Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію

Вивчено біомолекулярні маркери у 69 пацієнток із гіперплазією ендометрію, що склали основну групу, та 20 жінок без гіперплазії. Для оцінки молекулярно-біологічних особливостей гіперплазії ендометрію за допомогою імуногістохімічного методу визначено експресію маркерів проліферації (Кi-67) та апоптозу...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2019
Hauptverfasser:	Вєсіч, Т.Л., Тучкіна, І.О., Гузь, І.А., Благовещенський, Р.Є.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України 2019
Schriftenreihe:	Міжнародний медичний журнал
Schlagworte:	Акушерство і гінекологія
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161007
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію / Т.Л. Вєсіч, І.О. Тучкіна, І.А. Гузь, Р.Є. Благовещенський // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 1(97). — С. 52-57. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161007
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1610072019-11-27T01:25:45Z Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію Вєсіч, Т.Л. Тучкіна, І.О. Гузь, І.А. Благовещенський, Р.Є. Акушерство і гінекологія Вивчено біомолекулярні маркери у 69 пацієнток із гіперплазією ендометрію, що склали основну групу, та 20 жінок без гіперплазії. Для оцінки молекулярно-біологічних особливостей гіперплазії ендометрію за допомогою імуногістохімічного методу визначено експресію маркерів проліферації (Кi-67) та апоптозу (р53) і естрогенових (ER-α) та прогестеронових (PGR) рецепторів. Доведено, що визначення біомолекулярних маркерів Ki67, р53 та рецепторів статевих стероїдних гормонів ER-α і PGR дозволяє не тільки прогнозувати перебіг гіперплазії ендометрію, а й оцінити ефективність проведеного лікування. Імуногістохімічне дослідження дає змогу виділити групи ризику виникнення рецидиву гіперпластичних процесів і можливої малігнізації ендометрію та своєчасно призначити пацієнткам хірургічне лікування. Изучены биомолекулярные маркеры у 69 пациенток с гиперплазией эндометрия, составивших основную группу, и 20 женщин без гиперплазии. Для оценки молекулярно-биологических особенностей гиперплазии эндометрия с помощью иммуногистохимического метода определялась экспрессия маркеров пролиферации (Кі-67) и апоптоза (р53) и эстрогеновых (ER-α) и прогестеронових (PGR) рецепторов. Доказано, что определение биомолекулярных маркеров Ki-67, р53 и рецепторов половых стероидных гормонов ER-α и PGR позволяет не только прогнозировать течение гиперплазии эндометрия, но и оценить эффективность проводимого лечения. Иммуногистохимическое исследование дает возможность выделить группы риска возникновения рецидива гиперпластических процессов и возможной малигнизации эндометрия и своевременно назначить пациенткам хирургическое лечение. Biomolecular markers were studied in 69 patients with endometrial hyperplasia (EH), who made up the main group, and 20 women without endometrial hyperplasia. To assess the molecular biological features of endometrial hyperplasia, the expression of the proliferation markers (Ki-67), apoptosis (p53), estrogen (ER-α) and progesterone (PGR) receptors was determined using the immunohistochemical method. It has been proven that the determination of biomolecular markers Ki-67, p53 and sex steroid hormone receptors, i.e. ER-α and PGR, allows not only the prediction of the endometrial hyperplasia course, but also the assessment of the treatment effectiveness. The immunohistochemical method makes it possible to reveal the risk groups for the recurrence of hyperplastic processes, the development of possible endometrial malignancy, and to promptly appoint the patients with surgical treatment. 2019 Article Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію / Т.Л. Вєсіч, І.О. Тучкіна, І.А. Гузь, Р.Є. Благовещенський // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 1(97). — С. 52-57. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 2308-5274 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161007 618.145-007.415-091.8-078.33 uk Міжнародний медичний журнал Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Акушерство і гінекологія Акушерство і гінекологія
spellingShingle	Акушерство і гінекологія Акушерство і гінекологія Вєсіч, Т.Л. Тучкіна, І.О. Гузь, І.А. Благовещенський, Р.Є. Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію Міжнародний медичний журнал
description	Вивчено біомолекулярні маркери у 69 пацієнток із гіперплазією ендометрію, що склали основну групу, та 20 жінок без гіперплазії. Для оцінки молекулярно-біологічних особливостей гіперплазії ендометрію за допомогою імуногістохімічного методу визначено експресію маркерів проліферації (Кi-67) та апоптозу (р53) і естрогенових (ER-α) та прогестеронових (PGR) рецепторів. Доведено, що визначення біомолекулярних маркерів Ki67, р53 та рецепторів статевих стероїдних гормонів ER-α і PGR дозволяє не тільки прогнозувати перебіг гіперплазії ендометрію, а й оцінити ефективність проведеного лікування. Імуногістохімічне дослідження дає змогу виділити групи ризику виникнення рецидиву гіперпластичних процесів і можливої малігнізації ендометрію та своєчасно призначити пацієнткам хірургічне лікування.
format	Article
author	Вєсіч, Т.Л. Тучкіна, І.О. Гузь, І.А. Благовещенський, Р.Є.
author_facet	Вєсіч, Т.Л. Тучкіна, І.О. Гузь, І.А. Благовещенський, Р.Є.
author_sort	Вєсіч, Т.Л.
title	Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію
title_short	Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію
title_full	Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію
title_fullStr	Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію
title_full_unstemmed	Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію
title_sort	біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію
publisher	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Акушерство і гінекологія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161007
citation_txt	Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію / Т.Л. Вєсіч, І.О. Тучкіна, І.А. Гузь, Р.Є. Благовещенський // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 1(97). — С. 52-57. — Бібліогр.: 13 назв. — укр.
series	Міжнародний медичний журнал
work_keys_str_mv	AT vêsíčtl bíomolekulârnímarkeriupatogenezírozvitkugíperplastičnihprocesívendometríû AT tučkínaío bíomolekulârnímarkeriupatogenezírozvitkugíperplastičnihprocesívendometríû AT guzʹía bíomolekulârnímarkeriupatogenezírozvitkugíperplastičnihprocesívendometríû AT blagoveŝensʹkijrê bíomolekulârnímarkeriupatogenezírozvitkugíperplastičnihprocesívendometríû
first_indexed	2025-07-14T13:37:50Z
last_indexed	2025-07-14T13:37:50Z
_version_	1837629724512223232
fulltext	52 МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ, 2019, № 1 © Т. Л. ВЄСІЧ, І. о. ТУЧКІНА, І. А. ГУЗЬ, р. Є. БЛАГоВЕЩЕНСЬКИй, 2019 w w w .im j.k h. ua УДК 618.145-007.415-091.8-078.33 БІОМОЛЕКУЛЯРНІ МАРКЕРИ У ПАТОГЕНЕЗІ РОЗВИТКУ ГІПЕРПЛАСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЕНДОМЕТРІЮ Доц. Т. Л. ВЄСІЧ, проф. І. О. ТУЧКІНА, доц. І. А. ГУЗЬ, Р. Є. БЛАГОВЕЩЕНСЬКИЙ Харківський національний медичний університет, Україна Вивчено біомолекулярні маркери у 69 пацієнток із гіперплазією ендометрію, що склали основну групу, та 20 жінок без гіперплазії. Для оцінки молекулярно-біологічних особливостей гіперплазії ендометрію за допомогою імуногістохімічного методу визначено експресію маркерів проліфера- ції (Кi-67) та апоптозу (р53) і естрогенових (ER-α) та прогестеронових (PGR) рецепторів. До- ведено, що визначення біомолекулярних маркерів Ki67, р53 та рецепторів статевих стероїдних гормонів ER-α і PGR дозволяє не тільки прогнозувати перебіг гіперплазії ендометрію, а й оцінити ефективність проведеного лікування. Імуногістохімічне дослідження дає змогу виділити групи ризику виникнення рецидиву гіперпластичних процесів і можливої малігнізації ендометрію та своєчасно призначити пацієнткам хірургічне лікування. Ключові слова: гіперплазія ендометрію, біомолекулярні маркери, рецептори статевих стероїдних гормонів. Гіперпластичні процеси ендометрію (ГПЕ), які полягають у патологічній зміні слизової оболонки матки, є однією з важливих проблем гінекології [1]. ГПЕ стає фоном для розвитку злоякісних процесів матки, що трансформуються на тлі гістологічної перебудови залози строми ендометрію [2]. У па- тогенезі ГПЕ основне місце займають абсолютна або відносна гіперестрогенемія, а також комплекс нейроендокринних, метаболічних і імунних по- рушень [3]. Естрогенові рецептори в ендометрії стимулюють проліферативні процеси у матці, що зумовлює розвиток ГПЕ [4]. Найчастіше гіперплазію ендометрію (ГЕ) трактують як нефізіологічну проліферацію його залоз різної форми і розмірів, що супроводжу- ється збільшенням залозисто-стромального спів- відношення [5]. Етіологія та патогенез деяких типів гіперплазії до теперішнього часу залишаються не вивченими, що служить приводом для дискусій [6]. Дотепер ГПЕ розглядають як групу патологічних процесів, що характеризуються прогресуванням клініко-мор- фологічних проявів — від залозистої ГЕ (ЗГЕ) до атипових передракових станів [7]. Дослідження молекулярних механізмів ГПЕ і пошук їх фармакологічної корекції — одна з го- ловних проблем ефективного підходу до управ- ління і моніторування проліферативної активності залоз ендометрію [8]. Активність ендометрію регулюється факторами проліферації, а саме — Ki-67 та маркером апоптозу р53 [9]. Ген Ki-67 кодує ядерний білок, який бере участь у мітотичному діленні клітин і сприяє їх проліферативній активності. Зміст маркера в не- зміненому ендометрії корелює з фазами менстру- ального циклу: збільшується у стадії проліферації, досягаючи максимуму наприкінці фолікулярної фази, і знижується у стадії секреції. Цей маркер взаємопов’язаний з експресією естрогенових (ER) і прогестеронових (PGR) рецепторів, що свідчить про гормональну залежність експресії Ki-67 [10]. Розуміння базисних основ індукції клітинного росту, особливо в умовах пухлинної трансформації тканин, є невід’ємною частиною грамотного під- ходу до тактики ведення пацієнток із ГПЕ [11]. У зв’язку з цим перспективним напрямком змен- шення частоти гіпер- і неопластичних процесів ендометрію є подальше вивчення патогенетичних і молекулярно-генетичних механізмів розвитку цього захворювання [12]. Мета дослідження — вивчити роль біомолеку- лярних маркерів у патогенезі розвитку гіперплас- тичних процесів і відповідність ступеня їх актив- ності морфологічним змінам ендометрію. Для проведення дослідження було обстеже- но 69 пацієнток із ГПЕ у віці від 45 до 56 років (середній вік 48,4±2,8 року), що склали основну групу. До контрольної групи увійшли 20 жінок того ж віку, які надійшли у клініку з матковою кровотечою для вишкрібання маткової порожни- ни, але без ГПЕ. Залежно від результату гістологічного дослі- дження зіскрібків із порожнини матки пацієнток основної групи було розподілено на дві підгру- пи: 1-шу — 37 (53,6 %) жінок з морфологічними ознаками простої ГЕ (ПГЕ) та 2-гу — 32 (46,4 %) особи з ознаками складної ГЕ (СГЕ). Крім цього, залежно від фази менструального циклу, під час якої було отримано зіскрібок, кожна підгрупа жі- нок основної групи була розподілена ще на дві — а і б, тобто а — у фазі проліферації та б — у фазі секреції. При морфологічний діагностиці викорис- товувалися критерії відповідно до класифікації пе- редракових змін ендометрію Б. І. Желєзнова [13]. Для оцінки молекулярно-біологічних особли- востей ГЕ за допомогою імуногістохімічного (ІГХ) АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ 53 АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ w w w .im j.k h. ua методу визначалася експресія маркерів проліфе- рації (Кi-67) та апоптозу р53, рецепторів статевих стероїдних гормонів — ER-α і PGR. При оцінці результатів визначення Ki-67 та р53 методом ІГХ за позитивне приймалося інтенсивне забарвлення ядерних структур темно-коричневим кольором. Оцінка експресії Ki-67 здійснювалася за методикою підрахунку кількості забарвлених ядер на 100 клітин у трьох полях зору. Результат оцінювався за прийнятою шкалою: 1) 0–20 % — низька проліферативна активність; 2) 21–50 % — помірна; 3) 51–100 % — висока. Експресія рецепторів до стероїдних гормонів (ER-α і PGR) встановлювалася ядерним забарв- ленням переважно коричневого і темно-коричне- вого кольору. Забарвлення було більш інтенсив- ним при застосуванні антитіл до PGR. Експресія рецепторів до стероїдних гормонів оцінювалася за допомогою обчислення показника HISTOScore, розрахованого за формулою: HISTOScore = la + 2b + 3c, де а — слабко забарвлені клітини, b — помірно і с — сильно. Кількість ядер із різною інтенсив- ністю забарвлення розраховували на 500 клітин. Імуноморфологічне дослідження було прове- дене на 95 зіскрібках ендометрію, отриманих при роздільному діагностичному вишкрібанні матко- вої порожнини. Пацієнток у підгрупах було розподілено таким чином: до ПГЕ віднесено у 1а 21 (58,3 %) і 1б — 16 (41,7 % хворих); до СГЕ увійшли у 2а 19 (58,6 %) і 2б — 13 (41,4 %) осіб. При морфологічному дослі- дженні слизової оболонки матки жінок контроль- ної групи у 17 (85,0 %) випадках виявлено ендоме- трій фази проліферації, а у 3 (15,0 %) — секреції. Кожна особа дала інформовану згоду на про- ведення діагностичного вишкрібання маткової по- рожнини і лікування. Тактику ведення пацієнток із ГПЕ детерміновано наказом МОЗ України від 31.12.2004 р. № 676 «Про затвердження клінічніх протоколів із акушерської та гінекологічної до- помоги», згідно з яким лікування ГПЕ включає два етапи: І — вишкрібання маткової порожни- ни з метою видалення зміненого ендометрію та з наступним його морфологічним дослідженням; ІІ — підбір необхідної терапії, з’ясування сома- тичного і гінекологічного анамнезів, перенесених оперативних втручань та їх наслідків. Звертали увагу на стан менструальної і дітородної функцій, наявність тазового болю, характер і обсяг раніше перенесених оперативних втручань та їх наслідки. Усім жінкам виконано гістероскопію або фрак- ційне вишкрібання слизової матки з наступним гістологічним дослідженням зіскрібків. До про- ведення діагностичного видалення ендометрію з маткової порожнини кожна з пацієнток пройшла загальноклінічне та гінекологічне обстеження. Для визначення товщини і структури ендометрію ви- користовували ультрасонографію за допомогою апарату Аlока 88Б-1700 (Японія) з функцією ко- льорового допплерівського картування та імпуль- сно-хвильової допплерометрії. Гістологічне дослі- дження ендометрію виконували за стандартною методикою серійних зрізів. В обстежених основної групи зафіксовано ви- сокий індекс абортів (5–6 на одні пологи), однак кількість вагітностей, що закінчилися пологами, істотно не відрізнялась від такої у жінок контроль- ної групи. Внутрішньоматкову контрацепцію ви- користовували 17,2 % пацієнток, оральні контра- цептиви — 29,4 %. У 45 хворих основної групи з різними типами ГПЕ та у 12 жінок контрольної групи було вико- нано ІГХ-дослідження з визначенням рецепторів стероїдних гормонів (ER-α і PGR) та маркерів проліферативної активності — протеїну Ki-67 і апоптозу р53. Статистичну обробку даних здійснювали за до- помогою Microsoft Excel та Statistica for Windows v. 10,0, StatSoft Inc. (США). За критичний рівень достовірності нульової гіпотези обирали p < 0,05 (95 % рівень значущості). Усі отримані кількісні дані оброблено методом варіаційної статистики. У результаті дослідження виявилося, що за даними ультразвукової діагностики (УЗД) мало- го таза у всіх обстежених жінок не було виявлено патології яєчників. Товщина ендометрію (серед- нє М-ехо) у пацієнток основної групи становила 14,2±2,1 мм, а у жінок із контрольної групи — 5,2±1,1 мм (p < 0,05). Клініко-статистична характеристика основної групи підтверджує високу частоту гінекологічної та екстрагенітальної захворюваності. Незважаючи на те що захворювання органів репродуктивної системи було виявлено більш ніж у 55 % усіх об- стежених основної групи, хворі зі СГЕ у 3,3 рази частіше (р < 0,05) страждали на захворювання молочної залози, ніж пацієнтки з ПГЕ. При ПГЕ слизова тіла матки характеризується чисельними, нерівномірно розподіленими залозами різної форми і величини, у тому числі кістозно- розширеними, на окремих ділянках зі слабо ви- раженими складками у напрямку просвіту залоз. СГЕ, на відміну від ПГЕ, характеризується гли- бокими порушеннями структури й архітектоніки ендометрію, які спричиняються розростаннями елементів слизової оболонки по всій її поверхні (рис. 1). ІГХ дослідження були проведені у 28 пацієнток 1-ї підгрупи (1а — 16 жінок та 1б — 12), 17 паці- єнток 2-ї підгрупи (2а — 11 жінок та 2б — 6) та у 12 осіб контрольної групи. Після проведення ІГХ досліджень щодо ви- значення рецепторів статевих гормонів ми дійшли висновку, що порівняно з контролем (рис. 2) у пацієнток підгрупи 1а експресія рецепторів до естрогенів була значно вищою (рис. 3), а до про- гестерону була помірно виражена і майже не від- різнялася від контрольної групи (рис. 4). У хворих на ПГЕ підгрупи 1б експресія ста- тевих рецепторів була значно нижчою (р < 0,05), 54 АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ w w w .im j.k h. ua Рис. 1. Типи гіперплазії ендометрію: а — проста, б — складна (забарвлення гемотоксилін-еозином, ×400) Рис. 2. Експресія ER-α в епітелії і стромі нормального ендометрію (контрольна група) у стадії проліферації (імуногістохімічний метод, імунопероксидазна реакція, ×400) Рис. 4. Експресія PGR в епітелії та ендометрії при простій гіперплазії ендометрію (підгрупа 1а) (імуногіс- тохімічний метод, імунопероксидазна реакція, ×400) Рис. 3. Експресія ER-α в епітелії і стромі при простій гіперплазії Рис. 5. Експресія PGR в епітелії і стромі нормального ендометрію (контрольна група) у стадії проліферації (імуногістохімічний метод, імунопероксидазна реакція, ×400) 55 АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ w w w .im j.k h. ua ніж у контролі, що передбачає низьку ефективність гормональної терапії у цієї категорії пацієнток. У пацієнток із СГЕ, навпаки, експресія ре- цепторів до прогестерону порівняно з контролем (рис. 5) була слабкою як у стромі, так і в епітелії залоз (рис. 6). Особливо слабка експресія в ендоме- трії і повна відсутність альфа-естроген-рецепторів у стромі спостерігалися у жінок підгрупи 2б, коли вишкрібання маткової порожнини здійснювалось на 21–23-й дні менструального циклу (рис. 7). Результати дослідження свідчать про високу проліферативну активність клітин ендометрію у жінок із СГЕ, у яких відбувалося достовірне підвищення маркера проліферації Ki-67 від 11,1 до 23,4 % (р < 0,05), тоді як при ПГЕ цей по- казник був значно меншим та практично не від- різнявся від контрольної групи (від 4,3 до 9,2 % клітин епітелію). Данні про експресію біомолекулярних марке- рів в ендометрії у стадіях проліферації і секреції при ПГЕ та СГЕ наведено в таблиці. Експресія антионкогенів білка р53 у пацієнток зі СГЕ була достовірно нижчою за показники у біо- птатах ендометрію, ніж у жінок із ПГЕ. Маркер апоптозу р53 при СГЕ достовірно знижений (від 10,7 до 4,3 %) відносно жінок із ПГЕ (відповідно від 13,4 до 6,8 %, р < 0,05). Проведені ІГХ дослідження поглибили наші уявлення про патогенез ГПЕ, зокрема, було вста- новлено низьку експресію рецепторів до стероїд- них гормонів, високу — до проонкогених і низь- ку — до антионкогених білків у пацієнток із СГЕ. Ці дані підтверджують високий ризик розвитку онкологічної трансформації ендометрію при СГЕ і недоцільність проведення гормональної терапії у цієї категорії хворих. Виявлені імуногістохімічні маркери розвитку ГПЕ дають змогу прогнозувати розвиток неоплас- тичних змін і зумовлюють необхідність проведення цього дослідження. Нами було запропоновано алгоритм обсте- ження пацієнток із гіперпластичними процесами, в основі якого лежить верифікація морфологічного діагнозу з використанням імуногістохімічних кри- теріїв: наявність/відсутність експресії до рецепто- рів стероїдних гормонів, білків Кi-67 та маркера апоптозу р53. З нашої точки зору, крім загально- визнаних класичних патогенетичних детермінант розвитку ГПЕ, однією з основних причин можна впевнено назвати переважання процесів проліфе- рації над апоптозом на тлі зміненого рецепторно- го статусу ендометрію, особливо у жінок зі СГЕ. Спроба комплексно впливати на зазначені па- тофізіологічні механізми, на наш погляд, дає змогу суттєво підвищити ефективність лікування ГПЕ, знизити ризик рецидиву і прогресування процесу. Таким чином, можливими молекулярними і клітинними патогенетичними детермінантами ПГЕ можуть бути фактори проліферації і апопто- зу, що підтверджується достовірним підвищенням Експресія біомолекулярних маркерів у незміненому ендометрії та при його простій гіперплазії у стадії проліферації і секреції Показник Контроль ПГЕ (підгрупа 1а) СГЕ (підгрупа 1б) Ki-67 р53 Ki-67 р53 Стадія проліферації, % 8,2±6,7 4,3±0,6 13,4±4,3* 11,1± 1,7* 10,7±1,4* Стадія секреції, % 7,6±1,2 9,2±1,1 6,8± 0,8 23,4±1,2* 4,3± 0,8* * р < 0,05 достовірність відмінностей відносно контрольної групи. Рис. 6. Експресія PGR в епітелії і стромі при складній гіперплазії ендометрію (підгрупа 2б) (імуногістохіміч- ний метод, імунопероксидазна реакція, ×400) Рис. 7. Експресія PGR в епітелії і стромі при складній гіперплазії ендометрію (підгрупа 2б) (імуногістохіміч- ний метод, імунопероксидазна реакція, ×400) 56 АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ w w w .im j.k h. ua маркера проліферації Ki67 від 4,3 до 9,2 % (клі- тини епітелію), при СГЕ в біоптатах ендометрію від 11,1 до 23,4 %, а також зниженням маркера апоптозу р53 від 10,7 до 4,3 % та від 13,4 до 5,8 % відповідно. Диференційований підхід до діагностики ГПЕ заснований на ІГХ визначенні біомолекулярних маркерів (Ki67, р53), що дає змогу не тільки прогнозувати перебіг гіперпластичного процесу, а й оцінити ефективність проведеного лікування. Важливість ролі регуляторів клітинного циклу в патогенезі ГПЕ підтверджується достовірним зниженням (у 1,3–4,3 рази) білка інгібітора клі- тинного циклу р53 у біоптатах пацієнток зі СГЕ. Із використанням розробленого комплексу клініко-лабораторних досліджень (включаючи ІГХ дослідження) можна виділити групи ризику рецидування гіперпластичних процесів і можливої малігнізації ендометрію і своєчасно призначити пацієнткам хірургічне лікування. С п и с о к л і т е р а т у р и 1. Манухин И. Б. Современные представления о ги- перплазии эндометрия и эндометриальной интра- эпителиальной неоплазии (обзор литературы) / И. Б. Манухин, Ю. Ю. Табакман, А. Х. Биштави // Проблемы репродукции.— 2010.— № 6.— С. 52–58. 2. К вопросу о патогенезе гиперплазии эндометрия / А. Х. Биштави, О. А. Горных, В. Н. Гулиева [и др.] // Опухоли женской репродуктивной системы.— 2012.— № 3–4.— С. 108–112. 3. Аномальные маточные кровотечения: структура патологических изменений эндометрия, вопросы патогенеза и тактики ведения / Ю. Ю. Табак- ман А. Х. Биштави, О. А. Горных [и др.] // Проблемы репродукции.—2013.— № 5.— С. 54–56. 4. Павловская М. А. Гиперплазия эндометрия у женщин репродуктивного возраста: иммуноморфологиче- ские особенности патологии / М. А. Павловская, Л. В. Гутикова // Медицинские новости.— 2015.— № 5.— С. 70–73. 5. Mills A. M. Endometrial hyperplasia / A. M. Mills, T. A. Longacre // Sem. Diagn. Pathol.— 2010.— Vol. 27.— P. 199–214. 6. Oncologic and reproductive outcomes with proges- tin therapy in women with endometrial hyperplasia and grade 1 adenocarcinoma: a systematic review / C. C. Gunderson, A. N. Fader, K. A. Carson [et al.] // Gynecol. Oncol.— 2012.— Vol. 125 (2).— P. 477–482. 7. Pathologic features associated with resolution of complex atypical hyperplasia and grade 1 endometrial adenocarcinoma after progestin therapy / C. C. Gunder- son, S. Dutta, A. Nickles [et al.] // Gynecol. Oncol.— 2014.— Vol. 132 (1).— P. 33–37. 8. Пролиферативная активность и апоптоз в гиперпла- зированном эндометрии / Г. Т. Сухих, Г. Е. Чернуха, В. П. Сметник [и др.] // Акушерство и гинеколо- гия.— 2005.— № 5.— С. 25–29. 9. Computerized image analysis of p53 and proliferating cell nuclear antigen expression in benign, hyperplastic, and malignant endometrium / A. S. Elhafey, J. C. Pa- padimitriou, M. S. El-Hakim M [et al.] // Arch. Pathol. Lab. Med.— 2001.— Vol. 125.— P. 872–879. 10. Biomarkers of progestin therapy resistance and endome- trial hyperplasia progression / K. Upson, K. H. Allison, S. D. Reed [et al.] // Am. J. Obstet. Gynecol.— 2012.— Vol. 207.— P. 36–58. 11. Chen X. Aberrant survivin expression in endometrial hyperplasia: another mechanism of progestin resistance / X. Chen, Z. Zhang, Y. Feng [et al.] // Modern Patho- logy.— 2009.— Vol. 22.— P. 699–708. 12. Analytical Validation of the Oncotype DX Genomic Diagnostic Test for Recurrence Prognosis and Thera- peutic Response Prediction in Node-Negative Estrogen Receptor-Positive Breast Cancer / M. Cronin, C. Sangli, M. L. Liu [et al.] // Clin. Chem.— 2007.— Vol. 53, № 6.— P. 1084–1091. 13. Железнов Б. И. Некоторые итоги изучения проблемы предрака эндометрия / Б. И. Железнов // Акушерство и гинекология.— 1978.— № 1.— С. 10–17. БИОМОЛЕКУЛЯРНЫЕ МАРКЕРЫ В ПАТОГЕНЕЗЕ РАЗВИТИЯ ГИПЕРПЛАСТИЧЕСКИХ ПРОЦЕССОВ ЭНДОМЕТРИЯ Т. Л. ВЕСИЧ, И. А. ТУЧКИНА, И. А. ГУЗЬ, Р. Е. БЛАГОВЕЩЕНСКИЙ Изучены биомолекулярные маркеры у 69 пациенток с гиперплазией эндометрия, составивших основную группу, и 20 женщин без гиперплазии. Для оценки молекулярно-биологических осо- бенностей гиперплазии эндометрия с помощью иммуногистохимического метода определялась экспрессия маркеров пролиферации (Кі-67) и апоптоза (р53) и эстрогеновых (ER-α) и прогес- теронових (PGR) рецепторов. Доказано, что определение биомолекулярных маркеров Ki-67, р53 и рецепторов половых стероидных гормонов ER-α и PGR позволяет не только прогнозиро- вать течение гиперплазии эндометрия, но и оценить эффективность проводимого лечения. Им- муногистохимическое исследование дает возможность выделить группы риска возникновения рецидива гиперпластических процессов и возможной малигнизации эндометрия и своевременно назначить пациенткам хирургическое лечение. Ключевые слова: гиперплазия эндометрия, биомолекулярные маркеры, рецепторы половых стероидных гормонов. 57 МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ, 2019, № 1 w w w .im j.k h. ua BIOMOLECULAR MARKERS IN PATHOGENESIS OF DEVELOPMENT OF ENDOMETRIAL HYPERPLASIA T. L. VIESICH, I. O. TUCHKINA, I. A. GUZ, R. Ye. BLAHOVESHCHENSKYI Biomolecular markers were studied in 69 patients with endometrial hyperplasia (EH), who made up the main group, and 20 women without endometrial hyperplasia. To assess the molecular bio- logical features of endometrial hyperplasia, the expression of the proliferation markers (Ki-67), apoptosis (p53), estrogen (ER-α) and progesterone (PGR) receptors was determined using the immunohistochemical method. It has been proven that the determination of biomolecular markers Ki-67, p53 and sex steroid hormone receptors, i.e. ER-α and PGR, allows not only the prediction of the endometrial hyperplasia course, but also the assessment of the treatment effectiveness. The immunohistochemical method makes it possible to reveal the risk groups for the recurrence of hy- perplastic processes, the development of possible endometrial malignancy, and to promptly appoint the patients with surgical treatment. Key words: endometrial hyperplasia, biomolecular markers, sex steroid hormone receptors. Надійшла 26.12.2018 АКУШЕРСТВО І ГІНЕКОЛОГІЯ

Біомолекулярні маркери у патогенезі розвитку гіперпластичних процесів ендометрію

Institution

Ähnliche Einträge