Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень

Із розвитком історичної регіоналістики зростає інтерес до історії кордонів і порубіжних територій, а відтак дедалі актуальнішим стає звернення до суміжних галузей гуманітарних знань. Історіографія вивчення ареалу українсько-білоруського порубіжжя свідчить про ефективність комплексного погляду на с...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2016
1. Verfasser:	Боряк, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2016
Schriftenreihe:	Регіональна історія України
Schlagworte:	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160725
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень / О. Боряк // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 115-126. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160725
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1607252019-11-17T01:26:19Z Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень Боряк, О. Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Із розвитком історичної регіоналістики зростає інтерес до історії кордонів і порубіжних територій, а відтак дедалі актуальнішим стає звернення до суміжних галузей гуманітарних знань. Історіографія вивчення ареалу українсько-білоруського порубіжжя свідчить про ефективність комплексного погляду на складні етнічні процеси, що відбуваються на цих територіях. Такий підхід дозволяє оцінити фактичні наслідки змін політичних, географічних, діалектних і, загалом, культурних кордонів для їх населення. Проте глибинне розуміння етнокультурних процесів, що відбуваються на просторі українсько-білоруського пограниччя, неможливе без вивчення особливостей духовної культури його населення. С развитием исторической регионалистики растет интерес к истории границ и пограничных территорий, все более актуальным становится обращение к смежным отраслям гуманитарных знаний. Историография изучения ареала украинского-белорусского пограничья свидетельствует об эффективности комплексного взгляда на сложные этнические процессы, происходящие на этих территориях. Такой подход позволяет оценить фактические последствия изменений политических, географических, диалектных и, в общем, культурных границ для их населения. Однако глубинное понимание этнокультурных процессов, происходящих на этих территориях, невозможно без изучения особенностей духовной культуры населения. Interest to the history of borders and border territories increases with the development of historical regional studies. Therefore, research of adjoining spheres of humanitarian studies is becoming more actual. Historiography of Ukrainian-Bielorussian borderness research indicates about effectiveness of complex view on complicated ethnical processes that take place on these territories. This approach allows evaluating actual results of the shifts of political, geographical, dialect and in general cultural borders for their population. But deep understanding of ethno-cultural processes that take place in space of Ukrainian-Bielorussian borderness is impossible without study of peculiarities of spiritual culture of population. 2016 Article Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень / О. Боряк // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 115-126. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 2519-2760 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160725 308(477+476 uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів
spellingShingle	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Боряк, О. Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень Регіональна історія України
description	Із розвитком історичної регіоналістики зростає інтерес до історії кордонів і порубіжних територій, а відтак дедалі актуальнішим стає звернення до суміжних галузей гуманітарних знань. Історіографія вивчення ареалу українсько-білоруського порубіжжя свідчить про ефективність комплексного погляду на складні етнічні процеси, що відбуваються на цих територіях. Такий підхід дозволяє оцінити фактичні наслідки змін політичних, географічних, діалектних і, загалом, культурних кордонів для їх населення. Проте глибинне розуміння етнокультурних процесів, що відбуваються на просторі українсько-білоруського пограниччя, неможливе без вивчення особливостей духовної культури його населення.
format	Article
author	Боряк, О.
author_facet	Боряк, О.
author_sort	Боряк, О.
title	Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень
title_short	Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень
title_full	Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень
title_fullStr	Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень
title_full_unstemmed	Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень
title_sort	українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2016
topic_facet	Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160725
citation_txt	Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень / О. Боряк // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 115-126. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT borâko ukraínsʹkobílorusʹkepograniččâvpolísocíogumanítarnihdoslídženʹ
first_indexed	2025-07-14T13:22:20Z
last_indexed	2025-07-14T13:22:20Z
_version_	1837628749395263488
fulltext	УДК 308(477+476) Олена Боряк УКРАЇНСЬКО-БІЛОРУСЬКЕ ПОГРАНИЧЧЯ В ПОЛІ СОЦІОГУМАНІТАРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ Із розвитком історичної регіоналістики зростає інтерес до історії кордо- нів і порубіжних територій, а відтак дедалі актуальнішим стає звернення до суміжних галузей гуманітарних знань. Історіографія вивчення ареалу ук- раїнсько-білоруського порубіжжя свідчить про ефективність комплексного погляду на складні етнічні процеси, що відбуваються на цих територіях. Такий підхід дозволяє оцінити фактичні наслідки змін політичних, геогра- фічних, діалектних і, загалом, культурних кордонів для їх населення. Проте глибинне розуміння етнокультурних процесів, що відбуваються на просторі українсько-білоруського пограниччя, неможливе без вивчення особливос- тей духовної культури його населення. Ключові слова: Україна, Білорусь, пограниччя, етнічні території, куль- турні кордони, ідентичність. Початок активного дослідження кордонів і дотичних до них тери- торій як ареалів перетину різних культур припадає на кінець ХІХ – початок ХХ ст. Серед тих, хто долучився до цієї тематики, слід зга- дати насамперед засновника школи антропогеографії – німецького географа Фредериха Ратцеля, який висунув ідею взаємозв’язку про- цесу еволюції народів з географічним середовищем, а також фран- цузького географа Рауля Блашара, який в кордонах трьох держав – Франції, Бельгії та Нідерландів побачив єдиний антропогеографіч- ний комплекс. Крім того, знаковою для даної тематики стала допо- відь американського історика Ф. Дж. Тернера під назвою: "Значення фронтиру для американської історії", яку він виголосив 1893 р. на історичному конгресі в Нью-Йорку. Саме від цієї події у науковий обіг було запроваджено термін "фронтир", первинне значення якого пов’язувалося з періодом освоєння вільних земель на Заході США. Через півстоліття ця ідея з’явилася в праці британського історика, соціолога та культуролога Арнольда Тойнбі, який вказав на наявність фронтиру й у Північній Європі1. З часом усталилося ширше тракту- вання фронтиру як зони міжцивілізаційного, полікультурного впливу 115© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 10. — С. 115–126 © О. Боряк, 2016 1 Про дискусії щодо поняття «фронтир» див.: Поверх кордону: концепція при- кордоння як об’єкт дослідження. Форум / Б. Куцмані, А. Каппелер, В. Кравченко, Л. Вульф, С. Плохій, К. Браун, С. Леп’явко // Україна модерна. – К. : Критика, 2011. – Чис. 18 : Пограниччя. Окраїни. Периферії. – С. 71-77. та взаємодії2. Нині під терміном "фронтир" розуміють радше простір самопізнання і усвідомлення власної ідентичності, точку або, ширше, територію перетину просторових (так само, як часових, ментальних тощо) утворень, ніж просто кордон, межу чи простiр кроскультурних взаємодій з "іншим"3. У повоєнний час до проблеми етнічного кордону звернулися ра- дянські етнографи. Значною мірою це обумовлювалося ідеологіч- ними чинниками – актуальними ставали питання післявоєнного устрою в Європі, зокрема у зв’язку зі входженням північної частини Східної Пруссії (з 1946 р. – Калінінградської області) до складу Росій- ської РФСР (частини тодішнього СРСР), а невдовзі – з передачею Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР (1954 р.). У цьому плані показовою є поява праці П. Кушнера "Етнічні терито- рії та етнічні кордони" (1951 р.). Додамо, що Кушнер (Кушныр) був професійним революціонером, належав до покоління старих біль- шовиків (член партії з 1905 р.), викладав у Комуністичному універ- ситеті ім. Я. Свердлова. У післявоєнні роки він став головним учас- ником наукового проекту, що в умовах суворої секретності було запроваджено Інститутом етнографії Академії Наук СРСР у Секторі етнічної картографії і статистики. За час існування проекту (до по- чатку 1950-х рр.) тут було підготовлено більше 30 крупномасштаб- них карт. Зауважимо, що після публікації монографії сам Кушнер кардинально змінив напрям своїх наукових зацікавлень, і етнічні кордони його більше не цікавили4. Заслугу Кушнера слід вбачати в тому, що ним було поставлено пи- тання про актуальність етногеографічних досліджень та необхідності розробки поняття "етнічний кордон" як умовної лінії розселення на- родів (або етнічних груп), яку можна позначити на етнографічній карті. Крім того, йшлося про вплив на етнічний кордон національних культур, що стикаються на цій лінії у процесі історичного розвитку. Розглядалися питання методики визначення національного складу в контактній зоні, особливостей застосування методів картографії тощо. 116 О л ен а Б ор я к 2 Кочан В. М. Проблема границ и пограничья в социокульутрных исследованиях конца ХІХ – ХХ вв. // Социальная философия и философия истории. – 2007. – № 3. – С. 66–79; Водотика Т. Теорія фронтиру та її пізнавальні можливості у контексті історичної регіоналістики // Регіональна історія України. Збірник наукових статей. – 2012. – Вип. 6. – С.101–114; Венгерская В. Маркирование отличий и солидарности на- селения Полесского и Подольского фронтиров в ХІХ в.: феномены и дилеммы иден- тичностей // Пeрекрестки. – Вильнюс. – 2011. – № 3-4. – С. 251-273 та ін. 3 Донских С. В. Пограничье как проблема современной белорусской науки / С. В. Донских // Народы, культуры и социальные процессы на пограничье: мат. между- нар. науч.-практ. конф. (Гродно, 22–23 февраля 2010 г.). – Гродно : ГрГУ, 2010. – С. 103. 4 Алымов С. П. Кушнер и развитие советской этнографии 1920–1950-е годы. – М.: ИЭА; 2006. – С. 30. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.acade- mia.edu/5374556. Варто звернути увагу на той факт, що вже в середині 1950-х років російські дослідники опинилися перед дилемою. З одного боку, П. Кушнер рішуче засуджував так званий "мажоритарний" метод, що застосовувався в етнічній картографії, коли територією, приналеж- ною тому чи іншому народові, вважався той простір, на якому цей народ складав більшість5. Хибність такого підходу він вбачав в ігно- руванні інтересів національних меншин, що мешкали на відповідній території – адже він вступав у протиріччя із Декларацією прав лю- дини, прийнятою Генеральною асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. З іншого боку, дослідник не відкидав принцип визначення народності за такими ознаками як походження, мова, матеріальна культура, побут, вірування. Він називав це "реалістичним" методом і ствер- джував, що такий підхід дозволить виявити "реально існуючі етнічні особливості" людини6. Кушнер став одним з перших радянських ет- нографів, який визначив національну самосвідомість як один із про- відних етнічних маркерів. Відповідно, етнічні процеси для нього – це зміни, що відбувались за усіма етнічними ознаками. При тому, і це також показово, у руслі марксистсько-ленінського вчення він дово- див, що в міру денаціоналізації та асиміляції (в тому числі шляхом запровадження двомовності та проникнення в побут чужих звичаїв і навичок) контури етнічних кордонів почнуть розмиватися. Так, по- чинаючи з другої половини ХХ ст., пограничність почала осмислю- ватися не стільки як стан, скільки процес. Вона стрімко набувала ідеологічного забарвлення. У цьому зв’язку істотне значення має європейський досвід ви- вчення проблем ідентичності, запроваджений у Західній Європі ще на початку 1980-х років як в етнологічних, так і філософських та соціо- логічних розвідках. Останні засвідчили тенденцію переходу від ос- мислення й використання термінів "ідентичність" та "пограниччя" в одному контексті – до вивчення етнічних процесів, що відбуваються на цих теренах, на рівні регіональної та національної специфіки етно- культурних традицій. На першому етапі йшлося про окремі регіони, у подальшому – про узагальнення та осмислення отриманих результа- тів. Французький етнолог Жан Кюїзеньє, тематичні студії якого були опубліковані українською мовою ("Етнологія Європи" та "Етнологія Франції"), став одним із західноєвропейських дослідників, хто звернув увагу на етнічні процеси в пограничних регіонах, національну специ- фіку та міжкультурні взаємини різних народів, зокрема й в Україні7. 117 У к р а їн сь к о-біл ор усь к е п огр а н и ч ч я в п ол і соц іогум а н іт а р н и х д осл ід ж ен ь 5 Кушнeр (Кнышев) П. И. Этнические территории и этнические границы. Труды института этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая / Отв. ред. С. А. Токарев. – М. : Изд-во АН СССР, 1951. – Новая серия. Т. XV. – С. 11-12. 6 Кушнeр (Кнышев) П. И. Этнические территории... – С. 42. 7 Кюїзеньє Ж. Етнологія Європи. – К. , 2005; Кюїзеньє Ж. Етнологія Франції. – К., 2007. У цьому контексті українсько-білоруське, так само як і білорусько- українське пограниччя є особливим об’єктом наукового дослідження. Культурні характеристики цих територій неможливо розглядати без урахування українського, білоруського, а також російського факто- рів. Унаслідок усіх масштабних територіальних змін, що супровод- жувались обставинами як реальної, так і умовної пограничності, населення відповідних пограничних теренів виявилося втягнутим в складні процеси етнічної ідентифікації. Звідси – унікальність укра- їнсько-білоруських етнічних земель, передусім – прикордонної укра- їнсько-білоруської зони. Унікальність українсько-білоруського пограниччя полягає на- самперед в існуванні вздовж північного кордону України широкої смуги змішаних українсько-білоруських говорів. Видатний україн- ський мовознавець Всеволод Ганцов ще 1928 р. відзначав, що "…про- вести межу поміж українською і білоруською язиковими територіями так же важко, як і на якомусь іншому з допіро названих узграниччів, бо ніде також межі й немає. Всюди маємо широку територію говорів перехідних, що в ріжних комбінаціях і з ріжними варіаціями єдна- ють в собі характеристичні особливості однієї з цих мов з особливос- тями другої. … Єдине, що тут зможе зробити лінгвіст-діялектолог, це встановити зони поширення більш-менш одностотних перехідних говорів, відзначивши межі поширення головних, найбільш характе- ристичних для котроїсь з цих мов рис на сусідню язикову терито- рію"8. Відповідні діалектологічні та лексичні студії переконливо за- свідчують, що порубіжна зона справді є своєрідною перехідною зоною білорусько-українського мовного ареалу. Вона доволі чітко ві- докремлена пучками ізоглос від основних масивів як білоруських, так і українських говорів. Фактично, це окремий етномовний ареал, що кваліфікується дослідниками як північне (поліське) наріччя україн- ської мови9. Чималий досвід проведення досліджень у сфері етнокультур- них процесів на пограниччі набутий як українськими, так і біло - руськими, а також російськими науковцями. Етнокультурні зв’яз - ки українців і білорусів на матеріалах весільної обрядовості розглянуті у працях українського етнолога Г. Т. Пашкової10. Прове- дення ареальних досліджень у зоні Білоруського Полісся, спрямо- ваних передусім на вивчення духовної культури, стало пріоритет- ним для колективу вчених під керівництвом Н. І. Толстого та 118 О л ен а Б ор я к 8 Ганцов В. М. Діялектичні межі на Чернігівщині // Чернигів і північне Лівобе- режжя. Огляди, розвідки, матеріали. – К., 1928. – С. 262-280. 9 Див.: Атлас української мови: У 3-х т. – Т. 1.: Полісся, Наддніпрянщина і су- міжні землі. – К. : Наукова думка, 1984. 10 Пашкова Г. Т. Етнокультурні зв’язки українців та білорусів Полісся (на мате- ріалах весільної обрядовості / Г. Т. Пашкова. – К. : Наукова думка, 1978. С. М. Толстой11. Питанням традиційно-побутової культури росіян i бі- лорусів у зоні російсько-українського прикордоння загалом і весіль- ним традиціям, зокрема, присвячене дослідження Л. Чижикової12. Серед праць з ареалогії, що спираються у тому числі на матеріали, зафіксовані на пограничних територіях, варто назвати доробок Т. О. Листової, присвячений сімейним обрядам, поширеним на ро- сійсько-білоруському пограниччі13. Варто згадати також дослідження російського колеги В. Темушева. На основі аналізу різноманітних дже- рел ним локалізовано населені пункти на ділянці кордону між Черні- гівською та Гомельською областями, опубліковано 12 карт, що унаоч- нюють особливості формування російсько-білоруського пограниччя14. Вирішення проблеми ідентичності, зокрема на основі розв’язан - ня питань співвідношення політичних та етнічних кордонів, взає- мо зв’язку між етнічною та громадянською ідентичністю, критеріїв формування етнічної ідентичності стають дедалі актуальнішими. У цьому контексті феномен пограниччя, як українсько-білору- ського15 чи білорусько-російського16, так і російсько-білорусько- українського17, став об’єктом спеціальних наукових розробок18. Були визначені питання особливої ваги, серед яких: історико- лінгвістичний погляд на українсько-білоруське пограниччя19, 119 11 Див., напр.: Толстой Н. И. Материалы к Полесскому Этнолингвистическому атласу. Опыт картографирования / Н. И. Толстой, С. М. Толстая // Славянский и бал- канский фольклор: Духовная культура Полесья на общеславянском фоне. – М. : Наука, 1986. – С. 3-44. 12 Чижикова Л. Н. Русско-украинское пограничье. История и судьбы традици- онно-бытовой культуры . – М. : Наука, 1988. 13 Листова Т. А. Семейные обряды русско-белорусского пограничья в контексте этнополитической истории. XIX – начало XXI вв. Авторефрат. – М., 2006. 14 Темушев В. Н. Гомельская земля в конце XV – первой половине XVI в. Терри- ториальные трансформации в пограничном регионе. – М. : «Квадрига», 2009. 15 Бондаренко Г. Б. Етнокультурні паралелі в пострадянському розвитку України та Білорусі // Слов’янський світ. – К., 2010. – Вип. 8. – С. 194-204. 16 Белорусско-русское пограничье. Этнологическое исследование / Отв. ред. Р. А. Гри - горьева, М. Ю. Мартынова. – М. : Изд-во РУДН, 2005. 17 Крылов М. П. Региональная и этнокультурная идентичность в российско-укра- инском и российско-украинско-белорусском порубежье: историческая память и куль- турные трансформации / Крылов М. П., Гриценко А. А. // Лабиринт. – 2012. – № 2. – C. 28-42. 18 Кухаронак Т. І. Беларуска-ўкраінскія этнакультурныя ўзаемадзеянні традыцыі харчавання // Пытанні мастацтвазнаўства, этналогіі і фалькларыстыкі. Вып. ІІ. – Мінск : Права і эканоміка, 2011. – С. 391-398. 19 Див., напр.: Назарова Т. В. Украинско-белорусская языковая граница в районе Нижней Припяти // Вопросы диалектологии восточнославянских языков. – М., 1964. – C. 124-140. У к р а їн сь к о-біл ор усь к е п огр а н и ч ч я в п ол і соц іогум а н іт а р н и х д осл ід ж ен ь 20 Брыцына А. Да характарыстыкі сюжэтнага складу народнай прозы ўкраінска- беларускака памежжа: Зарычненські і Ракітнаўскі раёны Ровенскай вобласці // Бела- рускі фальклор. Матерыялы і даследаванні. Вып. 1. – Мінск : Беларуская навука, 2014. – С. 126-136. 21 Глушко М. Середнє Полісся у системі етнографічного районування України: локалізація, межі (за матеріалами наукових досліджень другої половини ХІХ – по- чатку ХХІ ст.) // Вісник Львівського університету. Сер. істор. – 2008. – Вип. 43. – С. 15-33. 22 Матвіяс І. Г. Українська мова і її говори. – К. : Наук. думка, 1999. – С. 33. 23 Бевзенко С. П. Українська діалектологія. – К. : Вища школа, 1980. – С. 204. 24 Никончук М. В. Лексичний атлас Правобережного Полісся. – К.; Житомир : Держ. картограф. фабрика, 1994; Будівельна лексика правобережного Полісся в лек- сико-семантичній системі східнослов’янських мов / М. В. Никончук, О. М. Никончук. – Житомир : РВВ облполіграфвидаву, 1990. 25 Гаврилюк Н. К. Картографирование явлений духовной культуры: по материа- лам родильной обрядности украинцев . – К.: Наукова думка, 1981. 26 Несен I. Весільний ритуал Центрального Полісся: традиційна структура та ре- ліктові форми (середина ХІХ – ХХ ст.). – К., 2005. 27 Васянович О. О. Народна метеорологія українців Центрального Полісся кінця ХІХ – початку ХХІ ст. Автореферат. – К., 2007. 28 Ігнатенко І. Народна медицина українців Середнього Полісся. – К. : Вид-во «Ін- телектуальна книга», 2014. 29 Пономар Л. Г. Етнографічний атлас одягу українсько-польсько-білоруського порубіжжя: проблеми картографування та інтерпретації // Матеріали до україн- ської етнології : щорічник. Збірник наукових праць. Вип. 10 (13) . – К., 2011. – С. 365-370. етнофольклорний20 і культурологічний аспекти вивчення проблеми національної самоідентифікації, збереження мови та культури, впливи асиміляційних процесів тощо. Локалізації і визначенню конкретних меж Поліського регіону, зок- рема, із залученням широкого діалектологічного матеріалу, було спе- ціально присвячено ґрунтовну розвідку М. Глушка21 . У своїх мірку- ваннях дослідник спирається на той факт, що українські території (до українського кордону) пролягають не тільки в межах поширення північного (поліського) наріччя, – за І. Матвіясом22 і С. Бевзенком23, а й окремо – середньополіського говору (як складової північного на- річчя) – за М. Никончуком24. Саме такий підхід було покладено в ос- нову виділення середньої частини Полісся (як Середнього або Цен- трального Полісся). Яскраво виражені "поліські риси" при розгляді родильної обрядовості українців простежила Н. Гаврилюк25, весіль- ної обрядовості – І. Нессен26, народної метеорології – О. Васянович27, народної медицини – І. Ігнатенко28 , традиційного одягу – Л. Поно- мар29 та ін. 120 О л ен а Б ор я к Окремо слід згадати тематичний випуск часопису "Пам'ятки Ук- раїни: історія та культура", присвячений Берестейщині. Матеріали, вміщені в ньому, зокрема розвідки Ю. Лози, Ю. Гаврилюка, Ф. Клім- чука та ін., були першим ґрунтовним історико-лінгвістичним дослід- женням цієї тематики за роки незалежності України30. Результатом наукової співпраці українських і білоруських етнологів став випуск "Білоруська етнологія" як окреме число журналу "Народна творчість та етнологія". Вміщені в ньому матеріали І. Чаквіна, Г. Касперович, О. Гурко, Т. Кухаронак прояснили розуміння сучасних підходів біло- руської академічної громади до етногенетичних, етнодемографічних та етнокультурних процесів, що відбуваються в Білорусі31 . Певним кроком у дослідженні такої тематики стала поява колек- тивного збірника статей російських і білоруських дослідників "Бело- русско-русское пограничье" (2005 р.). Автори дійшли спільного ви- сновку про те, що в матеріальній та духовній культурі мешканців білорусько-російського пограниччя обабіч кордону спостерігається подібність, своєрідний "бікультуризм" як специфічна риса контак- тної зони. Виявлені ними численні аналогії обрядових явищ та цілих культурних комплексів у сукупності дозволяють говорити про наяв- ність на цих землях окремої етнокультурної зони (поруч з існуванням транскордонних регіональних культурних варіантів)32 . Про актуальність теми свідчить і факт запровадження науково- дослідного проекту Інституту мистецтвознавства, етнографії та фольклору ім. К. Крапиви НАН Білорусі під назвою: "Полісся: погра- ниччя, яке об’єднує народи"33. Питання мови та культури, діалекто- логії та діалектів прикордонних регіонів, зокрема Берестейщини, Столінщини34 розглянуто також у міждисциплінарних збірниках35. Найповніший аналіз етапів становлення методу картографування на українських теренах представлений у праці Н. Гаврилюк, спеці- ально присвяченій родильній обрядовості українців36. Власне, і сама 121 У к р а їн сь к о-біл ор усь к е п огр а н и ч ч я в п ол і соц іогум а н іт а р н и х д осл ід ж ен ь 30 Пам’ятки України: історія та культура. – 2002. – № 3-4. 31 Народна творчість та етнографія. Білоруська етнологія = Беларуская этнало- гія; Byelorussian ethnology. – 2009. – № 6. 32 Белорусско-русское пограничье. Этнологическое исследование / Отв. ред. Р. А. Григорьева, М. Ю. Мартынова. – М. : Изд-во РУДН, 2005. 33 Веды: навуковая інформацыйна аналітичная газета Беларусі. – 2006. – № 30. 34 Моўнакультурная прастора Берасцейшчыны : зборнік навуковых артыкулаў /– Брэст : Альтернатива, 2010; Жлоба С. Этнакультурныя мікрарэгіены на Століншине / Жлоба С., Корнеў П. // Моўнакультурная прастора Брэсцка-Пінскага Палесся : зб. навук. артыкулаў : [у 2 ч.].– Брэст : Альтернатива, 2011. – С. 105-109. 35 Культура беларускага пагранічча: Тэматычны зб. навук. прац. Кніга 5. Культура беларуска-украінска-расійскага сумежжа / Пад рэд. С. А. Яцкевіча ; Ул. Дз. Кнігі. – Мазыр : МазДПІ імя Н. К. Крупскай, 1999. 36 Гаврилюк Н. К. Картографирование явлений духовной культуры... праця української дослідниці стала чи не першим і, крім того, на- дзвичайно вдалим досвідом систематизації та типологічного аналізу широкого емпіричного матеріалу. За роки, що відділяють нас від ви- ходу цієї монографії, досвід етнографічного картографування, як ма- теріальної, так і духовної культури слов'ян, збагатився завдяки новим розробкам українських дослідників (див., зокрема, уже згадані праці Л. Пономар, І. Несен, О. Васянович). Робота з ареального вивчення поліської культурної традиції, зок- рема за допомогою методу етнокультурного картографування, була започаткована Микитою Толстим (разом з українськими та білору- ськими колегами) у 80–90-х роках ХХ ст.37 Його учні та послідовники, зокрема Л. Виноградова, Г. Кабакова, Т. Агапкіна, А. Плотнікова та ін., активно розробляли цей дослідницький напрямок упродовж на- ступних десятиліть38. Було розвинуто концепцію етнолінгвістичного атласу, його основних принципів і завдань, тобто йшлося про геогра- фічне проектування різноманітного матеріалу (не тільки культурної термінології, але й сфери обрядів та вірувань) передусім на теренах Полісся, його типологічного аналізу. До українсько-білоруського пограниччя в контексті етнолінгвіс- тичного картографування звернулась і відома російська дослідниця С. Толстая. На її думку, запровадження "гуманітарного картогра- фування", відкриває додаткові можливості вивчення територіаль- них різновидів і форм культурних явищ, їх географічного поши- рення для створення надійного підґрунтя реконструкції давньої культури39. Варто наголосити на важливості копіткої польової і дослідниць- кої праці українського етнолога О. Нагорнюка, зокрема з визначення географії поширення особливостей поховальних знаків (передусім – надгробних знаків) на території північної Волині та Рівненщини. Крім того, дослідник провів глибоке картографування поширення на теренах Українського та Білоруського Полісся (на межі Західного і Середнього Полісся) таких етнографічних явищ як: скатертина- настільник (якою застеляли могилу), рослина sempervivum hirtum 122 О л ен а Б ор я к 37 Див., напр.: Толстой Н. И. Этнокультурное и лингвистическое изучение Поле- сья (1984–1994) // Славянский и балканский фольклор / Этнолингвистическое изу- чение Полесья. – М. : «Индрик», 1995. – С. 5-20. 38 Див., напр.: Проблеми сучасної ареології. – К. : Наукова думка, 1994; Плотни- кова А. А. Этнолингвистическая география Южной Славии. – М. : «Индрик», 2004. 39 Толстая С. М. Семантические категории языка культуры. Очерки по славянской этнолингвистике. – М. : Книжный дом «ЛИБРОКОМ», 2010. – С. 35. Вона ж: Этно- лингвистическое картографирование в зоне украинско-белорусского пограничья // Dzieje Lubelszczyzny. T. VI. Między Wschodem a Zachodemm. Cz. IV. Zjawiska języ- kowe na pograniczu polsko-ruskim. Pod. red. J. Bartmińskiego i M. Łesiowa. – Lublin, 1992. – S. 77. (місцева назва на захід від Горині – "скочки", "сєкачики", на схід від Горині – "грибутки", "горбуткі", "рібутікі", "риботочки", мірка (яку викладали на могилу), надгробок-колода, надгробок-стовп (дошка), дитячі надгробки-колиски, гілки на могилах померлих раптовою смертю або самогубців40. Картографування етнокультурних явищ, виявлення їх ареальної картини залишається надійним способом координації результатів до- слідження слов’янської духовної культури. Втім, слід пам’ятати і про те, що уявлення про культурний ландшафт формується передусім глибинними регіональними дослідженнями – ретельною фіксацією фактографічного матеріалу по окремих фрагментах народної куль- тури. Монографічний опис елементів духовної культури, здійснений на регіональному рівні, є надійним підґрунтям для подальших на- укових досліджень. Як бачимо, у сучасних умовах етнологічні дослідження україн- сько-білоруського пограниччя як особливого простору, історія якого відзначається спадкоємністю, відсутністю глобальних природних i суспільних катаклізмів, які могли б розірвати неперервний історич- ний ланцюг етномовного і культурного розвитку мешканців цих те- риторій, набуває особливого значення. Вони покликані знайти від- повіді на питання щодо визначення меж суцільної етнічної території українців, у тому числі – етнічних меж "граничних" українських земель. Його вирішення дасть приріст наукових знань, а відтак на- близить розв’язання багатьох теоретико-методологічних проблем історії України. БОРЯК Е. Украинско-белорусское пограничье в поле социогума- нитарных исследований. С развитием исторической регионалистики рас- тет интерес к истории границ и пограничных территорий, все более акту- альным становится обращение к смежным отраслям гуманитарных знаний. Историография изучения ареала украинского-белорусского пограничья сви- детельствует об эффективности комплексного взгляда на сложные этничес- кие процессы, происходящие на этих территориях. Такой подход позволяет оценить фактические последствия изменений политических, географичес- ких, диалектных и, в общем, культурных границ для их населения. Однако глубинное понимание этнокультурных процессов, происходящих на этих территориях, невозможно без изучения особенностей духовной культуры населения. Ключевые слова: Украина, Белорусь, пограничье, этнические тер- ритории, культурные границы, идентичность. 123 У к р а їн сь к о-біл ор усь к е п огр а н и ч ч я в п ол і соц іогум а н іт а р н и х д осл ід ж ен ь 40 Див., напр.: Нагорнюк О. А. Картографування поховально-поминальної атрибу- тики на межі Західного і Середнього Полісся // Проблеми етномузикології. – 2011. – Вип. 6. – С. 104-112. – Режим доступу : http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Petnomuz 2011 _ 6_ 21.pdf. BORIAK H. Ukrainian-Bielorussian Borderness in the Framework of So- cial and Human Studies. Interest to the history of borders and border territories increases with the development of historical regional studies. Therefore, research of adjoining spheres of humanitarian studies is becoming more actual. Histori- ography of Ukrainian-Bielorussian borderness research indicates about effec- tiveness of complex view on complicated ethnical processes that take place on these territories. This approach allows evaluating actual results of the shifts of po- litical, geographical, dialect and in general cultural borders for their population. But deep understanding of ethno-cultural processes that take place in space of Ukrainian-Bielorussian borderness is impossible without study of peculiarities of spiritual culture of population. Keywords: Ukraine, Bielorussia, borderness, ethnic territories, cultural bor- ders, identity. References Alymov S. P. (2006). Kushner i razvitie sovetskoj etnohrafij 1920–1950-e gody. Moskva: IEA. Retrieved from https://www.academia.edu/5374556. [in Russian]. Atlas ukrains'koi movy. (1984). Vol. 1. Polissia, Naddniprianschyna i sumizhni zemli. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Bevzenko S. P. (1980). Ukrai�ns'ka dialektolohiia. Kyiv: Vyscha shkola. [in Uk- rainian]. Bilorus'ka etnolohiia – Byelorussian ethnology. (2009). Narodna tvorchist' ta etnohrafiia, 6. [in Ukrainian]. Bondarenko H. B. (2010). Etnokul'turni paraleli v postradians'komu rozvytku Ukrainy ta Bilorusi. Slov'ians'kyj svit: Zbirnuyk naukovykh prats’, (8), 194-204. [in Ukrainian]. Brytsyna A. (2014). Da kharaktarystyki siuzhetnaha skladu narodnaj prozy wkrainska-belaruskaka pamezhzha: Zarychnens'ki i Rakitnawski raiony Roven- skaj voblastsi. In Belaruski fal'klor. Materyialy i dasledavanni. Issue. 1. (pp. 126- 136). Minsk: Belaruskaia navuka. [in Belarusian]. Chizhikova L. N. (1988). Russko-ukrainskoe pogranich'e. Istoriya i sud'by tra- ditsionno-bytovoj kul'tury. Moskva: Nauka. [in Russian]. Donskikh S. V. (2010). Pogranich'e kak problema sovremennoj belorusskoj nauki. Abstracts of Papers Narody, kul'tury i social'nye processy na pogranich'e (Grodno, 22–23 fevralya 2010 g.).(pp. 102-105). Grodno : GrGU. [in Russian]. Gavrilyuk N. K. (1981). Kartografirovanie yavlenij dukhovnoj kul'tury: po ma- terialam rodil'noj obryadnosti ukraincev. Kiev: Naukova dumka. [in Russian]. Grigor'ev R. A. & Martynov M. Yu. (Ed.). (2005). Belorussko-russkoe pogranich'e. E'tnologicheskoe issledovanie. Moskva: Izdatelstvo RUDN. [in Russ- ian]. Hantsov V. M. (1928). Diialektychni mezhi na Chernihivschyni. In Chernyhiv i pivnichne Livoberezhzhia. Ohliady, rozvidky, materialy. (pp. 262-280). Kyiv. [in Ukrainian]. Hlushko M. (2008). Serednie Polissia u systemi etnohrafichnoho rajonuvannia Ukrainy: lokalizatsiia, mezhi (za materialamy naukovykh doslidzhen' druhoi po- lovyny XIX – pochatku XX st.) Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seria Istoria, (43), 15-33. [in Ukrainian]. 124 О л ен а Б ор я к Ihnatenko I. (2014). Narodna medytsyna ukraintsiv Seredn'oho Polissia. Kyiv: Intelektual'na knyha. [in Ukrainian]. Kiuizen'ie Zh. (2005). Etnolohiia Yevropy. Kyiv: In-t mystetstvoznavstva, fol'klorystyky ta etnolohii im. M. Ryl's'koho NAN Ukrainy. [in Ukrainian]. Kiuizen'ie Zh. (2007). Etnolohiia Frantsii. Kyiv: Instytut mystetstvoznavstva, fol'klorystyky ta etnolohii im. M. T. Ryl's'koho NAN Ukrainy. [in Ukrainian]. Kochan V. M. (2008). Problema granic i pogranich'ya v sociokul'utrnykh is- sledovaniyakh konca XІX – XX vv. Visnyk Sevastopol's'koho derzhavnoho tekhnic- hnoho universytetu. Issue 86: Filosofiia, 70-73 [in Russian]. Krylov M. P. (2012). Regional'naya i e'tnokul'turnaya identichnost' v rossijsko- ukrainskom i rossijsko-ukrainsko-belorusskom porubezh'e: istoricheskaya pamyat' i kul'turnye transformacii. Labirint, 2, 28-42. [in Russian]. Kukharonak T. I. (2011). Belaruska-ukrainskiia etnakul'turnyia wzae- madzeianni tradytsyi kharchavannia. Pytanni mastatstvaznawstva, etnalohii i fal'klarystyki. (2), 391-398. [in Belarusian]. Kushner (Knyshev) P. I. (1951). E'tnicheskie territorii i e'tnicheskie granicy. In Tokarev S. A. (Ed.). Trudy instituta e'tnografii im. N. N. Mikluxo-Maklaya. Novaya seriya. Vol. XV. Moskva: Izdatelstvo AN SSSR. [in Russian]. Kutsmani B., Kappeler A., Kravchenko V., Vul'f L., Plokhij S., Braun K. & Lep'iavko S. (2011). Poverkh kordonu: kontseptsiia prykordonnia iak ob'iekt do- slidzhennia. Forum. Ukraina moderna, (18: Pohranychchia. Okrainy. Peryferii), 71-77. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian]. Listova T. A. (2006). Semejnye obryady russko-belorusskogo pogranich'ya v kontekste e'tnopoliticheskoj istorii. XIX – nachalo XXI vv. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Moskva. [in Russian]. Matviias I. H. (1999). Ukrai�ns'ka mova i i�i� hovory. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Mownakul'turnaia prastora Berastsejshchyny: zbornik navukovykh artykulaw. (2010). Brest: Al'ternatyva. [in Belarusian]. Nahorniuk O. A. (2011). Kartohrafuvannia pokhoval'no-pomynal'noi atrybu- tyky na mezhi Zakhidnoho i Seredn'oho Polissia. Problemy etnomuzykolohii. (6), 104-112. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/j-pdf/Petnomuz_2011_6_21.pdf. [in Uk- rainian]. Nazarova T. V. (1964). Ukrainsko-belorusskaya yazykovaya granica v rajone Nizhnej Pripyati.In Voprosy dialektologii vostochnoslavyanskikh yazykov. (pp. 124- 140). Moskva. [in Russian]. Nesen I. (2005).Vesil'nyj rytual Tsentral'noho Polissia: tradytsijna struktura ta reliktovi formy (seredyna XIX – XX st.). Kyiv. [in Ukrainian]. Nykonchuk M. V. &, Nykonchuk O. M. (1990). Budivel'na leksyka pravobere- zhnoho Polissia v leksyko-semantychnij systemi skhidnoslov'ians'kykh mov. Zhy- tomyr: RVV oblpolihrafvydavu. [in Ukrainian]. Nykonchuk M. V. (1994). Leksychnyj atlas Pravoberezhnoho Polissia. Kyiv; Zhytomyr: Derzhavna kartohrafichna fabryka. [in Ukrainian]. Pam'iatky Ukrainy: istoriia ta kul'tura. (2002), 3-4. [in Ukrainian]. Pashkova H. T. (1978). Etnokul'turni zv'iazky ukraintsiv ta bilorusiv Polissia (na materialakh vesil'noi obriadovosti. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. 125 У к р а їн сь к о-біл ор усь к е п огр а н и ч ч я в п ол і соц іогум а н іт а р н и х д осл ід ж ен ь Plotnikova A. A. (2004). E'tnolingvisticheskaya geografiya Yuzhnoj Slavii. Mo- skva: Indrik. [in Russian]. Ponomar L. H. (2011). Etnohrafichnyj atlas odiahu ukrains'ko-pol's'ko-bilo- rus'koho porubizhzhia: problemy kartohrafuvannia ta interpretatsii. In Materialy do ukrains'koi etnolohii: shchorichnyk. Zbirnyk naukovykh prats'. Issue. 10 (13), 365-370. [in Ukrainian]. Problemy suchasnoi arheolohii. (1994). Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian]. Temushev V. N. (2009). Gomel'skaya zemlya v konce XV – pervoj polovine XVI v. Territorial'nye transformacii v pogranichnom regione. Moskva: Kvadriga. [in Russian]. Tolstaya S. M. (1992). E'tnolingvisticheskoe kartografirovanie v zone ukrain- sko-belorusskogo pogranich'ya.In Bartmin�ski J. i Łesiow M. (Ed.). Dzieje Lu- belszczyzny. Vol. VI. Między Wschodem a Zachodemm. (IV. Zjawiska językowe na pograniczu polsko-ruskim). (pp. 75-81) Lublin. [in Russian]. Tolstaya S. M. (2010). Semanticheskie kategorii yazyka kul'tury. Ocherki po slavyanskoj e'tnolingvistike. Moskva: Knizhnyj dom ”LIBROKOM”. [in Russian]. Tolstoj N. I. (1986). Materialy k Polesskomu E'tnolingvisticheskomu atlasu. Opyt kartografirovaniya. In Tolstoj N. I. & Tolstaya S. M. Slavyanskij i balkanskij fol'klor: Dukhovnaya kul'tura Poles'ya na obshheslavyanskom fone (pp. 3-44). Moskva: Nauka. [in Russian]. Tolstoj N. I. (1995). E'tnokul'turnoe i lingvisticheskoe izuchenie Poles'ya (1984– 1994). In Slavyanskij i balkanskij fol'klor. (pp. 5-20). Moskva: Indrik. [in Russian]. Vasianovych O. O. (2007). Narodna meteorolohiia ukraintsiv Tsentral'noho Polissia kintsia XIX – pochatku XXI st. [Folk Meteorology of the Ukrainians of the Central Polissya Region in the end of ХІХ – beginning of ХХІ century]. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Kyiv. [in Ukrainian]. Vedy: navukovaia informatsyjna analitychnaia hazeta Belarusi. (2006), 30. [in Russian]. Venherskaia V. (2011). Markirovanie otlichyj i solidarnosti naseleniya Poles- skogo i Podol'skogo frontirov v XIX v.: fenomeny i dilemmy identichnostej. Pere- krestki, 3-4, 251-273. [in Russian]. Vodotyka T. (2012).Teoriia frontyru ta ii piznaval'ni mozhlyvosti u konteksti is- torychnoi rehionalistyky. Rehional'na istoriia Ukrainy, 6, 101–114. [in Ukrainian]. Yatskevich A. (Ed). (1999). Kul'tura belaruskaha pahranichcha: Tematychny zb. navuk. prats. Kniha 5. Kul'tura belaruska-ukrainska-rasijskaha sumezhzha. Mazyr: MazDPI imia N. K. Krupskaj. [in Polish]. Zhloba S. (2011). Etnakul'turnyia mikrarehieny na Stolinshyne. In Mowna- kul'turnaia prastora Brestska-Pinskaha Palessia: zbornik navukovykh artykulaw: (pp. 105-109) Brest: Al'ternatyva. [in Belarusian]. 126 О л ен а Б ор я к

Українсько-білоруське пограниччя в полі соціогуманітарних досліджень

Institution

Ähnliche Einträge