Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"

В статті підсумовуються наслідки анексії Криму в суспільно політичній царині та прогнозуються подальші шляхи розвитку геополітичної ситуації в регіоні.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2018
1. Verfasser:	Якубова, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2018
Schriftenreihe:	Регіональна історія України
Schlagworte:	Осмислення стратегій просторової соціотрансформаційної динаміки
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160779
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира" / Л. Якубова // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2018. — Вип. 12. — С. 9-31. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160779
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1607792019-11-20T01:25:52Z Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира" Якубова, Л. Осмислення стратегій просторової соціотрансформаційної динаміки В статті підсумовуються наслідки анексії Криму в суспільно політичній царині та прогнозуються подальші шляхи розвитку геополітичної ситуації в регіоні. В статье подводятся итоги аннексии Крыма в общественно-политической сфере и прогнозируются перспективы развития геополитической ситуации в регионе. The article summarizes the results of the annexation of the Crimea in the socio-political sphere and predicts the prospects for the development of the geopolitical situation in the region. 2018 Article Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира" / Л. Якубова // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2018. — Вип. 12. — С. 9-31. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2519-2760 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160779 94(477.75) uk Регіональна історія України Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Осмислення стратегій просторової соціотрансформаційної динаміки Осмислення стратегій просторової соціотрансформаційної динаміки
spellingShingle	Осмислення стратегій просторової соціотрансформаційної динаміки Осмислення стратегій просторової соціотрансформаційної динаміки Якубова, Л. Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира" Регіональна історія України
description	В статті підсумовуються наслідки анексії Криму в суспільно політичній царині та прогнозуються подальші шляхи розвитку геополітичної ситуації в регіоні.
format	Article
author	Якубова, Л.
author_facet	Якубова, Л.
author_sort	Якубова, Л.
title	Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"
title_short	Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"
title_full	Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"
title_fullStr	Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"
title_full_unstemmed	Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"
title_sort	суспільно-політичний простір криму на периферії "русского мира"
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Осмислення стратегій просторової соціотрансформаційної динаміки
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160779
citation_txt	Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира" / Л. Якубова // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. — К.: Інститут історії України НАН України, 2018. — Вип. 12. — С. 9-31. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Регіональна історія України
work_keys_str_mv	AT âkuboval suspílʹnopolítičnijprostírkrimunaperiferíírusskogomira
first_indexed	2025-07-14T13:24:52Z
last_indexed	2025-07-14T13:24:52Z
_version_	1837628908773572608
fulltext	9 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » УДК 94(477.75) Лариса Якубова СУСПІЛЬНОLПОЛІТИЧНИЙ ПРОСТІР КРИМУ НА ПЕРИФЕРІЇ «РУССКОГО МИРА» В статті підсумовуються наслідки анексії Криму в суспільно�політич� ній царині та прогнозуються подальші шляхи розвитку геополітичної ситуації в регіоні. Ключові слова: Крим, кримськотатарський національний рух, Меджліс, політичні в’язні, порушення прав людини, анексія, «Кримська весна», «русский мир». Навесні 2014 р. Крим, що впродовж століть перебував на пере� тині геополітичних інтересів держав і цивілізацій, знов опинився в епіцентрі світової політики, хоч позірне життя глибинки, розні� женої променями південного сонця, не сприяло стрімкому політич� ному темпу. Події, охрещені російськими публіцистами і журналіс� тами «Кримською весною», на короткий час перетворили півострів на епіцентр давно небачених багатотисячних зібрань, силових зіткнень і такого розпалу політичних емоцій, що здалося — Україна стоїть на порозі повномасштабної війни. Відтоді минуло понад чотири роки. Анексія Криму унаочнює прагнення Кремля показати світу, що саме вона є повновласною господаркою у регіоні і може на свій розсуд перекроювати його кордони. Вісімнадцятикілометрова нитка шляхопроводу, що охороняється бойовими катерами, безпі� лотними субмаринами та камерами спостереження, промовляє: Крим є тим рубежем, який РФ триматиме, як символ свого «вста� вання з колін» до останньої краплі нафти. По чотирьох роках панування «русского мира» етнічні громади Криму, і ті, що стали в 2014 р. на захист українського суверенітету, і ті, що на сайті національної організації поряд зі сторінкою про масову депортацію 1944 р. розмістили привітання з поверненням Криму в «рідну гавань», можуть повною мірою оцінити реальний зміст російської етнонаціональної політики. Переслідування крим� ськотатарської громади та Меджлісу, русифікація освітньої справи та суспільно�політичного життя — наразі єдині «надбання» поліет� нічного населення Криму. Внаслідок анексії Криму татари зітк� нулися з новітніми формами дискримінації за етнічною та релі� гійною ознакою, неприкритим переслідуванням, погрозами і навіть індивідуальним терором. Уприявлення справжніх, а не проголо� © Регіональна історія України. Збірник наукових статей. Випуск 12. — С. 9–31 © Л. Якубова, 2018 10 Л а р и са Я к уб ов а шуваних російською пропагандою перспектив етнічних громад у проекті під назвою «русский мир» виступає потужним чинником українського націєтворення. Міжнародна правозахисна організація Human Right Watch у своєму звіті «Ураження в правах: порушення у Криму» (листопад 2014 р.) особливу увагу приділила практиці викрадання людей «кримською самообороною» — незаконним військовим формуван� ням, яке спочатку прикривало дії російських військових по захоп� ленню півострова, а потім виступало силовим інструментом утвер� дження влади С. Аксьонова1. Під гаслом боротьби з екстремізмом, що камуфлює наступ на український та кримськотатарський націо� нальні рухи, в Криму розгортається наступ на права людини. Один з перших резонансних процесів відбувся 12 грудня 2014 р. На ньому Геннадій Афанасьєв, якого згодом вдалося обміняти на фігурантів справи про сепаратизм О. Гліщінську та В. Діденка, був засуджений до семи років колонії жорсткого режиму «за участь у терорис� тичному угрупованні» (так звана справа «терористів групи Сен� цова»). Невдовзі аналогічна справа2 була сфабрикована проти ко� лишніх співробітників кримського аналітичного центру «Номос»3 та журналу «Чорноморська безпека» Дмитра Штиблікова і Олексія Бессарабова. Разом з Володимиром Дудкою вони були затримані в Севастополі влітку 2014 року за звинуваченням у підготовці дивер� сій на замовлення української розвідки. Д. Штибліков підписав угоду зі слідством і був засуджений до 5 років колонії суворого режиму та штрафу в 200 тис. руб. Бессарабов і Дудка заперечують провину й очікують на суд у СІЗО4. В 2016–2018 рр. за підозрою у —————— 1 Rights in Retreats. Abuses in Crimea // Human Rights Watch. — 2014. — 17.11. URL: http://www.hrw.org/ru/node/130593 2 Справа так званих «українських диверсантів» («Диверсійно-терористична група головного управління розвідки Міністерства оборони України»), за якою проходять колишні військовослужбовці, на момент арешту — підприємці Володимир Дудко, Глєб Шаблій, Олексій Стогній, Дмитро Штибліков, Олескій Бессарабов, Євген Панов, Андрій Захтєй. 16 листопада Севастопольський місь- кий суд засудив Д. Штиблікова за підготовку диверсії, придбання та зберігання боєприпасів та вибухових речовин до 5 років колонії суворого режиму. Один з фігурантів справи, Євген Панов, згодом розповів про застосування до нього тортур для отримання зізнання в тому, що він є українським диверсантом, надісланим для організації вибухів житлових будинків, отруєння води тощо. (Див. Крим SOS. URL: http://crimeamap.krymsos.com/ru/stories.html) 3 Неурядова організація, що спеціалізувалася на дослідженнях в сфері між- народних відносин, національної безпеки та євроатлантичної інтеграції в Чорно- морсько-Каспійському регіоні. 4 Іван Путілов. «Справа кримських експертів»: що відбувається з «дивер- сантами» Штибліковим, Бессарабовим та Дудкою // Крим. Реалії. — 2018. — 9 червня. 11 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » роботі на українську розвідку та підготовку диверсій в Криму були заарештовані близько десятка осіб. «Точковими ударами» по найбільш помітних представниках гро� мадськості окупаційні власті впродовж квітня 2014 р. спромоглися деморалізувати проукраїнськи налаштованих громадян, створивши атмосферу тотального страху. 6 квітня 2014 р. в гуртожитку вій� ськовослужбовців, які очікували на відправку до материкової України, вистрілами в груди та око молодший сержант російських ЗС Євген Зайцев убив начальника оперативного відділення штабу 10�ї Сакської окремої морської авіаційної бригади (в/ч А1100) ВМС ВСУ майора Станіслава Карачевського. За словами очевидців події, в гуртожитку було чутно вибухи та постріли5. Деморалізація особо� вого складу ЗСУ та населення, що їх підтримували, значно спрос� тила завдання окупаційної адміністрації та колаборантів. Надалі мова йшла лише про забезпечення відповідного інформаційного супроводження переможної ходи «русского мира» в Криму та зни� щення осередків української загрози. Вже в квітні 2014 р. глава греко�католицької общини Ялти змушений був залишити Крим через погрози ФСБ карним переслідуванням за фактом терорис� тичної діяльності6. 10 квітня 2014 р. після тривалого тиску дирек� тор сімферопольської української гімназії Наталя Руденко змушена була написати заяву про звільнення та залишити Крим. 11 квітня 2014 р. так звана «самооборона» напала на знімальну групу теле� каналу «Черноморка». Пік порушень протиправних дій, спрямова� них проти особистостей та громадських організацій, які опиралися «Кримській весні», припав саме на лютий–квітень 2014 р. Згідно з відомостями організації «Крим SOS», станом на 2018 р. на анексованому півострові зафіксовано 422 випадки порушення прав людини, з них: 213 випадків етнорелігійної дискримінації, 135 незаконних затримань/арештів, 106 випадків тиску на ЗМІ, 85 обшуків та рейдів, 41 викрадення, 26 випадків катувань, 24 — адміністративних арештів і штрафів, 21 — заборони мирних зіб� рань, 17 — незаконного карного переслідування, 12 — заборони на в’їзд/виїзд з Криму та депортації, 6 — умисного вбивства. 4 смерті, 16 політв’язнів, 286 затримань, 340 допитів, 62 обшуки, 46 арештів і 104 штрафи — такими виявилися підсумки 2017 р. для кримчан, нелояльних до окупаційної влади. Безумовним лідером з порушень прав людини є адміністра� тивна столиця Криму — м. Сімферополь (205 випадків). 31 випадок зареєстрований у Севастополі, 26 — Армянську, 15 — Ялті, 11 — Бахчисараї, дев’ять — Керчі, сім — Джанкої, шість — Білогорську, п’ять — Чонгарі, по чотири — у Совєтському, Красноперекопську та —————— 5 Крим SOS URL: http://crimeamap.krymsos.com/ru/stories.html 6 Там само. 12 Л а р и са Я к уб ов а Серебрянці, по три — у Леніному та Саках, по два — у Грушевці, Новофедорівці, Красногвардійці, Феодосії, Чорноморському, Щебе� товці, Євпаторії, Воїнці, Піонерському та Старому Кримі. В 29 насе� лених пунктах зафіксовані одиничні випадки7. Фігурантами подій у переважній більшості виступають кримські татари. Описи конкретних ситуацій, розміщені сайті «Крим SOS», унаочнюють як розлогий соціальний зріз (фермер Мустафа Муста� фаєв, активісти кримськотатарського національного руху Бекір Дегерменджи, Асан Чапух и Кязим Аметов, голова меджлісу Пер� вомайського району Енвер Алядінов, журналісти та колишні укра� їнські військовослужбовці тощо), так і діапазон звинувачень (роз� повсюдження наркотиків, екстремізм, зазіхання на територіальну цілісність, здирництво, здійснене групою осіб, шпіонаж, диверсійна діяльність). У відповідь на діяльність кримської поліції та ФСБ 14 жовтня 2017 р. понад 100 осіб вийшли на одиночні пікети з плакатами «Кримські татари не терористи», «Зупиніть безгрань силовиків у Криму», «Свободу політв’язням». 34 протестуючих було затримано. Крива порушень прав людини, відображена на сайті «Крим SOS», демонструє як вибуховий сплеск протиправних дій впродовж операції з анексії Криму, так і наступне згасання репресивних акцій з періодичними підвищеннями активності, суголосними суспільно� політичній ситуації в Росії. На звичайну справу перетворилися викрадення та застосування тортур (див. зокрема історію Рената Параламова), протидія журналістській діяльності, арешти правоза� хисників, застосування «каральної» психіатрії. Приводом для кримінального переслідування в Криму може стати банальне висловлення проукраїнської позиції в соціальних мережах. Це засвідчили арешти в Севастополі Ігоря Мовенка8 16 грудня 2016 р. за коментар, датований літом 2016 р.9 (за ч. 2 ст. 280 УК РФ, публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності, стаття передбачає позбавлення волі строком до 5 років), та Сулеймана Кадирова з Феодосії, звинуваченого у закликах до порушення цілісності Російської Федерації (йшлося про вислов� лення думки про те, що Крим — це Україна). Відстеженням та нейтралізацією потенційно небезпечних для російської окупаційної —————— 7 Права человека в Крыму. Назад на три столетия. URL: http://crimeamap. krymsos.com/ru/map.html. 8 У вересні 2017 р. І. Мовенко був жорстоко побитий у Севастополі за українську символіку. Лікарі зафіксували переломи кісток лиця у чотирьох міс- цях. Попри те звинувачений у використанні «нацистської символіки» Мовенко був засуджений 22 вересня 2016 р. Гагарінським судом Севастополя до штрафу в 2000 руб. Див.: Крим SOS. URL: http://crimeamap.krymsos.com/ru/stories.html) 9 Крим SOS URL:http://crimeamap.krymsos.com/ru/stories.html 13 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » влади проявів опікується створене в 2008 р. Головне управління з протидії екстремізму Міністерства внутрішніх справ РФ (так званий «Центр “Э”»). Нині можна казати про відродження на теренах Криму таких явищ, як політичні в’язні та дисиденство. Найбільш відомими серед кількох десятків політичних в’язнів є В. Балух та О. Сенцов. 2 липня Володимир Балух виступив з останнім словом у Роздольненському районному суді Криму. Прокурор Дмитро Шмельов запросив для нього 4 роки колонії загального режиму у справі про дезорганізацію роботи ІТТ, а з урахуванням першої кримінальної справи — 6 років колонії загального режиму та штраф у 10 тис. рублів. В. Балух продовжує голодування, яке він оголосив 19 березня 2018 р.10. Триває голодування Олега Сенцова, який перебуває в колонії в м. Лабитнангі. Хоч він отримує підтримуючу терапію, загострилися проблеми з серцем і нирками. За словами лікарів колонії, кризова ситуація зі здоров’ям режисера може настати в будь�який момент.11 Переговори про визволення політичного в’язня на найвищому рівні допоки лишаються без наслідків. Восени 2017 р. після тривалих переговорів Кремль звільнив політичних в’язнів заступника голови Меджлісу Ільмі Умерова та Ахтема Чийгоза, що перед тим були засуджені до тривалих строків ув’язнення за «заклики до порушення територіальної цілісності РФ» (читай — заяви про приналежність Криму Україні). Авторитетні в кримськотатарському середовищі особи були відправлені до Туреч� чини, і вже звідти повернулися до України. Політичний жест Кремля вочевидь був адресований керівнику Туреччини і підпоряд� кований меті унормування російсько�турецьких відносин після кількох місяців різкого похолодання, що чимдалі більше підсилю� валося під тиском кримськотатарської діаспори (її називають «кримськими турками»). Реакція кримських татар — громадян Туреччини на анексію Криму стала для Росії несподіваною. Анексія стимулювала підйом політичної активності діаспори, сприяла переосмисленню крим� ськотатарської проблеми та об’єднанню діаспори на засадах за� хисту прав кримськотатарської нації на існування як таке, на Крим зокрема12. Активність кримськотатарської діаспори не лише в —————— 10 Володимир Балух. «За любов до батьківщини я готовий платити будь-яку ціну» // Крим. Реалії. — 2018. — 2 липня. URL: https://ua.krymr.com/a/ 29333654.html 11 Любов Чижова. «Сумно дивитися на це»: 40 днів голодування Сенцова і Росія // Крим. Реалії. — 2018. — 22 червня. URL: https://ua.krymr.com/a/ 29313692.html 12 Світлана Ославська в оглядовому авторському матеріалі для журналу Фокус «Турецька хайтарма. Як кримські татари не дають світу забути про 14 Л а р и са Я к уб ов а Туреччині, а й на світовому рівні змусила російський політичний клас шукати нові інструменти зміцнення своїх зовнішньополі� тичних позицій особливо після того, як Турецька місія щодо Криму в 2015 р. підготувала звіт з розгромною критикою кремлівської політики щодо кримських татар13. Нині серед 75 депутатів так званого Кримського парламенту лише троє є кримськими татарами. Це, однак, не заважає окупа� ційній адміністрації та масмедіа створювати картинку поблаж� ливості «русского мира» до кримських татар та осяйних перспектив останніх в євразійському цивілізаційному майбутньому. На початку липня поточного року заступник голови підконт� рольного Кремлю парламенту Криму Ремзі Ільясов, відповідаючи журналісту видання «Аргументы недели — Крым», зазначив, що питання про надання квот кримським татарам в органах влади півострова потребує спеціального обговорення, пославшись на досвід Карачаєво�Черкеської та Кабардино�Балкарської республік. Вперше про можливість запровадження квотного принципу форму� вання органів влади в Криму він висловився по свіжих слідах анексії — в червні 2014 р.14. Слід зауважити, що система національних квот у російському законодавстві не закріплена, хоч і розповсюджена в деяких суб’єк� тах Російської Федерації (Дагестан, Карачаєво�Черкесія, Кабар� дино�Балкарія), а відхилення від неї призводило до масових заво� рушень і сутичок між представниками різних національностей (зокрема черкесів і карачаївців). Практикування системи можна вважати вимушеним кроком задля підтримання консенсусу в регіонах з найменш усталеними традиціями демократії та хитким міжетнічним балансом. В кримських умовах актуалізація питання є штучною й пояснюється банально — намаганням створити ілюзію уваги влади до кримськотатарського питання. Збурення штучної дискусії в масмедіа після кількох років послідовного тиску на кримськотатарську громаду і висловлення низки міжнародних організацій з цього приводу є нічим іншим, як відволікаючим маневром, покликаним вирішувати іміджеві завдання влади. російську окупацію Криму» стверджує, що «окупація Криму стала найсиль- нішим після розпаду СРСР приводом для політизації кримськотатарської діас- пори». Див.: Світлана Ославська. Турецкая хайтарма. Как крымские татары не дают миру забыть о российской оккупации Крыма // Фокус. — 2018. — 15 февраля. URL: https://oslavska.wordpress.com/2018/02/15/turetskaya-haitarma/ 13 Ігор Семиволос. «Кримська автономія показала свою неефективність для України» // Крим. Реалії. — 2018. — 6 лютого. URL: https://ua.krymr.com/a/ 29023206.html 14 Сергій Громенко. Політика загравання: навіщо кримським татарам квоти в російських органах влади // Крим. Реалії. — 2018. — 13 липня. URL: https://ua.krymr.com/a/29361247.html 15 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » В цьому контексті відомий аналітик Юлія Тищенко нагадує: «... в Міжнародному суді ООН у Гаазі розглядається низка положень, пов’язаних з порушенням Росією статті про протидію дискри� мінації, і є невідкладні заходи, зокрема щодо питань представ� ництва організації кримських татар того ж Меджлісу»15. Крім притаманного російській політиці бажання створити відповідну картинку для «зовнішнього використання», слід звернути увагу й на накопичення внутрішніх проблем у Криму, що заведені у глухий кут. Варта уваги думка Нарімана Джеляла про те, що «пропозиція задуматися над квотою кримських татар у владі гово� рить тільки про одне — розрив між тими, хто сьогодні при владі, і простим народом стає все більшим і все очевиднішим»16. Відзначаючи черговий реверс національної політики в Криму, варто не забувати, що тимчасові поступки щодо кримських татар ніколи не наслідували мети реальної гармонізації міжнаціональних відносин у регіоні, а лише слугували підвищенню запасу міцності існуючої владної конструкції. Очевидний збурювальний потенціал ідеї, що вкотре буде використана для нагнітання антитатарських настроїв у Криму (нагадаємо, що питома частка етносу в населенні півострова нині оцінюється в межах 11–15%), помітний неозброє� ним оком. По кількох роках жорсткого пресування кримськотатарської громади окупаційна адміністрація почала робити демонстративні жести в її бік. Призначений Москвою заступник голови уряду Криму — постійний представник Криму при президенті Росії — Георгій Мура� дов у січні 2018 р. анонсував проведення в Анкарі російських «днів кримськотатарської культури»17, що мали відбутися на майданчику Російського центру науки та культури (представництво «Росспів� робітництва» в Турецькій Республіці) в Анкарі в травні 2018 р. До плану заходів кремлівські політтехнологи включили фотовиставку про стан кримськотатарських святинь та пам’яток, круглий стіл з ділового співробітництва, концерт за участю кримськотатарських виконавців і творчих колективів. Анонсувалася участь керівників кримськотатарських об’єднань та організацій Криму, представ� ників окупаційної адміністрації, кримськотатарської громадськості Туреччини. «У межах роботи зі співвітчизниками за кордоном, яку проводить Крим, передбачені заходи, що стосуються взаємодії на� ших кримськотатарських організацій із зарубіжними співвітчиз� —————— 15 Там само. 16 Павло Кривошеєв. Нульові шанси: в Криму заговорили про квоти для кримських татар в органах влади // Крим. Реалії. — 2018. — 8 липня. URL: https://ua.krymr.com/a/29350296.html 17 Степан Остинов. В Турции весной пройдут дни крымско-татарской культуры // Комсомольская правда. — 2018. — 12 января. 16 Л а р и са Я к уб ов а никами. Як відомо, найбільше таких співвітчизників проживає в Туреччині. Ми досягли домовленості з нашим посольством у Анкарі про проведення днів кримськотатарської культури в Туреччині за погодженням з МЗС Росії і за підтримки Росспівробітництва», — цитували Георгія Мурадова російські ЗМІ. У квітні 2018 р. Г. Мурадов на круглому столі «Нові можливості кримськотатарської молоді в російському Криму» в Москві не лише вкотре говорив про наміри провести такі заходи в Анкарі, а й вивів концепт «спів� вітчизників за кордоном» на якісно новий рівень, заговоривши про існування «кримськотатарських зарубіжних співвітчизників», до яких, на його погляд, відносяться всі татарські субетноси. Верши� ною розумувань кремлівського призначенця стала думка про те, що після «возз’єднання» Криму з Росією всі гілки татарського народу — казанська, сибірська та кримська — возз’єдналися на одній території18. По чотирьох роках окупації російська влада заявила про намір відкрити в республіці мусульманський університет. Про це під час відкриття форуму «Журналісти мусульманських країн за партнер� ство цивілізацій» в Ялті повідомив віце�прем’єр Криму Георгій Мурадов. «У республіці планується відкрити мусульманський уні� верситет, який отримає державну акредитацію й дозволить відро� дити кримськотатарську школу вищої ісламської освіти»19, — заявив Г. Мурадов, зачитуючи вітальне послання так званого глави Криму Сергія Аксьонова. Які завдання стоятимуть перед цією установою, стане зрозуміло невдовзі. З огляду на події останніх років у Сирії, не виключено, що вона використовуватиметься для підготовки «фа� хівців» і «радників» для роботи в мусульманському світі загалом, на Близькому Сході зокрема. Варто погодитися з думкою, Сергія Стельмаха про те, що поточна зовнішня політика Кремля щодо мусульманських країн все більше нагадує пародію на радянську дипломатію20. Не лише мані� пулювання риторикою арабсько�ізраїльського протистояння та ци� вілізаційного конфлікту між Сходом та Заходом, увиразнене майже в сторічній історії безпосередньої присутності Росії на Близькому Сході, підтримки так званих «прогресивних арабських режимів» (до яких нині зараховується режим сирійського диктатора Башара Асада) та терористичних угруповань так званого «визвольного —————— 18 Рудольф Медведь. Новий винахід Кремля: «кримськотатарські співвіт- чизники» // Крим. Реалії. — 2018. — 20 травня. URL: https://ua.krymr.com/a/ 29238581.html 19 Сергій Стельмах. Мусульманський університет у Криму : «хитрий план» Кремля? // Крим. Реалії. — 2018. — 29 квітня. URL: https://ua.krymr.com/a/ 29198767.html 20 Там само. 17 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » руху», що тренувалися й озброювалися за рахунок СРСР, унаоч� нюють їхню подібність. Реанімація нафталінових радянських про� пагандистських кліше, намагання створити віртуальну картинку осяйних перспектив кримськотатарського народу та його культури в «русском мире» є всього лише новим прочитанням апаратної сталінської коренізації, що намагалася використати «кримсько� татарську карту» для вирішення своїх геополітичних завдань, позиціонуючи Росію захисником пригноблених мусульманських народів. Тим часом реальні перспективи кримськотатарської спіль� ноти засвідчують інші дії. В 2016 р. так званий Верховний суд Криму та Верховний суд РФ заборонили представницький орган кримських татар21, визнавши його екстремістською організацією, що зазіхає на територіальну цілісність Росії22. Нині зарано прогнозувати, наскільки ефективно кремлівські політтехнологи використають тезу про приналежність татар, зокре� ма кримських, до «русского мира» у майбутньому. Зрозуміло лише, що діапазон її можливих інтерпретацій в контекстах «русского мира» та «євразійської цивілізації» є доволі широким і багатообі� цяючим. Наразі відомостей про те, що анонсовані заходи відбулися, немає. Використати дні кримськотатарської культури в Анкарі задля популяризації російського бачення ситуації з кримськими татарами в Криму Кремлю не випало. Це, однак, не означає, що ця спроба буде останньою. Провідну роль у визначенні геополітичного статусу кримського вузлу, як і раніше, відіграють США, що по суті виступають гарантом незмінної актуальності кримського питання. Різночитання його на рівнях президента, його адміністрації та Конгресу, безумовно, ус� кладнює ситуацію. 20 квітня 2018 р. Держдепартамент США у своїй доповіді дійшов висновку про те, що після окупації та призначення місцевої адміністрації «російські спецслужби взяли під контроль Крим та обмежують там права людини». Список порушень відпо� відає найгіршим «зразкам» країн третього світу: катування, нелюд� ські умови ув’язнення у тюрмах та місцях тимчасового утримання, довільні арешти, затримання, переправлення в’язнів на територію Росії, поява політичних в’язнів, втручання у приватне життя, грубе обмеження свободи та повний брак судової незалежності, приду� шення незалежних ЗМІ, переслідування журналістів, обмеження використання інтернету та веб�сторінок, недотримання права на —————— 21 В квітні 2017 р. Міжнародний суд ООН у рамках проміжного рішення за українським позовом зобов'язав Росію скасувати обмеження на діяльність Меджлісу 22 Сергій Мокрушин. Меджліс під забороною: чому Росія не виконує рі- шення Міжнародного суду ООН // Крим. Реалії. — 2018. — 29 квітня. URL: https://ua.krymr.com/a/29197937.html 18 Л а р и са Я к уб ов а зібрання, заборона діяльності Меджлісу кримськотатарського на� роду, насильство щодо етнічних українців та кримських татар. У звіті названі імена кількох десятків політичних в’язнів, зокрема Олега Сенцова, Володимира Балуха, Миколи Семени, Ахтема Чий� гоза та Ільмі Умерова)23. 8 травня 2018 р. спеціальний представник Держдепартаменту з питань України Курт Волкер на брифінгу Гельсінської комісії Конгресу США також зазначив, що вторгнення Росії й окупація цього регіону призвели до серйозних порушень прав людини»24. Врешті після низки екстравагантних висловлювань пре� зидента Дональда Трампа та його приязного спілкування з Воло� димиром Путіним у Гельсинкі, які спричинили хвилю піднесених очікувань в Росії щодо «вирішеності» кримського питання, 25 липня 2018 р. Держсекретар М. Помпео виступив із заявою, в якій до� слівно мовиться про таке: «Росія, шляхом вторгнення в Україну та спроби анексії Криму в 2014 році, намагалася підірвати осново� положний міжнародний принцип, якого дотримуються демокра� тичні держави: жодна країна не може силою змінювати кордони іншої. Держави світу, включно з Росією, погодились з цим прин� ципом і висловили це в Статуті ООН, давши обіцянку утримуватись від погрози чи застосування сили проти територіальної цілісності або політичної незалежності будь�якої держави. Цей основопо� ложний принцип — підтверджений у Гельсінському заключному акті — становить фундамент, на якому базується наша спільна безпека. Так само, як і в Декларації Веллеса 1940 року, Сполучені Штати знову підтверджують свою політику щодо відмови визнання вимог Кремля із встановлення суверенітету над територією, захопленою силою всупереч міжнародному праву. Разом із союзниками, парт� нерами та міжнародною спільнотою, Сполучені Штати відкидають спробу Росії анексувати Крим та зобов’язуються зберігати цю політику до відновлення територіальної цілісності України»25. Тим часом в Україні зберігається курс на збереження та роз� виток разом із титульною українською нацією усього розмаїття та різнобарв’я великих і малих етносів, груп, народів. 20 березня 2014 р. Верховна Рада України 283�ма голосами визнала кримських татар корінним народом і тим самим розпочала процес законо� —————— 23 «Російські спецслужби взяли під контроль Крим та обмежують там права людини» — доповідь Держдепартаменту США // Крим. Реалії. — 2018. — 22 квітня. URL: https://ua.krymr.com/a/29184824.html 24 Волкер: «Окупація Криму спричинила серйозні поручення прав людини» // Крим. Реалії. — 2018. — 9 травня. URL: https://ua.krymr.com/a/news/ 29216646.html 25 Кримська декларація: Заява Державного секретаря Помпео // Посольство США в Україні. URL: https://ua.usembassy.gov/uk/crimean-declaration/ 19 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » давчого приєднання України до декларації ООН «Про права корін� них народів». «Україна гарантує збереження та розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу та всіх національних меншин України, — сказано у заяві, — Україна гарантує захист та реалізацію не� від’ємного права на самовизначення кримськотатарського народу у складі суверенної і незалежної Української держави». Одночасно Україна визнала виконавчий орган Курултаю — Меджліс повно� важним органом кримськотатарського народу. Слід нагадати, що декларацію «Про права корінних народів» Генеральна Асамблея ООН ухвалила 13 вересня 2007 р. Готували її 22 роки, підтримали 143 держави зі 192. США, Канада, Нова Зеландія й Австралія проголосували проти цього документа, Росія26 й ще десять країн утрималися. Корінними (або споконвічними) називають народи, які жили на своїх землях до приходу пересе� ленців з інших регіонів; або є нащадками тих, хто населяв ту чи іншу країну або географічний район, коли туди стали переселятися представники інших культур та етнічного походження, причому в подальшому останні посіли панівні позиції шляхом завоювань, окупації, колонізації тощо. Зрозуміло, що декларування Україною прагнення приєднатися до ініціативи ООН носило передусім політичний характер. В сучас� ній геополітичній ситуації вона була позбавлена реальних важелів її запровадження в життя. Водночас на міжнародному рівні наслідки цього кроку були вагомими, оскільки означали суттєве розширення колективних та індивідуальних прав представників кримсько� татарського народу в межах України та актуалізацію їхніх проблем на міжнародному рівні. Базовим підґрунтям позиції ООН є ви� знання необхідності поважати невід’ємні права корінних народів (на землі, території та ресурси), ґрунтовані на їх політичних, еко� номічних і соціальних структурах, а також автентичній культурі, духовних традиціях, історії та філософії. Основоположним правом корінного народу, згідно з Конвенцією ООН, є вільне встановлення ним свого політичного статусу та здійснення свого економічного, соціального і культурного розвитку. Перш за все йдеться про право —————— 26 Натомість Ст. 69 Конституції РФ «гарантує права корінних нечисленних народів відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і міжнародних угод Російської Федерації». Зі змісту статті зрозуміло, що Росія відносить до корінних народів малочисельні народи, зокрема народи Півночі. Представники малих народів Півночі наділені низкою пільг щодо оподатку- вання, соціального забезпечення, освіти, підтримки традиційного господарства, зокрема оленярства. Росіяни ж, як і татари та українці (що є найбільшими національностями в Російській Федерації) відповідно до чинного законодавства РФ до корінних народів не належать. 20 Л а р и са Я к уб ов а на самовизначення та автономне самоврядування у внутрішніх і місцевих справах, збереження і зміцнення своїх особливих полі� тичних, правових, економічних, соціальних і культурних інститутів (тобто — легітимацію Курултаю та Меджлісу), право на повноцінну участь за власним вибором у політичному, економічному, соціаль� ному і культурному житті держави на території проживання. На території проживання корінного народу без його згоди чи прохання про це не може здійснюватися військова діяльність, отож, загалом у міжнародному контексті йдеться про демілітаризацію територій, на яких мешкають корінні народи. У Ст. 7 п. 2. йдеться про те, що «корінні народи мають колективне право на життя в умовах сво� боди, миру та безпеки в якості самобутніх народів і не повинні піддаватися жодним актам геноциду чи будь�яким іншим актам насильства…». Логічним продовженням попереднього положення є Ст. 10, в якій проголошується, що корінні народи не підлягають примусовому переміщенню зі своїх земель чи територій. Корінні народи мають право створювати і контролювати свої системи освіти та навчальні заклади відповідно до властивих культурних традицій та методик викладання (Ст. 14), власні ЗМІ (Ст. 16), політичні, економічні та соціальні системи та інститути (Ст. 20). Ст. 46 наголошує, що ніщо в Декларації не може тлумачитися як таке, що санкціонує чи заохочує дії, спрямовані на розчленування чи повне порушення територіальної цілісності суверенних і неза� лежних держав27. Таким чином, визнання кримських татар корінним народом не лише значно зміцнює правові гарантії розвитку кримськотатар� ської спільноти в Україні, збагачує механізми впливу останньої в суспільно�політичному житті на півострові, але й вимагає подаль� шої роботи держави та інститутів громадянського суспільства щодо узгодження положень декларації з існуючою правовою системою та створення соціально�економічних підвалин їхнього запровадження в життя. Варто зазначити, що умови життя кримськотатарського народу в окупованому Криму чимдалі погіршуються. Андрій Демартіно небезпідставно відзначав у 2011 р., що Крим залишався чи не єдиним у Європі прикладом відносно безконф� ліктного співіснування та взаємодії ісламської та християнської спільнот28. Це дійсно було так. З одного боку, стосовно кримсько� татарської мусульманської общини йшлося про одну з найбільш м’яких і толерантних форм ісламу, що сформувалася на півострові —————— 27 Бабін Б.В. Конституційно-правовий статус корінних народів України Автореферат. — Одеса, 2005; Проект Концепції державної політики України щодо корінних народів. URL: http://www.cidct.org.ua/uk/studii/7/11.html 28 Андрій Демартіно. Коли татари захоплять Крим, а росіяни віддадуть його Росії? // УП. — 2011. — 20 вересня. 21 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » вподовж кількох сторіч (це, зокрема, проявляється у ставленні до жіноцтва як такого, відсутності суворих установлень щодо носіння хіджабу), і яку не вдалося впродовж багатьох років «розкачати» посланцям радикальних течій на кшталт салафітів та «Хізб�ут� Тахрір». З іншого боку, йшлося про пострадянську слов’янську спільноту, сформовану у повоєнний час, яка номінально хоч і вва� жалася християнською, все ж була скоріше радянською за своїми ментальними ознаками, з властивою їй розмитістю та маргіналь� ністю ідентифікаційних домінант, у якій християнство, як таке, перебувало на маргінесі пріоритетів. Саме тому конфлікт між крим� ськими татарами і рештою населення Криму розвивався в іншій площині — соціально�економічній. В умовах окупації ситуація докорінним чином змінилася. Не останню роль у загостренні кримськотатарського питання відіграє послідовне переслідування громади, яка в подіях «Кримської весни» виявила свою проукраїнську позицію. Потужним конфліктогенним фактором є притаманна Росії внутрішня напруга навколо мусуль� манського питання як такого, що в умовах сьогоденного ренесансу доктрини «русского мира» перетворилася на вагомий суспільний подразник. Все це дається взнаки як на індивідуальному, так і на колективному рівнях. Безпосереднім наслідком реваншистських настроїв, що запанували в Криму після анексії стали неприховані акти дискримінації за національною ознакою. Так, були заборонені масові акції до 70�тої річниці депортації кримськотатарського народу (окупаційна влада боялась, що вони можуть консолідувати антиросійські сили на півострові). У відповідь Меджліс виступив з відозвою про невизнання російської влади у Криму. Розпочалися гоніння на лідерів кримськотатарського руху. Рефату Чубарову і Мустафі Джемілєву, яких оголосили агентами турецьких спецслужб, був заборонений в’їзд до Криму. Одночасно розпочалася процедура визнання Меджлісу екстремістською орга� нізацією. 13 квітня псевдопрокурор Криму Наталія Поклонська ух� валила рішення про призупинення його діяльності29. На противагу російська влада промотує діяльність альтернативної Меджлісу ор� ганізації «Къырым», створеної у жовтні 2014 р. Ремзі Ільясовим, колишнім членом Меджлісу, призначеним віце�прем’єром парла� менту Криму30. В липні 2015 р. він намагався провести представ� ницьку конференцію «Къырым», в якій узяли участь лише два —————— 29 Поклонська призупинила діяльність Меджлісу в Криму // Українська правда. — 2016. — 13 квітня. URL: http://www.pravda.com.ua/news/2016/04/ 13/7105403/ 30 Провластные крымские татары создают общественное движение «Къырым» // Крым. Реалии. — 2014. — 20 октября. URL: http://ru.krymr.com/ content/article 22 Л а р и са Я к уб ов а десятки членів Курултаю. Спроба створити легітимний антипод Меджлісу зазнала фіаско. Кримськотатарська проблема в Криму виявляє тенденцію до перманентного загострення і перетворення чи не на топпривід інформаційного простору та діяльності окупаційних правоохо� ронних органів. Не випадково поруч із акціями мирного спротиву, керованими як і раніше Меджлісом, певні групи перейшли до раніше невластивих форм активності, зокрема, організації та ви� школу кримськотатарських військових формувань31. Координаційний штаб Громадської блокади Криму сформував добровольчий батальйон імені Номана Челебіджихана (штатна чисельність 560 осіб). Передбачалося розширити штат до 1000 осіб, аби створити кримськотатарську армію, яка могла б сприяти поверненню півострова. Загалом комплексна політична програма радикального крила кримськотатарської громади передбачала надання кримським татарам статусу корінного народу; ухвалення конституційного рішення про створення кримськотатарської авто� номії (республіки) у складі України; створення де�юре кримського уряду, до якого увійшли б найавторитетніші представники крим� ськотатарського народу; створення вільної економічної зони на території Херсонської області, де могли б оселятися біженці, тощо32. Як розповів один із лідерів кримськотатарського народу Р. Чубаров у квітні 2016 р., Президенту України та Міністерству внутрішніх справ була представлена концепція функціонування батальйону «Крим», який пропонували створити з мешканців півострова. Крім батальйону «Крим», було створено ще одну парамілітарну організацію — «Аскер». Завдання її полягало в допомозі державним прикордонним та митним підрозділам. Члени «Аскера» чергували на трьох контрольно�пропускних пунктах (Чонгар, Каланчак, Чап� линка) з метою запобігання конфліктів та здирництва. Характе� ризуючи призначення організації, М. Джемілєв зазначив: «Основ� ним завдання цього батальйону, звісно, не буде збройний опір... Вони, по�перше, охоронятимуть кордон, посилюватимуть україн� ську присутність у Херсонському регіоні. Але не виключається, що якщо там (у Криму. — Авт.) почнуться якісь криваві речі, чищення етнічні, то цей батальйон, мабуть, буде приходити на допомогу —————— 31 Джемілєв: Якщо в Криму почнуться етнічні чистки, кримськотатарський «батальйон смертників» може почати діяти // http://www.unian.ua/ 32 Мусаєва-Боровик С., Крючкова С. Легенда про море. Один день на кордоні з Кримом // Українська правда. — 2016. — 26 лютого. URL: http://www.pravda.com.ua/articles 23 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » своїм співвітчизникам, чого б це їм не коштувало. Тому вони називають себе «батальйоном смертників»33. На упередження окупаційна адміністрація посилила адміністра� тивний тиск на громаду. Вона активно використовувала широкий діапазон стандартних важелів впливу, не гребуючи характерними російським силовим структурам фабрикуванням замовних справ та політичним переслідуванням. За підозрою в зв’язках із заборо� неною в РФ «Хізб ут�Тахрір34« у 2016 р. тричі обшуків зазнав Сейран Салієв. 11 лютого 2016 р. в рамках переслідування «Хізб ут�Тахрір» були проведені обшуки в помешканнях 12 кримських татар, чет� веро з яких були затримані. 13 травня 2016 р. надвечір стався обшук у мечеті с. Вишенне. 6 вересня 2016 р. відбувся вже третій обшук у мечеті м. Сімферополь (при цьому компромат — книги «Три основи» Мухаммада Абдель�Ваххаба — підкинули поблизу туалету, що абсолютно неприпустимо з огляду на релігійні приписи)35. 12 жовтня 2016 р. за справою «Хізб ут�Тахрір» були заарештовані 5 мешканців Сімферополя. Діяльність «Таблігі Джамаат» була заборонена як екстреміст� ська, рішенням Верховного суду РФ 7 травня 2009 р. Це рішення широко застосовується нині проти кримських татар. Арешти за підозрою в належності до організації здійснювалися в Криму неод� норазово (так, у листопаді 2017 р. були затримані С. Мустафаєв, Т. Абдурахманов, Р. Сулейманов, А. Кубедінов). Нейтралізація найбільш авторитетних лідерів кримськотатар� ського руху стала провідним напрямком діяльності російських спецслужб. Наприкінці травня був звільнений і врешті�решт виїхав з Криму Л. Іслямов, який у квітні–травні 2014 р. виконував обов’язки заступника голови Ради міністрів Республіки Крим в уряді С. Аксьонова за квотою Меджлісу. Знятий з посади, як вказував Едип Гафаров, за намагання перебувати на російській державній службі і водночас «брати участь в антиросійських акціях Дже� мільова»36, відомий бізнесмен і політичний діяч потрапив до —————— 33 Джемілєв: збройний опір — не мета національного батальйону на адмінкордоні з Кримом // Крим. Реалії. — 2016. — 29 квітня. URL: http://ua.krymr.com/content/news 34 З арабськ. — «Ісламська партія визволення» — заснована в 1953 р. в Східному Єрусалимі. Програмні вимоги партії зводяться до відновлення спра- ведливого ісламського способу життя та ісламської держави (халіфату). Географія діяльності партії доволі широка і давно вийшла далеко за межі Близького Сходу. Нині це — Північна Африка,Європа, Південна й Південно- Східна Азія, Австралія, колишні радянські республіки. Діяльність партії ви- знана терористичною і заборонена Верховним судом РФ 14 лютого 2003 р. 35 Крим SOS URL: http://crimeamap.krymsos.com/ru/stories.html 36 Гафаров Эдип. Крымская власть готова взаимодействовать с крымскими татарами, решать проблемы всего народа, а не отдельных его представителей, 24 Л а р и са Я к уб ов а переліку персон нон ґрата. У «Джаст�банку», який належав Л. Іслямову, була відкликана ліцензія; телекомпанія ATR припинила мовлення у березні 2015 р., оскільки не пройшла реєстрацію в Роскомнагляді37, хоча чотири рази подавала відповідні документи; припинили свою діяльність й інші компанії підприємця. На звичну справу перетворилося викрадення кримськотатар� ських активістів. Так, 24 травня 2016 р. був викрадений член Виконавчого комітету Всесвітнього конгресу кримських татар, екс� депутат Бахчисарайської міськради, член регіонального меджлісу Ервін Ібрагімов. Не менш звичними стали, на жаль, численні смертельні випадки. Одним з найбільш резонансних серед них стала загибель В. Кашка. За офіційними відомостями, 83�річна Веджіє Кашка, яку називали «символом народу», «Матір’ю Терезою народу», яка «відкрила шлях на батьківщину», померла в кареті швидкої допомоги під час спецоперації ФСБ від серцевого нападу. Натомість рідні стверджують, що на тілі померлої мали місце сліди насильства, зокрема від наручників. Саме застосування сили, вважають вони, стало причиною її смерті38. Становище кримськотатарської громади в Криму чимдалі більше ускладнюється. Не менш складною стає проблема інтер� претації проблеми як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. Попри репресії з боку Росії, кримськотатарські лідери дотриму� ються досить зваженої позиції і роблять ставку на ненасиль� ницький спротив. Зокрема, М. Джемілєв наголошує: «Якщо поч� нуться якісь дії з боку кримських татар типу збройного опору, а окупанти якраз провокують кримських татар на це, щоб потім, так само як і в Чечні, знищувати наших людей, то це буде по суті, загибель нашого народу… єдиний наш інструмент — це неприй� няття окупантів і збір інформації, доведення до відома світової спільноти»39. Виступаючи з лекцією у Стенфордському університеті (Калі� форнія, США), М. Джемілєв зазначив, що «За радянських часів була поширена така практика викрадення людей. До того ж, у минулому існували хоч якісь протоколи і правила проведення обшуків. Зараз пытающихся говорить от его имени // Сайт Государственного Совета Рес- публики Крым. — 2014. — 30 мая. 37 Її місце прагне зайняти прокремлівський телеканал «Міллет», який нама- гається впливати на кримськотатарське населення в інтересах окупаційної влади. — Див.: Донбас і Крим: ціна повернення. — К., 2015. — С. 245. АТР відновив свою діяльність 17 червня 2015 р. вже з Києва. 38 Вікторія Веселова. «Вони вбили матір, однозначно». Як рідні Веджіє Кашка домагаються правди про її загибель // Крим. Реалії. — 2018. — 13 липня. URL: https://ua.krymr.com/a/29361671.html 39 Джемілєв: збройний опір — не мета національного батальйону… 25 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » же всі оперативні заходи проводяться з максимальною жорстокістю і навмисним приниженням людей, наче силовики провокують своїх жертв на різкі дії, щоб потім збільшити їм покарання», — розповів він. Кримськотатарський лідер повідомив, що за інакомислячими, передусім за кримськими татарами, ведеться тотальне стеження, людей залякують і карають навіть за пости та «лайки» в соціальних мережах. Кількість офіцерів ФСБ, що припадає на душу населення, в Криму в 10–15 разів перевищує середньостатистичні показники. В порушення Конвенції про статус окупованих територій, прово� диться штучне заміщення корінного населення Криму, відновлю� ється ядерна база40. Окупаційна адміністрація швидко дала зрозуміти місцевим мешканцям, що «повернення в рідну гавань» дорівнює згортанню низки громадянських свобод та ініціатив, що за часів України вважалися чимось само собою зрозумілим. Ілюстрацій цієї тези в соціальних мережах — безліч. 4 червня 2016 р. було розігнано збори місцевих жителів, які протестували проти забудови міської набе� режної в Алушті. Організатор зборів — депутат Павло Степанченко (який відіграв активну роль у подіях так званої «Кримської весни») був побитий поліцейськими при затриманні, звинувачений в орга� нізації незаконних зібрань та протидії поліції. Нині навіть одиничні пікети стали винятковим явищем прояву громадянської активності на півострові, натомість всіляко зміцнюється дискурс одностайної підтримки анексії кримчанами та виняткову значущість події в новітній російській історії. Тема збирання земель перетворилася на лейтмотив політичної епохи В. Путіна. Відповідно, Крим у цьому дискурсі посів місце сакрального місця сили, якому відводилася роль першого кроку на шляху відродження «русского мира». «Крим ... це головний істо� ричний та ідеологічний проект Путіна, головний результат його 20�річного правління — в усякому разі, він сам так вважає», — небезпідставно зауважує Андрій Окара41. Втім, поволі актуальність тези спадає. В останньому зверненні В. Путіна до Федеральних зборів (1 березня 2018 р.) тема Криму фігурувала вже не як сак� ральна й духопідйомна, а згадувалася лише в контексті проблем ремонту доріг та розвитку транспортної інфраструктури. Прези� дент повідомив, що невдовзі відкриється автомобільний рух Кер� ченським мостом, а запуск залізничного сполучення через міст надасть потужного імпульсу Кримському півострову та всьому —————— 40 Мустафа Джемілєв. «Без повернення Криму світопорядок під загрозою» // Крим. Реалії. — 2018. — 1 червня. URL: https://ua.krymr.com/a/29265264.html 41 Сергій Громенко. «Пряма лінія» в нікуди. Що Путін говорив про Крим у порожній студії // Крим. Реалії. — 2018. — 8 червня. URL: https://ua.krymr.com/ a/29280718.html 26 Л а р и са Я к уб ов а російському Причорномор’ю. Розвиток інфраструктури, в тракту� ванні В. Путіна, є передумовою прискореного розвитку регіонів країни. Як помітили практично всі експерти, «кримська частина» виступу президента вмістилася в хвилину часу, натомість у ньому багато говорилося про претензії Росії на світове лідерство та найновіші озброєння, які поступають на озброєння Росії і покликані «підкріпити» гегемоністські нахили господаря Кремля42. Останні президентські вибори не випадково були перенесені на 18 березня — дату підписання договору про прийняття Республіки Крим до складу Росії, що символізує найбільше «досягнення» тре� тього президентського строку43 В. Путіна. Політтехнологи культиву� вали думку про те, що вибори 2018 р. стануть «другим референ� думом», який засвідчить цивілізаційний вибір кримських меш� канців на користь Росії та «русского мира». Вибори президента Росії були проведені в Криму всупереч міжнародному законодавству і думці світової спільноти. Явка на вибори, навіть попри масовий бойкот кримських татар, виявилася чи не найвищою в Росії, по� ступившись хіба що показникам Чечні44. Вона сягнула 75% (пере� січно по Росії 67%), понад 90% виборців віддали свої голоси за Володимира Путіна. Власті Криму відзвітували про 43 спостерігачів з 20 країн, які фактично прибули, аби засвідчити — Крим є російським. Якщо вірити кримським ЗМІ, гості приїхали з Австрії, Великобританії, Німеччини, Данії, Іспанії, Італії, Кіпру, Латвії, Норвегії, Фінляндії та Швеції45. Невизнання українською владою виборів президента Росії в окупованому Криму не спроможне якісно вплинути на ситуацію — нині реальна влада в Криму належить Кремлю. Втрата Криму дошкульно позначилася на Україні. Втім, було б неправдою твердження, що це стало непоправною втратою. В циф� ровому вираженні шкода, заподіяна анексією Криму, у порівнянні з аналогічними показниками щодо окремих регіонів Донецької та Луганської областей та руйнування народногосподарського комп� лексу українського Донбасу, виглядає менш драматично. Однак, вона вимірюється не лише відсотками втраченого ВВП чи обсягів імпорту/експорту. Не втратою звичних місць відпочинку, вража� ючих кримських краєвидів, велелюдних музичних фестивалів, —————— 42 Сергій Стельмах. Що Путін пообіцяв кримчанам? // Крим. Реалії. — 2018. — 4 березня. URL: https://ua.krymr.com/a/29077702.html 43 «“Кримнаш” уже не мобілізує росіян» — Костянтин Еггерт // Крим. Реалії. — 2018. — 9 березня. URL: https://ua.krymr.com/a/29088987.html 44 Бабін: вибори в Криму — шоу, кримчани — статисти // Крим. Реалії. — 2018. — 7 лютого. URL: https://ua.krymr.com/a/29025793.html 45 Євгенія Горюнова. Кримський присмак нелегітимності // Крим. Реалії. — 2018. — 23 березня. URL: https://ua.krymr.com/a/29120168.html 27 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » історичних та культурних пам’яток обумовлюється вартість втрати Криму. Вона вимірюється втратою перспективи мирного життя, підступом «старшого брата», розвіюванням ілюзій щодо існування в безпечному і дружньому міжнародному оточенні. Втрата Криму дорівнює усвідомленню, що колишніх російсько�українських взає� мин вже ніколи не буде. І вже абсолютно необчислюваною в жодних показниках стала втрата Криму для кримських татар: і тих, які нині через політичні переконання позбавлені можливості навіть навіду� ватися на батьківщину, і тих, які живучи на півострові, втратили батьківщину в тому сенсі, що втратили можливість вирішувати на свій розсуд питання її сьогодення та майбуття. Крим не став надбанням і для Росії. Позитиви, пов’язані з його набуттям, з лихвою переважуються втратами: міжнародного імід� жу, довіри світового співтовариства, висхідної економічної дина� міки, реальних громадянських прав і свобод. «Іронія в тому, що війна з Україною унеможливила і кремлівський євразійський проект, — цілком слушно зазначає Лілія Шевцова, — Росія спітк� нулася об Україну. Втеча України стала для Росії болісним ви� кликом і ударом по владі, яка вважає своєю місією відродження імперської могутності. Гірка іронія в тому, що, прагнучи зберегти Державу, Кремль своїм «українським походом» завдав по цій Дер� жаві нищівного удару46. Це нині навряд чи усвідомлюється переважною більшістю росіян, хіба що відчувається через соціальну та побутову площину, та незворотне в умовах міжнародних санкцій зниження соціальних стандартів чимдалі більше гальмуватиме модернізацію Росії. Політичний та історичний час у Тавриді наче застигнув. Не лише відсутність круїзних лайнерів у кримських портах засвідчує його ізоляцію. «Міжнародні» зібрання (зокрема й Ялтинський міжнародний форум) є лише імітацією повноцінного глобального співробітництва. Кримські сцени, що до 2014 р. зустрічали топових зірок світу, нині перетворилися на місце гастролей артистів, яких більше ніде в світі не чекають. «Демократія по�російському» саме в Криму набула найбільш одіозного свого вияву в притаманному їй зростанні числа політичних в’язнів та звичному порушенні прав людини. Доводиться казати про відтворення феномену паралельної суспільно�політичної реальності за радянським зразком, що надає широкі можливості для творчості спадкоємців Салтикова�Щедріна. Реальний Крим, з низкою глибоких проблем і невиліковних хвороб, і віртуальний «півострів щастя», створений російськими масмедіа, відрізняються як дзеркальні відображення. «Сакральний» півострів, —————— 46 Лілія Шевцова. Україна для Росії: як кістка в Горлі // Крим. Реалії. — 2018. — 23 червня. URL: https://ua.krymr.com/a/29313725.html 28 Л а р и са Я к уб ов а власне, став жертвою на вівтарі імперського симулякру, що існує в мисленні понад 80% росіян та їхнього національного лідера. Крим став черговим дотаційним регіоном Росії, який нічого принципово не змінює в логіці економічного життя РФ, що існує завдяки видобутку та продажу енергоносіїв. В новій геополітичній реальності, вибудованій зусиллями Кремля, питання економічної доцільності анексії Криму та ціни його подальшого утримання, власне, не постають. Зміцнення військової потуги Росії на півост� рові та перетворення його на модернізовану військову базу з епізодичними вкрапленнями рекреаційних комплексів VIP�класу без сумніву покликане продемонструвати — Росія повернулася в Крим назавжди. Цій меті підпорядкована й прискорена інтеграція півострова в російську суспільно�політичну та соціально�еконо� мічну систему. З формальної точки зору нині її можна вважати завершеною. Цього, однак, не можна сказати про неформальну сторону буття. Власне, тінь кримської афери, незаконного дійства «воле� виявлення кримського народу», жахливої маніпуляції громадською думкою назавжди приліпилася до іміджу РФ та її «політичної еліти», замикаючи Росію в самоізоляції — передусім політичній та ментальній. Саме ця суперечність є тією внутрішньою причиною, що руйнує існуючий порядок речей, і яку кремлівські політтех� нологи в 2014 р. недалекоглядно переплутали із «скрепою», здатною його врятувати. Експлуатація гасел протиборства Росії та США, що поволі при� ходить на зміну мобілізуючому #Кримнаш#, є вкрай небезпечною, бо виступає основою загрузання в концепті «обложеної фортеці». Як засвідчує радянський досвід — цей концепт є одним з найбільш безперспективних: ціною за вирішення тактичного завдання сус� пільної мобілізації є перспектива соціально�економічної та соціаль� ної деградації, що завершується черговим суспільно�політичним зламом і черговою ж спробою докорінної перебудови засад від� творення суспільства і держави. Розіграна наче «по нотах» кримська вистава провалилася. Інформаційна ера не лишає місця маніпуляціям такого рівня. В сучасному світі, де практично кожен мешканець озброєний гаджетами, спроможними фіксувати і передавати в онлайн режимі події навколишньої реальності, все таємне стає явним також в онлайн режимі. Вистава про добровільне і безкровне приєднання Криму провалилася. У квітні цього року волонтерська організація InformNapalm опублікувала «Список 1097: як 18 окрема бригада збройних сил Росії окупувала Крим», згідно з яким для захоплення півострова знадобилося близько 70 тисяч людей47. Не одностайність —————— 47 «Заїжджали з чотирьох сторін»: як російські військові захоплювали Крим // Крим. Реалії. — 2018. — 14 липня. URL: https://ua.krymr.com/a/29362658.html 29 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » кримчан, а застосування цього ударного угруповання забезпечило успіх Кремля. Те, що Крим було анексовано силою, є загально� відомим. Як і в часи СРСР, росіяни радо приховують цей секрет Полішинеля, розуміючи облудність та неправомірність ситуації. Мало змінилися і повадки влади. Маніпуляція та підкуп еліт, залякування та імітація політичного життя, масована державна пропаганда та створення маріонеткових політичних рухів, пере� слідування й дискредитація лідерів національного руху — таким є неповний перелік імперських практик, за допомогою яких Кремль традиційно намагається дезорганізувати поступ корінних народів Криму на шляху реального самовизначення та демократизації. Тим більш вражає громадянська мужність та послідовність осіб, що стали унаочненням незнищенного потягу до правди і справед� ливості, як серед політичних українців, так і громадян РФ. Життєва позиція таких постатей та їхній подвиг засвідчують — теза про добровільне і одностайне входження Криму в «русский мир» є облудною. Як слушно зауважив П. Казарін, вибудований російськими по� літтехнологами та масмедіа міф про Крим — «сакральний Корсунь», нову «точку сборки» православної (євразійської) імперії, втілення ідеї возз’єднання найбільшого розділеного народу, добровільне й одно� стайне повернення в «рідну гавань», підважена спротивом етнічних росіян, які виявилися не п’ятою колоною Кремля, як очікувалося, а свідомими громадянами України. Навряд чи можна висловити цей парадоксальний для кремлів� ських керманичів казус, краще за П. Казаріна. «Для України в тюрмі сидить режисер Олег Сенцов. Росія запевнює всіх, що в тюрмі сидить терорист Олег Сенцов. Але особливість ще і в тому, що в колонії за Полярним колом сидить хлопець з російським прізвищем. Це важливий момент. Тому що Росія створила свій власний міф про Крим. ... Мрія про південні моря. Незатоплюваний авіаносець. Два міста�героя. Дві оборони Севастополя. Південна резиденція царів та письменницька муза. Вся історія анексії Криму для РФ — це про «повернення додому»... І є лише одне «але». Сенцов. Тому що він мимоволі став руйнівником цього міфу. Виявився втіленням спро� тиву, причому спротиву діяльного... Хлопець з російським прізви� щем, який виходить протестувати проти приходу Росії. Своїм фактом існування він розмиває концепцію про російський півост� рів, що добровільно злився з батьківщиною... Сенцов. Той, що народився у Сімферополі. Той, що працював там. Той, що знімав у Криму. Не активіст з Києва і не «правосєк» зі Львова. Звичайний кримський хлопчина, родина якого перебралася до Криму з Уралу. Він був приречений саме в ту цільову групу, заради якої Кремль, за його власною версією, і влаштував вторгнення. А він у ній бути відмовився. І мимоволі перетворився на символ того, як Росії чи� нять спротив самі росіяни. Заради яких, за версією Москви, вона 30 Л а р и са Я к уб ов а вирішила піти наперекір усьому світу... Фактично, йому вдалося самому пробити вирву в російській концепції повернення росіян у рідну гавань. І якщо кримські татари від початку перебувають поза межами цієї концепції, то він — всередині. Розмиває єдність. Порушує одностайність. Ставить під сумнів символ віри»48. Відзначаючи увесь драматизм ситуації, варто наголосити, що всі ми є сучасниками і свідками доби випробувань, народження героїв, звістки про яких передаватимуть майбутні підручники історії, прикрих поразок і від того — ще більш цінних — перемог. Шлях до повернення Криму не буде простим і швидким. Не варто піддаватися спокусі самозаспокоювання чи самолюбування, сма� куючи побутові негаразди кримчан чи різницю цін в Україні та Криму, тим більше, що вони є величиною перемінною. Російська Федерація активно трансформується. Реформування покликане підвищити запас міцності системи49. Крим сьогодні — єдина па� радна вітрина російської геополітичної могутності і спроможності вирішувати заявлене глобальне завдання розширення кордонів «русского мира». Цей витратний дотаційний регіон вона триматиме до останньої можливості, допоки витримає економіка «країни� бензоколонки». Не розчарування кримчан відсутністю обіцяних Росією гараздів як плати за повернення в рідну гавань; не їх купівельна спро� можність та розмір зарплат і пенсій відіграватимуть вирішальну роль у розв’язанні кримського геополітичного вузла. Не лише хліб насущний визначає настрої сучасної людини. Гідність і можливість вибору, реальні громадянські свободи і відкриті соціальні ліфти, позитивна соціальна динаміка і відкритість світу — це те, що Україна, на відміну від Росії, пропонує своїм громадянам. В цьому — її сильна сторона. Її варто зміцнювати. ЯКУБОВА Л. Общественно�политическое пространство Крыма на периферии «русского мира». В статье подводятся итоги аннексии Крыма в общественно�политической сфере и прогнозируются перспективы разви� тия геополитической ситуации в регионе. Ключевые слова: Крым, крымскотатарское национальное движе! ние, Меджлис, политические заключенные, нарушения прав человека, аннексия, «Крымская весна», «русский мир». YAKUBOVA L. Social and political space of Crimea on the periphery of the «Russian world». The article summarizes the results of the annexation of —————— 48 Павел Казарин. Есть люди, которые больше самих себя // Украинская Правда. — 2018. — 23 июня. URL: https://www.pravda.com.ua/rus/articles/ 2018/06/23/7184222/ 49 Докладніше див.: Режим Путіна: перезавантаження-2018. Аналітична доповідь. — К., 2018. 31 С усп іл ь н оLп ол іт и ч н и й п р ост ір К р и м у н а п ер и ф ер ії «р усск ого м и р а » the Crimea in the socio�political sphere and predicts the prospects for the development of the geopolitical situation in the region. Key words: Crimea, Crimean Tatar national movement, Mejlis, political prisoners, violation of human rights, annexation, «Crimean Spring», «Russian world». References Babin B.V. (2005). Konstytutsijno!pravovyj status korinnykh narodiv Ukrainy [Legal Status of Indigenous Peoples of Ukraine under Constitutional law]. (Extended abstract of Candidate’s thesis). Odesa. [in Ukrainian]. Horbulin, V. P., Vlasiuk, O. S., Libanova, E. M. and Liashenko O. M. (Eds.) (2015). Donbas i Krym: tsina povernennia: monohrafia. Kyiv: NISD. [in Ukrainian]. Krym. Retrieved from http://crimeamap.krymsos.com/ru/stories.html Prava cheloveka v Krymu. Nazad na try stoletyia. Retrieved from http://crimeamap.krymsos.com/ru/map.html. Proekt Kontseptsii derzhavnoi polityky Ukrainy schodo korinnykh narodiv. Retrieved from http://www.cidct.org.ua/uk/studii/7/11.html Rights in Retreats. Abuses in Crimea (2014). Human Rights Watch. Retrieved from http://www.hrw.org/ru/node/130593 Rozumnyj M.M. (Ed.), Valiushko I.V., Horielov D.M., Karavaiev V.S., Lepikhov A.V. and Pavlenko I.A. (2018). Rezhym Putina: perezavantazhennia! 2018. Analitychna dopovid’. Kyiv: Natsional’nyj instytut stratehichnykh doslidzhen’. Retrieved from http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/ New_txt�c7997.pdf

Суспільно-політичний простір Криму на периферії "русского мира"

Institution

Ähnliche Einträge