Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому

Проаналізовано 92 випадки лікування пацієнтів, оперованих із приводу гострого аортального синдрому. З метою інтраопераційного захисту головного мозку та внутрішніх органів хворого у кожному випадку застосовувався певний комплекс заходів: гіпотермія з додатковим локальним охолодженням голови, системн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2019
Автор:	Бучнєва, О.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України 2019
Назва видання:	Міжнародний медичний журнал
Теми:	Хірургія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161020
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому / О.В. Бучнєва // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 2(98). — С. 22-26. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161020
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1610202019-11-28T01:25:32Z Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому Бучнєва, О.В. Хірургія Проаналізовано 92 випадки лікування пацієнтів, оперованих із приводу гострого аортального синдрому. З метою інтраопераційного захисту головного мозку та внутрішніх органів хворого у кожному випадку застосовувався певний комплекс заходів: гіпотермія з додатковим локальним охолодженням голови, системна та роздільна перфузія. Перевагою пропонованої методики є безпечні умови проведення операційного лікування. Проанализировано 92 случая лечения пациентов, оперированных по поводу острого аортального синдрома. С целью интраоперационной защиты головного мозга и внутренних органов больного в каждом случае применялся определенный комплекс мероприятий: гипотермия с дополнительным локальным охлаждением головы, системная и раздельная перфузия. Преимуществом предлагаемой методики являются безопасные условия проведения оперативного лечения. The analysis of 92 cases of the patients treated for acute aortic syndrome is presented. For the purpose of the brain and internal organs intraoperative protection in each case a complex of the measures was used in various combinations, i.e. hypothermia with additional local cooling of the patient’s head, systemic and partition perfusion. The advantage of the proposed method consists in its surgery safety for a patient. 2019 Article Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому / О.В. Бучнєва // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 2(98). — С. 22-26. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 2308-5274 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161020 616.132-007.64-007.251-089 uk Міжнародний медичний журнал Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Хірургія Хірургія
spellingShingle	Хірургія Хірургія Бучнєва, О.В. Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому Міжнародний медичний журнал
description	Проаналізовано 92 випадки лікування пацієнтів, оперованих із приводу гострого аортального синдрому. З метою інтраопераційного захисту головного мозку та внутрішніх органів хворого у кожному випадку застосовувався певний комплекс заходів: гіпотермія з додатковим локальним охолодженням голови, системна та роздільна перфузія. Перевагою пропонованої методики є безпечні умови проведення операційного лікування.
format	Article
author	Бучнєва, О.В.
author_facet	Бучнєва, О.В.
author_sort	Бучнєва, О.В.
title	Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому
title_short	Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому
title_full	Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому
title_fullStr	Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому
title_full_unstemmed	Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому
title_sort	тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому
publisher	Інститут проблем кріобіології і кріомедицини НАН України
publishDate	2019
topic_facet	Хірургія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161020
citation_txt	Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому / О.В. Бучнєва // Міжнародний медичний журнал. — 2019. — Т. 25, № 2(98). — С. 22-26. — Бібліогр.: 9 назв. — укр.
series	Міжнародний медичний журнал
work_keys_str_mv	AT bučnêvaov taktikazahistunervovoísistemitavnutríšníhorganívvídíšemíčnihpoškodženʹprioperativnihvtručannâhízprivodugostrogoaortalʹnogosindromu
first_indexed	2025-07-14T13:38:35Z
last_indexed	2025-07-14T13:38:35Z
_version_	1837629771676123136
fulltext	22 МІЖНАРОДНИЙ МЕДИЧНИЙ ЖУРНАЛ, 2019, № 2 © О. В. БУЧНєВА, 2019 w w w .im j.k h. ua УДК 616.132-007.64-007.251-089 ТАКТИКА ЗАХИСТУ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ ТА ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ ВІД ІШЕМІЧНИХ ПОШКОДЖЕНЬ ПРИ ОПЕРАТИВНИХ ВТРУЧАННЯХ ІЗ ПРИВОДУ ГОСТРОГО АОРТАЛЬНОГО СИНДРОМУ Доц. О. В. БУЧНЄВА ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України», Харків, Україна Проаналізовано 92 випадки лікування пацієнтів, оперованих із приводу гострого аортального синдрому. З метою інтраопераційного захисту головного мозку та внутрішніх органів хворого у кожному випадку застосовувався певний комплекс заходів: гіпотермія з додатковим локаль- ним охолодженням голови, системна та роздільна перфузія. Перевагою пропонованої методики є безпечні умови проведення операційного лікування. Ключові слова: гострий аортальний синдром, тактика лікування, захист головного мозку та вну- трішніх органів. Удосконалення методів інтраопераційного захисту головного мозку та внутрішніх органів у хірургії аорти до теперішнього часу дало змогу значною мірою знизити рівень періопераційної летальності від 50 до 29,2 % [1, 2]. Однак вибір конкретних методів такого захисту, параметрів їх застосування на сучасному етапі істотно варіюєть- ся у клінічних центрах та викликає гострі дискусії [3, 4]. При цьому частота розвитку ранніх після- операційних ускладнень у вигляді гострої серце- вої недостатності, гострого порушення мозкового кровообігу, поліорганної недостатності залишаєть- ся високою, зумовлюючи до 70 % безпосередніх причин летальних випадків [2, 5]. У зв’язку з цим актуальним є поліпшення безпо- середніх результатів хірургічного лікування гострих захворювань аорти за рахунок докладного вивчення точок прикладання факторів органного пошкоджен- ня та захисту, точного обліку механізмів їх реаліза- ції та взаємодії, комплексної корекції хірургічної, перфузіологічної і анестезіологічної стратегій [6, 7]. Незважаючи на провідну роль у формуванні струк- тури 30-денної летальності, інтраопераційного по- шкодження головного мозку та внутрішніх органів, існуючі дотепер моделі стратифікації ризику опера- тивного лікування захворювань аорти спираються в основному на демографічні, гендерні, коморбідні характеристики хворих та вихідну тяжкість їхньо- го стану [8, 9]. Операційні чинники на цьому тлі залишаються мало вивченими, що вимагає більш глибокого індивідуального та комплексного аналізу кожного з них для виявлення саме тих, які безпо- середньо впливають на розвиток несприятливого результату лікування. Мета дослідження — оцінити методику захисту нервової системи та внутрішніх органів від іше- мічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому. ХІРУРГІЯ 23 ХІРУРГІЯ w w w .im j.k h. ua Дослідження базується на аналізі 92 випад- ків лікування пацієнтів, оперованих із приводу гострого аортального синдрому. Серед них було 82 чоловіки та 10 жінок віком від 27 до 78 років. До старшої вікової групи (понад 65 років) нале- жали 23 пацієнта. У 31 спостереженні були вроджені дисфункції сполучної тканини: двостулковий аортальний кла- пан — в 17 осіб, синдром Марфана — в 6, синдром Елерса — Данло — в 4, синдром Лойса — Дітца — в 1, синдром Ердгейма — в 3. Стеноз аортального клапана спостерігався у 14 хворих із аневризмами висхідної аорти, що розшаровуються. Зумовлені основним захворюванням тяжкі аортальна регур- гітація та гостра серцева недостаність спостеріга- лися у 63 та 14 пацієнтів відповідно. Гемоперикард та парааортальна гематома як ознаки розриву аорти відзначені у 17 пацієнтів. Структура супровідної та фонової патологій включала: хронічну артеріальну гіпертензію — 85 пацієнтів, ішемічну хворобу серця — 41, вира- жену систолічну дисфункцію лівого шлуночка — 16, розповсюджений атеросклероз — 12, церебро- васкулярну хворобу — 10, цукровий діабет — 5, хронічну хворобу нирок — 35, хронічні захворю- вання дихальної системи — 18. Під систолічною дисфункцією розумілося зниження фракції викиду лівого шлуночка серця менше 50 %; під церебро- васкулярною хворобою — наявність у пацієнта в анамнезі гострого порушення мозкового кро- вообігу, транзиторної ішемічної атаки, стенозів внутрішніх сонних артерій понад 70 %. Із метою інтраопераційного захисту головно- го мозку та внутрішніх органів у кожному випад- ку застосовувався комплекс заходів у різному їх поєднанні: гіпотермія з додатковим локальним охолодженням голови пацієнта, системна та роз- дільна перфузія (селективна перфузія головного мозку, роздільна корпоральна перфузія). Системне перфузійне охолодження пацієнтів у ході операції відповідало рівням легкої (28,1–34 °С) та помірної (20,1–28,0 °С) гіпотермії, у середньому станови- ло 29,6 (4,6) °С. Параметри штучного кровообігу (ШК) включали розрахункову об’ємну швидкість перфузії, яка визначалася за формулою: 2,5 × BSA (площа поверхні тіла) (м2) та у середньому стано- вила 4,3 (0,86) л/хв із досягненням перфузійного тиску 70,7 (8,6) мм рт. ст. Середній час ШК сягав 203,2 (81,5) хв, а стис- кання аорти (повного ШК) — 127,4 (45,2) хв. Найпростіше технічне рішення — виконання операції в умовах стискання аорти «без перфузії». При використанні цієї методики хірург обмеже- ний часом та необхідністю швидкого, часом «по- спішного», накладення анастомозів. Пасивне шунтування в обхід перетисненої ді- лянки аорти також найменш складне в технічно- му плані вирішення проблеми захисту. Для цього можна використовувати верхівку лівого шлуночка або дугу аорти для взяття крові, а направляти її в стегнову артерію. Як шунт зручно застосовувати аортальну магі- страль апарата ШК, попередньо замочену в розчині гепарину (5000 ОД гепарину на 1 л ізотонічного розчину хлориду натрію). Магістраль довжиною 1 м та діаметром 9 мм розрізають на дві части- ни, між якими поміщають трійник для видален- ня повітря. Одним кінцем канюлюють стегнову артерію, іншим — ліві відділи серця через вушко лівого передсердя або через ліву легеневу вену. У теперішній час у клініці широко застосовується лише система допоміжного кровообігу на основі насоса центрифужного типу, розроблена фірмою Medtronic Inc (США), що має назву Biomedicus Pump, або скорочено BioPump. У результаті за принципом виру кров утягу- ється всередину насоса по центру та викидається по магістралі, що відводиться збоку, при цьому кровотік не є пульсуючим. Частота обертання конуса може варіювати від 1000 до 4000 об./хв, змінюючи відповідно швидкість потоку крові з максимумом 10 л/хв. Функціонування центри- фужних насосів залежить від переднавантаження та при одній і тій самій частоті обертів у хвилину їх продуктивність може бути різною, що дає змогу автоматично підлаштовуватися до притоку крові. Є залежність і від післянавантаження: чим воно більше, тим менше продуктивність насоса при од- наковій частоті обертів. Таким чином, при перетисканні вихідної ма- гістралі екстракорпорального контуру ніколи не відбудеться її розрив із розгерметизацією конту- ру. Однак при усіх перевагах у BioPump є й не- доліки, а саме — висока вартість, неможливість пульсового кровотоку. За допомогою підтримки кровообігу з вико- ристанням центробіжного насоса на працюючому серці та легенях проводиться адекватний захист органів черевної порожнини та нижньої полови- ни тіла від ішемічних пошкоджень, адекватний контроль за пост- та переднавантаженням, засто- сування нижчих доз гепарину. Для боротьби з масивною неконтрольованою крововтратою, яка супроводжує операції на аорті, задля збереження аутокрові у клініці інституту застосовується апарат Cell-Saver (Haemonetics, США). Основними його недоліками є обробка цільної крові з видаленням плазми та факторів згортання крові, що містяться в ній, подовження часу обробки зі зменшенням об’єму циркулю- ючої крові та продуктивності обходу, затримка ретрансфузії. Для вирішення цих проблем нами запропоновано включення в екстракорпораль- ний контур лівостороннього обходу системи для швидкого збору та повернення аутокрові. Система складається з кардіотомного резервуара, тепло- обмінника та двох коронарних відсмоктувачів. Це дає змогу забезпечити ранню ретрансфузію аспірованої крові та її збереження, а також під- тримати гемодинаміку на час проведення обхід- ного шунтування та пуску кровотоку по вісце- ральних гілках аорти. 24 ХІРУРГІЯ w w w .im j.k h. ua Анестезіологу необхідно до операції провести катетеризацію другої стегнової артерії для кон- тролю артеріального тиску в дистальному відділі аорти. До початку канюляції хворим внутрішньо- венно вводився гепарин 100 од./кг. ACT підтри- мували не вище 400 с. Перикард розкривали над вушком лівого пе- редсердя нижче діафрагмального нерва. На підста- ву вушка поміщали зажим, вище якого розташова- ний кисетний шов (виконаний поліпропіленовою ниткою 3/0), який брали на турнікет. По гребню вушка скальпелем розсікали передсердя, перети- нали трабекули та, розсовуючи бранші затискача на висоті проби Вальсальви, вводили у передсердя вигнуту Г-подібну канюлю діаметром 7,2 мм (ви- користовували також канюлі діаметром 1,27 см). Остання негайно заповнювалася артеріальною кров’ю. На кінець канюлі накладали затискач. Турнікетом затискали кисетний шов, а його са- мого фіксували на канюлі за допомогою лігатури. Інший кінець магістралі з’єднували з канюльова- ною стегновою артерією. Після евакуації повітря розпочинали ШК. Аналогічно канюляції вушка лівого передсердя (чому ми віддаємо перевагу) можна використову- вати ліву верхню легеневу вену подібно тому, як це робиться при дренуванні лівих відділів серця під час втручання на корені аорти. Різниця по- лягає лише у боці канюляції. На вену накладали кисетний шов (виконаний поліпропіленовою нит- кою 3/0), який брали у турнікет. На висоті про- би Вальсальви розсікали вену у центрі кисета та у порожнину лівого передсердя вводили канюлю, до якої фіксували турнікет. На момент канюляції можливе перетискання легеневого кінця поперед- ньо мобілізованої по всьому колу вени судинним затискачем. На нашу думку, канюляція нижньої лівої легеневої вени більш безпечна порівняно з канюляцією верхньої, що обумовлено її прямим анатомічним розташуванням. Крім того, за наяв- ності спайкового процесу в порожнині перикарда, а також при плануванні дистального локального протезування аорти можлива канюляція спадного відділу грудної аорти. Для цього перед накладен- ням швів ми пальпаторно контролювали стінку аорти, щоб уникнути бляшки на місці канюляції. Накладали два субадвентиційних кісетних шва (поліпропіленової ниткою 3/0) у неураженій ді- лянці аорти з відстанню між швами 1–2 мм та внутрішнім діаметром 1,5 см. Кінці ниток брали в турнікети. У центрі кисетного шва ножицями розсікали адвентицію аорти, потім гострим скаль- пелем поперечно розкривали аорту, роблячи розріз 5–6 мм. Далі вводили канюлю в аорту, фіксуючи її турнікетами. Застосування ліво-передсердно- стегнового шунтування центрифуговим насосом при операціях на торакоабдомінальному відділі аорти дає можливість проводити їх на працю- ючому серці при виключенні цього відділу аорти з магістрального кровоточу, сприяє профілактиці ішемічних ушкоджень органів черевної порожни- ни та нижньої половини тіла. Включення в екс- тракорпоральний контур системи для швидкого збору та повернення аутокрові має перевагу перед стандартним ЛСО у підтримці стабільної гемоди- наміки, адекватному проведенні шунтування та зменшенні гепаринізації хворого. Використання системи швидкого збору та по- вернення крові під час проведення обходу сприяє збереженню аутокрові та дає змогу зменшити переливання донорської крові та її компонентів. Для надійного захисту всього організму, ство- рення умов для роботи хірурга на «сухій аорті» можливе використання ШК із зупинкою крово- обігу (циркуляторний арешт) в умовах глибокої гіпотермії (14–15 °С). У випадках використання циркуляторного аре- шту при протезуванні торакоабдомінальної аорти єдиною можливістю для проведення екстракорпо- рального кровообігу є периферична канюляція. У наших спостереженнях для підключення до контуру ШК ми використовували судини стегна та проводили ШК за схемою «стегнова вена — стегнова артерія». Доступ до стегнових судин здійснювали класично по лінії їх проекції. Про- водили мобілізацію загальних стегнових артерії та вени, причому стегнової вени — у місці впадання в неї великої підшкірної вени стегна. Мобіліза- цію та канюляцію стегнової артерії здійснювали стандартним методом артеріальними канюлями. Велику підшкірну вену мобілізували так, як це робиться при сафенектомії, тобто перев’язували та відсікали усі колатералі, що впадають у цій зоні. Далі вену перетинали на 2 см вище її гирла. У під- ставі гирла накладали кисетний шов поліпропіле- новою ниткою 4/0 та брали його в турнікет. Вище та нижче гирла великої підшкірної вени стегнову вену брали на держалку. Канюляцію вени здійсню- вали спеціальними венозними катетерами через гирло великої підшкірної вени. Канюляцію спеціальним венозним катетером проводили під контролем стравохідної ехокардіо- графії. Катетер необхідно було поставити так, щоб бічні отвори розміщувалися в нижній порожнистій вені, а основний отвір на кінці катетера — на рівні входу в праве передсердя. При такій постановці катетера з використанням центрифужного насоса можна домогтися необхідної продуктивності перфу- зії при будь-якому його діаметрі. При операціях на торакоабдомінальній аорті в умовах гіпотермічного циркуляторного арешту лівий шлуночок дренували через верхівку або вушко лівого передсердя. Якщо у розпорядженні хірурга немає спеціальних транс- феморальних довгих венозних канюль для забору крові з лівого передсердя, то можна дренувати венозну кров звичайною передсердною канюлею, проводячи її через стегнову вену якомога глиб- ше, до початку нижньої порожнистої вени. Однак найчастіше це не дає можливості вийти на розра- хунковий режим роботи апарату ШК. Для цього в ряді випадків можливо додатково канюлювати легеневу артерію з проведенням канюлі в правий 25 ХІРУРГІЯ w w w .im j.k h. ua шлуночок. Другу «венозну» магістраль краще по- містити в ліве передсердя, канюлювали його через вушко. При цьому завжди вдається вийти на на- лежні параметри ШК, одночасно розвантаживши ліві відділи серця. Забір крові з нижньої порож- нистої вени та лівого передсердя завжди активно здійснювали за допомогою насоса. Через високу ймовірність розриву торакоабдомінальної аорти при її експлорації система повного периферичного ШК повинна бути сформована та в ряді випадків активізована до виконання хірургічного доступу, аналогічно тому, як це робиться при операціях на висхідній аорті та її дузі. Ми проводили гіпотермічну перфузію з охо- лодженням хворого до зникнення біоелектричної активності головного мозку та мінімального спо- живання ним кисню, що відповідає насиченню венозної крові у внутрішній яремній вені на рівні 95–98 %. При цьому температура у ротоглотці та прямій кишці хворого становила 14–15 °С. На охо- лодження зазвичай витрачається до 90 хв. На цих параметрах зупиняли апарат ШК, поздовжньо розкривали просвіт усієї торакоабдомінальної аневризми та відсмоктували кров коронарними відсмоктувачами. Голова хворого повинна бути обкладена льодом, а сам він займати положення Тренделенбурга. Операцію проводили без накладення затиска- чів, оскільки при зупинці ШК та евакуації третини об’єму циркулюючої крові у кардіотомний резерву- ар операційне поле стає «сухим». Під візуальним контролем накладали анастомоз із порожньою не- перетисненою аортою на рівні підключичної або лівої загальної сонної артерії. Після завершення анастомозу починали штучний кровообіг та еваку- ювали повітря з дуги аорти та її гілок. Для цього додаткову артеріальну магістраль уводили через бічний розріз протезу всередину анастомозу, фіксу- ючи її П-подібним швом на тефлонових проклад- ках. Стегнову магістраль перекривали затискачем. Починали перфузію по аортальній магістралі з мінімальною швидкістю. При заповненні дуги аорти кров’ю піднімали вгору протез і рукою маса- жували висхідну частину та дугу аорти «на себе», виганяючи залишки повітря в протез. Ті ж мані- пуляції виконували на гілках дуги аорти. Протез перетискали біля анастомозу і, повільно зігрі- ваючи хворого, типово продовжували операцію з включення гілок аорти у протез. Якщо анасто- моз виконувати в межах низхідної грудної аорти (наприклад, при гострому розшаруванні посттрав- матичної аневризми аорти), то обидва анастомози можуть бути сформовані під час арешту. В цій си- туації до початку ШК необхідно провести заходи щодо профілактики повітряної емболії (опустити голову пацієнта вниз, пунктувати протез голкою, частково віджати його у зоні проксимального анастомозу). Зігрівання хворого відбувалося зі швидкістю 1 °С за 4 хв. При цьому градієнт тем- ператури між теплоносієм та організмом хворого не має бути вище 7–10 °С, а між ротоглоткою та прямою кишкою — не більше 1,5–2 °С. Зазвичай на це потрібен більш тривалий час порівняно з охолодженням. Перед відключенням пацієнта від ШК спочатку зупиняли центрифужний насос. Зі зменшенням повернення крові в апарат ШК зменшували продуктивність артеріального насо- са, аж до його припинення. Таким чином, основною перевагою пропонова- ної методики є безпечні для хворого умови про- ведення операції. При такій схемі підключення та використання центрифужного насоса у венозній лінії досягаються стабілізація гемодинаміки та роз- вантаження серця. Така схема роботи та підклю- чення апарату ШК створюють більш комфортні умови для роботи хірурга: «сухе» операційне поле та відсутність додаткових катетерів у рані. Проте ця методика має свої недоліки: неможливість до- сягти розрахункових показників перфузії без ак- тивного забору крові; необхідність використовува- ти додаткове обладнання — центрифужний насос. Описана техніка проведення ШК відносно безпечна, у ряді ситуацій — безальтернативна, а часом і єдина можлива. С п и с о к л і т е р а т у р и 1. 2014 ESC Guidelines on the diagnosis and treatment of aortic diseases: Document covering acute and chronic aortic diseases of the thoracic and abdominal aorta of the adult: the task force for the diagnosis and treatment of aortic diseases of the European society of cardiology (ESC) / R. Erbel, V. Aboyans, C. Boileau [et al.] // Eur. Heart J. — 2014.— Vol. 35.— P. 2873–2926. 2. Расслаивающие аневризмы грудной аорты: вари- анты течения и результаты хирургического лече- ния / Л. Л. Ситар, И. Н. Кравченко, В. И. Крав- ченко [и др.] // Сердце и сосуды.— 2010.— Т. 29, № 1.— С. 22–26. 3. A systematic review and meta-analysis of hybrid aortic arch replacement / K. G. Moulakakis, S. N. Mylonas, F. Markatis, [et al.] // Ann. Cardiothorac. Surg.— 2013.— Vol. 2,№ 3.— P. 247–260. 4. Ascending aortic elongation and the risk of dissection / T. Krüger, O. Forkavetsa, K. Veseli [et al.] // Eur. J. Car- diothorac. Surg.— 2016.— Vol. 50, № 2.— P. 241–247. 5. Cerebral Protection During Surgery for Acute Aortic Dissection Type A. Results of the German Registry for Acute Aortic Dissection Type A (GERAADA) / T. Kruger, E. Weigang, I. Hoffmann [et al.] // Circula- tion.— 2011.— Vol. 26.— P. 434–443. 6. Aortic arch repair with antegrade selective cerebral per- fusion using mild to moderate hypothermia of more than 28 °C / S. Numata, Y. Tsutsumi, O. Monta [et al.] // Ann. Thorac. Surg.— 2012.— Vol. 94.— P. 90–96. 7. The incidence and mortality of acute thoracic aortic dissection: results from a whole nation study / I. H. Mel- vinsdottira, S. H. Lundb, B. A. Agnarsson [et al.] // Eur. J. Cardiothorac. Surg.— 2016.— Vol. 50.— P. 1111–1117. 26 ХІРУРГІЯ w w w .im j.k h. ua 8. Национальные рекомендации по ведению пациентов с аневризмами брюшной аорты: Российский согла- сительный документ / Л. А. Бокерия [и др.].— М., 2013.— 67 с. 9. Состояние головного мозга при кардиохирур- гических операциях в условиях искусственного кровообращения в эксперименте / Н. В. Цыган, О. Н. Гайкова, М. М. Одинак [и др.] // Вестн. Рос. воен.-мед. акад.— 2013.— Т. 43,№ 3.— С. 81–88. ТАКТИКА ЗАЩИТЫ НЕРВНОЙ СИСТЕМЫ И ВНУТРЕННИХ ОРГАНОВ ОТ ИШЕМИЧЕСКИХ ПОВРЕЖДЕНИЙ ПРИ ОПЕРАТИВНЫХ ВМЕШАТЕЛЬСТВАХ ПО ПОВОДУ ОСТРОГО АОРТАЛЬНОГО СИНДРОМА О. В. БУЧНЕВА Проанализировано 92 случая лечения пациентов, оперированных по поводу острого аортального синдрома. С целью интраоперационной защиты головного мозга и внутренних органов больного в каждом случае применялся определенный комплекс мероприятий: гипотермия с дополнительным локальным охлаждением головы, системная и раздельная перфузия. Преимуществом предлага- емой методики являются безопасные условия проведения оперативного лечения. Ключевые слова: острый аортальный синдром, тактика лечения, защита головного мозга и вну- тренних органов. TACTICS OF NERVOUS SYSTEM AND INTERNAL ORGANS PROTECTION AGAINST ISCHEMIC INJURIES DURING SURGICAL TREATMENT OF ACUTE AORTIC SYNDROME O. V. BUCHNIEVA The analysis of 92 cases of the patients treated for acute aortic syndrome is presented. For the pur- pose of the brain and internal organs intraoperative protection in each case a complex of the mea- sures was used in various combinations, i.e. hypothermia with additional local cooling of the pa- tient’s head, systemic and partition perfusion. The advantage of the proposed method consists in its surgery safety for a patient. Key words: acute aortic syndrome, treatment tactics, brain and internal organs protection. Надійшла 12.03.2019

Тактика захисту нервової системи та внутрішніх органів від ішемічних пошкоджень при оперативних втручаннях із приводу гострого аортального синдрому

Репозитарії

Схожі ресурси