Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2019
Назва видання:	Сiверянський лiтопис
Теми:	Мовою документів
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160962
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева) // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 4-5. — С. 144-148. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-160962
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1609622019-11-26T01:25:45Z Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева) Мовою документів 2019 Article Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева) // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 4-5. — С. 144-148. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.3546340 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160962 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Мовою документів Мовою документів
spellingShingle	Мовою документів Мовою документів Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева) Сiверянський лiтопис
format	Article
title	Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева)
title_short	Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева)
title_full	Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева)
title_fullStr	Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева)
title_full_unstemmed	Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева)
title_sort	інструкція пану мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана запорозького, надана у великій коронній канцелярії у львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської о. ляшева)
publisher	Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Мовою документів
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160962
citation_txt	Інструкція пану Мазепі, покойовому його королівської милості, який їде до пана гетьмана Запорозького, надана у Великій коронній канцелярії у Львові останнього числа березня 1663 (публікація та переклад з польської О. Ляшева) // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 4-5. — С. 144-148. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series	Сiверянський лiтопис
first_indexed	2025-07-14T13:35:08Z
last_indexed	2025-07-14T13:35:08Z
_version_	1837629555093798912
fulltext	144 Сіверянський літопис УДК 94 (477) ІНСТРУКЦІЯ ПАНУ МАЗЕПІ, ПОКОЙОВОМУ ЙОГО КОРОЛІВСЬКОЇ МИЛОСТІ, ЯКИЙ ЇДЕ ДО ПАНА ГЕТЬМАНА ЗАПОРОЗЬКОГО, НАДАНА У ВЕЛИКІЙ КОРОННІЙ КАНЦЕЛЯРІЇ У ЛЬВОВІ ОСТАННЬОГО ЧИСЛА БЕРЕЗНЯ 16631. (Публікація та переклад з польської Олександра Ляшева) Отримавши копію розпорядження з канцелярії, а з ним привілей, булаву, хоругву, бубни та печатку пану гетьманові Запорозькому, як найшвидше поспішай до того пана гетьмана. Прибувши, зв’яжись з паном ловчим холмським, який проживає при панові гетьманові та Війську Запорозькому представляючи його королівську милість. І йому в усьому, відносно тієї інструкції, повідомляти будеш, контактуючи конфіденційно, і за спільною радою те все виконувати, що належить до виконання волі його королівської милості в нижче наведених пунктах. 1. Віддати разом з паном ловчим холмський (причому перше місце мати буде пан ловчий холмський) привілей, булаву, хоругву, бубни та печатку на гетьманство Запорозьке панові гетьманові. Від нього присягу згідно тієї, яка посилається клятва, прийняти. Наперед обом зконтактувати з паном гетьманом про час, місце та про зви- чаї давні, якою традицією та порядком такі акти оформлювалися. Також необхідно зробити багато, щоб цей акт як найгарніше et quam solenissime був оформлений. Осо- бливо, якщо те звичай та традиція тамтешня не заперечує, щоб той акт в церкві офор- мився, при службі Божій, яку б отець митрополит відправляв. Проповідник також аби з амвону промову навколо цього мав якусь пристойну ad populum, вихваляючи ласкавість та доброту його королівської милості. Та що ніде краще, ані під жодною протекцією бути не може народові слов’янському, як під монархом природженим. Може бути оказія прекрасної проповіді доброму проповіднику. Якщо би також хотів приватно отримати ті відзнаки пан гетьман, в тому волю його виконати. По виконаним тим акті передачі відзнак гетьманства і по прийнятті присяги, разом з паном ловчим холмським зконтактує пан Мазепа. І пана гетьмана Запорозького умовляти обоє будуть, щоб як найшвидше вислав сюди частину Війська Запороз- ького. Тобто аби primis diebus травня найдалі знаходилися ті війська під Тернополем. До якого часу його королівська милість сподівається, що під Баром і татари стануть (тут іншою рукою дописано «або будуть татари, або ні», а перший писар ту думку зі значком включення в основу, вписав так), а якби теж татари на той час і не стали, аби пан гетьман війська того частину на той же час, як говорилося, вислав не зволікаючи. Військо те козацьке щоб було найкраще, бажає його королівська милість, тобто на конях добрих та з належним спорядженням. Тим свою зичливість пан гетьман за- свідчить його королівській милості. І на інші заміри оглядатися не буде, бачачи те, і того розуміння будучи, що йому за нікого краще не буде, як за ласки його королівської милості. Сама доля його як вже розпочала, так і до кінця вознести може. 1 Informatia panu Mazappie (31.03.1663) // Pisma do wieku i spraw Jana Sobieskiego, wyd. F. Kluczycki. Kraków, 1880. T. 1. Cz. 1. S. 214–222. Сіверянський літопис 145 Ті причини того послання розповісти разом пану гетьманові, що його королівська милість найбільше чинить те для слави широкої. Аби те світ Польщі знав та неприятелі його королівської милості, що має такого гетьмана і вірних собі підданих з козаків, які кожного часу за гідність його королівської милості готові голови свої класти. 2. Та розгнуздана сваволя, яка посмакувала собі розбій та лінощі, розійтися з того злого Союзу не схоче так легко. І що вже не чинив король протягом двох років, щоб тих людей залучити на свій бік та потягнути їх до примирення з Річчю Посполитою. Нічого майже не роблячи, тільки постійно посольство за посольством відправляючи, даруючи мільйони, ласки та різні блага. Але то нічого не допомогло. В результаті, третя чверть року закінчується, як приїхав особисто в ті краї на те лише, аби тих лю- дей міг благу загальному його королівська милість завоювати. То все даремно було. В підсумку, коли на те останнє Коло послав своїх послів його королівська милість з тим всім, що тільки до задоволення їх служити могло, і послав людей великих, ксьондза біскупа краківського, пана воєводу сандомирського, пана маршалка великого коронного, які у них в повазі і на яких надії всі мали, що могли щось добре зробити, проте злість їх такою великою була, що підпустити не хотіли тих його королівської милості послів. Тільки зле та безбожно лише для своєї користі вигадали собі статті. Так багато недоречних та злосливих написали пунктів в тим своїм трактаті, що легко визнає пан гетьман і кожний бачить з самого трактату останнього Кола того. Яка ж завзятість тих людей була до руйнування до остатку Вітчизни. А ще, на більший жаль, сміють такі неправди поширювати, начебто їм не хочуть платити, що є так явно противною правді річчю, як бути найбільший фальш не може. Бо комісія, яка тут при його королівській милості засідає, нічого більшого не чинила почавши від 20 січня, тільки щоденні посольства до Кола їх, яке у отців Францисканців засідає, посилала. Нагадуючи аби до рахування приступали, аби реєстр подавали, аби гроші лічили. Проте вони нічого більше не бажали і не чинили. Тільки би ті шість тижнів, які собі було намітило хитро Коло Вольборське до підрахунку семи мільйонів, затягнути. І не приступаючи до лічення грошей, з яким їх просили, а швидше до розірвання цілого з королем та Річчю Посполитою справи керували. Що з маніфесту до друку поданого і на всю Польщу проголошеного кожен вичитати може. Що жодної з його королівської милості, ані з комісії причини немає. Але з їх злості самої та упертості і підбурювання деяких злих, які безладною та засмученою хочуть бачити, і через те Вітчизну до погибелі остаточної хочуть привести. З тих причин легко помітить пан гетьман Запорозький та вся старшина того вій- ська, що з за тих злих людей його королівська милість зв’язані має руки до подання порятунку Україні та надання достатнього відпору неприятелям своїм. Бо поки того вужа за пазухою терпить, що нутрощі його гризе, складно так розриватися, щоб і ті завірюхи внутрішні заспокоїти та порятунок Українним краям подати. Бо на обоє не вистачає короля. І любо за ласкою Божою знаходиться велика частина війська при королю у вірі та послуху перебуваючи. Ділити його проте не можна жодної мірою ані розривати, поки цілком заспокоєні не будуть ті замішання зовнішні.2 Кидатися тоді приходиться його королівській милості до гасіння вогню того, який в укриття дому його власного закрався. І той погасивши, певно не зволікатиме і того чужого полум’я гасити. І що не є так contemnendae vires того збунтованого війська, особливо коли так тісно в діяння з другим, ще свавільнішим, гіршим та отруйнішим Військом Литовським увійшло. Яке, аби тим більший мати привід та завісу так безобразного вчинку свого, вбивства гетьмана та підскарбія небіжчика, без сумніву до тих тулитися буде, як вже чинити мусить. З’єднана тоді обох тих військ сила легко трактована бути не може. Притому багато долучається до тієї внутрішньої сваволі тих, яких надії всіх в такій метушні та галасі порятунку втрачених або таких достатків, яких ніколи не було, випливають. Тому легко багато людей до них прив’язатися може і тим більше зміцнити ту сваволю, що і самому монарху тяжко може бути. Для того його королівська милість maturo iudicio et deliberatione, з першими по- радившись сенаторами, до таких дій кинутися мусив, яких йому вжити так велика 2 Так написав попередній писар, ймовірно через помилку, замість «замішання внутріш- ні», що очевидно мав на думці, як ясно виникає з наступного фрагменту. 146 Сіверянський літопис і так явна потреба знищення держави наказує. Належить і те подати до відома пана гетьмана Запорозького, як до тієї сваволі мішаються особи сторонні, особливо це- саря християнського. Який, як тільки отримав відомість про благочестивий намір короля, що надумав за згодою цілої Речі Посполитої взяти наступником на державу того, якого б Річ Посполита вільними голосами дозволила прийняти за сина його королівської милості та майбутнього наступника, і бачачи, що жодної схильності як здавна, так і зараз до особи його та до цілого дому не мають ці народи, так зараз через підкуплених людей мішатися почав та турбувати справи цієї держави. Маючи підходящий інструмент, ту саму конфедерацію військову, старшини якої завоював симпатію та пообіцяв на кожні чверть року, допоки тривав би той Союз, давати між їх в півтора разу більше ста тисяч злотих. Як то вже видно, тих злих людей жодними добрими способами відвести та відлучити від того Союзу не вдасться, хіба коли будуть примушені. Бо кому те смакувати не буде брати щоразу великі побори, які так вже виснажили та понищили добра духовні та королівські, що вся та війна так великого їм не вчинила тягаря. Цілі волості вже пусткою стоять від незносних та ніколи перед тим небачених тягарів. Рахунки того кожен легко порахувати може. Через ті два роки на саме утримання пішло 18(48) мільйонів, що взяло те військо, що заслуги їх втричі перевищує. Але тим насититись не можуть, самих приводів тільки шукають продовження того Союзу, в яким залишатися кожному і до смерті хотілося б. Жодне господарство тому таких збитків подолати не може, яких вони собі дозволяють. Тут розповісти не завадить, як сам маршалек зі старшиною на видатки військові, вино, пиятику та посольства в четверо більше ста тисяч витратили. Вистачити їм не можуть прибутки короля, які відняли, мита публічні та інші прибутки, що все за старшиною іде. Є самих ревізорів під дві тисячі, яким в розпорядження маєтки та фільварків дали. А як тим, з так милого буде хотітися злізти? Як повернутися до скудного життя тому, хто зараз таким великим паном є з чужого майна? Це все як найвиразніше та як най- докладніше пану гетьманові та старшині пояснити. Тим закінчивши ту розмову, що способу немає жодного заспокоєння тієї сваволі, хіба єдине показання сили короля. Якщо вона не буде заспокоєна, сподіватися трудно гетьману та старшині на допомогу в Україні. Проте, коли те зло заспокоїться, що скоро очікує його королівська милість, коли ж стільки сил ласкою Божою мати буде, що собі зрозуміють, що з монархом справи та цілою Річчю Посполитою. Тоді багато їх добровільно випишуться з того Союзу, як уже більше двадцяти хоругв in partes його королівській милості пішло. Стільки інших збирається, як про те дає знати маршалек великий коронний. З реш- тою, що тут є з цього боку Вісли, справитися можна та примусити до послуху його королівській милості. Ті ж, що на тому боці Вісли лишаються, коли лише до купи зберуться, оглянувши сили свої, що зменшилися, каятися у своїй завзятості невдовзі будуть. Боятися будуть дахів будинків ображених великими збитками, щоб на них не падали та тіні своєї. До того, як завжди за гріхом кара Господня ходить, пустить Бог між ними великі недовіри, сварки, що не лише хоругва з хоругвою, а й саме то- вариство почне сторонитися та ділитися. Голів не мають до керування та військової справи, нестача артилерії, спорядження, піхоти. Чужоземці явно те висловлюють, що з ними триматися не хочуть і не будуть, коли ні для чого іншого зв’язалися з ними тільки аби отримати платню. Якою, коли вони зневажили, тримати вже з ними не хочуть, та присяглися ніколи не піднімати руки на монарха. Але для того всього по- треба в відповідній королівській постаті для його королівської милості, щоб її слушно боятися могли та мали для чого. І така є, а не інша причина, коли для честі своєї, не лише зі своїми власними силами, але й з чужими стати хоче в очах тих людей. Що і пану гетьманові самому, якщо є доброзичливий (про що ніхто не сумнівається), в тім і Війську Запорозькому, спонуканням має бути, щоб для своєї власної потреби та безпеки допомогли як найшвидше тій справі. І так, як дасть Бог його королівській милості втихомирити ту сваволю, в Україну всіма силами відправиться його королівська милість. І сам відвідати тих країв при тій оказії не упустить, та покажеться підданим своїм ласкавим господарем та батьком. Перенесе всі війська за Дніпро, і там уже belli sedem figere того ж ще літа бажає, аби Сіверянський літопис 147 також ті краї з того боку Дніпра який-небудь відпочинок могли мати. Проте ті всі задуми його королівської милості гальмуватися (як то вже не раз бувало) мусять поки триває конфедерація та Союз. Віддавши при тому пану гетьманові друковану маніфестацію та універсал комісії. Також універсал його королівської милості, яким його королівська милість приймати заслуги всіх людей закликає, а то на спростування фальшивих відомостей, які просто короля та комісію показують наче його королівська милість забороняв платню війську тому, що так далеко від намірів його королівської милості, як ще далі від правди. А розповівши те все пану гетьманові, вимагати від нього будуть, щоб як найшвид- ше з виправою Війська Запорозького до боку його королівської милості квапився, хоча б в кількості десяти тисяч. Були б лише люди на добрих конях та при зброї. Та старшина вірна і доброзичлива його королівській милості вислана була б, яка між ними порядок та справу добра тримала. Особливо його королівська милість бажала б тут мати Гуляницького з причин названих усно пану Мазепі, які розповість пану ловчому холмському та пану гетьманові. З тими людьми пан ловчий вибереться та їх збере до боку його королівської ми- лості, даючи знати поперед себе, як тільки рушить. Час, як говорилося, найдальший primis diebus травня під Тернополем має намір його королівська милість. І вже то остання його королівської милості є вимога. На інше нехай не звертає пан гетьман За- порозький, маючи то собі вже для дальшого. Хіба б in contrarium від його королівської милості до того ж пана гетьмана Запорозького та пана ловчого дійшли розпорядження, яких досі мати не буде, ті за чіткі та останні мати повинен, та виконувати волю його королівської милості. В чому його обоє зобов’яжуть тими повинностями, в яких ві- рний підданий та добрий слуга відносно доброзичливого короля знатися повинен. Про Дедеш Агу, який тут довго мешкав, з чим є та як відправлений до Кримського хана, також розкажуть обоє пану гетьманові Запорозькому. Тож і надію ту, яку вчинив той же ж Дедеш Ага швидкими та вчасними підкріпленнями кримськими, які без- сумнівно constabunt з тих татар, яких при собі має пан гетьман Запорозький, через що Україна від тягарів звільниться.3 Тим часом пан гетьман, щоб яка сваволя та бунти не виникали по волостях у той час, коли звідси відсунуться татари, які до цього часу безпеку його захищали, бажає його королівська милість, аби в поле вийшов, як би можна було війська повернувши до Києва, було б тільки те по силах. А хоча б теж якоюсь блокадою подальшою за- йнявся. До того часу поки тут не розправилися з тим Союзом, та не стали виведені там війська, щоб з паном гетьманом, який в готовності є (не)4 з’єднатися. Йому то хвалебне буде, коли не від бездіяльності свій уряд гетьманський розпочне та безпеч- ності служить особи його, коли з військом з волості вийде, заняття йому знайшовши. Про що серйозно з ним зноситися будуть та його наміри достатньо зрозумівши, до відома його королівської милості донесуть. Якщо ще до того часу Самченко з тамтешніми задніпровськими людьми, достат- ньо не схилився до послуху та віри його королівській милості, старання всякого не залишає пан гетьман Запорозький до привернення тієї людини ad partes його коро- лівській милості. Заради того, якщо то буде допомогати пану гетьману Запорозькому, з листом до нього від його королівської милості поїде пан Мазепа, та універсали до всіх тамтешніх міст віддасть, в яких його королівська милість ласкавість їм королів- ську оголошує. До запорожців також документ до рук того ж пана Мазепи віддається з канцелярії, аби, коли буде на те думка пана гетьмана, той же ж пан Мазепа туди їхав. Та ласкою його королівської милості укріпив тих людей, відводячи їх від тої неслушної та недо- речної протекції царя московського. Що віддається на розсуд пана гетьмана Запорозь- кого, куди хоче повернути пана Мазепу, чи до Самченка за Дніпро, чи на Запоріжжя до тамошніх козаків. Дається тому до обох тих місць документ до рук пана Мазепи. На переговори московські мало надії покладає його королівська милість, бо ті 3 При цьому фрагменті іншою рукою записано наступне: «треба їм дати копію інструкції». Ймовірно Дедеш Ага мав таку з королівської канцелярії, коли їхав до хана. 4 Слово «не» тут є, очевидно, тільки неточністю, яка сталася через неувагу. 148 Сіверянський літопис люди, знаючі наші заворушення домашні, на них більше покладаються аніж на власні сили свої. Не бачить його королівська милість швидшого способу до заспокоєння з тим неприятелем, як по заспокоєнню тих заворушень. Коли в своєму домі стане спо- кійно та сили з’єднаються, одразу той неприятель спуститься з верху своїх думок, тими нашими замішаннями натхненний. Ті посли, що є тут, дуже обережно ведуть переговори. Хочуть виторгувати у короля Сіверське князівство та Смоленськ і так удають, що більшого дозволу не мають на укладання миру. Посилаючись у кінець на комісарів царських, які лишаються в Смоленську. Швидко тому вони будуть від- правлені без результату. Дуже королю ….. лишається сила турецька на ту кампанію виставлена, яка куди заміряється, важко ще знати. Проте те розповівши пану гетьманові, що як венеційці, так і цесар християнський вже майже є згодні укласти свої угоди з турками. Венеційці перемир’я до 15 років роблять, за що дають три мільйони. Цесар також усіх способів шукає, щоб війни уникнути. Щоб та сила вся не попрямувала сюди, завчасно мо- нарху та пану гетьманові і з цього боку про те думати треба, відвертаючи всілякими способами від того народу схильність до бусурманських протекцій. З свого також боку його королівська милість чинити буде, що монарху християнському в такому разі належить. Бога заступником беручи на допомогу проти тієї навальності, якби (чого бережи Боже) тут навалити мала. В чому самого пана гетьмана Запорозького думку, іменем його королівської милості, вимагати будуть. Яким би способом тому неприятельові запобігти та заслонитися від нього. Це все як найстаранніше, як най- докладніше роз’яснити обоє та до результату привести будуть намагатися, даючи знати через пошту, що з паном гетьманом укладуть. (Три аркуші, на яких це написано, складені були в четверо впоперек так, як складали продовгуваті сувої, в яких часто папери в архівах в’яжуть. На зовнішній стороні написано: Інструкція пану Мазепі покойовому його королівської милості дана до пана гетьмана Запорозького, до пана Тетері, відвозячи йому відзнаки на гетьманство і про підкріплення проти Союзу вимагаючи, 1663») Ляшев Олександр Вікторович – член Національної спілки краєзнавців України, дослідник історії с. Роїща на Чернігівщині. Чернігівська обл., Козелецький р-н, смт Десна, Рибалка, 3/68. Тел. 063 1291451. Lyashev Alexander Viktorovich – member of the National Union of local historians of Ukraine, researcher of the history of village Royishce in the Chernihiv region. Chernihiv region, Kozelets district, village Desna, Ryblka str., 3/68. Tel. 0631291451. Дата подання: 6 серпня 2019 р. DOI: 10.5281/zenodo.3546340

Репозитарії

Схожі ресурси