Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні

У статті висвітлюються проблеми становлення історичної географії, насамперед створення її описово-інформаційної бази, упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Увага автора акцентується на простеженні підходів географічних та історичних товариств Наддніпрянської України щодо зближення методів...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Вербиленко, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2015
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Історична географія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160665
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні / Г. Вербиленко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2015. — Вип. 9. — С. 175-182. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160665
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1606652019-11-15T01:25:44Z Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні Вербиленко, Г. Історична географія У статті висвітлюються проблеми становлення історичної географії, насамперед створення її описово-інформаційної бази, упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Увага автора акцентується на простеженні підходів географічних та історичних товариств Наддніпрянської України щодо зближення методів гуманітарних та природничих наук у процесі дослідження окремих місцевостей та регіональної специфіки. В статье освещаются проблемы становления исторической географии, формирования ее описательно-информационной базы во второй половине ХІХ – начале ХХ вв. Внимание автора акцентируется на прослеживании подходов географических и исторических обществ Надднепрянской Украины относительно сближения методов гуманитарных наук и наук о природе в процессе исследования отдельных местностей и региональной специфики. The article highlights the problems of establishing the Historical Geography and its source basis during second half of 19 – early 20the centuries. The author concentrates on the tracking approaches of geographical and historical societies of Dnieper Ukraine concerning the convergence of methods of the humanities and the sciences of nature in the process of investigation of regional particularities. 2015 Article Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні / Г. Вербиленко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2015. — Вип. 9. — С. 175-182. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 2519-2760 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160665 93/94:91:913 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична географія Історична географія
spellingShingle	Історична географія Історична географія Вербиленко, Г. Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні Регіональна історія України
description	У статті висвітлюються проблеми становлення історичної географії, насамперед створення її описово-інформаційної бази, упродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Увага автора акцентується на простеженні підходів географічних та історичних товариств Наддніпрянської України щодо зближення методів гуманітарних та природничих наук у процесі дослідження окремих місцевостей та регіональної специфіки.
format	Article
author	Вербиленко, Г.
author_facet	Вербиленко, Г.
author_sort	Вербиленко, Г.
title	Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні
title_short	Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні
title_full	Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні
title_fullStr	Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні
title_full_unstemmed	Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні
title_sort	передумови становлення історико-географічних досліджень в україні
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історична географія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160665
citation_txt	Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні / Г. Вербиленко // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2015. — Вип. 9. — С. 175-182. — Бібліогр.: 26 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT verbilenkog peredumovistanovlennâístorikogeografíčnihdoslídženʹvukraíní
first_indexed	2025-07-14T13:19:23Z
last_indexed	2025-07-14T13:19:23Z
_version_	1837628563230031872
fulltext	УДК 93/94:91:913 Галина Вербиленко ПЕРЕДУМОВИ СТАНОВЛЕННЯ ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИХ ДОСЛІДжЕНЬ В УКРАЇНІ* Історична географія сформувалася на стику історії й географії як дисципліна, покликана вивчати просторові аспекти історичного про- цесу. Проміжне становище між історією і географією забезпечує їй широкі можливості для інтеграції дослідницьких методів гуманітар- них і природничих наук і для їх взаємопроникнення. У своєму роз- витку історична географія тісно взаємодіє з історичною регіоналіс- тикою, етнографією, топонімікою, урбаністикою тощо. Незважаючи на те, що історична географія посідає вважливе місце в науковому історичному пізнанні, ще не сформувалося єдиного підх оду до визначення її предмета, здебільшого йдеться про те, що вона вивчає вплив географічного середовища на розвиток людського суспільства. Порубіжне становище історичної географії спричинило те, що на- укові проблеми тут розробляються або істориками, які цікавляться географією, або географами, які мають історичну підготовку. Істо- рики та географи вбачають у ній “свою” науку і відповідним чином окреслюють її предмет, завдання та перспективи розвитку. Різниця в дослідницьких завданнях та кваліфікації вчених привела до утво- рення двох провідних наукових напрямів в історичній географії – історичного і географічного, які відрізняються передусім застосу- ванням різних методологій і методик дослідження. Як особливий напрямок знань історична географія почала форму- ватись в епоху Відродження і Великих географічних відкриттів. На ди- наміку її розвитку значною мірою вплинула історична картографія. Перші спроби наукового вивчення історії Наддніпрянщини з ви- користанням географічних факторів були здійснені ще наприкінці ХVІІІ ст. Я.Марковичем. Його праця “Записки о Малороссии, ее жи- телях и произведениях” стала своєрідною енциклопедією для всього українського відродження. В ній автор подає історію краю через геог- рафічні і етнографічні особливості місцевостей. Окрім опису клімату України, її земель, річок, лісів, промислів Я.Маркович дає етногра- фічну характеристику українців, прив’язує їх національні і мовні особливості до умов проживання і природи краю. Таким чином, головною ідеєю, покладеною в основу цієї праці, було доведення окремішності українців, а також демонстрація їх неоднорідності, © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 9. — С. 175–182 © Г. Вербиленко, 2015 * Публікація містить результати досліджень, проведених при грантовій підтримці Державного фонду фундаментальних досліджень за конкурсним проектом Ф 67. притаманність їм ряду особливостей, які фіксуються не лише через історію, а й через географічні особливості локалізації1. Починаючи з першої половини ХІХ ст. в Україні посилюється увага до географічних досліджень. Відкриття університетів у Харкові (1805), Києві (1834), Одесі (1865) і зосередження в них потужного на- укового потенціалу, природно, сприяло виникненню при університе- тах наукових товариств. Якщо спочатку це були переважно історичні товариства, що спрямовували свою діяльність на пошуки, вивчення і збереження старожитностей, то поступово їх діяльність зосереджу- валась на вивченні і описанні відповідних губерній – складанні істо- ричних, статистичних, топографічних записок. Як слушно зауважує І.Колесник, “в Україні у другій половині ХVІІІ ст. …вивчення окремих місцевостей, великих та малих територіально- адміністративних одиниць здійснювалось у вигляді топографічних описів, …в яких історичні відомості поєднувалися з географічними та статистичними даними”. Так з’явилася ціла низка описів: “Топо- графическое описание Черниговского наместничества”, “Топогра- фическое описание Харьковского наместничества”, “Черниговского наместничества топографическое описание А.Ф.Шафонского”2. Перша половина ХІХ ст. ознаменувалася утворенням на етнічно українських територіях кількох наукових товариств, таких як Хар- ківське товариство наук, Одеське товариство історії і старожитнос- тей, Тимчасова комісія для розгляду давніх актів (пізніше Київська археографічна комісія). Поступово, в процесі накопичення значного емпіричного мате- ріалу постає питання про можливість вивчення не тільки окремих населених пунктів, а певних регіонів в їх комплексному історико- географічному та статистико-економічному напрямах. Ґенеза історико-географічних досліджень в Україні бере початок з періоду формування історичної науки як професійної наукової дисцип- ліни – в другій половині ХІХ ст. Це пов’язано з цілою низкою чинників, що визначали особливості розвитку тогочасних українських земель, що практично за сто років до того втратили ознаки власної держав- ності, перетворившись на регіони двох великих імперій – Російської та Австро-Угорської. При цьому не був ліквідований і третій потужний чинник, що впливав на суспільно-політичну ситуацію на Україні, ви- значаючи, зокрема, і напрямки наукового розвитку: польський вплив, що усіляко протистояв (включно з двома повстаннями) російському централізму і русифікації. Через це українське суспільство і українська наукова еліта опинилися в епіцентрі боротьби імперського та польсь - 176 Га л и н а В ер би л ен к о 1 Маркович Я. Записки о Малороссии, ее жителях и произведениях. – СПб., 1798. – Ч. 1. 2 Колесник І. Регіональна історія в українській історіографії: практика та реф- лексії // Регіональна історія України. – Випуск 1. – К., 2007. – С. 207. кого національного інтелектуальних потоків і змушені були реагувати на них розробкою доктрини власної національної унікальності, захи- щаючись таким чином від спроб повної русифікації чи полонізації. Розвиток капіталістичних відносин в другій половині ХІХ ст. ви- магав нових аналітичних даних про природу, ресурси, населення країни. В Європі, поряд з центральними статистичними інститу- ціями, виникають регіональні статистичні товариства. В Києві ідею утворення Статистичної комісії обстоював відомий статистик-еко- номіст Д.Журавський. Оскільки цю ідею відразу реалізувати не вда- лося, Д.Журавський зосередився на підготовці фундаментального видання “Статистическое описание Киевской губернии”, яке вийшло друком 1856 р. при підтримці і на кошти Київського цивільного гу- бернатора І.Фундуклея. Видання складається з трьох томів, 1910 сто- рінок великого формату з планами, картами, ілюстраціями, безліч таблиць містять величезний матеріал про Київ і губернію – огляд міст, містечок, сіл, шляхів сполучень між ними, про ріки, клімат, ресурси, народонаселення, побут тощо3. За багатьма оцінками “Описание” стало фундаментальною пра- цею, що спрямувала подальший розвиток історико-географічних до- сліджень у Росії. Русское географическое общество посмертно прису- дило Д.Журавському Жуковську премію. П.Семенов-Тянь-Шанський у звіті про піввікову діяльність географічного товариства наголошу- вав на величезному впливі праць Д.Журавського на наступний роз- виток історико-географічних і статистичних досліджень4. Не можна проігнорувати і діяльність на території України росій- ських наукових комісій, передусім географічних. Адже саме вони, займаючись збиранням фактичного матеріалу, заклали підвалини і для аналітичної науки. Перехід від накопичення і введення в науко- вий обіг величезного масиву джерел до комплексного аналізу специ- фіки розвитку окремих регіонів пов’язаний з діяльністю Комісії для опису губерній Київського учбового округу (1850-1864). Ця комісія, заснована 22 грудня 1850 р., мала на меті “дослідження губерній Ки- ївського учбового округу у природничому, сільськогосподарському і промисловому відношеннях і для статистичного їх описання”5. Діяльність комісії не обмежувалася студіюванням природничо-ет- нографічних ресурсів. Досліджувалось історичне життя міст через призму майнового і соціального стану населення, занять, звичаїв, з урахуванням історії колонізації. Водночас проводилися дослідження 177 П ер ед ум ов и ст а н ов л ен н я іст ор и к о-геогр а ф іч н и х д осл ід ж ен ь в У к р а їн і 3 Верменич Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіоналістики в Україні. – К., 2003. – С.152. 4 История полувековой деятельности Русского географического общества. 1845-1895. – СПб., 1895. – Ч. ІІ. – С.1343. 5 Центральний державний історичний архів, м. Київ (далі – ЦДІАК України), ф.Р-13, оп.1, спр.2, арк.17. “іноплемінного впливу на тутешній край із диференціацією по губерніях, повітах, містах”6. Задля реалізації зазначених програм були проведені наукові експе- диції з метою збору статистичних, етнографічних, економічних, при- родничих матеріалів на території Київського учбового округу. У 1852 р. етнографічне обстеження берегів р. Дністер здійснив О.Афанасьєв- Чужбинський. У 1853 р. А.Метлинський очолив експедиції в Чернігів- ську і Полтавську губернії, М.Маркевич збирав історичні і народознавчі матеріали на Київщині і Поділлі. У 1857 р. В.Дабижа вивчав статис- тичні та етнографічні матеріали повітів Правобережної України7. Результатами плідної праці дослідників стало видання 4 томів “Тру- дов комиссии”. В них представлені статті і матеріали з етнографії, геог- рафії, історії, ботаніки, геології, економіки, статистики Д.Журавського, О.Афанасьєва-Чужбинського, О.Роговича та інших членів комісії. Наступним етапом історико-географічних досліджень на етнічних українських землях, без сумніву, була діяльність експедиції П.Чубин- ського в Південно-Західний край за дорученням Російського геогра- фічного товариства. Результатом плідної дворічної дослідницької ро- боти експедиції стало видання декількох наукових збірників та семи томів (дев’яти книг) під назвою “Труды этнографическо-статисти- ческой экспедиции в Западно-Русский край”, які вийшли друком протягом 1872-1879 років у Санкт-Петербурзі за підтримки М.Кос- томарова і П.Гільденбрандта. Значний інтерес з огляду на історико- географічне спрямування дослідження становить опис історико-геог- рафічного і етнографічного районування Правобережної України8. Завдяки науковій діяльності Д.Журавського, О.Афанасьєва-Чуж- бинського, П.Чубинського та інших, вперше за короткий термін було зібрано величезну кількість історико-етнографічних матеріалів, що продемонстрували оригінальність, самобутність української історії та культури. Таким чином виникла нагальна потреба в консолідації і структуризації українських наукових кіл. Перші спроби накопичення фактичного історичного матеріалу щодо особливостей українських регіонів були тісно пов’язані з діяль- ністю Південно-Західного Відділу Російського географічного това- риства, співробітники якого не лише збирали інформацію щодо 178 Га л и н а В ер би л ен к о 6 Труды комиссии, Высочайше утвержденной при Императорском универси- тете Святого Владимира для описания губерний Киевского учебного округа. – К., 1853. – Т. 2. – С.13-14. 7 ЦДІАК України, ф.884, оп.2, спр.14, арк. 5, 7, 26; ф.873, оп.1, спр.41, арк.19-20. 8 Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край, снаряженной Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П.П.Чубинским: в 7-ми т.т. – СПб., 1872. – Вып.1. – Ч.2. – Т.7: Поляки Юго-Западного края. етнографії, географії, історії, а й здійснювали її опрацювання. Як ре- зультат, Відділ підготував і видав “Исторические песни малорусского народа” М.Драгоманова і В.Антоновича в 2-х томах9, які, за оцінкою М.Грушевського, стали “одною з найзаслуженіших, найславніших ук- раїнських наукових праць”10. Протягом існування Відділу відбулося 28 засідань11. Наукові дослі ди та реферати, що виголошувались на засіданнях Відділу у 1873-1874 рр., були опубліковані в “Записках Юго-Западного отдела Императорского Русского Географического общества” в двох томах. Цен тральне місце в “Записках” займає етнографія, географія й природознавство, еконо- міка і статистика. Кожний том має додатки, де вміщені матеріали пе- реважно історико-географічного та етнографічного змісту. Але, за твер- дженням дослідників, члени Відділу “…не вдавалися до глибокого аналізу зібраного ними матеріалу. Вони його лише поверхово опису- вали, віддаючи перевагу етнографічним дослідженням, на основі яких прагнули розв’язати історичні та суспільно-політичні питання”12. Потрібно зазначити, що розвиток історичної географії в Україні, формування її теоретичних засад відбувалися в процесі осмислення просторових чинників в історичному розвитку не лише Малоросії в цілому, а й окремих її районів. Причому “змістом історико-геогра- фічних робіт спочатку були питання політичної географії минулого… Лише наприкінці ХІХ ст. тематика публікацій з історичної географії розширюється за рахунок досліджень факторів соціально-економіч- ної історії”13. Одночасно з професійною історичною наукою в цей час формується також українська національна географія14, що значною мірою полегшило вироблення нових дослідницьких та аналітичних методик, в яких поєднувалися елементи обох дисциплін. Подальшу роботу в галузі історичної географії здійснював В.Ан- тонович, якого по праву можна вважати фундатором українських іс- торико-географічних досліджень. Протягом 1870-1905 рр. він видав понад два десятки історико-географічних праць, що містили інфор- 179 П ер ед ум ов и ст а н ов л ен н я іст ор и к о-геогр а ф іч н и х д осл ід ж ен ь в У к р а їн і 9 Исторические песни малорусского народа с объяснениями В.Антоновича и М.Драгоманова . В 2-х т. – К., 1874. – Т.1; 1875. – Т.2. 10 Грушевський М. П’ятдесят літ «Исторических песен малорусского народа» Антоновича і Драгоманова // Україна. – 1924. – № 2-4. – С.97. 11 Савченко Ф. Українське науково-культурне самовизначення 1850-1876 рр. // Україна. – 1929. – Січень-лютий. – С.19. 12 Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні. – К., 1974. – С.110. 13 Бачинська О.А. Географія історична // Енциклопедія історії України. – К., 2004. – Т.2. – С.84. 14 Шаробура І.М. Розвиток української географічної науки (початок ХХ століття). – Електронний ресурс. – Режим доступу: http//studentam.net.ua/content/view/7285/97 мацію з різних галузей дослідження регіонів України, створивши з числа своїх учнів та послідовників наукову школу, котра на різних рівнях продовжувала наукові дослідження15. Надзвичайною подією в науковому житті стало проведення 1874 р. в Києві Третього археологічного з’їзду. На той час В.Антоновичем була за- вершена робота над археолого-топографічними картами Києва та Се- реднього Подніпров’я. За його пропозицією до програми з’їзду включили питання топографії Києва, архітектури міста Х-ХІІІ ст., археологічного картографування Київського князівства, Литви та Кривицької землі, оборонних споруд (змієвих валів) і городищ на кордоні Київської Русі16. З закриттям Південно-Західного відділу Російського географічного товариства не припинилися регіональні дослідження на історичній ниві. На той час у Києві продовжувало працювати Історичне това- риство Нестора-літописця, ініціатива утворення якого належить М.Максимовичу. Головною формою його діяльності було проведення засідань (читань). На них обговорювались дослідження членів това- риства, які в наступному друкувалися в збірнику “Чтений в истори- ческом обществе Нестора-летописца”; а також на сторінках “Киев- ской старины”. З 1879 по 1914 рр. вийшли друком 24 збірники (49 випусків) “Чтений”. Товариство провело понад 700 засідань, на яких було виголошено понад 1400 наукових доповідей17. Втім, слід зазначити, що наукові інтереси членів товариства зосе- реджувались передусім на російській історіографії. Як наголошує О.Гермайзе, під час доповідей на українські теми, лектори “свідомо обминали всілякі слизькі місця, навіть з великим побоюванням вжити термін “український”18. Не можна не згадати розпочату у 70-х рр. ХІХ ст. В.Антоновичем у співробітництві з О.Андрієвським, В.Вовком-Карачевським, І.Кама- ніним, В.Щербиною та іншими працю по збиранню матеріалів для складання історично-географічного словника України в її етногра- фічних межах. (Ця праця, ґрунтуючись на зібраних членами Істо- ричного товариства Нестора-літописця матеріалах, була продовжена в комісії історично-географічного словника української землі при ВУАН). В.Антонович ініціює проект по написанню Історичних нари- 180 Га л и н а В ер би л ен к о 15 Добровольський Л. Праця В.Б.Антоновича на ниві історичної географії // Записки історично-філологічного відділу. Кн. ІХ. – К., 1926. – С.185-207. 16 Чорна Л.В. Південно-західний відділ Російського географічного товариства і його роль в українському національному відродженні. Дисертація. – Ізмаїл, 2005. – С.115. 17 Колесник М.П. Історичне товариство Нестора-літописця та його вклад в роз- виток історичної науки в Україні // Український історичний журнал. – 1995. – № 5. – С.28-29. 18 Гермайзе О. Праця Київського Українського Наукового Товариства на тлі на- укового життя Наддніпрянської України // Україна. – 1929. – Січень-лютий. – С.33. сів більшості історико-географічних земель і регіонів України, в першу чергу на етапі їх формування і становлення. Задля його реа- лізації він у 1870-х рр. створює гурток укладачів історико-геогра- фічного словника української землі. Планами передбачалося скласти довідник українських земель, з описом історії міст, сіл, повітів тощо, при цьому охопити всі території, на яких проживали українці, аж до Сибіру і Далекого Сходу. Внаслідок копіткої праці в 70-х рр. ХІХ ст. – на початку ХХ ст. з’явилася серія книг учнів В.Антоновича, присвя- чених історичним описам географічних областей України від най- давніших часів до ХV ст. включно19. Поза межами Російської імперії, на етнографічних теренах України історико-географічні дослідження найширше були репрезентовані в Га- ли чині в діяльності Наукового товариства імені Шевченка у Львові, за- снованому 1873 року. Як зазначав В.Кубійович, “у зв’язку з пожвав- ленням українського національно-громадського й культурного життя в другій половині 80-х років ХІХ ст. і в Галичині і на Центральних і Схід- них землях, виникла потреба ширше розгорнути наукову працю, …по- стала конечність створити потужний науковий осередок, що відповідав би рівневі наукових закладів державних націй”20. Якщо спочатку Това- риство працювало виключно як видавнича культурно-просвітницька установа, то з 1890-х стає суто науковою структурою. Багато зусиль до- клав М.Грушевський (очолив НТШ у 1897 р.), щоб воно не залишилось суто галицькою установою, сприяв налагодженню стосунків і попов- ненню його відомими вченими зі Східної України. Членами НТШ стали, зокрема, М.Петров, М.Сумцов, О.Маркевич, В.Перетц та інші професори вищих навчальних закладів Східної України21. Результати наукових до- слідів членів НТШ друкувалися в багатотомному виданні “Записок НТШ”. Це суто наукове видання з внутрішньою рубрикацією академіч- ного характеру можна кваліфікувати як видання переважно гумані- тарне, а з 1897 – виключно гуманітарного напрямку. За редагування М.Грушевського записки мали багаті відділи хроніки та бібліографії. Пом’якшення урядової політики, внаслідок революції 1905-1907 рр., дало можливість створити 1907 р. національну наукову інституцію в Києві – Українське наукове товариство на чолі з М.Грушевським. З са- мого початку діяльності УНТ основна робота була зосереджена в секціях. При історичній секції була утворена статистико-економічна комісія. В рамках її діяльності, використовуючи результати всеросійського пе- репису 1897 р., О.Русов (1909 р.) розрахував кількісні показники про- 181 П ер ед ум ов и ст а н ов л ен н я іст ор и к о-геогр а ф іч н и х д осл ід ж ен ь в У к р а їн і 19 Баженов Л. Антонович – один із фундаторів української наукової історичної регіоналістики // Регіональна історія України. – К., 2008. – Вип. 2. – С. 218-219. 20 Кубійович В. Нарис історії Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (1873-1948) // Наукові праці у 2-х тт. – Л., 1996. – Т. 1. – С. 611. 21 Зайцева З.І. Інституціоналізація української науки наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Дисертація. – К., 2007. – С. 102. фесійної зайнятості українського народу ряду губерній. Продовженням розпочатої ним праці був статистико-демографічний нарис О.Корольо- вої (1910 р.) стосовно розселення українців на території ряду губерній, наведені дані щодо їх питомої ваги в загальній чисельності населення конкретних міст, сіл і губерній в цілому22. Результатом експедицій, в рам- ках історичної секції, і здійснених Л.Добровольським історико-топогра- фічних обстежень околиць Києва на Правобережжі Дніпра стала стаття “Забуті межі давньої Київщини”23. Реалізуючи програми діяльності ет- нографічної секції, М.Сумцов на основі пісень, поширених на теренах Слобідської і Галицької України, відтворив історію колонізації краю24. Друкованими органами УНТ стали “Записки Українського Науко- вого товариства у Київі”, а також журнал “Україна”, який замінив у 1906 р. “Киевскую старину”. Справи, видання праць і звіти УНТ ве- лися українською мовою. М.Грушевський вбачав головну заслугу УНТ в тому, що воно поставило на практичні рейки не тільки організацію Української Академії наук, “але й українізацію наукових установ Києва й України”25. “Так сформувалось Товариство… як чисто укра- їнське і чисто наукове… Воно пересаджувало на велико-український грунт наукову працю, розпочату кількома десятиліттями скорше – на грунті галицьким, в очікуванню можливості здійснити план україн- ської академії наук, як символа сеї повноти національної культури, що маніфестувалася сею науковою роботою”26. Таким чином, діяльність комісій, товариств, відділів, що плідно функціонували на території України в другій половині ХІХ – на по- чатку ХХ ст., заклала основи інституалізації історико-географічних досліджень., сприяла, спираючись на програмно-методичне забез- печення, їх подальшому розвитку. Поступово відходячи від краєзнавчих та етнографічних методик, ха- рактерних для другої половини ХІХ ст., вчені дедалі більше зосереджу- ють свою увагу при дослідженні історії та географії певних районів на їх комплексних особливостях, зумовлених ключовими для історичної географії причинами: географічне середовище, міграційні та еконо- мічні процеси. Важлива роль у цьому процесі належить М.Грушев- ському, котрим була розроблена і викладена програма “горизонталь- ного” вивчення історії України і в подальшому реалізована в дослідах порайонних комісій і інших структур Всеукраїнської академії наук. 182 Га л и н а В ер би л ен к о 22 Онопрієнко В., Реєнт О., Щербань Т. Українське наукове товариство 1907- 1921 роки. – К., 1998. – С. 48-49. 23 Записки Українського Наукового товариства в Київі. – 1908. – Кн. 3. – С. 54-79. 24 Онопрієнко В., Щербань Т. Джерела з історії Українського наукового това- риства в Києві. – К., 2008. – С. 45. 25 Цит. за: Верменич Я. Теоретико-методологічні проблеми історичної регіо- налістики в Україні. – С. 187. 26 Грушевський М. Велике діло // Україна. – 1929. – Січень-лютий. – С. 8.

Передумови становлення історико-географічних досліджень в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси