Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття

У статті висвітлюється питання історії інститутів шляхетних дівчат Півдня України у ХІХ – на початку ХХ століття. Автор характеризує історичні передумови виникнення інститутів, особливості їхнього навчально-виховного процесу, аналізує роль і місце цих шкіл у житті жіноцтва....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Добровольська, В.А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України 2009
Теми:	Історія розвитку науки та освіти
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16048
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття / В.А. Добровольська // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 114-117. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-16048
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-160482011-02-07T12:06:20Z Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття Добровольська, В.А. Історія розвитку науки та освіти У статті висвітлюється питання історії інститутів шляхетних дівчат Півдня України у ХІХ – на початку ХХ століття. Автор характеризує історичні передумови виникнення інститутів, особливості їхнього навчально-виховного процесу, аналізує роль і місце цих шкіл у житті жіноцтва. В статье освещается вопрос истории институтов благородных девиц Юга Украины в ХІХ – начале ХХ столетия. Автор характеризует исторические предпосылки возникновения институтов, особенности их учебно-воспитательного процесса, анализирует роль и место этих школ в жизни женщин. The article elucidates the history of the noble girls’ institutes of the South Ukraine in the XIX – the beginning of the XX century. The author describes historical preconditions of the institutes arise, particularity of their learning and upbringing process, analyses the role and place of these schools in the women's lives. 2009 Article Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття / В.А. Добровольська // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 114-117. — Бібліогр.: 17 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16048 396.4 uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історія розвитку науки та освіти Історія розвитку науки та освіти
spellingShingle	Історія розвитку науки та освіти Історія розвитку науки та освіти Добровольська, В.А. Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття
description	У статті висвітлюється питання історії інститутів шляхетних дівчат Півдня України у ХІХ – на початку ХХ століття. Автор характеризує історичні передумови виникнення інститутів, особливості їхнього навчально-виховного процесу, аналізує роль і місце цих шкіл у житті жіноцтва.
format	Article
author	Добровольська, В.А.
author_facet	Добровольська, В.А.
author_sort	Добровольська, В.А.
title	Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття
title_short	Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття
title_full	Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття
title_fullStr	Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття
title_full_unstemmed	Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття
title_sort	навчання в інститутах шляхетних дівчат півдня україни другої половини хіх – на початку хх століття
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Історія розвитку науки та освіти
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16048
citation_txt	Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття / В.А. Добровольська // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 114-117. — Бібліогр.: 17 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT dobrovolʹsʹkava navčannâvínstitutahšlâhetnihdívčatpívdnâukraínidrugoípolovinihíhnapočatkuhhstolíttâ
first_indexed	2025-07-02T17:22:15Z
last_indexed	2025-07-02T17:22:15Z
_version_	1836556679793082368
fulltext	114 УДК 396.4 НАВЧАННЯ В ІНСТИТУТАХ ШЛЯХЕТНИХ ДІВЧАТ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ В.А. Добровольська У статті висвітлюється питання історії інститутів шляхетних дівчат Півдня України у ХІХ – на початку ХХ століття. Автор характеризує історичні передумови виникнення інститутів, особливос- ті їхнього навчально-виховного процесу, аналізує роль і місце цих шкіл у житті жіноцтва. Ключові слова: інститути шляхетних дівчат, жіноча освіта, дворянство, становий харак- тер, середня освіта, зміст освіти, Південь України. В статье освещается вопрос истории институтов благородных девиц Юга Украины в ХІХ – на- чале ХХ столетия. Автор характеризует исторические предпосылки возникновения институтов, особенности их учебно-воспитательного процесса, анализирует роль и место этих школ в жизни женщин. Ключевые слова: институты благородных девиц, женское образование, дворянство, сослов- ный характер, среднее образование, содержание образования, Юг Украины. The article elucidates the history of the noble girls’ institutes of the South Ukraine in the XIX – the be- ginning of the XX century. The author describes historical preconditions of the institutes arise, particularity of their learning and upbringing process, analyses the role and place of these schools in the women's lives. Key words: noble girls’ institutes, women’s education, nobleness, comprehensive education, secon- dary schools, the content of education, the South Ukraine. У сучасному політичному і культурному житті країни помітне місце займає ґендерне питання. Ґен- дерна проблематика в освіті виникла внаслідок утвердження гуманістичної концепції в педагогіці, усвідомлення важливості збереження інтелектуального потенціалу суспільства і посилення боротьби жінок за свої права. Значною є ґендерна проблематика і в історичній науці. Ґендерні ролі та відносини, створені суспільс- твом, постійно змінюються від покоління до поко- ління. У випадку зміни політичних й економічних відносин відповідно змінюються ґендерні ролі. В історії певне місце займає проблема жіночої освіти, досвід вирішення якої є корисним для модернізації освітньої системи Української держави. Саме тому автор вважає за доцільне звернення до історії окре- мих видів жіночих навчальних закладів, що діяли на території певного регіону – Півдня України – впро- довж ХІХ – на початку ХХ століття. Автор статті висвітлює процес становлення та розвитку інститутів шляхетних дівчат на Півдні Укра- їни у ХІХ – на початку ХХ століття. В історіографії ця проблема висвітлена недостатньо. У дореволюційній історіографії важливими є спогади про функціонуван- ня зазначених шкіл [2;12]. У радянській науці ці закла- ди освіти критикували за їх становий характер. В українській історіографії більшість дослідників, що займаються питаннями історії освіти, лише побіжно згадують про інститути [4;6;7;11;14], що характерно і для деяких дисертаційних досліджень [1;16;17]. Ця ситуація пояснюється невеликою кількістю даних шкіл у порівнянні з іншими видами освітніх закладів. Є лише поодинокі дослідження, у яких значна увага приділяється інститутам шляхетних дівчат [3;13]. Ме- тою даного дослідження є спроба висвітлити історич- ні передумови створення інститутів шляхетних дівчат, розкрити процес їх законодавчого і організаційного оформлення, з’ясувати зміст освіти, проаналізувати роль цих шкіл у справі розповсюдження освіти серед жіноцтва Півдня України. Шлях жіноцтва до здобуття середньої та вищої освіти був досить складним. Поступове залучення жінок до суспільного та економічного виробництва привело до усвідомлення громадськістю того факту, що дівчат потрібно вчити і виховувати не гірше, ніж хлопців. Але метою виховання жінок у ХІХ столітті було не намагання розвинути природні здібності розу- му дівчат, а їх підготовка до виконання певної ролі у родині, насамперед як помічниці чоловіка, матері й господині. Історія жіночої освіти починається ще з XVIII століття. Визначну роль у процесі становлення систе- ми жіночих навчальних закладів відіграла імператриця Катерина ІІ. Саме вона, здобувши досить ґрунтовну і широку філософську освіту, намагалася втілити в життя «генеральний план виховання» та освіти народу. Але освітню реформу почала саме з жіночої освіти, тому що усвідомлювала значущість цього факту у суспільстві. Сподвижником імператриці у справі народної освіти був президент Академії наук І. Бецький. На освіту жінки він дивився ширше, ніж багато видатних інтелектуалів Західної Європи. 115 У 1764 році було відкрито у Санкт-Петербурзі при Воскресенському Новодівочому монастирі Ви- ховне товариство для 200 шляхетних дівчат (так нази- вався тоді Смольний інститут) [3, с.37]. Його метою було готувати представниць дворянського походжен- ня до громадського життя, надавати міщанкам знань, які були тоді доступні винятково представникам ви- щого суспільства. Ця історична подія започаткувала створення системи жіночої освіти в державі. В основу концепції такої освіти було покладе- но ідею – виховати «нову генерацію людей», більш здатну до сприйняття основ європейської цивіліза- ції, не так давно перенесеної на російський ґрунт, але зовсім не опанованої російським суспільством, а також необхідність надати перевагу спеціальній освіті перед загальною та звернути особливу увагу на моральне виховання молоді, розраховуючи на те, що згодом, створивши нові сім'ї, вона виховуватиме дітей теж по-новому [3, с.37]. Смольний інститут був закритим навчальним закладом, у якому дівчата впродовж 12 років, почи- наючи з 6-річного віку, знаходилися поза впливом своєї родини. Педагоги обстоювали перевагу саме закритих виховних закладів. Найголовніші поняття тогочасного жіночого виховання формувалися з позиції європейського просвітництва, раціоналізму і доцільності. Після смерті Катерини II справу продовжила, згідно наказу імператора Павла, його дружина, імператриця Марія Федорівна. За зразком Смольно- го інституту шляхетних дівчат виникла мережа шкіл, схожих між собою за структурою навчально- виховного процесу. В основі їхньої діяльності були ті ж самі гуманні принципи, що розробили осново- положники жіночого виховання. З моменту виник- нення і до часу припинення існування зазначені школи залишались під заступництвом і керівницт- вом першої жінки держави – імператриці. Законодавча регламентація жіночої середньої освіти в Наддніпрянській Україні розпочинається з другої чверті XIX століття. Дослідники мають різні думки стосовно часу заснування інститутів в украї- нських містах: Харкові (1812 або 1818 р.), Полтаві (1817 або 1818 р.), Одесі (1828 або 1829 р.), Києві (1838 р.) [5, c.504; 7, с.110; 2, с.95; 6, с.55]. Ці школи були невеликими. Так, в Одеському інституті в перші роки навчалося 224 дівчини [7, с.110; 2, с.95]. Бюджет інститутів шляхетних дівчат складався із коштів дворянства, допомоги уряду, при- ватних пожертвувань, прибутків міст, плати за на- вчання (в середньому 300 руб. за рік) [14, с.139]. Відкриття таких освітніх закладів зумовлювалося актуальною вимогою часу «шляхом освіти і вихован- ня створити у краю нові покоління, котрі були б вірні Престолу й Батьківщині...» [6, с.55]. Крім того, засну- вання жіночих шкіл у ХІХ столітті в багатьох містах країни пов’язано з тим, що царський уряд остаточно переконався в недосконалості системи виховання дів- чат вищих станів суспільства у монастирях та приват- них пансіонах. Після того як інститути на українських землях підготували перших вихованок, суспільство мало змогу переконатися у перевагах інститутської освіти над вихованням у приватних жіночих закладах. Попит на інститутську освіту почав активно зростати. Інститут був базовим навчальним закладом з підготовки висококваліфікованих кадрів, зокрема керівних, для жіночих гімназій, кількість яких по- ступово зростала. Так, у 1904 році жіночих гімназій в Одеському навчальному окрузі було 45, а вже у 1910 році – 85 [8, арк.209; 9, арк.16], що можна по- яснити бурхливим економічним розвитком регіону та фінансовою допомогою школам органів земсько- го і міського самоврядування. Кількість інститутів шляхетних дівчат залишалася стабільною. Інститути шляхетних дівчат давали суспільст- ву освічених засновниць нових жіночих навчальних закладів, які могли здійснювати свою діяльність на основі порядку, поглядів, традицій, які запозичили під час свого навчання. На той час інститутки були добре підготовленими для майбутньої ролі матері та виховательки власних дітей. Крім того, жіночі школи сприяли розповсюдженню західноєвропейсь- кої культури в державі. Створення системи жіночої освіти сприяло подальшій еволюції ґендерних відносин, значно прискорило суспільні зміни та привнесло в українській соціум елементи лібералізму та демо- кратизму [6, с.57]. Проекти, пов’язані з жіночою освітою, сприяли зміні соціальних орієнтирів, фор- мували нові пріоритети у стосунках між людьми, хоча послаблення станових упереджень залишалося складною справою, яка потребувала спеціального механізму, зусиль і часу. Але існувала інша сторона виховання, яка по- лягала у формуванні особливого типу інститутки – білоручки, захопленої мрійниці, і яка, поки життя її не змінювало, соромилася бідного становища своєї родини [3]. Реформування середньої жіночої освіти було складовою частиною реформ 1860–70-х років, по- в’язаних із розвитком індустріального суспільства. Інститути шляхетних дівчат, що підпорядковували- ся Відомству установ імператриці Марії, займали відокремлене місце серед інших середніх закладів для жіноцтва – гімназій і єпархіальних училищ. Головна особливість інститутів полягала у тому, що їхня діяльність ґрунтувалася на певних засадах: становий склад учениць і закритий характер їх вихо- вання [4, с.64]. Інститути залишилися становими за- кладами і були своєрідним засобом соціального захис- ту дворянства [17, с.10]. У цьому полягає їх відмін- ність від гімназій, де вчилися дівчата усіх станів. З іншого боку, враховуючи потреби життя, інститути змінили деякі свої навчально-виховні традиції. Відбулася зміна навчальних програм. На- самперед було скорочено тривалість навчання з 12 до 9 років, а з 1860 року – курс навчання з підготов- чим відділенням став тривати сім років. Спостерігалося пом'якшення колишньої інсти- тутської замкненості. Дозволялося відпускати вихова- нок до батьків та найближчих родичів на Різдво, Ве- ликдень, літні канікули. Це надало інститутському вихованню більш практичне спрямування, впливало на духовний, інтелектуальний розвиток інституток, 116 їхній характер, зміцнювало зв'язки з рідними, сприяло ознайомленню із життям середовища, у яке вони мали увійти після закінчення курсу навчання та виховання. У цих освітніх закладах з’явилися прихожі учениці та напівпансіонерки. Проте кількість при- хожих учениць обмежили 5 %, а при вступі перева- гу надавали дворянам. Проте вони зберегли своє значення в тих невеличких містах, де не було інших жіночих середніх шкіл [16, с.12]. Навчальні плани і програми інститутів шляхет- них дівчат носили індивідуальний характер, але в основному мали схожі риси з програмою маріїнсь- ких жіночих гімназій. В інститутах викладалися: закон Божий (православного, римо-католицького та лютеранського віросповідань); російська мова та словесність; історія (російська та всесвітня); географія (вітчизняна та зага- льна); арифметика та основи геометрії; фізика (загальні основи); природознавча історія; французька, німецька, польська мови; малювання та каліграфія. Головною метою жіночої освіти вважалося підвищен- ня моральності й придбання знань, не стільки науко- вих, скільки загальних, «енциклопедичних», корисних у побуті [14, с.139]. Саме тому велику увагу приділяли викладанню іноземних мов, дівчата вчилися музиці, танцям, світським манерам, рукоділлю. Ці школи зосереджувалися на «вихованні за до- помогою освіти», тобто робили акцент на підготовці жінки-матері-дружини, відкидаючи певні освітні стан- дарти, характерні для системи чоловічої освіти. Пись- менник Б. Лавреньов у спогадах характеризує ці за- клади як «інкубатор освічених наречених» [12, с.22]. Відповідно до загальної мети весь навчальний процес був спрямований на вирішення трьох основ- них завдань: фізичного вдосконалення, морального виховання, розумового розвитку. Значна увага при- ділялася предметам трудового циклу. Моральне виховання було спрямоване на зміцнення у вихова- нок любові до праці й порядку, що відповідало їх- ньому призначенню в родині та суспільстві. Викла- данням основ наук і мистецтв (до них належало витончене рукоділля) здійснювалися розумовий розвиток і виховання художнього смаку. Крім того, ставилася мета – ознайомити вихова- нок з технологією приготування їжі, пошиття одягу, з основними правилами ведення домашнього госпо- дарства. Дівчат вчили шити білизну і верхній одяг. Вони мали змогу практикуватися на «зразкових кух- нях», зобов’язані були відвідувати комори із харчо- вими продуктами. Згідно з навчальним планом на опанування рукоділлям у середньому відводилося дві години за тиждень у кожному класі [13, с.44]. З часом змінилися вимоги до складу вихова- нок. Згідно зі Статутом жіночих навчальних закла- дів, підвідомчих канцелярії імператриці Марії Фе- дорівни, до інституту дозволялося приймати не тільки дітей родових та особистих дворян, а й дів- чат почесних громадян, купців першої гільдії. У 1863 році навчальний процес переводився з трикла- сного – прийом та випуск через кожні 2 роки, у се- микласний – кожного року прийом та випуск. У результаті освітніх реформ з 1878 року дозволя- лося приймати до інститутів шляхетних дівчат представ- ниць усіх верств населення. З 1881 року – тим, хто успі- шно закінчив курс чотирьох нижчих класів закладу, але з якихось причин був змушений відмовитися від подаль- шого навчання, видавали свідоцтво з правами на звання вчительок початкових класів та вчительок народних училищ по досягненню ними 16-літнього віку. Вихован- ки, які закінчили повний курс навчання, отримували атестат, що надавав їм право, не складаючи додаткових іспитів, отримати свідоцтво на звання домашньої настав- ниці. Інститути шляхетних дівчат давали загальну освіту, право викладання у чотирьох молодших класах жіночих гімназій, крім того, випускниці могли бути вихователь- ками дворянських і купецьких дітей. Становий характер інститутів та традиційність змісту їхньої освіти вплинули на зменшення числа ви- хованок. У 1903 році у Київському, Харківському, Пол- тавському, Керченському, Одеському інститутах шля- хетних дівчат навчалося тільки 1 140 учениць [1, c.168]. Для порівняння: в одній тільки Катеринославській 1-ій маріїнській жіночій гімназії у цей період вчилося 584 дівчини, Ялтинській жіночій гімназії – 259 вихованок [10, арк.76зв.; 15, с.8-9]. Невелика кількість учениць в інститутах свід- чить про сталий попит на гімназійну освіту, яка мала всестановий характер, відповідала вимогам часу, не була осередком консервативності, не збері- гала пріоритету виховання над навчанням. Через зростання кількості гімназій і прогімназій кількість інститутів шляхетних дівчат скоротилася, бо ці школи були лише державними, коштів уряду не вистачало, а представники громадськості міст відда- вали перевагу фінансуванню тих шкіл, які давали освіту, потрібну для роботи у промисловому і суспі- льному виробництві. У другому десятилітті ХХ сто- ліття, за підрахунками дослідників І. Добрянського та В. Постолатія, в Україні було: 18 державних жіно- чих гімназій, 166 громадських, 178 приватних гімна- зій, єпархіальних жіночих училищ – 15, інститутів шляхетних дівчат – лише чотири [11, c.57]. У результаті приходу більшовиків до влади інститути шляхетних дівчат закрили «через повну невідповідність основним вимогам правильного виховання дітей та антидемократичний характер цього типу старої школи» [3, с.45]. Таким чином, інститути шляхетних дівчат були першими жіночими школами країни. Своєю діяльніс- тю ці заклади сприяли процесу поширення освіти і культури, підготували значний контингент вихованих і освічених учительок та виховательок, а також фак- том свого існування посилювали усвідомлення необ- хідності й важливості ґрунтовної освіти для жіноцтва. ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА 1. Аніщенко О.В. Розвиток професійної освіти жінок в Україні (ІІ половина ХІХ – початок ХХ століття): Дис... канд. пед. наук: 13.00.04. – К., 2000. – 279 с. 117 РЕЦЕНЗЕНТ: М.О. Багмет – д.і.н., професор, проретор ЧДУ ім. Петра Могили. 2. Атлас Д. Старая Одесса, её друзья и недруги. – М., 1992. – 208 с. 3. Афанасьєва З. Забута сторінка світської освіти (Київський інститут шляхетних дівчат) // Пам’ять століть. – 2006. – № 6. – С. 37-45. 4. Біднов В. Школа й освіта на Україні // Українська культура. Лекції за ред. Д. Антоновича. – К., 1993. – С. 40- 71. 5. Бондарчук П.М. Інститути шляхетних дівчат // Енциклопедія історії України: В 5 т. / В.А. Смолій (голова редкол.), В.Ф. Верстюк, С.В. Віднянський, В.О.Горбик та ін. – Т. 3. – К., 2005. – С. 504. 6. Буряк Л. Жіноча освіта в Україні в контексті урбанізації // Пам’ять століть. – 2006. – № 2. – С. 52-61. 7. Волкова І.О., Блохіна Л.Л. До питання історії жіночої освіти в Одесі у 90-ті роки ХІХ століття // Жіночий рух в Україні: історія і сучасність. Міжнар. наук.-метод. конф., Одеса, жовтень 1994 р. Тези доп. / Г.І. Терещенко (голова), К.М. Левківський (заст. голови), В.І. Довженко та ін. – К., 1994. – С. 110-112. 8. Державний архів Одеської області (ДАОО), ф.42, оп.35, спр.1770. 9. ДАОО, ф.42, оп.35, спр.2393. 10. Державний архів при Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, ф.725, оп.1, спр.35. 11. Добрянський І.А., Постола тій В.В. Громадська та приватна ініціатива в розвитку освіти України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Кіровоград, 1998. – 143 с. 12. Лавренев Б. Короткая повесть о себе // Лавренев Б. Собрание сочинений. – Т. 8. – М., 1995. – С. 21-29. 13. Лихо лат О. Яким було трудове навчання дівчат у загальноосвітніх школах України до 1917 року // Трудова підготовка в закладах освіти. – 1997. – № 3. – С. 44-46. 14. Медвідь Л.А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні. – К., 2003. – 335 с. 15. Отчет Екатеринославской губернской земской управы за 1905 г. Народное образование. – Екатеринослав, 1906. – 88 с. 16. Сухенько Т.В. Середня жіноча освіта в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.): Автореф. дис… канд. іст. наук: 07.00.01 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 20 с. 17. Тронько Т.В. Діяльність органів державної влади в галузі жіночої середньої освіти в Наддніпрянській Україні ІІ половини ХІХ століття: Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.01 / Запорізький держ. ун-т. – Запоріжжя, 2001. – 19 с. Стаття надійшла до редакції 31.05.09 © В.А. Добровольська

Навчання в інститутах шляхетних дівчат Півдня України другої половини ХІХ – на початку ХХ століття

Репозитарії

Схожі ресурси