Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект

У статті простежується динаміка розширення меж м. Києва, починаючи з кінця ХІХ ст. і до наших днів. У центрі уваги автора – численні нестиковки у датах, спричинені неодноразовим поверненням міських властей до розгляду, здавалося б, уже вирішених питань....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
1. Verfasser:	Архипова, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2015
Schriftenreihe:	Регіональна історія України
Schlagworte:	Історична географія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160666
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект / С. Архипова // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2015. — Вип. 9. — С. 193-198. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160666
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1606662019-11-15T01:25:57Z Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект Архипова, С. Історична географія У статті простежується динаміка розширення меж м. Києва, починаючи з кінця ХІХ ст. і до наших днів. У центрі уваги автора – численні нестиковки у датах, спричинені неодноразовим поверненням міських властей до розгляду, здавалося б, уже вирішених питань. В статье исследуется динамика расширения границ г. Киева, начиная с конца ХІХ в. и до наших дней. В центре внимания автора – многочисленные нестыковки в датах, обусловленные неоднократным возвращением городских властей к рассмотрению, казалось бы, уже решенных вопросов. The paper investigates the dynamics of expanding the boundaries of Kyiv since the late nineteenth century to the present day. The author focuses on the numerous inconsistencies in the dates due to the constant return of the city authorities for consideration of it seemed to have been resolved issues. 2015 Article Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект / С. Архипова // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2015. — Вип. 9. — С. 193-198. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. 2519-2760 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160666 911.375.67/477-25»19» uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична географія Історична географія
spellingShingle	Історична географія Історична географія Архипова, С. Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект Регіональна історія України
description	У статті простежується динаміка розширення меж м. Києва, починаючи з кінця ХІХ ст. і до наших днів. У центрі уваги автора – численні нестиковки у датах, спричинені неодноразовим поверненням міських властей до розгляду, здавалося б, уже вирішених питань.
format	Article
author	Архипова, С.
author_facet	Архипова, С.
author_sort	Архипова, С.
title	Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект
title_short	Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект
title_full	Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект
title_fullStr	Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект
title_full_unstemmed	Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект
title_sort	динаміка розширення меж м. києва в хх ст.: історико-географічний аспект
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Історична географія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160666
citation_txt	Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект / С. Архипова // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2015. — Вип. 9. — С. 193-198. — Бібліогр.: 69 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT arhipovas dinamíkarozširennâmežmkiêvavhhstístorikogeografíčnijaspekt
first_indexed	2025-07-14T13:19:26Z
last_indexed	2025-07-14T13:19:26Z
_version_	1837628566515220480
fulltext	УДК 911.375.67/477-25»19» Світлана Архипова ДИНАМІКА РОЗШИРЕННЯ МЕж м. КИЄВА В ХХ ст.: ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АСПЕКТ Розширення меж міст за рахунок прилеглих сільських територій – загальносвітова тенденція. Ніде в світі цей процес не є безпроблемним: інтереси міських і сільських мешканців далеко не в усьому співпада- ють. Дореволюційний Київ не належав до числа перенаселених міст; як промисловий осередок він також не потребував значного розширення площ, поступаючись за цим показником Харкову, Катеринославу, Одесі. Однак міську владу проблеми міської поселенської структури та її оптимізації турбували постійно – насамперед з огляду на її бажання збільшити кількість потенційних платників податків. Проблеми роз- ширення міських меж у Київській Думі дебатувалися час від часу, пе- реважно у контексті незадовільного санітарного стану передмість та загроз перенесення епідемій з околиць на центр, а також з урахуван- ням скупчення на неконтрольованих містом околицях осіб без певного місця проживання, "порушників спокою", кримінальних елементів. Метою даної статті є відтворення процесу розширення міських меж Києва, починаючи з 80-х рр. ХІХ ст. і до наших днів. Уявляється необхідним усунути наявний в літературі різнобій у датах включення до складу міста окремих прилеглих територій, спричинений пере- важно неодноразовими поверненнями до розгляду цих питань у зв’язку з протестами мешканців околиць. Відтворення загальної кар- тини розширення міських меж корисне не лише з точки зору з’ясу- вання зміни пропорцій міського й сільського населення у контексті процесів урбанізації та модернізації, але й у контексті проблем фор- мування київської агломерації. Питання про приєднання передмість до Києва набуло актуаль- ності у 80-х рр. ХІХ ст. Вже 1889 року Звіринець, Байкова гора, Про- тасів Яр, Верхня Солом’янка, Шулявка, Пріорка, Куренівка та Труха- нів острів були приєднані до Подільської, Печерської, Плоської, Либідської та Бульварної частин міста1. У 1908 р. розпочалося вклю- чення до міської межі селища Забайков’я разом з Байковим цвинта- рем. Офіційне включення Верхньої і Нижньої Солом’янки, Кучми- ного, Протасового Яру та Батиєвої Гори до Солом’янського відділу 1 Ілюстрована історія Києва. – К., 2012. – С.182. © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 9. — С. 183–198 © С. Архипова, 2015 відбулося за ухвалою Київської міської управи згідно дореволюцій- ного положення Ради Міністрів від 2 червня 1910 р.2 Тоді усталилася і практика щорічного відрахування на утримання Київського мі- ського громадського управління частини зборів. У 1911 р. постало питання про приєднання до Києва дачної міс- цевості Святошин, яка отримала постійний зв’язок з містом через спорудження трамвайної колії, та села Деміївки. Однак тоді деміїв- ські селяни відмовилися стати киянами. В 1913 році щодо приєд- нання Деміївки, Забайков’я з Байковою горою і селища Святошина до міста Києва висловились міністерство внутрішніх справ, київські міські і земські відомства та інші установи. Жителі Святошина хо- тіли включити його до складу курортних місць. Натомість селище було включено до складу Києва тільки в 1919 р. і повторно у 1921 р., а Пуща-Водиця, територія Рубежівської колонії, хутори Грушки, Галагани, Нивки – у 1921 р., селище Катеринівка – у 1923 р.3 Стосовно місцевості Шулявка, то вона поділялась Брест-Литов- ським шосе на дві частини – праву (міську, верхню) і ліву (повітову, нижню). Праву передано місту ще за наказом Миколи I у 1851 році, в 1875 її поділили на 5 кварталів, а в 1879-му включили до складу Лук’янівської поліцейської дільниці міста. Ліва входила до складу Білогородської волості Київського повіту, а у 1881 р. її включено до Бульварної поліцейської частини Києва4. Крім приєднання навколишніх територій, Київ зростав за раху- нок розбудови на міській території. У 1888 р. почалася забудова на- вколо Брест-Литовського шосе, яке з’єднало Київ новою магістраллю з Житомиром. По ній було прокладено трамвайну колію, яку 1900 р. продовжили до Святошина. Тож внаслідок приєднання та розбудови територія міста з 64,3 збільшилася до 123,47 кв.км.5 У 1914 р. до складу міста знову було приєднано ліву частину Шу- лявки, селище Караваєві дачі, колишні Казенні дачі, садибу Полі- технічного інституту і цвинтар Шулявської церкви6. У вересні 1918 р. до міської мережі були приєднані Деміївка і Саперна слобідка7. 184 С в іт л а н а А р х и п ов а 2 Известия Киевской городской Думы. – 1910. – С.1-2. 3 ДАКО, Ф.Р-ІІІ, оп.1, спр.74, арк.27; Список поселень Київщини. – К., 1924. – С.1. 4 Киев и его предместья: Шулявка, Соломенка с Протасовым Яром, Батыева гора и Демиевка с Саперной Слободкой по переписи 2 марта 1874 г. – К., 1875. – С.3; 390-399; ЦДІА України, ф.442, оп.517, спр.72, арк.46 зв.- 47. 5 Ілюстрована історія Києва. – С.182. 6 Известия Киевской Городской Думы. – 1910. – №10. – С.1-2; Правитель- ственный вестник. – 1914. – 4(17) ноября, №263; ЦДІА України. – Ф.442, оп.665, спр.37, арк.14-14 зв. 7 ДАКО, ф.Р-432, оп.3, спр.36, арк.7. Найчастіше розширення міської території відбувалося на про- хання жителів самих передмість, оскільки деякі передмістя вже фак- тично зливались з містом. Але непоодинокими були й випадки не- згоди мешканців навколишніх сіл переходити під міське управління. Так, свій протест у травні 1921 р. висловили представники ряду сіл Київської губернії і повіту Микільсько-Борщагівської волості. Жителі сіл Желяни, Совок, Мишоловки, Олександрівської слобідки протес- тували проти приєднання до міста, тому що їхній сільський побут був далекий від міського8. Однак через три роки, у вересні 1921 р. Ми- шоловку було включено в межу міста у склад Деміївського району. Також були включені урочища "Лиса гора", "Витянські поля", "Теремки"; Голосіївщина, Китаєво, Деміївське лісництво, села: Чер- воний Трактир, Пирогово, Хотів, Гатне і Віта-Литовська9. Але й після цього у місті гостро відчувалася нестача землі, і тому до Деміївського району були включені порубки Голосіївського лісу і урочище "Лиса гора" в кількості 300 дес. у довготривале користування з правом забудови для дачного селища10. Земельна секція міськради вважала, що першочерговим завдан- ням для неї було забезпечення незалежності міста від села шляхом передачі робітникам землі під городи. Потреби в землі у 1921 р. ви- раховувались 2005 десятинами, із них колективам було передано лише 1758, тобто 25% потреб залишились незадоволеними. Для цього потрібно було приєднати до існуючих у розпорядженні міськ- ради земель ще близько 1000 дес. у масивах, не дуже далеких від під- приємств: у Подславсько-Куренівському районі: територію міського вигону в урочищі "Оболонь" (близько 200 дес.); у Шулявсько-Лук’янів- ському районі: землі, захоплені борщагівськими куркулями (близько 150 дес.); у Солом’янському районі: урочище "Проневщина" (близько 300 дес.); у Деміївському районі: Лиса гора, поруби Голосіївського лісу (близько 200 дес.) і частково "Теремки"11. У боротьбі з овочевим голодом єдиним придатним для його подо- лання великим масивом була Голосіївщина, у ній вирішили відвести землі для всіх наукових установ (у тому числі для обласної дослідної станції і для політехнічного технікуму) з тим, щоб всі наукові госпо- дарства в місті (на Солом’янці, Шулявці і т.д.) були поступово ліквідо- вані, а їхні землі виділені робітникам. Окрім неї, для комунальних культрадгоспів також повинні були використані нетрудові, монас- тирські, приватновласницькі землі і т.д. (в районі Вишгорода і Межигір’я); куркульські землі в районі Брест-Литовського шосе. 185 Д и н а м ік а р озш и р ен н я м еж м . К и єв а в Х Х ст .: іст ор и к о-геогр а ф іч н и й а сп ек т 8 ДАКО, ф.Р-349, оп.1, спр.217, арк.5-5 зв. 9 ДАКО, ф.Р-349, оп.1, спр.217, арк.8. 10 ДАКО, ф.Р-349, оп.1, спр.217, арк.13. 11 ДАКО, ф.Р-349, оп.1, спр.217, арк.15. Існувала потреба відвести в провінції ряд господарств для комуналь- них радгоспів у 60-верстній смузі навколо Києва. У майбутньому знову планувалося розширення меж Києва, яке було неминучим при промисловому пожвавленні – посиленій забу- дові приміських поселень, побудові ряду промислових підприємств, трамвайних ліній, регулярного сполучення з містом. Земельна секція міськради вважала, що включеними повинні бути всі комунальні землі, включаючи Святошинську волость (5 червня 1921 р. на засіданні Святошинського районного робітничого зе- мельного бюро були намічені межі для Святошинської волості, за- тверджені ще в 1918 р.)12, а також Слобідку і Дарницю, площею близько 15000 десятин; всі землі Деміївського району; урочища "Ви- тянські поля" (частина Деміївки), "Теремки"; Голосіївщина, Китаєво, Деміївське лісництво з Проневщиною; приміські села: Червоний Трактир (135 жителів, 72 дес.) і Мишоловка (810 жит., 176 дес.); села Пирогово, Хотів, Гатне і Віта-Литовська (близько 4000 дес.); Борща- гівська волость (близько 9000 дес.); лісництва Межигірське і Свято- шинське (близько 10000 дес.); Вишгород і прилеглі нетрудові землі (Вишгород був промисловим центром (близько 2000 дес.), тут пра- цювали 2 цегляних заводи, розпочато видобування бурого вугілля). Загальна площа проектованого збільшеного Києва складала близько 44000 десятин (близько 6500 дес. садово-городніх земель, 4000 дес. орних земель, 4000 дес. лісів, близько 4000 дес. луків, близько 5000 дес. забудованої площі). Це, звичайно, не вирішувало проблему постачання продовольством усього населення Києва (для цього було потрібно 100000 дес.), але давало можливість збільшити до максимуму городній фонд і уникнути хаотичної забудови перед- мість13. Для повного впорядкування народного господарства у майбут- ньому, скасування залежності міста від села, вирішення проблеми недостачі харчових продуктів і недоліків у розміщенні житлових бу- динків постановою Шулявської районної ради робітничих і червоно- армійських депутатів було вирішено розширити територію міста до 8 квадратних миль (включаючи вже заселену площу) і створити про- довольчий і житловий для міста-села земельний фонд14. За даними перепису населення м. Києва 12-16 березня 1919 р. ци- вільне населення міста (без Деміївки і Слобідки) у вересні 1917 р. на- лічувало 464.000 осіб, до березня 1919 р. на тій же території його кількість зросла до 509.000, тобто на 9%. За переписом 10 вересня 1920 р. вона зменшилась до 365.737 осіб, тобто на 32,6%15. 186 С в іт л а н а А р х и п ов а 12 ДАКО, ф.Р-349, оп.1, спр.217, арк.23. 13 ДАКО, ф.Р-349, оп.1, спр.217, арк.20-22. 14 ДАКО, ф.Р-349, оп.1, спр.217, арк.24. 15 ЦДАВО, ф. 1738, оп.1, спр.41, арк.22. 6 вересня 1921 р. постановою виконкому Київської губернської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів до міста Києва було приєднано селище Святошино Київського повіту. Також були включені ліси, які мали дачні поселення: Святошино і Пущу16. З архівних матеріалів можемо скласти уявлення про динаміку росту комунальних земель17, але в різних архівних фондах щодо часу входження місцевостей до складу Києва існують істотні розбіжності. Це пояснюється тим, що збільшення площі земель міської смуги проводилось самопливом, без будь-яких попередніх проектів та пер- спективних планів розвитку міста. Забудова мала стихійний харак- тер, що призводило до утворення хаотичного розташування кварта- лів та будинків. За приклад можуть бути Деміївка, Солом’янка, Шулявка та слобідки. 1921 року вперше уважно підійшли до оформлення міських земель та їх обліку і протягом двох наступних років вирішували цю про- блему. За цей час було намічено приєднати близько 25.730 га, що разом зі старими землями становило 43700 га18. У такому вигляді проект розширення міської смуги і був затверджений Раднаркомом 23 жовтня 1923 р. Після цього якщо і були якісь зміни, то незначні та належно не оформлені. У перші роки радянської влади питання екс- плуатації міської землі, здачі її в оренду страшенно утруднювала від- сутність геодезичного плану міста, який давав би змогу досконало вирахувати площу всіх земель та скласти експлікацію. У більшості випадків площу визначали приблизно, що створювало на місці багато непорозумінь. Це все, разом взяте, примусило 1922 року при- ступити до складання геодезичного плану міста. За даними, які визначила особлива комісія міськради, була наведена експлікація земель сіл міської смуги, що мала такий вигляд: Совки (401,87 га), Мишоловка (171,26 га), Осокорки на острові Покал та Вели- кий (440,0 га), острів Муромець (485,0 га), Червоний трактир (131,32 га), Кухмістерська слобідка (645,96 га), Микільська слобідка (965,20 га), Горенка (54,24 га) з хуторами Костянтинівка та Добробут (470,5 га), Мостище (55,21 га) з хутором Комгосп ім. Петровського (244,10 га), Воскресенська слобідка і промкомгосп "1 травня" (661,79 га), Біличі (547,70 га), хутір Дігтярі (54,86 га), колгосп "Перемога" (264,80 га), Старі (425,66 га) та Нові (974,90 га) Позняки, Романів (57,66 га) з хутором (213,56 га), Південна Борщагівка (81,0 га)19. Дореволюційна територія Києва складала 17,4 тис. га. Дозвіл на її розширення міськрада дістала лише 12 жовтня 1923 р. після за- твердження її подання Раднаркомом УСРР, внаслідок чого територія 187 Д и н а м ік а р озш и р ен н я м еж м . К и єв а в Х Х ст .: іст ор и к о-геогр а ф іч н и й а сп ек т 16 ДАКО, ф.Р-111, оп.1, спр.74, арк.27. 17 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5812, арк.7. 18 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5812, арк.7 зв. 19 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5812, арк.10 зв. зросла до 39,9 тис. га, тобто більш ніж у два рази. Частиною міста стали більше 20 населених пунктів, які вже давно тяжіли до нього економічно: Микільський хутір, Горенка з селищем Костянтинівка, колишній Цегельний завод, Мостище з хутором Берковець, Романівка з хутором Любка, хутір Вишневський, Біличі, хутір Дігтярі, Стара і Нова Чоколівка, Проневщина, Совки, Червоний трактир, Голосіїв- ський хутір, Олексіївська слобода, Віта-Литовська, Галерний острів, острів Покал, Мишоловка, Лисогірська фортеця, Київське, Свято- шинське, Межигірське і Микільське лісництва, землі Флорівського монастиря, Нова і Стара Дарниця, Микільська, Кухмістерська, Олек- сандрівська, Воскресенська і Передмостова слобідки, Позняки, ар- тилерійський полігон, аеродром20. Тоді ж ці землі за господарською ознакою було поділено на три категорії: лісові площі, поселення без- посередньо міського типу і урбанізовані поселення21. У межі міста увійшли 12,3 тис. га лісів, внаслідок чого їх питома вага зросла з 19,3 до 39,6%. Після подальших, менш значних за масштабами приро- щень територія передвоєнного Києва збільшилася до 68 тис. га. Все- союзний перепис 1926 р. зареєстрував у місті 513,6 тис. осіб, а в 1939 році кількість киян зросла до 846,3 тис. осіб22. Завдання чіткого розмежування міських і неміських територій знов стали на порядок денний після того, як у 1923 р. президією ВУЦВК було створено Київську округу (повіт) з окружним (повітовим) центром у м. Києві. Округа створювалася з Київського, частин Біло- церківського, Чорнобильського, Переяславського, Канівського пові- тів Київщини й частини Остерського повіту Чернігівщини. До місь- кого окружного центру входили передмістя Деміївка, Пуща-Водиця, Святошин, Катеринівка, Нивки, Микільське лісництво, Передмо- стова Слобідка. Безпосередньо окрвиконкомові були підпорядковані Нова та Стара Дарниця, Микільська, Кухмістерська, Олександ- рівська Слобідки, Чоколівка, Микільське лісництво23. За проектом, затвердженим 12 жовтня 1923 р., до смуги Києва залучалися не всі землі Горенки, а тільки та частина їх, яка мала безпосередній зв’язок з Києвом24. У зв’язку з тим, що міські поселення мали різне підпорядкування або й навіть цілковиту їх відсутність, то виникло становище, коли понад три десятка селищ опинились поза сферою сталого адміні с- 188 С в іт л а н а А р х и п ов а 20 ЦДАВО України, ф.2, оп.2, спр.608, арк.237. 21 ЦДАВО України, ф.2, оп.2, спр.608, арк.419; Пролетарская правда. – 1923. – 28 октября, № 247 (662). 22 Ілюстрована історія Києва. – С.239. 23 Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського Уряду України. – 1923. – С.575 24 ДАК, ф. Р-1, оп.1, спр.882, арк.28 зв. тративного керування. Тому в 1926 р. Окружний виконавчий комі- тет розділив селища, що ввійшли до нової міської смуги, на 3 групи: 1) з повною або переважною більшістю заняття населення сільським господарством; 2) селища та місцевості, які мають міське направ- лення і міцно зв’язані з Києвом; 3)приміські поселення з міським спрямуванням25. Хоча поселення були включені до міської межі згідно з постановою раднаркому ще 12 жовтня 1923 року, з документів Київського окружного виконавчого комітету рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів видно, що станом на кінець 1925 року питання про управління поселеннями вирішено не було26. У Києві офіційно, документально не було визначено межі селі- тебно-будівельної смуги. У грудні 1926 року Окружний комітет гос- подарства встановив ці межі: це вся земельна площа міста та селищ і сіл, що прилягають безпосередньо до міста (Совки, Чоколівська та Олександрівська слобідки), а також ті, які хоч і знаходяться за роз- ривами незабудованої площі, але за характером та складом насе- лення наближаються до поселень міського типу, і незабудована між ними і містом площа, вже запроектована під забудову (Катеринівка за Святошином, Пуща-Водиця, Труханів острів, Передмостова, Микіль- ська та Кухмістерська слобідки та Стара Дарниця). Тому згадані села й селища: Микільська і Кухмістерська слобідки, Стара Дарниця, Олександрівська слобідка та селище Чоколівка, а також комунальні ліси (Святошинського, Київського, Пуща-Водицького, Межигірського й Дарницького лісництв) вважалися включеними до селітебно-буді- вельної смуги Києва27. На засіданні президії київського окрвиконкому у липні 1926 р. обго - ворювали порядок обслуговування населених пунктів, що увійшли в міську смугу Києва. Будаївському, Броварському та Гостомельському районним виконавчим комітетам було роз’яснено, що Мишоловська, Білицька, Совська, Романівська, Позняківська, Воскресенсько-Сло- бідська, Мостищенська та Горенська сільради зі всіма населеними пунктами, що ними обслуговуються, підпорядковані їм в адміністра- тивно-господарському відношенні тимчасово, з метою кращого обслуговування населення. Встановлення такого порядку керування зазначеними сільрадами не означає зміни смуги м. Києва, яку за- тверджено постановою РНК УСРР від 12 жовтня 1923 р. Всі нетрудові землі знаходяться виключно у господарському віданні Окркомгоспу. До складу Будаївського райвиконкому входили: 1)Мишоловська сільрада (село Мишоловка; радгоспи Преображенський, Голосіївський, Китаївський, Галерний острів; хутори Багринова гора, Самбурки; 189 Д и н а м ік а р озш и р ен н я м еж м . К и єв а в Х Х ст .: іст ор и к о-геогр а ф іч н и й а сп ек т 25 ЦДАВО, ф.1, оп.3, спр.618, арк.20 зв.-22. 26 ЦДАВО, ф.1, оп.3, спр.618, арк.20. 27 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.323, арк.1. 2)Білицька сільрада (село Біличі; хутори Дігтярі, Вишневський); 3)Сов- ська сільрада (село Совки, хутір Совська лісова дача); 4)Романівська сільрада (село Романівка, хутір Любка); 5)Хотівська сільрада (хутір Чер- воний трактир)28. До Броварського райвиконкому: 1)Позняківська сільрада (села Старі та Нові Позняки); 2)Воскресенсько-Слобідська сільрада (село Воскресенська слобідка). До Гостомельського райви- конкому: 1)Мостищенська сільрада (село Мостище, хутір Берковець, цегельня Папірня); 2)Горенська сільрада (село Горенка, селище Кос- тянтинівське, хутір Добробут). Сільради, що підпорядковані безпосе- редньо Окрвиконкому: 1)Олександрівсько-Слобідська сільрада (сели - ще Олександрівська слобідка); 2)Дарницька сільрада (селища Нова та Стара Дарниця); 3)Кухмістерсько-Слобідська сільрада (селище Кух- містерська слобідка); 4)Микільсько-Слобідська сільрада (селище Микільська слобідка); 5) Чоколівська сільрада (селище Чоколівка). Вищезгадані поселення, а також лісництва вважали цілком при- єднаними до м. Києва і підпорядкованими відділам та інспектурі ОВК. Йшлося про селище Катеринівка, Передмостова слобідка, Ми- кільський хутір, лісництва: Межигірське, Київське, Микільсько-Дар- ницьке та Святошинське. Щодо хуторів Коники, Корчуватого, Вовчих Гір, Пилипового По- току та Стоянки, які не запроектовані постановою Раднаркому УРСР 1923 року в межу Києва, то вони і надалі обслуговувалися такими сільрадами: Мишоловською сільрадою – Коники та Корчувате, Бі- лицькою – Вовчі Гори, Романівською – Пилипів Потік та Стоянка. Сто- совно Соболева хутора та Кучминого яру, які згадані в постанові ОВК з 16 грудня 1925 р., то їх виключили зовсім зі списків окремих посе- лень, бо вони фактично злились з Києвом. Водночас зазначалося, що оскільки поселення Дарниця (Стара і Нова), слобідки: Микільська, Кухмістерська, Олександрівська та Чоколівська за характером своїм і економічно зв’язані з Києвом, керування ними повинно бути з Києва29. У грудні 1925 р. Київською плановою комісією при викон- комі була видана нова карта Київської округи30. 28 лютого 1927 р. на підставі постанови Президії ВУЦВК та вида- ної на розвиток її постанови Президії київського окрвиконкому до те- риторії м. Києва знову було включено Стару та Нову Дарницю (попе- редньо їх приєднали в 1923 р.), Нивки (приєднані в 1921, 1923 рр.), Чоколівку (1923 р.), Олександрівську (1923 р.), Микільську (1923 р.) та Кухмістерську (1923 р.) слобідки. З 8 березня 1927 р. ці поселення вважались остаточно приєднаними до Києва, сільради в них скасо- вано, а самі вони підпорядковані міськраді31. В адміністративно-мі- 190 С в іт л а н а А р х и п ов а 28 ДАКО, ф.Р-112, оп.1, спр.509, арк.74. 29 ДАКО, ф.Р-112, оп.1, спр.509, арк.75. 30 ЦДАВО, ф. Р-5, оп.2, спр.1146, арк.1. 31 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.463, арк. 56 зв. - 57. ліцейському відношенні їх обслуговувала Київська міська міліція, а саме: Дарницю (Стару та Нову) та Микільську і Кухмістерську сло- бідки – Ленінський район міліції, Чоколівську та Олександрівську сло- бідки обслуговував Солом’янський, хутір Нивки – Святошинський райони міліції32. Внаслідок фактичного приєднання села Совки і майбутнього при- єднання Голосієва до міста, у зв’язку з побудовою там Лісового інсти- туту і переселення Сільськогосподарського інституту, Комісія поста- новила порушити перед президією міської ради питання про їх офіційне приєднання до Києва33. Стосовно відмежування смуги м. Києва у міськраді були внесені часткові зміни, внаслідок яких було вилучено зі смуги міста при- близно до 731,75 га, натомість прилучено до міста додатково 353,65 га. Всього у відмежованій смузі Києва загальна площа разом зі старою смугою становила 44,190 га34. Для значної частини сільських громад ці зміни виявилися не- прийнятними. У листопаді 1927 року представники сіл Мишоловки, Совок, Віти-Литовської (Багринова гора); хуторів Відрадного, Коник, Берковець; селища Чоколівки вимагали, щоб і надалі їхня земля вва- жалася землею трудового користування. Уповноважені села Мостище просили вилучити зі смуги Києва ді- лянку землі біля траси Київ-Мостище площею 0,70 десятин. Були протести щодо приєднання хутора Костянтинівки до Києва. Уповно- важені с. Вишгород були проти приєднання до Києва Микільського хутора площею 52 дес. і сіножатей на Оболоні площею 186 дес. Упов- новажені сіл Бровари та Биківня були проти приєднання до Києва о. Муромець та лісової ділянки біля Артполігону. Уповноважені с. Вос- кресенської слобідки заявили про наявні в проекті суперечності і про своє бажання смугу м. Києва провести так, щоб залучити урочище Прірву і всю землю до Десенської гідростанції, а також і гідростан- цію. Гострі дебати викликало залучення до міської смуги землі в уро- чищі Велике Вербіччя площею 2, 20 га35. Утім, робота в напрямі розширення меж міста тривала. У липні 1930 р. на організаційній нараді при секретаріаті Київського ОВК було вирішено приєднати до міста й підпорядкувати Київській мі- ській раді ряд населених пунктів для покращення їх політичного, культурного і адміністративного обслуговування. Це 45 сільрад і 3 се- лищні ради Київського району; 8 сільрад Васильківського району; 191 Д и н а м ік а р озш и р ен н я м еж м . К и єв а в Х Х ст .: іст ор и к о-геогр а ф іч н и й а сп ек т 32 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.463, арк. 226; Вісник обов’язкових постанов Київ- ського окрвиконкому. - № 3(24). – С.11. 33 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.940, арк.4. 34 ДАК, ф. Р-1, оп.1, спр.882, арк.54. 35 ДАК, ф. Р-1, оп.1, спр.882, арк.54 зв.-55 зв. 2 сільради Баришівського району; 2 сільради Макарівського району; 8 сільрад Броварського району. Отже, всього до Київської ради вхо- дили – 1 міськрада, 3 селищні ради і 65 сільрад36. На засіданні президії міськради у червні 1932 р. на підставі по- станов ВУЦВКу та РНК від 23 листопада 1925 р. та інструкції НКВС від 16 квітня 1926 р. "Про права та обов’язки органів комунального господарства щодо земель, вилучених у міську смугу", встановлю- вався такий характер землекористування м. Києва. Через те, що хутір Червоний трактир (шинок), який віднесено до розряду нетрудового користування, за проектом відмежування не входив у смугу міста, але щільно прилягав до неї та був запроекто- ваний під робітниче селище для переселення туди жителів Лівобе- режжя (Осокорки, Бортничі), земельна управа вважала за необхідне приєднати його до Києва. Кухмістерську та Микільсько-Слобідську земельні громади ліквідувати, передавши їх майно в розпоряд- ження райколгоспів37. Натомість до Київської міськради у вересні 1933 р. була надіслана заява мешканців хутору Червоний трактир Хотівської сільради про те, що вони здебільшого працюють на київських підприємствах, сільським господарством не займаються, хутір від с. Хотова віддалений на 7 км, а від Києва – на 3 км і обслу- говувати його Хотівській сільраді незручно. Тому вони просили Київську міськраду приєднати їх до міста38. Згідно постанови Пре- зидії міськради у червні 1932 р. всі землі (площею 137,32 га) Черво- ного трактиру включено до міської смуги, а також віднесено до розряду нетрудових земель та передано в розпорядження земуп- рави комгоспу39. На засіданні організаційної наради при оргвідділі Київської міськ- ради 20 травня 1932 р. перед президією міськради було поставлене питання про розпуск сільрад Совок, Мишоловки та Воскресенської слобідки, із включенням їх до міської смуги м. Києва. Це було зроб- лено у зв’язку з тим, що вони знаходяться поблизу м. Києва, втра- тили своє сільськогосподарське призначення, не мають ніякої сіль- ськогосподарської бази, що призводить до зайвої витрати коштів на утримання апарату40. У листопаді 1932 р. було ухвалено приєднати Воскресенську слобідку до Києва як "Робітниче селище ім. Першого Травня"41. У березні 1933 р. прийнята постанова президії Київського обласного виконавчого комітету "Про ліквідацію сільрад у селах 192 С в іт л а н а А р х и п ов а 36 ЦДАВО, ф.1, оп.6, спр.439, арк.96-98. 37 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5261, арк.2 зв. 38 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5261, арк.5. 39 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5261, арк.8, 12. 40 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.9. 41 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.7. Воскресенська слобідка, Совки та Мишоловка Київської приміської смуги та утворення в цих селах інституту уповноважених міськ- ради". У зв’язку з тим, що ці села втратили сільськогосподарське значення (землі за постановами міськради від 9 червня 1932 р. передані до міськкомунвідділу) – а жителі постачаються хлібом та продуктами лише з Києва – президія Облвиконкому ухвалила схвалити постанову Київської міськради та ОАТК про ліквідацію сільських центрів у цих селах та організацію замість існуючих там сільрад уповноважених київської міськради. Постанову подали на затвердження ВУЦВК42. Село Совки станом на 1 листопада 1932 р. нараховувало 290 дво- рів, всього землі 99,36 га, жителів 1421 особа. Мало школу (157 дітей), дитсадок43. Село Мишоловка мало 382 двори, землі 374, 67 га. Була школа (262 дітей), дитсадок, лікарня, працювали цегельня, фабрика взуття44. Президія Київської міської ради прохала обласний вико- навчий комітет приєднати їх до міста, як це було в свій час зроблено з Дарницькою, Микільсько-Слобідською, Олександрівсько-Слобід- ською та Чоколівською сільськими радами45. До складу Києва станом на 1932 рік входили передмістя Деміївка, Пуща-Водиця, Святошин, Катеринівка, Солом’янка, Передмісна, Микільська, Кухмістерська, Олександрівська, Воскресенська сло- бідки, нова та стара Дарниця, Чоколівка, хутір Дігтярі, радгоспи Го- лосієве та Китаєве, хутори Корчувате і Самбурки, села нові та старі Позняки, Мишоловка, Совки, Бортничі, Вигурівщина, Микільська, Братська, Михайлівська, Петро-Павлівська, Софійська Борщагівки, Осокорки, Троєщина, Віта Поштова, хутори Вовча Гора, Червоний трактир46. У серпні 1933 р. секретаріат Всеукраїнського центрального вико- навчого комітету прийняв рішення розформувати сільради Воскре- сенської слобідки, Совок та Мишоловки, приєднати територію цих сіл до міської смуги Києва й утворити на них замість сільрад – інсти- тут уповноважених Київської міської ради. Мотивувалося це тим, що переважну кількість жителів цих сіл складають робітники і службовці київських підприємств та закладів (по Воскресенській слобідці – 97%, по Мишоловці – 91%, по Совках – 88%), які живуть тільки на за- рплатню; територія цих сіл безпосередньо межує з міською смугою; 193 Д и н а м ік а р озш и р ен н я м еж м . К и єв а в Х Х ст .: іст ор и к о-геогр а ф іч н и й а сп ек т 42 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.15. 43 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.17. 44 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.18 зв. 45 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.19 зв. 46 Київ та його приміська смуга. Статистично-економічний довідник 1932 року. З схематичною мапою території Київської Приміської смуги. – К., 1932. – С.1-10. культурні, соціальні і побутові умови в цих селах останнього часу на- були міського характеру47. Станом на 1 серпня кількість жителів у Воскресенській слобідці була 1110 осіб, Мишоловці – 1741, Совках – 1185 осіб.48 В січні 1933 р. до Київської міської ради депутатів трудящих була надіслана колективна заява мешканців поселення Жуляни, що зна- ходиться за 12 км від Києва, з проханням приєднати їх до міста. Міська рада це прохання не задовольнила, тому що село входило до складу сільрад, які розташовані ближче до Києва49. 20 травня 1934 р. Президія ВУЦВК нарешті поставила останню крапку в питанні підпорядкування хутора Червоний Трактир Хотівської сіль- ради. Її спеціальною ухвалою хутір Червоний Трактир Хотівської сільради був перейменований в Червоний і приєднаний до міської зони м. Києва50. Після надання м. Києву у 1934 р. столичних функцій почалася нова хвиля будівництва та розширення його території. Основна ідея територіального розвитку міста, відповідно до генерального плану 1937 р., полягала у розширенні території у південному і східному на- прямках. Згідно з цим вперше був намічений перехід забудованих те- риторій міста на лівий берег Дніпра з перетворенням населених пунктів у райони міста. Територія Лівобережжя ставала ментальною і психологічною частиною Києва. 26 січня 1935 р. відбулось засідання президії Київської міської ради з питання включення у межі Києва сіл приміської зони Осокор- ків і Позняків51. Питання було вирішене позитивно. 3 квітня 1935 р. президія ЦВК УСРР затвердила постанову київського облвиконкому про утворення Дарницького району і включення до міської смуги міста Києва сіл Позняки (1923) та Осокорки, з приєднанням їх до складу Дарницького району52. За переписом 1939 р. місто мало 846,3 тис., у 1941 р. – 930 тис. мешканців53. На час визволення Києва від гітлерівців (листопад 1943 року) їх нараховувалося лише близько 70 тисяч. На кінець листопада у місті вже було майже 200 тис. населення, у січні 1944 – 250 тис., у лютому – 305, травні – 420, січні 1945 – 472 тис.54 Станом на 1 жов- 194 С в іт л а н а А р х и п ов а 47 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.26. 48 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.27. 49 ДАК, ф.Р-1, оп.1, спр.5260, арк.1-2. 50 Збірник узаконень та розпоряджень робітничо-селянського Уряду України. – 1934. – № 20. – С.172. 51 ДАК. – ф. Р-1, оп.1, спр.7281, арк.78. 52 Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. – 1935. – №11-12. – П.54. – С.7. 53 Ілюстрована історія Києва. – С.248. тня 1944 р., якщо орієнтуватися на кількість виданих хлібних карток, у місті нараховувалось 536 тисяч чол. За даними прописки населення Києва складало 363.955 чол. Станом на 1 січня 1945 року ця кількість становила 560 тис. чол., на 1 січня 1948 року – 742 тис. чол.55 У 1946 році до Голови Ради Міністрів УРСР М.С.Хрущова звернувся Виконавчий комітет Київської міської ради з питання розширення міської межі Києва шляхом приєднання до нього 31 населеного пункту, що входили до складу Києво-Святошинського, Броварського і Бориспільського районів Київської області. Загальна площа, що під- лягала приєднанню, складала 56,3 тис. га. Таким чином, територія міста з 68,0 тис. га зростала до 124,3 тис. га. Населення території, що приєднувалася, складало 59,4 тис. чол.56 Розширення міської смуги було необхідним для забезпечення про- мислового, житлового й іншого будівництва міста ресурсами місце- вих будівельних матеріалів і місцевого палива, для надання терито- рій під житлове будівництво, для організації місць відпочинку і курортів по обслуговуванню населення столиці, для розширення зе- леної зони навколо міста і посилення заходів лісоохорони, для роз- ширення власної продовольчої бази і, зокрема, забезпечення насе- лення свіжими молочними продуктами, ранніми овочами, виноградом і т.д. Приєднувана територія мала великі природні багатства і була до- сить цінною для міста. Так, у Бучі, Мостищі існували поклади глини, в Пирогові, Яблуньці – поклади мергеля, на базі якого повинно було розвиватись цегляне виробництво. У селі Нові Петрівці і в районі Ме- жигір’я – поклади строкатих глин для виробництва пічної цегли і гон- чарних виробів. У Жулянах – глина для кераміки, в Броварах – глини і суглинки для виготовлення цегли і клінкера. Торф’яні масиви були розміщені на наміченій до приєднання території Києво-Святошин- ського району. Йшлося про значні запаси торфу на торфорозробках у Бучі (р. Бучанка) і поблизу Святошина, торф’яники на р. Ірпінь, в районі Гостомеля, у с. Віта-Литовська і т.д. Значною сировинною базою для розвитку лісообробної промисловості і лісохімії було роз- міщення на приєднуваній території лісу57. Ряд населених пунктів, що приєднувались, мали промислові під- приємства. Профіль оздоровчих місць отримали Пуща-Водиця, Вор- зель, Буча, Ірпінь і т.д., де були побудовані санаторії, будинки відпо- чинку. Включення до міської межі 31 населеного пункту давало можливість розвинути колгоспне господарство. Район Пирогово- Хотів отримував розвиток по лінії виробництв цегли і цементу. Район 195 Д и н а м ік а р озш и р ен н я м еж м . К и єв а в Х Х ст .: іст ор и к о-геогр а ф іч н и й а сп ек т 55 Галузевий державний архів СБУ. – Ф.13, спр.462. – арк.10, 20. 56 ДАК. – Ф. Р-1, оп.5, спр.45, арк. 109. 57 ДАК. – Ф. Р-1, оп.5, спр.45, арк. 110. Жуляни і Шамровщина – виробництва керамічних виробів і для роз- ширення залізничного господарства. Район Борщагівок було ви- значено як територію, де розміщується газгольдерне господарство. Район Ірпінь-Буча – лінія санітарно-курортного і дачного будівниц- тва. Околиці Бучі – цегляне і скляне виробництво, добування торфу. На лівому березі спеціалізуються: район Бортничі – як поле зро- шення на базі каналізаційних вод, що поступають по колектору Дар- ницького району. Район Троєщина-Вигурівщина, Позняки – під ін- дивідуальне житлове будівництво і розвиток лозового промислу. Район до Броварів планувалося спеціалізувати у напрямі розвитку молочного господарства і птахівництва, організації виробництва цегли. Район Білич було орієнтовано на розвиток деревообробної промисловості і лісохімії. Район Святошино – на торфодобування. Дачне будівництво планувалося в Горенці, Романівці, Мостищі, Віті- Литовській та ін. Ставши у 1957 р. містом-мільйонником, Київ упевнено еволюціо- нував у напрямі створення агломерації – системи розселення, що складалася з міста-центру і прилеглих поселень, пов'язаних з ним маятниковими міграціями. Президія Верховної Ради УРСР своїм Ука- зом від 21 березня 1957 р. включила у межу міста населені пункти Києво-Святошинського району Київської області: Пирогово, Чапа- євку, Феофанію, селище Дніпровського пароплавства (острів Жу- ківка) і зону дачних селищ Конча-Заспа. Натомість Пирогівська сіль- рада була ліквідована58. У 1959 р. київська агломерація складалася з 16 міст, в яких меш- кало 1257 тис. чол.59 У 60-80-х роках ХХ ст. Київ залишався третім, після Москви і Ленінграда, за кількістю населення містом у СРСР і першим – в Україні. Всесоюзні переписи населення 1959 і 1979 років показали, що кількість його жителів зросла з 1,1 до 2,1 млн. осіб, тобто збільшилася вдвічі60. Чисельність населення міста в дру- гій половині 80-х років досягла 2,6 млн. осіб61, основним чинником зростання якого був механічний приріст. В цей час споруджувались Позняки, Осокорки, Троєщина та ін. Площа Києва сягнула 825 кв.км.62 У 1967 р. було затверджено другий післявоєнний план розвитку Києва, згідно якого житлові масиви зводились на намивних, раніше заболочених землях по обидві сторони Дніпра. Наприкінці 70-х років 196 С в іт л а н а А р х и п ов а 58 ЦДАВО, ф.Р-5111, оп.1, спр.151, арк.94. 59 Алфьоров М.А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945 – 1991 рр. – Донецьк, 2012. – С. 291. 60 Ілюстрована історія Києва. – С.308. 61 Ілюстрована історія Києва. – С.328. 62 Ілюстрована історія Києва. – С.330. постала потреба у новому перспективному плані розвитку міста. У 60-60-х роках резерви для будівництва швидко вичерпувались. З 1966 по 1977 рік забудована територія збільшилась з 19 до 27,8 га. Оскільки Київ впритул підійшов до лісопаркових зон, сільськогос- подарських угідь, які потребували збереження, забудовники стали переорієнтовуватись на пошук будівельних майданчиків у межах міста. За 1959-1971 роки питома вага будівництва у Києві зросла з 13 до 94%. Крім Відрадного, Першотравневого, Нивок, з’явилися інші масиви – Русанівка, Лісовий, Микільська Борщагівка, Виноградар. У першій половині 70-х років була здійснена основна забудова масиву Березняки. На початку 1972 р. побудовані перші будинки найбільшого на той час масиву Києва – Оболоні, який було розташо- вано у колишній заплаві Дніпра, на піднятих гідронамивним спосо- бом на 4-5 м піщаних "подушках". У першій половині 80-х років завершилась забудова Оболоні, Виноградаря, Микільської Борща- гівки. Водночас на північно-східних околицях міста на намивних територіях дніпровської заплави почалося спорудження Троєщини. У 80-х роках розгорнулося будівництво масиву Теремки, споруджу- валися Позняки, Осокорки, Райдужний, Троєщина, Харківський масиви, у 1988 р. розпочалася забудова сучасного масиву Біличі. Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 24 лютого 1966 р. селище міського типу Біличі Ірпін- ської міськради Київської області було включено до складу Жовтне- вого району м. Києва63. Так нарешті було офіційно закріплене перед- бачене ще постановою виконкому Київської губернської ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів від жовтня 1923 р. обов’язкове включення в межу міста Києва 37 населених пунктів Броварського, Будаївського, Гостомельського і Хотівського районів Київського округу Київської губернії64. Рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 26 січня 1965 р. в межі Жовтневого району Києва вклю- чили селище Жовтневе Петро-Павлівсько-Борщагівської сільської ради депутатів трудящих Києво-Святошинського району та Перемога Біличанської сільської ради депутатів трудящих Ірпінської міської ради Київської області65. У вересні 1971 р. рішенням Виконавчого ко- мітету Київської міської ради депутатів трудящих село Микільську Борщагівку Києво-Святошинського району площею 450 га було включено до складу Жовтневого району66. 197 Д и н а м ік а р озш и р ен н я м еж м . К и єв а в Х Х ст .: іст ор и к о-геогр а ф іч н и й а сп ек т 63 ДАК. – Ф.Р-1, оп.8, спр.512, арк.226. 64 Список поселень Київщини. – К., 1924. – С. 24. 65 ДАК. – Ф.Р-1, оп.8, спр.390, арк.607. 66 ДАК. – Ф.Р-1, оп.8, спр.1003, арк.37-41. У 1983-1986 рр. був затверджений третій післявоєнний гене- ральний план Києва, у 1999-2002 четвертий, який діє до сьогодні. Кожний з них визначав перспективи приблизно на 20 років, раз у 5 років вносились корективи. Станом на січень 1988 р. у 8 київських районах була така кількість жителів: Ватутінський – 204,8 тис., Харківський – 147,9 тис., Мінський – 303,3 тис., Дніпровський – 262,6 тис., Дарницький – 191,8 тис., Московський – 172,4 тис., Печерський – 119 тис. і Подільський – 109 тис.67. За чисельністю населення Київ залишається найбільшим містом України і сьомим в Європі. На початку 2011 р. у столиці проживало 2 799,2 тис. меш- канців68. До складу Київської агломерації поступово увійшли міста облас- ного значення Березань, Бориспіль, Бровари, Васильків, Ірпінь, Ржищів, Фастів, а також райони Баришівський, Бориспольський, Бородянський, Броварський, Васильківський, Вишгородський, Кагарлицький, Києво-Святошинський, Макарівський, Обухів- ський, Фастівський. Її площа становить близько 13534 кв.км, а кіль- кість населення на кінець ХХ ст. становила понад 3,6 млн. чол. Це найбільша агломерація в Україні за кількістю населення, площею, фінансово-економічними показниками69. Особливістю її розвитку стало винесення багатьох промислових підприємств з міста-ядра до приміських зон і міст-супутників. Сьогодні агломерація постала перед безліччю складних проблем, зумовлених спадом виробниц- тва за умов приватної економічної кризи і "гібридної війни" на Сході країни. Але ця проблема, безумовно, потребує спеціального роз- гляду. 198 С в іт л а н а А р х и п ов а 67 Нові межі районів // Вечірній Київ. – 1988. – 4 січня. 68 Ілюстрована історія Києва. – С.340. 69 Алфьоров М.А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945 – 1991 рр. – С. 357, 436.

Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект

Institution

Ähnliche Einträge