Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття

Культурні моделі пограниччя вирізняються неабиякою релятивністю й високим рівнем культурної та мовної інтерференції, що пояснюється спільною історією, а також досвідом сусідського буття на спільних територіях. За таких умов відбувається формування спільної пограничної етнокультурної моделі, де ант...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2016
Автор:	Сухомлинов, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2016
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160724
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття / О. Сухомлинов // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 103-114. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160724
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1607242019-11-17T01:26:13Z Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття Сухомлинов, О. Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Культурні моделі пограниччя вирізняються неабиякою релятивністю й високим рівнем культурної та мовної інтерференції, що пояснюється спільною історією, а також досвідом сусідського буття на спільних територіях. За таких умов відбувається формування спільної пограничної етнокультурної моделі, де антиномія "центр – периферія" пом’якшується категорією пограничності. Культурные модели пограничья характеризуются высоким уровнем релятивности, культурной и языковой интерференцией, что обусловлено общей историей, а также опытом совместного проживания на общих территориях. При таких условиях происходит формирование общей пограничной этнокультурной модели, где антиномия "центр – периферия" смягчается категорией пограничности. Cultural models of borderlands are characterized by a high level of relativity, cultural and linguistic interference that is caused by a common history, as well as the experience of living together in the common areas. Under these conditions, the formation of a common border ethno-cultural model where the antinomy "center - periphery" category softened marginal areas. 2016 Article Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття / О. Сухомлинов // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 103-114. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2519-2760 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160724 930.2(1-04) uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів
spellingShingle	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Сухомлинов, О. Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття Регіональна історія України
description	Культурні моделі пограниччя вирізняються неабиякою релятивністю й високим рівнем культурної та мовної інтерференції, що пояснюється спільною історією, а також досвідом сусідського буття на спільних територіях. За таких умов відбувається формування спільної пограничної етнокультурної моделі, де антиномія "центр – периферія" пом’якшується категорією пограничності.
format	Article
author	Сухомлинов, О.
author_facet	Сухомлинов, О.
author_sort	Сухомлинов, О.
title	Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття
title_short	Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття
title_full	Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття
title_fullStr	Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття
title_full_unstemmed	Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття
title_sort	функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160724
citation_txt	Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття / О. Сухомлинов // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 103-114. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT suhomlinovo funkcíonalʹnístʹponâttâpograniččââksučasnoíkategoríísvítosprijnâttâ
first_indexed	2025-07-14T13:22:18Z
last_indexed	2025-07-14T13:22:18Z
_version_	1837628746501193728
fulltext	УДК 930.2(1-04) Олексій Сухомлинов ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ ПОНЯТТЯ "ПОГРАНИЧЧЯ" ЯК СУЧАСНОЇ КАТЕГОРІЇ СВІТОСПРИЙНЯТТЯ Культурні моделі пограниччя вирізняються неабиякою релятивністю й ви- соким рівнем культурної та мовної інтерференції, що пояснюється спільною іс- торією, а також досвідом сусідського буття на спільних територіях. За таких умов відбувається формування спільної пограничної етнокультурної моделі, де антиномія "центр – периферія" пом’якшується категорією пограничності. Ключові слова: пограниччя, культурна модель, лімінальний простір, куль- турна інтерференція, антиномія "центр – периферія". Проблеми співіснування, інтерференції та пенетрації культур були й залишаються актуальними протягом багатьох століть. Проте особ- ливе зацікавлення цим явищем спостерігається останнім часом, що пояснюється сучасними революційними соціальними перетворен- нями, занепадом та трансформацією філософських, етичних та ідео- логічних канонів західної цивілізації. Проявляється це в актуальних антиноміях і дихотоміях постмодерної культури, які відбуваються на тлі невпинної глобалізації та одночасної регіоналізації. Європейська чи середземноморська культура, в тому числі її ві- зантійський варіант, не могла зводитись до національного рівня, об- межуючись певним етносом. Тому загальне поняття "європейська культура" є етнокультурною мозаїкою, своєрідним палімпсестом, що репрезентує розмаїття думок і мов, плюралізм традицій і звичаїв, а передусім вирізняється інтелектуально-культурною відкритістю1. Уже цей факт є доказом пограничності прапочатків європейської ци- вілізації, а також польської та української культур, що формувалися шляхом взаємообміну цінностями із зовнішнім світом та відчували імпульси двох пограничних цивілізацій – грецько-візантійської та римсько-латинської2. Минулого століття у національних державах Центральної та Схід- ної Європи відбувалися істотні суспільні та політичні зміни. Історичні події ХХ століття, а саме ревізія кордонів, переселення націй, депор- 103© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 10. — С. 103–114 © О. Сухомлинов, 2016 1 Kozak S. Chrystianizacja Rusi-Ukrainy a dziedzictwo cyrylo-metodiańskie / S. Kozak // Teologia i kultura duchowa. – Warszawa : Redakcja Wydawnictw Katolickiego Uniwer- sytetu Lubelskiego, 1995. – S. 13. 2 Ibidem. тація народів, натуральна та насильницька міграція, пронаталістська політика, керована внутрішня міграція, політика заселення земель і навіть репресії та геноциди були чинниками, що сприяли перетво- ренню поліетнічних регіонів у більш однорідну цілісність. Отже, можна стверджувати, що на території Європи відбувалася своєрідна трансформація регіонів від етнічної єдності через плюралізм до їхньої гомогенізації3. Підтвердженням нашої думки є стаття В. Тишкова "Після багато- національності". Вчений стверджує, що після Першої світової війни, коли країни-переможниці сформулювали доктрину самовизначення на етнокультурній основі як механізм ліквідації імперських держав Австро-Угорщини, Османської Туреччини, імперської Німеччини та царської Росії, виникла нечітка формула "національного самовизна- чення", що поступово почала утверджуватись як міжнародна норма державотворення. За нею стояло уявлення про культурно гомогенне суспільство, а державу – як власність якогось етнічно визначеного на- роду... Цілком природно, що через невідповідність цієї доктрини, її ет- нічної складової, та форм устрою нових "національних держав", які з часом все ж ставали багатоетнічними, у Європі постає проблема "на- ціональних меншин" і виникає необхідність захисту їхніх прав4. Сучасні суспільно-політично-економічні перетворення призвели до того, що у більшості європейських країн місце культурної моног- лосії посіла поліглосія та мультикультуралізм5. А отже, культурна пограничність ставала іманентною часткою ідентичності Європи, особливо Центральної, де політичні кордони змінювалися значно швидше, ніж культурні6. На початку 30-х років ХХ століття праця А.Пітта-Ріверса "Зіт- кнення культур і контакти рас"7 викликала неабиякий науковий ін- терес у дослідників різних галузей, що займаються питаннями між- національних стосунків. У роботі автор намагався обґрунтувати доцільність використання терміна "зіткнення культур" з метою ана- лізу суспільних явищ у післявоєнній Європі. Згадане поняття по- стійно аналізувалося та переосмислювалось у залежності від кон- 104 О л ек сі й С ух ом л и н ов 3 Turluc C. Pogranicza a rozmaitość narodów: wyzwanie dla procesu homogenizacji narodowej // Dziedzictwo kresów – nasze wspólne dziedzictwo?. – Kraków: Międzynaro- dowe Centrum Kultury, 2006. – S. 26. 4 Тишков В. Після багатонаціональності // «Знамя». – 2003. – № 3. 5 Див.: Kalaga W. Wstęp / W. Kalaga // Dylematy wielokulturowości. – Kraków: Universitas, 2004. – S. 5-6. 6 Purchla J. Dziedzictwo kresów – nasze wspólne dziedzictwo? / J. Purchla // Dzie- dzictwo kresów – nasze wspólne dziedzictwo? – Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury, 2006. – S. 7. 7 Pitt-Rivers A. R. The Clash of Cultures and the Contact of Races Routledge / A. R. Pitt-Rivers. – London, 1927. – P. 18. текстів і конкретних етнічнополітичних ситуацій, набуваючи при цьому нових сенсів та значень. Аналізуючи еволюцію семантики цього терміна, можна помітити тенденцію позитивізації значення та трактування сутності пограниччя. Культурні пограниччя можна визначати як терен зіткнення – кон- флікту – стикання – сусідства – контакту культур тощо. Полісе- мічність цього етнокультурного явища вимагає більш детального аналізу. Безперечно, універсальна категорія "пограниччя" в кожній окре- мій дисципліні має своє особливе значення, характерне тільки цій га- лузі науки, яке зазнає змін, нашарувань додаткових сенсів у процесі розвитку самої науки. Незмінною залишається її основний загальний зміст, що віддзеркалює найістотніший зв'язок предметів і явищ на / поблизу кордону, / перебування на межі / між одним і другим8. Цікавий погляд на розглядувану проблему висловив польський вчений Едвард Касперський9, виокремлюючи три типи погранич. Основне значення терміна "пограниччя" пов’язане з поняттям кор- дону і прилеглими територіями. Ці кордони можуть бути міждер- жавними або міжрегіональними, проте вони завжди виконують по- діляючу функцію. До того ж прикордонний простір має специфічні мовні та культурні ознаки, що виникають з факту натуральних кон- тактів між представниками обох сторін пограниччя. Такого типу те- риторії набувають ознак внутрішніх розбіжностей, неоднорідності, неоднозначності, тобто окремої культурної ідентичності, яка від- різняється від відносно консолідованої однорідної державної чи регіональної тотожності центру. Безперечно, таке розуміння погра- ниччя доречно застосовувати щодо давніх епох, коли можливості контактів та інформаційного взаємообміну обмежувались підлег- лостями, географічними чинниками, відсутністю інфраструктури, особливостями засобів комунікації тощо. Згадані просторові пере- шкоди значною мірою сприяли консервації та збереженню локаль- них особливостей, які базувались на амбівалентності пограничної ситуації. З одного боку, адміністративно-політичні кордони, що по- діляли дві територіальні громади, могли сприяти посиленню нега- тивних стереотипів, нетолерантності, упередженості, чужості, почуттю небезпеки й ворожості. З іншого – сам факт пограничності, 105 8 Weretiuk O. Kategoria pogranicza i jej galicyjskie kody / O. Weretiuk // Pogranicze kulturowe : odrębność – wymiana – przenikanie – dialog : [studia i szkice / pod red. O. We- retiuk, J. Wolskiego, G. Jaśkiewicza]. – Rzeszów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszow- skiego, 2009. – S. 14. 9 Пор. Kasperski Edwrd, Kategoria pogranicza w badaniach literackich. Problemy me- todologiczne / E. Kasperski // Pogranicze kulturowe : odrębność – wymiana – przenikanie – dialog : [studia i szkice / pod red. O. Weretiuk, J. Wolskiego, G. Jaśkiewicza]. – Rze- szów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2009. – S. 7-13. Ф ун к ц іон а л ь н іст ь п он я т т я "п огр а н и ч ч я " я к суч а сн ої к а т егор ії св іт осп р и й н я т т я близьке сусідство, контакти й обміни сприяли взаємовпливам. Відмінність (певний екзотизм10) Іншого за кордоном також могла бути джерелом зацікавленості. Цілком інші механізми визначають другий тип пограниччя (ек- стериторіального, загальнодоступного, універсального11), де завдяки вільному пересуванню відбувається культурна пенетрація й мовна інтерференція різних етнічних і культурних спільнот, що існують у межах однієї суспільно-культурної системи. У цій пограничній си- туації обмеження контактів виникає не стільки з факту наявності кордону, скільки з розбіжностей етнічних ідентичностей, історичної пам’яті, колективної свідомості, мовних, культурних чи релігійних відмінностей. Фактичним пограниччям стають загальнодоступні для різних етнічних, мовних чи релігійних груп місця й інституції, де від- бувається комунікація та взаємовплив. Загрозою для існування та- кого типу погранич є тенденції однобічного культурного привлас- нення простору й уодноріднення існуючих різниць (гомогенізація). Деякі вчені вважають, що саме такі несиметричні пограниччя, що визначаються одним домінуючим центром, становлять так звані пів- денно-східні креси колишньої Речі Посполитої12. Перший і другий тип описаних погранич багаторазово були пред- метом ґрунтовного аналізу у вітчизняній та світовій науковій літера- турі. Проте Е. Касперський у статті "Категорія пограниччя в літера- турних дослідженнях. Методологічні проблеми" звертає увагу на семантичні зміни цього терміна та явища на тлі процесів глобалізації, коли, завдяки сучасним технічним засобам, простір не є перешкодою комунікації та поширенню інформації. Незважаючи на інтеграційні процеси, відкритість кордонів та наявність кіберпростору, які приско- рюють створення наддержавних і наднаціональних спільнот, дослід- ник вважає, що категорія пограниччя й далі залишається актуальною та прикладною, проте вимагає модифікації й осучаснення, зокрема, розширення семантичного поля. Зміна принципів комунікації вимагає й універсалізації самого розуміння пограниччя, адже "жодна точка 106 О л ек сі й С ух ом л и н ов 10 Пор.: Stoff A. Egzotyka, egzotyzm, egzotyczność : próba rozgraniczenia pojęć / A. Stoff // Egzotyzm w literaturze / [pod red. E. Kuźmy]. – Szczecin : Wydawnictwo Na- uko we Uniwersytetu Szeczińskiego, 1990. – S. 7-25.; Łoch E., Pisarstwo Jarosława Iwasz- kiewicza wobec tradycji i współczesności / E. Łoch. – Lublin : Wydaw. Lubelskie, 1987. – 159 s. 11 Пор. Kasperski Edwrd, Kategoria pogranicza w badaniach literackich. Problemy metodologiczne / E. Kasperski // Pogranicze kulturowe : odrębność – wymiana – przeni- kanie – dialog : [studia i szkice / pod red. O. Weretiuk, J. Wolskiego, G. Jaśkiewicza]. – Rze- szów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2009. – S. 8. 12 Weretiuk O. Kategoria pogranicza i jej galicyjskie kody / O. Weretiuk // Pogranicze kulturowe : odrębność – wymiana – przenikanie – dialog : [studia i szkice / pod red. O. We- retiuk, J. Wolskiego, G. Jaśkiewicza]. – Rzeszów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszow- skiego, 2009. – S. 14. зору, жодна культурна цінність не є самодостатньою, а набуває пев- ного значення тільки при зіткненні та конфронтації з іншими точками зору, іншими культурами, різноманітними системами символів і цін- ностей. (...) У цьому розумінні категорія пограниччя втрачає свої вузькі географічні й територіальні конотації. Піддається детереторіалізації13, завдяки чому набуває широкого культурного й символічного зна- чення"14. У цьому контексті пограниччя та діалог стають поняттями взаємопов’язаними та взаємовизначаючими. Щодо ролі кордонів і типів погранич Станіслав Ульяш зазначає: "На стиковому пограниччі культурні системи чітко відділені, між ними пролягає чітка демаркаційна лінія. У свою чергу перехідне по- граниччя є явищем двомовної генетичності; мовно-етнічна спорід- неність не сприяє виникненню зазначеної демаркаційної межі. За- мість вираженої лінії кордону маємо справу з перехідною зоною. (...) На такому пограниччі з часом виникає певний тип суспільства та його культури. Довготривалі явища та процеси взаємопроникнення або різних форм зіткнення культур впливають на формування пев- ного типу особистості з властивою йому свідомістю. (...) Проник- нення та змішування культур перетворює пограниччя на перехід- ний простір, своєрідний міст між взаємними цінностями культур"15. Історик літератури аналізує феномен пограниччя, зосереджуючи увагу на релятивності культурних систем, наголошуючи на мовній спорідненості як чиннику, що визначає інтенсивність і сам факт мі- жетнічних контактів. Ю. Хлебовчик також уважає, що форма співіс- нування культур визначається специфікою пограниччя та міжлюд- ських реляцій16. Більш загально й дещо в іншому аспекті диференціює пограниччя М. Домбровська-Партика, зазначаючи, що національні культури, яким властивий досвід пограничної онтології, а через це й перифе- рійності, створюють захисні механізми двох загальних типів. Пер- ший з них виникає внаслідок моноцентричної свідомості перифе- рійного суспільства. Ця свідомість (можемо її окреслити як свідомість кордону) базується на культурній автокреації віддаленої від центру географічної одиниці, оборонної стіни чи оточеної фортеці. Водно- час спостерігається специфічний тип авторефлексій, пов’язаних з 107 Ф ун к ц іон а л ь н іст ь п он я т т я "п огр а н и ч ч я " я к суч а сн ої к а т егор ії св іт осп р и й н я т т я 13 Термін Фелікса Ґваттарі (Félix Guattari.) та Жіля Делез (Gilles Deleuze). 14 Пор. Kasperski Edwrd, Kategoria pogranicza w badaniach literackich. Problemy metodologiczne / E. Kasperski // Pogranicze kulturowe : odrębność – wymiana – przeni- kanie – dialog : [studia i szkice / pod red. O. Weretiuk, J. Wolskiego, G. Jaśkiewicza]. – Rzeszów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2009. – S. 9. 15 Uliasz St. O literaturze Kresów i pograniczu kultur / St. Uliasz. – Rzeszów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2001. – S. 10 – 11. 16 Chlebowczyk J. Procesy narodotwórcze we wschodniej Europie Środkowej / J. Chle- bowczyk. – Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1975. – S. 42. ситуацією пограниччя, що призводить до ксенофобного та безапе- ляційного поділу простору на свій і чужий, про що буде мова нижче. Істотною складовою цього механізму компенсації та перенесення є ідея політичної та культурної експансії, що пов’язана з відчуттям ци- вілізаційної та духовної місії. У другому випадку, що зустрічається значно рідше, домінує оз- нака відкритості. Пограничне суспільство намагається перетворити складне історичне минуле та негативний екзистенціальний досвід у джерело взаємного збагачення. Пограниччя та культурний полілог набувають мультикультурних цінностей, що є альтернативою офі- ційним, домінуючим дискурсам центру. Створюється культурний образ пограниччя, що експонує найбільш приватні, інтимні реляції та комплікації неоднозначної та суперечливої щоденності. Така мо- дель пограниччя розглядається через призму екзистенції звичай- ності, буденності, спорідненої з автентичністю особистісного буття, де переважають процеси самоаналізу та природного самопізнання, що сприяють зникненню комплексів і стереотипів. Розглядувана те- риторіальна субкультура може приводити до появи якісно нової мо- делі ідентичності, альтернативної щодо ідеологічних засад центру (центрів), інтегральною та найістотнішою складовою якої є складна, але натуральна самоакцептація, тобто свідомість пограниччя. Описані моделі пограничних суспільств не є явищем статичним. У залежності від політичної та соціальної кон’юнктури у суспільній ієрархії можуть переважати цінності одного із сегментів суспільно- культурної системи. Це доводить дихотомічну сутність пограниччя – буття на межі між замкненістю у світі ідеології ксенофобії та толе- рантністю щодо Іншого17. Ці судження ґрунтуються на опозиційності понять центр – периферія, завдяки чому на перший план експонується антино- мічність самого поняття пограниччя, бо норми та ідеологія центру на периферії функціонують на інших засадах, ніж у головній течії культури18. З сутності центру, осередку, до якого сходяться усі лінії, який має очевидну силу притягання всього, що знаходиться в його оточенні, виникає розуміння центру як квінтесенції, місця концентрації та згу- щення властивих рис та цінностей, які по мірі віддаленості підляга- ють розрідженню. На пограниччі культури відчувають постійні зов- нішні впливи, тому кристалізуються, а з часом модифікуються у специфічну регіональну субкультуру, екзистенційну філософію та ідеологію "приватної вітчизни". 108 О л ек сі й С ух ом л и н ов 17 Dąbrowska-Partyka M. Literatura pogranicza, pogranicza literatury / M. Dąbrowska- Partyka. – Kraków : Wyd. Uniwesytetu Jagiellońskiego, 2004. – S. 10-11. 18 Uliasz St. O literaturze Kresów i pograniczu kultur / St. Uliasz. – Rzeszów : Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2001. – S. 11. 109 Також варто зазначити, що об’єктивні просторові категорії на ан- тропологічному й етнічному ґрунті набувають якісно нового виміру, перетворюючись у бінарні опозиції свій–чужий, близький–далекий, центр–периферія. На нашу думку, поняття пограниччя апріорі включає в себе просторову семантику "внутрішнього" і "зовніш- нього", чим підкреслює суспільну марґінальність периферії. Проте антиномія центр–периферія не відображає сутності процесів, що відбуваються на межі двох культурних просторів. Є. Свєнх уважає, що периферійність як складова пограниччя може позначати терени, що знаходяться під впливом цивілізаційних процесів або колоніза- торських дій19. Деякі дослідники, намагаючись пом’якшити останню антиномію, яка не завжди може бути використана у дослідженнях та застосована до певних територій, що тривають у часі, запропонували менш опо- зиційну пару центр-пограниччя20. Аналізуючи поняття "пограниччя", не можна не згадати про кор- дони культури. Ці абстрактні межі можуть ретельно охоронятися як адміністративним центром, так і самою культурою з її механізмами, спрямованими на самозбереження своєї цілісності та самобутності традицій. Саме цей показник визначає рівень замкненості/відкри- тості культурної системи пограниччя. Відокремленість та ізольова- ність погранич від центру/центрів, відсутність істотних зовнішніх впливів спонукають такі території, зокрема й українсько-польське пограниччя (у польській історіографії – Креси), розвиватися за влас- ними законами. У рамках таких територіальних утворень культури різних наро- дів можуть мати відкритий характер, бути прозорими та певною мірою здатними до інтерференції, діалогу. Культури стають взаємо- залежними та мають спільних митців із ідентичністю пограниччя та свідомістю локальної приналежності. На перехідних пограниччях контакти між представниками різ- них національностей, незалежно від типу адміністративно-геогра- фічних і соціальних кордонів, створюють культурні простори, вимір яких залежить від типу й інтенсивності контактів. Саме у таких зонах усі процеси значно прискорюються, бо центр не може їх стримувати; перехідне пограниччя, де свобода значно більша, ніж у центрі, живе власним життям. Саме тут формуються майбутні напрямки розвитку культури, зароджуються культурні зв’язки, нові діалекти та мови, ідейні та ідеологічні феномени, що неможливе у середовищі істеб- лішменту центру. Ф ун к ц іон а л ь н іст ь п он я т т я "п огр а н и ч ч я " я к суч а сн ої к а т егор ії св іт осп р и й н я т т я 19 Święch J. Kresy i centrum / J. Święch // O dialogu kultur wspólnot kresowych / [pod red. St. Uliasza]. – Rzeszów : Wydawnictwo Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Rzeszo- wie, 1998. – S. 52. 20 Ibidem. При розгляді пограниччя як антропологічної території завжди ви- никають певні проблеми та протиріччя. Пояснюється це тим, що роз- глядуваний простір визначається людиною (індивідуумом), осмис- люється та твориться носіями традиційної культури, яка є складовим елементом структури світу (суспільно-культурної системи). Зазна- чимо, що кожна етнічна культура структурує та оцінює простір на свій лад. Л. Хлесткова вважає, що незалежно від національності та вірос- повідання універсальним для всіх етнічних культур є сприйняття простору як якісно неоднорідного, що оцінюється у категоріях до- брий–поганий, небезпечний–безпечний. Отже, для позначень антропологічної моделі простору у якості найважливіших опорних пунктів є: 1. позиція людини, що знаходиться у центрі "свого" світу; 2. наявність периферії, тобто віддаленої від центру зони відчу- ження; 3. система розмежувань між сферами "свого" та "чужого". Принципово важливим елементом у цій моделі виявляється кор- дон/межа як категорія, завдяки якій структурується простір, без неї усі найважливіші зони (центр–периферія, свій–чужий, внутрішній– зовнішній) не мали б розмежованості. Кордон, розділяючи ділянки простору, не належить до жодного з них, причому бере на себе складні та важливі функції: обмеження зони свого і позначає сусідство з чужим, передбачає непорушність межі й одночасно можливість/необхідність її подолання, позначає якісно різні просторові ділянки (безпека–небезпека). Саме ця заван- таженість знаковими та смисловими протиставленнями надає кор- дону особливий семіотичний статус "конфліктної зони", простору на- пружених значень із властивою йому нестійкістю21. Щодо конфліктогенності пограниччя цікаву позицію виклав Я. Ре- щинський, пишучи, що усвідомлення власної етнічної чи релігійної відмінності є конфліктним джерелом пограниччя. Це відчуття поси- люється у поєднанні з почуттям культурної вищості, що не акцепту- ється слабшими у міжкультурних реляціях групами. Якщо домінуюча група має можливості реалізації своєї усвідомленої відмінності й ро- бить це шляхом дискримінації представників слабшої групи, то у ос- танньої свідомість буття у сусідстві забарвлюється емоційним по- чуттям несправедливості та кривди. Це явище посилюється, якщо дискримінація переходить з побутової та економічної сфери в інші, набуваючи при цьому інституціалізованого характеру, використо- 110 О л ек сі й С ух ом л и н ов 21 Хлесткова Л. Полиэтничность культурного пространства города Харькова : в контексте идей Пограничья / Л. Хлесткова // Материалы Международной научной конференции «Воображая Пограничье : итоги (2003–2005)». – Минск : Колос, 2006. – С. 76. вуючи апарат влади або релігійних установ. В міру посилення супе- речностей у стосунках між етнічними групами пограниччя у кожній з них створюються тривалі стереотипи упередженості та ворожості. Такі стереотипи функціонують у колективній свідомості значно довше, ніж самі факти дискримінації та несправедливості. Свідомість і почуття кривди може стати не тільки фенотипом, а навіть фраг- ментом генотипу, що визначає сутність пограничної популяції22. Як уже наголошувалося, пограниччя є простором, що створю- ється носіями різних культур, тобто має як фізичний, так і менталь- ний вираз, тобто є зантропологізованим. Індивід сприймає дійсність за посередництвом свого уявлення про простір і об’єкти, які його створюють. Саме завдяки їм та ототожненню з ними відбувається ос- мислення простору і самоусвідомлення. Через це просторові еле- менти пограниччя, особливо такі, як дім, вікно, поріг, ґанок, подвір’я, паркан, вулиця, дорога, ріка, озеро, поле, лан, ліс, пагорби, село чи місто тощо, мають розглядатися як символи, що з’єднують світ лю- дини з навколишнім середовищем. Посилаючись на У. Еко, польський дослідник С. Ульяш зазначає, що культурні пограниччя розглядаються як особливий тип знакової спільноти, що застосовує відповідні коди та символи23. Тобто можна стверджувати, що "образ", візія чи уявлення про пограниччя зміню- вались та еволюціонували разом зі свідомістю та світобаченням міс- цевого населення. К. Заяс надає просторового значення пограниччю, розглядаючи його як "місце затирання культур, необов’язково конфліктне, проте завжди вписане у реляції Свій – Чужий"24. Ситуація пограниччя міс- тить у собі фундаментальну суперечність: вимагає від індивіда чіт- кої ідентифікації, але водночас своєю багатокультурністю робить її неможливою. При розгляді питань пограничності варто звернути увагу на соці- альний склад розглядуваної території та розмежовувати місто й село, які мають відмінну суспільну структуру та функціонують на різних засадах, причому, що є надзвичайно важливим, фундаментальні їхні механізми є спільними для будь-якої території та етносу. Щодо українсько-польського пограниччя можна стверджувати, що протягом свого існування воно було переважно "селянською цивілі- зацією" з традиційним типом культури. Суспільно-економічний, куль- турний, побутовий, психологічний лади походять саме з селянської 111 Ф ун к ц іон а л ь н іст ь п он я т т я "п огр а н и ч ч я " я к суч а сн ої к а т егор ії св іт осп р и й н я т т я 22 Reszczyński J. Polskie Kresy – mit i codzienność / J. Reszczyński // Limites Patriae. – Bielsko-Biała, 2004. – Z. 1. – S. 11. 23 Uliasz St. Literatura Kresów. Kresy literatury / St. Uliasz. – Rzeszów : Wydawnic- two Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Rzeszowie, 1994. – S. 9. 24 Zajas K. Nieobecna kultura : przypadek Inflant polskich / K. Zajas. – Kraków : Uniwersitas, 2008. – 396 s. цивілізації, в основі якої лежать міфи та анімістичні вірування, її ос- новою є велика родина. Ментальність селянства спрямована на під- тримування її стійкого ладу. Життя підпорядковане ритмам природи та аграрних робіт, стародавнім звичаям, які мають глибоке коріння. Селянство – це "екологічна" спільнота, занурена у природу та відтво- рюючі її ритми. Середовищу властиве безпосереднє спілкування, тут всі усіх знають та проводять час в одному й тому ж оточенні, тобто всі "свої". Люди, що живуть в оточенні природи, визначають себе і свій світ шляхом символізації процесів росту та розмноження. Спостереження за ритмами щорічного засипання та відродження природи, зміною сезонів, дня й ночі породжують радше циклічне, ніж лінійне відчуття часу. Циклічність стає формою мислення і буття, колективної свідо- мості, уявлення про світ, зрештою елементом історичної пам’яті, які іноді актуалізуються та забезпечують живучість старих міфів, ар- хетипів та стереотипів. З іншого боку, місто характеризується тільки йому належними системними властивостями, відображаючи певний тип суспільного розподілу праці та міжособистісних стосунків. Концентрований тип соціально-просторової організації міста, його поліструктурність, ви- сокий рівень економічної організації сприяли гетерогенізації мі- ського населення. Саме ця суспільна підсистема є найбільш "погра- ничною" у соціальному, а також етнічному аспекті. Урбаністичні процеси ХХ століття часто приводили до інтенсифікації міжетнічних контактів і появи так званих культурних тиглів. Такий тип погра- ниччя розуміємо як територію, де відбуваються інтенсивні процеси культурної адаптації та інтеграції, де культурна й мовна інтерферен- ція на тлі відкритості суспільно-культурної системи прискорює про- цес творення власної специфічної субкультури регіону. Дослідження ментальних особливостей і різних візій пограничних територій дозволяє говорити про місткість і багатогранність поняття "пограниччя", які зумовили його надзвичайну поширеність та інтер- дисциплінарність у сучасній науці. Пограничні ознаки палімпсес- тності європейської культури, моноглосна модель якої була замінена поліглосною з чіткими ознаками мультикультуралізму, є вагомим аргументом на користь застосування такого підходу до досліджень суспільних і культурних явищ, зокрема феномену пограниччя культур. На нашу думку, поняття "пограниччя", яке містить у собі низку нейтрально-позитивних сенсів, зокрема, окремішність – обмін – про- никнення – діалог культур тощо, є універсальним і позбавленим чіт- кої територіальної приналежності. Пом’якшення антиномії "центр – периферія" категорією пограничності передбачає зародження куль- турного діалогу чи навіть полілогу, багатокультурні цінності якого мо- жуть бути альтернативою домінуючим дискурсам "центру". Колек- тивна й історична пам’ять, як і міф, визначають сутність 112 О л ек сі й С ух ом л и н ов стереотипів, упереджень, ксенофобії та расизму, обґрунтовують ми- нувшину, підтримують традиції й безперервність культури, сприяють збереженню цілої низки понять, до яких можна віднести національну чи локальну ідентичність. Урахування усіх зазначених вище особливостей цього суспільно- культурного явища, розуміння сутності механізмів і чинників, що його визначають, дозволять досліднику зрозуміти, що пограниччя є "досвідом різноманітності певної єдності"25. СУхОМЛИНОВ А. функциональность понятия "пограничье" как со- временной категории мировосприятия. Культурные модели пограничья характеризуются высоким уровнем релятивности, культурной и языковой интерференцией, что обусловлено общей историей, а также опытом со- вместного проживания на общих территориях. При таких условиях про- исходит формирование общей пограничной этнокультурной модели, где ан- тиномия "центр – периферия" смягчается категорией пограничности. Ключевые слова: пограничье, культурная модель, лиминальное про- странство, культурная интерференция, антиномия "центр – периферия". SUKHOMLYNOV O. The functionality of the concept of "frontier" as a cat- egory of modern worldview. Cultural models of borderlands are characterized by a high level of relativity, cultural and linguistic interference that is caused by a common history, as well as the experience of living together in the common areas. Under these conditions, the formation of a common border ethno-cultural model where the antinomy "center - periphery" category softened marginal areas. Keywords: borderlands, cultural model, liminal space, cultural interference antinomy "center – periphery". References Bujnicki Tadeusz. (2007). O problemach kultury i literatury pogranicza. Kilka impresji badawczych. In Aktual'ni problemy inozemnoi filolohii: linhvistyka ta literaturoznavstvo. Nizhyn. [in Polish]. Chlebowczyk J. (1975). Procesy narodotwórcze we wschodniej Europie Środko- wej. Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe. [in Polish]. Dąbrowska-Partyka M. (2004). Literatura pogranicza, pogranicza literatury. Kraków: Wyd. Uniwesytetu Jagiellońskiego. [in Polish]. Kalaga W. (2004). Wstęp. In Dylematy wielokulturowości (pp. 5-6). Kraków: Universitas. [in Polish]. Kasperski Edward. (2009). Kategoria pogranicza w badaniach literackich. Pro- blemy. In Weretiuk O., Wolskiego J. & Jaśkiewicza G. (Ed.) Pogranicze kulturowe: odrębność – wymiana – przenikanie – dialog: studia i szkice. (pp.7-13). Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego. [in Polish]. 113 25 Буйницький Т. O problemach kultury i literatury pogranicza. Kilka impresji badaw- czych // Актуальні проблеми іноземної філології: лінгвістика та літературознавство. – Ніжин, 2007. – С. 180. Ф ун к ц іон а л ь н іст ь п он я т т я "п огр а н и ч ч я " я к суч а сн ої к а т егор ії св іт осп р и й н я т т я Khlestkova L. (2006). Polietnichnost' kul'turnoho prostranstva goroda Kha- r'kova: v kontekste idej Pogranich'ia. Abstracts of Papers “Voobrazhaia Pogranich'e: itogi (2003 – 2005)”. Minsk: Kolos. [in Russian]. Kozak S. (1995). Chrystianizacja Rusi-Ukrainy a dziedzictwo cyrylo-meto- diańskie. In Teologia i kultura duchowa. Warszawa: Redakcja Wydawnictw Ka- tolickiego Uniwersytetu Lubelskiego. [in Polish]. Łoch E. (1987). Pisarstwo Jarosława Iwaszkiewicza wobec tradycji i współ- czesności. Lublin: Wydawnictwo Lubelskie. [in Polish]. Pitt-Rivers A. R. (1927). The clash of cultures and the contact of races. London: Routledge. Purchla J. (2006). Dziedzictwo kresów – nasze wspólne dziedzictwo? Kraków: Międzynarodowe Centrum Kultury. [in Polish]. Reszczyński J. (2004). Polskie Kresy – mit i codzienność. Limites Patriae. Z. 1. Bielsko-Biała. [in Polish]. Stoff A. (1990). Egzotyka, egzotyzm, egzotyczność : próba rozgraniczenia pojęć. In Kuźma E. (Ed.) Egzotyzm w literaturze (pp. 7-25). Szczecin: Wydawnictwo Na- ukowe Uniwersytetu Szeczińskiego. [in Polish]. Święch J. (1998). Kresy i centrum. In Uliasz Stanisław (Ed.). O dialogu kul- tur wspólnot kresowych. Rzeszów: Wydawnictwo Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Rzeszowie. [in Polish]. Turluc C. (2006). Pogranicza a rozmaitość narodów: wyzwanie dla procesu ho- mogenizacji narodowej. In Dziedzictwo kresów – nasze wspólne dziedzictwo? Kra- ków: Międzynarodowe Centrum Kultury. [in Polish]. Tyshkov V. (2003). Pislia bahatonatsional'nosti. Znamia, 3. [in Ukrainian]. Uliasz St. (1994). Literatura Kresów. Kresy literatury. Rzeszów : Wydawnictwo Wyższej Szkoły Pedagogicznej w Rzeszowie. [in Polish]. Uliasz St. (2001). O literaturze Kresów i pograniczu kultur. Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego. [in Polish]. Weretiuk O. (2009). Kategoria pogranicza i jej galicyjskie kody. In Weretiuk O., Wolskiego J. & Jaśkiewicza G. (Ed.). Pogranicze kulturowe: odrębnoś – wy- miana – przenikanie – dialog: studia i szkice. Rzeszów:Wydawnictwo Uniwersy- tetu Rzeszowskiego. [in Russian]. Zajas K. (2008). Nieobecna kultura : przypadek Inflant polskich. Kraków: Uni- wersitas. [in Polish]. 114 О л ек сі й С ух ом л и н ов

Функціональність поняття "пограниччя" як сучасної категорії світосприйняття

Репозитарії

Схожі ресурси