Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір

В статті простежено розвиток соціально-економічного потенціалу Черкащини протягом кінця ХІХ – початку ХХ ст. Відображено, від яких чинників залежав цей процес, а саме наявності матеріальних запасів і виробничих резервів, перерозподілу продуктивних сил міст і сіл, вдалого використання нових винаході...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2017
Автори:	Гордуновський, О., Гуржій, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут історії України НАН України 2017
Назва видання:	Регіональна історія України
Теми:	Кордони й прикордоння в системі історичної та етнополітичної регіоналістики
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160743
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір / О. Гордуновський, О. Гуржій // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 171-184. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160743
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1607432019-11-18T01:25:40Z Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір Гордуновський, О. Гуржій, О. Кордони й прикордоння в системі історичної та етнополітичної регіоналістики В статті простежено розвиток соціально-економічного потенціалу Черкащини протягом кінця ХІХ – початку ХХ ст. Відображено, від яких чинників залежав цей процес, а саме наявності матеріальних запасів і виробничих резервів, перерозподілу продуктивних сил міст і сіл, вдалого використання нових винаходів науки та техніки, зростання кількісного показника працюючого населення. Стаття написана на основі широкого залучення спеціальної літератури, статистичного та документального матеріалу. Показано господарську специфіку регіону, а також визначено загальне місце в економічному житті України. В статье прослежено развитие социально-экономического потенциала Черкащины в течение конца ХІХ – начала ХХ века. Установлено факторы, от которых зависел этот процесс, а именно наличие материальных запасов и производственных резервов, перераспределение производительных сил городов и сел, удачное использование новых изобретений науки и техники, рост количественного показателя работающего населения. Статья написана на основе широкого привлечения специальной литературы, статистического и документального материала. Показано хозяйственную специфику региона, а также определено его место в экономической жизни Украины в целом. In the article the development of socio-economic potential of the Cherkasy region during the end of the XIX – beginning of the XXth century is observed. The determinants of this process, in particular, the availability of material resources and production reserves, redistribution of the productive forces in towns and villages, the successful use of new inventions, the growth of working population, are depicted. The article is written on the basis of wide range of special literature, statistical and documentary materials. The economic specific of Cherkaschyna is shown, as well, as the place of this region in the economic life of Ukraine. 2017 Article Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір / О. Гордуновський, О. Гуржій // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 171-184. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 2519-2760 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160743 913:(477.46)»18/19» uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Кордони й прикордоння в системі історичної та етнополітичної регіоналістики Кордони й прикордоння в системі історичної та етнополітичної регіоналістики
spellingShingle	Кордони й прикордоння в системі історичної та етнополітичної регіоналістики Кордони й прикордоння в системі історичної та етнополітичної регіоналістики Гордуновський, О. Гуржій, О. Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір Регіональна історія України
description	В статті простежено розвиток соціально-економічного потенціалу Черкащини протягом кінця ХІХ – початку ХХ ст. Відображено, від яких чинників залежав цей процес, а саме наявності матеріальних запасів і виробничих резервів, перерозподілу продуктивних сил міст і сіл, вдалого використання нових винаходів науки та техніки, зростання кількісного показника працюючого населення. Стаття написана на основі широкого залучення спеціальної літератури, статистичного та документального матеріалу. Показано господарську специфіку регіону, а також визначено загальне місце в економічному житті України.
format	Article
author	Гордуновський, О. Гуржій, О.
author_facet	Гордуновський, О. Гуржій, О.
author_sort	Гордуновський, О.
title	Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір
title_short	Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір
title_full	Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір
title_fullStr	Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір
title_full_unstemmed	Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір
title_sort	черкащина в соціально-економічному просторі україни кінця хіх – початку хх ст.: регіональний вимір
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2017
topic_facet	Кордони й прикордоння в системі історичної та етнополітичної регіоналістики
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160743
citation_txt	Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір / О. Гордуновський, О. Гуржій // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2017. — Вип. 11. — С. 171-184. — Бібліогр.: 28 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT gordunovsʹkijo čerkaŝinavsocíalʹnoekonomíčnomuprostoríukraínikíncâhíhpočatkuhhstregíonalʹnijvimír AT guržíjo čerkaŝinavsocíalʹnoekonomíčnomuprostoríukraínikíncâhíhpočatkuhhstregíonalʹnijvimír
first_indexed	2025-07-14T13:23:16Z
last_indexed	2025-07-14T13:23:16Z
_version_	1837628808167948288
fulltext	УДК 913:(477.46)»18/19» Олег Гордуновський Олександр Гуржій ЧЕРКАЩИНА В СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ кінця ХІХ – початку ХХ ст.: РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР В статті простежено розвиток соціально-економічного потенціалу Черкащини протягом кінця ХІХ – початку ХХ ст. Відображено, від яких чин- ників залежав цей процес, а саме наявності матеріальних запасів і вироб- ничих резервів, перерозподілу продуктивних сил міст і сіл, вдалого вико- ристання нових винаходів науки та техніки, зростання кількісного показника працюючого населення. Стаття написана на основі широкого залучення спеціальної літератури, статистичного та документального матеріалу. Показано господарську специфіку регіону, а також визначено загальне місце в економічному житті України. Ключові слова: Черкащина, соціально-економічний потенціал, продук- тивні сили, потреби населення, природні ресурси, фабрично-заводська промисловість. З давніх часів на теренах Черкаського краю існував потужний потенціал для його розвитку, про що свідчили значні економічні мож- ливості, наявні людські ресурси, природні багатства та численні засоби їхнього використання. У ХІХ – першій половині ХХ ст. еконо- мічний потенціал особливо помітно залежав від модерних виробничих відносин, стану більш активної, ніж у попередній період, розробки природних ресурсів і ступеня їх використання в господарському обігу, наявності матеріальних запасів і резервів, перерозподілу продук- тивних сил, новітніх здобутків науки та техніки, зростання чисель- ності людності, загальної освіченості та культури робітників. Най- важливішим фактором, що обумовлював розміри економічного потенціалу регіону, насамперед темпи його збільшення та викорис- тання, були базисні явища в суспільстві й характер пануючих ви- робничих відносин, котрі протягом півтора століття революційним шляхом змінились з буржуазних на викривлені соціалістичні, при цьому сталися такі болісні процеси, як закріпачення й розкріпачення селян, потрапляння під диктат більшовиків та їх кривавий терор. Природні багатства регіону вирізняються своїми значними роз- мірами та різноманітністю. Їхні місця знаходження розосереджені по всій території краю і становлять велику частку всіх запасів 171© Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 11. — С. 171–184 © О. Гордуновський, О. Гуржій, 2017 України. Вони використовувались не лише для потреб місцевих жителів, а й для всієї Російської імперії, пізніше – СРСР. Так, серед них до середини ХХ ст. особливе місце займали величезні запаси буді- вельного каменю (різного типу граніти, пісковики, лабрадорити й гнейси). Головним чином вони залягали в районах сучасних міст і поселень – Умань, Корсунь-Шевченківський, Городище, Сміла, Рот- мистровка та ін. Більшість цих порід використовується як будівель- ний і бутовий матеріал, а також як декоративний камінь. Широко розповсюдженими у краї є буре вугілля, торф, різні глини, каолін і піски. Зокрема серед покладів бурого вугілля найбільш відомі родовища Юрківське, Звенигородське, Рижавське, Мокрокалигір- ське, що становлять досить вагому частину всіх запасів Дніпров- ського буровугільного басейну. В радянський період спеціалісти з розвідки надр поблизу одного з родовищ відшукали кам’яну плиту з написом: «Шурф № 3. Февраль, 1863 год». Цей факт незаперечно свідчить про перші розробки бурого вугілля принаймні на початку 60-х років ХІХ ст. Та цілком можна припустити, що вони почалися на- багато раніше. Відразу після Другої світової війни на базі розвитку буровугільної промисловості Юрківського родовища дуже швидко виросло нове шахтарське місто Ватутіне1. В межах теперішніх Драбівського, Звенигородського, Золотоні- ського, Корсунь-Шевченківського та Смілянського районів заляга- ють найбільші на Черкащині торф’яні масиви, а поблизу Черкас – у болоті Ірдинь. Уже на середину ХХ ст. видобуток торфу було майже повністю механізовано2. Надзвичайно важливе значення для економіки країни з давнини мають родовища різних глин, яких у 60-х роках минулого століття в регіоні налічувалось понад 400. Вони придатні для цегельного та че- репичного виробництва. Зокрема новоселицькі вогнетривкі глини, а також бентоніти за своєю якістю посідають одне з перших місць у світі. Вже в першій половині ХХ ст. під назвою «бентоніт Черкаський» їх зазначено в довідниках багатьох країн світу. А Дашуківське родо- вище глин за своїми запасами – понад 4 млрд тонн – визначене як найбільше в Європі. Основні види глин – червоно-бурі, темно-сірі, мергельні та різнобарвні пластичні. Наявність кварцових пісків майже в усіх районах свого часу дала поштовх для організації широкомасштабного виробництва цемен- тно-піщаної черепиці та шлакоцементного хвилястого шиферу. Водні ресурси – річки, озера, болота та штучні водойми відігравали помітну роль в розбудові економічного потенціалу регіону. Особливо активно в означений період використовувалась одна з найбільших 172 О л ег Г ор д ун ов сь к и й , О л ек са н д р Г ур ж ій 1 Ватутінський гірник. – Черкаси, 1957. – С.8. 2 Дудник О., Стешенко О., Непийвода Ф. Черкаська область Української РСР. Історико-географічний нарис та економічна характеристика. – Черкаси, 1957. – С.7. рік – Дніпро з притоками Рось, Вільшанка, Тясмин і річки південно- бузького басейну – Гірський Тікич, Гнилий Тікич. Вони завжди були не лише найдешевшими транспортними шляхами, а й важливим джерелом водопостачання, зрошування сільськогосподарських угідь і розвитку рибальства. На середину ХХ ст. кількість озер і ставків, які поступово набирали все більшого значення в народному госпо- дарстві, перевищила 650. Будівництво ставків додатково сприяло не лише веденню високопродуктивного рибного господарства, а також для використання води для різних побутових потреб протя- гом року. Зрозуміло, що невід’ємною складовою економічного потенціалу будь-якої країни є людські ресурси та розвиток промисловості й сіль- ського господарства. В історії Правобережної України сталось так, що її від природи плодючі й надзвичайно багаті землі були інкорпо- ровані 1793 р. до складу Російської імперії, а великодержавницька політика царського уряду спрямована на асиміляцію їх корінного населення3. Крім того, насильницьке приєднання «на вічні часи» колишніх областей Речі Посполитої було здійснене, по-перше, «как в удовлетворение и замену многих своих убытков, так и в предохра- нение польз и безопасности империи»; по-друге, «в отвращение и пресечение единожды навсегда всяких превратностей и частых разнообразных перемен правления»4. На межі ХІХ – ХХ ст. стосовно України царський уряд здійснив ряд адміністративних реформ. Зокрема правобережну частину Черка- щини було включено до Київської губернії, а лівобережну – до Малоро- сійської. Незабаром останню поділили на Полтавську та Чернігівську (1802). Відтоді і до 1919 р. Золотоніський повіт (Лівобережна Черка- щина) знаходився у складі Полтавської губернії5. На території Звенигородського, Канівського, Уманського, Черкаського та Чиги- ринського повітів (Правобережна Черкащина) в середині 40-х років ХІХ ст. проживало понад 672 тис. чол., у т.ч. близько 210 тис. кріпа- ків, 3 тис. дворових, 35 тис. державних селян, 22 тис. військових поселенців, 9 тис. вільних селян і 4 тис. дворян. А у Золотоніському повіті в 1850 р. було понад 138 тис. чол., серед них козаків – 64,4 тис., кріпаків – 55,5 тис., державних селян – 8 тис., міщан і цеховиків – 3,2 тис., дворян – 1,6 тис.6 Найбільшими землевласниками на 173 3 Левинский В. Царская Россия и украинский вопрос. – Женева, 1917. – С.1. 4 Полное собрание законов Российской империи (ПСЗРИ). Изд. 1е. – СПб., 1830. – Т. 23. – № 17108. 5 Статистическое описание Киевской губернии. – К., 1852. – Ч. 1. – С.5-6; Лятошинський М.В. Історичний нарис територіального складу Полтавщини // Історично-географічний збірник. – К., 1929. – Т. 3. – С. 203-205. 6 Статистическое описание Киевской губернии. – К., 1852. – Ч. 1. – С. 131-132; Полтавские епархиальные ведомости. – 1851. – № 44. – С. 35-78. Ч ер к а щ и н а в соц іа л ь н о-ек он ом іч н ом у п р ост ор і У к р а їн и к ін ц я Х ІХ – п оч а т к у Х Х ст . Черкащині були царські вельможі, такі, як графи Бобринські (44,4 тис. десятин у Черкаському та Чигиринському повітах) та Воронцови (70,4 тис. десятин у Чигиринському повіті). В цьому їм мало чим поступалися князі Кантакузени (18 тис. десятин у Золото- ніському й Роменському повітах)7. Враховуючи всі вище означені фактори, сучасний дослідник історії регіону А. Філінюк дійшов висновку про те, що господар- ський розвиток Правобережної України від кінця ХVІІІ ст. зумов - лювався: – по-перше, політикою самодержавства, спрямованою на інкор- порацію її економічного сектора в єдиний виробничий комплекс імперії та перетворення його в сировинне джерело всеросійського ринку; – по-друге, поширенням на її населення кріпосних відносин і намаганням їхнього консервування; – по-третє, посиленням впливу російського, польського та єврей- ського капіталу на економіку краю; – по-четверте, проникненням у сферу виробництва і поступове зміцнення нових тенденцій і відносин, які ґрунтувалися на вільно- найманій праці та потребах і запитах внутрішнього ринку україн- ських земель і всієї Російської імперії; – по-п’яте, винятково сприятливими природно-кліматичними умовами та вигідним геополітичним розташуванням; – по-шосте, значною стійкістю й здатністю місцевих комплексів функціонувати тривалий час без істотних змін; – по-сьоме, зростаючими потребами європейських країн у спо- живанні українського хліба та іншої сільськогосподарської продук- ції, що стимулювала товарне виробництво тощо8. На практиці це виглядало наступним чином. Поза містами селяни та козаки активно займались рільництвом і скотарством, але низь- кий рівень агротехнічних засобів, здебільшого убоге тягло й примі- тивні знаряддя праці не дозволяли повсюдно досягати високих результатів, урожаї були несталими. Великий відсоток сільських жи- телів, не пориваючи з хліборобством, змушено займався ще й різно- манітними промислами, щоб забезпечити себе додатковими дохо- дами для існування. Значних масштабів на Черкащині досягло чумацтво, зокрема в межах Чигирина та Золотоноші. Приблизний кордон цього промислу на Правобережжі проходив від Канева на Богуслав–Звенигород–Шполу і далі до Дніпра трохи південніше 174 О л ег Г ор д ун ов сь к и й , О л ек са н д р Г ур ж ій 7 Головня В. Смела. – К., 1913. – С. 11; Бодянский П. Памятная книжка Полтав- ской губернии на 1865 год. – Полтава, 1865. – С. 170-171. 8 Філінюк А. Г. Правобережна Україна наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ сто- ліття: тенденції розвитку і соціальні трансформації. – Кам’янець-Подільський, 2010. Чигирина9. Протягом першої половини ХІХ ст. чимало чумаків з Васютинець, Вереміївки, Гельмязова, Жовнина, а також сіл, розта- шованих навколо Чигирина, щороку їздили до Криму по сіль, на Дон і в Астрахань по рибу10. В самому Чигирині на той час близько 300 мешканців професійно займались візництвом, а ще 100 – торгівлею риби та зерном11. 1865 р. лише в Золотоніському повіті зареєстро- вано наявність 2443 чумацьких фур (або хур – великих возів чи саней для перевезення вантажу, людей тощо)12. Певного розвитку на середину ХІХ ст. набули й дрібні ремесла – кравецтво, ковальство, столярство, шевство та багато інших. Ши- роко відомими стали каменотеси Чигиринщини, які тільки в 1831 р. на Кам’яній горі виготовили 1100 жорен. Загалом же в повітових містах Київської губернії в 1856 р. працювало вже понад 1300 реміс- ників, продукція котрих здебільшого продавалась на місцевих ярмарках і базарах. Водночас помітні зрушення відбувались у ману- фактурному виробництві, яке прибрали до своїх рук головно помі- щики та купці, частково казна та представники інших соціальних груп. Поступово прогресувала і фабрично-заводська промисловість. Власники профільних підприємств накопичували величезні капітали, значну частину яких вкладали в прибуткові галузі промисловості. На- приклад, поміщиками засновано такі сукнярні: Таганчанську (1808), Корсунську (1815), Стеблівську (1818). У 1845 р. на них працювало 1289 робітників, а продукції збувалось на 339, 7 тис. руб.13. Конкретно Стеблівська суконна мануфактура була збудована поміщиком Голо- винським у с. Великі Грицьки, а 1845 р. її переміщено до м. Стеблів (Канівський повіт). На той час вартість її будов становила 30 тис. руб. сріблом. Машини діяли завдяки руху води річки Росі, на березі якої розташовувалось підприємство. Поступово Стеблівська мануфак- тура удосконалилась за рахунок імпортного устаткування і перетво- рилась на порівняно потужну фабрику. В 1848 р. лише вартість устаткування досягла 70 тис. руб. сріблом. Тоді на ній працювало 422 робітники, а саме: 9 іноземних майстрів (1 француз і 8 німців), 70 осіб були вільнонаймані, решта – кріпаки (серед них 130 жінок). 175 Ч ер к а щ и н а в соц іа л ь н о-ек он ом іч н ом у п р ост ор і У к р а їн и к ін ц я Х ІХ – п оч а т к у Х Х ст . 9 Слабєєв І. С. З історії первісного нагромадження капіталу на Україні (чумаць- кий промисел і його роль у соціально-економічному розвитку України ХVІІІ – першої половини ХІХ ст.). – К., 1964. – С. 28, 29. 10 Арандаренко Н. Записки о Полтавской губернии. – Полтава, 1852. – Т. 3. – С. 323. 11 Лазуренко В. Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення). – Чер- каси, 2004. – С. 137. 12 Бодянский П. Памятная книжка Полтавской губернии на 1865 год. – С. 179. 13 Дерев’янкін Т. І. Мануфактура на Україні в кінці ХVІІІ – першій половині ХІХ ст. – Т. І. Текстильне виробництво. К., 1960. – С. 111. При цьому виробництво Стеблівського закладу досягло 42 тис. аршин на суму 94 тис. руб. , а чистий прибуток становив 9,4 тис. руб. сріб- лом або 11% на оборотний і 9,4% на вкладений капітал14. Черкаському повітові волею долі судилося стати місцевістю, де зароджувалася цукрова промисловість в Україні. В с. Орловка (нині Городищенський район) граф Потоцький у 1834 р. заснував перший в повіті цукровий завод. А вже в 1838 р. граф Бобринський збудував цукрові заводи в Смілі та Балаклеї, 1839 р. – в с. Яблунівка. Хоча на той час назвати їх заводами можна лише умовно, бо вони являли собою великі сараї-магазини, де працювали головним чином крі- паки. 1854 р. групою підприємців споруджено рафінадний завод у Черкасах, який виявився найбільшим у всій Російській імперії15. В середині ХІХ ст. у межах Правобережної Черкащини діяло 114 млинів і ґуралень, 44 цукроварні та 22 броварні16. Так, 19 винокур- них заводів щорічно виробляли від 300 до 400 тис. відер горілки, хоча всі вони й мали доволі примітивне обладнання, здебільшого дерев’яне. Лише в Золотоніському повіті в 1861 р. функціонувала 31 гуральня, а по всьому Правобережжю близько 80. Найбільше їх набудували в Уманському, Звенигородському та Канівському повітах. У 1801 р. на території Золотоніського повіту значилось 914 вітряків, а в 1847 р. на правому березі Дніпра в межах Черкащини – вже 160817. Всі ці дані свідчать про досить швидкі темпи розвитку ґуральництва та мли- нарства. Вся товарна продукція з промислових підприємств практично не затримувалась на ярмарках і базарах. У другій чверті ХІХ ст. у Канівському (без Богуслава) та Черкаському повітах щороку про- ходило 25 ярмарків, на які поставлялись товари на суму понад 40,6 тис. руб.18 На середину ХІХ ст. загострення суперечностей між продуктив- ними силами й виробничими відносинами, що викликали кризу всієї натурально-кріпосницької системи, а також поразка царату в Крим- ській війні (1853–1856) і зростання народних протестів зумовили падіння кріпосного права (1861) і проведення ряду демократичних реформ. При цьому навіть більша частина поміщиків Київської губер- нії так чи інакше висловилися за звільнення селян, але без землі19. 176 О л ег Г ор д ун ов сь к и й , О л ек са н д р Г ур ж ій 14 Нестеренко О. О. Розвиток промисловості на Україні: в 2 ч. – К., 1959. – Ч. 1. Ремесло і мануфактура. – С. 259. 15 Тканко О., Найден С. Черкаси. Короткий нарис. – Черкаси, 1958. – С. 28. 16 Статистическое описание Киевской губернии. – К., 1852. – Ч. 1. – С. 48, 49, 77-82. 17 Нестеренко О. О. Розвиток промисловості на Україні. – Ч. 1. – С. 184. 18 Статистическое описание Киевской губернии. – СПб., 1852. – Ч. 3. – С. 526. 19 Черкаський обласний державний архів. – Ф. Р. 65. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 1,2. У перші пореформені роки спостерігалося значне зниження сільськогосподарського виробництва та сталася фінансова криза, котрі неабияк негативно позначились на окремих галузях госпо- дарства, наприклад, цукроварінні. Це спонукало підприємців за- крити ряд профільних закладів. Так, краху зазнала фірма цукроза- водчиків Яхненків і Симиренка. Проте вже на початку 80-х років ситуація в цукровій промисловості практично виправилась і вона пішла вгору. Загальну характеристику розвитку економічного потенціалу Чер- кащини після реформеної доби, а саме 1880–1910 рр., знаходимо в довідникові «Описание и справочная книга Черкаського уезда, Киевской губернии» неодмінного члена місцевої повітової управи у справах земського господарства А. Чугуєва, що побачив світ у 1911 р. У праці зокрема йдеться про таке: «В місті Черкасах, завдячуючи географічному положенню його, біля ріки Дніпра та при залізниці, що сполучає його з безлісним півднем Росії й морським портом у Миколаєві, переважне значення отримала промисловість по розробці дерева, потім по сумах виробництва йдуть тютюнові фабрики, муко- мельні млини, чавунно-ливарні заводи, пивно-медоварні заводи, цегельні та інші. В повіті ж перше місце займають виробництва цукрове й винокурне, а потім йдуть мукомольні млини, лісопильні заводи й інші вже дрібніші підприємства». Далі автор зазначив, що кількість робітників за означений період у повітовому місті зросла з 648 до 1486 чоловік, а обсяг виробленої продукції збільшився з 2 млн 877 тис. руб. До 4 млн 279 тис. руб. У всьому ж повіті число робітни- ків було 4583 особи, а стало 5865 осіб, а вироблена продукція з 10 млн 421 руб. досягла 15 млн 482 тис. руб. У другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. усе більш потужнішим ставало борошномельне виробництво. Водночас з малосильними вітряками, яких лише в Золотоніському повіті налічувалось понад 2,5 тис. (1910) і водяними млинами споруджувалися модифіковані парові млини. Наприклад, паровий млин графа Бобринського, збу- дований 1891 р., уже мав доволі складне механізоване устаткування, яким за добу розмелював 1200 пудів пшениці й 1000 пудів жита20. Статистика 1885 р. зафіксувала на території Правобережної Черкащини діяльність 210 фабрично-заводських підприємств, де працювало 18785 робітників, у т.ч. 16659 з них – на цукроварнях. Щороку місцеві промислові заклади виготовляли продукції на 35 млн руб., а серед них цукроварні – на 26 млн руб.21 177 Ч ер к а щ и н а в соц іа л ь н о-ек он ом іч н ом у п р ост ор і У к р а їн и к ін ц я Х ІХ – п оч а т к у Х Х ст . 20 Нестеренко О. О. Розвиток промисловості на Україні. – Ч. 2. Фабрично-завод- ське виробництво. – К., 1962. – С. 147. 21 Воейков Д., Загорскин В. Киевская губерния: Статистические сведения о рас- пределении землевладения, о ценности имений и о крестьянском деле. – СПб., 1867. – С. 132-147. На початку ХХ ст. зростання народних потреб у цукрі зумовило про- відне місце цієї галузі серед інших. У 1914 р. на 37 цукроварнях працю - вало 27412 робітників з усіх 29360 осіб, задіяних у промисловому виробництві; на 18 гуральнях – 850, на 15 борошномельних заводах – 347, на 3-х броварнях – 48, 4-х олійнях – 45, спиртоочисному заводі – 10 робітників. Почали активізуватися: легка промисловість, яку репрезентували 28 підприємств з 913 робітниками, машинобудівна – відповідно 6 і 207, будівельних матеріалів 6 і 198. Виникнення нових і розширення старих закладів супроводжувалось все більшою концен- трацією пролетаріату, особливо в містах. Того року у 26 підприємствах правобережного регіону працювало понад 100 робітників у кожному, на 8 – по 500, на 4 – більше, ніж по 1000, а на 2 понад 2000 у кожному22. Постійні зв’язки в галузях промисловості та сільського господар- ства, розвиток торгівлі, а звідси прискорені темпи будівництва залізниць, що розпочалось у 60-х роках ХІХ ст., міцно зв’язали Чер- кащину з великими та культурними осередками України, Росії й за- кордоння. Так, у 1876 р. Фастівська залізниця сполучила Фастів з Білою Церквою, Корсунем, Смілою, Черкасами та Знаменкою. На початку 90-х років споруджено колії Козятин – Умань (через Христи- нівку) і Христинівка – Шпола23. Особливо важливу роль в економіці краю відігравало відхідниц- тво, а в ньому – вільний найм. На думку А. Чугуєва, за чисельністю учасників відхідні промисли на заробітки Черкаський повіт займав перше місце в Київській губернії. Великого поширення відхідництво набуло тут з 80-х років ХІХ ст. Так, у 1886 р. з повіту вийшло майже 7 тис. осіб, а через десять років – понад 20,2 тис. (тобто їх кількість зросла ледь не втричі), у 1906 р. – 31,6 тис., а в 1910 р. – 35,3 тис. осіб. Переважна більшість заробітчан, серед них нерідко й діти, направ- лялась на сільськогосподарські роботи, працю на заводах й фабри- ках, у шахтах. Територіально йшлося про Херсонську, Бессарабську, Таврійську губернії, навіть Кавказ і Кубанську область, Кривий Ріг і Катеринослав, а також Донецький басейн24. Водночас, як зазначив автор студії «Описание и справочная книга Черкаського уезда, Киевской губернии», на численних бурякових плантаціях краю працювали здебільшого жінки та підлітки, причому їх робота потребувала величезної кількості рук, переважно на ко- роткий термін. За таких обставин «ця тимчасова і посилена потреба робітничих рук, – писав він, – викликає нестачу в них (місцеве робоче населення, очевидно, не може задовольнитись такими тимчасовими заробітками і через це йде з повіту) і в повіт приходять головним чином жінки, на заробітки з Полтавської та Чернігівської губерень». 178 О л ег Г ор д ун ов сь к и й , О л ек са н д р Г ур ж ій 22 Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. – К.,1972. – С. 36. 23 Андрєєв П. Юго-западные железные дороги. – К., 1896. – С. 13. 24 Тканко О., Найден С. Черкаси. – С. 30. Поряд із заробітками «на стороні» подальшого розвитку набули місцеві кустарні промисли. Так, далеко неповні дані 1912 р. зафік- сували діяльність на Черкащині 19,5 тис. кустарів. На території Золото ніського повіту таких налічувалось 5941 особа. В межах пра- вобережної частини діяло 7278 ткачів, 5046 шевців, 1633 кравці, 1551 коваль. Високим рівнем зокрема ткацтва вирізнялась Смі- лянська волость, шевства – Канівський, Черкаський і Чигирин- ський повіти, деревообробки – Черкаський і певною мірою Канів- ський повіти25. Інтенсифікація промисловості й концентрація робітників знач- ною мірою зумовили зростання чисельності міського населення Чер- кащини, яке в 1897 р. досягло 105 тис., або 6,5% загальної кількості населення регіону (1,6 млн осіб)26. На межі ХІХ і ХХ ст. за темпами розвитку економічного потенціалу місто потроху почало наздоганяти село, де поміщицькі господарства все міцніше ставали на рейки буржуазного спрямування, зокрема, в галузі товаризації зерна та розведення худоби. Селяни на продаж вирощували головними чином капусту, картоплю, часник, цибулю, огірки, соняшник, мак і деякі інші культури городництва. Лише з окремих господарств на ринки вивозились фрукти. Наприклад, промислові сади утримувались у Журжинцях і Кислівці Звенигород- ського, Ісайках і Сунках Черкаського повітів27. За умов постійного обезземелення та масового зубожіння швид- кими темпами зростала майнова нерівність. Так, на початку ХХ ст. у межах Правобережної Черкащини (Звенигородський, Канівський, Уманський, Черкаський і Чигиринський повіти) налічувалось 60,6% бідняцьких (до 3 дес. землі) господарств, у т.ч. безземельних – 5,1%, середняцьких (3–9 дес.) – 36,1%, а так званих куркульських – 11,1%28. На економічному потенціалі негативно позначались усілякі соці- альні вибухи селян і страйки робітників. Зокрема потужний еконо- мічний протест відбувся в жовтні 1906 р. на Цибулівській цукроварні. Протягом 1905–1906 рр. на території Правобережної Черкащини ста- лося 97 селянських виступів і понад 20 збройних сутичок робітників з військами та поліцією29. З роками народні рухи лише посилювались, 179 Ч ер к а щ и н а в соц іа л ь н о-ек он ом іч н ом у п р ост ор і У к р а їн и к ін ц я Х ІХ – п оч а т к у Х Х ст . 25 Первая всеобщая перепись населения Российской империи. Киевская губер- ния. – СПб., 1904. – С. ІІІ– V. 26 Кустарная промышленность в Киевской губернии. – К., 1912. – С. 12-17; Кус- тари и ремесленники Полтавской губернии. – Полтава, 1911. – Ч. 2. – С. 6-14, 22, 131. 27 Мозговой В.Г. Сборник сведений по Киевской губернии. – К., 1887. – С. 91. 28 ІІІ подворно-хозяйская земская перепись в Полтавской губернии 1910 года. – Полтава, 1911. – С. 20-35. 29 Революція 1905 – 1907 років на Україні. Збірник документів і матеріалів. – К., 1949. – С. 159-162, 241-242. набували більшої масштабності і врешті-решт вилились у револю- ційні події 1917 р., а завершились визвольними змаганнями початку 20-х років ХХ ст. Народно-господарський комплекс у результаті громадянської війни, спровокованої більшовиками, а також іноземної інтервенції зазнав серйозних втрат. У Черкаському округу з 57 підприємств, які діяли в довоєнний час, у 1922/23 р. залишилось лише 27, з 12 цук- рових заводів продовжили випускати продукцію 4. Майже на 70% скоротилась кількість лісопилень30. Тільки на середину 20-х років економіка потроху відновилась. Так, у 1924/25 р. на повну потужність запрацювали Кам’янський цукро- варний і Смілянський рафінадний заводи. Якщо останній за добу пе- реробляв цукру в 1914/15 р. 550 пудів, то в 1924 – вже 9500. На базі Бобринських залізничних майстерень було створено ремонтний завод. Реконструювались старі й будувались нові підприємства. Вод- ночас зростала кількість волосних і сільських прокатних станцій і ремонтних майстерень. У 1925 р. фактично поповнились у розмірах довоєнні посівні площі, поліпшилась якість обробітку ґрунту, внаслі- док чого урожайність досягла довоєнного рівня, а місцями й пере- вершила його. Від 1919 р. на Черкащині показово почали організовувати колективні господарства – т.зв. комуни, зокрема для спільного об- робітку землі. Першими серед таких слід назвати товариства: ім. Леніна в с. Антонівка (Уманський район), «Надія» в с. Моринці, «Муравище» в с. Червона Слобода біля Черкас, «Вулик і бджола» – в Тальному, «Іскра» – в Гельмязові та інші. В 1925 р. у Черкаському округу зареєстро вано 407 колективних господарств, а в Уман- ському – 268. Останні отримали від влади 41 трактор. В усіх велась пропаганда доцільності застосування агрономічної науки. В травні 1922 р. у межах Уманщини пройшов перший з’їзд хліборобських колективів. У кінці 20-х – 30-х роках на Черкащині сталися нові помітні зру шення в різних галузях промисловості, що неабияк вплинули на зовнішній вигляд регіону й на внутрішній світ його мешканців. Особливо вдало запрацювали підприємства Уманського та Шев- ченківського округів. Зокрема в останньому валова продукція в 1927/28 р. зросла проти 1925/26 р. на 26,7%. Протягом 1933– 1938 рр. у Смілі потужність механічних майстерень, на базі яких сформувався цілий завод, зросла в 10 разів. Завдяки реконструкції більш продуктивніше запрацював і Смілянський паровозоремон- тний завод. В Умані на базі двох невеликих чавуноливарських закладів створено трактороремонтний завод, котрий обладнали новими верстатами. На початку 30-х років у Золотоноші почали 180 О л ег Г ор д ун ов сь к и й , О л ек са н д р Г ур ж ій 30 Черкаський обласний державний архів. – Ф. Р. 65. – Оп. 1. – Спр. 2. – Арк. 1,2. функціонувати м’ясний, маслоробний, крохмале-патоковий заводи та деякі інші підприємства. Черкащина впевнено посіла друге місце в республіці (після Вінницької області) в галузі цукроваріння. Так, у 1940 р. профільні заводи виробили 230,8 тис. тонн цукру- піску. Того ж року черкащани видобули 94 тис. тонн вугілля, що переконливо засвідчило про початок розвитку і цієї галузі промис- ловості. З другої половини 1929 р. на території регіону розпочався про- цес т.зв. суцільної колективізації, який місцями проходив дуже болісно для жителів. І вже на 10 березня 1930 р. у Шевченківському округу до колгоспів шляхом умовлянь, а то й відвертого примусу вступило 87%, а в Уманському – 86,1% господарів31. Велику шеф- ську допомогу селу надавали робітники промислових підприємств. Так, весною 1930 р. у селах Шевченківського округу було задіяно 367 робітничих бригад з Харкова, Києва та Черкас. Бригади заліз- ничників, направлені з Бобринського вузла, допомагали жителям 32 сіл Смілянського району. Зокрема вони відремонтували 500 сіль- ськогосподарських машин. Тісна співпраця робітників і селян спостерігалась і при будівництві сільських гідроелектростанцій. Так, перша з таких в Україні була споруджена в Буках на р. Гірський Тікич (1929). Міжрайонна гідроелектростанція виникла в 1934 р. у Корсуні на р. Рось32. Якщо перша на Черкащині МТС (Тальнівська) виникла навесні 1929 р., то вже на початку 1932 р. таких станцій працювало вже понад 20. Найбільшими серед них стали Звениго- родська, Кам’янська, Монастирищенська, Смілянська, Шполян- ська. Таким чином, сільське господарство до початку війни Німеччини з СРСР перетворилось на механізоване й високопродуктивне. Маємо такі узагальнені показники на 1940: господарствами всіх категорій і рівнів було засіяно 1266, 4 тис. га, лише зерна зібрано 12 млн цен- тнерів. Середня врожайність зернових культур становила: озимої пшениці – 41,1, кукурудзи – 21,5, гречки 11, гороху – 17,4 центнера, а провідної технічної культури – цукрових буряків – 141 центнер з га. На початку 1941 р. поголів’я рогатої худоби досягло 412,4 тис. голів, у т.ч. 187,2 тис. корів33. Величезної шкоди економічному потенціалу й непоправних люд- ських втрат завдала Друга світова війна. На Черкащині нацисти встановили режим жорстокого терору. Понад два роки і три місяці, або 834 дні, Черкаси перебували в окупації. Лише по комунальному 181 Ч ер к а щ и н а в соц іа л ь н о-ек он ом іч н ом у п р ост ор і У к р а їн и к ін ц я Х ІХ – п оч а т к у Х Х ст . 31 Українська РСР в цифрах в 1961 році. Короткий статистичний довідник. – К., 1962; Данилов Я. М., Комарницький М. Ф., Непийвода Ф. М., Червінський О. А. Чер- кащина. – Дніпропетровськ, 1966. – С. 9. 32 Історія міст і сіл Української РСР. Черкаська область. – С. 54. 33 Українська РСР в цифрах в 1961 році. – С. 65-90, 116-117. господарству міста збитки перевищили 80 млн руб. Загальна ж сума збитків становила 376 млн 664 тис. руб.34 Відразу по звільненню від німецьких загарбників народне госпо- дарство Черкащини потроху почало відновлюватись. У Черкасах однією з перших до ладу стала місцева тютюнова фабрика, яка на кінець 1944 р. для воїнів і трудящих випускала близько 11 тонн ма- хорки за добу замість 5 тонн запланованих. Тоді ж потужно запра- цювали в місті машинобудівний завод, електростанція і ще кілька підприємств, на яких самовіддано трудились близько 2 тис. осіб. Від- новили роботу Уманський ремонтний завод, Золотоніський і Черка- ський промкомбінати та деякі інші заклади й установи. В 1945 р. загальна кількість робітників і службовців на них досягла 71% від рівня 1940 р.35 Отже, на кінець 40-х років відбудову промисловості в основному було завершено. 1950 р. ряд профільних галузей своїми показниками вже значно перевершив довоєнний рівень. У 1953 р. у самих Черка- сах машинобудівний завод довів випуск валової продукції до 21 млн 610 тис. руб., тим самим перевершивши довоєнний показник удвічі. Помітні зрушення сталися і в сільському господарстві, чому в першу чергу сприяло зміцнення всіх ланок виробництва кваліфікованими кадрами. На 1 липня 1954 р. Черкащина мала близько 2 тис. агро- номів з середньою спеціальною та вищою освітою. Тому і утворення 7 січня 1954 р. нової великої адміністративно-територіальної одиниці – Черкаської області – стало необхідним та закономірним фактором розвитку черкаського регіону в соціально-економічному просторі України ХІХ – першій половині ХХ ст. ГОРДУНОВСКИЙ О., ГУРЖИЙ А. Черкащина в социально-экономиче- ском пространстве Украины конца ХІХ – начала ХХ в.: региональное из- мерение. В статье прослежено развитие социально-экономического потен- циала Черкащины в течение конца ХІХ – начала ХХ века. Установлено факторы, от которых зависел этот процесс, а именно наличие материаль- ных запасов и производственных резервов, перераспределение производи- тельных сил городов и сел, удачное использование новых изобретений науки и техники, рост количественного показателя работающего населения. Статья написана на основе широкого привлечения специальной литера- туры, статистического и документального материала. Показано хозяйс- твенную специфику региона, а также определено его место в экономичес- кой жизни Украины в целом. Ключевые слова: Черкащина, социально-экономический потенциал, продуктивные силы, потребности населения, природные ресурсы, фаб- рично-заводская промышленность. 182 О л ег Г ор д ун ов сь к и й , О л ек са н д р Г ур ж ій 34 Київська правда. – 1944. – 13 грудня. 35 Народне господарство Черкаської області. Статистичний збірник. – Черкаси, 1957. – С. 97. HORDUNOVSKY O., GURZHIY O. Cherkaschyna in the Socioeconomic Space of Ukraine in Late 19th - early 20th century: Regional Dimension. In the article the development of socio-economic potential of the Cherkasy region during the end of the XIX – beginning of the XXth century is observed. The deter- minants of this process, in particular, the availability of material resources and production reserves, redistribution of the productive forces in towns and villa- ges, the successful use of new inventions, the growth of working population, are depicted. The article is written on the basis of wide range of special literature, statistical and documentary materials. The economic specific of Cherkaschyna is shown, as well, as the place of this region in the economic life of Ukraine. Keywords: Cherkaschyna, socio-economic potential, productive forces, po- pulation needs, natural resources, factory industry. References: Andrieiev, P. (1896).Yuho-zapadnye zheleznye dorogi. Kiev. [in Russian]. Arandarenko, N. (1852). Zapiski o Poltavskoj gubernii. Tom 3. Poltava. [in Rus - sian]. Bodianskyj, P. (1865). Pamiatnaya knizhka Poltavskoj gubernii na 1865 god. Poltava. [in Russian]. Danylov Ya., Komarnyts’kyj, M., Nepyjvoda, F. & Chervins’kyj O. (1966). Cher- kaschyna. Dnipropetrovs’k. [in Ukrainian]. Derev’iankin, T. (1960). Manufaktura na Ukraini v kintsi 18 – pershij polo- vyni 20 st. Tom I. Tekstyl’ne vyrobnytstvo. Kyiv. [in Ukrainian]. Dudnyk, O., Steshenko, O. & Nepyjvoda, F. (1957). Cherkas’ka oblast’ Ukra- ins’koi RSR. Istoryko-geografichnyj narys ta ekonomichna kharakterystyka. Cher- kasy. [in Ukrainian]. Filiniuk, A. (2010). Pravoberezhna Ukraina naprykintsi 18 – na pochatku 19 stolittia: tendentsii rozvytku i sotsial’ni transformatsii. Kam’ianets’-Podil’s’kyj. [in Ukrainian]. Holovnia, V. (1913). Smela. Kiev. [in Russian]. III podvorno-khoziajskaia zemskaya perepis’ v Poltavskoj gubernii 1910 goda. (1911). Poltava. [in Russian]. Istoriia mist i sil Ukrains’koi RSR. Cherkas’ka oblast’. (1972). Kyiv. [in Ukrai - nian]. Kustari i remeslenniki Poltavskoj gubernii. (1911). Part 2. Poltava. [in Rus sian]. Kustarnaya promyshlennost’ v Kievskoj gubernii. (1912). Kiev. [in Russian]. Lazurenko, V. (2004). Istoriia Chyhyrynschyny (z najdavnishykh chasiv do s’oho- dennia). Cherkasy. [in Ukrainian]. Levinskij, V. (1917). Tsarskaia Rossiya i ukrainskij vopros. Zheneva. [in Rus sian]. Liatoshyns’kyj, M. (1929). Istorychnyi narys terytorial’noho skladu Poltav- schyny. Istorychno-geografichnyi zbirnyk, 3, 203-205. Kyiv. [in Ukrainian]. Mozgovoj, V. (1887). Sbornik svedenij po Kievskoj gubernii. Kiev. [in Russian]. Narodne hospodarstvo Cherkas’koi oblasti. Statystychnyj zbirnyk. (1957). Cher- kasy. [in Ukrainian]. 183 Ч ер к а щ и н а в соц іа л ь н о-ек он ом іч н ом у п р ост ор і У к р а їн и к ін ц я Х ІХ – п оч а т к у Х Х ст . Nesterenko, O. (1959). Rozvytok promyslovosti na Ukraini: v 2 ch. Ch. 1. Remeslo i manufaktura. Kyiv. [in Ukrainian]. Nesterenko, O. (1962). Rozvytok promyslovosti na Ukraini. Ch. 2. Fabrychno- zavods’ke vyrobnytstvo. Kyiv. [in Ukrainian]. Pervaya vseobschaya perepys’ naseleniya Rossijskoj imperij. Kievskaya guber - niya. (1904). Sankt-Peterburg. [in Russian]. Polnoe sobranie zakonov Rossijskoj imperij. Yzdanie 1-e. Tom 23. (1830). Sankt- Peterburg. [in Russian]. Poltavskie eparkhial’nye vedomosti. (1851). [in Russian]. Revoliutsia 1905-1907 rokiv na Ukraini. Zbirnyk dokumentiv i materialiv. (1949). Kyiv. [in Ukrainian]. Slabieiev, I. (1964). Z istorii pervisnoho nahromadzhennia kapitalu na Ukraini (chumats’kyj promysel i joho rol’ u sotsial’no-ekonomichnomu rozvytku Ukrainy 18 – pershoi polovyny 19 st.). Kyiv. [in Ukrainian]. Statisticheskoe opisanie Kievskoj gubernij. Ch. 1, 3. (1852). Kiev. [in Russian]. Tkanko, O. &, Najden, S. (1958). Cherkasy. Korotkyj narys. Cherkasy. [in Ukrai - nian]. Ukrains’ka RSR v tsyfrakh v 1961 rotsi. Korotkyj statystychnyj dovidnyk. (1962). Kyiv. [in Ukrainian]. Voejkov D., Zahorskin V. (1867). Kievskaya guberniya: Statistiycheskiye svede- nia o raspredelenii zemlevladenia, o tsennosti imenij y o krest’ianskom dele. Sankt- Peterburg. [in Russian]. 184 О л ег Г ор д ун ов сь к и й , О л ек са н д р Г ур ж ій

Черкащина в соціально-економічному просторі України кінця ХІХ – початку ХХ ст.: регіональний вимір

Репозитарії

Схожі ресурси