Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей
У статті розглядаються маршрути подорожей польських мандрівників ХІХ століття по Кримському півострові; описані найбільш характерні способи пересування та створена ієрархія кримських історичних та культурних об’єктів за ступенем цікавості подорожніх. Також наведені короткі нариси про мандрівників....
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16052 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей / С.В. Громенко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 134-136. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-16052 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-160522011-02-07T12:06:29Z Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей Громенко, С.В. Огляди та повідомлення У статті розглядаються маршрути подорожей польських мандрівників ХІХ століття по Кримському півострові; описані найбільш характерні способи пересування та створена ієрархія кримських історичних та культурних об’єктів за ступенем цікавості подорожніх. Також наведені короткі нариси про мандрівників. В статье рассматриваются маршруты поездок польских путешественников ХІХ века по Крымскому полуострову; описаны наиболее характерные способы передвижения и создана иерархия крымских исторических и культурных объектов по степени интереса путешествующих. Также приведены краткие очерки о вояжерах. The Polish travelers journeys’ routes of ХІХ century on the Crimean peninsula are examined in the article; the most characteristic methods of movement are described; the hierarchy of the Crimean historical and cultural objects is created on the degree of traveling interest. Short essays about travelers are also given. 2009 Article Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей / С.В. Громенко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 134-136. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 1609-7742 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16052 930.1+[94(477.75):910.4(=162.1)«18»] uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Огляди та повідомлення Огляди та повідомлення |
| spellingShingle |
Огляди та повідомлення Огляди та повідомлення Громенко, С.В. Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей |
| description |
У статті розглядаються маршрути подорожей польських мандрівників ХІХ століття по Кримському півострові; описані найбільш характерні способи пересування та створена ієрархія кримських історичних та культурних об’єктів за ступенем цікавості подорожніх. Також наведені короткі нариси про мандрівників. |
| format |
Article |
| author |
Громенко, С.В. |
| author_facet |
Громенко, С.В. |
| author_sort |
Громенко, С.В. |
| title |
Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей |
| title_short |
Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей |
| title_full |
Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей |
| title_fullStr |
Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей |
| title_full_unstemmed |
Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей |
| title_sort |
польські мандрівники в криму у хіх столітті: географія подорожей |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Огляди та повідомлення |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/16052 |
| citation_txt |
Польські мандрівники в Криму у ХІХ столітті: географія подорожей / С.В. Громенко // Історичний архів. Наукові студії: Зб. наук. пр. — Миколаїв: ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. — Вип. 3. — С. 134-136. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gromenkosv polʹsʹkímandrívnikivkrimuuhíhstolíttígeografíâpodorožej |
| first_indexed |
2025-07-02T17:22:26Z |
| last_indexed |
2025-07-02T17:22:26Z |
| _version_ |
1836556691301203968 |
| fulltext |
134
УДК 930.1+[94(477.75):910.4(=162.1)«18»] С.В. Громенко
ПОЛЬСЬКІ МАНДРІВНИКИ В КРИМУ У ХІХ СТОЛІТТІ:
ГЕОГРАФІЯ ПОДОРОЖЕЙ
У статті розглядаються маршрути подорожей польських мандрівників ХІХ століття по
Кримському півострові; описані найбільш характерні способи пересування та створена ієрархія
кримських історичних та культурних об’єктів за ступенем цікавості подорожніх. Також наведені
короткі нариси про мандрівників.
Ключові слова: Крим, польські мандрівники, географія маршрутів, подорожні записки.
В статье рассматриваются маршруты поездок польских путешественников ХІХ века по
Крымскому полуострову; описаны наиболее характерные способы передвижения и создана иерар-
хия крымских исторических и культурных объектов по степени интереса путешествующих. Так-
же приведены краткие очерки о вояжерах.
Ключевые слова: Крым, польские путешественники, география маршрутов, записки путе-
шественников.
The Polish travelers journeys’ routes of ХІХ century on the Crimean peninsula are examined in the arti-
cle; the most characteristic methods of movement are described; the hierarchy of the Crimean historical and
cultural objects is created on the degree of traveling interest. Short essays about travelers are also given.
Key words: crimea, Polish travelers, geography of routes, messages of travelers.
З-поміж усіх регіонів сучасної України Крим, без
сумніву, посідає чільне місце за тривалістю та насиче-
ністю історичного життя – це стосується як античних
часів, так і ХІХ століття. Посилення уваги до Криму
на схилі Нового часу було пов’язане з низкою об’єк-
тивних причин. Передусім, це занепад раніше могут-
нього Кримського ханства та безпосередньо пов'яза-
ний з цим процес поступового розширення Російської
імперії на південь, постійні російсько-турецькі війни,
а потім – Кримська війна [1]. Тому цілком зрозумілим
є інтерес освічених кіл держав Чорноморського басей-
ну до Кримського півострову, інтерес не тільки офі-
ційних осіб, але й різного кшталту мандрівників. Жод-
на місцевість на берегах Чорного моря, хіба що за
винятком Стамбулу, не привертала до себе так багато
уваги подорожуючих. Зважаючи на це, слід було б
очікувати, щоб мандрівні записки та спогади відігра-
вали особливу роль в становленні джерелознавства та
історіографії історії Криму, проте цього не сталося ні
в ХІХ, ні в ХХ століттях. Як справедливо зауважив
відомий етнограф та археолог М.І. Надєждін,
«відомості мандрівників – особлива низка багатих
джерел, низка також ще не розроблена, навіть не
вповні видана» [2]. Таке визначення є цілком виправ-
даним навіть для сьогоднішнього дня. Втім, якщо віт-
чизняним «туристам» відносно пощастило – більшість
їхніх нотаток було видано за життя й перевидано зараз
– то праці багатьох іноземних мандрівників до сього-
дні залишаються своєрідною terra incognita. Значною
мірою це стосується і польських мандрівників.
Польські мандрівники в Криму – унікальний в
джерелознавчому та історіографічному сенсах фе-
номен. Як піддані Російської імперії (краще інозем-
ців обізнані про стан справ в державі) вони, тим не
менш, ближче за стилем написання своїх записок до
вояжерів з-за кордону – за мовою, стилістикою,
відношенню до спільної історії. З іншого боку, їхні
твори, що видавалися в Росії, цензорувалися, тому
сьогодні важко визначити, що саме з подорожних
вражень не дійшло до читачів. Одному з аспектів
цього феномену польських мандрівників на Крим-
ському півострові – географії їхніх маршрутів у
ХІХ ст. – і присвячена дана стаття.
Два роки: 1824-й та 1825-й, – посідають особливе
місце в рамках теми, перший – тому що з нього почався
відлік перебування польських мандрівників у Криму в
ХІХ ст., другий – через найбільшу питому вагу тих манд-
рівників на одиницю часу, крім того, ці два роки тісно
пов’язані між собою спільними подіями.
Першим польським мандрівником в Криму
ХІХ сторіччя став граф Густав Олізар (1798-1865)
[3], відомий дворянським колам Російської імперії
невдалим сватанням до Марії Раєвської, що знай-
шло відгук в творчості О.С. Пушкіна [4]. Намагаю-
чись віднайти душевну рівновагу, Густав Олізар
приїжджає до Криму в 1824 році і залишається ще
на рік. Подробиці його вояжу можемо дізнатися з
детальних мемуарів графа [5]. Прибув Г. Олізар до
Криму морським шляхом – з Одеси, і саме цей шлях
майже на все століття стане єдиним можливим для
мандрівників. Прибув він не один, а разом із гра-
фом М.С. Воронцовим, Новоросійським генерал-
губернатором, про якого мова буде йти далі. Після
висадки поблизу бухти Ласпі подорожуючи зупини-
лися в Гурзуфі, а згодом Г. Олізар придбав невели-
ку місцевість, де заклав маєток – пізніший славноз-
вісний Артек. В ньому граф мешкав постійно, лише
зрідка навідуючи знайомих та приїжджаючи до
Сімферополя. Восени 1825 р. Олізар залишив Крим,
суходолом виїхавши на Київщину. Його перебуван-
135
ня на півострові не надто багате подіями, проте са-
ме він заохотив багатьох своїх співвітчизників від-
відати Крим.
У 1825 році землі Тавриди відвідали ще кілька
польських мандрівників, і як минулого року, їхнім прові-
дником знову виступив граф М.С. Воронцов. На службі
в Одесі та в приватному житті генерал-губернатор був
оточений поляками: дружиною Єлизаветою – донькою
одного з останніх гетьманів Речі Посполитої Франциска
Ксаверія Браницького, графом Яном Віттом – генерал-
лейтенантом кавалерії та начальником південних війсь-
кових поселень, Кароліною Собаньською – головною
«світською левицею» тогочасної Одеси, коханою
О.С. Пушкіна [6] та коханкою Яна Вітта, Генріком Рже-
вуським (1791-1866) – письменником та рідним братом
Кароліни, Адамом Міцкевичем (1798-1855) – генієм
польської літератури та приятелем Генріка, і багатьма
іншими. Саме для цієї унікальної за складом компанії
граф М.С. Воронцов організував восени 1825 року подо-
рож до Криму [7]. Але ще раніш на півострові побували
вдвох Г. Ржевуський та А. Міцкевич – в червні вони при-
були морем до Євпаторії, зробили невелику екскурсію
до Сімферополя та за кілька днів повернулися до Одеси.
Наступного разу «польська компанія» графа
М.С. Воронцова затрималася в Криму на довше,
відвідавши Тарханкут, Євпаторію, Бахчисарай, Чуфут-
Кале, Балаклаву, Байдарські ворота, Гурзуф з Аюдагом,
Алушту та Чатир-Даг. Вся подорож тривала майже два
місяці [8]. Саме тоді А. Міцкевич відвідав Г. Олізара. На
жаль, лише декілька листів залишили по собі тоді
польські мандрівники [9], втім, світовій культурі
дісталися у спадок «Кримські сонети» [10].
Але навіть цією компанією не вичерпується спи-
сок польських мандрівників, які відвідали Тавриду у
1825 році. Серед подорожніх був Карл Качковський
(1797-1867), товариш графа Олізара по Кременецькому
ліцею, лікар, ботанік-аматор та, в майбутньому, генерал
польської армії [11]. Цей мандрівник залишив невели-
кий, але надзвичайно цікавий щоденник [12]. Прибув-
ши морем з Одеси до Балаклави, К. Качковський напра-
вився до Алушти, по дорозі побачивши і Байдарську
долину, і Гурзуф, і маєток Г. Олізара. Після підйому на
Чатир-Даг польський мандрівник відвідав Бахчисарай і
Чуфут-Кале, а потім через Сімферополь виїхав до Єв-
паторії, звідки повернувся до Одеси. На жаль, із своїм
шкільним приятелем Густавом Олізаром Карл Качков-
ський не побачився.
Після насиченого 1825 року в подорожах поляків
до Криму відбувається перерва, що тягнеться аж до
1843 року, коли на півострів приїхав Едмунд Хоєцький
(1822-1899), відомий письменник, публіцист та
«професійний мандрівник», приятель О.І. Герцена,
І.С. Тургенєва та Наполеона ІІІ [13]. Е. Хоєцький став
автором примітних мемуарів «Спогади з подорожі по
Криму», що недавно були перекладені українською
мовою [14]. Польський мандрівник прибуває до Криму
знову-таки морем з Одеси, але вже відчутно східніше
своїх попередників – не в Євпаторію чи на околиці Се-
вастополя, а до Ялти. Також Е. Хоєцький став першим
мандрівником, комплексно відвідавши Крим – не тіль-
ки центральні міста, але ще й схід півострова. Загаль-
ний маршрут вояжера виглядав так: з Ялти до Балакла-
ви морем, потім суходолом до Георгіївського монасти-
ря, Севастополя, Інкермана та Мангупа, і далі на його
шляху – Бахчисарай, Чуфут-Кале, Сімферополь, Алуш-
та, Карасу-Базар (теперішній Білогірськ), Судак, Ста-
рий Крим, Феодосія та Керч. Е. Хоєцький залишив над-
звичайно детальні описи всього, що траплялося йому
на шляху. За об’ємом книга спогадів Хоєцького є най-
більшою з-поміж усіх творів польських мандрівників.
Першу половину ХІХ століття в Криму завершує
подорож ще одного «професійного» польського манд-
рівника – Антонія Якси-Марцинковського (1823-1880),
який ховався за літературним псевдонімом
«Новосельський». Цей вельми освічений публіцист та
етнограф, збирач фольклору та літературний критик
[15] прибув до Криму морем з Одеси, відвідав
Євпаторію, потім теж морем дістався Севастополя, а
звідти – знову-таки морем – до Ялти. Потім по
Південному Узбережжю Криму приїхав до Байдарської
долини, помандрував до Бахчисараю і навколишніх
«печерних міст», а з Чатир-Дагу знову приїхав до Ялти.
Його багаті на цікаві відомості спогади вже невдовзі
були надруковані у двох томах [16].
Майже вся друга половина ХІХ сторіччя не дала
нам жодних мандрівників. Зрозуміло, що ані Крим-
ська війна 1853-1856 рр., ані польське Січневе повс-
тання 1861-1863 рр. і розпочаті після нього репресії
не сприяли активності мандрівників, тому об’єктив-
ним є те, що лише на самому зламі сторіч на півост-
рові знову з’явилися польські вояжери. Втім, за істо-
ричними обставинами відвідин та стилістикою тво-
рів вони складають окрему епоху польського кримо-
знавства, тому й не розглядаються в цій праці.
Отже, розглянувши маршрути низки польських
мандрівників ХІХ століття, вивчивши мету та обста-
вини їхніх подорожей, проаналізувавши вибір об’єктів
для спостережень, можемо зробити деякі висновки.
По-перше, всі без виключення польські мандрів-
ники по Криму в ХІХ сторіччі віддавали перевагу
морському шляху до Криму перед суходільним – що
беззаперечно свідчить про нерозвиненість тогочасної
наземної інфраструктури. Більш того, це свідчить і
про наднизькі темпи розвитку півострова: і в 1825
році, і за чверть століття потому в Криму не існувало
пристойної системи суходільних комунікацій.
По-друге, через такі маршрути в поле зору воя-
жерів потрапляли здебільшого приморські міста та
Кримські гори, що мало як позитивні, так і негатив-
ні наслідки. Серед перших – натхненні описи ма-
льовничих краєвидів Криму та величних пам’яток
архітектури та історії. Серед других – ігнорування
степового Криму як такого, що потім призвело до
закріплення в польському суспільстві стереотипу
щодо «не цікавості» кримських степів.
По-третє, пам’ятки Криму за ступенем відвідува-
ності польськими мандрівниками розподілялися за
суворим ранжиром: від тих, чиїм описам присвячені
цілі глави, до тих, хто удостоївся лише пари рядків.
Оскільки ж для поляків Крим був, передусім,
«Сходом у мініатюрі», то серед лідерів, звичайно,
опинилися Бахчисарай та Чуфут-Кале.
Загалом же ієрархія цікавості польських вояже-
рів виглядає наступним чином: Бахчисарай, Євпато-
рія, Сімферополь, Алушта – по чотири згадки; Чу-
фут-Кале, Байдарські ворота, Балаклава, Гурзуф,
Чатир-Даг – по три; Севастополь, Ялта, Артек – по
дві; і, завдяки, в основному, східному маршруту
136
РЕЦЕНЗЕНТИ:
А.А. Непомнящий – д.і.н., професор, Таврійський національний університет ім. Вернадського;
C.В. Пронь – д.і.н., професор, ЧДУ ім. Петра Могили.
Е. Хоєцького, на мапі Криму не залишилося жодної
більш-менш значної місцевості, яку б хоч один раз
не відвідали польські мандрівники.
І якщо подорожні записки польських вояжерів
і не відзначалися особливо науковими чеснотами –
точністю, достовірністю, посиланнями на наукові
праці попередників – то, завдяки широкому охоп-
ленню польської аудиторії, вони сприяли розповсю-
дженню знань про Кримський півострів серед ши-
роких верств населення, не тільки зображуючи
Крим як курорт, але й закликаючи до його відвідин.
І не в останню чергу популярності записок мандрів-
ників сприяли надзвичайно цікаві маршрути їхніх
авторів.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Непомнящий А.А. Історичне кримознавство (кінець XVIII – початок XX століття): Біобібліографічне дослі-
дження. – Сімферополь: Бізнес-інформ, 2003.– С. 62; Його ж. Записки путешественников и путеводители в
развитии исторического краеведения Крыма (последняя треть XVIII – начало XX века) / Ин-т украинской
археографии и источниковедения им. М.С. Грушевского НАН Украины. – Киев, 1999. – 212 с. – (Научно-
справочные издания по истории Украины; Вып. 46).
2. Надеждин Н. Об исторических трудах в России // Библиотека для чтения. –1837. – Т. 20, отд. 3. – С. 93-136.
3. Громенко С.В. Густав Олизар и его воспоминания как источник по истории Крыма // Историческое наследие
Крыма. – Симферополь, 2006. – № 15. – С. 156-167.
4. Пушкин А.С. Графу Олизару // Пушкин А.С. Собр. соч.: В 10 т. – М.: Гос. изд-во художественной литературы,
1959-1962. – Т. 2. – С. 495.
5. Копылов А. Мемуары графа Олизара // Русский вестник. – 1893. – Авг. – С. 1-41; Сент. – С. 101-132.
6. Ковальчук И.И. Элленора – так называл ее Пушкин: Каролина Собаньская. – Одесса: Печатный дом. – 2006.
– 354 с.
7. Громенко С.В. Михаил Семенович Воронцов в воспоминаниях польских путешественников по Крыму в ХІХ
веке // Воронцовы и русское дворянство: Х Крымские Международные Воронцовские чтения: сборник докла-
дов / Сост. Г.Г. Филатова. – Симферополь, 2008. – С. 24-33.
8. Живов М.А. Адам Мицкевич. – М.: Госполитиздат, 1956. – С. 134-150.
9. Цинал С. Мицкевич в гостях у караимов в Евпатории // Пилигримы Крыма: Сборник научных статей и мате-
риалов. – Симферополь: Крымский Архив, 2003. – Вып. 1(6). – С. 23-37.
10. Мицкевич А. Крымские сонеты. – К.: Этнос, 2004. – 128 с., ил.
11. Навроцький В. Польские аргонавты шествуют по Крыму // Пилигримы Крыма-97 (Путешествия по Крыму, путешест-
венники о Крыме): Международная научная конференция: Материалы. – Симферополь, 1998. – 68 с.; Его же. Поля-
ки в Криму два століття тому // Кримська світлиця. – 2003. – 5 груд. – С. 3.
12. Качковский К. Путешествие в Крым / Пер. с польск., предисл., прим. В. Навроцкого, И. Неяченко // Крымский альбом:
Историко-краеведческий и литературно-художественный альманах, 1998. – Феодосия: Коктебель, 1998. – С. 90-111.
Качковский К. Дневник путешествия в Крым, совершенного в 1825 г., дня 19, дня 20 // Алушта в литературе и живо-
писи / Сост. Г. Путнина. – Алушта, 2007. – С. 47-49.
13. Dębicki Z. Edmund Chojecki // Głos warszawski. – 1899. – № 49-50; Chmielowski P. Historia literatury polskiej: W 6 t.
– Warszawa, 1900. – T. 6. – S. 115-119; Rzepecka H. Ojczyzna w piśmie i pomnikach: W 5 t. – Poznań, 1911. – T. 2.
– S. 372-373; Chojecki A. Chojecki Edmund Franciszek Maurycy (pseud. fr. Charles Edmond) // Polski Słownik
Biograficzny. – Kraków, 1937. – T. 3. – S. 391-392; Chojecki Edmund (1822-1899) // Bibliografia literatury polskiej. –
Warszawa, 1968. – T. 7: Romantyzm. – S. 217-221.
14. Хоєцький Е. Спогади з подорожі по Криму. – Сімферополь: СГТ, 2008. – 384 с., іл.
15. Chmielowski P. Historia literatury polskiej: W 6 t. – Warszawa, 1900. – T. 5. – S. 218-221; Antoni Marcinkowski //
Kowalczykowa А. Idee programowe romantyków polskich: Antologia. – Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich,
1991. – 406 s.; Kwapiszewski M. O tworczości Antoniego Marcinkowskiego: Z dziejów środowiska literackiego
«Gwiazdy» // Z problemуw preromantyzmu i romantyzmu: Studia i szkice / Рod red. A. Aleksandrowicz. – Lublin,
1991. – S. 171-200; Kwapiszewski M. Od Alberta Gryfa do Antoniego Nowosielskiego: Biografia intelektualna
późnoromantycznego krytyka // Polska krytyka literacka XIX wieku / Рod red. M. Strzyżewskiego. – Toruń, 2005. –
S. 170-189.
16. Marcinkowski А. Stepy, morze i góry: szkice i wspomnieina z podróży: W 2 t. – Wilno, 1854. – T. 2. – 277 s.– Изд.
под псевд.: A. Nowosielski.
Стаття надійшла до редакції 24.05.09 © С.В. Громенко
|