Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах
У статті за допомогою методологічного інструментарію історичної картографії розглядається проблема формування кордонів етнічних українських земель у ХVІІІ ст. Акцент зроблено на історичних аспектах суспільних, політичних та територіальних реформувань царського уряду, які були спрямовані на обмеженн...
Збережено в:
| Дата: | 2016 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2016
|
| Назва видання: | Регіональна історія України |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160727 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах / О. Гуржій // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 139-158. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-160727 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1607272019-11-17T01:26:25Z Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах Гуржій, О. Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів У статті за допомогою методологічного інструментарію історичної картографії розглядається проблема формування кордонів етнічних українських земель у ХVІІІ ст. Акцент зроблено на історичних аспектах суспільних, політичних та територіальних реформувань царського уряду, які були спрямовані на обмеження автономного статусу Гетьманщини та соціальних прав українців. В статье с помощью методологического инструментария исторической картографии рассматривается проблема формирования границ этнических украинских земель в ХVІІІ в. Акцент сделан на исторических аспектах общественных, политических и территориальных реформ царского правительства, ориентированных на нивелирование автономного статуса Гетманщины и социальных прав украинцев. In the article with the help of historical cartography author deals with the problem of shaping the boundaries of ethnic Ukrainian lands in the XVIII century. Attention is focused on the historical aspects of social, political and territorial reforms of the tsarist government, aimed at leveling the autonomous status of the Cossack Hetmanate and social rights of Ukrainians. 2016 Article Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах / О. Гуржій // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 139-158. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. 2519-2760 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160727 94(477)«17» uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів |
| spellingShingle |
Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів Гуржій, О. Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах Регіональна історія України |
| description |
У статті за допомогою методологічного інструментарію історичної картографії розглядається проблема формування кордонів етнічних українських земель у ХVІІІ ст. Акцент зроблено на історичних аспектах суспільних,
політичних та територіальних реформувань царського уряду, які були спрямовані на обмеження автономного статусу Гетьманщини та соціальних прав українців. |
| format |
Article |
| author |
Гуржій, О. |
| author_facet |
Гуржій, О. |
| author_sort |
Гуржій, О. |
| title |
Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах |
| title_short |
Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах |
| title_full |
Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах |
| title_fullStr |
Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах |
| title_full_unstemmed |
Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах |
| title_sort |
кордони гетьманщини у хvііі ст. в картографічному та територіальному вимірах |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2016 |
| topic_facet |
Територіальність і порубіжність: модифікації модерних підходів |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160727 |
| citation_txt |
Кордони Гетьманщини у ХVІІІ ст. в картографічному та територіальному вимірах / О. Гуржій // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2016. — Вип. 10. — С. 139-158. — Бібліогр.: 29 назв. — укр. |
| series |
Регіональна історія України |
| work_keys_str_mv |
AT guržíjo kordonigetʹmanŝiniuhvííístvkartografíčnomutateritoríalʹnomuvimírah |
| first_indexed |
2025-07-14T13:22:26Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:22:26Z |
| _version_ |
1837628755441352704 |
| fulltext |
УДК 94(477)«17»
Олександр Гуржій
КОРДОНИ ГЕТЬМАНЩИНИ У ХVІІІ ст.
В КАРТОГРАФІЧНОМУ
ТА ТЕРИТОРІАЛЬНОМУ ВИМІРАХ
У статті за допомогою методологічного інструментарію історичної кар-
тографії розглядається проблема формування кордонів етнічних україн-
ських земель у ХVІІІ ст. Акцент зроблено на історичних аспектах суспільних,
політичних та територіальних реформувань царського уряду, які були спря-
мовані на обмеження автономного статусу Гетьманщини та соціальних прав
українців.
Ключові слова: кордони, територіальна цілісність, автономний ста-
тус, соціальні права, Гетьманщина.
На сучасному етапі суспільно-політичного розвитку, в зв’язку з
надто напруженою міжнародною ситуацією, що склалася навколо і в
самій Україні, насамперед через загрозу її територіальній цілісності й
економічній незалежності як соборної країни (в першу чергу з боку "пів-
нічного сусіда"), в черговий раз загострилася проблема історичного
формування етнічних земель і державних кордонів її народу. При цьому
доводиться рахуватися з тим, що радянська історична картографія
протягом тривалого часу являла собою доволі дивну картину, спотво-
рену, як правило, на догоду правителям різних мастей, переважно су-
сіднього північного народу. Адже відомо: на мапах Європи другої поло-
вини ХVІІ-ХVІІІ ст. зображувалися серед інших два співіснуючих
утворення: "Московське царство" або "Московія" та "Мала Русь" (або то-
тожні "Малоросія", "Малоросійський край", з напівофіційною назвою
"Гетьманщина"). Проте влада першої поступово перебрала на себе ви-
значення "Велика Русь", стосовно ж другої серед багатьох російських
урядовців, ортодоксально налаштованих політиків і істориків сформу-
валась думка про те, що вона не мала навіть формального, не кажучи
вже про юридичне, права називатися державою, – щось таке собі "не
визріле" під "високою рукою" царя-батюшки. А вже звідси походила і
тягнулася, ледь не з ХVІІІ ст., зневага з боку "братів наших старших",
мовляв, слід казати і писати не "в Україні" (в розумінні окремішної
країни, а "на Україні", тобто на "окраїні" Московської держави).
Характерним прикладом у цьому контексті є праця періоду
"пізньої радянщини" Б. Миронова, в якій колишні землі ліквідованої
імперією Запорозької Січі включено до "Степового" району Росії,
"Українським" же регіоном названо лише Полтавську та Чернігівську
139© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 10. — С. 139–158 © О. Гуржій, 2016
губернії, а до "Південно-західного" краю Росії віднесено Волинську,
Подільську та Київську губернії1. І це при тому, що в СРСР існувало
офіційне правило: класифікувати політико-адміністративний устрій
будь-якої республіки в минулому тільки з урахуванням її меж на
сучасному етапі розвитку. Під таким ракурсом на державному рівні
виготовлялись всі історико-географічні мапи тієї доби, а потому
поширювались у спеціальних дослідженнях і підручниках.
Означені аспекти нині можна було б поминути чи розглядати як
недоладну "данину" компартійній системі правління, якби політи-
кани Російської Федерації не продовжували насаджувати свої вели-
коімперські й шовіністичні ідеї. Водночас з мап етнічних земель
українців поступово зникли (точніше опинилися в сучасних кордо-
нах Росії) не лише окремі населені пункти, а цілі історичні області.
Разом з тим незаперечні факти й події, які мали місце в ХVІІ-ХVІІІ ст.,
свідчать про таке.
Французький географ, італієць за походженням, Н. Сансон (San-
son, 1600-1667) у 1641 р. оприлюднив карту, яка потім була видру-
кована в Римі 1678 р., де зображено країну під назвою "Ukraina o
Paese de Cosacchi" ("Україна – земля козаків"). Означена автором
територія охопила обидва боки Дніпра, поширюючись на Волинь,
Полісся, Галичину. Характерно: назви "Русь" чи "Росія" відсутні, а
натомість визначено межі "Московії".
Прикметно також і те, що такий факт, пов’язаний з картою
Н. Сансона, не зафіксовано в жодній радянській енциклопедії2, хоча
географ у свій час був досить відомим у Російській державі працями:
"Salliaе antiquae descriptio geographica" (1627), "L’Аsie" (1652), "Index
geographicus" (1653), "L’Afriquae" (1654) і ін., про що і зазначено в фун-
даментальному "Енциклопедичному словнику" Брокгауза та Єфрона.
Обмаль інформації в радянській і сучасній російській історіогра-
фії міститься і про наступні факти.
Географ з Італії Корнетті в 1657 р. фактично відтворив мапу
Сансона, а 1688 р. перевидав її в Римі. Тим самим у черговий раз
підтвердив існування України під назвою "Земля козаків".
У Паризькій національній бібліотеці зберігається географічна
мапа невідомого автора, датована 1646 р., де територію майбутньої
Гетьманщини по обидва боки Дніпра названо "Ukraine".
На карті французького вченого Дюваля, видрукованій в 1669 р. у
Парижі під назвою "Польське королівство та держави, які від нього
залежать", окремо визначено Польщу, Московію та Україну.
140
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
1 Миронов Б.Н. Хлебные цены России за два столетия (ХVІІІ-ХІХ вв.). – Ленин-
град, 1985. – С. 35.
2 Див., зокрема, відповідні томи “Української радянської енциклопедії” (К., 1963. –
Т. 12), “Радянської енциклопедії історії України” (К., 1972. – Т. 4), “Советской исто-
рической энциклопедии” (М., 1969. – Т. 12) та ін.
Схоже можна побачити на багатьох мапах іноземних авторів ХVІІ-
ХVІІІ ст. Однак, згадаймо ще лише про одну: англійця Мордена сто-
совно "штатів" ("держав") Великої Польщі, де названо власне Польське
королівство, Литву та Україну (на обох берегах р. Дніпро, а нижче під
нею зроблено напис "The Zaporovia lands" ("Запорозькі землі").
Щодо другої половини ХVІІІ ст., незважаючи на всі насильницькі
територіальні реформування в Україні імперської влади, на мапі
М. Севтері (Аухсбург, 1773) поряд з "Московією" названа "Ukraina", а на
південь від неї як "Землю Запорозьких Козаків" показано Запорозьку Січ.
На підставі іноземних мап, а також багатьох інших першоджерел
ХVІІ-ХVІІІ ст. український вчений в еміграції, професор Українського
вільного університету в Празі С.Шелухин дійшов висновку: всі того-
часні автори "вживають назву "Україна" постійно", а для Росії – майже
виключно "Московія"3. А далі він наголосив: царський уряд стояв "за
централізацію, русифікацію і панування над всіма народами в Росії –
"народності великоруської", себто – москвинів, що монопольно тільки
себе вважали за гідних бути носіями свободи, культури, державності і
цивілізації, тому й претендували на панування над всіма народнос-
тями, перш за все над Українською"4. Очевидно, через такі позиції
праця С. Шелухина за компартійної системи диктату й репресій пере-
бувала в спецфондах СРСР і заборонялась для широкого прочитання.
На практиці вже в другій половині ХVІІ ст. за безпосередньої участі
царського уряду виникло кілька загроз для територіальної цілісності
України. Так, підписання "Коломацьких статей" між козацькими
старшинами, з одного боку, та московською владою, з іншого боку,
помітно зачепило державницькі прерогативи Гетьманщини. В гра-
моті бояринові В. Голіцину від 5 вересня 1687 р. кремлівські прави-
телі із задоволенням зазначили, що цю угоду оформлено "со многою
прибавкою" для честі государів, і наслідком чого Військо Запорозьке
приведене до них у "подданство", "прибыль" та "пространство"5.
В кінці століття здобуття Азова та руйнація деяких турецько-та-
тарських фортець у пониззі Дніпра і, як наслідок, вихід до моря Мос-
ковії, на думку О. Терлецького, дозволили останній оточити україн-
ські землі на півдні й півночі "немов залізним перснем, який стискав
чимраз більше і так уже невелику територію Української держави"6.
141
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
3 Шелухин С. Україна – назва нашої землі з давніх часів. – Прага, 1936 (передрук:
Дрогобич; Бескид, 1992). – С. 45.
4 Там само. – С. 47.
5 О их похвальной службе в Крымском походе: Именной, обьявленный в присут-
ствии государем боярам, воєводам и всяких чинов служивым людям, 5 сентября . //
Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). – 1-е изд. – СПб., 1830. –
Т. ІІ. – № 1258 (далі посилання подаються на це видання). – С. 896.
6 Терлецький Омелян. Історія Української держави. – Львів, 1924. – Т. 2: Козацька
доба. – С. 190-191.
Проте важливим стало й те, що певна частина вихідців з Гетьман-
щини могла займатися порівняно вільно господарською діяльністю
подалі на південь від Запорозької Січі.
Згідно з Константинопольським мирним договором між Росією та
Туреччиною від 3 (13) липня 1700 р., за першою офіційно закріплено
Азов з навколишніми землями та новозбудованими фортецями Па-
вловськ, Таганрог, Міус, а другій повернуто частину Подніпров’я з не-
значними османськими фортецями, які, правда, згідно домовленості,
мали бути негайно знесені. Область же між Очаковом і Запорожжям
передбачалось не заселяти7. Отже, ця угода на законодавчому рівні
закріпила результати так званих Азовсько-Дніпровських походів
(1695-1696)8. У ході міжнародного Карловицького конгресу 1698-
1699 рр. була досягнута домовленість між Туреччиною та Польщею
(договір від 16 січня 1699 р.) про передачу останній Брацлавщини,
Поділля, а також південної частини Київщини.
Ще напередодні описаних вище міжнародних подій, а саме на
початку 80-х років, із Запорожжя на південь Київщини з відома ко-
ронного польного гетьмана С. Яблоновського перейшло кілька сотень
запорожців під орудою С. Палія. На їх багатообіцяючі заклики "воль-
ності" сюди ж почали переселятися селяни-втікачі та рядове козацтво
з різних місцевостей України. Опорним пунктом при цьому визначався
Фастів, який ще незадовго перед тим був пусткою, а заселився за
Палія9. У місті збудували фортецю. Звідси правобережний полковник
почав рух проти шляхтичів, чимраз далі "збирав" землі під свій
"козацький присуд", тим самим зміцнюючи національні позиції на
території Правобережної Гетьманщини. Тому, коли у 1686 р. постало
питання між Гетьманатом і владою Речі Посполитої стосовно прикор-
донної області, то виявилося, що вона значною мірою вже заселена
українцями. Незабаром освоєння земель поширилось на великий про-
стір між Дніпром, Дністром і Случчю. У літописі гадяцького полков-
ника Г. Грабянки довідуємось, що Палій, "утишивши же Заднепра и по-
осажовавши многіе гради людми осел был яко уделній пан, войска свої
охотніе по Полесю, даже до литовской границе, розстановляючи,
десятини з пасек, индукти и всякіе приходи со всего Заднепра, даже до
Днестра и Случи, на себе отбирающи"10. Схожу інформацію знходимо
142
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
7 Юзефович Т.П. Договоры России с Востоком, политические и торговые. – СПб.,
1869. – С. 4.
8 Докладніше про це див.: Дядиченко В.А. Участь українських козацьких полків
в азово-дніпровських походах 1695-1696 рр. // Наукові записки Інституту історії
України АН УРСР. – К., 1952. – Т. 4. – С. 158-186.
9 Соловьев С.М. История России с древнейших времен. – М., 1962. – Кн. VІІ. –
С. 492; Чухліб Т. Семен Палій // Історія України в особах: Козаччина. – К., 2000. –
С. 186.
10 Грабянка Григорий. Летопись. – Киев, 1854. – С. 239-240.
і в інших джерелах11. Між тим містечко Почеп, яке 1618 р. опини-
лось у складі Речі Посполитої, а за Б. Хмельницького стало сотенним
центром Стародубського полку, 1686 р. Петро І за слушної нагоди
приєднав до Московії й перетворив на потужний фортифікаційний
пункт12.
Від 1688 р. С. Палій періодично звертався до царського уряду
через українського гетьмана та інших офіційних осіб з пропозицією
возз’єднати підпорядковані йому землі Правобережжя з Лівобереж-
жям, тобто мова йшла про "повноцінну" Гетьманщину по обох берегах
Дніпра. У фастівського полковника відповідно змінилась і атрибу-
тика. Якщо раніше він підписувався, як правило, полковник "Війська
Речі Посполитої запорозького", або "Війська його королівської ми-
лості запорозького", то пізніше так: "Полковник його цісарського ве-
личества війська запорозького". А його соратник, виходець з Пере-
яславського полку Самусь (Самійло Іванович) почав навіть називати
себе "його пресвітлого величества війська запорозького гетьман ук-
раїнський"13. Останній у 80-х роках перебував на посаді богуслав-
ського полковника, а в 1692 р. польський уряд призначив його на-
казним гетьманом Правобережної України. З кінця ХVІІ ст. обидва
полковники започаткували запеклу народну боротьбу проти місце-
вого панства та чиновників.
На той час визвольний рух у межах правобережного регіону, а
також ідея об’єднання з Лівобережжям у складі єдиного державного
утворення, набули особливої гостроти та поширення. Зокрема, в
листі шляхтича В. Красинського до І. Мазепи від грудня 1690 р. було
запропоновано "уступить в Русскую державу" міста Волинь і Про-
пойськ з повітами, які нібито знаходились у залежності від них14.
Проте московський уряд, зв’язаний умовами "Вічного миру"
(1686), не міг відверто підтримувати такі тенденції. Тому, коли
С. Палій передав через І. Мазепу власне побажання схожого змісту,
то йому порадили дещо зачекати, а за сприятливих обставин просто
перебратися зі своїми козаками в межі Лівобережної Гетьман-
щини15.
143
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
11 Див.: Архив Юго-Западной России, издаваемый Комиссией для разбора древ-
них актов, состоящей при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе
(далі: Архив ЮЗР). – К., 1868. – Ч. 3. – Т. 2. – С. 121.
12 Лазаревский А.М. Описание старой Малороссии: Материалы для истории
заселения, землевладения и управления. – К., 1888. – Т. 1: Полк Стародубський. –
С. 274-293.
13 Андрусяк Микола. Мазепа і Правобережжя. – Львів, 1938. – С. 39-40.
14 РДАДА (Москва). – Ф. 124. – Оп. 3. – Спр. 708. – Арк. 1 і далі.
15 Станіславський В. Взаємини Івана Мазепи з Семеном Палієм та українсько-
польські стосунки на Правобережній Україні // Україна в Центрально-Східній
Європі. – К., 2008. – Вип. 8. – С. 316-336.
З початком ХVІІІ ст., після проголошення війни Швеції в 1700 р.,
Петро І, практично повністю ігноруючи інтереси старшинської адмі-
ністрації на чолі з володарем булави, перетворює Україну (в першу
чергу її прикордонні землі з Польщею) в свою заложницю при вирі-
шенні великодержавницьких проблем. Зокрема, укладаючи угоду з по-
льським королем Августом ІІ Сильним (роки правління 1697-1706,
1709-1733) про спільні заходи проти шведського короля Карла ХІІ
(1697-1718), він пообіцяв поступитися Речі Посполитій кількома "гра-
дами" на Правобережжі й деякими поселеннями Стародубського полку.
А вже потому відправив до Мазепи (з метою розвідати, як той поста-
виться до такого рішення) дяка Бориса Михайловича з "таємними"
статтями. В них, зокрема, зазначалось про можливість відторгнення
"от Украины" та повернення "во владеніе" Речі Посполитої "заднеп-
ровских местечек" Трахтемирова, Стайок і Трипілля (пункт 3); водно-
час заселення Чигирина та деяких прикордонних районів, що за "Віч-
ним миром" мали залишатися без осілої людності (пункт 4); передачу
найближчих "к стороне польской" сіл на Стародубщині (пункт 5)16.
Гетьман дуже добре розумів тактику і загальні корисливі плани
царського двору щодо України. В цій справі для нього майже не існу-
вало таємниць. Тому, щоб не загострювати стосунки з "великим го-
сударем", І. Мазепа вирішив формально не відмовляти посланцю
Петра І і після дворазової зустрічі з ним "в тайне наодине ж" пого-
дився поступитися полякам Трахтемировим, Стайками та Трипіл-
лям. Однак, враховуючи попередній досвід і "многое непостоянство
польское", зажадав закріпити означені домовленості, а саме підтвер-
дити (зафіксувати) угоду конституцією на сеймі, а зміст її офіційно
опублікувати. Цілком очевидно, що таким чином він прагнув убезпе-
чити Українську державу від подальших територіальних зазіхань і
королівської, і царської влади. На всі інші пропозиції гетьман не при-
став. І хоча в тактовній формі, але принципово заявив: "… В польскую
сторону уступать никоторыми мерами не возможно, таких ради при-
чин: естьми теми местами уступить, то на той стороне останетца
в державе его царского величества(!)* один Кіев, и будет в вели-
ком опасеніи, потому что в те Чигиринскіе места и протчих тех горо-
дов** перейдут на житье с сей стороны Днепра, і населятца одним
летом множество, и берег той стороны реки Днепра овладеют и учнут
называть тот берег своим, и будучи у реки Днепра в самой близости,
произойдут от них ссоры и сей стороны Днепра жителем помешки, а
запорожскіе казаки совершенно по всем тем Днепровским местам
будут склонность иметь к той Заднепровской стороне, а ему, гетману,
144
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
16 Источники малороссийской истории, собранные Д.Н. Бантышем-Каменским и
изданные О. Бодянским. – М., 1859. – Ч. 2. – С. 31.
* Виділено нами. – О.Г.
** Попередньо мова йшла також про Канів, Черкаси, Крилов.
послушенство какое и учинят, и то разве по самой неволе, и от того
будут как от жителей той стороны Днепра, так и от запорожцов, труд-
ности и розни большіе, и все пойдет на сторону царскаго величества
неспокойно и ко утрате большой". І далі конкретно про Стародуб-
щину І. Мазепа наголосив: "А от Стародубскаго полку в польскую сто-
рону ко уступке нигде ничто не приличилось, потому что той Старо-
дубской полк с поляки розделила река Сож (!), и за тою рекою, на
польской стороне ево, гетманского, владения никакова нет (!), а за
реку в Стародубской полк полякам вселятца непристойно же…"17.
З наведеного уривку стає, на наш погляд, цілком очевидним: по-
перше, рішуче небажання гетьмана ще більшого звуження його
влади на правому березі Дніпра* та обмеження впливу на Запорозьку
Січ; по-друге, застосування ним у формі політичного аргумента чи
залякування (до певної міри, звичайно) російської сторони можли-
вим вибухом протесту з боку запорожців і частини мешканців Ліво-
бережжя проти пропольської орієнтації царя; по-третє, визнання
І. Мазепою того незаперечного факту, що Гетьманщина, разом з нею
й Київ, перебувають у складі "держави його царської величності", а
також є "гетьманським володінням".
Дедалі більше переконуючись у тому, що Петро І прагне над усе
розіграти лише власну карту в політиці щодо Речі Посполитої, не-
хтуючи при цьому інтересами свого союзника, гетьман іде на збли-
ження з польським королем. Разом з тим він змінює тактику стосовно
дій С. Палія на Правобережжі. Август II виказує за це приязнь до кер-
манича Гетьманщини, нагороджує його різними відзнаками. Ціка-
вою в цьому аспекті є королівська грамота гетьману від 22 жовтня
1703 p., де конкретно зазначено: "Так как Мы удостоверились и глу-
боко запечатлели в уме нашем, сколь во многих случаях засвиде-
тельствовали Вы совершеннейшую Нам преданность**, то мы за
должное почли сею грамотою изъявить Вам благодарность Нашу и,
в ознаменованіе оной пред всеми, самым делом жалуем Вас Нашим
Орденом Белаго Орла***. В ожиданіи же случая оказать Вам большія
145
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
17 Источники малороссийской истории. – Ч. 2. – С. 32-33.
* Іван Мазепа протягом свого правління не полишав надії знову возз’єднати під
власною булавою Правобережжя й Лівобережжя. Цікаво зазначити, що навіть в імен-
них указах і грамотах його нерідко називали гетьманом “Войска Запорожскаго обох
сторон Днепра”. Зокрема, таке титулування знаходимо в царському указі й “изволе-
ніи” 1688 р. чернігівським полковнику Я. Лизогубу та старшині, які були відсутні під
час обрання нового гетьмана, про їх “во всяких делах послушаніе і повиновеніе” Ма-
зепі (НБУВ. ІР. – Ф. 2. – № 4729. – Арк. 1 зв.). Схоже також міститься на сторінках
багатьох тогочасних офіційних документів. І. Мазепа ж, як правило, підписувався
так: “Гетьман Войска его царскаго пресветлаго величества Запорожскаго”. (Див.: Ис-
точники малороссийской истории. – Ч. 2. – С. 1, 2, 8, 11, 23, 39, 43 та ін.).
** Явне дипломатичне перебільшення. – О.Г.
*** Одна з вищих урядових нагород у Речі Посполитій.
еще милости, Мы со всегдашнею Нашею Королевскою благосклон-
ностію, готовы пребываем"18. 24 січня 1704 р. у Ніжині Самусь пере-
дав Мазепі гетьманські клейноди й грамоту на уряд гетьманський від
польського короля, а той з дозволу царського прийняв їx19. У травні
того ж року Мазепа, не розкриваючи справжніх своїх намірів, пере-
йшов на правий берег Дніпра, де його радо зустріло місцеве насе-
лення, вважаючи, що він прийшов "взяти їх під свою булаву". А вже
через місяць за його наказом С. Палія було заарештовано, а Білу Цер-
кву, яку Петро І хотів віддати полякам, захоплено. Невдовзі після того
гетьман прибув під Любар на Житомирщині (за Андрусівським пере-
мир’ям 1667 р. мав належати Польщі) і проголосив, що саме тут від-
тепер проходитиме кордон з Річчю Посполитою. Петру І він написав
листа про неможливість передати Правобережжя в підпорядкування
польській короні. Між тим цар у серпні 1704 p. у м. Нарві через посе-
редництво посла, воєводи хелминського Томаса Дзялинського, уклав
угоду з королем про повернення регіону (конкретно Білої Церкви й
тамтешні фортеці) й "нейтралізацію" фастівського "бунтівника". При-
близно те ж саме передбачала одна з 10 "Секретных статей" коронних
гетьманів Адама Сенявського та Станіслава Ржевуського до росій-
ського монарха20. Проте здійснити все, що було заплановано, як і по-
переджав Мазепа, через військові події відразу не вдалося.
Наступного року Август II знову категорично поставив питання
перед гетьманом і Петром І про реальну передачу королівській владі
Правобережної України. Спеціальним універсалом він призначив для
вирішення цієї справи окремих уповноважених – "комісарів", а в разі
спротиву передбачав і застосування військової сили. Польський король
вимагав від Мазепи – фактично правителя на обох берегах Дніпра – по-
вернення всіх завойованих Палієм міст, у тому числі Фастова, Білої
Церкви, Корсуня, Немирова, містечок, сіл і різних маєтностей; а також,
щоб усі учасники козацько-селянських рухів переселилися на Лівобе-
режжя. Гетьман, у свою чергу, застеріг царя: поступившись Правобе-
режжям, кордони Речі Посполитої пройдуть надто близько до Запо-
рожжя та Криму, зачеплять територіатьні інтереси населення при-
кордонних полків (Переяславського, Лубенського і Миргородського)21.
Події 1706 р. остаточно розкрили наміри царського уряду шодо
України. Влітку, відзначаючи перебування Петра І у Києві, старшини
влаштували на честь високого гостя обід. Під час нього князь Олек-
146
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
18 Источники малороссийской истории. – Ч. 2. – С. 41.
19 Костомаров Н.И. Мазепа. – М., 1992. – С. 143.
20 Архив ЮЗР. – К., 1868. – Ч. 3. – Т. 2. – С. 63 і далі; Корд Веньямин. Матеріали
з Стокгольмського державного архіву до історії України другої половини ХVІІ – поч.
ХVІІІ ст. // Український археографічний збірник ВУАН. – К., 1930. – Т. 3. – С. 31.
21 Андрусяк Микола. Мазепа і Правобережжя. – С. 63; Сергієнко Г.Я. Визвольний
рух на Правобережній Україні в кінці ХVІІ і на початку ХVІІІ ст. – К., 1963. – С. 191.
сандр Меншиков, який був напідпитку, у "довірливій" формі загово-
рив з Мазепою про необхідність усунення всіх "внутрішніх ворогів",
натякаючи на місцевих державців. Дещо пізніше княгиня Ганна Доль-
ська письмово попередила гетьмана: Меншиков сам хоче стати воло-
дарем Гетьманщини. Оцінюючи ситуацію, що склалася, І. Мазепа від-
верто заявив серед свого оточення: "Я сам хорошо знаю, что они
замышляют надо мной и над всеми вами: хотят меня уконтентовать*
княжением Римского государства, всю старшину искоренить, городы
наши отобрать под свою область, поставив в них своих воевод или гу-
бернаторов, а когда бы наши воспротивились, то за Волгу всех их пе-
регнать, а Украину своими людьми осадить (заселить)... Князь Алек-
сандр Данилович просил себе у царя княжения Черниговского: через
него он стелет себе путь до гетманства". І далі гетьман просив: "Гос-
поди! Освободи мене от их панованя!"22 Саме тоді Петро І замислив
"реформувати" Україну відповідно до своїх смаків і уподобань.
У 1707 р. останній знову порушив це питання: замість козацького
він хотів створити регулярне наймане військо під командуванням
московських старшин (пізніше реформувати їх у драгунські чи сол-
датські полки). Разом з тим планувалося скасувати інститут геть-
манства, розпустити старшину, а владу в країні передати губернато-
рам. Отже, передбачалася повна ліквідація української автономії.
Стосовно Правобережжя, то цар таємно наказав Мазепі (указ від
22 серпня) не віддавати його полякам. Гетьман дещо розгубився від
такої політики царя, не довіряв йому і попросив хоча б домовитися з во-
рожою стороною, щоб та "не цікавилася" містами й землями поблизу
Дніпра – районами навколо Канева, Черкас і Чигирина. Відмовити по-
лякам у передачі їм Правобережжя Петра І спонукали тоді такі найго-
ловніші причини: по-перше, той розумів, шо, заволодівши регіоном,
королівська влада заважала б його взаєминам з сусідніми державами;
по-друге, цар мав на меті закінчити війну з Швецією й оголосити її Ту-
реччині, а "Польська Україна" стала б на заваді цьому; по-третє, це б
полегшило налагодженню добрих стосунків уряду Речі Посполитої з ту-
рецьким султаном і кримським ханом23. Москва на таке піти не могла.
І. Мазепа ж не хотів і не погоджувався віддавати Правобережжя без
спеціального на те розпорядження за власним підписом сюзерена24.
На це довелося піти наступному гетьману Лівобережної України Іва-
нові Скоропадському (1708-1722 рр.), але вже після трагічних для
України подій 1708-1709 рр. (вторгнення військ Карла XII, переходу
на його бік І. Мазепи, ліквідації царизмом Запорозької Січі тощо).
147
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
* Задовольнити. – О.Г.
22 Цит. за: Костомаров Н.И. Мазепа. – С. 173.
23 Корд Веньямин. Матеріали з Стокгольмського державного архіву до історії
України… – С. 33.
24 Письма и бумаги императора Петра Великого. – СПб., 1912. – Т. 6. – С. 381,465.
Реформуючи міське управління в межах всієї Російської держави,
московський уряд поширив свої заходи на Лівобережжя й Слобо-
жанщину. Відповідно до його указу від 18 грудня 1708 р, було ство-
рено Київську губернію, до якої ввійшло 56 міст.
В кінці 1708 р., одним з останніх указів того року, Петро І пере-
формував у політико-адміністративному аспекті значну частину під-
владної йому території. В першу чергу це стосувалось губерній Мос-
ковської, Інгерманландської, Смоленської, Архангелогородської,
Казанської, Азовської, Сибірської та Київської. Особливо вражаю-
чими негативними наслідками ця реформа загрожувала Гетьман-
щині. Адже саме створення Київської губернії передбачало "пере-
кроїння" не лише меж останньої, а вносило деструкцію в усе
козацько-старшинське правління на Лівобережжі, Слобожанщині,
частково на Правобережжі й не тільки. Складається враження, що
цим актом цар хотів жорстоко помститися українцям за "зраду" І. Ма-
зепи. І це незважаючи на обставину загрози іноземного вторгнення
з боку Карла ХІІ і його спільників з боку Польщі. Безпосередньо цен-
тром Київської губернії було визначено Київ, до якого приписувались
такі основні міста*: Переяслав, Чернігів, Ніжин, Новобогородицьк,
Сергіївськ, Кам’яний Затон, Білгород, Охтирка, Богодухів, Мурахва,
Сінне, Болхів, Суми, Краснопілля, Межиріччя, Золочів, Буромля, Руб-
льовка, Городне, Суджа, Лебедян, Миропілля, село Вєна, Білопілля,
Ольшанка, Сєвеськ, Курськ, Мценськ, Путивль, Карачів, Кроми,
Рильськ, Брянськ, Орел, Новосил і ін.25
Таке реформування сталося незважаючи на те, що ще напере-
додні особисто Петро І офіційно називав новообраного гетьмана
І. Скоропадського "верным подданым" його "войска Запорожскаго
обеих сторон Днепра"26.
Водночас сюзерен визначив Гетьманщину як "Малороссийский
край", а її народ відповідно "малороссийским", хоча при цьому заува-
жив І. Скоропадському, що Карл ХІІ прагнув "изменника Мазепу в Ук-
райне самовластным князем… учинить"27. Характерно й те, що на той
148
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
* Назви населених пунктів дані за документом.
25 Об учреждении Губерний и о росписании к ним городов: Именной, объявленный
из Ближней Канцелярии, 18 декабря // ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. ІV: 1700-1712. –
№ 2218. – С. 436.
26 О бежавших с изменником Мазепою малороссийских старшинах и всякого зва-
ния людях, о прощении их и возвращении им имущества и чинов, если оставив шве-
дов прибегнут с разкаянием к российскому государю и о наказании их в противном
случае смертю: Грамота гетману Ивану Скоропадскому, 7 ноября // Там само. –
№ 2211. – С. 425.
27 О вооружении противу короля шведскаго и о предостережении малороссийс-
кого народа от коварных обещаний изменника гетмана Мазепы: Грамота малорос-
сийскому народу, 9 ноября // Там само. – № 2212. – С. 426.
період міста Стародуб, Почеп, Погар і Новгород-Сіверський він одноз-
начно назвав українськими. Проте мине час і більшість з них якимсь
дивом стануть "російськими". А тоді: "…Король шведской непрестан-
ной здесь свой ущерб в войсках своих, и когда Стародуб, Почеп и Погар
и Новгород Северской, по введеніи во оные гарнизонов, не дерзал до-
бывать, принужден в целости и не зацепляя оставить, потеряв при
Стародубе и впрочих местах в Украине несколько тысяч человек, ко-
торых как великороссійскія наши войска, так и верные наши поддан-
ные малороссійскаго народа жители, побили и в полон побрали…"28
Створення Київської губернії відбувалось одночасно з вилучен-
ням з її складу і долученням до Азовської губернії окремих населених
пунктів. Так, в указі "Об учреждении губерній" читаємо: в "Азовскую
губернію приписаны в Розряде из Кіевской губерніи города Изюм-
ского полка для того, что Изюм с другими городами все Азовской гу-
берніи: Бишкин, Печенега, Андреевы Лозы, Острополье, Булыклея,
Белской, Верхососенск, всего 52 города"29.
Незважаючи на вкрай агресивну й деструктивну політику стосовно
України, Петро І, всупереч дійсності, намагався переконати її насе-
лення в своїй безмірній лояльності: "…И можем непостыдно рещи, что
никоторый народ под солнцем такими свободами и привиліями и лег-
костію похвалитися не может, как по нашей царського величества ми-
лости, малороссійской, ибо ни единаго пенязя в казну нашу, во всем
Малороссійском краю, с них брать мы не повеливаем; но милостиво
их призираем, с своими войски и иждивеніи, Малороссійской край,
святыя православныя церкви и монастыри, и города и жилища их, от
бусурманскаго и еретическаго наступленія оборонцем". І далі цар га-
рантував: "тем кто… убыток потерпел, милостію своею наградить…"30
Між тим загальновідомо, що Петро І в середині 80-х років ХVІІ ст.
насильно ліквідував Київську патріархію, підпорядкувавши україн-
ські церкви Московському патріарху (замість Константинополь-
ського), а в ході Північної війни нещадно використовував людські й
матеріальні ресурси Гетьманщини, знищував численні населені
пункти, жителі яких чинили опір його військам.
Аж ніяк не поліпшили становище Української держави так звані
"Решетилівські (просительні) статті", з якими на ім’я сюзерена звер-
нувся новообраний гетьман, а у відповідь на них отримав "Решитель-
ного указа" від 17 липня 1709 р. Зокрема, пункт 4 передбачав від-
торгнення м. Котельва від Гадяцького полку і приєднання до
Слобожанщини (Охтирського полку). Щодо ситуації з цим містом
І. Скоропадський наголосив: воно завжди належало до Гадяцького
полку. Проте цар однозначно відмовив, формулюючи своє рішення
149
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
28 Там само. – С. 428.
29 Там само. – С. 438.
30 Там само. – С. 430-431.
так: "…А местечко Котелва, понеже оное по докучному от тех жителей
е.ц.в. челобитью, дабы быти им для близости и удобноства в присуд-
стве Ахтырского полка, от е.ц.в. к тому полку определено в веденіе;
того ради того е.ц.в. указу ныне уже отменить не возможно"31.
Як бачимо, уряд Московії, користуючись будь-якою нагодою, пе-
рекроював кордони Гетьманщини за власним розсудом.
Пункт 5 "Резолюцій" назвав запорожців "бунтівниками", що фак-
тично визначало їх становище поза законом, а російським воєводам
офіційно дозволяв "по давнему обычаю, в Украине пребывающим",
за згодою місцевої старшины, "интересоваться" внутрішнім життям
українців. Пункт 13 підпорядковував гетьмана міністрам Малоро-
сійського приказу. Персонально І. Скоропадський іменувався як
"подданый его царскаго величества обоих сторон Днепра гетман со
всем войском Запорожким"32.
У Полтаві ж було вирішено залишити "великоросійські" гарнізони
й поширити підпорядкованість їхньому керівництву на місцевих жи-
телів. Схоже зазнала значна кількість населення Полтавщини, "ибо
большая часть городов того полка были в бунте обще с запорожцами;
того ради опасно оной, яко крайній город (Полтаву – О.Г.), без гарни-
зона оставить, дабы те же бунтовщики запорожцы с единомышлен-
ники своими не учинили паки какого возмущенія"33.
Як своєрідний додаток до "Решительных резолюцій", очевидно,
слід розглядати "Статьи государя Петра І явныя и тайныя ближнему
стольнику, Андрею Измайлову, каким образом ему поступать в сове-
тах, находясь при гетмане Иване Скоропадском" від 18, 27 і 30 липня
того ж року. Вони визначали в черговий раз землі Війська Запорозь-
кого, як "Малоросійський край", де царський резидент (перший за по-
рядком у тексті) "обще" з гетьманом зобов’язувались утримувати все
населення і, в першу чергу, "бунтовщиков" запорожців "в тишине и в
покореніи к великому государю" (п. 1). Усіх "своевольцов" наказувалось
"икоренять", не дозволяти їхнього поселення в одному місці, особливо
в межах Січі (п. 2). Пункти 3-10 передбачали здійснення зовнішньої
політики Скоропадським під безпосереднім наглядом А. Ізмай лова й з
відома (згоди) сюзерена. Гетьманською резиденцією, замість розоре-
ного, а потім спаленого Батурина, призначався Глухів34.
Як бачимо, і "Решительный указ", і "Статті", надані Ізмайлову, про-
довжували попередню політику царського уряду, спрямовану на ска-
сування "давніх прав і вольностей" українців, перетворення їх колись
автономної держави на типову "окраїну" Московії.
150
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
31 Высочайшие Резолюции – на просительные статьи гетмана Скоропадского,
17 июля // Там само. – № 2235. – С. 458.
32 Там само. – С. 458-461.
33 Там само. – С. 459.
34 Источники малороссийской истории. – Ч. 2. – С. 228-231.
Опосередковано Лівобережної України, її території та населення,
стосувався іменний указ від 12 лютого 1710 р., хоча він адміністра-
тивно й не "накладався" на всю Гетьманщину. Безпосередньо в указі
наказувалось усім губернаторам до кінця року переписати в своїх гу-
берніях (отже й у Київській) селян і "дворових людей" обох статей "по
головам" окремо, а отримані статистичні дані за особистими підпи-
сами передати до уряду35.
П. Орлик – гетьман Війська Запорозького та Правобережної Ук-
раїни (1710-1714), а також володар булави в еміграції (1714-1742),
бачачи постійну загрозу територіальній цілісності Гетьманщини з
боку Московії, намагався протистояти цьому за будь-яку ціну, йшов
на компроміс з багатьма іноземними правителями аби долучити їхні
армії до спільної боротьби. Його позицію в цьому аспекті чітко за-
фіксували так звані "Пакти й конституції, законів та вольностей Вій-
ська Запорозького…", укладені в Бендерах 5 квітня 1710 р., після ві-
домих подій, пов’язаних з поразкою І. Мазепи36. Зокрема в пункті 2
документа наголошено на тому, що будь-яка держава функціонує й
зміцнюється завдяки недоторканості кордонів, а тому відстоювалась
ідея збереження "нашої батьківщини, Малої Русі" у своїх межах, за-
тверджених угодами Речі Посполитої, Порти Оттоманської та Мос-
ковського царства, насамперед тих, що по річці Случ, які визнані за
правління Б. Хмельницького "як володіння гетьмана і Війська Запо-
розького вищезгаданою Польською Річчю Посполитою і навічно вста-
новленні та підтверджені силою договорів"*. Причому гарантію ста-
більності й недоторканості кордонів брали на себе гетьман України і
король Швеції, але в разі "щасливого" завершення війни. На май-
бутнє передбачалось, щоб шведські королі здійснювали "охорону" Ук-
раїни, як її протектори, а саме дбали про недоторканість кордонів,
законів і привілеїв, забезпечили "справедливе відшкодування всіх
збитків заподіяних" збройною силою Московського царства37.
151
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
35 О переписи губернаторам всякому в своей губернии крестьянских дворов и дво-
рових людей: Именной, 12 февраля // ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. ІV. – № 2253. – С. 478.
36 Документ використано в перекладі з оригіналу латиною на українську мову за
виданням: “Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького між
ясновельможним паном Пилипом Орликом, новообраним Гетьманом Війська Запо-
розького, та між старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозь-
ким, прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах
встановленою присягою названим ясновельможним гетьманом, року Божого 1710,
квітня 5, при Бендерах” // Вісник Київського університету: історико-філологічні
науки. – К., 1991. – Вип. 2. – С. 7-23. текст “Конституции П.Орлика” “руською”
(діловою мовою) видрукував О. Бодянський у “Чтениях имп. о-ва истории и древ-
ностей рос. при Моск. ун-те. – М. 1859. – Кн. 1. – С. 242-253.
* Йдеться, про положення Зборівського миру та трактату від 8 серпня 1649 р.,
який офіційно визначив кордони Гетьманщини в межах Київського, Брацлавського й
Чернігівського воєводств.
37 Там само. – С. 11.
Особливо важливим виявився пункт 2, де дано оцінку діям "моска-
лів" на Придніпров’ї, а також змальовано перспективу взаємовідносин
України – Московії – Швеції. Конкретно йдеться про таке: "Наскільки
Військо Запорозьке Нижньої течії Дніпра здобуло собі безсмертну
славу незчисленними героїчними діяннями на суші й на морі, на-
стільки ж воно було винагороджене багатьма привілеями і благодіян-
нями для загальної і своєї власної вигоди. Однак коли Московське Цар-
ство вдалося до різних засобів, щоб його пригнобити і пограбувати, та
почало споруджувати у його володіннях і власних землях то Самарські
укріплення, то фортецю, розташовану на Дніпрі*, що стало перешко-
дою у рибних ловах та полюванні** згаданому Війську Запорозькому і
завдало йому збитків***, кривди та несправедливого гноблення. На-
решті, була перетворена на руїну столиця війська – Січ, передмур’я за-
порожців на шляху блискавичного Марса. Відтак після щасливого за-
вершення війни (якщо тепер вищеназване Військо Запорозьке не
поверне свої володіння і Дніпро, насильно захоплені москалями) ясно-
вельможний гетьман муситиме під час мирних переговорів його свя-
щенної королівської величності короля Швеції з Московським Цар-
ством, подбати про такі сприятливі умови миру, за якими б Дніпро і
землі Війська Запорозького були звільнені від московських укріплень
і фортець і повернуті у попередню власність…, і щоб надалі там не спо-
руджували жодних фортець, не осаджували ніяких міст і сіл із огово-
реним строком слобод і ніяким іншим чином під будь-яким претекс-
том не спустошували володінь Війська Запорозького"38.
В черговий раз постало питання про м. Терехтемирів (Трахтеми-
рів), який "за давнім правом власності" мав бути повернутий із "мос-
ковського рабства" Низовому Війську Запорозькому разом "з усіма
прилеглими землями і переправою" біля нього через Дніпро (пункт 5)39.
Безпосередньо про статус Києва йшлося в пункті 13: "Силою цього
Виборчого Акту ухвалюється, щоб столичне місто Русі Київ та інші
міста України зберігали недоторканими й непорушними всі свої
справедливо отримані закони та привілеї й це мусить у відповідний
час обов’язково підтверджуватися гетьманською владою"40.
В період російсько-турецької війни 1710-1713 рр. знову досить
гостро постало питання про Правобережжя. Після невдалого Прут-
152
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
* У цілях контролю за діями Війська Запорозького уряд Московії за участю
І. Мазепи наказав збудувати на р. Самара Богородицьку фортецю, а на лівому березі
Дніпра – Кам’янозатонську.
** А також частих непорозумінь між козаками та російськими вояками, навіть
збройних конфліктів.
*** За деякими даними, збитки лише для запорожців досягали десятків тисяч рублів.
38 Пакти й конституції, законів та вольностей Війська Запорозького… – С. 12-13.
39 Там само. – С. 13.
40 Там само. – С. 19.
ського походу в Молдову в 1711 р. Петро І змушений був вивести з
регіону свої війська й відмовитися від претензій у майбутньому на ці
землі41. Вони переходили в повну власність королівської влади.
В зв’язку з цим у краї ліквідовувався полковий устрій й відновлювався
попередній польський. Розпочався масовий переселенський рух на
лівий берег Дніпра. В іменному указі від 23 вересня 1711 р. наказу-
валося білоцерківському полковнику А. Танському: "Тамошним же по-
лковникам с полковою, сотенною и рядовою козацкою старшиною,
с женами и детьми их и с их движимими пожитки на жилища пере-
йти в Малую Россию, в тамошние полки, где кто пожелает"42. Так,
дещо неприродно, за наказом "згори", значна частина правобереж-
ного населення і, зокрема, старшина, "вливалися" до населення Геть-
манщини. Наприклад, відомий на той час чигиринський полковник
Гнат Галаган – учасник Північної війни, один з царських пособників
при руйнуванні Запорозької Січі 14 (25) травня 1709 р., коли тери-
торія Чигиринського полку відійшла до Речі Посполитої, відразу був
призначений прилуцьким полковником43. Дещо пізніше відкрилось
багато нових митниць у Білоруській, Псковській та Могилівській
губерніях, через що деякі з митниць на Лівобережжі були перенесені
в інші місця або ліквідовані (1712 р.)44.
Тим часом П. Орлик власні політичні плани намагався наполегливо
реалізувати. Так, наприкінці січня 1711 р. під його орудою козацькі
полки в складі об’єднаної українсько-татарсько-польської армії здійс-
нили ряд збройних заходів, спрямованих на звільнення Правобе-
режжя від московського підпорядкування. З цією метою поблизу Раш-
кова антиросійське угруповування (близько 4 тис. запорожців на чолі
отамана К. Гордієнка, від 20 до 30 тис. буджацьких і білгородських
татар, 2 тис. польських вояків) перетнуло Дністер. Унаслідок вдало за-
вершеного походу власне П. Орлик зміг перепідпорядкувати під свою
зверхність порівняно велику територію в межах Немирів – Вінниця –
Брацлав. Тоді ж він офіційно звернувся до І. Скоропадського з пропо-
зицією докласти максимум спільних зусиль, щоб Україна нарешті
стала б "назавше самостійною державою". Проте лівобережний воло-
дар булави в черговий раз відмовився від такого заходу, не наважую-
чись відверто виступити проти жорстокого та мстивого Петра І. Він
добре пам’ятав про спалений Батурин. Навпаки, проти армії П. Ор-
лика він організував військові загони під орудою генерального осавула
І. Бутовича. Проте в березні гетьманські вояки були розбиті під Ли-
сянкою, а правобережні полки об’єдналися під владою П. Орлика45.
153
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
41 Письма и бумаги императора Петра Великого. – М., 1962. – Т. ХІ. – Вып. 1. – С. 325.
42 Там само. – М., 1964. – Т. ХІ. – Вып. 2. – С. 150-151, 243.
43 ЦДІАК України. – Ф. 51. – Оп. 2. – Спр. 5. – Арк. 1.
44 Там само. – Ф. 59. – Оп. 1. – Спр. 6362. – Арк. 28.
45 Край козацький. Довідник з історії Лисянщини. – К., 2004. – С. 135, 186.
Однак успіхи П. Орлика виявилися доволі тимчасовими. 5 березня
1712 р. Ахмед ІІІ видав на його ім’я "привілей", згідно якого за правобе-
режним гетьманом закріплювалась територія на правому березі Дніпра,
а Лівобережжя визнавалось володінням царя. З такою ситуацією
П. Орлик категорично не погоджувався і пояснював це так: "…Якщо нам
тепер, віддають лише цю пустелю, а Лівобережну, заселену, залишають
під московським пануванням, то що ж це тоді за визволення? Не лише
всі мої попередники з усім Військом Запорозьким добивалися визво-
лення від московського ярма Лівобережної України, найближчої до Мос-
ковщини за Правобережну, але й сам гетьман Мазепа не для чого з’єднав
зброю Війська Запорозького із зброєю й. в. шведського короля і разом
з й. в. пішов під протекторат Блискучої Порти, як тільки для того щоб
зробити самостійною всю Україну, і передовсім Лівобережну…" А далі він
наголосив, що не можна володіти Правобережжям без Києва: "ані Київ
без України, ані Україна без Києва існувати не можуть"46.
Незабаром під владою П. Орлика опинилось Правобережжя з ре-
зиденцією в Немирові (потім її перенесли до Чигирина), на території
якого поступово почали зміцнюватися Корсунський, Уманський і Чи-
гиринський полки. Проте і цей процес виявився недовготривалим.
22 квітня 1714 р. між урядами Туреччини та Польщі було укладено
угоду, за якою Правобережна Україна повністю перейшла під корону
короля Речі Посполитої, що на практиці ознаменувало собою крах
усіх самостійницьких планів П. Орлика.
Після цих подій царський уряд видав кілька розпоряджень, де
категорично заборонялося переселятися мешканцям Лівобережжя
на Правобережжя (тобто юридично визнавалися попередні межі
Української держави з Річчю Посполитою кінця ХVІІ ст., до подій,
пов’язаних з повстанням Палія). Проте українці на обох берегах
Дніпра мало звертали увагу на такого роду укази, й їх мігрування
продовжувалося протягом усього ХVІІІ ст.
У 1719 р. помітно активізувалися зазіхання представників мос-
ковського уряду на Сіверщину. Так, І. Скоропадський тоді змушено
"подарував" всевладному кн. О. Меншикову Почепську волость, яку
фаворит сюзерена фактично перетворив на свою власність. Як за-
свідчило цей факт "Краткое описаніи Малороссіи", "князь Меншиков
заехал межею до Почепа, маетности своей, прежде того от гетмана
Скоропадского ему наданной, две сотни: Мглинскую и Бокланскую и
часть Стародубовской, и за тое великую ссору и тяжбу гетман с князем
имел, а особливо за завладение почепских козаков в подданство"47.
На практиці такі дії О. Меншикова можна розцінювати як нама-
гання відчуження певної території Гетьманщини і долучення її до
володінь Московії.
154
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
46 Цит. за : Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна. – К., 1999. – С. 257.
47 Краткое описание Малороссии // Летопись Самовидца. – К., 1878. – С. 305.
Своїм указом від 5 жовтня 1720 р., ніби мимохідь, Петро І заборо-
нив Києво-Печерському та Чернігівському монастирям іменуватися
ставропігією Константинопольського патріарха, а також наклав вето
на видрук у друкарнях цих обителей книг світського змісту, тобто ук-
раїнською мовою, бо на його думку, їх "печатают несогласно с вели-
короссийскими печатьми, которые со многою противностью Вос-
точной церкви". А головне: "вновь книг никаких, кроме церковных
прежних изданий, не печатать", – наголосив він48.
Іменний указ від 29 квітня 1722 р. перепорядкував Гетьманщину
Сенату: "Малороссии быть в ведении Сенатском", – зазначено в
ньому49. Тоді ж було роз’яснено володарю булави про причини
заснування в Глухові Малоросійської колегії, водночас підтверджено
давні права українців, наданих як Б. Хмельницьким, так і іншими
по ньому гетьманами. Хоча в реальності помітно посилювалась
влада російського чиновництва на місцях, зростав визиск, підміню-
валось козацьке самоврядування і судочинство, перепрофілювалось
збирання значної частини податків не до Військового Скарбу Геть-
манщини, а в імперську казну. Зокрема в іменному указі йшлося,
по-перше: "В которых больших городех будут наши воеводы, и в тех
бы городех, для судов и расправы, были урядники их козацкие и
судитца б им по своих правам; а буде кому суд их, козацкой, будет
не люб, а похочет дело сие перенесть к воеводе, и в то время тому
воеводе меж ими расправу чинить, по своему рассмотрении"; по-
друге: "Чтоб в малороссийских городех урядники были обираны к
тому достойные, которые должны будут подданными учреждать и
доходы всякие в казну отдавать". Однак надалі "указали всякие де-
нежные и хлебне доходы збирать малороссийского народа людем,
и отдавать в нашу казну тем людем, кого мы определить ука-
жем…"50. На практиці цей задум було реалізовано 16 травня того ж
року51.
У 20-х рр. ХVІІІ ст. помітно посилилась увага царату і до Слобід-
ської України – одного з важливих стратегічних районів. Так, згідно
з указом від 14 грудня 1720 р. регіон передано у безпосереднє відання
Бєлгородського воєводи52. В 1725 р. Бєлгородська провінційна
канцелярія порушила питання про "осведетельствование" земель
155
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
48 ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. VІ. – № 3653. – С. 244-245.
49 ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. VІ. – № 3989. – С. 668.
50 Чтения ОИДР. – М., 1859. – Кн. 1. – Ч. 2. – С. 316-317.
51 Об учреждении в Глухове Малороссийской коллегии и о назначении в оную
присутствующим бригадира Вельяминова. – С приложением инструкции: Именной,
16 мая // ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. VІ. – № 4010. – С. 681-684.
52 Инструкция или наказ белгородскому воеводе. Об управлении вверенной ему
Белгородской провинции, 14 грудня // ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. VІ. – № 3686. –
С. 268.
слобідських полків, що межували з російськими53. А вже наступного
року геодезист Я. Ісленьов повідомив про видачу "прогонних грошей"
та надання підвід для відправки в Сенат креслень і книг з описом
прикордонної смуги між Слобожанщиною й власне Росією54. В 1730 р.
видано сенатський указ про заснування в краї "головних" митниць з
метою упорядкування поїздок за кордон і навпаки. Його розіслано
для виконання у полкові канцелярії55.
Цей період став переломним у долі Гетьманщини. Зі смертю І. Ско-
ропадського Петро І взагалі заборонив вибори гетьмана. Тимчасово
призначений на його місце чернігівський полковник Павло Полубо-
ток (1706-1722) був незабаром заарештований за наказом імпера-
тора як завзятий "автономіст" і ув’язнений в Петропавлівській
фортеці, де дуже швидко помер від моральних і фізичних катувань
(18 грудня 1724 р.). На початку 1723 р. видано указ про призначення
на полковничі ранги з росіян56.
О. Пушкін, поціновуючи закони Петра І, зазначив, що вони були
жорстокі, примхливі і, здається, написані батогом, ніби вирвались у
нетерпеливого, самовладного поміщика57.
На підставі аналізу історико-літературних пам’яток 30-х – 80-х
років ХVІІІ ст. сучасний дослідник І. Дзира дійшов висновку про те,
що, незважаючи на політичний кордон, між жителями Правобе-
режжя, Лівобережжя та Слобожанщини завжди існувала глибока
культурна, суспільна й економічна єдність. При цьому патріотично
налаштовану старшину ніколи не полишала думка щодо територі-
ального об’єднання полків під гетьманським регіментом58.
Водночас слід констатувати: будь-які суспільні, політичні чи те-
риторіальні реформування царського уряду за правління Петра І
були спрямовані не на користь українцям і повсюдно обмежували їх
автономний статус і соціальні права. Поступово порушувались ви-
роблені в ході Національної революції та Визвольної війни норми
суспільного буття та привілеї вільного козацького стану. Фактично
на законодавчому рівні закладалось підґрунтя для подальшого зни-
щення цілісної самобутньої полково-сотенної системи управління в
Гетьманщині.
156
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
53 ЦДІАК України. – Ф. 1721. – Оп. 2. – Спр. 120. – Арк. 202.
54 Там само. – Ф. 59. – Оп. 1. – Спр. 130. – Арк. 1-3.
55 Там само. – Ф. 1725. – Оп. 1. – Спр. 739. – Арк. 2-22.
56 Об объявлении малороссииянам, что в малороссийские полки назначаются
полковники из русских: Именной, объявленный кабинет-секретарем Макаровым,
27 февраля // ПСЗРИ. – СПб., 1830. – Т. VІІ. – № 4173. – С. 26.
57 Пушкин А.С. Полное собрание починений. – М.-Л., 1948. – Т. ІХ. – С. 413.
58 Дзира І. Козацьке літописання 30-х – 80-х рр. ХVІІІ ст.: джерелознавчий та
історіографічний аспекти. – К., 2006 – С. 254.
ГУРЖИЙ А. Границы Гетманщины в хVІІІ в. в картографическом и
территориальном измерениях. В статье с помощью методологического
инструментария исторической картографии рассматривается проблема
формирования границ этнических украинских земель в ХVІІІ в. Акцент сде-
лан на исторических аспектах общественных, политических и территори-
альных реформ царского правительства, ориентированных на нивелирова-
ние автономного статуса Гетманщины и социальных прав украинцев.
Ключевые слова: границы, территориальная целостность, авто-
номный статус, социальные права, Гетманщина.
GURZHIY O. The Boundaries of the Cossack Hetmanate in the XVIII cen-
tury in and Mapmaking and Territorial Dimensions. In the article with the
help of historical cartography author deals with the problem of shaping the
boundaries of ethnic Ukrainian lands in the XVIII century. Attention is focused
on the historical aspects of social, political and territorial reforms of the tsarist
government, aimed at leveling the autonomous status of the Cossack Hetmanate
and social rights of Ukrainians.
Keywords: borders, territorial integrity, the autonomous status, social rights,
Cossack Hetmanate.
References
Andrusiak Mykola. (1938). Mazepa i Pravoberezhzhia. L'viv. [in Ukrainian].
Arhiv Yugo-Zapadnoj Rossii, izdavaemyj Komissiej dlya razbora drevnih aktov,
sostoyashchej pri kievskom, podol'skom i volynskom general-gubernatore. 1868.
(P. 3. Vol. 2.). Kiev. [in Russian].
Grabyanka Grigorij. (1854). Letopis'. Kiev. [in Russian].
Hurzhij O.I. & Chukhlib T.V. (1999). Het'mans'ka Ukraina. Kyiv. [in Ukrainian].
Dzyra I. (2006). Kozats'ke litopysannia 30-kh – 80-kh rr. XVIII st.: dzherelo-
znavchyj ta istoriohrafichnyj aspekty. Kyiv. [in Ukrainian].
Diadychenko V.A. (1952). Uchast' ukrains'kykh kozats'kykh polkiv v azovo-
dniprovs'kykh pokhodakh 1695-1696 rr. Naukovi zapysky Instytutu istorii Ukrainy
AN URSR, 4, 158-186. [in Ukrainian].
Istochniki malorossijskoj istorii, sobrannye D.N. Bantyshem-Kamenskim i
izdannye O. Bodyanskim. 1859. (Vol. 2.). Moskva. [in Russian].
Kord Ven'iamyn. (1930). Materialy z Stokhol'ms'koho derzhavnoho arkhivu do
istorii Ukrainy druhoi polovyny XVII – poch. XVIII st. Ukrains'kyj arkheohrafich-
nyj zbirnyk VUAN. Vol. 3. [in Ukrainian].
Kostomarov N.Y. (1992). Mazepa. Moskva. [in Russian].
Kraj kozats'kyj. Dovidnyk z istorii Lysianschyny. (2004). Kyiv: Naukova dumka.
[in Ukrainian].
Kratkoe opisanie Malorossij. In Letopis' Samovidtsa. (1878). Kiev. [in Rus -
sian].
Lazarevskij A.M. (1888). Opisanie staroj Malorossii: Materialy dlya istorii
zaseleniya, zemlevladeniya i upravleniya. Vol. 1: Polk Starodubs'kij. Kiev. [in Rus -
sian].
157
К
ор
д
он
и
Гет
ь
м
а
н
щ
и
н
и
у Х
V
ІІІ ст
. в
к
а
р
т
огр
а
ф
іч
н
ом
у т
а
т
ер
и
т
ор
іа
л
ь
н
ом
у в
и
м
ір
а
х
Mironov B.N. (1985). Hlebnye ceny Rossii za dva stoletiya (XVIII-XIX vv.).
Leningrad. [in Russian].
Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj Imperii. (1830). Vol. 2, 4, 6. St. Peterburg
[in Russian].
Pakty j konstytutsii zakoniv ta vol'nostej Vijs'ka Zaporoz'koho mizh iasnovel-
'mozhnym panom Pylypom Orlykom, novoobranym Het'manom Vijs'ka Zapo roz'koho,
ta mizh starshynoiu, polkovnykamy, a takozh nazvanym Vijs'kom Zaporoz'kym,
pryjniati publichnoiu ukhvaloiu obokh storin i pidtverdzheni na vil'nykh vybo-
rakh vstanovlenoiu prysiahoiu nazvanym iasnovel'mozhnym het'manom, roku
Bozhoho 1710, kvitnia 5, pry Benderakh. (1991). Visnyk Kyivs'koho universytetu:
istoryko-filolohichni nauky. (2), 7-23. [in Ukrainian].
Pis'ma i bumagi imperatora Petra Velikogo. (1962). Vol. XI. (1). Moskva.
Pis'ma i bumagi imperatora Petra Velikogo. (1912). Vol. 6. St. Peterburg.
[in Russian].
Pushkin A.S. (1948). Polnoe sobranie sochinenij. Vol. IX. Moskva-Leningrad.
[in Russian].
Radians'ka entsyklopediia istorii Ukrainy. (1972). Vol. 4. Kyiv: AN URSR.
[in Ukrainian].
Serhiienko H.Ya. (1963).Vyzvol'nyj rukh na Pravoberezhnij Ukraini v kintsi
XVII i na pochatku XVIII st. Kyiv. [in Ukrainian].
Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya. (1969). Vol. 12. Moskva. [in Russian].
Solov'ev S.M. (1962). Istoriya Rossii s drevnejshih vremen. (VII). Moskva.
[in Russian].
Stanislavs'kyj V. Vzaiemyny Ivana Mazepy z Semenom Paliiem ta ukrains'ko-
pol's'ki stosunky na Pravoberezhnij Ukraini. (2008). Ukraina v Tsentral'no-Skhid-
nij Yevropi. (8), 316-336. [in Ukrainian].
Terlets'kyj Omelian. (1924). Istoriia Ukrains'koi derzhavy. Vol. 2: Kozats'ka
doba. L'viv. [in Ukrainian].
Ukrains'ka radians'ka entsyklopediia. (1963). Vol. 12. Kyiv. [in Ukrainian].
Chteniya imperatorskogo obshhestva istorii i drevnostej rossijskix pri Moskov -
skom universitete. (1859). Issue. 1. P. 2. Moskva. [in Russian].
Chukhlib T. (2000). Semen Palij. In Istoriia Ukrainy v osobakh: Kozachchyna.
Kyiv: Ukraina. [in Ukrainian].
Shelukhyn S. (1936). Ukraina – nazva nashoi zemli z davnikh chasiv. Praha,
(Reprint: (1992). Drohobych: Beskyd). [in Ukrainian].
Yuzefovich T.P. (1869). Dogovory Rossij s Vostokom, politicheskie i torgovye.
St. Petrburg. [in Russian].
158
О
л
ек
са
н
д
р
Г
ур
ж
ій
|