст-
вующим общему правилу актов 14 декабря 1766 года.
Применяя избирательный закон на практике, Выборгская
губернская администрация признала как коронных крестьян, так
и состоявших в помещичьем владении имеющими право прини-
мать участие в выборах крестьянских депутатов. Так называемая
«Герольдмейстерская контора», которой принадлежала функция
поверки депутатских полномочий, опротестовала это решение
местной власти, имея, по видимому, в виду отсутствия в законе
прямых указаний на сельское население Финляндии. Дело пе-
решло тогда в Правительствующий Сенат. Справки в шведском
и финляндском правах по вопросу о том, на каком основании
некоторые из крестьян Финляндии были отданы во владение
помещикам, дали основание для такого толкования Сената:
«426 # 430».
Избирательный закон предписывал присылку в Комиссию
депутатов от дворянства по одному от каждого уезда. На прак-
тике было допущено немало отступлений от этого правила.
Пример такого отступления мы имеем в Финляндии. От Выборг-
376
ской губернии был только один дворянский депутат. Мы не
знаем точно, было ли это результатом соглашения всех земле-
владельцев Финляндии или же следствием их малочисленности,
лишавшей их возможности избирать представителей по каж-
дому уезду. Данный дворянскому депутату наказ (инструкция)
подписан был /…/.
В состав Законодательной Комиссии вошло четыре предста-
вителя от городов Финляндии. Это были депутаты Выборга,
Фридрихгамма, Сердоболя и Кексгольма. Этими четырьмя горо-
дами не исчерпывалось все количество городских поселений
Старой Финляндии. Так, не имеем самостоятельных предста-
вителей города Нишлот и Вильманстранд, – их депутатом по-
читался избранник г. Фридрисгамма; Нишлот, как сообщал
Выборгский губернатор, был «подсуден» Фридрихсгамму, в
наказе от последнего были изложены нужды и претензии обоих
названных городов. (Архив Министерства Юстиции (Москва). –
Дела Сената, связка 64, лист 635; Сборник Русск [ого] Истор
[ического] Общ [ества]. – CXLVII, 337; CXLVII – Вып. 147. –
Исторические сведения о Екатерининской Законодательной Ко-
миссии для сочинения проекта Нового Уложения. – Ч. 14. –
1915).
Наказы финляндских городов подписаны /…/ избирателями.
Можно думать, что и избрания депутатов происходили при учас-
тии не меньшего числа городских обывателей. В частности –
наказ г. Выборга подписан /…/ лицами, г. Фридрихсгамма /…/,
г. Сердоболя /…/, Кексгольма /…/. По социальному своему сос-
таву эти избиратели разбиваются на следующие группы: в
Сердоболе и Кексгольме избирателями были одни лишь купцы;
в остальных городах рядом с купечеством выступало местное
чиновничество, как можно видеть из самого факта избрания
депутатами чиновников мирских правительственных учреж-
дений.
В результате избирательной кампании, о которой мы можем
говорить лишь по указанным только что косвенным данным,
Финляндия послала в Законодательную Комиссию следующих
депутатов:
от дворянства:
377
1) Выборгской губернии: генерал-поручик граф Иван Григо-
рьевич Чернышев;
от городского населения:
2) г. Выборг: губернской канцелярии секретарь, состоящий
при российской экспедиции, Карл Торкель; (415)35.
3) г. Фридрихсгамм: Антон Вулферт, коллежский асессор,
приказной бургомистр; (347).
4) г. Кексгольм: мещанин Генрих Алголм; (397).
5) г. Сердоболь: мещанин Генрих Рихтер.
от крестьянского населения:
6) Кюменегордской провинции Валкиалского кирхшпиля
Эрих Томассон Копери (Erick Thomasson Kyoperi);
7) Кексгольмской провинции Кроноборгского кирхшпиля
Петр Лангинов (Лангинен);
8) той же провинции Суйстамского кирхшпиля Ермолай
Федоров;
9) Выборгской провинции (Белозерского) Березоостровского
кирхшпиля Павел Куренин (Курни). (М. Лонгинов. Материалы
для истории Комиссии о сочинении проекта Нового Уложения;
Список депутатов / в приложении к 12 книжке. – Стр. 39–40,
№№ 330–338).
К сожалению, мы ничего не можем сказать о каждом из на-
званных в этом списке лицах. Больше всего мы знаем, конечно,
о депутате выборгского дворянства. Граф Иван Чернышев был
членом известной семьи.
Можно думать, что в своей среде занимали видное место и
городские депутаты, очевидно – «лучшие люди» городского
общества, заслужившие и признание и доверие со стороны оби-
тателей финских городов. Мы с удивлением, впрочем, должны
отметить, что депутат г. Кексгольма Алголм был, по видимому,
неграмотен, – во всяком случае под листом присяги депутатов за
него подписалось другое лицо (Архив Госуд [арственного]
Совета, бумаги Комиссии, в. 110/1; ср. акт о поднесении титула
———————
35 Тут і далі посилання на: Флоровский А. В. Состав законода-
тельной комиссии 1767–74 гг. – Одесса: Типография «Техник», 1915. –
609 с.
378
Императрице – Сенатский Архив, именные указы, кн. 124); этот
же депутат впоследствии продал свой золотой депутатский зна-
чок, даваемый депутатам пожизненно. (Архив Гос [ударствен-
ного] Совета, 133, ХХIII, II и сл., 1790 г.).
Конечно, сельские депутаты всегда останутся наиболее без-
вестными людьми, хотя в своем сельском ругу, видимо они
были и популярны, и значительны.
С нашей точки зрения это были, конечно, достаточно прими-
тивные люди, – и только с этой точки зрения нам понятно, когда
депутат Алголм закладывает свой депутатский значок – сто-
ящий 68 рублей 89 копеек – за 1 р. 50 коп. для уплаты за
«нижнее себе платье». (Арх[ив] Гос[ударственного] Сов[ета],
133, XI, 134; XII, 8, 1777–[177] 8 гг.).
Избранные населением Финляндии депутаты не все вступили
в ряды членов Законодательной Комиссии и остались в ее
составе для представительства интересов своих избирателей.
Пользуясь представленным им в избирательном законе правом
передачи депутатских полномочий другим лицам двое из на-
званных выше депутатов передоверили свое право: гр[аф] Чер-
нышев 28 сент[ября] 1767 г. сдал депутатские полномочия
статскому советнику графу Ивану Головкину, а деп[утат]
А. Вулферт – купцу Антону Нату (Лонгинов, op. cit., 39, № 33,
333), – первый сделал это в связи с тяжелой болезнью своего
сына, заразившегося страшной в те времена оспой (Состав, 556) –
второй – Вулферт – /…/.
Если представители населения Финляндии должны были
представлять интересы местного края, то интересы и точки
зрения правительства по финляндским делам должны были
представлять в Комиссии депутаты специальных центральных
правительственных учреждений по делам Лифляндии, Эстлян-
дии и Финляндии, именно юстиц-коллегии и камер-коллегии:
от первой депутатом в Комиссии был ее вице-президент ст[ат-
ский] сов[етник] Тимофей фон-Клингштедт (ком[иссия] об
учил[ищах] и призр[ения] требующих, Лонг[инов], № 9, стр. 8),
от второй – кол[лежский] сов[етник] Артемий Шишков (канд
[идат] ком[иссии] об имениях). (Лонг[инов], № 27, стр. 9).
Их наказы! Их роль!
379
§ 8. Каковы же были пожелания населения Финляндии, пред-
ставить которые должны были его избранники?
§ 4. Деятельность депутатов Финляндии в самой Комиссии
не была особенно энергичной и разнообразной.
Члены част[ных] комиссий: (Лонг[инов], 330) – И. Головин в
ком[иссии] об общем праве. (Лонг[инов], 333) – Наст – кандидат
в ком[иссии] о городах.
(331)36 – о Торкеле – к 24. II. 1769 г. находился при своей
должности.
(418) – гор[одской] голова Фридрихгамма – приказный бур-
гомистр кол[лежский] ас[сесор] А. Вулферт. ([Сб.РИО], XCVII,
343).
(466) – Сенат решил переводить на финский яз[ык] все
материалы 14. XII. 1766. (А[рхив] М[инистерства] Ю[стиции],
д[ела] Сената, 3731, л. 373 – 4, 376, прот[окол] засед[ания]
Сената 20. XII. 1766, п. 2).
(509) – финл[яндцы] были поставл[ены] в двух[смысленное]
положение – учавств[овать] в работе – угроза их правам.
(510) – и Наказ Финл[яндии] – повт[оряет] мысль о
сохр[анении] их истор[ических] прав. (Сб. LXVIII. 45 – сл., 55,
59 и сл., 66 – 67 и сл., 78 и сл.; CXLVII, 235 и сл., 250 и сл., 257
и сл., 271 и сл., 278, 307 и сл., 335 и сл., 338); (А[рхив]
Г[осударственного] С[овета]. – Ком[бумаги комиссии] 109/5 –
нак[азы] крест[ьян] Финл[яндии]).
(510) – см[отри] взаим[ное] выст[упление] Лифл[яндии] и
[…] в защиту прав в об[щем] Собр[ании] – […] ? ([Сб.РИО]. IV,
VIII, XIV, XXXII, XXXVI).
(527) – сек[ретаря] Торкеля некем было заменить в Выборге –
и нельзя было посему его оставить в Ком[иссии], – но Сенат
сделал выговор губ[ернской] канцелярии за отсутствие в ней
способных служащих, могущих заменить Торкеля. (А[рхив]
М[инистерства] Ю[стиции]. – [Дела] Сен[ата] 3748, л. 307 – [30]
9. – Опр[еделение] Сен[ата] 1. V. 1767).
———————
36 Тут і далі посилання на: Флоровский А. В. Состав законода-
тельной комиссии 1767–74 гг. – Одесса: Типография «Техник», 1915. –
609 с.
380
(528) – А. Шишков (Спис[ок], 27) – деп[утат] камер-коллегии
Л[ифляндских] – Э[стляндских] – Ф[инляндских] дел оставался
при коллегии до XI.1767, когда по повелению Ек[атерины]
немедленно поехал в Москву (А[рхив] М[инистерства] Ю[сти-
ции], 3746, 319–24), что видимо связано с необх[одимостью]
ответить заявл[ениям] остз[ейских] депутат[ов] о правах:
13.XII.67 г. – он читал «голос» в Комис[сии]. (Сб. [Сб.РИО]. IV,
219–222; Чт. [Чтения в Обществе истории и древностей россий-
ских при Московском университете]. 1867, IV, 83–95).
Наказы Фридрихсгама и Кексгольма в 147 т. – только по-
русски – без шведских текстов (оригиналов?)
(107) – кирхшпиль – уезд в записках Екат[ерины] II.
(109) – не были позваны депут[аты] от Лифляндии, Эст-
ляндии и Сибири в 1728 г. / Ср. ПСЗ. VIII, 5287, указ Сената
14.VI.1728. (Латкин?).
(232 пр.[имечание]) – наказ юст[иц]-кол[легии] Лиф[ляндии],
Эстл[яндии] и Финн[ляндии] – А[рхив] Г[осударственного]
С[овета]. 224/1; – [наказ] камер-кол[легии] – А. Шишков депу-
тат не принял первон[ачальный] текст, а коллегия не пожелала
излишеств, и […] требуемыми пунктами, Сенат указал, где де-
путат может свои дополнения внести в Комиссию помимо
наказа (А[рхив] М[инистерства] Ю[стиции]. – Д[ела] Сен[ата]
3772, л. 290 – [29] 1, 299–300); (В т. XLIII Сб. [Сб.РИО] – нет).
(307) – двор[янин] Выб[оргского] у[езда] – деп[утат] гр[аф]
И. Г. Чернышев – член адмиралт[ейской] коллегии. (Сб. [Сб.
РИО]. LXVIII, 75; Список, 330).
(345) – Сердоболь, Кексгольм – избрали только купцы.
(347) – деп[утат] г. Выборга – губ[ернский] секр[етарь] Тор-
кель ([Сб.РИО]. CXLVII, 303), Фридрихсгама – кол[лежский]
ассесор (ib., 335).
(344) – о выб[орах] в городах – кроме купцов и приказных
видимо никто не усматривается.
Биогр[афия] […]. Чернышев. А наказ дворян Выборга?
Сборник 4, 8, 14, 32, 36, 68, 147.
Ордин. Сочинен[ения]. 1909. […] Финл[яндии]37.
———————
37 Ордин К. Ф. Собрание сочинений по финляндскому вопросу:
[В 3-х т.]: – СПб.: Гос. тип., 1908–1909. – Т. 1: Исследования, статьи,
381
Koskinen. Finnische Geschichte. Lp. [Leipzig]. 1874, 55738.
Schybergson. Gesch[ichte] Finnlands. Gotha, 1896, 446–[44] 739.
Lehtonen. Polis[chen] Provin[zen]. II. B.[erlin], 1907, 215 – [2]
2140.
Бородкин. Ист[ория] Финл[яндии] Екат[ерины] II. 1912, 20–
2541.
[Бородкин М.]. Крат[кая] ист[ория] Финл[яндии]. 1911, 72–
7442.
Латкин. Зак[онодательные] ком[исии]43.
[…], 1867, IV, 83–95.
(556) – гр[аф] И. Чернышев – ушел из Комиссии и передал
Головкину – из-за болезни сына – оспа (28.IX.1767 г.)
(28–30) – текст проектов о Финляндии.
(35–[3] 6) – то же по Липинскому.
(46–55) – текст о Финляндии – выписать в статью.
(426–430) – выписать в статью.
(429 пр[имечание] 2 и сл.) – наказы финск[их] крестьян.
(510) – наказы финск[их] крестьян.
Архів Російської академії наук, ф. 1609, оп. 1, спр. 29, 37 арк.
записки и письма. – 1908. – 301 c.; Т. 2: Покорение Финляндии: Ч. 1. –
1909. – 420 с.; Т. 3: Покорение Финляндии: Ч. 2. – 1909. – 460 с.
38 Koskinen Yrjö. Finnische Geschichte von den frühesten Zeiten bis auf
die Gegenwart. – Leipzig, Duncker & Humblot Verlag, 1874. – 638 s.
39 Schybergson Magnus Gottfried. Geschichte Finnlands. – Gotha, F. A.
Perthes, 1896. – 656 s.
40 Lehtonen U. L. Die polnischen Provinzen Russlands unter Katharina II.
in den Jahren 1772–1782: Versuch einer Darstellungen. – Berlin, Georg
Reimer, 1907. – 634 s.
41 Бородкин М. История Финляндии. Время Екатерины II и Павла I. –
Спб.: Гос. тип., 1912. – 446 с.
42 Бородкин М. М. Краткая история Финляндии. – СПб.: Товари-
щество Р. Голике и А. Вильборг, 1911. – 199 с.
43 Латкин В. Н. Законодательные комиссии в России в XVIII ст. –
СПб.: Издание Л. Ф. Пантелева, 1887. – Т. 1. – 595 с.
382
REFERENCES
1. Kolesnyk, I. (2013). Ukrayins'ka istoriohrafiya: kontseptual'na
istoriya. Kyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny. [in Ukrainian].
2. Myronchuk, A. (2000). Finlyandsʹke dvoryanstvo v zakonodavchiy
komisiyi zi stvorennya Novoho Ulozhennya 1767–1774 rr. [Finland nobility
in the Legislative Commission for the Compilation of the New Code of
Laws of 1767–1774] (A. H. Slyusarenko, Ed.). Etnichna istoriya narodiv
Yevropy, (5), 28–30. [in Ukrainian].
3. Myronchuk, A. (2015). Zakonodavcha komisiya 1767–1768 rr. v
lystakh H. Zakke do A. Florovsʹkoho (iz zibrannya Arkhivu RAN) [The
Legislative Commission of 1767–1768 in the letters of G. Sacke to
A. Florovsky (from the collection of the Archives of RAS)] (H. V. Boryak,
Ed.). Spetsialʹni istorychni dystsypliny: pytannya teoriyi ta metodyky, (26–
27), 285–303. [in Ukrainian].
|