Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018)
У статті автор аналізує дослідження окремих аспектів історії України в ІІІ Речі Посполитій у руслі загального суспільно-політичного процесу в Польщі. Особлива увага звернена на діяльність польських наукових осередків й окремих істориків, що займаються дослідженням проблем історії України. Автор п...
Saved in:
| Date: | 2018 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2018
|
| Series: | Історіографічні дослідження в Україні |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160406 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) / О. Морозова // Історіографічні дослідження в Україні. — 2018. — Вип. 29. — С. 192-215. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-160406 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1604062019-11-06T01:25:45Z Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) Морозова, О. Проблемна історіографія У статті автор аналізує дослідження окремих аспектів історії України в ІІІ Речі Посполитій у руслі загального суспільно-політичного процесу в Польщі. Особлива увага звернена на діяльність польських наукових осередків й окремих істориків, що займаються дослідженням проблем історії України. Автор приходить до висновку, що увага польських істориків здебільшого прикута до т.зв. гострих проблем спільного минулого. Залишаються малодослідженими питання повсякденного життя поляків і українців на південно-східних територіях ІІ Речі Посполитої, культурного і духовного розвитку української спільноти в окреслений період, українсько-польської співпраці на побутовому рівні, проблема національної свідомості українського населення пограниччя тощо. In the article, the author analyzes the evolution of the study of certain aspects of the history of Ukraine in the Third Commonwealth in the context of the general sociopolitical process in Poland. Particular attention is paid to the activities of Polish research centers and individual historians involved in the research on the problems of Ukrainian history. The author comes to the conclusion that the attention of Polish historians is mostly tied to the so-called "Acute problems" of the common past. Issues of the daily life of Poles and Ukrainians in the south-eastern territories of the Second Commonwealth, cultural and spiritual development of the Ukrainian community during the determined period, Ukrainian-Polish co-operation at the domestic level, the problem of national consciousness of the Ukrainian population of the borderland, etc. are still almost not investigated. 2018 Article Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) / О. Морозова // Історіографічні дослідження в Україні. — 2018. — Вип. 29. — С. 192-215. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 2415-8003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160406 930.2(438:477)“1989/…” uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемна історіографія Проблемна історіографія |
| spellingShingle |
Проблемна історіографія Проблемна історіографія Морозова, О. Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) Історіографічні дослідження в Україні |
| description |
У статті автор аналізує дослідження окремих аспектів історії
України в ІІІ Речі Посполитій у руслі загального суспільно-політичного
процесу в Польщі. Особлива увага звернена на діяльність польських
наукових осередків й окремих істориків, що займаються дослідженням проблем історії України. Автор приходить до висновку, що увага
польських істориків здебільшого прикута до т.зв. гострих проблем
спільного минулого. Залишаються малодослідженими питання повсякденного життя поляків і українців на південно-східних територіях
ІІ Речі Посполитої, культурного і духовного розвитку української
спільноти в окреслений період, українсько-польської співпраці на побутовому рівні, проблема національної свідомості українського населення пограниччя тощо. |
| format |
Article |
| author |
Морозова, О. |
| author_facet |
Морозова, О. |
| author_sort |
Морозова, О. |
| title |
Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) |
| title_short |
Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) |
| title_full |
Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) |
| title_fullStr |
Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) |
| title_full_unstemmed |
Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) |
| title_sort |
еволюція дослідження історії україни в ііі речі посполитій (1989–2018) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Проблемна історіографія |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160406 |
| citation_txt |
Еволюція дослідження історії України в ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) / О. Морозова // Історіографічні дослідження в Україні. — 2018. — Вип. 29. — С. 192-215. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| series |
Історіографічні дослідження в Україні |
| work_keys_str_mv |
AT morozovao evolûcíâdoslídžennâístorííukraínivííírečípospolitíj19892018 |
| first_indexed |
2025-07-14T13:03:24Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:03:24Z |
| _version_ |
1837627558449905664 |
| fulltext |
192
УДК 930.2(438:477)“1989/…”
Ольга Морозова
кандидат історичних наук,
доцент, кафедра історії,
Чорноморський національний університет
ім. Петра Могили (Миколаїв, Україна)
olga_chdu@ukr.net
ЕВОЛЮЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
В ІІІ РЕЧІ ПОСПОЛИТІЙ (1989–2018)
У статті автор аналізує дослідження окремих аспектів історії
України в ІІІ Речі Посполитій у руслі загального суспільно-політичного
процесу в Польщі. Особлива увага звернена на діяльність польських
наукових осередків й окремих істориків, що займаються досліджен-
ням проблем історії України. Автор приходить до висновку, що увага
польських істориків здебільшого прикута до т.зв. гострих проблем
спільного минулого. Залишаються малодослідженими питання повсяк-
денного життя поляків і українців на південно-східних територіях
ІІ Речі Посполитої, культурного і духовного розвитку української
спільноти в окреслений період, українсько-польської співпраці на по-
бутовому рівні, проблема національної свідомості українського насе-
лення пограниччя тощо.
Ключові слова: історія України, дослідження історії України, Пол-
ьща, польська історіографія, суспільно-політичні трансформації.
Останнім часом необхідність вивчення минулого України в
усіх його проявах набуває особливої актуальності. Це сприяє
глибшому усвідомленню сучасних проблем, прогнозуванню май-
бутнього. Важливе значення має питання еволюції дослідження
історії України в Польщі (1989–2018), адже польська історіо-
графія з цієї проблеми є доволі значущою й потребує ретельного
вивчення.
Звернення до теми зумовлене, з одного боку, необхідністю
заповнити одну з прогалин сучасної історіографії, що виникла
через відсутність праць, які б узагальнювали процес розвитку
досліджень історії України в ІІІ Речі Посполитій, а з другого –
необхідністю вивчити й оцінити доробок польських учених у
© О. Морозова, 2018
193
напрямку досліджень історії України, їх бачення проблем ук-
раїнської історії тощо.
Треба зауважити, що історіографічні пошуки з даного пи-
тання представлені низкою локальних досліджень з конкретних
питань історії України, поодинокими історіографічними розвід-
ками тощо. Одними з перших, хто під час польських демо-
кратичних перебудов кінця ХХ – початку ХХІ ст. почав
описувати окремі події історії України, були: Р. Тожецький
(R. Torzecki)1, В. Серчик (W. Serczyk)2, Є. Коко (E. Koko)3,
В. Менджецький (W. Mędrzecki)4 тощо. Згодом ця тема була
частково висвітлена в працях Т. Стриєка (T. Stryjek)5, Г. Мотики
(G. Motyka)6, В. Гіля й Н. Гіля (W. Gil, N. Gil)7, Я. Я. Бруського
(J. Bruski)8, І. Галагіди (I. Hałagida)9, Р. Внука (R. Wnuk)10 тощо.
———————
1 Torzecki R. Kwestia ukraińska w Polsce wlatach 1923–1929. Kraków,
1989. 467 s.
2 Serczyk W. A. Stereotypy w historii stosunkow polsko-ukrainskich.
Drogi do prawdy // Stereotypy narodowosciowe na pograniczu / red.
W. Bonusiak. Rzeszow, 2002. S. 11–13.
3 Koko E. Polska historiografia po 1989 roku o relacjach polsko-
ukraińskich w latach 1918–1939 // Historycy polscy i ukraińscy wobec
problemów XX w. / red. P. Kosiewski i G. Motyka. Kraków, 2000. S. 132–
145.
4 Mędrzecki W. Województwo wołyńskie: 1921–1939: elementy prze-
mian cywilizacyjnych, społecznych i politycznych. Wrocław, 1988. 202 s.
5 Stryjek T. Ukrainska idea narodowa okresu miedzywojennego. Analiza
wybranych koncepcji. Wroclaw, 2000. 450 s.
6 Motyka G. Problematyka stosunków polsko-ukraińskich w latach
1939–1948 w polskiej historiografii po roku 1989 // Historycy polscy i
ukraińscy wobec problemów XX w. / red. P. Kosiewski i G. Motyka.
Kraków: UNIVERSITAS, 2000. S.166–178.
7 Gil W. Stosunki Polski z Ukraina w latach 1989–1993 / W. Gil, N. Gil.
Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek, 2002. 123 s.
8 Bruski J. J. Petlurowcy. Centrum Państwowe Ukraińskiej Republiki
Ludowej na Wychodźstwie. 1919–1924 Kraków, 2000.
9 Hałagida I. Ukraińcy w województwie gdańskim w latach 1947–1956 //
Między Odrą i Dnieprem. Wyznania i narody. Zbiór studiów / red. T. Steg-
ner. Gdańsk, 1997.
194
І сьогодні ці вчені активно працюють над дослідженням ук-
раїнської історії11. Серед українських науковців належить виок-
ремити Л. Зашкільняка, М. Литвина, І. Іллюшина, Я. Грицака,
М. Геника та ін.12
Метою статті є аналіз розвитку українознавчих студій в
Польщі у контексті політичних і суспільних змін у ІІІ Речі
Посполитій. Автор поставив перед собою такі завдання: про-
слідкувати суспільно-політичні трансформації в Польщі (1989–
2018); проаналізувати діяльність польських наукових інституцій
і окремих учених у напрямку вивчення історії України; зробити
висновки щодо особливостей дослідження історії України в
ІІІ Речі Посполитій (1989–2018) тощо.
Отже, розвиток демократичних процесів у Польщі, станов-
лення незалежної Української держави, налагодження відносин
між Польщею й Україною започаткували детальне вивчення й
аналіз спільного минулого. Уже наприкінці 1970-х років у
Польщі розпочинаєтся критичне переосмислення власної історії.
У 1973 р. виходить у світ монографія В. Шоти й А. Шьчешьняка
10 Motyka G., Wnuk R. Pany i rezuny: współpraca AK–WiN i UPA
1945–1947. Warszawa: Oficyna Wydawnicza Volumen, 1997.
11 Motyka G. Od rzezi wołyńskiej do akcji Wisła. Kraków: Wydaw-
nictwo Literackie, 2011.
12 Зашкільняк Л. Польська історіографія після Другої світової
війни: проблеми національної історії (40–60-і роки). Київ, 1992; Його
ж. Українсько-польські стосунки ХХ ст. у суспільній свідомості ук-
раїнців і поляків // Вісник Львівського університету. 2008. Вип. 2.
Соціологія; Historycy polscy i ukrainscy wobec problemów XX wieku /
red. P. Kosiewski i G. Motykа. Kraków, 2000; Ільюшин І. Актуальні
проблеми методології та історіографії українсько-польських відносин
ХХ ст. // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки: Міжвід.
зб. наук. пр. 2007. Вип. 16(1). С. 395–404; Його ж. Волинська трагедія
1943–1944 рр.: пошук між “двома правдами” // Українська правда.
Історична правда. 2011. 13. липня [Електронний ресурс] Режим до-
ступу: http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/07/13/45611/
195
“Шлях в нікуди”13, в якій автори намагалися подати відмінну від
усталеного погляду оцінку діям УПА. У результаті книга була
вилучена з продажу й усіх бібліотек, адже тема українсько-
польських відносин могла бути представлена в єдиний, украй
антиукраїнський спосіб.
Велику заслугу для врегулювання проблеми українсько-
польських взаємин виключно в науковий спосіб, що поєднував
польський патріотизм із розумінням становища українців, зро-
бив Ришард Тожецький. Його монографія “Українське питання
в політиці ІІІ Рейху 1933–1945”14 (1972), опублікована невели-
ким накладом, довго була для поляків єдиним джерелом неза-
ангажованого бачення новітньої історії України в зазначений
період.
Червневі вибори 1989 р. стали переломним епізодом у
політичному розвитку Польщі. Діяльність першого, не кому-
ністичного польського уряду почалася з ліквідації всього, що
нагадувало про тоталітарний режим15. У польському суспільстві
відбулася корінна переоцінка цінностей, почав складатися новий
моральний та інтелектуальний клімат. З кінця ХХ ст. у Польщі
набуло популярності гасло «Немає вільної Польщі без вільної
України», що у свій час висунув Юзеф Пілсудський16. Те гасло
активно підтримав та розвивав Єжи Ґедройць (редактор “Куль-
тури”)17. Поляки почали звертати більшу увагу на своїх сусідів –
українців, на дослідження їхньої історії, культури тощо18.
———————
13 Szcześniak A., Wiesław Sz. Droga do nikąd. Działalność organizacji
ukraińskich nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce. Warszawa: Wydaw-
nictwo Ministerstwa obrony Narodowej, 1973.
14 Torzecki R. Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy (1933–1945).
Warszawa: Wyd. Książka i Wiedza. 1972.
15 Сінкевич Є. Г. Українсько-польські відносини (1918–2008): Нав-
чальний посібник. Миколаїв, 2010. С. 131–132.
16 Grünberg K. Józef Piłsudski o źydach polskich // Pomorze-Polska-
Europa. Studia i materiały z dziejów XIX–XX wieku. Toruń, 1995. S. 171.
17 Deklaracja w sprawie ukraińskiej // Kultura. 1977. № 5. С. 66–67.
18 Польща – нарис історії /ред. Влодзімєжа Менджецького та Єжи
Брацисевича. Переклад з польської Івана Сварника. Варшава: Інститут
196
Політичне зближення України та Польщі поставило на по-
рядок денний пошук компромісів у оцінках минулого, пошук
того, що нас зближує, а не роз’єднує19. Українсько-польське
протистояння ХVII ст., конфлікт кінця ХІХ – початку ХХ ст.,
міжвоєнного періоду, зокрема мовне питання, Волинська
трагедія, пацифікація, операція “Вісла”, проблема протистояння
ОУН–УПА з Армією Крайовою – це якраз ті моменти, що
збереглися в національній пам’яті двох народів20 і стали темою
для численних дискусій21.
Наприкінці ХХ ст. були надруковані грунтовні праці відомих
польських авторів Т. Ольшанського, А. Хойновського, Р. То-
жецького22, які присвятили багато уваги польсько-українським
взаєминам, у тому числі конфліктам часів Другої світової війни.
національної пам’яті – Комісія переслідування злочинів проти поль-
ського народу, 2015. С. 345.
19 Wawrzonek M. Polsko-ukraińskie pojednanie. Potrzeba kztałtowania
nowego stereotypu wzajemnych stosunków // Polska-Niemcy-Ukraina w
Europie. Narodowe identyfikacje i europejskie integracje w przededniu XXІ
wieku / red. W. Bonusiaka. Rzeszów, 2000. S. 181–189.
20 Морозова О. С. Національна пам’ять та сучасні українсько-поль-
ські відносини // Історико-політичні проблеми сучасного світу: збірник
наукових статей. Чернівці: Чернівецький національний університет,
2013. Т. 25–26. С. 173–177.
21 Іллюшин І. Волинська трагедія 1943–1944 рр.: пошук між “двома
правдами” [Електронний ресурс] // Українська правда. Історична
правда. 2011. 13. липня. Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/
digest/2011/07/13/45611/; Павлів В. 55-летие “операции Висла”, или Как
в Польше решили “украинский вопрос” // Зеркало недели. 2002.
27 апреля (№ 16); Зашкільняк Л. О. Українсько-польські стосунки
ХХ ст. у суспільній свідомості українців і поляків // Вісник Львів-
ського університету. 2008. Вип. 2. Соціологія; Мотика Ґ. Польська
реакція на дії УПА: масштаб і перебіг каральних акцій [Електронний
ресурс] // Незалежний культурологічний журнал “Ї”. 2003. № 28.
Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n28texts/motyka2.htm
22 Olszański T. Historia Ukrainy XX wieku. Warszawa, [b.d.w.];
Chojnowski A. Historia państw swiata w XX wieku. Warszawa, 1997;
Torzecki R. Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923–1929. Kraków,
1989.
197
Учені намагалася з’ясувати, чому так довго й ретельно історія
України подавалася виключно в негативному форматі.
У Польщі з’явилися значні наукові осередки, які зайнялися
проблематикою українсько-польських відносин: Інститут історії
й Інститут політичних досліджень Польської академії наук
(Варшава), Фундація Святого Володимира (Краків), Південно-
Східний науковий інститут (Перемишль), Інститут Центрально-
Східної Європи тощо. Учасниками українсько-польського нау-
кового діалогу й співпраці, у тому числі в культурній сфері, з
польської сторони виступили Варшавський університет, Універ-
ситет Марії Кюрі-Склодовської (Люблін), Ягеллонський універ-
ситет (Краків), Університет імені Адама Міцкевича (Познань),
Вроцлавський університет, Поморська академія (Слупськ) й
інші. З української – Львівський, Волинський та Прикарпат-
ський національні університети.
Частині польських істориків вдалося ліквідувати лакуни
щодо цілої низки питань минувшини. Боротьба за український
університет та справедливе виборче законодавство на початку
ХХ ст., визвольні змагання 1918–1920 рр., пацифікація, голод в
Україні, лемківське питання – це далеко не повний перелік
проблем, яких торкнулися вчені Польщі й України.
Своєю чергою, Богдан Осадчук відзначав, що наприкінці
ХХ ст. в історичній науці ще бракувало опрацювання укра-
їнського інтегрального націоналізму, наукових досліджень щодо
УПА, ролі українських націоналістів у суспільних подіях
напередодні війни, а також висвітлення ролі Єжи Ґедройця та
його оточення в досягненні польсько-українського порозуміння.
Анджей Фрішке наголошував на відсутності в історіографії
праць, які б містили здобутки польської історичної науки з
проблем ставлення поляків до українців та інших національних
меншин23.
На початку 1990-х років у Польщі було відновлено заці-
кавлення працями польського історика Оскара Галецького та
його концепцією історії Центрально-Східної Європи. Особливу
———————
23 Historycy polscy i ukraińscy wobec problemów XX w. / red. P. Ko-
siewski i G. Motykа. Kraków, 2000. S. 190–191.
198
роль у цьому процесі відіграв відомий польський вчений Єжи
Клочовський, який в 1991 р. заснував згадуваний вище Інститут
Центрально-Східної Європи в Любліні.
Треба відзначити, що активізація інтересу польських учених
до української тематики йшла в тандемі з розвитком політичних
контактів України й Польщі. Польща була однією з перших
держав, яка підтримала незалежну Україну. Після офіційного
візиту міністра закордонних справ Речі Посполитої Кшиштофа
Скубішевського до Києва 29–30 грудня 1992 р., а згодом
президента Леха Валенси до України 24–26 травня 1993 р.,
почався етап взаємодії істориків та громадсько-політичних ін-
ституцій. Розпочала роботу польсько-українська комісія експер-
тів з аналізу підручників з історії та географії України й Польщі,
метою якої є об’єктивне висвітлення гострих питань минувшини
як в польській, так і в українській шкільній літературі24. З укра-
їнської сторони у комісії були: С. Кульчицький, О. Удод,
Н. Бєскова, Р. Євтушенко, М. Кугутяк, О. Лисенко, І. Патриляк,
І. Гирич, І. Щупак, Є. Врадій, Р. Євтушенко тощо, з польської –
В. Серчик, В. Менджецький, Г. Мотика, Т. Янковський, П. Ун-
гер, К. Санойца, М. Корнат, М. Барвінський, П. Кроль, М. Скур-
ка тощо25.
Розв’язання гострих моментів спільного українсько-поль-
ського буття відбувалось під час проведення різноманітних
конференцій і симпозіумів як в Україні, так і Польщі, зокрема:
“Україна–Польща: 1000 років сусідства” (Перемишль, 1990–
1999), “Депортація українців з Лемківщини, Надсяння, Холм-
———————
24 Удод О. А., Бондар В. В. Україно-польська комісія експертів:
становлення і діяльність // Україно-польське співробітництво в галузі
історичної освіти: Матеріали та документи україно-польської комісії
експертів з удосконалення змісту шкільних підручників з історії те
географії (1993–2013) / О. А. Удод (відп. ред.). Київ: Генеза, 2013.
С. 5–17.
25 Інформація з сайту Міністерства освіти Польщі (Ministerstwo
edukacji narodowej). Режим доступу: https://men.gov.pl/pl/zycie-szkoly/
ksztalcenie-ogolne/komisje-podrecznikowe/polsko-ukrainska-komisja-
ekspertow
199
щини, Підляшшя (1944–1947)” (Львів, 1996), “Українсько-поль-
ські відносини в Галичині у ХХ ст.” (Івано-Франківськ, 1997)26,
„Польсько-українські стосунки 1991–2013: спроба підсумку”
(Люблін, 2013), „Поляки та українці. 70 років після Волинської
трагедії” (Гданьск, 2013), „Польща–Україна: спільні шляхи до
свободи…” (Житомир, 2015, 2017) і т. п.27
Особливе значення мав науковий семінар істориків в Казі-
мєжу Дольним (1–3 грудня 1998 р.). Захід мав показати акту-
альний стан наукового бачення й досліджень в Польщі та в
Україні. Дискусії науковців і публіцистів розгорнулися навколо
гострих проблем українсько-польського минулого28.
Помітну роль в обговоренні проблем ХХ ст. відіграв нау-
ковий семінар “Україна – Польща: важкі питання” (1997–
———————
26 Там само.
27 Поляки та українці після Волині 1943–44. Режим доступу:
http://www.nasze-slowo.pl/polyaki-ta-ukrayintsi-pislya-volini-1943-44/; У
ЖДУ ім. І. Франка відбулася міжнародна конференція «Польща–
Україна: спільні шляхи до свободи». Режим доступу: https://mon.gov.
ua/ua/news/usi-novivni-novini-oblastej-2015-04-28-u-zhdu-im.-i.-franka-
vidbulasya-mizhnarodna-konferencziya-%C2%ABpolshha-ukrayina-spilni-
shlyaxi-dosvobodi%C2%BB?=print; Жуковський О. Відбулася Міжна-
родна наукова конференція «Польща-Україна: спільні шляхи до сво-
боди. Балто-Чорноморський союз Міжмор’я: ретроспектива і перс-
пектива». Режим доступу: http://www.facultyofhistory.com/2017/11/blog-
post_8.html
28 Ільюшин І. Волинська трагедія 1943–1944 рр: пошук між “двома
правдами” // Українська правда. Історична правда. 2011, 13 липня.
Режим доступу: http://www.istpravda.com.ua/digest/2011/07/13/45611/ ;
Павлів В. 55-летие “операции Висла”, или Как в Польше решили
“украинский вопрос” // Зеркало недели. 2002, 27 апреля (№ 16);
Зашкільняк Л. Українсько-польські стосунки ХХ ст. у суспільній
свідомості українців і поляків // Вісник Львівського університету.
2008. Вип. 2. Соціологія. C. 127–137; Мотика Ґ. Польська реакція на
дії УПА: масштаб і перебіг каральних акцій // Незалежний культуро-
логічний журнал “Ї”. 2003. № 28. Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/
n28texts/motyka2.htm
200
2008)29. У результаті були визначені передумови, характер,
сутність і наслідки українсько-польського конфлікту на Волині
й Галичині часів Другої світової війни. У т. зв. протоколах
узгоджень і розбіжностей, які ухвалювали на кожному семінарі,
українські й польські історики прийшли до спільного переко-
нання, що ОУН і УПА були не “бандами” і “колаборантами”,
а українськими національно-визвольними формаціями; що в
1943 р. мала місце “антипольська акція ОУН і УПА” на Волині,
а потім і в Галичині, яка передбачала “усунення” (“витіснення”,
“депортацію”) польського населення з теренів українсько-поль-
ського пограниччя (або колишніх польських “кресів”), внаслідок
якої були значні жертви серед цивільного польського та укра-
їнського населення, а не акція “вирізування польського насе-
лення”. Головним підсумком 13-ти семінарів став образ політич-
ного і воєнного зіткнення двох рівноправних сторін – польського
руху Опору і українського національно-визвольного руху. Це
було велике досягнення вчених, яке могло допомогти розв’язати
дискусії на тему українсько-польських відносин30.
На жаль, історіографічні розвідки польських дослідників
кінця ХХ ст. характеризувалися більше пошуком фактів, аніж їх
науковою інтерпретацією. Частина польських учених своїми
працями підтверджувала тезу, що “історія є передусім політич-
ним дискурсом або художнім творінням, котре надзвичайно
умовним способом подається за правду”31. Бракувало дослід-
жень економічного життя поляків і українців на південно-
східних теренах ІІ Речі Посполитої.
———————
29 Polska–Ukraina: trudne pytania. Warszawa 1997–2009. T. 1–11;
Україна–Польща: важкі питання. T. 1–10. Варшава; Луцьк, 1998–2006.
30 Koko E. Polska historiografia po 1989 roku o relacjach polsko-
ukraińskich w latach 1918–1939 // Historycy polscy i ukraińscy wobec
problemów XX w. / red. P. Kosiewski i G. Motyka. Kraków, 2000. S. 132–
145.
31 Вісліч Т. Польська історіографія 1989–2009 рр.: дуже суб’єктивні
підсумки // Історіографічні дослідження в Україні. Київ, 2013. Вип. 23.
С. 42.
201
Наприкінці ХХ ст. в Польщі були поширені праці “тради-
ціоналістів” – істориків, що представляють в своїх працях
традиційний негативний образ українця як “бандерівця”, який
чинив різню на Волині й Східній Галичині, намагаючись
знищити усіх поляків на цих землях32. В основному авторами
були безпосередні учасники українсько-польських конфліктів:
Владислав Сємашко, Віктор Корман, Владислав Філяр, Єжи
Венгєрський тощо. Подібні оцінки та образи щодо поляків
можна було зустріти й в українській історіографії. “Для до-
слідників, що приїжджають до Польщі, болісним є бачити
книжки Пруса на полицях книгарень. Соромно мені, що їх
видають, але коли їдемо в Україну, то так само бачимо книжки,
в яких порівняння на тему поляків є досить схоже”, – заува-
жував Г. Мотика33.
Треба відзначити й активну діяльність поляків українського
походження, яскравими представниками яких є Євген Місило34,
Богдан Гук, Роман Дрозд, Ігор Галагіда, Микола Сівицький,
Володимир Мокрий тощо35. Козацька доба, постать Богдана
———————
32 Filar W. “Burza” na Wołyniu. Warszawa, 1997; Sіemaszko W.,
Sіemaszko E. Ludobójstwo, dokonane przez nacjonalistów ukraińskich na
ludności polskiej Wołunia 1939–1945. Warszawa, 2000. Т. 1–2.
33 Historycy polscy i ukraińscy wobec problemów XX w. / red.
P. Kosiewski i G.Motykа. S. 196.
34 Misiło E. Akcja “Wisła”. Warszawa, 1993; Misiło E. Repatriacja czy
deportacja. Przesiedlenie Ukraińców z Polski do USRR 1944–1946. T. 1:
Dokumenty. Warszawa, 1996; Misiło E. Polska polityka narodowościowa
wobec Ukraińców 1944–1947 // Polska–Polacy – mniejszości narodowe.
Wrocław–Warszawa–Kraków, 1992.
35 Zakerzonia. Wspomnienia żołnierzy Ukraińskiej Powstańczej Armii /
oprac. B. Huk. Warszawa, 1994–1997. Т. 1–3; Drozd R. Droga na Zaсhód.
Osdnictwo ludności ukraińskiej na ziemiach zachodnich i pólnocnych
Polski w ramach akcji “Wisła”. Warszawa, 1997; Hałagida I. Ukraińcy w
województwie gdańskim w latach 1947–1956 // Między Odrą i Dnieprem.
Wyznania i narody. Zbiór studiów / red. T. Stegner. Gdańsk, 1997; Siwicki M.
Dzieje konfliktów polsko-ukraińskich. T. 1–2. Warszawa, 1992. T. 3.
Warszawa, 1994; Siwicki M. Polsko-ukraiński konflikt 1943–1944 rr. //
202
Хмельницького, Галицький крайовий сейм, визвольні змагання
1918–1920 рр., лемківське питання – це далеко не повний пере-
лік проблем, порушених польськими дослідниками українського
походження36.
У вказаний період розпочинається робота Польсько-укра-
їнської комісії істориків при ПАН і НАН України. Учені
порушують питання не лише проблемних сторінок спільної
історії (діяльність українських націоналістів, польська політика
осадництва, українсько-польське протистояння часів Другої сві-
тової війни тощо), але й моменти єднання двох народів (Вар-
шавський договір 1920 р., антикомуністична боротьба після-
воєнних років; публікації паризької “Культури” тощо). У резуль-
таті діяльності комісії польські й українські вчені приходять до
певних узгоджень у висвітленні спільного минулого, налаго-
джують співпрацю між університетами, видають енциклопе-
дичну й довідкову літературу за спільною редакцією37.
Представництво України з 1995 р. у Міжнародному комітеті
історичних наук (що був заснований у Женеві в 1926 р.) значно
пожвавило українсько-польський науковий діалог. У Польщі
вийшла низка монографічних досліджень, присвячених поль-
сько-українським відносинам. Польська історіографія була пре-
зентована працями, що подавали усталений погляд на укра-
їнський національний рух (В. та Е. Сємашки, В. Корман,
Ч. Партач, В. Філяр й ін.) й роботами, автори яких намагалися
подивитися на проблему українсько-польських відносин з ура-
хуванням як польської, так і української позиції (Р. Тожецький,
Studia polsko-ukraińskie. Materiały z konferencji naukowej. Kamieniec-
Podolski, 29–31 maja 1992. Kijów–Przemyśl, 1993.
36 Морозова О. Українсько-польські наукові стосунки: хронологія
подій // Чорноморський літопис: Науковий журнал. Миколаїв, 2011.
Вип. 4; Україна-Польща: важкі питання. Т. 9: Матеріали ІХ і Х між-
народних наукових семінарів “Українсько-польські відносини під час
Другої світової війни” (Варшава, 6–10 листопада 2001 р.) / ред.
М. Кучерепа. Луцьк, 2004.
37 Литвин. В. Українсько-польські наукові зв’язки в гуманітарній
сфері. Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/12345
6789/82208/11-Lytvyn.pdf?sequence=1
203
Г. Мотика, Я. Я Бруський38, Є. Місило, Т. Стриєк39 тощо).
У 1997 р. молоді тоді ще історики Г. Мотика й Р. Внук видали
монографію “Пани і різуни”40. Польські вчені намагалися
з’ясувати, чому так довго й ретельно українська історія пода-
валася виключно в негативному форматі.
Початок 2000-х років відкрив нову сторінку дослідження
історії України. Активізація правих політичних сил і кресових
товариств у Польщі призвела до певної політичної мобілізації.
Виникла необхідність сформулювати тези, які б цю мобілізацію
підтримували. Українська тематика стала у пригоді. У 2000 р.
відбулося відкриття польського Інституту національної пам’яті,
була задіяна велика кількість учених, які ретельно досліджують
історію польського народу і його відносин з іншими державами.
Українсько-польський діалог відбувався під патронатом дер-
жавних інституцій.
З початку 2000-х років і донині українська тематика у
Польщі обертається передусім довкола трагічних сторінок
українсько-польського минулого. На думку українського істо-
рика Георгія Касьянова, конфлікт, який сьогодні виходить на
рівень українсько-польських відносин – це не конфлікт між
українцями й поляками, а конфлікт двох форм ідентичності, які
сфокусовані на етнонаціональному чиннику, на ексклюзивному
націоналізмі. Це конфлікт, який активно інструменталізується
політиками41.
З 2003 р. (річниця подій на Волині) поширення набуває
видана напередодні (2000 p.) праця В. і Е. Сємашків (батька й
———————
38 Bruski J.J. Petlurowcy. Centrum Państwowe Ukraińskiej Republiki
Ludowej na Wychodźstwie. 1919–1924. Kraków, 2000.
39 Stryjek T. Ukrainska idea narodowa okresu miedzywojennego.
Analiza wybranych koncepcji. Wroclaw, 2000.
40 Motyka G., Wnuk R. Pany i rezuny: współpraca AK–WiN i UPA
1945–1947. Warszawa, 1997.
41 Касьянов Г. Виступ під час Міжнародного круглого столу щодо
українсько-польського історичного діалогу “Як розмінувати україн-
сько-польську історію?”, 7 грудня 2016 р. Режим доступу:
http://glavcom.ua/publications/yak-rozminuvati-ukrajinsko-polsku-istoriyu-
386723.html
204
доньки) “Геноцид, вчинений українськими націоналістами на
Волині”. На означення українсько-польських відносин часів
Другої світової війни, зокрема діяльності ОУН і УПА, автори
використовують виключно термін “геноцид”, “людиновбивство”
(“народовбивство”). У дослідженні автори за спогадами учас-
ників подій подають детальний опис українсько-польського
конфлікту на території Волині42. Під емоційним впливом збірки
формувалася позиція певної частини польських істориків щодо
українсько-польського протистояння.
З іншого боку, В. Менджецький у статті “Національна
політика II Речі Посполитої й антипольська діяльність УПА у
1943–1944 роках” зазначив, що політика польської держави у
міжвоєнний період спричинила загострення польсько-україн-
ського конфлікту, особливо в останні роки перед вибухом
Другої світової війни. Серед негативних чинників цієї політики
найчастіше наводять такі: пацифікація, полонізація, окатоли-
чення тощо43.
Помаранчева революція в Україні сприяла зближенню укра-
їнського і польського народів. Політичні зміни в Україні
зробили можливим певне потепління й в українсько-польських
відносинах (офіційне відкриття Кладовища львівських орлят,
2005; урочистості, присвячені пам’яті українців, що загинули
від рук польського підпілля в Павлокомі, 2006) тощо. У 2005 р.
єпископи римо-католицького костелу в Польщі й Української
греко-католицької церкви ухвалили спільну відозву про взаємне
пробачення й поєднання. У польській історіографії активізу-
ється вивчення постаті А. Шептицького.
На початку ХХІ ст. українсько-польський діалог продов-
жився під час роботи конференцій, симпозіумів, круглих столів
———————
42 Sіemaszko W., Sіemaszko E. Ludobójstwo, dokonane przez nacjo-
nalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołunia 1939–1945. 2 t. Wars-
zawa, 2000.
43 Менджецький В. Національна політика II Речі Посполитої й
антипольська діяльність УПА у 1943–1944 роках (переклад з поль-
ської) // Незалежний культурологічний часопис “Ї”. 2003. № 28. Режим
доступу: http://www.ji.lviv.ua/n28texts/mendzecki.htm
205
тощо. Помітну роль у цьому напрямку відіграв вже згадуваний
семінар “Україна–Польща: важкі питання”. Історичний діалог
поступово вийшов на два рівні: науковий і громадський (пуб-
ліцистичний). Окрім істориків, даною темою зацікавились пр-
фесійні політики, журналісти, митці.
У 2005 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича
НАН України у Львові за ініціативи Я. Ісаєвича було відкрито
Центр дослідження українсько-польських відносин. Наслідком
цього стало залучення до досліджень низки молодих україн-
ських учених, реанімація наукового збірника “Україна–Польща:
історична спадщина і суспільна свідомість”. Актуалізовано та-
кож проблему подолання історичних стереотипів і формування
нової якості польсько-українського співробітництва на рівні
держав і соціумів у контексті політичних змін кінця ХХ –
початку ХХІ ст.44
Не дивлячись на певні позитивні зрушення у науковому
опрацюванні тематики, у Польщі надалі тривало інтенсивне
нагадування полякам про численні жертви на Волині і в
Галичині від рук вояків УПА, докоряння українцям. На думку
редактора часопису “Нова Польща” (“Nowaja Polsza”) Єжи
Помяновського, у країні від 2007 р. ця акція “переродилася в
регулярну кампанію, що руйнує основу порозуміння з україн-
цями, концепцію союзу з їх державою, яка мала стати стра-
тегічним союзником (…) Дійшло до блюзнірського вживання
гіркої жалоби кресов’яків як інструменту ненависті”. На думку
редактора, кампанія була інспірована і проведена через медіа,
наближені до табору президента Леха Качинського, такі як “Річ
Посполита” (“Rzeczpospolita”), “Польська газета” (“Gazeta
Polska”) i “Наша газета” (“Nasz Dziennik”)45.
У 2008 р. у Польщі відзначили 65 років з моменту подій на
Волині. У Варшаві за ініціативою й фінансування канцелярії
———————
44 Україна–Польща: історична спадщина і суспільна свідомість /
ред. М. Литвин. Львів, 2007–2015. Вип. 1–8.
45 Wspólczesna polska debata na temat metropolity Andrzeja Szep-
tickiego. Wokół konferencji w Krakowie (25–26 listopada 2009 r.) //
Przegląd Wschodni. 2013. Т. XII. Z. 4 (48). S. 954.
206
президента Польщі Леха Качинського, сприяння ІНП й Світо-
вого союзу вояків АК відбулася міжнародна конференція
“У 65-ту річницю винищення поляків на Східніх Кресах, здійс-
неного українськими націоналістами”. Треба заначити, що ще до
початку конференції постала проблема, який термін подати в
назві: “геноцид” (як звучало спочатку) чи “винищення” (що
було затверджено)46. Це свідчило про штучне нагнітання напру-
женості між поляками та українцями, прагнення винести пи-
тання історичної пам’яті на політичну арену країни.
У липні 2009 р. польський сейм ухвалив постанову про
визнання антипольської акції українського підпілля як такої, що
мала характер етнічної чистки з ознаками геноциду. Своєю
чергою, у 2010 р. президент України В. Ющенко надав колиш-
ньому лідеру ОУН С. Бандері звання Герой України, що ви-
кликало в Польщі гостру негативну реакцію з боку різних сфер
суспільства.
Критичного осмислення потребував і період 1917–1921 рр.,
зокрема питання щодо політичної долі інтернованих вояків
УНР, які перебували на території Польщі. Значну дослідницьку
роботу з цієї теми провів відомий польський історик З. Карпус47.
Питання інтернованих українців також порушували у своїх
роботах Р. Тожецький48, С. Мікуліч49, К. Левандовський50,
А. Хойновський51.
———————
46 Wołyń 1943 – rozliczenie, мaterialy przeglądowej konferencji nauko-
wej “W 65 rocznicę ekstreminacji ludności polskiej na Kresach Wschod-
nich dokonanej przez nacjonalistów ukraińskich”. Warszawa, 2010.
47 Karpus Z. Jeńcy Iinternowani rosyjscy i ukraińscy na terenie Polski w
latach 1918–1924. Toruń, 1991.
48 Torzecki R. Polacy i Ukraińcy. Sprawa ukraińska w czsia II wojny
światowej na terenie II Rzeczypospolitej. Warszawa, 1993.
49 Mikulicz S. Prometeizm w polityce II Rzeczypospolytej. Warszawa,
1971.
50 Lewandowski K. Sprawa ukraińska w polityce zagranicznej Czecho-
słowacij 1918–1932. Wrocław, 1974.
51 Chojnоwski A. Koncepcje polityki narodowościowej rządów polskich
w latach 1921–193. Warszawa, 1979.
207
На початку ХХІ ст. у Польщі активізується робота з
дослідження діяльності ОУН і УПА. Центр уваги спрямований в
основному на польсько-українське протистояння на західноук-
раїнських землях у міжвоєнний період, роки Другої світової
війни й післявоєнний час. З’явилися друком серйозні до-
слідження, зокрема праця Романа Висоцького “ОУН в Польщі у
1929–1939 рр.”. У роботі подано розлогий аналіз процесів фор-
мування національної самосвідомості українців, ідеології націо-
налізму та діяльності українських націоналістів у міжвоєнній
Польщі52. Проблемі ОУН–УПА воєнного й післявоєнного пе-
ріоду присвячена й праця авторитетного польського дослідника
історії українсько-польських взаємин у ХХ ст. Г. Мотики
“Український партизанський рух”, що стала першою спробою
наукового висвітлення діяльності радикального крила україн-
ського національно-визвольного руху (ОУН і УПА) з поль-
ського погляду53.
У 2013 р. минуло 70 років від часу трагічних подій на Волині.
У Польщі відбулася значна кількість конференцій, присвячених
подіям українсько-польського конфлікту під час війни. В Украї-
ні було опубліковано переклад книги згадуваного польського
історика Г. Мотики “Від Волинської різанини до операції
«Вісла». Польсько-український конфлікт 1943–1947 рр.”54. У ній
автор подав дещо однобічний образ українсько-польських від-
носин і конфліктів під час Другої світової війни, зокрема на
Волині і в Східній Галичині, поклавши відповідальність за
трагічні події взаємного поборювання переважно на українську
сторону.
———————
52 Wysocki R. Organizacja Ukrainskich Nacjonalistow w Polsce w latach
1929–1939: geneza, struktura, program, іdeologia. Lublin, 2003. S. 382–
385.
53 Motyka G. Ukrainska partyzantka 1942–1960. Dzialalnosc Organi-
zacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstańczej Armii. War-
szawa, 2006.
54 Мотика Г. Від Волинської різанини до операції «Вісла». Поль-
сько-український конфлікт 1943–1947 рр. Київ, 2013.
208
Водночас, 2013 р. у Варшаві за редакцією Є. Місила була
видана нова ґрунтовна збірка документів і матеріалів щодо
операції “Вісла”. На початку збірки автор умістив цитату Яцека
Куроня, яку той виголосив під час зустрічі з польськими
розвідниками, що перебували в таборі в Бещадах: “Ми, поляки,
здійснили злочин. Наше військо не боролося з бандитами
фашистів під знаком УПА, але з народом українським. Наша
влада не змогла відокремити потребу боротьби з фашистами від
боротьби з українцями. Замість того, щоб пробудити українську
бідноту до спільної боротьби з польською біднотою, щоби
боротися з фашизмом, ми вели націоналістичну боротьбу,
застосовуючи гітлерівські методи колективної відповідальності,
прикладом чого є масове переселення українського народу”55.
Видана збірка стала ґрунтовною противагою спробам польських
авторів виправдати увесь бруд здійсненої операції.
Разом з тим, у Польщі продовжують активно діяти пред-
ставники кресових організацій та їх прихильники в науковому
світі (Люцина Кулінська, Богуміл Ґротт, Чеслав Партач). 6–7
червня 2015 р. в Кендзежині-Козле (Опольське воєводство) під
час “ХІІ воєводських днів кресової культури й днів пам’яті
жертв геноциду поляків на Східних Кресах ІІ Речі Посполитої”
й за сприяння “Товариства кресов’ян в Кендзежині–Козле” було
проведено конференцію. Основна її теза – український націо-
налізм завжди мав антипольський характер і сьогодні є великою
загрозою для Польщі. Представники кресових організацій
продовжують ототожнювати прояви українського націоналізму
з нацизмом і активно нав’язують цю тезу широким верствам
польського суспільства.
У 2015 р. побачила світ книга Л. Кулінської й Ч. Партача
“Геноцид українських націоналістів проти поляків в 1939–1945”.
У книзі автори здійснили спробу визначити точну кількість
жертв українсько-польського конфлікту, висвітлити питання
польської самооборони на Волині. Водночас історики різко
критично поставились до ліберальних польських діячів, зокрема
———————
55 Akcja “Wisla”. Dokumenty i materialy / red. E. Misilo. Warszawa,
2013.
209
середовища паризької “Культури” Є. Ґєдройця, яке, на їх думку,
спричинило “вибілювання” ОУН і УПА56. Таким чином, анти-
українська позиція певних польських шовіністичних середовищ
отримує “наукове” підкріплення.
Схвалення польським сеймом постанови від 22 липня 2016 р.
про визнання подій на Волині 1943–1945 рр. “геноцидом, вчи-
неним українськими націоналістами проти мешканців ІІ Речі
Посполитої”, а також прийняття 1 лютого 2018 р. сенатом
Польщі закону про Інститут національної пам’яті, що перед-
бачає покарання за заперечення “злочинів українських націона-
лістів”, ще більше затьмарило атмосферу взаємин сусідніх
народів. Ситуація вимагає не лише глибокого детального вив-
чення спірних питань історії, а й їх об’єктивного тлумачення й
сприйняття обома сторонами.
З іншого боку, українські та польські історики продовжують
розвивати спільну працю у напрямку дослідження минувшини.
22 березня 2018 р. на базі двох університетів – Національного
університету “Києво-Могилянська Академія” та Варшавського
університету – було засновано Українсько-польську комісію для
дослідження взаємин 1917–1921 рр.; триває діяльність україн-
сько-польської комісії експертів з аналізу підручників з історії
та географії України й Польщі тощо. Така співпраця дає велику
надію на порозуміння українців і поляків й перспективу їхніх
подальших відносин.
Отже, починаючи з кінця 80-х років ХХ ст. й до сьогодення
польські історики присвятили значну увагу проблемам історії
України ХХ ст. У Польщі було сформовано коло науковців, які
намагалися, з одного боку, переосмислити застарілі уявлення
про Україну й українців, розвінчати усталені стереотипи і міфи
щодо українсько-польських відносин та новітньої історії Украї-
ни, налагодити рівноправний діалог з українськими колегами.
З другого боку, активізувалась група істориків, котрі прагнуть
розглядати історичні питання, у тому числі й щодо минулого
України, з традиційних консервативних великодержавних пози-
———————
56 Kulińska L., Partacz Cz. Zbrodnie nacjonalistów ukraińskich na Pola-
kach w latach 1939–1945. Ludobujstwo niepotępione. Warszawa, 2015.
210
цій, де українці постають в образі людей “другого ґатунку”, не
спроможних до цивілізованого життя в сучасному світі. Най-
більшу увагу польських дослідників приковували т.зв. гострі
проблеми історії України, як українсько-польське протистояння
1918–1919 рр., взаємодія політичних сил національних рухів,
зокрема провідників національного руху обох народів – Юзефа
Пілсудського і Симона Петлюри, голодомор в Україні, відно-
сини у період Другої світової війни, у тому числі на Волині і в
Галичині, післявоєнні переселення, українсько-польське погра-
ниччя та міжнаціональні стосунки в ХХ ст. Залишаються
малодослідженими питання повсякденного життя поляків і
українців на південно-східних територіях ІІ Речі Посполитої;
культурного і духовного розвитку української спільноти в ок-
реслений період, українсько-польської співпраці на побутовому
рівні, проблема національної свідомості українського населення
пограниччя тощо. Отже, попереду ще багато роботи у напрямку
неупередженого вивчення й сприйняття спільного минулого.
Важливо, щоб з обох сторін – польської та української – була
добра воля знайти взаємне розуміння і повагу до партнера як на
офіційному, так і на громадському рівнях.
Olga Morozova
Candidate of Historical Sciences,
Associate Professor, Department of History,
Black Sea National University
named Petro Mohyla (Mykolayiv, Ukraine),
olga_chdu@ukr.net
EVOLUTION OF THE STUDY OF THE HISTORY OF UKRAINE
IN THE THIRD COMMONWEALTH (1989–2018)
In the article, the author analyzes the evolution of the study of certain
aspects of the history of Ukraine in the Third Commonwealth in the context
of the general sociopolitical process in Poland. Particular attention is paid
to the activities of Polish research centers and individual historians
involved in the research on the problems of Ukrainian history. The author
comes to the conclusion that the attention of Polish historians is mostly tied
to the so-called "Acute problems" of the common past. Issues of the daily
211
life of Poles and Ukrainians in the south-eastern territories of the Second
Commonwealth, cultural and spiritual development of the Ukrainian
community during the determined period, Ukrainian-Polish co-operation at
the domestic level, the problem of national consciousness of the Ukrainian
population of the borderland, etc. are still almost not investigated.
Key words: history of Ukraine, research of the history of Ukraine,
Poland, Polish historiography, socio-political transformations.
REFERENCES
1. (1977). Deklaracja w sprawie ukraińskiej. Kultura, 5, 66–67. [in
Polish]
2. (2010). Wołyń 1943 – rozliczenie, мaterialy przeglądowej konfe-
rencji naukowej "W 65 rocznicę ekstreminacji ludności polskiej na Kresach
Wschodnich dokonanej przez nacjonalistów ukraińskich". Warszawa. [in
Polish]
3. Bruski, J. J. (2000). Petlurowcy. Centrum Państwowe Ukraińskiej
Republiki Ludowej na Wychodźstwie. 1919–1924. Kraków. [in Polish]
4. Chojnowski, A. (1997). Historia państw swiata w XX wieku.
Warszawa. [in Polish]
5. Chojnоwski, A. (1979). Koncepcje polityki narodowościowej
rządów polskich w latach 1921– 1939. Warszawa. [in Polish]
6. Drozd, R. (1997). Droga na Zaсhód. Osdnictwo ludności ukra-
ińskiej na ziemiach zachodnich i pólnocnych Polski w ramach akcji
"Wisła". Warszawa. [in Polish]
7. Filar, W. (1997). "Burza" na Wołyniu, Warszawa. [in Polish]
8. Gil, W. & Gil, N. (Ed.). (2002). Stosunki Polski z Ukraina w latach
1989–1993. Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek. [in Polish]
9. Grünberg, K. (1995). Józef Piłsudski o źydach polskich. Pomorze-
Polska-Europa. Studia i materiały z dziejów XIX–XX wieku, 171–175.
Toruń. [in Polish]
10. Hałagida, I. (1997). Ukraińcy w województwie gdańskim w latach
1947–1956. Między Odrą i Dnieprem. Wyznania i narody. Zbiór studiów.
(red. T. Stegner). Gdańsk. [in Polish]
11. Huk, B. (1994–1997). Zakerzonia. Wspomnienia żołnierzy Ukra-
ińskiej Powstańczej Armii (Vol. 1–3). Warszawa. [in Polish]
12. Il'iushyn, I. Aktual'ni problemy metodolohii ta istoriohrafii
ukrains'ko-pol's'kykh vidnosyn XX st. Retrieved from http://history.org.ua/
JournALL/pro/16/1/39.pdf [in Ukrainian]
13. Illiushyn, I. (2011). Volyns'ka trahediia 1943–1944 rr.: poshuk mizh
"dvoma pravdamy". [Elektronnyj resurs]. Ukrains'ka pravda. Istorychna
212
Pravda, (13 lypnia). Retrieved from http://www.istpravda.com.ua/digest/
2011/07/13/45611/ [in Ukrainian]
14. Informatsiia z sajtu Ministerstva osvity Pol'schi (Ministerstwo
edukacji narodowej) Retrieved from /https://men.gov.pl/pl/zycie-szkoly/
ksztalcenie-ogolne/komisje-podrecznikowe/polsko-ukrainska-komisja-
ekspertow [in Polish]
15. Karpus, Z. (1991). Jeńcy Iinternowani rosyjscy i ukraińscy na
terenie Polski w latach 1918–1924. Toruń. [in Polish]
16. Kas'ianov, H. Vystup pid chas Mizhnarodnoho kruhloho stolu
schodo ukrains'ko-pol's'koho istorychnoho dialohu "Yak rozminuvaty
ukrains'ko-pol's'ku istoriiu?", 7 hrudnia 2016 r. Retrieved from
http://glavcom.ua/publications/yak-rozminuvati-ukrajinsko-polsku-istoriyu-
386723.html [in Ukrainian]
17. Koko, E. (2000). Polska historiografia po 1989 roku o relacjach
polsko-ukraińskich w latach 1918–1939. Historycy polscy i ukraińscy
wobec problemów XX w. (red. P. Kosiewski i G. Motyka), 132–145.
Kraków. [in Polish]
18. Kosiewski, P. & Motykа, G. (Ed.). (2000). Historycy polscy i
ukrainscy wobec problemów XX wieku. Kraków. [in Polish]
19. Kucherepa, M. (2004). Ukraina-Pol'scha: vazhki pytannia.
Materialy ІХ і Х mizhnarodnykh naukovykh seminariv "Ukrains'ko-pol's'ki
vidnosyny pid chas Druhoi svitovoi vijny" (Varshava, 6–10 lystopada
2001 r.). (Vol.9). [In Ukrainian]
20. Kulińska, L. & Partacz, Cz. (2015). Zbrodnie nacjonalistów
ukraińskich na Polakach w latach 1939–1945. Ludobujstwo niepotępione.
Warszawa. [in Polish]
21. Lewandowski, K. (1974). Sprawa ukraińska w polityce zagranicznej
Czechosłowacij 1918–1932. Wrocław. [in Polish]
22. Lytvyn, M. (Ed.). (2007–2015). Ukraina-Pol'scha: istorychna
spadschyna i suspil'na svidomist'. (Vol. 1–8). L'viv. [in Ukrainian]
23. Lytvyn, V. Ukrains'ko-pol's'ki naukovi zv'iazky v humanitarnij
sferi. Retrieved from http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/12345
6789/82208/11-Lytvyn.pdf?sequence=1 [in Ukrainian]
24. Mędrzecki, W. (1988). Województwo wołyńskie: 1921–1939:
elementy przemian cywilizacyjnych, społecznych i politycznych. Wrocław.
[in Polish]
25. Mendzhets'ki, V. & Bratsysevych, Y. (Ed.). (2015). Pol'scha –
narys istorii. Varshava: Instytut natsional'noi pam'iati – Komisiia pere-
sliduvannia zlochyniv proty pol's'koho narodu. [in Ukrainian]
26. Mendzhets'kyj, V. (2003). Natsional'na polityka II Rechi Pospolytoi
j antypol's'ka diial'nist' UPA u 1943–1944 rokakh (pereklad z pol's'koi).
213
Nezalezhnyj kul'turolohichnyj chasopys "Y", 28. Retrieved from
http://www.ji.lviv.ua/n28texts/mendzecki.htm [in Ukrainian]
27. Mikulicz, S. (1971). Prometeizm w polityce II Rzeczypospolytej,
Warszawa 1971. [in Polish]
28. Misiło, E. (1992). Polska polityka narodowościowa wobec
Ukraińców 1944–1947. Polska-Polacy – mniejszości narodowe. Polska
myśl polityczna XIX XX wieku (red. W. Wrzesiński), 182. Wrocław–
Warszawa–Kraków. [in Polish]
29. Misiło, E. (1993). Akcja "Wisła". Warszawa. [in Polish]
30. Misiło, E. (1996). Repatriacja czy deportacja. Przesiedlenie
Ukraińców z Polski do USRR 1944–1946, (1), Dokumenty. Warszawa. [in
Polish]
31. Misilo, E. (Ed.). (2013.). Akcja "Wisla". Dokumenty i materialy.
Warszawa. [in Polish]
32. Morozova, O. (2011). Ukrains'ko-pol's'ki naukovi stosunky: khro-
nolohiia podij. Chornomors'kyj litopys: Naukovyj zhurnal, 4, 87–91. [in
Ukrainian]
33. Morozova, O. S. (2013). Natsional'na pam'iat' ta suchasni ukra-
ins'ko-pol's'ki vidnosyny. Istoryko-politychni problemy suchasnoho svitu:
zbirnyk naukovykh statej, (25–26), 173–177. [in Ukrainian]
34. Motyka, G. (2003). Pol's'ka reaktsiia na dii UPA: masshtab i perebih
karal'nykh aktsij [Elektronnyj resurs]. Nezalezhnyj kul'turolohichnyj zhurnal
"Y" (28). Retrieved from http://www.ji.lviv.ua/n28texts/motyka2.htm [in
Ukrainian]
35. Motyka, G. (2013). Vid Volyns'koi rizanyny do operatsii "Visla".
Pol's'ko-ukrains'kyj konflikt 1943–1947 rr. Kyiv. [in Ukrainian]
36. Motyka, G. (2000). Problematyka stosunków polsko-ukraińskich w
latach 1939–1948 w polskiej historiografii po roku 1989. Historycy polscy i
ukraińscy wobec problemów XX w., 166–178. [in Polish]
37. Motyka, G. (2006). Ukrainska partyzantka 1942–1960. Dzialalnosc
Organizacji Ukrainskich Nacjonalistow i Ukrainskiej Powstańczej Armii.
Warszawa. [in Polish]
38. Motyka, G. (2011). Od rzezi wołyńskiej do akcji Wisła, Kraków:
wydawnictwo Literackie. [in Polish]
39. Motyka, G. (2013). Vid Volyns'koi rizanyny do operatsii "Visla".
Pol's'ko-ukrains'kyj konflikt 1943–1947 rr. Kyiv. [in Ukrainian]
40. Motyka, G. & Wnuk, R. (1997). Pany i rezuny: współpraca AK-
WiN i UPA 1945–1947. Warszawa. [in Polish]
41. Olszański, T. (b.d.w.). Historia Ukrainy XX wieku. Warszawa. [in
Polish]
214
42. Pavliv, V. (2002). 55-letye "operatsyy Vysla", yly kak v Pol'she
reshyly "ukraynskyj vopros". Zerkalo nedely, 16. [in Russian]
43. Polska–Ukraina: trudne pytania (1997–2009), (1–11). Warszawa.
[in Polish]
44. Prystash J. (2013). Poliaky ta ukraintsi pislia Volyni 1943–44.
Retrieved from http://www.nasze-slowo.pl/polyaki-ta-ukrayintsi-pislya-
volini-1943-44/ [in Ukrainian]
45. Serczyk, W. A. (2002). Stereotypy w historii stosunkow polsko-
ukrainskich. Drogi do prawdy. Stereotypy narodowosciowe na pograniczu
(red. W. Bonusiak), 11–13. Rzeszow. [in Polish]
46. Sinkevych, Ye.H. (2010). Ukrains'ko-pol's'ki vidnosyny (1918–
2008). Navchal'nyj posibnyk. Mykolaiv. [in Ukrainian]
47. Siwicki, M. (1992, 1994). Dzieje konfliktów polsko-ukraińskic.
(Vols.1–2, 3). Warszawa. [in Polish]
48. Siwicki, M. (1992–1993). Polsko-ukraiński konflikt 1943–1944 rr.
Studia polsko-ukraińskie. Materiały z konferencji naukowej. [in Polish]
49. Stryjek, T. (2000). Ukrainska idea narodowa okresu miedzywojen-
nego. Analiza wybranych koncepcji. Wroclaw. [in Polish]
50. Szcześniak, A. & Szota, W. (1973). Droga do nikąd. Działalność
organizacji ukraińskich nacjonalistów i jej likwidacja w Polsce. Warszawa:
Wydawnictwo Ministerstwa obrony Narodowej. [in Polish]
51. Sіemaszko, W. & Sіemaszko, E. (2000). Ludobójstwo, dokonane
przez nacjonalistów ukraińskich na ludności polskiej Wołunia 1939–1945.
Warszawa. [in Polish]
52. Torzecki, R. (1972). Kwestia ukraińska w polityce III Rzeszy (1933–
1945). Warszawa: wyd. Książka i Wiedza. [in Polish]
53. Torzecki, R. (1989). Kwestia ukraińska w Polsce w latach 1923-
1929. Kraków. [in Polish]
54. Torzecki, R. (1993). Polacy i Ukraińcy. Sprawa ukraińska w czsia
II wojny światowej na terenie II Rzeczypospolitej. Warszawa. [in Polish]
55. U ZhDU im. I. Franka vidbulasia mizhnarodna konferentsiia
"Pol'scha-Ukraina: spil'ni shliakhy do svobody" Retrieved from https://mon.
gov.ua/ua/news/usi-novivni-novini-oblastej-2015-04-28-u-zhdu-im.-i.-
franka-vidbulasya-mizhnarodna-konferencziya-%C2%ABpolshha-ukrayina-
spilni-shlyaxi-do-svobodi%C2%BB?=print [in Ukrainian]
56. Udod, O. & Bondar, V. (2013). Ukrainsko-polska komіsіya eks-
pertіv: stanovlennya і dіyalnіst. [Ukrainian-Polish Commission of Experts:
Establishment and Activities] In Ukrainsko-polske spіvrobіtnictvo v galuzі
іstorichnoї osvіti: materіali ta dokumenti ukraіnsko-polskoї komіsії eks-
pertіv z udoskonalennya zmіstu shkіlnix pіdruchnikіv z іstorії ta geografії
(1993–2013) [Ukrainian-Polish cooperation in the field of historical
215
education: materials and documents of the Ukrainian-Polish commission of
experts on the improvement of the content of school textbooks on history
and geography (1993–2013)]. Kyiv. [in Ukrainian]
57. Zhukovski O. (2017). Vidbulasia Mizhnarodna naukova konfe-
rentsiia "Pol'scha–Ukraina: spil'ni shliakhy do svobody. Balto-Chorno-
mors'kyj soiuz Mizhmor'ia: retrospektyva i perspektyva" Retrieved from
http://www.facultyofhistory.com/2017/11/blog-post_8.html [in Ukrainian]
58. Vislich, T. (2013). Pol's'ka istoriohrafiia 1989–2009 rr.: duzhe
sub'iektyvni pidsumky. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, (23), 32–
52. [in Ukrainian]
59. Wawrzonek, M. (2000). Polsko-ukraińskie pojednanie. Potrzeba
kztałtowania nowego stereotypu wzajemnych stosunków. Polska-Niemcy-
Ukraina w Europie. Narodowe identyfikacje i europejskie integracje w
przededniu XXІ wieku (red. W. Bonusiaka), 181–189. Rzeszów. [in Polish]
60. Wspólczesna polska debata na temat metropolity Andrzeja Szep-
tickiego. Wokół konferencji w Krakowie (25–26 listopada 2009 r.) (2013).
Przegląd Wschodni, Vol. XII, z. 4 (48), 954. [in Polish]
61. Wysocki, R. (2003). Organizacja Ukrainskich Nacjonalistow w
Polsce w latach 1929–1939: geneza, struktura, program, іdeologia. Lublin.
[in Polish]
62. Zashkil'niak, L. (1992). Pol's'ka istoriohrafiia pislia Druhoi svitovoi
vijny: problemy natsional'noi istorii (40–60-i roky). Kyiv. [in Ukrainian]
63. Zashkil'niak, L. (2008). Ukrains'ko-pol's'ki stosunky XX st. u
suspil'nij svidomosti ukraintsiv i poliakiv. Visnyk L'vivs'koho universytetu
(2). Sotsiolohiia. S. 127–137. [in Ukrainian]
|