Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука

У статті висвітлюється непростий шлях створення в Україні школи костомаровознавства видатним істориком, історіографом Ю. А. Пінчуком. Приділено увагу науковому доробку костомаровознавця, представлені учні та послідовники Ю. А. Пінчука, для яких науково-історичні здобутки М. І. Костомарова стали о...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Дорохіна, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Історіографічні дослідження в Україні
Schlagworte:	Інституціональна історіографія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160411
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука / Т. Дорохіна // Історіографічні дослідження в Україні. — 2018. — Вип. 29. — С. 294-307. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160411
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1604112019-11-07T01:25:30Z Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука Дорохіна, Т. Інституціональна історіографія У статті висвітлюється непростий шлях створення в Україні школи костомаровознавства видатним істориком, історіографом Ю. А. Пінчуком. Приділено увагу науковому доробку костомаровознавця, представлені учні та послідовники Ю. А. Пінчука, для яких науково-історичні здобутки М. І. Костомарова стали об’єктом дослідження. Доктори наук О. В. Ясь, О. О. Ковалевська, Є. М. Луняк, кандидати історичних наук О. Т. Гончар, А. М. Бовгиря, Т. П. Малютіна та ін. публікували свої розвідки в наукових виданнях, брали активну участь в костомаровознавчих проектах учителя, тим самим здійснили вагомий внесок у створення школи костомаровознавства. Надано оцінку організованим в Чернігові щорічним Костомаровським читанням (з 2002), які об’єднали краєзнавців, музейних працівників, науковців-істориків тощо не тільки Чернігівщини, а й усієї України. The article gives an overview of difficulties in creating a "Kostomaroznavstvo" – the School of study and research of creativity by M. Kostomarov in Ukraine. It was created by a prominent historian and historiographer Yu. A. Pinchuk. This article pays attention to the scientific work of this “Kostomarov scientist”, and presents all pupils and followers of Yu. A. Pinchuk, who chose the historical achievements of M. I. Kostomarov as the subject of their researches. Ph.D.'s O. V. Yas, O. О. Kovalevska, E. M. Lunіak, Candidates of Historical Sciences O. T. Gonchar, A. M. Bovgyria, T. P. Maliutina and others published their developments in scientific journals. They took an active part in the “Kostomarov science” projects of their teacher. That was a significant contribution to the establishment of a school of M. Kostomarov research. This article also gives the evaluation of the annual Kostomarov reading (established in Chernigov in 2002), which brought together local historians, museum workers, historians, and scientists not only from Chernihiv but also from all parts of Ukraine. 2018 Article Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука / Т. Дорохіна // Історіографічні дослідження в Україні. — 2018. — Вип. 29. — С. 294-307. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 2415-8003 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160411 930.1(477)Костомаров uk Історіографічні дослідження в Україні Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Інституціональна історіографія Інституціональна історіографія
spellingShingle	Інституціональна історіографія Інституціональна історіографія Дорохіна, Т. Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті висвітлюється непростий шлях створення в Україні школи костомаровознавства видатним істориком, історіографом Ю. А. Пінчуком. Приділено увагу науковому доробку костомаровознавця, представлені учні та послідовники Ю. А. Пінчука, для яких науково-історичні здобутки М. І. Костомарова стали об’єктом дослідження. Доктори наук О. В. Ясь, О. О. Ковалевська, Є. М. Луняк, кандидати історичних наук О. Т. Гончар, А. М. Бовгиря, Т. П. Малютіна та ін. публікували свої розвідки в наукових виданнях, брали активну участь в костомаровознавчих проектах учителя, тим самим здійснили вагомий внесок у створення школи костомаровознавства. Надано оцінку організованим в Чернігові щорічним Костомаровським читанням (з 2002), які об’єднали краєзнавців, музейних працівників, науковців-істориків тощо не тільки Чернігівщини, а й усієї України.
format	Article
author	Дорохіна, Т.
author_facet	Дорохіна, Т.
author_sort	Дорохіна, Т.
title	Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука
title_short	Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука
title_full	Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука
title_fullStr	Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука
title_full_unstemmed	Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука
title_sort	школа костомаровознавства юрія анатолійовича пінчука
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Інституціональна історіографія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160411
citation_txt	Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука / Т. Дорохіна // Історіографічні дослідження в Україні. — 2018. — Вип. 29. — С. 294-307. — Бібліогр.: 22 назв. — укр.
series	Історіографічні дослідження в Україні
work_keys_str_mv	AT dorohínat školakostomarovoznavstvaûríâanatolíjovičapínčuka
first_indexed	2025-07-14T13:03:41Z
last_indexed	2025-07-14T13:03:41Z
_version_	1837627575686397952
fulltext	294 УДК 930.1(477)Костомаров Тамара Дорохіна кандидат історичних наук, доцент, кафедра археології, етнології та краєзнавчо-туристичної роботи, Національний університет “Чернігівський колегіум” імені Т. Г. Шевченка (Чернігів, Україна) ШКОЛА КОСТОМАРОВОЗНАВСТВА ЮРІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА ПІНЧУКА У статті висвітлюється непростий шлях створення в Україні школи костомаровознавства видатним істориком, історіографом Ю. А. Пінчуком. Приділено увагу науковому доробку костомарово- знавця, представлені учні та послідовники Ю. А. Пінчука, для яких науково-історичні здобутки М. І. Костомарова стали об’єктом до- слідження. Доктори наук О. В. Ясь, О. О. Ковалевська, Є. М. Луняк, кандидати історичних наук О. Т. Гончар, А. М. Бовгиря, Т. П. Малю- тіна та ін. публікували свої розвідки в наукових виданнях, брали активну участь в костомаровознавчих проектах учителя, тим самим здійснили вагомий внесок у створення школи костомаровознавства. Надано оцінку організованим в Чернігові щорічним Костомаровським читанням (з 2002), які об’єднали краєзнавців, музейних працівників, науковців-істориків тощо не тільки Чернігівщини, а й усієї України. Ключові слова: М. І. Костомаров, Ю. А. Пінчук, учитель, школа, послідовники, костомаровознавство, читання. “С легкой руки известных историков А. И. Гуржия и Ф. П. Шевченка их ученик Ю. А. Пинчук утвердит в исторической науке цельное направление – костомароведение. Юрий Анатольевич – главный двигатель в создании энциклопедии жизни и творчества Н. И. Костомарова” П. Д. Чалый1 ——————— 1 Чалий П. Д. “Острогожские дали”, спогади про Ю. А. Пінчука, надані авторці статті. © Т. Дорохіна, 2018 295 “У науковому середовищі сприймається як аксіома тверд- ження про те, що будь-яка історична доба вирізняється неповторними й самобутніми подіями, явищами та процесами. Саме вони складають унікальний візерунок епохи, який зали- шається в пам’яті прийдешніх поколінь. Найприкметнішою рисою кожного часу є, на думку авторитетних учених, видатні постаті, з якими асоціюється певна історична епоха. Для українського відродження та національної історичної науки ХІХ ст. однією з таких знакових постатей був видатний історик, археограф і архівознавець, фольклорист і етнограф, письменник і публіцист, громадський і політичний діяч Микола Іванович Костомаров (1817–1885)”2. Так впевнено і перекон- ливо розпочав Ю. А. Пінчук перший розділ теми наукових досліджень “Історичні джерела і проблеми як фактор поступу української духовної культури”, запропонованої на відкриття за відомчою тематикою Інститутом української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, керівни- ком якої він був. Немає сумніву, що під кожним словом, яке характеризує діяльність М. І. Костомарова, Ю. А. Пінчук, як не- перевершений фахівець питання його життя і творчості, під- писався своїм авторитетом. Представлені Ю. А. Пінчуком протягом 1970-х років – поч. ХХІ ст. матеріали, в яких досить повно висвітлено біографію та праці великого історика й громадського діяча позаминулого століття, засвідчують закономірність появи міждисциплінарної галузі знань – костомаровознавства. Значущість науково-до- слідної діяльності Ю. А. Пінчука, цінність і високу фаховість його наукового доробку відмічено вітчизняними й зарубіжними науковцями (більше 30-ти публікацій присвячено Ю. А. Пінчуку за його життя). Покажчик праць Ю. А. Пінчука чекає на своє продовження і буде займати не один десяток сторінок – це й статті у наукових збірниках та часописах, розвідки в періо- дичній пресі, енциклопедичних і довідкових виданнях, моно- ——————— 2 Пінчук Ю. А. Запит на відкриття теми наукових досліджень за відомчою тематикою: попередній варіант для роботи (з приватного архіву Ю. А. Пінчука). 296 графії та окремі видання, хроніка та інформація, перевидання творів інших учених, редагування та рецензії, матеріали допо- відей та повідомлень на наукових конференціях (за попередніми підрахунками – близько 400). У приватному архіві Ю. А. Пінчука збереглося від руки написане обґрунтування обраної ним теми кандидатської дисер- тації – перших кроків на шляху тривалої титанічної праці. “Объяснительная записка к выбору темы диссертационной работы В последние годы на Украине, как и в целом по СССР, вышел в свет ряд монографий и статей по частным проблемам или периодам истории исторической науки, однако все еще заметен пробел в изучении историографического наследия отдельных крупнейших историков прошлого. Назрела потребность на основе марксо-ленинских принципов дать анализ и оценку большому научному наследию по истории Украины Н. И. Костомарова, который обогатил и расширил источниковедческую базу истории Украины и на ее основе сде- лал ряд выводов, сохранивших свое научное значение до наших дней. Этим и отсутствием специальных исследований объясня- ется избрание аспирантской темы”. Так аргументовано аспірант, за підтримки наукового керів- ника О. І. Гуржія, доводив актуальність обраної теми дослід- ження – “М. І. Костомаров як історик України”. Захист дисертації відбувся 28 січня 1972 р. на засіданні Вченої ради Інституту історії АН УРСР. У виписці з протоколу № 1 від 28. 01. 1972 р. засідання Вченої ради Інституту історії АН УРСР зазначено, що основний зміст дисертації достатньо повно відображений в таких статтях: “Визвольна війна 1648– 1654 рр. і об’єднання України з Росією в оцінці М. І. Косто- марова” (“Український історичний журнал”, 1971, № 2); “До- жовтнева та радянська історіографія про М. І. Костомарова як історика” (“Історіографічні дослідження в УРСР”, 1971, вип. 4). 297 З протоколу зрозуміло, що захист проходив бурхливо. Ідеологічні суперечки, жвава дискусія, інколи – обурення, ви- мога до дисертанта дати політичну оцінку поглядам М. І. Косто- марова (“…как Вы смотрите на деятельность Костомарова как ученого с точки зрения нашей партийности, с точки зрения классовости?”3) тощо призвели до того, що захист кандидат- ської дисертації Ю. А. Пінчука став помітною подією не тільки для самого дисертанта та Вченої ради інституту, а й для істо- ричної науки взагалі. Протягом усього обговорення Ю. А. Пін- чук стримано й обґрунтовано, оминаючи політичний аспект, намагався довести значення та позитивну роль М. І. Костома- рова в українській історіографії. Слід зазначити, що суттєву підтримку під час захисту дисертації Ю. А. Пінчук отримав від офіційного опонента, авто- ритетного науковця Ф. П. Шевченка та професора М. А. Рубача (“Хочу выступить в защиту диссертанта и в защиту Кос- томарова…”). Відгук на дисертацію провідної установи – кафедри історії УРСР Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за великої кількості зауважень закінчився ви- сновком: “Диссертация отвечает уровню предъявляемых тре- бований и автор заслуживает присуждения ему ученой степени кандидата исторических наук”4. У підсумку голоси розділилися таким чином: “за” – 18; “проти” – 2; “недійсний” – 1. Ретельно перечитавши (неодноразово) спогади Ю. А. Пін- чука щодо обрання теми дисертації, ознайомившись з прото- колом захисту, спогадами про подальший науковий шлях, непрості життєві випробування тощо стає зрозумілим, що май- бутній науковець з “першого знайомства” відкрив для себе постать М. І. Костомарова і “не зраджував” цій темі все своє життя. Дякуючи Ю. А. Пінчуку, сьогодні велика родина істо- риків (і не тільки істориків) поділяє його думку: “З ім’ям Кос- томарова пов’язане формування національної академічної істо- ——————— 3 Скаба А. Д., академік АН УРСР, директор Інституту історії АН УРСР (1968–1973), Голова Вченої ради. 4 Відгук підписав завідувач кафедри історії УРСР доктор історич- них наук П. А. Лавров. 298 ріографії, пробудження і конституювання української нації та становлення політичного українства. Адже він є одним із за- сновників Кирило-Мефодіївського братства і автором його програми – «Книги буття українського народу» – визначної пам’ятки української політичної та історичної думки”5. Після захисту дисертації, враховуючи ставлення радянської ідеології до видатного “талановитого дослідника історії та культури слов’янських народів”6 ХІХ ст., молодий науковець тривалий час не міг опублікувати підготовлену монографію. Студії з костомаровознавства Ю. А. Пінчук продовжив тільки в 1978 р. Проте одна стаття, яка передбачалась як апробація ди- сертаційного дослідження, була надрукована у 1973 р. – “Історія українсько-російських відносин та роль в них Б. Хмельницького у висвітленні М. І. Костомарова”. За спогадами Ю. А. Пінчука з надрукованих статей “най- більш дорогою працею, як це може здатися дивним, вважаю невеличку розвідку, опубліковану 1978 року в авторитетному виданні «Вісник Академії наук Української РСР», та ще й з ілюстраціями, під назвою «До питання про історичний живопис М. М. Ге». <…> Секретарем ЦК КПУ був Валентин Маланчук, котрий завдав великої шкоди ідеології, суспільним наукам, особливо історичній <…> Надрукувати щось з костомарово- знавства, яким я займався, становило велику проблему. <…> Проте, боліло хоч щось сказати про Миколу Костомарова, бажано нове і об’єктивне, що вдалося зробити лише у зака- муфльованій розвідці, стосовно її назви і змісту, під живопис визначного маляра ХІХ ст. Миколи Ге”7. Без сумніву, Ю. А. Пін- чук отримав неабияке задоволення від того, що врешті зміг ——————— 5 Пінчук Юрій. Вибрані студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації. Київ: Інститут історії України НАН України, 2009. С. 4. 6 Пінчук Ю. А. Микола Костомаров // Історіографічні дослідження в Україні. Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. Вип. 12. С. 88. 7 З особистих щоденникових записів Ю. А. Пінчука, наданих автор- ці статті. 299 презентувати в своїй статті ім’я видатного історика, вказати на його значущість та популярність: “У 70-х роках, поряд з працею над полотнами з історичного циклу, художник створив галерею портретів відомих письменників і вчених свого часу (І. С. Тур- генєва, М. О. Некрасова, О. М. Пипіна, М. І. Костомарова та ін.). <…> У травні 1873 року минало 35 років літературної діяльності М. І. Костомарова. Друзі вирішили влаштувати обід на честь історика і подарувати йому альбом з фотографіями присутніх. <…> В альбомі збереглося 57 фотографій. <…> На верхній частині кришки альбому написи: «Харьков, Киев, Пе- тербург» (міста, де в університетах свого часу навчався і читав лекції М. І. Костомаров). Знизу: «Н. И. Костомарову» і «девятое мая» (дата виходу у світ першого твору М. І. Косто- марова «Сава Чалий»)”8. Доцільно зазначити, що після повернення до наукової роботи в Інститут історії АН УРСР (1979), Ю. А. Пінчук протягом 15 років був ученим секретарем Ради по захисту дисертацій (1980–1995), пізніше – заступником голови (до грудня 2010). Користуючись своїм науково-організаційним досвідом (з 1973 працював у апараті Президії АН УРСР спочатку науковим співробітником-консультантом, пізніше – заступником началь- ника науково-організаційного відділу, керівником сектору сус- пільних наук), сприяв успішному захисту понад 250-ти доктор- ських і кандидатських дисертацій. …І весь цей час продовжував дослідження у галузі костомаровознавства. Тільки у 1984 р. після тривалих зусиль вийшла монографія Ю. А. Пінчука “Исто- рические взгляды Н. И. Костомарова”. У студії “Микола Костомаров” (2003) Ю. А. Пінчук зазначив: “Якісно новий період у вивченні та популяризації творчої спад- щини Миколи Костомарова пов’язаний з початком 1990-х років, з набуттям незалежності Україною та іншими республіками СРСР. Побачили світ багато праць вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема монографії і біографії написані Ю. Пінчуком і ——————— 8 Пінчук Ю. А. До питання про історичний живопис М. М. Ге // Вісник Академії наук Української РСР. Київ: Наукова думка, 1978. № 7. С. 101–103. 300 Т. Приймаком”9. Отже, з 90-х років костомаровознавець багато пише, видає, бере участь у наукових форумах тощо. У травні 1992 р. у Воронежі відбулася наукова конференція істориків, присвячена 175-річчю від народження М. І. Косто- марова. Член Союзу письменників, Союзу журналістів Росії П. Д. Чалий так прокоментував своє знайомство з Ю. А. Пінчу- ком: “В 80-х с большим интересом и пользой для себя прочел книгу «Исторические взгляды Н. И. Костомарова». Потому-то сейчас с интересом ждал его (прим. авт. – Ю. А. Пінчука) выступления. За трибуну вышел человек совсем не профес- сорской внешности. Доброта в лице напоказ: улыбчив, от глаз с прищуром лучатся морщинки. После оказалось, что при щелчке затвора фотоаппарата он, дитя фашистской оккупации, как при щелчке оружия невольно моргал – смыкал веки. А вот пусть и негромкий, но уверенный голос, выстроенная без логических «сбоев» речь подтверждали: перед тобой незаурядный ученый, умеющий с первых фраз обратить слушателя «во внимание», взять слушателя, что называется, в плен. <…> К своим 26 годам моя дочь (прим. авт. – Тетяна Малютіна, доцент Во- ронезького державного університету ім. імператора Петра І) защитила кандидатскую диссертацию по теме: «Н. И. Косто- маров (1817–1885 гг.): общественно-политические взгляды и деятельность». <…> Дело в том, что все эти годы работала и работает «по Костомарову» под доброжелательной, я бы сказал даже – отеческой заботой Юрия Анатольевича, глав- ного «костомароведа». Он бережно редактирует ее статьи и очерки, публикует в Киеве в «Историчном журнале», в научных сборниках. Пинчук подсказывает ей пути дальнейших поисков в российских архивохранилищах <…> Заслужено имя ведущего историка-костомароведа внесено в «Воронежскую историко- литературную энциклопедию»”10. ——————— 9 Пінчук Ю. А. Микола Костомаров // Історіографічні дослідження в Україні. Київ: Інститут історії України НАН України, 2003. Вип. 12. С. 99. 10 Чалий П. Д. “Острогожские дали”, спогади про Ю. А. Пінчука, надані авторці статті. 301 У 1992 р. вийшла монографія Ю. А. Пінчука “Микола Іва- нович Костомаров, 1817–1885”; 1993 р. – студії М. І. Косто- марова “Автобиография. Бунт Стеньки Разина”, упорядкування, коментарі та вступна стаття Ю. А. Пінчука; 1995 р. – колективна монографія “Історична спадщина в світлі сучасних досліджень: Величко, Маркович, Костомаров, Яворський”; 2001 р. – “Эн- циклопедия жизни и творчества Н. И. Костомарова (1817–1885)” у співавторстві; 2002 р. – “Микола Іванович Костомаров (1817– 1885): матеріали до біографії”, упорядники О. Т. Гончар, Г. В. Пасещенко, відпов. ред. Ю. А. Пінчук; 2005 р. – “Мемуари про Миколу Костомарова” та енциклопедичний довідник “Микола Костомаров: Віхи життя і творчості” у співавторстві; 2009 р. – “Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації”; 2012 р. – “Вибрані студії з костомаровознавства”. Навколо Ю. А. Пінчука, починаючи з 1990-х років, згурто- вуються молоді науковці, які, вивчаючи науково-публіцистичні та полемічні розвідки, етнокультурні праці М. І. Костомарова, прагнули відтворити безперервність українського історичного процесу, скласти повну картину справ в Україні з кінця XVI – до поч. XVIII ст. Ю. А. Пінчук виховав велику плеяду наукових і педагогічних кадрів, багато з них у той чи інший період їхньої співпраці долучилися до школи костомаровознавства. Доктор історичних наук О. В. Ясь зазначив, що “У 1990-х – 2000-х роках мені випала нагода близько спізнатися з ним (прим. авт. – Ю. А. Пінчуком) та попрацювати під його керівництвом у відділі української історіографії Інституту історії України НАН України. Власне саме тоді Юрій Анатолійович залучив мене до костомаровознавчих студій, зокрема до підготовки енциклопедичного довідника про М. Костомарова”11. Ю. А. Пін- чук став керівником кандидатської дисертації О. В. Яся, по- стійно залучав його до наукових заходів костомаровознавчого спрямування. Починаючи з другої половини 1990-х років, О. В. Ясь презентує у наукових виданнях свої костомарово- ——————— 11 Ясь О. Юрій Анатолійович Пінчук (3 листопада 1937 – 22 грудня 2012) // Український археографічний щорічник. Київ: Український письменник, 2013. Вип. 18. С. 830. 302 знавчі студії: “Оцінка наукової спадщини Миколи Костомарова в українській зарубіжній історіографії (1945–1991)”; “Конст- рукція часу в історіописанні Миколи Костомарова”; “Надати історії привабливості роману… Творче кредо Миколи Косто- марова”; “Вступна стаття до фантасмагорії М. І. Костомарова «Скотской бунт. Письмо малороссийского помещика к своему петербургскому приятелю» (До 200-річчя від дня народження М. І. Костомарова та 100-ліття першої публікації «Скотского бунта»)” та ін., бере участь в організації та проведенні Костома- ровських читань. Кандидат історичних наук О. Т. Гончар обрала тему канди- датської дисертації “Проблеми історії та культури України в епістолярній спадщині М. І. Костомарова”. Її науковим керів- ником також був Ю. А. Пінчук (захист відбувся 2008). О. Т. Гончар представила близько 50-ти наукових студій, при- свячених М. І. Костомарову: “У пошуках істини (з епістолярної спадщини М. І. Костомарова)” (2002); “Листування М. О. Мак- симовича та М. І. Костомарова” (2005); “М. І. Костомаров і М. П. Погодін: науковий диспут в епістолярному розрізі” (2007); “Людина науки, закохана в неї…” (М. І. Костомаров) (2007); “Микола Костомаров у пошуках історичного портрета Івана Мазепи (за епістолярними джерелами)” (2010); “Українофіль- ська діяльність М. Костомарова у дзеркалі його епістолярію (середина 1850-х – початок 1860-х рр.” (2010); “Штрихи до біографії Миколи Костомарова та його родини” (у співавторстві, 2013); “Осягнення Миколою Костомаровим історичного образу Богдана Хмельницького у світлі епістолярної спадщини” (2013); “Творча спадщина Миколи Костомарова в сучасній українській історіографії” (2014); “Українофільська діяльність Миколи Кос- томарова 1863–1885 рр. у дзеркалі його епістолярної спадщини” (2014); “Проблеми історії та культури України в епістолярній спадщині М. І. Костомарова” (2008), “Микола Костомаров: по- стать історика на тлі епохи” (2017) та багато інших. Учена продовжує брати активну участь у Костомаровських читаннях. Доктор історичних наук О. О. Ковалевська згадує: “У мене тремтіли руки і «підкошувалися» ноги від хвилювання. Наразі Юрій Анатолійович взяв до рук примірник дисертації, швидко прогорнув і сказав, що за кілька днів напише відгук. Мені тоді 303 здавалося, що за цей час пройшла вічність. <…> 20 березня 1997 р. відбувся захист дисертації «І. С. Мазепа в історіографії XVIII–XX ст.». <…> Але як не дивно, саме в особах моїх шановних опонентів, і перш за все Юрія Анатолійовича, я отримала не стільки критиків, скільки схвальну оцінку фахівців- історіографів та неабияку моральну підтримку. <…> Надалі була спільна робота над статтями і безпосередня передача професійного досвіду Юрія Анатолійовича, певне настав- ництво, консультації щодо підготовки та оприлюднення нових результатів моєї праці”12. О. О. Ковалевська з 2002 р. пра- цювала під керівництвом Ю. А. Пінчука і високо оцінює його якості як керівника і людини: обов’язковість, виваженість, га- лантність, вміння залагоджувати конфлікти тощо. Тема костома- ровознавства присутня у багатьох студіях ученої: “Образ ко- зацтва в історичному живописі Яна Матейка”, “Матеріали М. Костомарова у фондах Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського”, “Іконографія представників українсько- го козацтва XVII–XVIII ст.: історіографія проблеми” та ін., а також О. О. Ковалевська була активним учасником Костомаров- ських читань у Чернігові. Закінчує свої спогади вчена словами: “Дякую Вам, Вчителю!”. Кандидат історичних наук А. М. Бовгиря розпочав співпра- цювати з Ю. А. Пінчуком у 2001 р., а в червні 2004 р. під його керівництвом захистив дисертацію “Пам’ятки історичної думки Гетьманщини у складі рукописних збірників XVIII – початку ХІХ ст.”. Школа костомаровознавства Ю. А. Пінчука відіграла важливу роль у становленні молодого науковця. А. М. Бовгиря був і залишається учасником Костомаровських читань, близько 10-ти його студій презентують науковий доробок М. І. Косто- марова: «“Літопис Гробянки”: питання першооснови», “Слід- ство над Павлом Полуботком 1723”, “VIII Костомаровські читання”, “Козацьке історіописання в рукописній традиції XVIII ст.” та ін. Кандидат історичних наук Н. О. Зіневич тривалий час пра- цювала під керівництвом Ю. А. Пінчука у відділі пам’яток ——————— 12 Ковалевська О. О. “Людина, якій я вдячна”, спогади про Ю. А. Пінчука, надані авторці статті. 304 духовної культури Інституту української археографії та дже- релознавства ім. М. С. Грушевського. Вона неодноразово брала участь у Костомаровських читаннях, презентувала ряд статей, присвячених М. І. Костомарову: “Археографічні відрядження М. Костомарова та П. Гільтебрандта до Несвіжського архіву князів Радзивіллів” та ін. Кандидат історичних наук, доцент Воронезького державного університету ім. імператора Петра І Т. П. Малютіна (Чалая) ще будучи студенткою захопилася біографією М. І. Костомарова, перечитала кілька разів монографію Ю. А. Пінчука і за її спо- гадами: “Они стали мне лучшими друзьями и хорошим под- спорьем в первом научном поиске. С Юрием Анатольевичем очень хотелось познакомиться лично. Нашла его телефон, созвонились. И вот – едем в Киев. <…> Юрий Анатольевич в ходе экскурсии по Киеву, словно между делом, сориентировал меня по киевским библиотекам и материалу о Н. И. Косто- марове, какой я могу там найти. <…> Я очень ему при- знательна за неоценимую помощь в корректировании моей кандидатской диссертации «Н. И. Костомаров (1817–1885): общественно-политические взгляды и деятельность»”13. Т. П. Чалая після захисту дисертації продовжувала спілкування з учителем з питань костомаровознавства, брала участь у читаннях. Доктор історичних наук Є. М. Луняк, навчаючись в середині 1990-х років у Дніпропетровському університеті на історичному факультеті, зацікавився історією Кирило-Мефодіївського това- риства. До історіографічної бази його дипломної роботи, при- свяченої дослідженню релігійного аспекту кирило-мефодіївців, були включені статті та монографія Ю. А. Пінчука. Як зазначає Є. М. Луняк: “На фоні нечисленних і дуже заідеологізованих радянських праць з цієї теми, роботи Пінчука вирізнялися новизною та рідкісною об’єктивністю. Працюючи згодом над дисертацією з історіографії Кирило-Мефодіївського това- риства, я ґрунтовно ознайомився з науковим доробком Юрія ——————— 13 Малютіна (Чалая) Т. П. “Мой учитель”, спогади про Ю. А. Пін- чука, надіслані авторці статті. 305 Анатолійовича. <…> Готуючись до захисту на початку 2003 року, я мав велике бажання запросити в якості опонента незнайомого мені, але вже дуже шанованого мною, найкращого в Україні костомаровознавця Пінчука”. Є. М. Луняк тривалий час мав можливість спілкуватися з ученим: співпрацювали на наукових форумах, за його сприяння друкував свої статті, от- римував доречні поради тощо. Є. М. Луняк присвятив спадщині М. І. Костомарова близько 15-ти статей різного характеру: “3 плеяди творців нації: Мішле, Костомаров, Грушевський. Ви- датні історики в романтичних життєписах” (2010); “Минувшина України в романтичних історіях” (2011); “Костомаровський «Богдан Хмельницький» в інтерпретації Проспера Меріме” (2018) та ін. Перелік учнів Ю. А. Пінчука, їхні досягнення на науковій ниві можна продовжувати й далі. Навіть якщо вони не обирали основним напрямком своїх досліджень життя і творчість М. І. Костомарова, однак із задоволенням залучалися до теми костомаровознавства. Так, його аспіранти та пошукувачі Ю. А. Русанов, В. В. Томазов, Г. В. Пасещенко, Т. Ф. Дорохіна, А. С. Дзагалов, С. С. Батурина та ін. брали участь у запропоно- ваних учителем костомаровознавчих проектах. Справжньою школою костомаровознавства стали Чернігів- ські наукові читання, ініційовані першим лауреатом премії імені М. І. Костомарова Ю. А. Пінчуком (березень 1993). Вони об’єд- нали краєзнавців, музейних працівників, науковців-істориків тощо не тільки Чернігівщини, а й усієї України. Перші Кос- томаровські читання відбулися 3 грудня 2002 р. з нагоди 185-річчя від дня народження М. І. Костомарова. Активну участь в організації та проведенні наукового форуму взяли вчені Інституту історії України НАН України, Сіверського інституту регіональних досліджень, Чернігівського державного педагогіч- ного університету імені Т. Г. Шевченка, Чернігівського облас- ного історичного музею ім. В. Тарновського. Читання прохо- дили у приміщенні музею (де й продовжували проводитися тривалий час), головуючими читань були Ю. А. Пінчук та С. А. Лепявко. ХІ Костомаровські читання проходили з присвятою їхньому засновнику – Ю. А. Пінчуку. Головуючий заходу професор 306 О. Б. Коваленко розпочав пленарне засідання з виголошення листівок учених України та Росії, які не мали змоги відвідати форум, на адресу Ю. А. Пінчука, а також листа-подяки всім присутнім від родини науковця. Важливо відзначити, що всі доповідачі – колеги, учні, послідовники тощо видатного істо- рика, історіографа Ю. А. Пінчука вказали на значущість його наукового доробку, що саме він першим торував стежку в “недосліджений край наукового скарбу” М. І. Костомарова, а це завжди набагато важче, ніж іти “проїждженою дорогою”. Окрім цього, учені дали належну оцінку створеній Ю. А. Пінчуком школі костомаровознавства. Хочу закінчити свою статтю словами О. В. Яся: “У Ю. Пін- чука була досить рідкісна риса (особливо у середовищі гума- нітаріїв!) – уміння вислухати, переосмислити й сприйняти аргументи, попри велику різницю у віці, фаховому та жит- тєвому досвіді, врешті-решт у службовому становищі…”14. Мабуть у цьому й полягає найвища ознака фаховості вчителя, якому під силу організувати (створити) будь-яку наукову школу й згуртувати навколо неї своїх однодумців. PS. Я впевнена, що невипадково життєві принципи двох видатних учених різного періоду їхньої діяльності повністю співпадають – “Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди”. Tamara Dorokhina Сandidate of Historical Sciences (Ph.D.in History), Associate Professor, Department of Archeology, Ethnology and Regional Studies and Tourism Work, National University “Сhernihiv collegium” named after T. G. Shevchenko (Chernigiv, Ukraine) THE SCIENTIFIC SCHOOL OF KOSTOMAROV STUDIES BY Yu. A. PINCHUK The article gives an overview of difficulties in creating a "Kosto- maroznavstvo" – the School of study and research of creativity by ——————— 14 Ясь О. Юрій Анатолійович Пінчук (3 листопада 1937 – 22 грудня 2012). С. 831. 307 M. Kostomarov in Ukraine. It was created by a prominent historian and historiographer Yu. A. Pinchuk. This article pays attention to the scientific work of this “Kostomarov scientist”, and presents all pupils and followers of Yu. A. Pinchuk, who chose the historical achievements of M. I. Kos- tomarov as the subject of their researches. Ph.D.'s O. V. Yas, O. О. Ko- valevska, E. M. Lunіak, Candidates of Historical Sciences O. T. Gonchar, A. M. Bovgyria, T. P. Maliutina and others published their developments in scientific journals. They took an active part in the “Kostomarov science” projects of their teacher. That was a significant contribution to the establishment of a school of M. Kostomarov research. This article also gives the evaluation of the annual Kostomarov reading (established in Chernigov in 2002), which brought together local historians, museum workers, historians, and scientists not only from Chernihiv but also from all parts of Ukraine. Key words: scientific school of Kostomarov studies, M. I. Kostomarov, Y. A. Pinchuk, teacher, research. REFERENCES 1. Pinchuk, Yu. A. (2009). Istorychni studii Mykoly Kostomarova iak factor formuvannia samousvidomlennia ukrains’koi natsii. Kyiv: NAN Ukrainy, Instytut istorii Ukrainy. [in Ukrainian] 2. Pinchuk, Yu. A. (2003). Mykola Kostomarov. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini – Historiographic studies in Ukraine, (12), 74–112. Kyiv: NAN Ukrainy, Instytut istorii Ukrainy. [in Ukrainian] 3. Pinchuk, Yu. A. (1978). Do pytannia pro istorychnyj zhyvopys M. M. Ge. Visnyk Akademii nauk Ukrains’koi RSR, (7), 101–103. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian] 4. Yas, O. V. (2013). Yurii Anatoliiovych Pinchuk (3 lystopada 1937 – 22 grudnia 2012). Ukrains’kyi arheografichnyi schorichnyk, (18), 828–833. Kyiv: Ukrains’kyi pys’mennyk. [in Ukrainian]

Школа костомаровознавства Юрія Анатолійовича Пінчука

Institution

Ähnliche Einträge