До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е.

Висвітлюється історія та основні проблеми в дослідженнях некрополів хори Ольвії.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автори:	Снитко, І.О., Гребенников, В.Б.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут археології НАН України 2015
Назва видання:	Археологія і давня історія України
Теми:	Ольвія
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161092
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI — III ст. до н. е. / І.О. Снитко, В.Б. Гребенников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 1 (14). — С. 179-189. — Бібліогр.: 90 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-161092
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-1610922019-11-29T01:25:49Z До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е. Снитко, І.О. Гребенников, В.Б. Ольвія Висвітлюється історія та основні проблеми в дослідженнях некрополів хори Ольвії. История научного исследования сельских некрополей Ольвийского полиса условно делится на три этапа, которые выделены на основе разных подходов к исследованию сельских некрополей Нижнего Побужья. Первый этап начинается с 1911 г. – времени открытия и раскопок Марицынского могильника немецким археологом М. Эбертом и ограничивается концом 20-х гг. прошлого столетия. В этот период проводились разведочные работы по побережьям Бугского лимана и небольшие охранные раскопки двух некрополей на территории г. Николаев николаевскими краеведами под руководством Ф.Т. Каминского. Следующий этап охватывает 50-60-е гг. прошлого столетия и связан с активними исследованиями памятников ольвийской округи сотрудниками Ольвийской экспедиции Института археологии АН УССР под руководством Л.М. Славина. В это время проводились раскопки некрополя в урщчище Дидова Хата В.В. Лапиным и В.И. Никитиным. В 70-х, 80-х и 90-х гг. XX столетия, в процессе интенсивного планового исследования памятников Ольвийской сельской округи экспедициями Института археологии АН УССР (НАН Украины), ЛОИА АН СССР (РАН), Государственного Эрмитажа и Николаевского музея начался активный поиск и исследования некрополей хоры. В результате этих работ в настоящее время известно 14 некрополей архаического - раннеклассического времени и 12 могильников классико-эллинистического периода. На сельских некрополях исследовано более 500 погребений. Эти работы позволили уточнить основные территориальные принципы обустройства сельских некрополей, их структурные особенности, выделить характерые черты, отражающие мировоззрение и внутреннюю организацию греческого населения Нижнего Побужья в архаическую, классическую и эллинистическую эпохи. History research rural cemeteries Olbian policy is divided into three stages. The first stage begins in 1911 - a time of discovery and excavation of burial Maritsyno by German archaeologist M. Ebert and limited by the end of 20-ies last century. During this period conducted exploration work along the coasts of Bugskiy estuary and small exploration digs of two cemeteries in the city of Nikolayev by regional specialists led by F.T. Kaminsky. The next stage includes 50-60-ies the last century and is associated with active researches the monuments of Olbian districts by employees of Olbian expedition of the Institute of Archaeology of the USSR under the direction of L.M. Slavin. At this time conducted excavations in the necropolis at Didova Hata School by V.V. Lapin and V.I. Nikitin. In the 70s, 80s and 90s of XX century, in the course of intensive scheduled research monuments of Olbian rural districts by Institute expeditions of Archaeology of the Ukrainian SSR (NAS), LOIA USSR Academy of Sciences (RAS), the State Hermitage Museum of Nikolaev began an active search and research the cemeteries choirs. As a result of these works are now aware of 14 necropolis archaic -Early Classical Period and 12 cemeteries of Classic Hellenistic period. In rural cemeteries were studied more than 500 burials. These works are allowed to specify the basic principles of territorial arrangement of rural cemeteries, their structural features, highlight the character traits that reflect the worldview and the internal organization of the Greek population of the Lower Bug River in the Archaic, Classical and Hellenistic era. 2015 Article До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI — III ст. до н. е. / І.О. Снитко, В.Б. Гребенников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 1 (14). — С. 179-189. — Бібліогр.: 90 назв. — укр. 2227-4952 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161092 904.5(091) (477.73) «652» uk Археологія і давня історія України Інститут археології НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Ольвія Ольвія
spellingShingle	Ольвія Ольвія Снитко, І.О. Гребенников, В.Б. До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е. Археологія і давня історія України
description	Висвітлюється історія та основні проблеми в дослідженнях некрополів хори Ольвії.
format	Article
author	Снитко, І.О. Гребенников, В.Б.
author_facet	Снитко, І.О. Гребенников, В.Б.
author_sort	Снитко, І.О.
title	До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е.
title_short	До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е.
title_full	До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е.
title_fullStr	До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е.
title_full_unstemmed	До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е.
title_sort	до історії дослідження некрополів хори ольвії vi— iii ст. до н. е.
publisher	Інститут археології НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Ольвія
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/161092
citation_txt	До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI — III ст. до н. е. / І.О. Снитко, В.Б. Гребенников // Археологія і давня історія України: Зб. наук. пр. — К.: ІА НАН України, 2015. — Вип. 1 (14). — С. 179-189. — Бібліогр.: 90 назв. — укр.
series	Археологія і давня історія України
work_keys_str_mv	AT snitkoío doístoríídoslídžennânekropolívhoriolʹvííviiiistdone AT grebennikovvb doístoríídoslídžennânekropolívhoriolʹvííviiiistdone
first_indexed	2025-07-14T13:42:36Z
last_indexed	2025-07-14T13:42:36Z
_version_	1837630024695414784
fulltext	179ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) 904.5(091) (477.73) «652» І . О . С н итк о , В . Б . Г р е б е н н и к о в ДО ІСТОРІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕКРОПОЛІВ ХОРИ ОЛЬВІЇ VI – III ст. до н.е.1 Висвітлюється історія та основні проблеми в дослідженнях некрополів хори Ольвії. К л ю ч о в і с л о в а : Ольвія, хора, некрополь. В історії вивчення поховальних пам’яток хори Ольвії пізньоархаїчної, класичної та ел- ліністичної доби виділяються три основних етапи, які характеризуються різним ставлен- ням та науковим підходом до основного об’єк- ту дослідження – сільських некрополів Ниж- нього Побужжя. Перший етап, умовно розпочинається з відкриття та археологічного досліджен- ня Марицинського некрополя М. Ебертом у 1911 р. та завершується роботами напри- кінці 20-х рр. XX століття Ф.Т. Камінського і створеної їм групи «Друзі музею», складеної з миколаївських краєзнавців та ентузіастів археологічної справи, які приймали участь у дослідженні Ольвії, в експедиціях очолюва- них Б.В. Фармаковським, проводили архео- логічні розвідки та охоронні розкопки у Ниж- ньому Побужжі, поповнюючи інформацію про античні поселення, городища та некрополі по узбережжях Бузького лиману. Цей етап характеризується початковим накопичен- ням матеріалу без відчутних спроб наукового пов’язання відкритих пам’яток безпосередньо з Ольвійською державою. Другий етап припадає на 50 – 60-ті рр., та пов’язаний з підвищенням інтересу до археологічного вивчення пам’яток ольвій- ського оточення. Щоправда, ці досліджен- ня, нажаль, не мали системного характеру, та обмежувались переважно незначними за площею розкопками житлово-господарських комплексів різних хронологічних періодів іс- нування Ольвійського полісу. Тим не менше, роботи цього етапу дозволили нанести на ар- хеологічну карту більш ніж 100 городищ1, по- селень та могильників, а також надали зна- чний матеріал, який різнобічно висвітлював історію та культуру населення Нижнього По- бужжя в античну епоху [Славин, 1955; 1958; див.: Буйських, 1997-б, с. 16 – 17]. На цьому етапі пам’ятки Ольвійської периферії впер- ше стали об’єктом окремих спеціальних нау- кових досліджень [Штительман, 1952, 1956; Доманский, 1955; 1961; Капошина, 1956], та була складена карта археологічних пам’яток Північного Причорномор’я де значна увага була приділена саме античним поселенням та городищам Нижнього Побужжя [Фабри- циус, 1951]. Позитивним можна вважати і те, що майже всі дослідження цього часу носили охоронний характер, та проводились по бере- гових ділянках пам’яток, які руйнувались від інтенсивного процесу берегової абразії. Такий же охоронний характер мали і розкопки нек- рополя пізньоархаїчного – ранньокласичного та класично – елліністичного часів в урочи- щі Дідова Хата поблизу м. Миколаїв, які на- прикінці 60-х рр. проводились В.І. Нікітіним [1966, 1968] та В.В. Лапіним [1969]. Третій етап охоплює 70-ті, рр. – початок нового тисячоліття. Цей період характери- зується суцільним обстеженням території 1. Цю роботу автори присвячують Світлій пам’яті видатного науковця В.В. Крапівіної, яка на протя- зі багатьох років була їх головним консультантом та духовним наставником на ниві дослідження пам’яток Ольвійської сільської округи.© І.О. СНИТКО, В.Б. ГРЕБЕННИКОВ, 2015 Снитко І.О., Гребенников В.Б. До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI – III ст. до н.е. 180 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) хори Ольвійського полісу, поетапними інтен- сивними плановими археологічними дослі- дженнями пам’яток різних хронологічних та типологічних груп. Ці роботи були розпочаті Ольвійською експедицією Інституту археоло- гії АН УРСР у 1971 р. (А.В. Бураков, С.Б. Буй- ських, В.М. Отрешко, В.В. Рубан). З 1974 до досліджень підключився колектив Нижньо- бузької експедиції ЛВІА АН СРСР (Я.В. До- манський, К.К. Марченко, Ю.А. Виноградов, Є.Я. Рогов, Н.В. Головачова). Археологічна карта Нижнього Побужжя – офіційної тери- торії Ольвійської держави [Буйских, 1997, с. 16- 19; Снитко, 2012-б, с. 31-42] за рахунок планомірних та систематичних розвідок знач- ною мірою поповнилась та нині налічує 323 пам’ятки хори Ольвії, з яких 107 належить до часів архаїки, 152 – до класично-еллініс- тичного періоду і 64 – датуються римським часом [Крыжицкий и др., 1990, с. 120; Буй- ских, 2009, с. 225]. За цей час крім детальної картографії, розроблено хронологічну періо- дизацію пам’яток хори Ольвії. Підсумком цих досліджень є цілий цикл наукових статей та публікацій, спеціальних тематичних науко- вих збірників, а також монографічні наукові видання, що висвітлюють географію, терито- ріальну та організаційну структуру Ольвій- ської держави, матеріальну та духовну куль- туру її населення в різні епохи [Крыжицкий и др., 1989, 1991, 1999; Бураков, 1976; Буйских, 1991]. Крім пам’яток житлово-господарсько- го призначення в різних територіальних ча- стинах ольвійської хори було зафіксовано та частково досліджено 14 некрополів пізньоар- хаїчного та ранньокласичного періодів [Снит- ко, 2011, с. 11 – 22] та 12 могильників кла- сично-елліністичної доби [Снитко, 2009, с. 25 – 34]2, на яких загалом розкопано близько 500 поховань, що надає достатній привід для системного аналізу матеріалів досліджень не- крополів та висвітлення поховального обряду сільського населення Ольвійського полісу VI– III ст. до н.е. Основні дослідження. Археологічне вивчення некрополів сільської округи Оль- вії було розпочато у 1910 – 1911 рр. відомим німецьким археологом та істориком Максом Ебертом який провів розкопки біля нині неіс- нуючих сіл Аджигол та Пітухівка (Солонча- ківська та Дмитрівська с/р, Очаківський р-н, сучасний р-н Аджигольської балки (плато по обох боках) між Дніпрово-Бузьким лиманом та шосе Миколаїв – Парутине – Очаків [Т- 1507], на південний схід та південь від Верх- нього (північного) Аджигольського Маяка). У спеціальній літературі, з подання само- го М. Еберта, некрополь отримав узагальнену 2. В наведених статях вказана менша кількість некрополів. Нині враховані й нові поховальні пам’ятки, зафіксовані в 2009 – 2011 рр. [Снытко, 2012, с. 165; 2013, с. 91 – 92]. назву Марицинський, за найменуванням найбільшого українсько-німецького села в цьому районі – Марицине (нині с. Острівка, Острівська сільська рада, Очаківський р-н) Миколаївського повіту Херсонської губернії, розташованого у 10 км на північний захід від некрополя та офіційно проіснувавшого під такою назвою до 1941 року. Крім картогра- фічних та розкопувальних робіт на курганній групі, складеній з дванадцяти насипів на схід від села Аджигол (ліва, східна сторона балки), переважно пізньоархаїчної та ранньокласич- ної доби, було досліджено 58 поховань IV– III ст. до н.е. [Ebert, 1913]. Ділянка некрополя класичного та елліністичного періодів була розміщена на західному боці Аджигольської балки у 1,5 км на захід - південний захід від архаїчних та ранньокласичних могил, ближ- че до сусіднього узбережного села Пітухівка. Первинний умовний розподіл автора роз- копок єдиного великого некрополя на два – Аджигольський та Пітухівський, у майбут- ньому, щодо Аджигольського курганного мо- гильника, який вченими – скіфологами був відокремлений від Пітухівського, як тери- торіально, так і за хронологічними та куль- турно-етнографічними ознаками, певною мі- рою, сприяв появі такого спірного поняття в науковій літературі, як „локальний варіант” скіфської культури у Нижньому Побужжі, [Яценко, 1959; Ильинская, Тереножкин, 1983; Мурзин, 1984; Гребенников, Фридман, 1985; Черненко и др., 1986; Гребенников, 2008]. За палеоантропологічним аналізом, який про- вів відомий німецький антрополог А. Шліц, більша частина поховань Марицинського не- крополя загалом належала грецькому іоній- ському населенню Ольвії [Schliz, 1913, s. 114]. Первинний поділ так званого Марицинсько- го некрополя на Аджигольський та Пітухів- ський у той час був зумовлений відсутністю необхідних даних про наявнісь великої кіль- кості давньогрецьких поселень мікрорегіону Аджигольської балки, складавших значну агломерацію, як різнотипових так і однотипо- вих за структурою та внутрішньою організаці- єю, пам’яток у античні часи, що були відкриті лише у 70 – 80 рр. XX століття [Крыжицкий и др., 1980, с. 3 – 18; Крыжицкий и др., 1989, с. 21, рис. 3, с. 98, рис. 35; Буйских, 2005, с. 167. рис. 2, 1, 2009, с. 234]. Мешканці цих поселень, хуторів та садиб безумовно і зали- шили великий спільний некрополь в пониз- зі балки [Снытко, 1992, с. 91 – 92, 2011, с. 12, рис. 1, № 6; Буйских, 1997-а, с. 29 – 30; 2009, с. 234]. Але на час археологічного відкриття Марицинського могильника такі висновки були неможливими, як і неможливо було уявити загальні територіальні масштаби та внутрішню структуру частково дослідженого М. Ебертом некрополя античного періоду. Ол ь в и я 181ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) У 20-х рр. XX ст. директор Миколаївського історико-археологічного музею Ф.Т. Камін- ський досліджував античний некрополь в м. Миколаїв, розташований біля матеріаль- них воріт судноремонтного заводу ім. 61-го комунара, знайдений під час земельних ро- біт3. Але вцілілі записи уривчасті та непов- ні. Так, невідома загальна кількість могил, відсутні малюнки та фотографії. За описом можна констатувати лише, що поховання здійснені в неглибоких ямах та кістяки зна- ходились у випростаному стані, черепами на схід. Із знахідок вказано чорнолаковий посуд, тавровані амфори, залізні ножі, цвяхи, брон- зові вістря стріл, за якими могильник умов- но можна датувати IV – III ст. до н.е.[Снитко, 2009, с. 26, рис. 1, № 2]. Факт відсутності більш інформативних матеріалів ні в якому разі не свідчить про непрофесійність та недбалість сподвижника Б.В. Фармаковського по дослідженню Ольвії Ф.Т. Камінського. Справа в тому, що у вересні 1929 р. Ф.Т. Камінського було звинувачено в участі у українському національному русі, за- суджено та вислано з міста Миколаїв [Нікітін, 2008, с. 119; Гаркуша, 2010, с. 39]. Звільнили з музею і його помічника, учасника Ольвійської експедиції Л.С. Кузнецова. Певною мірою по- страждали інші члени археологічної групи «Друзі музею», створеної Ф.Т. Камінським, яка проводила археологічні розвідки та охо- ронні розкопки на Миколаївщині. Як наслі- док, багато документів, залишених Ф.Т. Ка- мінським, було вилучено з архівів та фондів або просто знищено. Наприкінці 60-х рр. ще одне поховання не- крополя в ямній поховальній споруді, яке да- тується IV – III ст. до н.е., було зафіксоване при побудові побутових споруд на території заводу та досліджене співробітником Миколаївського музею В.І. Нікітіним. Слід також зазначити, що у 1984 р. співробітниками Миколаївсько- го краєзнавчого музею на території заводу відкрите поселення класично-елліністичного та римського періодів (Миколаїв-6) [Снытко, 1985, с. 77 – 78; 1998, с. 25 – 29; Крыжицкий и др., 1990, с. 64, № 107], мешканці якого найві- рогідніше і залишили цей могильник [Сныт- ко, 1990, с. 8, рис. 8, 1; 1998, с. 25 – 26; 2012, с. 165; Снитко, 2009, с. 26, рис. 1, 2]. У 2011 р. 3. Про наявність давньогрецького некрополя біля будівлі Адміралтейства було відомо ще на початку XX сторіччя [Бузескул, 1915, с. 463], але його нау- кова археологічна ідентифікація та поточнення місцезнаходження належать Ф.Т. Камінському т.я. свідчення В.П. Бузескула про «давньогрецьке кла- довище з багатьма гробницями» не мають будь- яких документальних підтверджень (можливо, В.П. Бузескул користувався усною інформацією про знахідки стародавніх могил при будівництві у XIX ст. Старофлотських казарм поздовж сучасної вул. Набережна, або будівель на території судноре- монтного заводу). у зв’язку з новим будівництвом на розі вул. Набережна та 2-га Слобідська, біля прохід- ної заводу (територія парку Комунарів), роз- початі охоронні розкопки ділянки некрополя некрополя під керівництвом О.І. Смирнова. На нинішній час досліджено 25 поховань IV– III ст. до н.е. [Смирнов, 2012, с. 149 – 164]4. Такий же характер має і опис трьох похо- вань, досліджених Ф.Т. Камінським в 20-х рр. в м. Миколаїв, випадково виявлених під час будівництва трамвайного кільця в уро- чищі Спаськ (вул. Спаський спуск – перехід на вул. Спортивна, р-н сучасного Яхтклубу, західний бік Миколаївського півострову, За- водський р-н) [Фабрициус, 1951, с. 72 – 73; Ні- кітін, 2008, с. 120; Гребенников, 2010, с. 99]. Згадуються знахідки бронзового браслету, уламки сіролощеного та червонолакового по- суду, а також кістяки у випростаному стані, які знаходились в неглибоких ямах, у двох випадках лицьованих камінням. За знахідка- ми могильник датували II – III ст. н.е. Але, у 1982 р. автору, в процесі інвентаризації фо- ндів археології Миколаївського краєзнавчого музею, вдалось ознайомитись з речовими зна- хідками з поховань та встановити, що в одній з могил (без кам’яного обкладення бокових стінок могильної ями), крім уламків сіроло- щеного глечика, було знайдено два бронзових вістря стріл IV – III ст. до н.е., що раніше не було висвітлено. Наявність окремих знахідок цього часу в місцевості Яхтклубу та старого Варварівського моста через Бузький лиман, відмічає І.В. Фабрициус [Фабрициус, 1951, с. 72 – 73]. Також, у 2005 р. на поверхні вка- заної ділянки співробітниками держінспекції по охороні культури в Миколаївській області було знайдено декілька фрагментів амфор Хі- осу „нового стилю” та Гераклеї Понтійської, які датуються IV ст. до н.е. [Grace, 1961, fig. 46; Лейпунская, 1981, с. 57 – 58; Брашинский, 1980, с. 17; Рубан, 1979, с. 74]. Ці знахідки, певною мірою, уточнюють місцезнаходження та хронологію могильника і можуть свідчити, що ця територія використовувалась для влаш- тування некрополя ще з класично-елліністич- ної доби. Пошук поселення цього часу не дав 4. В процесі дослідження вже відомий в спеціаль- ній літературі некрополь поселення Миколаїв-6 О.І. Смирнов за невідомими мотивами переймену- вав в «Олександрівський» [Смирнов, 2012, с. 149; см.: Снытко, 2013, с. 91, прим. 2]. Більш того, від- крита під час охоронних розкопок ділянка некро- поля поселення Миколаїв-6 римського часу з лег- кої руки авторів досліджень «перетворилася» в окремий некрополь з гучною назвою «Старофлот- ські казарми» [см.: Козленко, 2013, с. 57 – 61]. Та- кий підхід до ідентифікації різночасового, але єди- ного археологічного об’єкту є методично хибним. За цих обставин, запобігаючи непотрібної плута- нини, щодо цієї пам’ятки, нами надалі буде вико- ристовуватись її попередня назва – некрополь по- селення Миколаїв-6. Снитко І.О., Гребенников В.Б. До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI – III ст. до н.е. 182 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) результатів через те, що прибережна зона в цьому р-ні була майже цілком зневільована у XVIII – XIX ст. під час будівництва Потьом- кінського палацу (з початку XIX ст. будинок літнього„Офіцерського зібрання”), елінгів та різноманітних за призначенням будівель тор- гівельної верфі і Яхтклубу. У 1966 та у 1968 рр. за різними обставина- ми проводились охоронні розкопки антично- го некрополя в урочищі Дідова Хата (За- водський р-н, м. Миколаїв) під керівництвом співробітника Миколаївського краєзнавчого музею В.І. Нікітіна. Розкопкам підлягали курганна та безкурганна ділянки [Никитин, 1966, 1968]. У 1969 р. В.В. Лапіним були по- новленні охоронні розкопки прибережної без- курганної ділянки могильника [Лапин, 1969]. Охоронні розкопки некрополя продовжува- лись періодично і надалі у зв’язку з інтенсив- ним процесом берегової абразії та зсувами, які поступово руйнували стародавні моги- ли. В різний час їх проводили В.І. Нікітін, В.В. Рубан [Рубан, 1978, с. 34] та І.О. Снитко. Серед цих досліджень особливо треба виділи- ти охоронні розкопки 1981 - 1982 рр. ділянки некрополя, частково пошкодженої при рит- ті котлована під опору високовольтної ЛЕМ [Никитин, 1984, с. 304 - 305; Снытко, 1986, с. 141 – 142; 1990, с. 7 -17; 1992-а, с. 26] та 1996 [Снытко, Гребенников, Гаврилов 1997, с. 30– 31]. Загалом, в процесі переліченних робіт, на некрополі в урочищі Дідова Хата досліджено два підкурганних поховання пізньоархаїчно- го та ранньокласичного часу [Снитко, 2011] та 33 могили, які датуються IV – III ст. до н.е. [Снитко, 2009, с. 26]. У 1971 – 1976 рр. А.В. Бураковим, С.Б. Буй- ських, В.М. Отрешко та В.В. Рубаном прово- дились масштабні археологічні розвідки на території Ольвійської сільської округи, в про- цесі яких була зафіксована велика кількість поселень, хуторів та садиб античного періоду5. Зокрема, в процесі розвідок були зафіксовані два некрополі архаїчного часу на узбережжі Березанського лиману в районі сіл Рибаківка (Рибаківка – Мис, Березанський р-н, Лима- нівська с/р) та Вікторівка (Велика Лящева коса-II, Березанський р-н, Лиманівська с/р), де проведені охоронні розкопки двох поховань [Отрешко, 1976, с. 33, 2009, с. 57; Крыжицкий и др., 1980, с. 4; Козуб 1987, с. 31; Снытко, Ли- павский, 1990, 134 – 135; Снитко, 2011, с. 11 – 12, рис. 1, № 7 – 8; Snytko, 1996, p. 408–409]. У 1991 р. співробітниками Миколаївського кра- єзнавчого музею проводились розвідувальні та охоронні дослідження некрополя Риба- 5. Начальник Ольвійської експедиції Інституту археології АН УРСР С.Д. Крижицький. Керівники периферійного загону Ольвійської експедиції (в різні роки): А.В. Бураков, С.Б. Буйських, В.М. Отрешко. Начальник загону Миколаївського краєзнавчого музею В.В. Рубан. ківка - Мис та розкопано чотири поховання VI – V ст. до н.е.6 Поховання були здійснені в ямах, дві з яких були викладені добре об- робленими вапняковими брилами (так зв. кам’яні гробниці, поховання № 2– 3). Кам’я- ні гробниці були орієнтовані з заходу на схід. Нажаль, вони були повністю пограбовані в давнину, внаслідок чого, зафіксовані лише незначні деталі людських скелетів. В інших двох могилах, за давньогрецьким обрядом, небіжчики знаходились у випростаному ста- ні та мали східну орієнтацію [Снытко, 1999, с. 10–12; 2011, с. 11]. У 1983 та 1987 рр. співробітниками Мико- лаївського краєзнавчого музею (І.О. Снитко) частково досліджувався некрополь в урочи- щі Сіверсів Маяк на південно-східній околи- ці м. Миколаїв (Корабельний р-н). Унаслідок охоронних розкопок тут зафіксовано чотири поховання IV – III ст. до н.е., поточнено міс- цезнаходження ділянок некрополя класич- но-елліністичного та римського часів та зага- лом чітко встановлена південно-західна межа могильника та його розташування відносно одночасового поселення Сіверсів Маяк- 1 [Снитко, 1990-а, с. 72 – 73; 2009, с. 26, рис. 1, № 1; Снытко, Касьяновский, 2012, с. 65–69]. У 1983, 1988 та 2000 рр. загоном Ольвій- ської експедиції Інституту археології АН УРСР (В.М. Отрешко, А.С. Островерхов)7, Ольвійською периферійною експедицією Ми- колаївського краєзнавчого музею (І.О. Снит- ко) спільно з Ольвійською експедицією Інсти- туту археології АН УРСР (С.О. Ліпавський), історичним факультетом МДПІ ім. В.Г. Белін- ського (І.О. Смирнов) та Ольвійською перифе- рійною експедицією держінспекції по охороні пам’яток культури в Миколаївській області (І.О. Снитко) проводились розкопки великого Північного некрополя біля с. Прибузьке (урочище Чортувате, Очаківський р-н, Пару- тинська с/р). За час розкопок загалом дослі- джено 357 поховань, з яких 78 відноситься до пізньоархаїчного та ранньокласичного періоду, 116 – до класично-елліністичної епо- хи, 160 – за комплексом некрополя загалом датуються V – III ст. до н.е., 1 – римським часом, та 2 могили були залишені ще в добу бронзи [Снытко, Липавский, 1989, с. 145–146; 1990, с. 134–141; Липавский, Снытко, 1989, с. 131–132, 1990, с. 1–7; Снытко, Смирнов, Липавский, 1989, с. 47–48; Смирнов, Снытко, Липавский, 1990, с. 90 – 91; Снытко, 1990-б, с. 91 – 93; 2000; Снытко, Лобко, 2008, с. 88–93; Снитко, 2009, с. 26, рис. 1, № 5, 2011, с. 11–22, рис. 1, № 3; Snytko 1996, p. 408-409]. 6. В розкопках приймали участь співробітники Ін- ституту археології АН УРСР С.О. Ліпавський та О.В. Симоненко. 7. Інформацію про окремі знахідки див: [Монахов, 1999, с. 271 - 272]. Ол ь в и я 183ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) У 1983 р. Миколаївською експедицією Ін- ституту археології АН УРСР (керівник Ша- пошнікова О.Г., заступник та керівник загону Гребенников Ю.С.) в верхів’ї Аджигольської балки у 3 км на захід від с. Матросівка (Оча- ківський р-н, Острівська с/р), була досліджена група з дев`яти підкурганних поховань кла- сичного часу (друга – початок третьої чверті V ст. до н.е.) [Шапошникова и др., 1983]. За сво- їми типологічними особливостями поховання могильника були аналогічні відомим Аджи- гольським, що надало привід автору розко- пок Ю.С. Гребеннікову віднести групу могил до так званого локального варіанту скіфської культури, або до приольвійської групи скіф- ських пам’яток та пов’язати їх з калліпідами Геродота [Гребенников, Фридман, 1985, с. 91– 92; Гребенников, 2008, с. 53]. Але, географіч- не розташування некрополя в безпосередній близькості від комплексу давньогрецьких по- селень, хуторів та садиб пізньоархаїчного та ранньокласичного часу Аджигольської балки, особливості поховальних споруд та обряду по- ховання ставлять під сумнів таку інтерпрета- цію [Крижицький, 2001, с. 23 – 24; Буйских, 2005, с. 182, прим. 8; Снитко, 2011, с. 12, рис. 1, № 9]. Крім того, при публікації некро- поля, Ю.С. Гребенниковим не було враховано, що район Аджигола мав велике значення для населення хори Ольвії, господарської діяль- ності, економічного районування і розвитку поліса. Він мав чітку спеціалізацію (відгінне скотарство), в процесі якої були освоєні знач- ні степові території навкруги поселень і са- диб, розташованих на схилах Аджигольської балки [Отрешко, 1979, с. 151 – 158; Буйских, 1985, с. 8 – 10; Крыжицкий и др., 1989, с. 75, 94; Буйських, Ольговський, 1995, с. 5 наст.; Одрін, 2001, с. 91 – 92; 2011, с. 350]. За пере- ліченими ознаками Матросівський некрополь включається до загального реєстру поховаль- них пам’яток хори Ольвії [Снитко, 2011, с. 12, рис. 1, № 9]. У 1984 р. співробітниками Миколаївського краєзнавчого музею (В.І. Нікітін), спільно з Периферійним загоном Ольвійської експеди- ції Інституту археології АН УРСР (С.Б. Буй- ських) проводились охоронні розкопки нек- рополя IV – III ст. до н.е. в районі Лагерної коси біля м. Очаків (Чорноморська с/р), в про- цесі яких були виявлені залишки 10 поховань [Буйських, Нікітін, 1988, с. 85 – 90; Снитко, 2009, с. 26, рис. 1, № 8]. 1988 р. Ольвійською периферійною експе- дицією Миколаївського краєзнавчого музею (І. О. Снитко) спільно з Ольвійською експеди- цією Інституту археології АН УРСР (С.О. Лі- павський) та історичним факультетом МДПІ ім. В.Г. Белінського (І.О. Смирнов)8 проводи- 8. В роботі експедиції приймав участь доцент істо- ричного факультету ОДУ ім. І.І. Мечникова Ю.Г. Разуменко. лись розкопки Південного нерополя біля с. Прибузьке (Очаківський р-н, Парутинсь- ка с/р). В процесі робіт було досліджено три підкурганних поховання пізньоархаїчного- ранньокласичного часу та зафіксовані пів- денно-західні межі некрополя [Снытко, Ли- павский, 1989, с. 145 – 146, 1990, с. 134 – 141; Липавский, Снытко, 1989, с. 131 – 132; 1990, с. 1 –7; Снытко, Смирнов, Липавский, 1989, с. 47 –48; Снитко, 2009, с. 26; 2011, с. 11 – 22, рис. 1, № 4; Snytko, 1996, p. 408 – 409]. Також у 1988 р. Ольвійска периферійна експедиція Миколаївського краєзнавчого му- зею (І.О. Снитко) провела охоронні розкопки поховання класично-елліністичного часу в с. Стара Богданівка (Миколаївський р-н, Кіровська с/р) та здійснила відповідні візу- альні дослідження та зачистки осипів яругів, що дозволило встановити наявність некропо- ля античного часу на території села [Гребен- ников, Снытко, 1989, с. 20 – 21; Снитко, 2009, с. 28, рис. 4; Снытко, Смирнов, 2009, с. 268– 270]9. Інформація про можливе існування могильника, у якості уривчастих свідчень, відноситься до XIX - початку XX століття. Розкопки окремих поховань в селі, а також курганів навколо нього, проводив володар маєтку, відомий на Миколаївщині історик та краєзнавець М.М. Аркас. Так, тільки у 1913 р. було передано до Херсонського музею велику кількість різноманітних предметів, з випад- ково знайдених при землерийних роботах в господарських цілях, могил. Це чорнолакові канфари і кіліки, глеки, амфори, прясельця, бронзові вістря стріл та ін. [Гошкевич, 1915, с. 17 – 21; Гребенников 2010, с. 61]. Нажаль, ці свідчення не мають системного характера. Відсутні описи поховань, малюнки, конкрет- на територіальна прив’язка могил, тощо. За- значимо, що пошуки, які вів М.М. Аркас в своєму маєтку в більшій мірі, на жаль, мали краєзнавчий, ніж науковий характер. У 1996 та 1999 рр. охоронні дослідження були понов- лені В.Б. Гребенниковим та Ю.С. Гребенни- ковим [Гребенников, 2010, с. 61]. Загалом, на нинішній час, на некрополі досліджено два підкурганних та 13 безкурганних поховань, які датуються IV – III ст. до н.е. [Гребенников, Снытко, 2013, с. 191 – 196]. В липні 1990 р. Ольвійська периферій- на експедиція Миколаївського краєзнавчого музею проводила охоронні дослідження на лівобережжі Бузького лиману у 1,5 км на пів- день від с. Лупареве (Жовтневий р-н, Ли- манівська с/р). Досліджувався курган доби бронзи та додатково проводились охоронно – розвідувальні заходи в процесі яких було знайдено некрополь античного часу та про- 9. В цих дослідженнях приймали участь співробіт- ники Ольвійської експедиції Інституту археології АН УРСР С.О. Ліпавський, В.М. Отрешко та В.В. Назаров. Снитко І.О., Гребенников В.Б. До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI – III ст. до н.е. 184 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) ведені охоронні розкопки одного поховання VI– V ст. до н.е. [Снитко, Наумов, 1990, с. 76; Снитко, 2011, с. 11 – 12, рис. 1, № 1]. Вста- новлено, що західна, узбережна частина не- крополя знаходиться під сучасними дачними будівлями. Великою бідою для археологічних пам’я- ток античного періоду починаючи з кінця минулого сторіччя є активна діяльність гра- біжників, для яких давньогрецькі некрополі стали особливим об’єктом пошуку антиквар- них предметів [Иванов, Снытко, 2000, с. 9-15; Яценко, Снитко, Лобко, 2010, с. 97 – 100]. Ви- користовуючи сучасні технології, різноманітні прилади та, навіть, землерийну техніку, гра- біжники проводять не тільки пограбування раніше відомих могильників, але й знаходять та грабують нові, відсутні на археологічній карті Нижнього Побужжя. Як це не пара- доксально виглядає, але таким чином, співро- бітниками держінспекції по охороні пам’яток культури в Миколаївський області у 2008 р. під час перевірки технічного стану пам’яток, за позивом органів МВС і місцевого сільсько- го голови, був зафіксований великий некро- поль пізньоахаїчного – ранньокласичного та класично – елліністичного періоду біля маяку Сари-Комиші, у 2–3 км на північний схід від с. Дніпровське (Очаківський р-н, Солонча- ківська с/р) [Курганська, Снитко, 2008, с. 95– 97; Снытко, Курганская, Лобко, 2009, с. 264– 266; Снитко, 2011, с. 11 – 12, рис. 1, № 5], який інтенсивно руйнувався грабіжниками. За таким сценарієм у 2007-2008 рр. відкри- тий Південнний некрополь біля с. Козир- ка (Очаківський р-н, Козирська с/р) [Яценко, Снитко, Лобко, 2010, с. 98], а у 2011 р. нек- рополь біля с. Дмитрівка (Очаківський р-н, Дмитрівська с/р). За наслідками діяльності грабіжників у 2007 р відкритий співробітни- ками Березанської (Нижньобузької) археоло- гічної експедиції Державного Ермітажу РФ (м. Санкт-Петербург) та лабораторії археоло- гії і етнології МДУ ім. В.О. Сухомлинського і Північний некрополь біля с. Козирка, де проведені охоронні розкопки семи поховань класично – елліністичної доби [Козленко, 2008, с. 93 – 95]. У листопаді 2011, під час інвентаризації пам’яток археології Очаківського району, за візуальними спостереженнями співробітника- ми держінспекції зафіксований некрополь VI – V ст. до н.е. на мисі Бейкуш (Чорно- морська с/р), розвідувальні розкопки якого не проводились. Як бачимо, у вивченні сільських некропо- лів Ольвійської держави, з самого початку була відсутня системність та певне його пла- нування. Можливо, першою спробою в цьому на- прямі були розкопки Макса Еберта у 1911 р., які проводились паралельно з досліджен- нями Ольвійського городища та некрополя Б.В. Фармаковським. Треба особливо відзна- чити, що матеріали розкопок, разом з антро- пологічними дослідженнями А. Шліца, були опубліковані в місті Лейпциг вже у 1913 р. [Ebert, 1913; Schliz, 1913] – через два роки піс- ля завершення робіт, що може бути зразком, навіть для сучасності, а також є свідченням певної зацікавленості в тогочасних європей- ських наукових колах, щодо інформації про поховальні пам’ятки, залишені населенням ближнього ольвійського оточення. Дуже якіс- ним в суто археологічному контексті, для того часу, був опис матеріалів і сама науко- ва структура видання, здійсненого в найкра- щих традиціях німецької археологічної шко- ли. Розкопки М. Еберта, які довгий час були єдиним дослідженням10, висвітлюючим похо- вальний обряд населення Нижнього Побуж- жя в античну епоху, до сьогодні викликають живий інтерес фахівців та залучаються до різ- номанітних наукових розробок. Але, на жаль, російсько-німецьке наукове співробітництво було припинене у зв’язку з погіршенням по- літичних відносин між імперіями та Першою Світовою війною11. Переважно, виключаючи окремі (Аджигол, Пітухівка, Південний та Північний некропо- лі біля с. Прибузьке), дослідження поховаль- них пам’яток носили спонтанний характер, та були пов’язані з терміновою необхідністю проведення негайних охоронних розкопок. Відсутність планування в дослідженні нек- рополів хори Ольвії, на відміну від городищ, поселень, хуторів та окремих садиб, була зу- мовлена цілою низкою об’єктивних обставин. По-перше, це пов’язане зі складністю їх без- посередньої фіксації: відсутністю належної методики визначення характерних специ- фічних рис, притаманних могильникам ан- тичного часу в регіоні Нижнього Побужжя, територіально–топографічних та структурних особливостей, а, також, чітких критеріїв щодо безпосередньої археологічної ідентифікації об’єкту, як некрополя. По-друге, більшість нині відомих могильників знаходилось на орних полях, які інтенсивно використовува- лись в сільськогосподарських цілях, особли- во виноградарських, а також в важкодоступ- 10. Мається на увазі периферія Ольвійського полі- са, т.я. некрополь Ольвії у цей час досліджувався Б.В. Фармаковським. 11. Відмову російським урядом німецьким спеціа- лістам у подальшому дослідженні пам’яток Аджи- голу можна пояснити, на наш погляд, наявністю військового об’єкту – башти станції військово-мор- ського телеграфу (Нижній Аджигольський маяк), про яку, згадує і Макс Еберт [Ebert, 1913, s. 2]. Саме в передвоєнні роки ця телеграфна мережа, яка відіграла неабияку роль під час останньої Кримської війни, проходила модернізацію, разом з системою військово-морської лоції. Ол ь в и я 185ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) них місцях, на території сучасних населених пунктів, під шляхами та лісонасадженнями, що ускладнювало, а іноді робило зовсім не- можливим, проведення масштабних розві- дувальних робіт для визначення та карто- графування цього типу пам’яток. Через ці обставини, а перш за все, через недостатню вивченість, матеріали античних сільських не- крополів Нижнього Побужжя майже не були використані у двох основних монографічних дослідженнях по хорі Ольвії [Крыжицкий и др., 1989; 1990]. Щоправда, тоді слушно на- голошувалося, що «більш поглиблена етно- графічна характеристика ольвіополітів в цілому і уточнення рис схожості та відмін- ності між населенням міста і його округи стає неможливим без активного досліджен- ня доки ще маловивчених сільських некро- полів. Їх планомірний пошук та розкопки є вкрай актуальним завданням майбутнього» [Крыжицкий и др., 1989, с. 221] та «пошук, картографія та розкопки сільських некропо- лів складають актуальне завдання окремого дослідження, яке вже розпочато» (переклад І.О. Снитка) [Крыжицкий и др., 1990, с. 83; див. також: Буйських, 1997, с. 22]. За час, що минув, диспропорцію між мате- ріалами поселень сільської округи Ольвії та її некрополів завдяки розкопкам вдалося дещо скоротити, хоча вона продовжує залишатись доволі відчутною. Щоправда, як було встанов- лене останніми спостереженнями, деякі нек- рополі, наприклад, такі, як Дідова Хата, Ад- жигольський – Пітухівський, Дніпровський, Північний некрополь біля с. Прибузьке, Пів- нічний та Південний некрополі біля с. Кози- рка, використовувались мешканцями, одразу 7–10 поселень, складавших велику агломера- цію, та на протязі декількох століть [Буйских, 2009, с. 234; Снитко, 2009, с. 26; 2011, с. 19]. Тобто, дослідження одного такого некрополя можуть надавати певну характеристику одра- зу для населення цілого мікрорегіону. Але, наведене зауваження, на жаль, докорінно не міняє суті справи, хоча й дещо змінює та по- точнює погляд на основний об’єкт досліджен- ня – сільські некрополі Ольвійського полісу. Достатньо суттєву проблему складає і різний ступінь дослідженності некрополів в різних частинах полісу. Так, наприклад, відносно мало інформації ми маємо стосовно поховаль- них пам’яток Березанського та лівого берега Бузького лиманів. Вирішення цієї пробле- ми є актуальним науковим завданням на майбутнє. Тим не менше, на сьогодні археологічно зафіксовано та частково досліджено 14 некро- полів пізньоархаїчного та ранньокласичного періодів і 12 могильників класично-еллініс- тичної доби [Снытко, 2012, с. 165] в різних частинах Ольвійської держави (узбережжя Бузького, Дніпрово-Бузького та Березансько- го лиманів), на яких загалом розкопано біль- ше ніж 500 поховань. Крім того, за останні часи, завдяки дослідженням археологічних комплексів (поселення – некрополь) в у-щах Сіверсів Маяк, Дідова Хата, Чортувате, пев- ною мірою вдалося відновити основні тери- торіальні принципи улаштування некропо- лів, їх структурні особливості та характерні риси, які відбивають світогляд і внутрішню організацію сільських мешканців Нижнього Побужжя в архаїчний, класичний та еллініс- тичний періоди [Снытко, 2012, с. 165 – 168; 2013-а, с. 434 – 438], а також, можливо, в пев- ному контексті, разом з іншими матеріалами, свідчать про наявність адміністративно-тери- торіального і соціально-демографічного поді- лу населення полісу на кшталт загальноан- тичного (філи, фратрії, деми) [Снитко, 2013-б, с. 3 – 14]. На завершення додамо, що з року в рік на території Нижнього Побужжя, за різних обставин, знаходять нові давньогрецькі нек- рополі. Так, у 2008 – 2011 рр., в процесі сис- тематичних перевірок технічного стану пам’я- ток та проведення інвентаризації пам’яток археології Очаківського району, співробітни- ками Державної інспекції по охороні пам’я- ток культури в Миколаївській області, було виявлено та поставлено на державний облік чотири нових великих некрополя (Південний некрополь біля с. Козирка, Дніпровське, Дми- трівка, Бейкуш), дослідження яких не прово- дились. Роботи по інвентаризації пам’яток (Бере- занський, Жовтневий, Миколаївський [Яцен- ко, Снитко, Лобко 2010, с. 97 – 100; 2011, с. 567], Очаківський р-ни Миколаївської об- ласті, м. Миколаїв) надали можливість більш детального візуального обстеження некропо- лів хори Ольвії, а тобто й визначення їх мож- ливої максимальної площі, з урахуванням необхідної охоронної зони в контексті чинного пам’яткоохоронного законодавства України. Брашинский И.Б. Греческий керамический им- порт на Нижнем Дону. – Л., 1980. – 267 с. Бузескул В.П. Введение в историю Греции. Обзор источников и очерк разработки греческой истории в XIX и в начале XX в. (Лекции по истории Греции). – Т. 1. – Изд. 3-е, перераб. – Петроград, 1915. – 592 с. Буйских С.Б. Некоторые итоги изучения оль- вийской хоры // ПИО. – Парутино, 1985. – С. 8 – 10. Буйских С.Б. К проблеме территориальных вла- дений Ольвийского полиса в IV в. до н.э. // Херсонес в античном мире. – Севастополь, 1997. – С. 16–19. Буйских С.Б. К проблеме этно-культурной атрибуции Марицинского могильника // Історія. Етнографія. Культура. Нові дослідження. – Т. 1. – Миколаїв, 1997-а. – С. 29 – 30. Буйських С.Б. Л.М. Славін і дослідження хори Ольвійської держави // Археологія. – № 4. – К., 1997-б. – С. 15 – 23. Снитко І.О., Гребенников В.Б. До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI – III ст. до н.е. 186 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) Буйских С.Б. Античное поселение Аджигол-1 близ Ольвии // ССПК. – Вип. 12. – Запоріжжя, 2005. – С. 164 – 189. Буйских С.Б. Хора колониального полиса в Нижнем Побужье: от архаики к эллинизму // ССПК. – Вип. XV. – Запоріжжя, 2009. – С. 225–247. Буйських С.Б., Нікітін В.І. Охоронні розкоп- ки могильника IV – III ст. до н.е. Лагерна коса // Архео логія. – № 63. – К., 1988. – С. 85 – 90. Буйских С.Б., Ольговський С.Я. До історії насе- лення Ольвійської хори // Питання історії культу- ри України. – К. – 1995. – С. 3 – 11. Бураков А.В. Козырское городище рубежа и первых столетий нашей эры. – К., 1976. – 159 с. Гаркуша Н.М. Борис Владимирович Фармаков- ский // Легендарные имена. – Николаев, 2010. – 44 с. Гошкевич В.И. Дар семьи Н.Н. Аркаса // Лето- пись музея за 1913 год. – Херсон, 1915. – С. 17 – 21. Гребенников В.Б. Історія вивчення пам’ятників археології у Миколаївській області (кінець XVIII – XX ст.). – Миколаїв, 2010. – 142 с. Гребенников В.Б., Снытко И.А. Новый антич- ный некрополь в Нижнем Побужье // ДП. – Тез. докл. конф. – Одесса, 1989. – С. 20 – 21. Гребенников В.Б., Снытко И.А. Новые иссле- дования Старобогдановского некрополя античного времени // ДП. – Вып.X. – Одесса, 2013. – С. 191– 196. Гребенников Ю.С. Киммерийцы и скифы Степ- ного Побужья (IX – III вв. до н.э. – Николаев, 2008. – 192 с. Гребенников Ю.С., Фридман М.И. К вопросу о населении ольвийской периферии в середине V в. до н.э. // ПИО. – Парутино, 1985. – С. 91 – 92. Доманский Я.В. Нижнее Побужье в VII– V вв. до н.э. (историко-археологическое исследова- ние) // Автореф. дис. канд. ист. наук. – Л., 1955. – 16 с. Доманский Я.В. Из истории населения Нижне- го Побужья в VII – V вв. до н.э. // АСГЭ. – Вып. 2. – Л., 1961 – С. 31 – 35. Иванов С.В., Снытко И.А. Проблемы и пер- спективы охраны памятников сельской округи Ольвии // III Миколаївська обласна краєзнавча конференция. Історія. Культура. Етнографія. Нові дослідження. – Миколаїв, 2000. – С. 9 – 15. Ильинская В.А., Тереножкин А.И. Скифия VII– IV вв. до н.э. – К., 1983. – 379 с. Капошина С.И. Из истории греческой коло- низации Нижнего Побужья // МИА. – № 50. – М., 1956. – С. 211 – 254. Козленко Р.О. Поховання античного часу біля с. Козирки // VII Миколаївська обласна краєзнавча конференція. Історія. Культура. Нові досліджен- ня. – Миколаїв,- 2008. – С. 93 – 95. Козленко Р.О. Обряд обезвреживания погре- бённых на могильниках на могильниках «Алек- сандровский» и «Старофлотские казармы» // IX Миколаївська обласна краєзнавча конференція. «Історія. Етнографія. Культура. Нові досліджен- ня». – Миколаїв, 2013. – С. 57 – 61. Козуб Ю.И. Погребальные сооружения Ольвии и ее округи // Культура населения Ольвии и ее округи в архаическое время. – К., 1987. – С. 27 – 34. Крижицький С.Д. Ольвія і скіфи у V ст. до н.е. До питання про „скіфський протекторат” // Архео- логія. – № 2. – К., 2001. – С. 21 – 36. Крыжицкий С.Д., Бураков А.В., Буйских С.Б., Отрешко В., Рубан В.В. К истории ольвийской сельской округи // Исследования по античной ар- хеологии Северного Причерноморья. – К.,1980. – С. 3–18. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Бураков А.В., Отрешко В.М. Сельская округа Ольвии. – К.,1989. – 240 с. Крыжицкий С.Д., Буйских С.Б., Отрешко В.М. Античные поселения Нижнего Побужья (археоло- гическая карта). – К., 1990. – 136 c. Крыжицкий С.Д., Русяева А.С., Крапиви- на В.В., Лейпунская Н.А., Скржинская М.В., Ано- хин В.А. Ольвия. Античное государство в Северном Причерноморье. – К.,1999. – 478 с. Курганська К.Ю., Снитко І.О. Проблеми охо- рони та збереження археологічних пам’яток Ад- жиголу // VII Миколаївська обласна краєзнавча конференція. Історія. Культура. Нові досліджен- ня. – Миколаїв, 2008. – С. 95 – 97. Лапин В.В. Отчёт о раскопках античного мо- гильника у Маяка Дедова Хата Николаевского района, Николаевской области // НА ІА НАНУ. – № 1969/16-б. – 9 С. – 20 Табл. Лейпунская Н.А. Керамическая тара из Ольвии (из опыта изучения амфор VI – IV вв. до н.э.). – К., 1981. – 120 с. Липавский С.А., Снытко И.А. Новые данные о погребальном обряде архаического населения Нижнего Побужья // Проблеми історії та археології давнього населення Української РСР. – Тез. докл. XX Республіканської конференції. – К., 1989. – С. 145 – 146. Липавский С.А., Снытко И.А. Курганы ран- неантичного времени в урочище Чертоватое и не- которые проблемы населения ольвийской хоры // Липавский С.А., Снытко И.А. Материалы по архе- ологии Ольвии и её Округи. – Препринт. – К.: Ин-т археологии АН УССР. – 1990. – С. 1 – 17. Монахов С.Ю. Греческие амфоры в Причерно- морье. Комплексы керамической тары VII – II ве- ков до н.э. – Саратов, 1999. – 680 с. Мурзин В.Ю. Скифская архаика Северного Причерноморья. – К., 1984. – 133 c. Никитин В.И. Отчёт о работе археологического отряда Николаевского краеведческого музея // НА ІА НАНУ. – № 1966/ 141. – 4 с. – 8 Табл. Никитин В.И. Отчёт о работе археологического отряда Николаевского краеведческого музея // НА ІА НАНУ. – № 1968/ 57. – 6. - с. – 8 Табл. Никитин В.И. Работы Николаевского крае- ведческого музея // АО. – 1982. – Москва, 1984. – С. 304–305. Нікітін В.І. Ф.Т. Камінський – дослідник пам’яток античності Нижнього Побужжя // Архео- логія. – № 4. – К., 2008. – С. 118 – 121. Одрін О.В. Виробництво і торгівля вовною та виробами з вовни в Ольвії VI – V ст. до н.е. // Ольвія та античний світ. – К., 2001. – С. 91 – 92. Одрін О.В. Зернове господарство античних держав Надчорномор’я: загальні тенденції та ре- гіональні особливості // ДП. – Вып. IX. – Одесса, 2011. – С. 348 – 354. Ол ь в и я 187ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) Отрешко В.М. Позднеархаические поселения Березанского лимана // ОМАУ. – Тез. докл. конф. – Ч. 1. – К., 1976. – С. 31 – 33. Отрешко В.М. К проблеме экономического рай- онирования Нижнего Побужья в архаическую эпо- ху // Проблемы греческой колонизации Северного и Восточного Причерноморья. – «Цхалтубо-1977». – Тбилиси, 1979. – С. 151 – 158. Рубан В.В. Комплекс памятников античного времени в урочище Дидова Хата на Бугском ли- мане // Античность и варварский мир. – КСИА. – Вып. 156. – Москва,1978. – С. 32 – 36. Рубан В.В. О датировке поселения Козырка-II // Памятники древних культур Северного Причерно- морья. – К., 1979. – С. 60 – 80. Славін Л.М. Археологічні дослідження горо- дищ, поселень та могильників ольвійського ото- чення у 1949 – 1950 рр. // АП УРСР. – Т. 5. – К., 1955. – С. 127 – 150. Славін Л.М. Основні результати та найближчі завдання розкопок Ольвії // АП УРСР. – Т. 7. – К.: Наукова думка. – 1958. – С. 5 – 15. Смирнов А.И. Александровский – новый мо- гильник хоры Ольвии в г. Николаев // Древности Северного Причерноморья III – II вв. до н.э. – Ти- располь, 2012. – С. 149 – 164. Смирнов И.А., Снытко И.А., Липавский С.А. Погребения IV в. до н.э. Северного некрополя у с. Прибугское // Проблемы истории и археологии Нижнего Поднестровья. – Тез. докл. и сообщ. науч- но-практической, историко-краеведческой конфе- ренции. – Ч. 2. – Белгород-Днестровский, 1990. – С. 90 – 91. Снытко И.А. Новый античный памятник в Нижнем Побужье // ПИО. – Парутино, 1985. – С. 77–78. Снытко И.А. Грунтовый некрополь IV– III вв. до н.э. в урочище Дидова Хата // Хозяйство и культура доклассовых и раннеклассовых об- ществ. – Тез. докл. III конф. Молодых учёных ИА АН СССР. – Москва, 1986. – С. 141 – 142. Снытко И.А. Погребальные обряды населе- ния ольвийской хоры IV – III вв. до н.э. // Липав- ский С.А., Снытко И.А. Материалы по археологии Ольвии и её округи. – Препринт. – К.: Ин-т архео- логии АН УССР, 1990. – С. 7 – 17. Снытко И.А. Исследования некрополя антич- ного времени в у-ще Сиверсов Маяк // Проблемы археологии Северного Причерноморья: (к 100-ле- тию основания Херсонского музея древностей). – Тез. докл. юбил. конф. – Ч. 2. – Херсон, 1990-а. – С. 72 – 73. Снытко И.А. Подбойные могилы античных некрополей Нижнего Побужья и Нижнего Подне- стровья IV – III вв. до н.э. // Проблемы истории и археологии Нижнего Поднестровья. – Тез. докл. и сообщ. научно-практической, историко-краеведче- ской конференции. – Ч. 2. – Белгород-Днестров- ский, 1990-б. – С. 91 – 93. Снытко И.А. Марицынский могильник в свете новых исследований в Нижнем Побужье // Кимме- рийцы и скифы. – Мелитополь, 1992. – С. 91 – 92. Снытко И.А. Проблемы охраны памятников античного времени сельской округи Ольвии // Материалы заседаний координационного совета «Ольвия и её сельская округа». – Препринт. – Ни- колаев, 1992-а. – С. 23 – 31. Снытко И.А. Поселение Николаев-6, как Северный форпост Ольвийского государства // Південна Україна: Проблеми історичних дослід- жень. – Ч. 1. – Миколаїв, 1998. – С. 25 – 29. Снытко И.А. Новые сведения о погребальных сооружениях хоры Ольвии архаического времени // Слов’янський світ та античні традиції. – Ч. 3. – Ми- колаїв, 1999. – С. 10 – 12. Снытко И.А. Отчёт о раскопках Северного некрополя у с. Прибугское в 2000 году // НА ІА НАНУ. – 2000/141. – 121 с. – 150 Рис. Снитко І.О. Поховальний обряд населення хори Ольвії IV – III ст. до н.е. // Археологія. – № 3. – К., 2009. – С. 25 – 34. Снитко І.О. Підкурганні поховання некрополів хори Ольвії VI – V ст. до н.е. // Археологія. – № 1. – К., 2011. – С. 11 – 22. Снытко И.А. Древнегреческие некрополи Нижнего Побужья IV – III вв. до н.э.: особенно- сти исторической топографии, характер и струк- тура // Древности Северного Причерноморья III– II вв. до н.э. – Тирасполь, 2012. – С. 165 – 168. Снитко І.О. Ще раз про межі Ольвійського поліса // Археологія. – № 4. – К., 2012-а. – С. 31 – 42. Снытко И.А. Погребальные сооружения сель- ских некрополей Ольвии в контексте древнегре- ческой ритуальной практики населения Нижнего Побужья позднеархаической, классической и эл- линистической эпох (VI – III вв. до н.э.) // АВ. – № 19. – СПб., 2013. – С. 91 – 104. Снытко И.А. О древнегреческой традиции воз- ведения мемориальных аллей в Нижнем Побужье в античную эпоху // Боспор Киммерийский и вар- варский мир в период античности и средневековья. Археологический объект в контексте истории. – БЧ. – Вып. XIV. – Керчь, 2013-а. – С. 434 – 438. Снитко І.О. Про соціально-демографічний та адміністративно-територіальний поділ Ольвійсь- кого поліса // Археологія. – № 2. – К., 2013-б. – С. 3–14. Снытко И.А., Липавский С.А. Исследования Южного и Северного некрополей у с. Прибугское // Проблемы скифо-сарматской археологии. – Тез. докл. конф., посвящённой 90-летию профессора Б.Н. Гракова. – Запорожье, 1989. – С. 145 – 146. Снытко И.А., Смирнов И.А., Липавский С.А. Античные сельские некрополи позднеархаическо- го и раннеклассического времени в Нижнем Побу- жье // ДП. – I-е чтения памяти профессора Петра Осиповича Карышковского. – Тез. докл. конф. – Одесса, 1989. – С. 47 – 48. Снитко І.О., Наумов В.І. Охоронні розкопки біля с. Лупареве Миколаївської області // Охоро- на та охоронні дослідження пам’яток археології в Україні. – Тез. доп. на семінарі. – Вінниця, 1990. – С. 76. Снытко И.А., Липавский С.А. Античные сель- ские некрополи VI – V вв. до н.э. в Нижнем Побу- жье // ДП. – Одесса, 1990. – С. 134 – 141, Табл. XV– XVIII. Снытко И.А., Гребенников В.Б., Гаврилов С.И. Исследования античного некрополя в у-ще Дидо- ва Хата в 1996 г. // II Миколаївська краєзнавча конференція. – Історія, етнографія, культура, нові дослідження. – Археологія і етнографія. – Ч. 1. – Миколаїв, 1997. – С. 30 – 31. Снитко І.О., Гребенников В.Б. До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI – III ст. до н.е. 188 ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) Снытко И.А., Лобко А.Г. Скорченные погребе- ния некрополей хоры Ольвии VI – III вв. до н.э. // VII Миколаївська обласна краєзнавча конферен- ція. – Історія. Етнографія. Культура. Нові дослід- ження. – Миколаїв, 2008. – С. 88 – 93. Снытко И.А., Смирнов И.А. Охранные раскоп- ки античного некрополя у с. Старая Богдановка // Ольвийские древности. – Сб. научн. трудов памяти В.М. Отрешко (1949 – 1999). – К., 2009. – С. 268– 270. Снытко И.А., Курганская Е.Ю., Лобко А.Г. История изучения сельской округи Ольвии и про- блемы её охраны на нынешнем этапе // Матеріали 8-ї Всеукраїнської конференції «Актуальні питан- ня науки і техніки». – К., 2009. – С. 264 – 266. Снытко И.А., Касьяновский В.А. Богоявленск и его окрестности: Историко-краеведческие очерки. – Симферополь, 2012. – 184 c. Фабрициус И.В. Археологическая карта При- черноморья Украинской ССР. – Вып. 1. – К., 1951. – 131 с. Черненко Е.В., Бессонова С.С., Болтрик Ю.В., Полин С.П., Скорый С.А., Бокий Н.M., Гребенни- ков Ю.С. Скифские погребальные памятники сте- пей Северного Причерноморья. – К., 1986. – 368 с. Шапошникова О.Г., Гребенников Ю.С., Фомен- ко В.Н., Балушкин А.М., Елисеев В.Ф., Клюшенцев В.Н., Ребедайло Г.П., Товкайло Н.Т., Шарафутди- нова И.Н. Отчёт о работе Николаевской экспеди- ции за 1983 г // НА ІА НАНУ. – № 1983/4. – 145 с. – 119 Таб. Штительман Ф.М. Городища, поселения и могильники Бугского лимана VII – II вв. до н.э. // Автореферат дис. канд. ист. наук. – Москва,1952. – 22 с. Штительман Ф.М. Поселения античного пе- риода на побережье Бугского лимана // МИА. – № 50. – Москва, 1956. – С. 275 – 272. Яценко И.В. Скифия VII – V вв. до н.э. // Тр. ГИМ. – Вып. 36. – Москва, 1959. – 118 с. Яценко С.М., Снитко І.О., Лобко О.Г. Про стан збереження пам’яток археології на Миколаївщині та основні прблеми їх охорони // VIII Миколаївська обласна краєзнавча конференція. – Історія. Етно- графія. Культура. Нові дослідження. – Миколаїв, 2010. – С. 97 – 100. Яценко С.М., Снитко І.О., Лобко О.Г. Досвід проведення інвентаризації пам’яток археології Миколаївської області на прикладі Миколаївсь- кого району // Праці Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. – Вип. 6. – Вінни- ця, 2011. – С. 566 – 571. Ebert M. Ausgrabungen auf dem Gute Maritzyn, Gouv. Cherson (Süd. Rusland)//Prächistorische Zeit- schrift. – Bd. V. – Leipzig, 1913. – 81 s. Grace V. Amphoras and the Ancient Wine Trade. – Princeton, 1961. – 42 P. Schliz A. Beitrage zur prähistorschen Ethnolo- gie. – II. – Die Grabhügel auf dem Gute Maritzyn // PZ. – Bd. V. – Heft 1 – 2. – Leipzig, 1913. – S. 114– 148. Snytko I. Greek burial customs in Olbian Chora (6-th-5-th centuries B.C.) // The Thracian World at the crossroads of civilizations. – The 7-th internation- al congress of Tracology. – May 20 – 26. – 1996. Con- stanta – Mangalia – Tulcea. Romania. – Bucharest, 1996. – P. 408 – 409. І .О . Снытко , В .Б . Гр еб енников К ИСТОРИИ ИССЛЕДОВАНИЯ НЕКРОПОЛЕЙ ХОРЫ ОЛЬВИИ VI–III вв. до н.э. История научного исследования сельских не- крополей Ольвийского полиса условно делится на три этапа, которые выделены на основе разных подходов к исследованию сельских некрополей Нижнего Побужья. Первый этап начинается с 1911 г. – времени от- крытия и раскопок Марицынского могильника не- мецким археологом М. Эбертом и ограничивается концом 20-х гг. прошлого столетия. В этот период проводились разведочные работы по побережьям Бугского лимана и небольшие охранные раскопки двух некрополей на территории г. Николаев нико- лаевскими краеведами под руководством Ф.Т. Ка- минского. Следующий этап охватывает 50-60-е гг. прошлого столетия и связан с активними исследо- ваниями памятников ольвийской округи сотрудни- ками Ольвийской экспедиции Института археоло- гии АН УССР под руководством Л.М. Славина. В это время проводились раскопки некрополя в урщ- чище Дидова Хата В.В. Лапиным и В.И. Никити- ным. В 70-х, 80-х и 90-х гг. XX столетия, в процессе интенсивного планового исследования памятников Ольвийской сельской округи экспедициями Инсти- тута археологии АН УССР (НАН Украины), ЛОИА АН СССР (РАН), Государственного Эрмитажа и Николаевского музея начался активный поиск и исследования некрополей хоры. В результате этих работ в настоящее время известно 14 некрополей архаического - раннеклассического времени и 12 могильников классико-эллинистического перио- да. На сельских некрополях исследовано более 500 погребений. Эти работы позволили уточнить ос- новные территориальные принципы обустройства сельских некрополей, их структурные особенности, выделить характерые черты, отражающие миро- воззрение и внутреннюю организацию греческого населения Нижнего Побужья в архаическую, клас- сическую и эллинистическую эпохи. К л ю ч е в ы е с л о в а : сельские некрополи, Ольвия, хора, Нижний Буг. I .A Sny tko , V .B . Gr eb enn ikov THE HISTORY OF RESEARCH NECROPOLIS CHOIRS OF OLBIA VI–III centuries BC History research rural cemeteries Olbian policy is divided into three stages. The first stage begins in 1911 - a time of discovery and excavation of burial Maritsyno by German archaeologist M. Ebert and limited by the end of 20-ies last century. During this period conducted exploration work along the coasts of Bugskiy estuary and small exploration digs of two cemeteries in the city of Nikolayev by regional spe- cialists led by F.T. Kaminsky. The next stage includes 50-60-ies the last century and is associated with ac- Ол ь в и я 189ISSN 2227-4952. Археологія і давня історія України, 2015, вип. 1 (14) tive researches the monuments of Olbian districts by employees of Olbian expedition of the Institute of Ar- chaeology of the USSR under the direction of L.M. Slavin. At this time conducted excavations in the necropolis at Didova Hata School by V.V. Lapin and V.I. Nikitin. In the 70s, 80s and 90s of XX centu- ry, in the course of intensive scheduled research mon- uments of Olbian rural districts by Institute expedi- tions of Archaeology of the Ukrainian SSR (NAS), LOIA USSR Academy of Sciences (RAS), the State Hermitage Museum of Nikolaev began an active search and research the cemeteries choirs. As a result of these works are now aware of 14 necropolis archaic -Early Classical Period and 12 cemeteries of Classic Hellenistic period. In rural cemeteries were studied more than 500 burials. These works are allowed to specify the basic principles of territorial arrangement of rural cemeteries, their structural features, high- light the character traits that reflect the worldview and the internal organization of the Greek population of the Lower Bug River in the Archaic, Classical and Hellenistic era. K e y w o r d s : necropolis, Olbia, choir, Lower Bug River. Одержано 8.10.2014

До історії дослідження некрополів хори Ольвії VI— III ст. до н. е.

Репозитарії

Схожі ресурси