Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка
Гетьмана Івана Мазепу добре знають в Європі та на інших континентах завдяки творам відомих письменників, художників. Їх привабив любовний сюжет часів його молодості, невдачі, падіння та злети володаря булави. Автор, вивчаючи реалії 1660-их років, дійшов висновку, що, швидше за все, тридцятирічний...
Gespeichert in:
| Datum: | 2019 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України
2019
|
| Schriftenreihe: | Сiверянський лiтопис |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160972 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 4-5. — С. 237-249. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-160972 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-1609722019-11-26T01:25:53Z Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка Павленко, С. Дослідницькі нотатки Гетьмана Івана Мазепу добре знають в Європі та на інших континентах завдяки творам відомих письменників, художників. Їх привабив любовний сюжет часів його молодості, невдачі, падіння та злети володаря булави. Автор, вивчаючи реалії 1660-их років, дійшов висновку, що, швидше за все, тридцятирічний Мазепа був посередником у стосунках свого спонсора, білоцерківського старости князя Дмитра Вишневецького із заміжнею Оленою Загоровською. Вона не могла розлучитися з нелюбим чоловіком, бо католикам заборонялося це робити. Мазепа возив їй дорогоцінні подарунки не від себе, а від відомого у Польщі магната. Після навчання у Європі за спонсорські кошти він не міг мати стільки золота та срібла, аби задобрювати ним улюблену жінку та її слуг. Однак поширена про нього мемуаристом Яном Пасеком вигадка зіграла загалом позитивну роль у поширенні відомостей про складну долю українського правителя. Вона додала його біографії інтриги, неординарності. Тому не випадково він став героєм багатьох поем, п'єс, романів. Hetman Ivan Mazepa is well known in Europe and other continents thanks to the works of famous writers and artists. They were attracted by the love story of his youth, the failures, the downs and the ups of the maceholder. The author, studying the realities of the 1660s, came to the conclusion that, most probably, thirty-three-year-old Mazepa was an intermediary in the relations of his sponsor, the starosta (community elder) of Bila Tserkva, prince Dmytro Vyshnevetskyi, with the married Olena Zahorovska. She could not divorce her unloved husband because Catholics were forbidden to do so. Mazepa used to bring her precious gifts not from himself but from a magnate, famous in Poland. After studying in Europe for sponsor money, he could not have so much gold and silver as to try to gain favor of his beloved woman and her servants. However, the fiction, diffused by memoirist Jan Pasek, played a generally positive role in spreading information about the difficult fate of the Ukrainian ruler. It added intrigue, uniqueness to his biography. Therefore, it stands to reason that he became the hero of many poems, plays, novels. 2019 Article Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 4-5. — С. 237-249. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. 2518-7430 DOI: 10.5281/zenodo.3546403 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160972 94 (477) uk Сiверянський лiтопис Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки |
| spellingShingle |
Дослідницькі нотатки Дослідницькі нотатки Павленко, С. Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка Сiверянський лiтопис |
| description |
Гетьмана Івана Мазепу добре знають в Європі та на інших континентах завдяки
творам відомих письменників, художників. Їх привабив любовний сюжет часів його
молодості, невдачі, падіння та злети володаря булави. Автор, вивчаючи реалії 1660-их
років, дійшов висновку, що, швидше за все, тридцятирічний Мазепа був посередником
у стосунках свого спонсора, білоцерківського старости князя Дмитра Вишневецького
із заміжнею Оленою Загоровською. Вона не могла розлучитися з нелюбим чоловіком,
бо католикам заборонялося це робити. Мазепа возив їй дорогоцінні подарунки не від
себе, а від відомого у Польщі магната. Після навчання у Європі за спонсорські кошти
він не міг мати стільки золота та срібла, аби задобрювати ним улюблену жінку та її
слуг. Однак поширена про нього мемуаристом Яном Пасеком вигадка зіграла загалом
позитивну роль у поширенні відомостей про складну долю українського правителя.
Вона додала його біографії інтриги, неординарності. Тому не випадково він став героєм
багатьох поем, п'єс, романів. |
| format |
Article |
| author |
Павленко, С. |
| author_facet |
Павленко, С. |
| author_sort |
Павленко, С. |
| title |
Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка |
| title_short |
Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка |
| title_full |
Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка |
| title_fullStr |
Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка |
| title_full_unstemmed |
Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка |
| title_sort |
нова версія про причини фігурування і. мазепи у судовій справі про зраду о. загоровською свого чоловіка |
| publisher |
Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України |
| publishDate |
2019 |
| topic_facet |
Дослідницькі нотатки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/160972 |
| citation_txt |
Нова версія про причини фігурування І. Мазепи у судовій справі про зраду О. Загоровською свого чоловіка / С. Павленко // Сiверянський лiтопис. — 2019. — № 4-5. — С. 237-249. — Бібліогр.: 65 назв. — укр. |
| series |
Сiверянський лiтопис |
| work_keys_str_mv |
AT pavlenkos novaversíâpropričinifíguruvannâímazepiusudovíjspravíprozraduozagorovsʹkoûsvogočolovíka |
| first_indexed |
2025-07-14T13:35:44Z |
| last_indexed |
2025-07-14T13:35:44Z |
| _version_ |
1837629592117968896 |
| fulltext |
Сіверянський літопис 237
ДОСЛІДНИЦЬКІ НОТАТКИ
УДК 94 (477)
Сергій Павленко .
НОВА ВЕРСІЯ ПРО ПРИЧИНИ
ФІГУРУВАННЯ І. МАЗЕПИ У СУДОВІЙ
СПРАВІ ПРО ЗРАДУ О. ЗАГОРОВСЬКОЮ
СВОГО ЧОЛОВІКА
Гетьмана Івана Мазепу добре знають в Європі та на інших континентах завдяки
творам відомих письменників, художників. Їх привабив любовний сюжет часів його
молодості, невдачі, падіння та злети володаря булави. Автор, вивчаючи реалії 1660-их
років, дійшов висновку, що, швидше за все, тридцятирічний Мазепа був посередником
у стосунках свого спонсора, білоцерківського старости князя Дмитра Вишневецького
із заміжнею Оленою Загоровською. Вона не могла розлучитися з нелюбим чоловіком,
бо католикам заборонялося це робити. Мазепа возив їй дорогоцінні подарунки не від
себе, а від відомого у Польщі магната. Після навчання у Європі за спонсорські кошти
він не міг мати стільки золота та срібла, аби задобрювати ним улюблену жінку та її
слуг. Однак поширена про нього мемуаристом Яном Пасеком вигадка зіграла загалом
позитивну роль у поширенні відомостей про складну долю українського правителя.
Вона додала його біографії інтриги, неординарності. Тому не випадково він став героєм
багатьох поем, п’єс, романів.
Ключові слова: Мазепа, Олена Загоровська, кохання, Дмитро Вишневецький,
зрада, шлюб, подарунки.
У ХVІІІ – ХІХ століттях з легкої руки Вольтера1 в Європі набула поширення як
найвірогідніша скандально-романтична легенда, пов’язана з подробицями особистого
життя гетьмана.
«Потім була викрита одна інтрижка, яку він (Мазепа. – Авт.) мав з дружиною
якогось польського шляхтича, – писав автор «Історії про Карла ХІІ»2 у 1731 р. Цей
чоловік наказав його повністю голого прив’язати до спини дикого коня й пустив його
скакати в такому стані. Кінь, що походив з України, туди й повернувся та привіз туди
Мазепу, напівмертвого від втоми та голоду. Кілька селян його врятували. Він довгий
час залишався в них і відзначився в багатьох походах на татар»3.
Ця фабула стала основою або поштовхом для написання літературних творів
Андрі Конcтан д’Орвілем («Спогади Аземи, що містять різні анекдоти правління
Петра Першого, імператора Росії, та імператриці Катерини, його дружини», 17644
1 Небелюк М. Мазепа в оцінці Вольтера // Український історик. 1987. №1–4. С.72.
2 [VOLTAIRE]. Histoire de Charles XII. Roi de Suede, par Mr. de V***. A Basle. Christophe
Revis. 1731. 2 vols.
3 Voltaire. Histoire de Charles XII, roi de Suede. P.: De l’imprimerie et de la fonderie
stereotypes de Pierre DIDOT l’aîné, et de Firmin DIDOT, 1802. Р. 162–163; З українознавчого
доробку Вольтера /Опис України та повідомлення про Мазепу в «Історії Карла ХІІ» Вольтера
// Луняк Є. Козацька Україна ХVІ – ХVІІІ ст. очима французьких сучасників: хрестоматія.
Ніжин: НДУ ім. М. Гоголя, 2013. С.278 – 279.
4 [André Constant Dorville]. Mémoire d’Azema, diverses Anecdotes des Regnes de Pierre le
238 Сіверянський літопис
[перевиданння 1766, 1773, переклади німецькою та російською 1773, 1784 – 1796])5,
Джорджем Байроном («Мазепа», 1819), Леопольдом і Кювельє («Мазепа, або Та-
тарський кінь», 1825), Юзефом-Богданом Залеським («Дума Мазепи», 1824), Генрі
Мільнером («Мазепа, або дикий кінь Татарії», 1828), Віктором Гюго («Мазепа»,
1829), Жолем Ресегіє («Мазепа», 1829), Джоном Пейном («Мазепа або дикий кінь
Тартарії», 1833), Юліушем Словацьким («Мазепа», 1839), Антоніо Кортезі («Танці
Мазепи», 1847), Джеймсом Раймером («Мазепа, або Дикий кінь України», 1850),
Томасом Лейсі («Мазепа», 1850), Й[оганом?] Мейером («Мазепа», 1832), Густавом
Нієратом («Мазепа, історія», 1842), Г[уставом?] Штебніцом («Мазепа», 1844),
Андреасом Меєм («Король степів»,1849), Карлом Штарком («Битва під Полта-
вою», 1855), Адольфом Мютцельбургом («Мазепа»,1860), Рудольфом Готшалем
(«Мазепа», 1860, 1865), Георге Асакі («Мазепа в Молдові», 1859), Генрі Вільямсом
(Мазепа, або дикий кінь», 1890), Ван Леентом («Мазепа, лев степів»», 1875), Аль-
бертом Ейкеном («Індійський Мазепа», 1878), Де Воге, віконтом Е. Мельхіором
(«Справжня історія Мазепи, 1884),Фредом Уїшоу «Мазепа» (1902), Бертольдом
Брехтом («Балада про Мазепу», 1923) та ін6. В Англії в ХІХ ст. з’явилося під впливом
Байрона 6 подібних творів, в Німеччині – 13 перекладів та 13 переспівів, в Італії –
6 перекладів, у Чехії –27. Чимало повістей, драм, романів, поем на цю тему видали
аноніми8. Популярний сюжет про «кошмарний галоп»9, розтиражований у багатьох
національних літературах, став предметом для детального вивчення як зарубіжних10,
Grand, Empereur de Russie, & de l’Impératrice Catherine son Epouse. Amsterdam, 1764.
5 Marciuk Ch. Mazeppa: ein Thema der französischen Romantik; Malerei und Graphik 1823
-1827.München; Wien: Profil, 1991. S.21.
6 Дубицький В. Мазепа в західньоевропейських літературах /Тризуб (Париж). 1937. Ч.40
– 41. С.15 – 18; Господин А. Мазепа у світовій літературі. Вінніпег, 1987; Алексєєнко Л. Гетьман
Іван Мазепа в літературі: літературно-історичний коментар // Історія України. 2000. № 33.
С. 4; Наливайко Д. Мазепа в європейській літературі ХІХ ст.: історія та міф // Слово і час. 2002.
№8. С.39 – 48; №9. С. 3 – 17; Лупак Н. М. Роль синтезу мистецтв і компаративного дискурсу
в літературній рецепції образу Мазепи. Тернопіль: Монографія. Міжнаціональні горизонти і
компаративістичний дискурс сучасних літературознавчих студій, 2005; Коломієць В. Образ Івана
Мазепи у фольклорі та літературі // Дивослово. 2006. № 1. С. 8 –13; Лавренчук В. Проблеми
рецепції постаті Івана Мазепи в світовому письменстві // Зарубіжна література 2007. №12.
С. 10 – 15; Лавренчук В. Постать Івана Мазепи в у світовому письменстві (Художньо-естетичне
освоєння життя й діяльності гетьмана в українській літературі ХІХ ст.) // Дивослово. 2008.
№1. С. 39 – 43; Лапіна С. Образ гетьмана Івана Мазепи в історії та літературі // Вершини
майстерності. Збірник праць, опублікованих у наукових та періодичних виданнях у 2011 році /
укл.: С. С. Лапіна, Л. В. Лук‘янченко, 2012. Вип. 1. С.94; Коновалова Μ. Μ., Грачова Γ. Μ. Гетьман
Мазепа у фольклорі і літературі: монографія. Донецьк: Ноулідж, 2013. 157 с.; Берегова Д. А. Образ
гетьмана Мазепи в українській та світовій літературі: типологічні паралелі // Науковий вісник
МНУ імені В.О. Сухомлинського. Філологічні науки (літературознавство). 2015. №2. С.20–23.
7 Сидорук І. Мазепа в чужій літературі // Календар свободи на мазепинський рік 1959.
Нью Йорк: Видання Українського народного союзу, 1959. С.81.
8 A Modern Mazeppa. Pall Mall Gazette 22 Aug. 1884, 10; Mazeppa: A Burlesque Extravaganza
in One Act. London: printed by Thomas Scott, [186_?]; Mazeppa or Bound to Win («A ridiculous
one-horse burlesque in Three Hacks»). London: Francis Cowley Burnand, 1885; Mazeppa; or the
Wild Horse of the Ukraine. London: E. Lloyd, 1850; Ocean Mazeppa or Found at Last. London:
General Publishing (Union Jack Library, No. 12), 1889.
9 Voss Т. Mazeppa-Maseppa: migration of a Romantic motif // Tydskrif vir letterkunde. 2012.
Vol.49 (2). S.111.
10 Babinski H.The Mazeppa Legend in European Romanticism. New York/London:
Columbia University Press, 1974; Sadowska-Guillon І. Mazeppa, héros romantique. Le thème dans
les littératures anglaise, française, polonaise et russe // Les Lettres Romanes, 1982. Bd. 36. №. 2.
S. 125 – 147; №. 3. S. 235 – 249; №. 4. S. 317 – 341;Tarnavsky L. C. Historicity versus Literary
Imagination: Hetman Ivan Mazepa as Protagonist in German Literature. The University of Michigan,
1985; Пеленська Х. Польська легенда про Мазепу // Віднова. 1985. Ч.3. C. 79 − 86; Grob T.
Der innere Orient. Mazeppas Ritt durch die Steppe als Passage zum Anderen Europas // Wiener
Slawistischer Almanach. 2005. № 56. S. 33 – 86; Sibora B. Le Cheval de Mazeppa: Voltaire, Byron,
Hugo, un cas d’intertextualité franco-anglaise. Paris: Harmattan, 2006; Woldan A. Ivan Mazepa in
der deutschsprachigen Literatur // Wiener slavistisches Jahrbuch. Wien, 2010. Band 56. S. 141 –
160; Mende J. Mazepa als literarische Figur der Romantik: Byron, Hugo, Słowackiю.Wien, 2012;
Сіверянський літопис 239
так і вітчизняних11 літературознавців та істориків.
Літературна легенда про Мазепу, прив’язаного до коня, захопила й художників
багатьох країн12.
Така популярність образу Мазепи у мистецтві, літературі викликана не стільки
інтригуючими обставинами його молодості, як парадоксом долі гетьмана: після ни-
щівного падіння він усупереч усьому стає керманичем країни.
Романтиків приваблював сюжет зневаження, осуду, розправи над героєм, який,
попри це, не занепав духом, а здолав негативний імідж, здобув авторитет у суспільстві
і навіть отримав булаву.
«Падеш… ось край… ще раз зібрав ти свої сили,
Встаєш, ти – володар!», –
такими словами закінчив свою поему «Мазепа» Віктор Гюго.
Д. Байрон співчутливо описує гетьмана, виправдовує його вчинки, душевні пори-
вання. Поет вірить у щирість кохання юного Мазепи і Терези. Їхня любов подається
як світле почуття, яке стоїть вище тогочасної лицемірної моралі, продажних шлюбів.
Чи ж справді реальний І. Мазепа у молодості зазнав нещасливого кохання і був
жорстоко покараний за нього?
Відомості про згаданий вище інцидент поширилися завдяки недоброзичливцю
І. Мазепи Яну Пасеку, з яким покоєвий мав конфлікт при дворі Яна Казимира. Хоча
вони на вимогу короля «помирилися» у 1662 р., все ж неприємний осад від того
зіткнення в обох залишився. Саме він дав поштовх уяві талановитого літератора-
мемуариста, який, як видно, познущався над своїм кривдником у гротескній формі.
Військова кар’єра у Я. Пасека не склалася. Провівши молодість у походах, будучи
в 1662 – 1664 рр. при дворі Яна Казимира, зрештою з 1667 р. він осів у своїй маєтності
та став відомим в окрузі як непримиренний скандаліст, учасник 18 судових процесів,
при цьому 5 разів отримував вирок у формі баніції (позбавлення прав, вигнання)
та 1 раз присуджений до інфамії13. Попри такі реалії співжиття із сусідами, життєві
негаразди, шляхтич час від часу писав нотатки про участь у військових кампаніях,
сеймах, судах, дипломатичних місіях, про зустрічі з відомими діячами Речі Посполи-
тої, ділився різними думками, повчаннями для молоді, додавав у спогади документи,
реляції, промови. Крім того, у тексті його мемуарів натрапляємо на оди деяким діячам,
Prymak T. Voltaire on Mazepa and Early Eighteenth Century Ukraine // Canadian Journal of History
/ Annales canadiennes d’histoire. 2012. Vol. 47. № 2. S.259 – 283; Prymak T. The Cossack Hetman:
Ivan Mazepa in History // The Historian. 2014. Vol. 76. Issue 2. P. 237–277.
11 Матвіїшин В. Гетьман Іван Мазепа – романтичний герой у західноєвропейському
письменстві. Український літературний європеїзм: [монографія]. К.: Академія. 2009; Луняк Є.
Козацька Україна ХVІ – ХVІІІ ст. у французьких історичних дослідженнях. К. Ніжин: Видавець
ПП Лисенко М.М., 2012. С.175 – 177; Романтична драма у присмерках Гетьманщини // Луняк
Є. Минуле України в романтичних історіях. Ніжин: «Міланік», 2007. С.90 – 99; Лавренчук В.
Інтерпретація образу Івана Мазепи у світовій літературі першої половини ХІХ століття //
Нова педагогічна думка. 2012. №4. С. 69 – 75.
12 Mouilleseaux J.-P. Mazeppa. Varialions sur un themeromantique. Museedes Beaux Artsde
Rouen. Rouen, 1978 [Ausstellungs katalog]; Bailbe J-M. Mazeppa et les artistes romantiques //
Annales de la Faculte des letires et sciences humaines d’Aix.1966. Т. XL. P. 13 – 40; Marciuk Ch.
Mazeppa: ein Thema der französischen Romantik; Malerei und Graphik 1823 – 1827. München;
Wien: Profil, 1991; Ostrowski J. Mazepa pomiędzy romantyczną legendą a polityką // Przegląd
Wschodni. 1992/93. T. II. Z. 2(6). S.359 – 389; Marest N. Les représentations de Mazeppa dans
les arts du XIX siècle. Le Perray-en-Yvelines, 1993. 203 p.; Ковалевська О. Романтичний герой
європейського живопису // Гетьман. Осмислення / Ковалевська О. (упоряд.). Київ: Темпора,
2009. Т.2. С. 218 – 229; Ritz G. Mazepa alsromantische Figurdes Anderen // Polonica. Rossica.
Cvclica. Professoru R. Figuni k 60-letiju. M., 2001. Р.58 –73; Пеленська Х. Образ Мазепи у
французькому мистецтві романтизму. Львів: Апріорі, 2018.
13 Кайтох В. Заметки о том, как Ян Хризостом Пасек с Москвой воевал // Studia
polonoslavica: К 90-летию со дня рождения Е.З. Цыбенко / Под ред. М.М. Громова,
О. В. Розинская, О. В. Розинская и др. М.: Издательство Московского университета, 2014. С. 22.
240 Сіверянський літопис
спостереження за погодою, скарги на життя14. Завершував він укладати цей збірник,
в якому «фрагменти слабо з’єднані між собою»15, правдоподібно в 1690 – 1696 рр16.
Пасек, який поєднував у своїх спогадах правду з фантастичними вигадками, пліт-
ками, і був, за висновком польського літературознавця Олександра Брюкнера, «не-
ймовірним брехуном»17, вирішив погамувати свою образу на колишнього покоєвого –
«з ніг до голови козака» (у Варшаві це звучало зневажливо), який вибився у гетьмани,
вдаючись до літературної помсти. Під його пером народилася зневажлива оповідка
про любовну пригоду І. Мазепи з дружиною польського шляхтича Фальбовського.
Автор не шкодував сатиричних фарб, аби знеславити свого давнього кривдника.
За версією Пасека, І. Мазепа мав на Волині село, з якого потай вчащав до дружини
сусіда18. Слуги пана Фальбовського розповіли йому про таємну кореспонденцію,
яку носили між коханцями19. Шляхтич вирішив викрити амурні стосунки дружини-
зрадниці. Він перехопив від неї слугу-посланця, який ніс повідомлення І. Мазепі, що
чоловік виїхав з дому. Фальбовський змусив вістуна виконувати доручення дружини,
а сам дочекався приїзду таємного гостя віддалік від села. Зустрівшись несподівано
із молодим шляхтичем, Фальбовський після діалогу з ним зрештою вихопив у нього
приховану записку-послання: «А це що за лист?»20 Мазепа намагався викрутитися:
мовляв, їде перший раз. Але слуга повідомив, що гість панни був у неї стільки ж раз,
скільки він має на голові волосся. Розлючений пан наказав зв’язати Мазепу. У дорозі
він лякнув його: «Вибирай смерть!»21 Нажаханий коханець почав проситися, аби його
не позбавляли життя. Утішений знущаннями та приниженнями, Фальбовський на-
казав роздягнути свого кривдника «догола, посадив його лицем до хвоста, а задом до
конячої голови на його власного коня, знявши з того кульбаку»22. «Руки зв’язали ззаду,
а ноги підв’язали під черево коня, – далі не шкодував словесних фарб Я. Пасек. –
На бахмата, з природи доволі прудкого, нагукали, вдарили його канчуками та ще й,
зірвавши йому з голови ковпак, стрілили над ним кілька разів. Бахмат скочив додо-
му як скажений. А треба було їхати через густі хащі: глід, ліщину, грущину, терни, не
просторим шляхом, але стежками. Кінь пам’ятав цю дорогу додому, бо часто тудою
ходив, як звичайно буває, коли їздять потай манівцями, а не гостинцем. І треба було
по дорозі часто прихилятися, тримаючи віжки в руках, обминати небезпечні, густі
місця. Та й тоді, бувало, гілка вдарить часом по голові і одежину роздере. Отже,
можна уявити собі, скільки залишилось поранень на голому, сидячому задом до ко-
нячої голови тілі, після того, як прудкий і переляканий кінь від страху і болю летів
наосліп, куди його ноги несли, аж перебіг ті хащі. (Фальбовський) затримав тих його
двох чи трьох прибічних, що їхали (з Мазепою), щоб не було кому його рятувати.
(Добравшися додому, Мазепа) ввесь змерзлий припав до воріт і гукнув: «Сторожу!»
Сторож, пізнавши голос, відчинив (ворота), але, побачивши опудало, знов зачинив
їх і втік. Мазепа викликав усіх із двору. (Люди) заглядали через ворота, хрестилися.
Він заявив, що це справді їхній пан. Вони не вірили. Ледве його пустили, коли вже,
пошмаганий і змерзлий, майже не міг говорити»23.
Те, що Пасек користувався якоюсь пліткою або, як вважає Х. Пеленська, най-
вірогідніше сам «створив свій власний мотив Іполіта», «образ людини, покараної
14 Софронова Л.А. «Записки» Яна Хризостема Пасека: дневник, роман, энциклопедия.
М.: Институт славяноведения РАН, 2014. С.13.
15 Там само. С. 45.
16 Кайтох В. Заметки о том, как Ян Хризостом Пасек с Москвой воевал. С. 22.
17 Marciuk Ch. Mazeppa: ein Thema der französischen Romantik; Malerei und Graphik 1823
– 1827. München; Wien: Profil, 1991. S.20.
18 Pasek J. Ch. Pamiętniki. Wstęp i objaśnienia: Władysław Czapliński; przedmowa: Janusz
Tazbir.Warszawa: Iskry, 2009. S.361; Мазепа (из записок Яна Хризостома Пассека) // Русский
архив. 1878. Кн. 3. С.346 – 347.
19 Pasek J. Pamiętniki.Warszawa: Fundacę Nowoczesna Polska, 2011. S.123. URL: https://
wolnelektury.pl/katalog/lektura/pamietniki.html
20 Ibid.
21 Ibid.
22 Ibid.
23 Ibid.S.124;Pasek J. Ch. Pamiętniki. Warszawa, 2009. S.362.
Сіверянський літопис 241
за допомогою коня»24, не підлягає сумніву. Саме тоді у Польщі між 1687 і 1693 рр.
Станіслав Морштин зробив перший переклад польською мовою «Іполіта» Сенеки,
а в 1696 р. Алан Бардзінський видав польською мовою всі трагедії Сенеки25. Голов-
ний герой цього твору звинувачений у перелюбстві і покараний прив’язанням до
наляканих коней. У Польщі й до 1687 р. були поширені твори Сенеки, і Пасек міг
читати їх в латиномовному оригіналі.
Дослідниця творчості Я. Пасека Л. Сафронова у своїй монографії вважає, що
мемуарист часто вдавався до переказу пліток, опирався на художній вимисел: «Уявні
діалоги Мазепи з посланцем від пані Фальбовської і з самим Фальбовським він роз-
писує на голоси, тобто наділяє їх словом»26, при цьому «сам Пасек не фігурує тут ні
як очевидець, ні як учасник події»27. Вивчаючи сюжети оповідача, дослідниця при-
йшла до висновку, що роздягати ворогів після бою у тодішніх реаліях «було справою
звичною»: «Роздягання, відсутність одягу означало покарання»28.
Наприкінці ХІХ ст. історик І. Каманін знайшов в архівах своєрідне часткове під-
твердження викладеної вище гротесної версії інциденту з життя гетьмана. Це судова
справа №753 1674 р. Володимир-Волинського суду володимирського земського
судді Яна Загоровського та його молодої чарівної дружини Олени29, до якої вчащав
І. Мазепа. За свідченнями пані Щепанівської, яка жила при дворі Загоровських і
отримувала подарунки за приховування подробиць таємних спілкувань, усе по-
чиналося з його невинних регулярних візитів до маєтку30. І. Мазепа гуляв з Оленою
у саду, розмовляючи з нею на різні теми, навіть танцював31. Зрештою вони почали
усамітнюватися у лісі (щоправда, із утриманкою родини Щепанівською). Гість Заго-
ровських обдаровував Олену – вона отримала від нього срібну з позолотою посудину
з бальзамом, діамантову каблучку і кілька турецьких хустин32.
І. Мазепа, за матеріалами суду, настільки захопився чарівною Загоровською,
що навіть вирішив убити ненависного їй «мурмула»-чоловіка, закликавши його на
поїздку в село Реушки33 (Ревушки. – Авт). Однак про ці заміри вже свідчила явно
зацікавлена утриманка Загоровських Щепанівська, перебування якої при дворі
залежало тепер від волі володимирського судді. Він, мовляв, перехопив слугу-по-
сланця з листом І. Мазепи і таким чином викрив зраду дружини та злочинні наміри
проти нього. Я. Загоровський як суддя, дбаючи, аби у результаті судового процесу
дружина не отримала нічого, забезпечував собі відповідні свідчення про її невірність,
чародійство, намагання згубити його. З них виходило, що Загоровська для вбивства
свого чоловіка наймала також жовніра Третяка, пана Сурина, знайомого матері Три-
польського та інших34. Крім цього, Олена вдавалася до знахарів, чародіїв.
Оскільки згаданий судовий процес проходив у варшавській римо-католицькій
консисторії в 1670-их рр.35, це означає, що позивач і відповідачка були католиками,
а отже, не мали права розірвати шлюб. Тридентський собор Римської католицької
церкви у 1563 р. заборонив розлучення: «Того, що з’єднав Господь, не може роз’єднати
людина!»36 Згідно з римо-католицькими церковними канонами, шлюб вважався
24 Пеленська Х. Образ Мазепи у французькому мистецтві романтизму. Львів: Апріорі,
2018. С.34 – 35.
25 Там само. С. 36.
26 Софронова Л.А. «Записки» Яна Хризостема Пасека: дневник, роман, энциклопедия.
С.67.
27 Там само. С.93.
28 Там само. С.240.
29 Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена» // Киевская старина. 1886. Т.ХІ. С.522
– 535.
30 Там само. С.529.
31 Там само.
32 Там само. С.530.
33 Там само.
34 Там само. С.531 – 532.
35 Там само. С.527.
36 Бойко І.Й. Правове регулювання шлюбно-сімейних відносин у Галичині в складі
242 Сіверянський літопис
припиненим лише після смерті чоловіка або дружини. У випадку подружньої зради
однієї зі сторін згідно з нормами римо-католицької віри духовним судом присуджу-
валася сепарація, тобто встановлення режиму окремого проживання, припинення
особистих та майнових відносин із забороною вступати у повторний шлюб37. Ця
процедура щодо Загоровських була дотримана: Олена у лютому 1675 р. проживала
окремо, вона стала сепараткою38. Трагедія панянки та її чоловіка була у тому, що
релігійні обмеження не давали їм можливості розлучитись, почати життя у новому
шлюбі. Бездітна Олена могла зустрічатися зі своєю симпатією, та вже не могла ви-
йти за неї заміж, поки жив Я. Загоровський. Важко сказати, чи вона з ненависті до
нього, чи з відчаю, чи з запаморочливого кохання справді шукала всіляких способів
позбавити його життя. Річ у тому, що володимирський суддя теж вживав доступних
йому засобів для позбавлення запідозреної у невірності дружини майна. Чим більше
було аргументів щодо її зради, тим менше у неї залишалося шансів отримати якусь
компенсацію за посаг. Згідно з діючим тоді законодавством, «а якби жону винною
визнали, тоді внесення і оправу (віно. – Авт.) свою втрачає»39.
Як видно із матеріалів судової справи, на І. Мазепу, який у 1674 р. вже мав роди-
ну і потрапив у полон до лівобережних козаків, «вішалось» протиправне діяння як
головного призвідця розладу шлюбу. Тип паче, він не міг можливості щось сказати у
виправдання. Його лист з компрометуючим змістом (прагнення вбити суддю) фігу-
рував лише у зізнанні свідка, але, що важливо, ним не козиряли як найважливішим
документом-доказом, хоча за вміщену в ньому погрозу та намір винуватця могли
судити. Водночас ревнивий та покривджений Я. Загоровський «для повноти картини»
звинувачував свою дружину у таємних зносинах із Убишем (посилав їй каблучку у
листі), белзьким воєводою Дмитром Вишневецьким (той щедро обдаровував-підкуп-
лював втаємничених придворних золотими червінцями)40. Особа останнього у цьому
сюжеті інтригуюча та визначальна. Ця людина була помітною у політичному житті
Речі Посполитої. Учасник битв із повсталим козацтвом, турецькими, шведськими
військами, підрозділами семигородського князя Юрія ІІ Ракоці 1 березня 1668 р. став
у віці 36 років польним гетьманом41, а в 1676 р. – великим коронним гетьманом42. Йому
важко було приховати свої переміщення регіонами – адже звик до шику, прислуги,
почту. Навряд чи він міг собі дозволити самому їхати конем якимись лісними хащами
у невідомість, аби потрапити на випадкову зустріч із панянкою, яку десь вподобав
на балу чи якихось урочистостях. Проте він мав чимало у своєму почті шляхтичів,
які залюбки виконували його примхи (скажімо, той же Убиш).
Зазначимо, що І. Мазепа та Д. Вишневецький хоч і належали до різних суспільних
прошарків, але водночас добре знали одне одного. Їх пов’язували свого часу спільни-
ми клопотами Біла Церква та Степан-Адам Мазепа. Найголовніше те, що І. Мазепа
учився коштом білоцерківського старости Д. Вишневецького. У цьому зв’язку не
виключаємо, що швидше всього колишній покоєвий забезпечував таємні зустрічі
свого покровителя після 1668 р. (того року померла його дружина Маріанна43, до
10 травня 1671 р. він був у статусі вдівця) з чарівною Оленою, передавав від нього
листи, коштовні подарунки.
польського королівства (1349 – 1569) // Ученые записки Таврического национального
университета им. В. И. Вернадского. Серия «Юридические науки». 2007.Том 20 (59). №2. С.30.
37 Онишко О.Б. Розірвання шлюбу за шлюбно-сімейним законодавством Другої Речі
Посполитої (1918 – 1939 рр.) // Науковий вісник Львівського державного університету
внутрішніх справ. 2008. №3. С.2 – 3.
38 Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена». С.527.
39 Артикул 20. Про розлучення подружжя перед судом духовним // Статути Великого
князівства Литовського: У 3 т. Т.ІІІ. Статут Великого князівства Литовського 1588 року. Кн.2.
/ За ред. С.Ківалова, П.Музиченка, А. Панькова. Одеса: Юридична література, 2004. С.206.
40 Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена». С.529.
41 Лисенко С. Білоцерківський староста Дмитро-Юрій-Януш Корибут князь
Вишневецький (1631-(1663-1682)-1682) // Правобережний щорічник. 2002. №1. С.48.
42 Там само. С.50.
43 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa, 1895. S. 573.
Сіверянський літопис 243
У всякому разі дуже малоймовірно, що вчорашній придворний Яна Казимира мав
у Володимирському повіті при собі достатньо коштовних цінностей, аби ними щедро
обдаровувати утриманку Щепанівську (соболева шапка, червоні злоті44) та О. За-
горовську (золоті прикраси). Так, станом на 1668 р. у володіння І. Мазепи перейшла
батьківська спадщина (Мазепинці, Триліси). Проте в умовах руїни навряд чи ці села
давали прибуток. Це була документально підтверджена власність у неспокійно-бун-
тівливому регіоні. Зрозуміло, колишній покоєвий мав якісь заощадження і міг ними
у такий спосіб розпоряджатися, витрачаючи останнє на любов.
Поблизу Загорова були у власності села Загоровських (Хорев, Кути, Кремеш),
Радогоських (Радовичі), Порицьких-Збаразьких (Риковичі, Колона, Топилище, По-
рицьк, Старий Порицьк), Собєських (Дорогинич), Глємбоцьких (Конюхи), Козик (За-
мличі, Жашковичі), Заславських (Козлов, Старосілля, Локачі, Заячиці, Крухиничі,
Луковичі)45. Мазепа міг проживати у Курцевичів, пов’язаних з ним одним гербом, у
Ягідному (69 км від Загорова), Дулібах (75 км), Туричанах (77,4 км). Зрештою з ним
пов’язують Маковичі, які були за 35 км від місця проживання Загоровських. Але це
все дуже далекувато та втомливо, аби часто їздити конем на побачення.
Водночас його благодійник щось прикупляв, щось продавав, щось отримував у
спадок. Лише у Володимирському повіті Вишневецькі мали 6 населених пунктів46,
зокрема Яковичі за 11 – 15 км (в залежності яким шляхом добиратися) від Загорів-
ського монастиря. Одруження Д. Вишневецького 10 травня 1671 р. з Теофілою За-
славською47, батько якої помер ще 1656 р.48, дало йому можливість бувати у численних
маєтках юної дружини та її брата Олексанра-Януша. Ці маєтності стояли впритул
до сіл Загоровських. Магнат не дуже притримувався суспільної моралі. Так, король
Я. Собєський повідомляв своїй дружині, що Д. Вишневецький «забавлявся» у панни
Конкордії49. Напевне, під час продовження навчання у вищих зарубіжних закладах
І. Мазепа повертався на літо до одного з найбагатших землевласників Речі Поспо-
литої, спонсора-магната, якийсь час був у нього ад’ютантом, виконуючи делікатні
доручення. Швидше за все, саме у такій ролі він з’явився на Волині, бо зачарувати
Олену своєю красномовністю, добрими манерами він міг, але дати їй високий статус,
престижне становище, зробити володаркою великих країв тоді у нього не стачило ні
засобів, ні сили, ні можливостей.
Тому зовні для слуг Мазепа «засвітився» як палкий коханець, управний танцю-
рист-спокусник, хоча, на нашу думку, він сумлінно виконував доручення, наприклад,
передаючи кореспонденції свого благодійника, облаштовуючи таємні зустрічі у лісі
патрона та його улюблениці. Таке могло бути. Як міг бути і варіант закоханості по-
сланця.
Але, як би там не було, І.Мазепа та князь Д.Вишневецький сюжетно «зустріли-
ся», так би мовити, поблизу знаменитого Загорівського монастиря не випадково за
якимось дивним збігом на прощі чи молінні. Білоцерківський староста добре знав
батька свого підопічного, довіряв першому в свою відсутність займатися справами
Білоцерківського староства, послав його сина на навчання. Вони не могли між со-
бою «ділити» Олену Загоровську або «передавати» її один одному. У судовій справі
обидва фігурують як рівноправні коханці. Проте з матеріалів випливає, що «участь»
Д. Вишневецького намагався пом’якшити навіть підстароста Загоровського50. Отже, з
44 Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена» . С.530.
45 Баранович О. Залюднення Волинського воєводства в першій половині ХVII ст. К.:
Комісія історично-географічна Всеукраїнської академії наук, 1930. С.78 – 88.
46 Там само. С.79.
47 Лисенко С. Білоцерківський староста Дмитро-Юрій-Януш Корибут князь
Вишневецький (1631-(1663-1682)-1682) // Правобережний щорічник. 2002. №1. С.52.
48 Władysław Dominik Zasławski-Ostrogski.URL:https://pl.wikipedia.org/wiki/
W%C5%82adys%C5%82aw_Dominik_Zas%C5%82awski-Ostrogski
49 Даневская И. Чем развлечься галицкому шляхтичу перед воостанием Хмельницкого
// https://was.media/2018-03-27-chem-razvlechsja-galickomu-shljahtichu/
50 Каманин И. Мазепа и его «прекрасная Елена». С.529.
244 Сіверянський літопис
одного боку, Я. Загоровський хотів якнайдошкульніше допекти своїй дружині-зрад-
ниці, позбавивши її майна, маєтностей та фінансових компенсацій. А з другого боку,
йому було не вигідно роздмухувати конфлікт із впливовим урядовцем та магнатом
Речі Посполитої. Адже останній міг нашкодити більше.
Ще така деталь. Згідно із судовою справою, О. Загоровська мала переконати
поїхати Я. Загоровського до Ревушків (за 35 км від Загорова), а в дорозі на нього
повинні були напасти. Зазначимо, що цей шлях пролягав через маєтності Д. Виш-
невецького (Яковичі, Хоростів), тому, як мовиться, стає зрозумілим, хто міг всі ці
крайнощі передбачати та планувати.
Ф. Уманець сумнівався, що цей загалом типовий «нормальний шлюборозлучний
процес» ліг в основу спогадів Я. Пасека, бо, мовляв, випадок, про який він писав,
«очевидно, був скандалом на всю Польщу»51. Зауважимо на це, що гіперболізовану
скандальність інцидентові все ж таки надало перо недруга Мазепи. Пасек, як мовить-
ся, з мухи зробив слона. Дізнавшись з третіх чи четвертих вуст про якісь вторинні
відомості, плітки про розлучну справу, він дав волю своїй уяві.
На спільність же фабульної основи фантазії Пасека і реального судового процесу
вказує зізнання свідка з боку Загоровського про перейнятий лист від Мазепи. Пере-
хоплює листування закоханих і пасеківський Фальбовський. Така спільна об’єднуюча
деталь малоймовірна в інтимному житті одного й того ж героя.
Схоже, Я. Пасек, дізнавшись про цей давній інцидент, не знаючи справжнього
кривдника-роздягача Мазепи, вирішив у щоденнику «поквитатися» не тільки з ко-
лишнім покоєвим, але й з реальним Фальбовським, звівши їх «докупи».
Станіслав Фальбовський згадується у джерелах у 1662 р.52, 1674 р53. як волинський
зем’янин54. Як і Я. Пасек, він славився скандальною харизмою, «не завжди був у згоді
з правом», його правопорушення навіть розглядалися на сеймі55.
Автор мемуарів відносить цей любовний інцидент «по пам’яті» до 1663 р. Проте
14 травня 1669 р. І. Мазепа вносив у володимирські гродські книги підтвердження
надання Яном Казимиром його батьку і нащадкам села Мазепинці у власність56. Ми
поділяємо думку Ф. Уманця про те, що «всі ці стосунки почалися і кінчилися в тому
ж 1669 році», бо вони «за властивістю своєю, не можуть довго продовжуватися»57.
Це ж збігається і з роками початку холостякування Д. Вишневецького.
Плітка про І. Мазепу як невдалого коханця, очевидно, поширилася завдяки
Я. Пасеку у 1687 – 1690-их рр. у польських верхах, коли колишній покоєвий та
чернігівський підчаший став гетьманом. Якби цю резонансну історію знали в Укра-
їні, то вона б проявилася у численних доносах на гетьмана, оскільки такі пікантні
подробиці колишнього буття керманича його знеславлювали, були б причиною на-
смішок. Зрештою ні В. Кочубей, ні опозиційні старшини, які брали участь у походах
на терени польських воєводств, не скористалися такою сенсаційною викривальною
інформацією. А це означає, що легенда мала дуже локальне поширення навіть у часи
правління І. Мазепи. Нею навіть не скористалася московська дипломатія у Варшаві
після переходу гетьмана із своїми однодумцями на бік Карла ХІІ. Тобто російський
резидент у Польщі Олексій Дашков, який знав усі місцеві плітки, міркування, на-
строї польських діячів, слав у листопаді 1708 р. царським урядовцям поради, як
51 Уманец Ф.Гетман Мазепа: историческая монография. С.-Петербург: Тип. М.
Меркушева, 1897. С.22.
52 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego, S. J. Powięk s zony dodatkami z poźniejszy
chautorówręko pismów, dowodów, urzędowy chiwy dany przez Jana Nep. Bobrowicza. W Lipsku,
1839. Т.ІV. С.12; Volumina legium. Petersburg, 1860. T.ІV. S.407.
53 Suffragia woiewodztw… // Volumina legium. Petersburg, 1860. T.V. S.154.
54 Mazepa. Noty historyczne // Bibliteka Warszawska. Warszawa,1855. T.I. S. 343.
55 Там само.
56 Руліковський Е. Мазепинці / Малознані дослідницькі роботи (підготовка до друку
і передмова С.Павленка, переклад з польської М.Данилюка) // Сіверянський літопис. 2006.
№3.С.86.
57 Уманец Ф. Гетман Мазепа: историческая монография. С.23.
Сіверянський літопис 245
знеславити керманича України «для его (Мазепи. – Авт.) оболгания»58, не мав у
своєму розпорядженні пасеківського компромату. Адже він міг би бути виграшним
в агітаційно-маніфестній війні для російського фронту.
Тим часом французький посол при дворі Станіслава Лещинського в 1707 –
1710 рр. маркіз Жан-Луї д’Юссон де Боннак (1672 – 1738) був одним із перших
фіксаторів цієї пасеківської байки59. Наприклад, у мемуарах він зазначив: «Мазепа
упадав біля однієї дами високого походження. Чоловік цієї дами, помітивши їхні
стосунки, попередив Мазепу, щоб той припинив свої візити, але Мазепа не зважав
на його попередження, і ревнивець помстився за свою ганьбу. Він звелів роздягнути
Мазепу догола, намастити його медом та обсипати пір’ям. Потім його прив’язали до
коня і відпустили на волю. Сором, якого зазнав Мазепа, не дозволив йому повернутися
додому й показатися перед своїми друзями. Він поспішив на Україну»60.
До нас дійшло кілька версій інциденту 1669 р. у різних інтерпретаціях оповідачів.
Словацький учасник походу Карла ХІІ, пастор Д. Крман писав у своєму щоденнику:
«Згадаю при цьому подію, про яку я згодом довідався з різних джерел і від різних
людей. Іван Мазепа у своїй молодості служив при дворі польського короля у якогось
визначного королівського міністра, який його застукав при перелюбстві з його дру-
жиною. За це його вкинули у велику бочку, наповнену текучою смолою. Коли його
витягли, вкинули до пір’я, яке цупко обліпило все його тіло. Потім його, оберненого
обличчям до хвоста, посадили на коня, зв’язавши ноги під кінським черевом. Так він,
подібний до огидної потвори, промчав на коні дев’ять миль, аж поки його не занесло
до якогось знайомого йому шляхтича. В нього він випросив одежу і, зганьблений,
поїхав не до Польщі, в якій родився, а до Козакії, яка прославлена істориками як
пристановище злочинців, злодіїв і найстрашніших розбійників. Але тому, що він був
шляхетського духа, Царська Величність, після смерті його попередника, призначила
його воєводою козаків»61.
Дещо інші подробиці зафіксував польський мемуарист-хронікер Еразм ІІ Отві-
новський (між 1696 – 1728 рр.): «а Мазепа вчащав у Белзькому воєводстві до сусідо-
вої дружини», за що його роздягнули, вимазали липкою смолою, обсипали пір’ям і
прив’язали повернутим головою до хвоста степового коня, який привіз коханця аж на
ярмарок в Україну62. Як видно, частково у цій плітці залишився й слід від белзького
воєводи, який після смерті 28 липня 1682 р.63 став менш резонансною постаттю, ніж
його підлеглий І.Мазепа.
Фольклорний переказ про вищезгаданий інцидент не пізніше 1760 р. записала
від шляхтича Якубовського польська мемуаристка Саломея Пільштин-Русецька64:
«…Мазепа кохав одну заможну шляхтянку, яка жила неподалік, півмилі від нього, а
був той Мазепа молодим чоловіком, зграбним, мужнім і ученим, бо у школу ходив, […]
і часто там у тої пані бував. Довідався про це чоловік тієї шляхтянки і підслідкував,
58 Письмо Дашкова Г.Головкину (20 ноября 1708 г.) // Письма и бумаги императора
Петра Великого. М.: Изд-во Академии наук СССР, 1951. Т. 8. Вып.ІІ. С.877.
59 Луняк Є. Козацька Україна ХVІ – ХVІІІ ст. у французьких історичних дослідженнях.
К. – Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2012. С.174.
60 Єнсен А. Мазепа / Переклад зі шведської Н. Іваничук; наукова редакція, передмова та
примітки Б. Якимовича. К.: Український письменник, 1992. С. 97; Bonnac J.-L. d’Usson, marquis
de. Mémoire historique sur l’ambassade de France à Constantinople par le Marquis de Bonnac. – P.:
Ernest Leroux, 1894. 370 p.
61 Крман Д. Подорожній щоденник (Іtinerarium 1708 – 1709) / Пер. зі словацької: О. Булах,
Г. Булах; впорядкування й прим. М. Неврлого. К.: Вид. центр «Просвіта»; Видавництво ім. Олени
Теліги, 1999. С.35.
62 Otwinowski E. Dzieje Polski Pod Panowaniem Augusta II. Od Roku 1696 – 1728. Krakow,
1849.S.169.
63 Лисенко С. Білоцерківський староста Дмитро-Юрій-Януш Корибут князь
Вишневецький (1631-(1663-1682)-1682). С.52.
64 Набитович І. Плітки, поголоски, пересуди та перекази XVIII cт. як елемент історії
повсякденности: образи українських гетьманів у романі Саломеї Пільштин-Русєцької Авантуры
майго жыцця // Studia Białorutenistyczne. 2015. №9. С.136.
246 Сіверянський літопис
коли він роздягнеться і зброю зніме. Після того цей чоловік напав на нього зі своїми
прислужниками, роздягнув його догола й люто побив батогами; потім обмастив ме-
дом, викачав у гусячому пір’ї й на коня задом наперед посадив, руки назад зв’язав, а
ноги – під конем. Коня він наказав вивести на дорогу. Ось так він (Мазепа. – Авт.)
серед білого дня у своє село приїхав… І був той Мазепа гарним на вигляд, розумний,
освічений, при цьому знав кілька мов […]»65
Амурна походенька сановитого владця Речі Посполитої чудово вписалася у жит-
тєпис іншого гетьмана. Незважаючи на те, що він, швидше всього, був у тій ситуації
утаємниченим пішаком, постраждалим за інтереси магната-благодійника, у подаль-
шому вона додала його біографії блиску, нестандартності, своєрідності, карколомної
популярності, як мало кому із вождів.
References
[VOLTAIRE]. (1731). Histoire de Charles XII. Roi de Suede, par Mr. de V***. A Basle.
Christophe Revis. 2 vols.
[André Constant Dorville]. (1764). Mémoire d’Azema, diverses Anecdotes des Reg-
nes de Pierre le Grand, Empereur de Russie, & de l’Impératrice Catherine son Epouse.
Amsterdam.
Aleksieienko, L. (2000). Hetman Ivan Mazepa v literaturi: literaturno-istorychnyi
komentar. Istoriia Ukrainy, 33, p.4.
Babinski, H. (1974). The Mazeppa Legend in European Romanticism. New York/
London: Columbia University Press.
Bailbe, J-M. (1966). Mazeppa et les artistes romantiques. Annales de la Faculte des
letires et sciences humaines d’Aix.Т. XL, p. 13 – 40.
Baranovych, O. (1930). Zaliudnennia Volynskoho voievodstva v pershii polovyni
ХVII st. Kyiv, Ukraine: Komisiia istorychno-heohrafichna Vseukrainskoi akademii nauk.
Berehova, D. A. (2015). Obraz hetmana Mazepy v ukrainskii ta svitovii literaturi:
typolohichni paraleli. Naukovyi visnyk MNU imeni V.O.Sukhomlynskoho. Filolohichni
nauky (literaturoznavstvo), 2, p. 20 – 23.
Boiko, I.I. (2007). Pravove rehuliuvannia shliubno-simeinykh vidnosyn u Halychyni v
skladi polskoho korolivstva (1349 – 1569). Uchenуe zapysky Tavrycheskoho natsyonalnoho
unyversyteta ym. V. Y. Vernadskoho. Seryia «Iurydycheskye nauky». Tom 20(59), 2, p.30.
Bonnac, J.-L. (1894). d’Usson, marquis de. Mémoire historique sur l’ambassade de
France à Constantinople par le Marquis de Bonnac. P.: Ernest Leroux.
Danevskaia Y. (2018). Chem razvlechsia halytskomu shliakhtychu pered voostanyem
Khmelnytskoho. URL: https://was.media/2018-03-27-chem-razvlechsja-galickomu-
shljahtichu/
Dubytskyi V. (1937). Mazepa v zakhidnoevropeiskykh literaturakh. Tryzub (Paryzh),
ch.40-41, p.15 – 18.
Grob, T. (2005). Der innere Orient. Mazeppas Ritt durch die Steppe als Passage zum
Anderen Europas. Wiener Slawistischer Almanach., 56, s. 33–86.
Herbarz polski Kaspra Niesieckiego, S. J. Powiększony dodatkami z poźniejszych
autorów rękopismów, dowodów, urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. (1839).
Т.ІV.W Lipsku.
Hospodyn, A. (1987). Mazepau svitovii literaturi. Vinnipeh, Kanada.
Kaitokh V. (2014). Zametky o tom, kak Yan Khryzostom Pasek s Moskvoi voeval.
Studia polonoslavica: K 90-letyiu so dnia rozhdenyia E. Z. Tsуbenko. Moskva, Rossyia:
Yzdatelstvo Moskovskoho unyversyteta.
Kamanyn Y. (1886). Mazepa і eho «prekrasnaia Elena». Kyevskaia staryna.T. ХІ,
p. 522–535.
Kolomiiets, V.(2006). Obraz Ivana Mazepy u folklori ta literaturi. Dyvoslovo, 1,
p. 8 – 13.
65 Pilsztynowa S. Awantury majhożyccia, pierakł. M. Chaustowicz. Minsk: Mastackaja
litaratura, 1993. S. 155 – 156.
Сіверянський літопис 247
Konovalova, Μ. Μ., Hrachova, G. Μ. (2013). Hetman Mazepa u folklori i literaturi:
monohrafiia. Donetsk,Ukraine: Noulidzh.
Kovalevska, O. (2009). Romantychnyi heroi yevropeiskoho zhyvopysu. Hetman.
Osmyslennia T.2. Kyiv,Ukraine: Tempora.
Krman, D. (1999). Podorozhnii shchodennyk (Itinerarium 1708 – 1709). Kyiv, Ukraine:
Vyd. tsentr «Prosvita»; Vydavnytstvo im. Oleny Telihy.
Lavrenchuk V. (2012). Interpretatsiia obrazu Ivana Mazepy u svitovii literaturi pershoi
polovyny ХІХ stolittia. Nova pedahohichna dumka, 4, p.69 – 75.
Lavrenchuk, V. (2007.) Problemy retseptsii postati Ivana Mazepy v svitovomu
pysmenstvi. Zarubizhna literatura, 12, p. 10 – 15.
Lavrenchuk, V. (2008). Postat Ivana Mazepy u svitovomu pysmenstvi (Khudozhno-
estetychne osvoiennia zhyttia y diialnosti hetmana v ukrainskii literaturi ХІХ st.).
Dyvoslovo, 1, p. 39 – 43.
Luniak, Ye. (2007). Mynule Ukrainy v romantychnykh istoriiakh. Nizhyn, Ukraine:
«Milanik».
Luniak, Ye. (2012). Kozatska Ukraina ХVІ – ХVІІІ st. u frantsuzkykh istorychnykh
doslidzhenniakh. K. – Nizhyn,Ukraine: Vydavets PP Lysenko M.M.
Lupak, N. M. (2005).Rol syntezu mystetstv i komparatyvnoho dyskursu v
literaturnii retseptsii obrazu Mazepy. Ternopil, Ukraine: Mizhnatsionalni horyzonty i
komparatyvistychnyi dyskurs suchasnykh literaturoznavchykh studii.
Lysenko, S. (2002). Bilotserkivskyi starosta Dmytro-Yurii-Yanush Korybut kniaz
Vyshnevetskyi (1631 – (1663 – 1682) – 1682). Pravoberezhnyi shchorichnyk,1, p.48.
Marciuk,Ch. (1991). Mazeppa: ein Thema der französischen Romantik; Malerei und
Graphik 1823 – 1827. München; Wien: Profil.
Marest, N. (1993). Les représentations de Mazeppa dans les arts du XIX siècle. Le
Perray-en-Yvelines.
Matviishyn, V. (2009) Hetman Ivan Mazepa – romantychnyi heroi u
zakhidnoievropeiskomu pysmenstvi. Ukrainskyi literaturnyi yevropeizm. Kyiv, Ukraine:
Akademiia.
Mazepa (yz zapysok Yana Khryzostoma Passeka) (1878). Russkyi arkhyv. Kn. 3,
p.346–347.
Mazepa. Noty historyczne (1855). Bibliteka Warszawska. T.I. Warszawa.
Mende, J. (2012). Mazepa als literarische Figur der Romantik: Byron, Hugo, Słowackiju.
Wien.
Mouilleseaux, J.-P. (1978). Mazeppa. Varialions sur un themeromantique. Museedes
Beaux Artsde Rouen. Rouen, [Ausstellungs katalog].
Nabytovych, I. (2015). Plitky, poholosky, peresudy ta perekazy XVIII ct. yak element
istorii povsiakdennosty: obrazy ukrainskykh hetmaniv u romani Salomei Pilshtyn-
Rusietskoi Avantury maiho zhyttya. Studia Białorutenistyczne, 9, p.136.
Nalyvaiko, D. (2002). Mazepa v yevropeiskii literaturi ХІХ st.: istoriia ta mif. Slovo i
chas, 8, 39 – 48; 9, p. 3 – 17.
Nebeliuk, M. (1987). Mazepa v otsintsi Voltera. Ukrainskyi istoryk, 1–4, p.72.
Onyshko, O.B. (2008). Rozirvannia shliubu za shliubno-simeinym zakonodavstvom
Druhoi Rechi Pospolytoi (1918–1939 rr.). Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho
universytetu vnutrishnikh sprav, 3, p. 2–3.
Ostrowski, J. (1992/93). Mazepa pomiędzy romantyczną legendą a polityką. Przegląd
Wschodni. T.II. Z, 2(6), s.359 – 389.
Otwinowski,E. (1849). Dzieje Polski Pod Panowaniem Augusta II. Od Roku 1696 –
1728. Krakow.
Pasek, J. Pamiętniki. Warszawa: Fundacę Nowoczesna Polska, 2011. URL: https://
wolnelektury.pl/katalog/lektura/pamietniki.html.
Pelenska, Kh. (1985). Polska lehenda pro Mazepu. Vidnova, ch.3, p.79–86.
Pelenska, Kh. (2018). Obraz Mazepyu frantsuzkomu mystetstvi romantyzmu. Lviv,
Ukraine: Apriori.
248 Сіверянський літопис
Pilsztynowa, S. (1993). Awantury majho życcia, pierakł. M. Chaustowicz. Minsk:
Mastackaja litaratura.
Prymak, T. (2012). Voltaire on Mazepa and Early Eighteenth Century Ukraine /
Canadian Journal of History/Annales canadiennes d’histoire. Vol.47, 2, s. 259–283.
Prymak, T. (2014). The Cossack Hetman: Ivan Mazepa in History.The Historian.
Vol. 76. Issue 2,p. 237-277.
Pysma y bumahy ymperatora Petra Velykoho (1951).T. 8.Vyp. II. Moskva, Rossyia:
Yzd-vo Akademyy nauk SSSR.
Ritz, G. (2001). Mazepa als romantische Figurdes Anderen. Polonica. Rossica. Cvclica.
Professoru R. Figuni k 60-letiju. Moskow, р. 58 – 73.
Rulikovskyi, E. (2006). Mazepyntsi / Maloznani doslidnytski roboty (pidhotovka do
druku i peredmova S.Pavlenka, pereklad z polskoi M.Danyliuka). Siverianskyi litopys,
3, p.86.
Sadowska-Guillon, І. (1982). Mazeppa, héros romantique. Le thème dans les littéra-
tures anglaise, française, polonaise et russe. Les Lettres Romanes. Bd. 36, 2, s. 125–147;
3, s. 235 – 249; 4, s.317 – 341.
Sibora, B. (2006). Le Cheval de Mazeppa: Voltaire, Byron, Hugo, un cas d’intertextualité
franco-anglaise. Paris: Harmattan.
Sofronova, L.A. (2014). «Zapysky» Yana Khryzostema Paseka: dnevnyk, roman, ent-
syklopedyia. Moskva, Rossyia: Ynstytut slavianovedenyia RAN.
Statut Velykoho kniazivstva Lytovskoho (2004). T.III. Statut Velykoho kniazivstva
Lytovskoho 1588 roku. Kn.2. Odesa, Ukraine: Yurydychna literatura.
Suffragia woiewodztw…(1860). T.V. Volumina legium. Petersburg.
Sydoruk, I. (1959). Mazepa v chuzhii literaturi. Kalendar svobody na mazepynskyi rik
1959. Niu York, SShA:Vydannia Ukrainskoho narodnoho soiuzu.
Tarnavsky, L. C. (1985). Historicity versus Literary Imagination: Hetman Ivan Mazepa
as Protagonist in German Literature. The University of Michigan.
Umanets, F. (1897). Hetman Mazepa: ystorycheskaia monohrafyia. S.-Peterburh,
Rossyia: Typ. M. Merkusheva.
Voltaire. (1802). Histoire de Charles XII, roi de Suede. P.: De l’imprimerie et de la
fonderie stereotypes de Pierre DIDOT l’aîné, et de Firmin DI DOT.
Volumina legium. Petersburg, 1860. T.ІV.
Voss, Т. (2012). Mazeppa-Maseppa: migration of a Romantic motif. Tydskrifvirlet-
terkunde. Vol. 49 (2), s.111.
Władysław Dominik Zasławski-Ostrogski. URL: https: // pl. wikipedia. org/wiki/
W%C5%82adys%C5%82aw_Dominik_Zas%C5%82awski-Ostrogski.
Woldan, A. (2010). Ivan Mazepa in der deutschs prachigen Literatur. Wiener slavist-
isches Jahrbuch. Wien, Band 56, s.141–160.
Wolff, J. (1895). Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. Warszawa.
Yensen, A. (1992). Mazepa. Kyiv, Ukraine:Ukrainskyi pysmennyk.
Z ukrainoznavchoho dorobku Voltera /Opys Ukrainy ta povidomlennia pro Mazepu v
«Istorii Karla XII» Voltera. Luniak Ye. (2013) Kozatska Ukraina XVI – XVIII st. ochyma
frantsuzkykh suchasnykiv: khrestomatiia. Nizhyn,Ukraine: NDU im. M. Hoholia.
Павленко Сергій Олегович – шеф-редактор наукового журналу «Сіверянський
літопис» (Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53, Україна), e-mail: pavlenkoso1955@
gmail.com.
SerhiyPavlenko – Chief editor of scientific magazine «The Severian Chronicle»
(Chernihiv, Getmana Polubotka st., 53, 14013, Ukraine), e-mail: pavlenkoso1955@
gmail.com.
Сіверянський літопис 249
Serhiy Pavlenko
A new version about the reasons for Ivan Mazepa being mentioned in the lawsuit
concerning the betrayal of her husband by Olena Zahorovska
Hetman Ivan Mazepa is well known in Europe and other continents thanks to the works
of famous writers and artists. They were attracted by the love story of his youth, the failures,
the downs and the ups of the maceholder. The author, studying the realities of the 1660s, came
to the conclusion that, most probably, thirty-three-year-old Mazepa was an intermediary in
the relations of his sponsor, the starosta (community elder) of Bila Tserkva, prince Dmytro
Vyshnevetskyi, with the married Olena Zahorovska.
She could not divorce her unloved husband because Catholics were forbidden to do so.
Mazepa used to bring her precious gifts not from himself but from a magnate, famous in
Poland. After studying in Europe for sponsor money, he could not have so much gold and silver
as to try to gain favor of his beloved woman and her servants. However, the fiction, diffused
by memoirist Jan Pasek, played a generally positive role in spreading information about the
difficult fate of the Ukrainian ruler. It added intrigue, uniqueness to his biography. Therefore,
it stands to reason that he became the hero of many poems, plays, novels.
Keywords: Mazepa, Olena Zahorovska, love, Dmitro Vyshnevetskyi, betrayal, marriage,
gifts.
Дата подання: 14 вересня 2019 р.
DOI: 10.5281/zenodo.3546403
|